Новинки

Псило-бальзам Оказание первой помощи при укусах насекомых Подробней
Простуда на губах? Решение есть! Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Тяжесть в желудке? Дискомфорт? Вздутие? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Азопрол H Ретард инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Азопрол H Ретард - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діючі речовини: S (-) метопрололу сукцинат, гідрохлортіазид;

1 таблетка містить:

 S(-)метопрололу сукцинату
23,75 мг, що еквівалентно
 S(-) метопрололу тартрату 25 мг;
гідрохлортіазиду
12,5 мг
або
 
 S(-)метопрололу сукцинату
47,50 мг, що еквівалентно
 S(-) метопрололу тартрату 50 мг;
гідрохлортіазиду
12,5 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза (метоцел К4М), гіпромелоза (метоцел К100М), кальцію гідрофосфат, повідон К-30, поліетиленгліколь 6000, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію стеарилфумарат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, лактоза, моногідрат, вода очищена, магнію стеарат;

для таблеток 25 мг/12,5 мг: маніт Е 421, барвник «Quinoline Yellow» Е 104;

для таблеток 50 мг/12,5 мг: барвник Sunset Yellow Е 110.

Лікарська форма

Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група

Селективні блокатори бета-адренорецепторів у комбінації з тіазидними діуретиками. Код АТС. C07В B

Показання

  • Артеріальна гіпертензія у дорослих, які потребують комбінованого лікування бета-блокаторами з діуретиками (для зниження артеріального тиску та зменшення ризику розвитку серцево-судинних та коронарних ускладнень).
  • Стенокардія.
  • Стабільна хронічна серцева недостатність.

Протипоказання

Протипоказаннями до застосування Азопролу Н ретард є синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, гостра серцева недостатність, кардіогенний шок, а також тривале або періодичне застосування агоністів β-рецепторів, тяжке порушення периферичного артеріального кровообігу, значні порушення функції нирок (при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв.), тяжкі форми подагри і цукрового діабету, порушення функції печінки, гіперкальціємія, системний червоний вовчак в анамнезі, панкреатит, підвищена чутливість до тіазидних діуретиків чи інших сульфаніламідних препаратів, симпатектомія.

Препарат протипоказаний пацієнтам, у яких є гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Азопрол Н ретард недоцільно призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда, у випадку брадикардії (частота серцевих скорочень нижче 55 уд/хв.), при подовженні інтервалу PQ > 0,24 сек., при артеріальній гіпотензії (систолічний кров’яний тиск менше 100 мм. рт. ст.).

Спосіб застосування та дози

Артеріальна гіпертензія: Азопрол Н ретард рекомендується приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Стартова доза - 25/12,5 мг на добу. Якщо артеріальний тиск після застосування 1 таблетки не нормалізувався, дозу можна збільшити до 50/12,5 мг 1 раз на добу або 2 таблетки 25/12,5 мг 1 раз на добу. Повна добова доза Азопролу Н ретард становить 50/12,5 мг на добу. При необхідності можна додати інший антигіпертензивний препарат. Максимальна добова доза препарату становить не більше 4 таблеток 25/12,5 мг на добу або не більше 2 таблеток 50/12,5 мг на добу.

При стенокардії середня терапевтична доза 50/12,5 мг 1 раз на добу. При необхідності можна додати інший антиангінальний препарат.

Хронічна серцева недостатність: пацієнти повинні знаходитися у стадії компенсації хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів.

Терапія хронічної серцевої недостатності β-блокаторами іноді може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, а в деяких може виникнути необхідність відміни препарату. Початок терапії повинен проводитися під наглядом лікаря.

Стабільна серцева недостатність, ІІ функціональний клас: початковий підбір доз проводиться із застосуванням препарату «Азопрол ретард». Рекомендована початкова доза Азопролу ретард протягом перших двох тижнів становить 12,5 мг 1 раз на добу. Після двох тижнів дозу можна збільшити до 25 мг 1 раз на добу, потім дозу Азопролу ретард можна збільшувати удвічі кожен другий тиждень. Після встановлення дози 50 або 100 мг Азопролу ретард та за необхідності супутнього призначення гідрохлортіазиду можна призначити Азопрол Н ретард при обов'язковій відміні Азопролу ретард та препаратів гідрохлортіазиду. Цільова доза Азопролу Н ретард для тривалого лікування СН ІІ функціонального класу становить 50/12,5 мг 1 або 2 рази на добу.

