Бронируйте товары в аптеках, экономьте до 30%. Узнать больше

Амлопресс - инструкция, показания, состав, способ применения

Нет в наличии в Киеве

Инструкция для Амлопресс

Инструкция указана для Амлопресс таблетки по 5 мг/4 мг №30 (10х3)
Выбрать инструкцию для других видов «Амлопресс»

Склад

таблетки 5 мг/4 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 5 мг амлодипіну (еквівалентно 6,935 мг амлодипіну безилату) та 4 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 5 мг/8 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 5 мг амлодипіну (еквівалентно 6,935 мг амлодипіну безилату) та 8 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 10 мг/4 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 10 мг амлодипіну (еквівалентно 13,870 мг амлодипіну безилату) та 4 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 10 мг/8 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 10 мг амлодипіну (еквівалентно 13,870 мг амлодипіну безилату) та 8 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості.

таблетки 5 мг/4 мг: білі або майже білі круглі пласкі таблетки з гравіюванням «CH3» з одного боку;

таблетки 5 мг/8 мг: білі або майже білі круглі пласкі таблетки з гравіюванням «CH4» з одного боку;

таблетки 10 мг/4 мг: білі або майже білі круглі пласкі таблетки з гравіюванням «CH5» з одного боку;

таблетки 10 мг/8 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням «CH6» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) в комбінації з антагоністами кальцію. Код АТХ C09B B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер – комбінація периндоприлу, інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту та амлодипіну, блокатора кальцієвих каналів дигідропіридинової групи.

Периндоприл

Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворювальний фермент, АПФ). Перетворювальний фермент, або кіназа ‒ це екзопептидаза, яка робить можливим перетворення ангіотензину І у судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові, що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) та знижує секрецію альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїн-кінінової системи (і, таким чином, також призводить до активації системи простагландинів). Цей механізм дії зумовлює зниження артеріального тиску інгібіторами АПФ і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад кашлю).

Периндоприлу трет-бутиламін діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Інші метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ в експериментальних умовах.

Артеріальна гіпертензія

Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: легкій, помірній та тяжкій; зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску спостерігається у хворого як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень.

Як правило, збільшується і нирковий кровотік, тоді як швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) зазвичай не змінюється.

Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (мінімальна ефективність/максимальна ефективність упродовж доби) периндоприлу становить 87-100 %.

Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без тахіфілаксії.

У разі припинення застосування периндоприлу ефекту відміни не виникає.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Відомо, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.

Комбінована терапія з тіазидним діуретиком має адитивний синергічний ефект. Комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком.

Серцева недостатність

У відомих експериментальних дослідженнях застійна серцева недостатність була спричинена перев’язуванням коронарної артерії; продемонстровано, що периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда та надлишок субендокардіального колагену, відновлює співвідношення міозину до ізоензиму та знижує частоту виникнення реперфузійних аритмій.

Периндоприл зменшує роботу серця шляхом зменшення перед- та постнавантаження на серце.

Відомо, що дослідження з участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували:

  • зменшення тиску наповнення правого та лівого шлуночків,
  • зниження системного периферичного опору,
  • збільшення серцевого індексу та покращення серцевого викиду.

Відомо, що у ході порівняльних досліджень перше призначення 2 мг периндоприлу пацієнтам із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня не було пов’язано з будь-яким достовірним зниженням артеріального тиску порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Амлодипін

Амлодипін – блокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину, який блокує надходження іонів кальцію через мембрани у гладку мускулатуру міокарда і судин.

Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м’язи судин. Амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження двома шляхами.

  • Амлодипін розширює периферичні артеріоли і, таким чином, знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), тобто постнавантаження. Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) залишається стабільною, зменшення постнавантаження призводить до зниження потреби міокарда в енергії та кисні.
  • Амлодипін розширює основні коронарні артерії та артеріоли, у т. ч. в ішемізованих зонах міокарда, що призводить до збільшення надходження кисню у міокард у хворих із вазоспастичною стенокардією (стенокардією Принцметала або варіантною стенокардією).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією разова добова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин як у положенні пацієнта лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє різкого зниження артеріального тиску.

