Все города

Валзап инструкция и цена в аптеках

добавить в аптечку
добавить в множественный поиск
  Бровары, ул.Гагарина 14
 (044) 520-50-50
 08:00-22:00
Обновлено 7 мин. назад
Валзап табл. 80мг №28 Зентива Интернациона…
65,89 грн
  Киев, пр.Космонавта Комарова 38А
 (044) 404-33-76
 круглосуточно
Обновлено 8 мин. назад
Валзап табл. п/о 80 мг №28
50,25 грн
  Киев, ул.Богдановская 24
 (044) 249-57-39
 8:00-21:00
Обновлено 8 мин. назад
Валзап табл. п/о 160 мг №28
109,30 грн
  Киев, бул.Чоколовский 12
 (044) 520-02-38
 круглосуточно
Обновлено 10 мин. назад
Валзап табл. 160мг №28 Зентива…
115,00 грн
  Киев, бул.Чоколовский 19
 (044) 593-13-16
 8:00-22:00
Обновлено 11 мин. назад
Валзап таб.80мг №28 Zentiva…
62,30 грн

Найдено 6 интернет-аптек

Аптека 911 - интернет-аптека Перейти на сайт
apteka911.com.ua/shop/valzap-tabl-p-o-80mg-28-p991... 080 050 59XX
Доставка "Новой почтой" по тарифам перевозчика, минимальный заказ - 100 грн

Валзап инструкция по применению

Производитель Зентива, ООО, Чешская Республика
Международное название Valsartan
Код АТС
Фармакотерапевтическая группа Антагонисты ангиотензина II.
Регистрация № UA/12166/01/02 от 30.05.2012. Приказ № 403(1) от 30.05.2012

Склад

діюча речовина:1 таблетка містить 80 мг або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, сорбіт (Е 420), магнію карбонат, крохмаль прежелатинізований, повідон, натрію стеарилфумарат, натрію лаурилсульфат, кросповідон (тип А), лактози моногідрат, гіпромелоза 2910/5, тальк, макрогол 6000. Для дозування 80 мг – заліза оксид червоний (Е 172); для дозування 160 мг – заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид коричневий (Е 172), індигокармін (Е 132).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Код АТС С09С A03.

Показання

Артеріальна гіпертензія

Лікування артеріальної гіпертензіїу дорослих та дітей віком від 6 до 18 років.

Постінфарктний стан

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно перенесеного (12 годин – 10 днів) інфаркту міокарда.

Серцева недостатність

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
  • Тяжке порушення функції печінки, біліарний цироз і холестаз.
  • Період вагітності.
  • Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м2).

Спосіб застосування та дози

Дозування

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза Валзапу становить 80 мг 1 раз на добу.

Суттєвий антигіпертензивний ефект настає протягом 2 тижнів, а максимальний терапевтичний ефект досягається за 4 тижні. Для деяких пацієнтів з недостатнім контролем артеріального тиску можна збільшити дозу до 160 мг і до максимальної дози 320 мг.

Валзап також можна призначати разом з іншими антигіпертензивними препаратами. Додавання діуретика, наприклад гідрохлоротіазиду, допоможе ще більше знизити артеріальний тиск у цих пацієнтів.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Лікування клінічно стабільних пацієнтів можна починати вже через 12 годин після інфаркту міокарда. Після призначення початкової дози 20 мг двічі на добу дозу валсартану потрібно титрувати, збільшуючи її протягом кількох наступних тижнів до 40 мг, 80 мг і 160 мг двічі на добу. Для отримання дози 20 мг слід застосовувати препарати валсартану у відповідному дозуванні.Для отримання дози 40 мг таблетку з дозуванням 80 мг необхідно розділити навпіл за розподільчою рискою.

Максимальна терапевтична доза – 160 мг двічі на добу. Загалом рекомендують, щоб пацієнти досягали дози 80 мг двічі на добу через два тижні після початку лікування, а максимальної терапевтичної дози 160 мг двічі на добу – через три місяці, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Якщо виникає симптомна артеріальна гіпотензія або порушення функції нирок, то слід розглянути доцільність зменшення дози.

Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які отримують лікування іншими лікарськими засобами, показаними після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою, бета-блокаторами, статинами і діуретиками. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендована (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинамічні властивості»).

Під час оцінки стану пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, слід проводити аналіз функції нирок.

Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза Валзапу становить 40 мг двічі на добу.

Збільшувати дозу до 80 мг і 160 мг двічі на добу слід з інтервалами як мінімум у два тижні, поки не буде досягнута максимальна доза з урахуванням переносимості препарату пацієнтом. Слід розглянути можливість зменшення дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку призначали у ході клінічних досліджень, становила 320 мг, розділених на окремі дози.