Стабільна серцева недостатність, ІІІ – IV функціональні класи: початковий підбір доз проводиться із застосуванням препарату «Азопрол ретард». Рекомендована початкова доза Азопролу ретард становить 6,25 мг 1 раз на добу. Після 1 – 2 тижнів дозу можна збільшити до 12,5 мг раз на добу, потім, після ще 2 тижнів, дозу можливо збільшити до 25 мг раз на добу. Після двох тижнів застосування дози Азопролу ретард 25 мг 1 чи 2 рази на добу та за необхідності супутнього призначення гідрохлортіазиду можна призначити Азопрол Н ретард при обов'язковій відміні Азопролу ретард та препаратів гідрохлортіазиду. Цільова доза Азопролу Н ретард для тривалого лікування СН ІІІ – IV функціонального класу становить 25/12,5 мг 1 або 2 рази на добу.

У випадку гіпотензії та/чи брадикардії може знадобитися зменшення супутньої терапії або зниження дози Азопролу Н ретард. Однак доза не має підвищуватися доти, доки артеріальний тиск не стабілізується.

Побічні реакції

Азопрол Н ретард звичайно добре переноситься, а побічні реакції, що спостерігалися були нечастими, помірними і оборотними.

Можливі такі небажані реакції пов’язані з метопрололом: втомлюваність, шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, біль у животі) та розлади сну. У багатьох випадках ці ефекти були помірними та зникали після зменшення дозування.

З боку центральної нервової системи: підвищена втомлюваність, неспокій, запаморочення, головний біль, іноді парестезії кінцівок (у хворих з “переміжною” кульгавістю і синдромом Рейно), судоми, депресія, зниження концентрації уваги, погіршення пам’яті, галюцинації.

З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, ортостатична гіпотензія та рідко посилення симптомів серцевої недостатності (набряків і задишки), поява AV-блокади, кардіалгія. Також були окремі повідомлення про порушення периферичного кровообігу, гангрену у пацієнтів з існуючими раніше порушеннями периферичного кровообігу.

З боку травного тракту: рідко - діарея чи запор, сухість у роті; в окремих випадках - порушення функції печінки, відхилення показників печінкових ферментів, ферментів підшлункової залози.

З боку шкіри: кропив’янка, псоріазоподібні висипи, дистрофічні пошкодження шкіри, рідко - фотодерматоз, посилення псоріазу, підвищення пітливості і оборотна алопеція.

З боку дихальної системи: рідко - випадки диспное, бронхоспазму та риніту.

Можливі рідкі випадки порушення статевої функції. Ізольовані випадки збільшення ваги, тромбоцитопенії, порушення зору, кон’юнктивіту, шуму у вухах, сухих та подразнених очей, зміни смаку, артралгії. Висипи на шкірі, синдром сухих очей були не значними та проходили після припинення лікування. При появі побічних реакцій необхідно відмінити застосування препарату і негайно звернутись до лікаря.

Можливі побічні реакції пов’язані з гідрохлортіазидом: ортостатична гіпотензія або реакції гіперчутливості. Інші ефекти:

  • з боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, депресія кісткового мозку;
  • з боку метаболізму та травлення: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурікемія, нестійкість електролітного балансу (гіпонатріємія і гіпокаліємія), збільшення холестерину і тригліцеридів;
  • психічні розлади: депресія, порушення сну (сонливість і безсоння, нічні кошмари);
  • з боку нервової системи: парестезії, запаморочення;
  • офтальмологічні порушення: ксантопсія, порушення зору;
  • з боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, порушення провідності і ритму серця, васкуліти (включаючи шкірний васкуліт);
  • з боку дихальної системи: респіраторній дистрес-синдром (включаючи пневмоніт і набряк легенів);
  • з боку травного тракту: печія, діарея, запор, панкреатит;
  • з боку гепатобіліарного тракту: жовтуха (внутрішньохолестатична жовтуха);
  • з боку шкіри: фотодерматоз, кропив’янка, вовчакоподібні висипи, анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз;
  • з боку скелетно-м’язевого апарату: м’язові судоми;
  • з боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит;
  • інфекції та інвазії: сіаладеніти.