У пацієнтів зі стенокардією прийом разової добової дози амлодипіну збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, затримує час настання нападу стенокардії та розвиток депресії сегмента ST (на 1 мм), знижує частоту нападів стенокардії та застосування нітрогліцерину.

Амлодипін не проявляє несприятливого впливу на обмін речовин і рівень ліпідів плазми крові, його можна призначатися пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом і подагрою.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості периндоприлу та амлодипіну не змінюються порівняно з їх окремим застосуванням.

Периндоприл

Абсорбція.

Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину.

Периндоприл є проліками. 27 % загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається у крові у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому.

Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу периндоприлу трет-бутиламіну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.

Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.

Розподіл.

Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування периндоприлату з білками плазми крові становить 20 %, головним чином ‒ з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним.

Виведення.

Периндоприлат виводиться із сечею. Період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування.

Особливі групи пацієнтів.

Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну).

Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Амлодипін

Всмоктування.

Амлодипін добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, досягаючи Cmax у крові приблизно через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність препарату становить 64-80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл.

Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Приблизно 97,5 % циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація та виведення.

Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин і відповідає дозуванню 1 раз на добу. Амлодипін широко метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 60 % від прийнятої діючої речовини виводиться у вигляді метаболітів, а 10 % – у незміненому вигляді із сечею.

Особливі групи пацієнтів.

У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіввиведення та до збільшення AUC приблизно на 40–60 %.

Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі подібний у пацієнтів літнього віку та у молодших пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений у пацієнтів літнього віку, що призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення препарату. Збільшення AUC та періоду напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідало очікуваному для досліджуваної вікової групи пацієнтів.

Показання

Артеріальна гіпертензія та/або стабільна ішемічна хвороба серця – для заміни терапії у пацієнтів, стан яких піддається адекватному контролю за допомогою амлодипіну та периндоприлу, що приймають одночасно у тих же дозах.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до периндоприлу або до будь-якого іншого інгібітору АПФ, амлодипіну, або до похідних дигідропіридину, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
  • Ангіоневротичний набряк, пов’язаний із застосуванням інгібітору АПФ в анамнезі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
  • Вагітність або якщо жінка планує завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);
  • Одночасне застосування з іншими препаратами, які містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»);
  • Одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном. Не можна розпочинати прийом препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).
  • Екстракорпоральне лікування, яке призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями;
  • Значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • Тяжка артеріальна гіпотензія;
  • Шок (у т. ч. кардіогенний);
  • Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аортального клапана тяжкого ступеня);
  • Нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
  • Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Усі застереження щодо взаємодій, які пов’язані з кожним з компонентів препарату, стосуються також препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер.

Для периндоприлу

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Відомо, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, які спричиняють гіперкаліємію

Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити гіперкаліємію, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепарин, імуносупресори, такі як циклоспорин, такролімус, триметоприм. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів може збільшити ризик виникнення гіперкаліємії. Якщо одночасне призначення є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг калію у плазмі крові.

Одночасне застосування протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Аліскірен.

Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказано для пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеною функцією нирок з огляду на підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, кардіоваскулярної захворюваності і летальності.

Екстракорпоральне лікування.

Екстракорпоральне лікування призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як високопроточні мембрани для діалізу або гемофільтрації (наприклад, поліакрилові мембрани) та для аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрансульфатом, що може призвести до підвищення ризику виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності такого лікування слід розглянути можливість використання діалізних мембран різного типу або призначення інших класів антигіпертензивних препаратів.

Сакубітрил/валсартан

Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане оскільки супутнє інгібування неприлізину та АПФ може збільшити ризик виникнення ангіоневротичного набряку. Лікування сакубітрилом/валсартаном слід розпочинати не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Лікування периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування не рекомендоване (див. розділ «Особливості застосування»).

Аліскірен.

Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном не рекомендоване у інших пацієнтів крім таких з діабетом та порушенням функції нирок.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецептору ангіотензину.

За даними літератури відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках з ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.

Естрамустин.

Підвищується ризик виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (набряк Квінке, ангіоедема).

Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол)

Пацієнти, що приймають ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол) в якості супутньої терапії можуть мати підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі калію.

Можливе виникнення гіперкаліємії (у т.ч. летальної), особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивний гіперкаліємічний ефект). Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Однак, якщо одночасне призначення вищезазначених речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг калію плазми крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності (див. нижче підрозділ «Одночасне застосування, що потребує особливої уваги»).

Літій.

При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію були повідомлення про можливе оборотне підвищення концентрації літію у плазмі крові та, відповідно, підвищення ризику його токсичної дії. Не рекомендується застосовувати периндоприл з препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення слід обов’язково ретельно контролювати рівень літію у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги

Протидіабетичні засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби).

Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогідно цей ефект може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Баклофен.

Посилюється антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок, у разі необхідності слід провести корекцію дози антигіпертензивних засобів.

Калійнезберігаючі діуретики.

У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові або збільшенню споживання солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.

При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом калійнезберігаючого діуретика може бути поновлено з часом) або необхідно призначити інгібітор АПФ у нижчій дозі з поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика.

У всіх випадках необхідно ретельно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон).

У разі одночасного застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібітору АПФ необхідно мати на увазі, що:

  • у випадку недотримання рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40 %, які попередньо лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком;
  • перед призначенням такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності;
  • рекомендовано проводити моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі до кінця лікування.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включно з ацетилсаліциловою кислотою ≥ 3 г/добу. Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід відновити водний баланс та надати рекомендації щодо контролю функції нирок одразу після початку комбінованої терапії та періодично при подальшому лікуванні.

Рацекадотрил.

Відомо, що лікування інгібіторами АПФ (наприклад, периндоприлом) може спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може збільшуватися при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським засобом, який використовується для лікування гострої діареї).

Інгібітори мішені рапаміцину в клітинах ссавців (mTOR) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус).

Пацієнти, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можуть належати до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування, яке потребує деякої уваги

Антигіпертензивні засоби та вазодилататори.

Одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами, або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вільдагліптин).

У пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітору АПФ, можливе підвищення ризику виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептидилпептидази-IV (ДПП-IV).

Трициклічні антидепресанти/Антипсихотики/Знеболювальні

Одночасне застосування деяких знеболювальних, трициклічних антидепресантів або антипсихотиків з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Золото.

Нітратоподібна реакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) виникає рідко у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).

Для амлодипіну

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Клінічне значення таких фармакокінетичних змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Рекомендується клінічний моніторинг пацієнтів, а також може знадобитися коригування дози. Кларитроміцин є інгібітором CYP3A4. У пацієнтів, які приймають кларитроміцин з амлодипіном, існує підвищений ризик виникнення гіпотензії. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином.

Індуктори CYP3A4

При одночасному застосуванні відомих індукторів CYP3A4 концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися. Отже, слід контролювати артеріальний тиск і регулювати дозу як під час, так і після супутнього прийому лікарських засобів, особливо сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, Hypericum perforatum).

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що призводить до посилення гіпотензивної дії.

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну, потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі необхідності, корекція дозування такролімусу.

Інгібітори мішеней рапаміцину в клітинах ссавців (mTOR)

Такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсиролімус і еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами mTOR він може посилювати вплив останніх.

Циклоспорин

Досліджень взаємодії циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводили, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0-40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, у разі необхідності, зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин

Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.

Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Для лікарського засобу Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер

Одночасний прийом, який вимагає особливої уваги

Баклофен

Посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно проводити контроль артеріального тиску, функції нирок і коригувати дозу антигіпертензивного лікарського засобу за необхідності.