Валсартан можна призначати разом з іншими засобами, показаними для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора і валсартану не рекомендована (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинамічні властивості»).

Під час оцінки стану хворих із серцевою недостатністю слід завжди проводити аналіз функції нирок.

Спосіб застосування

Валзап можна приймати незалежно від вживання їжі, запиваючи водою.

Додаткова інформація стосовно особливих груп хворих

Пацієнти літнього віку

Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.

Порушення функції нирок

У пацієнтів із кліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози не потрібна (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»). Одночасне застосування валсартануз аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.

Цукровий діабет

Одночасне застосування валсартануз аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом протипоказано.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з легким чи помірним порушенням функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Валзап протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки і пацієнтам із холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»).

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти віком від 6 до 18 років

Початкова доза становить 40 мг один раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг один раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг або більше. Слід коригувати дозу, виходячи з реакції артеріального тиску. Максимальні дози, досліджені під час клінічних випробувань, приведені у таблиці 1.

Дози, вищі від зазначених, не досліджувалися, тому не рекомендуються.

Таблиця 1

Маса тіла
Максимальна доза валсартану, яка була досліджена
Від ≥ 18 кг до <35 кг
80 мг
Від ≥ 35 кг до <80 кг
160 мг
Від ≥ 80 кг до ≤ 160 кг
320 мг

Діти віком до 6 років

Безпека та ефективністьвалсартану для дітей від 1 до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років із нирковою недостатністю

Застосування дітяміз кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не досліджене, томувалсартан не рекомендується застосовувати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну>30 мл/хв корекція дози не потрібна.Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватці крові.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років із печінковою недостатністю

Як і дорослим, валсартанпротипоказаний дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. Клінічний досвід застосування валсартану дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Валсартан не рекомендується для лікування серцевої недостатності або нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Побічні реакції

Під час контрольованих клінічних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота побічних реакцій (ПР) на валсартан була подібною до відповідної частоти у групі плацебо й узгоджувалась з фармакологічними властивостями валсартану. Схоже, що частота виникнення ПР не пов’язана з дозою чи тривалістю лікування, а також зі статтю, віком чи расою пацієнта.

ПР, про які повідомлялося під час клінічних досліджень, протягом постмаркетингового застосування препарату і за результатами лабораторних аналізів, зазначено нижче.

Побічні реакції згруповано за частотою їх виникнення і наведено у порядку зменшення частоти з використанням таких критеріїв оцінки частоти: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі повідомлення. У межах кожної групи за частотою побічні реакції представлені у порядку зменшення їх серйозності.

Для всіх ПР, про які повідомлялося протягом постмаркетингового застосування препарату і за даними лабораторних аналізів, неможливо визначити частоту ПР, тому їх частота оцінена як невідома.

  • Артеріальна гіпертензія
З боку крові та лімфатичної системи
Частота невідома
Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопені
 
З боку імунної системи
Частота невідома
 
Реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу
Метаболічні й аліментарні розлади
Частота невідома
Підвищення сироваткового рівня калію, гіпонатріємія
З боку органів слуху та
рівноваги
Нечасто
Вестибулярне запаморочення (вертиго)
З
боку судин
Частота невідома
Васкуліт
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння
Нечасто
Кашель
З боку травної системи
Нечасто
Біль у животі, нудота, діарея
Гепатобіліарні розлади
Частота невідома
Підвищення показників функції печінки, в тому числі підвищення сироваткового рівня білірубіну
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Частота невідома
Ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Частота
невідома
Ниркова недостатність і порушення функції н
рок, підвищення сиро
аткового рівня креатиніну
Загальні розлади та реакції у місці введення
Нечасто
Втомлюваність, астенія, слабкість, набряк
Інфекції та інвазії
Часто
Рідко
Дуже рідко
Вірусні інфекції.
Інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіти, синусити.
Риніти
З боку психіки
Нечасто
Безсоння, зниження лібідо
З боку нервової системи
Часто
Нечасто
Рідко
Дуже рідко
Постуральне запаморочення.
Запаморочення.
Вертиго.
Головний біль
З боку серцево-судинної системи
Часто
Нечасто
Дуже рідко
 
Ортостатична гіпотензія.
Серцева недостатність, артеріальна гіпотензія.
Васкуліт
З боку скелетно-м’язової системи
Нечасто
Дуже рідко
Біль у спині.
Артралгія, міалгія

Профіль безпечності, виявлений у ході контрольованих клінічних досліджень за участю пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда та/або хворіють на серцеву недостатність, відрізнявся від загального профілю безпечності, який спостерігали у хворих на артеріальну гіпертензію. Ці відмінності можуть бути зумовлені основним захворюванням пацієнтів. Нижче зазначені ПР, що виникали у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда і/або хворіли на серцеву недостатність.