Загальні порушення: гарячка, слабкість.

Передозування

Передозування може призвести до розвитку сонливості, слабкості, зниження частоти дихання, блювання, гіпотензії, атріовентрикулярної блокади, синусової брадикардії, кардіогенного шоку, зупинки серця, бронхоспазму, втрати свідомості, коми, ціанозу, гіпоглікемії, гіперкаліємії, запаморочення, гарячки, м’язових спазмів, зниження тиску, нудоти, епілептичного нападу, частого сечовипускання, пожовтіння шкіри. Перші прояви звичайно з’являються через 20 хвилин – 2 години після прийому препарату.

Невідкладна терапія повинна передбачати моніторинг серцево-судинної, дихальної і ниркової функцій, глюкози крові, контролю електролітного балансу та рідини. Подальше всмоктування препарату може бути зупинено промиванням шлунка із застосуванням активованого вугілля або інших сорбентів.

У разі тяжкої артеріальної гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β1-агоніст (наприклад, преналтерол) внутрішньовенно з інтервалом 2 - 5 хвилин або інфузійно, до досягнення терапевтичного ефекту. За відсутності β1-агоніста можливо вводити допамін або атропін. Якщо ефект не досягнутий, можливе застосування інших симпатоміметиків, добутаміну або норадреналіну. Можливе також введення глюкагону в дозі 1 – 10 мг. Може виникнути необхідність встановити штучний водій ритму. Для зняття бронхоспазму вводять внутрішньовенно β2-агоніст. Необхідно враховувати, що дози антидотів значно вищі за встановлені терапевтичні, оскільки рецептори при передозуванні бета-блокаторами знаходяться у зв’язаному стані.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Азопрол Н ретард не повинен застосовуватись у період вагітності або годування груддю, за винятком тих випадків, коли застосування Азопролу Н ретард є життєво необхідним. Як і інші антигіпертензивні препарати, Азопрол Н ретард може спричинити побічні ефекти (наприклад, брадикардію) у плода, а також у немовлят або дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні. Тому на час лікування Азопролом Н ретард грудне вигодовування бажано припинити.

Діти

Безпека та ефективність застосування Азопролу Н ретард у дітей не доведена, тому препарат на застосовується у педіатричній практиці.

Особливості застосування

Як правило, необхідності в корекції дози у пацієнтів з порушенням функції печінки (наприклад, при цирозі печінки) не виникає, оскільки метопролол зв'язується з білками лише в незначному ступені (5 - 10 %). При наявності симптомів тяжкого порушення функції печінки варто розглянути можливість зниження дози препарату.

У пацієнтів з цукровим діабетом необхідний ретельний контроль рівня глікемії та при необхідності корекція дози пероральних протидіабетичних препаратів та інсуліну.

Про застосування Азопролу Н ретард необхідно повідомити анестезіологу до проведення загальної анестезії.

Перед виконанням лабораторних досліджень функції паращитовидних залоз за 48 годин до проведення тесту необхідно припинити прийом Азопролу Н ретард, оскільки в результатах може відзначатися гіперкальціємія.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

З обережністю слід застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і людям, професія яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ефекти Азопролу Н ретард та інших антигіпертензивних препаратів на артеріальний тиск звичайно посилюються. Тому необхідно застосовувати їх так, щоб уникнути гіпотензії, при призначенні з похідними дигідропіридину, трициклічними антидепресантами, барбітуратами і фенотіазинами.

Пацієнти повинні знаходитися під ретельним спостереженням, якщо вони одночасно з Азопролом Н ретард приймають гангліоблокатори, інші β-адреноблокатори (наприклад, очні краплі) або інгібітори МАО.