Прийом супутніх препаратів, на які слід звернути увагу

Антигіпертензивні лікарські засоби (такі як бета-блокатори) та вазодилататори

Одночасний прийом цих лікарських засобів може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими судинорозширювальними засобами може додатково знизити артеріальний тиск, тому його слід розглядати з обережністю.

Кортикостероїди, тетракозактид

Зниження антигіпертензивної дії препарату (затримка води і солі, спричинена дією кортикостероїдів).

Альфа-блокатори (празозин, алфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин)

Посилення антигіпертензивного ефекту і підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.

Аміфостин

Може посилювати антигіпертензивну дію амлодипіну.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотики/знеболювальні

Посилення антигіпертензивного ефекту і підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.

Особливості щодо застосування

Усі застережні заходи, які стосуються окремих компонентів, також стосуються комбінації препаратів амлодипін і периндоприл.

Для периндоприлу

Стабільна ішемічна хвороба серця

Якщо впродовж першого місяця лікування периндоприлом спостерігався епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим, як вирішувати питання про продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія

Прийом інгібіторів АПФ може спричинити артеріальну гіпотензію. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією, та є більш вірогідною у пацієнтів з гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики або дотримуються дієти з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням, або у пацієнтів з тяжкою ренін-залежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія є більш вірогідною у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю з супутньою нирковою недостатністю або без неї. Симптоматична артеріальна гіпотензія, імовірніше, виникає у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно перебувати під ретельним медичним наглядом (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.

При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід негайно надати горизонтальне положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та підвищення артеріального тиску.

У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприл може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і зазвичай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з’явитися необхідність зниження дози або відміни препарату.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).

Ниркова недостатність

У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід підбирати відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а далі − залежно від відповіді на терапію. Стандартною практикою для таких пацієнтів є контроль рівня калію та креатиніну (див. розділ «Побічні реакції»). У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.

Реноваскулярна гіпертензія

У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії одної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується (див. розділ «Протипоказання»). Лікування таких пацієнтів слід розпочинати під ретельним наглядом лікаря, з маленьких доз та обережно титрувати дози. З огляду на вищесказане, лікування діуретиками може сприяти виникненню артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлом. Порушення функції нирок може виникнути лише при незначних змінах рівня креатиніну в сироватці крові навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприл призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Пацієнти після трансплантації нирки

Досвід застосування периндоприлу пацієнтам після нещодавно перенесеної трансплантації нирки відсутній.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу (див. розділ «Побічні реакції»).

Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити прийом препарату і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.

Ангіоневротичний набряк, пов’язаний із набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід перебувати під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів та стабілізації стану.

Пацієнти, які в анамнезі мали ангіоневротичний набряк, що не був пов’язаний з прийомом інгібітору АПФ, знаходяться у групі підвищеного ризику щодо виникнення ангіоедеми під час прийому інгібітору АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомляли про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався біль у животі (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп’ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити під час проведення диференційної діагностики у пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ.

Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане у зв’язку зі збільшенням ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). Лікування сакубітрилом/валсартаном слід розпочинати не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Якщо лікування сакубітрилом/валсартаном припинено, терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше, ніж за 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами НЕП (наприклад, рацекадотрилом), гліптинами (наприклад, лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин) та інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус) може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з дихальною недостатністю або без неї) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам, які уже приймають інгібітори АПФ, починати лікування рацекадотрилом, інгібіторами mTOR та вілдагліптином слід з обережністю.

Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ)

Зрідка у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрансульфату можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізуючої терапії із застосуванням лікарських засобів, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. У деяких пацієнтів цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.

Печінкова недостатність

У рідкісних випадках у пацієнтів на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці і підвищення рівня печінкових ферментів та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, а іноді – до летального наслідку. Механізм розвитку даного синдрому невідомий. Таким пацієнтам необхідно припинити прийом інгібітору АПФ, пройти відповідне медичне обстеження та отримати лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо на тлі існуючого порушення функції нирок. Іноді у таких пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які у поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. У таких пацієнтів при застосуванні периндоприлу слід періодично контролювати кількість лейкоцитів крові; а також пацієнти мають знати, що необхідно негайно повідомляти про будь-які ознаки інфекційного захворювання (біль у горлі, пропасниця).