  • Післяінфарктний стан і/або серцева недостатність
З боку крові та лімфатичної системи
Частота невідома
Тромбоцитопенія
З боку імунної системи
Частота нев
д
ма
Гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобу
Метаболічні й аліментарні розлади
Нечасто
Гіперкаліємія
Частота невідома
Підвищення сироваткового рівня калію
З боку нервової системи
Часто
Запаморочення, постуральне запаморочення
Нечасто
Синко
е, головний біль
З боку органів слуху та рівноваги
Нечасто
Вестибулярне запаморочення (вертиго)
З боку серця
Нечасто
Серцева недостатність
З боку судин
Часто
Артеріальна гіпотензія, ортостатична артеріальна гіпотензія
Частота невідома
Васкуліт
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто
Кашель
З боку травного тракту
Нечасто
Нудота, діарея
Гепатобіліарні розлади
Частота невідома
Підвищення показників функції печінки
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Нечасто
Ангіоневротичний набряк
Частота невідома
Висипання, свербіж
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Частота невідома
Міалгія
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Часто
Ниркова недостатність і по
ушення функції нирок
Нечасто
Гостра ниркова недостатність, підвищення сироваткового рівня креатиніну
Частота невідома
Підвищений рівень азоту сечовини крові
Загальні розлади та реакції у місці введення
Нечасто
Астенія, підвищена втомлюваність

 

Передозування

Внаслідок передозування Валзапу може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об’єму крові.
Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.
 

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АІІРА) протипоказане протягом усього періоду вагітності.
Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі, проте незначне збільшення ризику не можна виключити. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, слід розпочати альтернативне лікування.
Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АІІРА, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.
Стан новонароджених, матері яких застосовували АІІРА, слід ретельно перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.
Період годування груддю
Через відсутність інформації щодо застосування валсартану у період годування груддю, валсартан не рекомендується застосовувати у даний період.
Фертильність
Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію у щурів. Ця доза до 200 мг/кг/добу у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м2 (розрахунки проводились для перорального застосування дози 320 мг/добу у пацієнта з масою тіла 60 кг).
 

Діти

Валсартан застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 до 18 років. Безпека та ефективність застосування валсартану дітям віком від 1 до 6 років не встановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.
 