У пацієнтів, що одночасно з препаратом Азопрол Н ретард приймають антагоністи кальцію та інші антиаритмічні засоби (наприклад, верапаміл і дилтіазем, аналоги хінідину або аміодарон), можливі негативні інотропні і хронотропні ефекти. Пацієнтам, що приймають β-адреноблокатори, не слід призначати внутрішньовенно антагоністи кальцію типу верапамілу.

Плануючи лікування клонідином, застосування метопрололу необхідно припинити за декілька діб.

Оскільки бета-блокатори можуть мати вплив на периферичний кровообіг, препарати з подібною дією, такі як ерготамін, треба застосовувати з обережністю.

У пацієнтів, що одержують лікування β-адреноблокаторами, інгаляційні анестетики підсилюють кардіодепресивний ефект.

Індуктори або інгібітори метаболізму можуть впливати на концентрацію метопрололу в плазмі. Наприклад, концентрація метопрололу в плазмі знижується при прийомі рифампіцину або може підвищуватися при прийомі циметидину, гідралазину й інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (пароксетину, флуоксетину і сертраліну). Одночасне вживання алкоголю з метопролом підвищує концентрацію алкоголю у крові та пролонгує дію алкоголю. Метопролол може погіршувати виведення лідокаїну.

При супутньому лікуванні індометацином або іншими препаратами, що пригнічують простагландинсинтетазу, антигіпертензивний ефект Азопролу Н ретард може знижуватися.

При прийомі Азопролу Н ретард може виникнути необхідність корекції дози інсуліну та пероральних антидіабетичних засобів.

Застосування нестероїдних протизапальних препаратів, простагландинів та рифампіцину може призвести до зниження антигіпертензійної дії Азопролу Н ретард.

Гіпокаліємія може розвинутись при супутньому застосуванні стероїдів, карбеноксолону, послаблюючих препаратів, адренокортикотропного гормону. Гіпокаліємія підвищує можливість токсичної дії серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з солями кальцію може виникати збільшення рівня кальцію у плазмі крові через зменшення його виділення.

Сульфаніламідні сечогінні засоби повинні застосовуватись через годину після або через 4- 6 годин до прийому Азопролу Н ретард.

Дія недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлориду) може потенціюватися на фоні лікування Азопролом Н ретард.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Азопрол Н ретард є фіксованою комбінацією, антигіпертензивна дія якої обумовлена дією компонентів - бета-блокатора (S(-) метопрололу сукцинату) та діуретика (гідрохлортіазид).

Метопролол - кардіоселективний β1-блокатор без ВСА, є рацемічною сумішшю S- та R- ізомерів. Здатність селективно блокувати β1-рецептори характерна для лівообертаючого S(-) ізомеру, в той час як R(+) ізомер не забезпечує позитивного терапевтичного впливу. Співвідношення активності між S : R ізомерами дорівнює 33 : 1 завдяки більшій спорідненості S-метопрололу з β1-рецепторами, ніж у R-форми. Рандомізоване подвійне сліпе клінічне дослідження довело, що S(-) метопролол у дозі 50 мг має таку ж активність, як рацемічний метопролол у дозі 100 мг. Антигіпертензивна дія S(-) метопрололу обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи, відновленням чутливості барорецепторів, що зменшує периферичні симпатичні впливи. Антиангінальний ефект є наслідком зменшення частоти і сили серцевих скорочень, енергетичних витрат і потреби міокарда в кисні. Зменшує частоту і тяжкість нападів стенокардії, показник смертності у пацієнтів з діагностованим інфарктом міокарда, підвищує переносимість навантажень. При тривалому використанні метопролол підвищує виживаність та знижує частоту госпіталізації при хронічній серцевій недостатності завдяки покращанню функції лівого шлуночка. Метопрололу сукцинат знижує ризик летального кінця (включаючи раптову смерть), виникнення повторного інфаркта (у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом), обмежує зону ішемії серцевого м’яза, знижує ризик розвитку фатальних аритмій у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та ідіопатичною дилатаційною кардіоміопатією. Антиаритмічна дія виявляється в усуненні аритмогенних симпатичних впливів на провідну систему серця, уповільненні синусового ритму і швидкості розповсюдження збудження через AV-вузол, гальмуванні автоматизму і подовженні рефрактерного періоду. Метопрололу сукцинат має незначний мембраностабілізуючий ефект.