Расовий фактор

Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією цієї популяції.

Кашель

Повідомляли про виникнення стійкого непродуктивного кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Такий кашель припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційної діагностики кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія

Периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що спричиняють гіпотензію. Препарат слід відмінити за 1 день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважається, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія

У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік (> 70 років), цукровий діабет, такі інтеркурентні стани як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших препаратів, які спричиняють підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад гепарину, триметоприму або комбінованого лікарського засобу ко-тримоксазолу, також відомого як триметоприм/сульфаметоксазол).

Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозну, іноді летальну аритмію. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Цукровий діабет

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії впродовж першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій

Зазвичай одночасне застосування літію та периндоприлу не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Наявні повідомлення, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ (іАПФ), блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА II) або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Якщо подвійна блокада РААС абсолютно показана, необхідне ретельне спостереження фахівця та обов’язковий частий ретельний моніторинг функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Первинний альдостеронізм.

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідатимуть на лікування антигіпертензивними препарами, які діють шляхом інгібування ренін-ангіотензинової системи. Тому призначення даного лікарського засобу не рекомендоване.

Для амлодипіну

Безпечність та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з печінковою недостатністю відзначаються подовження періоду напіввиведення амлодипіну і підвищення значення AUC; відповідні рекомендації щодо дозування не розроблені. Тому застосування амлодипіну слід починати з мінімальної дози в діапазоні дозування. Починати лікування і підвищувати дозу слід з обережністю. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю може потребуватися повільне титрування дози і ретельне спостереження.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Амлодипін з обережністю призначати при серцевій недостатності у зв’язку з можливим ризиком розвитку набряку легенів та серцево-судинних подій у майбутньому.

Пацієнти із порушеннями функції нирок

Даній категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози амлодипіну. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функції нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»).

Взаємодії

Калійзберігаючі лікарські засоби, харчові добавки, що містять калій, або калійвмісні замінники солі

Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими лікарськими засобами, харчовими добавками, що містять калій або калійвмісними замінниками солі не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Застосування препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування препаратом Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим антигіпертензивним лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним (див. розділ «Протипоказання»).

Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності немає; однак не можна виключати невелике підвищення цього ризику. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, рекомендовано провести ультразвукове обстеження функцій нирок та кісток черепа новонародженого. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ у період вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальної гіпотензії.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає периндоприл трет-бутиламін у грудне молоко, тому периндоприл не рекомендовано застосовувати у період годування груддю. У період годування груддю бажано призначити альтернативне лікування з більш дослідженим профілем безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеного немовляти.

Амлодипін виділяється у материнське молоко. Співвідношення дози, отриманої новонародженим від матері, у міжквартильному діапазоні оцінюють як 3–7 %, максимум 15 %. Дія амлодипіну на немовлят невідома. 

При прийнятті рішення про продовження/припинення годування груддю або про продовження застосування/відміну амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність.

Повідомлялося про те, що в деяких пацієнтів, які отримують блокатори «повільних» кальцієвих каналів, спостерігалися оборотні біохімічні зміни у голівках сперматозоїдів. Клінічні дані щодо можливого впливу амлодипіну на фертильність обмежені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили. При керуванні автотранспортом або роботі з механізмами слід враховувати, що іноді можуть виникати зниження артеріального тиску, головний біль, нудота, запаморочення або втома.

Спосіб застосування та дози

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер слід приймати внутрішньо по 1 таблетці 1 раз на добу, бажано вранці, перед їдою.

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер із фіксованою дозою компонентів не підходить для початкової терапії.

При необхідності коригування дози її можна змінити або підібрати шляхом індивідуального титрування окремих компонентів з урахуванням показань для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.

Пацієнти з порушенням функції нирок і пацієнти літнього віку

Виведення периндоприлату знижується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Тому слід часто контролювати рівень калію та креатиніну в сироватці крові під час спостереження за пацієнтом.