Особливості застосування

Гіперкаліємія
Не рекомендовано застосовувати валсартан одночасно з калієвмісними харчовими добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі із вмістом калію та іншими речовинами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин тощо). За необхідності слід здійснювати моніторинг рівня калію.
Порушення функції нирок.
Дотепер немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, яким проводять діаліз, тому валсартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози не потрібна.
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферментуз аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.
Порушення функції печінки.
Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості без холестазу валсартан слід застосовувати з обережністю.
Пацієнти з гіпонатріємією та/або гіповолемією
У пацієнтів з тяжкою гіпонатріємією та/або гіповолемією, наприклад у хворих, які приймають діуретики у високих дозах, у рідкісних випадках після початку лікування Валзапом може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед лікуванням Валзапом потрібно відкоригувати дефіцит натрію і/або об’єму циркулюючої крові в організмі, наприклад, зменшивши дозу діуретика.
Стеноз ниркових артерій
Немає доказових даних на користь безпечності застосування валсартану пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Короткочасний прийом валсартану 12 пацієнтами з реноваскулярною артеріальною гіпертензією, що виникла на тлі одностороннього стенозу ниркової артерії, не спричинив жодних суттєвих змін ниркової гемодинаміки, сироваткового рівня креатиніну чи азоту сечовини крові. Однак інші препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть підвищувати рівні сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії, тому під час лікування хворих валсартаном рекомендовано здійснювати моніторинг функції нирок.
Трансплантація нирки
На даний момент немає даних щодо безпечності застосування валсартану пацієнтам, яким нещодавно проводили трансплантацію нирки.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати Валзап, оскільки у них не активована ренін-ангіотензин-альдостеронова система.
Стеноз аортального і мітрального клапанів, гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і будь-який інший вазодилататор, препарат слід з особливою обережністю призначати пацієнтам, які страждають на аортальний чи мітральний стеноз або гіпертрофічну обструктивну кардіоміопатію.
Вагітність
Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не слід призначати у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.
Нещодавно перенесений інфаркт міокарда
Показано, що застосування комбінації каптоприлу і валсартану не приносить жодної додаткової клінічної користі, а навпаки, збільшує ризик побічних ефектів порівняно з монотерапією цими препаратами (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинамічні властивості»).
Таким чином, застосовувати комбінацію валсартану з інгібітором АПФ не рекомендовано.
Слід з обережністю починати лікування пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда. Під час оцінки стану пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, слід завжди проводити аналіз функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Застосування валсартану у післяінфарктних пацієнтів зазвичай призводить до деякого зниження артеріального тиску, проте за умови дотримання рекомендацій щодо дозування препарату зазвичай немає необхідності відміняти лікування у зв’язку із тривалою симптомною артеріальною гіпотензією (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Серцева недостатність
У пацієнтів із серцевою недостатністю застосування потрійної комбінації інгібітору АПФ, бета-блокатора і валсартану не забезпечило жодних клінічних переваг (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Очевидно, ця комбінація підвищує ризик виникнення побічних явищ, тому застосовувати її не рекомендовано.
Слід з обережністю починати лікування пацієнтів із серцевою недостатністю. Під час оцінки стану пацієнтів із серцевою недостатністю необхідно завжди проводити аналіз функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Застосування валсартану у хворих на серцеву недостатність звичайно призводить до деякого зниження артеріального тиску, проте за умови дотримання рекомендацій щодо дозування препарату зазвичай немає необхідності відміняти лікування у зв’язку із тривалою симптоматичною артеріальною гіпотензією (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту було асоційоване з олігурією і/або прогресуючою азотемією, а в рідкісних випадках – з гострою нирковою недостатністю і/або смертю. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину ІІ, не можна виключати можливого порушення функції нирок на тлі лікування валсартаном.
Ангіоневротичний набряк в анамнезі
При застосуванні валсартану повідомлялося про розвиток у пацієнтів ангіоневротичного набряку, у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку спостерігався і раніше при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку потребує негайного припинення застосування валсартану, і повторно призначати валсартан не слід.
Інші умови при стимуляції ренін-ангіотензинової системи
У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту було пов’язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключити, що застосування валсартану може бути пов’язане з порушенням функції нирок.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Супутнє застосування препаратів групи АРА, в тому числі валсартану, з іншими препаратами, що діють на РААС, пов’язано зі збільшенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, функції нирок та електролітів у пацієнтів, які отримують валсартан та інші препарати, що впливають на РААС.
Діти
Порушення функції нирок
Застосування дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовують за наявності інших умов (висока температура, дегідратація), що, ймовірно, порушують функцію нирок.
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферментуз аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.
Порушення функції печінки
Як і дорослим, валсартан протипоказаний для застосування дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і пацієнтам із холестазом. Існує обмежений клінічний досвід застосування валсартану дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.
Застереження стосовно допоміжних речовин
Цей лікарський засіб містить сорбітол. Пацієнтам із таким спадковим порушенням, як непереносимість фруктози, не слід приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить моногідрат лактози. Пацієнтам із такими спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність саамів (недостатність, яка спостерігається у деяких популяціях Лапландії) або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.
До складу цього лікарського засобу входить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) з розрахунку на одну дозу, тобто він практично не містить натрію.
 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили. Під час керування транспортними засобами чи роботи з механізмами слід мати на увазі, що іноді на тлі прийому препарату може виникати запаморочення або відчуття втомленості.
 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном
Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, в тому числі Валзапу, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен.
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валзап, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.
Одночасне застосування не рекомендується
Літій
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотні підвищення сироваткової концентрації літію і прояви токсичності. За браком досвіду одночасного застосування валсартану і літію не рекомендовано призначати цю комбінацію. Якщо виникне необхідність у застосуванні такої комбінації, то при цьому рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг сироваткового рівня літію.
Калійзберігаючі діуретики, калієвмісні харчові добавки, калієвмісні замінники солі та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію
Якщо лікар вважає за потрібне призначити лікарський засіб, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, то рекомендовано здійснювати моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Одночасне застосування потребує обережності
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу і неселективні НПЗП
При одночасному застосуванні НПЗП і антагоністів ангіотензину ІІ може послаблюватися антигіпертензивна дія останніх. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ і НПЗП може збільшувати ризик погіршення функції нирок і підвищення сироваткового рівня калію. Таким чином, рекомендовано здійснювати моніторинг функції нирок на початку лікування, а також забезпечувати достатню гідратацію пацієнта.
Транспортери
За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення(наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.
Інші лікарські засоби
Дослідження взаємодії лікарських засобів з валсартаном не виявили клінічно значущих взаємодій валсартану з будь-яким із нижчезазначених препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.
Діти
Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям та підліткам з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.
 