Метопролол знижує вплив на серцеву діяльність катехоламінів, що виділяються при нервових і фізичних стресах. Метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень, хвилинного об’єму і посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску, спричиненого різким викидом катехоламінів.

Метопролол менше, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну і вуглеводний обмін.

Гідрохлортіазид – сечогінний засіб. Антигіпертензивна дія гідрохлортіазиду зумовлена комбінацією сечогінного ефекту і прямого впливу на судини (зниження судинної резистентності). Гідрохлортіазид блокує реабсорбцію іонів натрію, хлору і води в дистальних канальцях нефрону, спричиняючи збільшення екскреції рідини, натрію і хлоридів, що призводить до зменшення об’єму циркулюючої плазми з наступним зниженням серцевого викиду та значним зменшенням артеріального тиску. У відповідь на зниження артеріального тиску і серцевого викиду відбувається перерозподіл рідини з інтерстиціального простору у внутрішньосудинне русло, і тому через 3 - 4 місяці відбувається поступова нормалізація об’єму плазми. При тривалому застосуванні препарату серцевий викид повертається до початкової величини, а периферичний судинний опір знижується до нижчих рівнів порівняно з початковою величиною.

Сечогінний ефект гідрохлортіазиду приводить до зменшення об’єму плазми, збільшення активності реніну плазми і секреції альдостерону з подальшим збільшенням виділення із сечею калію і бікарбонату та зменшенням рівня калію в сироватці крові.

Фармакокінетика. S(-) метопрололу сукцинат добре абсорбується після перорального прийому, пік плазмової концентрації 55,98 нг/мл настає через 6,83 ± 1,52 години після прийому. Біодоступність однієї дози приблизно 94,54 %. Біодоступність може збільшуватись, якщо метопролол приймають з їжею. Зв'язується з білками плазми (5 - 10 %). Метопролол проникає крізь плаценту, а також в грудне молоко. В середньому період напівжиття становить 6,83 ± 1,52 години. Фармакокінетичні параметри не залежать від віку пацієнтів. Метопролол метаболізується ферментами системи цитохрому Р450 в печінці шляхом окислення. Утворюються метаболіти, які не мають клінічно значущої бета-адреноблокуючої активності.

Приблизно 95 % прийнятого перорально препарату виводиться із сечею, 5 % даної дози виводиться із сечею в незмінному стані. Системна біодоступність і виведення метопрололу не змінюється у пацієнтів зі зниженою функцією нирок.

Гідрохлортіазид добре всмоктується, його сечогінна дія починається через 2 години, досягає максимуму через 4 години та підтримується протягом 6 - 12 годин. Гідрохлортіазид не метаболізується, але швидко елімінується нирками – 61 % пероральної дози виводиться в незміненому стані протягом 24 годин. Період напіввиведення становить 6 - 8 годин. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту і потрапляє в грудне молоко, не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 25 мг/12,5 мг: круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, з одного боку білого кольору, з іншого – жовтого кольору;

таблетки 50 мг/12,5 мг: круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, з одного боку білого кольору, з іншого – помаранчевого кольору.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в місцях, недоступних для дітей!

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Емкйор Фармасьютикалс ЛТД.

Місцезнаходження

Т-184, М.І.Д.С., Бхосарі, Пуне-411026, Індія.

Дозировка Азопрол H Ретард таблетки прол./д., 25 мг/12,5 мг №30 (10х3)
Производитель Эмкйор Фармасьютикалс Лтд., Индия
МНН Comb drug
Фарм. группа Бета-адреноблокаторы.
Регистрация № UA/9111/01/01 от 11.11.2008. Приказ № 63 от 29.01.2010
Код АТХ
Top