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.
Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, призначеним для застосування внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, відповідальні за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ у плазмі крові після блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ2-рецептор, який урівноважує ефект АТ1-рецептора. Валсартан не проявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецептором, ніж з АТ2 -рецептором.
Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворювальний фермент), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.
Початок гіпотензивної дії відзначається у межах 2 годин, максимум – у межах 4–6 годин після прийому внутрішньо; тривалість дії – понад 24 години. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлоротіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.
Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.
При тривалому застосуванні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натще – на концентрацію тригліцеридів і глюкози у сироватці крові.
Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.
VALIANT-дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як і каптоприлу, для зменшення загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан був також ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період часу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до летального наслідку.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після перорального прийому валсартану як монотерапії його максимальна концентрація у плазмі досягається за 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує експозицію валсартану (виражену через площу під фармакокінетичною кривою (AUC) приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію препарату в плазмі крові (Cmax) – приблизно на 50 %, хоча починаючи з 8-ї години після прийому концентрації валсартану у плазмі вирівнюються для всіх груп пацієнтів незалежно від вживання їжі. Однак таке зменшення показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як з їжею, так і натще.
Розподіл
Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, що вказує на те, що валсартан не розподіляється значною мірою по тканинах. Валсартан характеризується значним ступенем зв’язування із сироватковими білками (94-97 %), головним чином сироватковим альбуміном.
Біотрансформація
Валсартан не піддається значній біотрансформації, оскільки лише 20 % прийнятої дози виявляється у вигляді метаболітів. У плазмі в низьких концентраціях ідентифікується гідроксильний метаболіт (менш ніж 10 % від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.
Виведення
Валсартан характеризується мультиекспоненціальною кінетикою розпаду (t½α < 1 години і t½β – приблизно 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді переважно шляхом біліарної екскреції з калом (приблизно 83 % дози) і ниркової екскреції із сечею (приблизно 13 % дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину, а нирковий кліренс – 0,62 л/годину (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.
Пацієнти із серцевою недостатністю
Середня тривалість досягнення максимальної концентрації і середній період напіввиведення препарату у хворих на серцеву недостатність подібні до відповідних показників у здорових добровольців. Значення AUC та Cmax валсартану збільшуються майже пропорційно зростанню дози в діапазоні клінічно значущих доз (від 40 до 160 мг двічі на добу). Середнє значення коефіцієнта кумуляції – 1,7. Очікуваний кліренс валсартану після перорального прийому становить приблизно 4,5 л/годину. Вік не впливає на очікуваний кліренс у хворих на серцеву недостатність.
Особливі групи хворих
Пацієнти літнього віку
У деяких пацієнтів літнього віку спостерігали дещо вищі показники системної експозиції валсартану порівняно з молодшими пацієнтами, однак клінічної значущості цього ефекту не показано.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Як і слід очікувати для сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, жодної кореляції між функцією нирок і системною експозицією валсартану не виявлено. Як наслідок, пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) не потрібна корекція дози препарату. На сьогодні немає даних щодо безпечності застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну < 10 мл/хв і пацієнтам, яким проводять діаліз, тому потрібно з обережністю призначати валсартан таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Валсартан характеризується високим ступенем зв’язування з білками плазми, тому елімінація його шляхом діалізу є малоймовірною. 
Пацієнти з порушенням функції печінки
Приблизно 70 % абсорбованої дози виділяється з жовчю переважно у незміненому вигляді. Валсартан не зазнає якої-небудь суттєвої біотрансформації. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки системний вплив валсартану (виражений через AUC) зростав приблизно вдвічі порівняно з відповідним показником у здорових добровольців. Однак жодної кореляції між плазмовою концентрацією валсартану і ступенем порушення функції печінки не виявлено. Валсартан не досліджували у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Діти
Під час дослідження за участю 26 дітей з артеріальною гіпертензією (віком від 1 до 16 років), які отримували разову дозу суспензії валсартану (середня доза 0,9-2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/год/кг) валсартану був порівнянним в усьому віковому діапазоні від 1 до 16 років з аналогічним кліренсом у дорослих, які застосовували такий самий препарат.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Застосування препарату дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.
 

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 80 мг: циліндричні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, з розподільчою рискою з одного боку;
таблетки по 160 мг: циліндричні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнювато-жовтого кольору, з розподільчою рискою з одного боку.
 

Термін придатності

2 роки.
 

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
 

Упаковка

№ 28 (14х2), № 84 (14х6): по 14 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.
 

Категорія відпуску

За рецептом.
 

Виробник

ТОВ «Зентіва».
Возможно отличие изображения упаковки и текста инструкции вследствие наличия в аптеках препаратов выпущенных до обновления информации по препарату
Поделиться:
Показать на большой карте