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер можна призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну (КК) ≥ 60 мл/хв.

Його не слід застосовувати для пацієнтів з КК <60 мл/хв. Для таких пацієнтів рекомендується індивідуальне титрування дози окремих компонентів. Між зміною плазмової концентрації амлодипіну і ступенем порушення ниркової функції кореляції не спостерігається.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Режим дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки не встановлений. У зв’язку з цим слід дотримуватися обережності при прийомі препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер.

Діти.

Ефективність та безпеку застосування препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер у дітей віком до 18 років не встановлено, тому препарат призначати дітям не рекомендується.

Передозування

Немає інформації про передозування комбінації амлодипін/периндоприл.

Для периндоприлу

Є обмежені відомості щодо навмисного передозування периндоприлу у людини.

Симптоми, асоційовані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення балансу електролітів, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легень, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність і кашель.

При передозуванні рекомендується проведення внутрішньовенної інфузії з фізіологічним розчином. При артеріальній гіпотензії слід перевести пацієнта в горизонтальне положення, при цьому рівень голови повинен бути дещо нижче рівня ніг. Також рекомендується інфузія з ангіотензином II і/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна вивести із системного кровотоку шляхом гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У випадку розвитку брадикардії, рефрактерної до проведеної терапії, слід застосувати електрокардіостимуляцію. Необхідно проводити постійний моніторинг життєво важливих функцій, рівня електролітів у плазмі крові та концентрації креатиніну.

Для амлодипіну

Є обмежені дані щодо навмисного передозування амлодипіну у людини.

Велике передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з подальшою вираженою і, можливо, тривалою системною артеріальною гіпотензією включно з шоком із летальним наслідком. Також можлива поява рефлекторної тахікардії. Артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, вимагає моніторингу у кардіологічному відділенні інтенсивної терапії. Застосування судинозвужувальних препаратів може сприяти відновленню тонусу судин і артеріального тиску при відсутності протипоказань до застосування таких препаратів. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може сприяти полегшенню симптомів блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка.

Амлодипін не виводиться з системного кровотоку шляхом діалізу.

Побічні ефекти

Частота
Амлодипін
Периндоприл
Розлади крові та лімфатичної системи
Еозинофілія
-
Нечасті
Лейкопенія
Рідкісні
Рідкісні
Нейтропенія
-
Рідкісні
Агранулоцитоз або панцитопенія
-
Рідкісні
Тромбоцитопенія
Рідкісні
Рідкісні
Гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
-
Рідкісні
Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту
-
Рідкісні
Розлади імунної системи
Алергічні реакції (гіперчутливість)
Рідкісні
-
Розлади метаболізму та харчування
Гіперглікемія
Рідкісні
-
Гіпоглікемія
-
Нечасті
Гіперкаліємія, яка є оборотною після відміни препарату
-
Нечасті
Гіпонатріємія
-
Нечасті
Психічні розлади
Безсоння
Нечасті
Зміни настрою (включаючи тривожність)
Нечасті
Нечасті
Порушення сну
-
Нечасті
Депресія
Нечасті
-
Сплутаність свідомості
Поодинокі
-
Розлади нервової системи
Сонливість
Часті
Нечасті
Запаморочення
Часті
Часті
Головний біль
Часті*****
Часті
Тремор
Нечасті
-
Гіпестезія
Нечасті
-
Парестезія
Нечасті
Часті
Периферична нейропатія
Рідкісні
-
Непритомність
Нечасті
Нечасті
Дисгевзія
Нечасті
Часті
Гіпертонус
Рідкісні
-
Екстрапірамідальні порушення
Частота невідома
-
Вертиго
-
Часті
Розлади органів зору
Порушення зору
Часті*
Часті
Розлади органів слуху та лабіринту
Дзвін, шум у вухах
Нечасті
Часті
Серцеві розлади
Пальпітація
Часті
Нечасті
Тахікардія
-
Нечасті
Стенокардія
-
Рідкісні
Інфаркт міокарда
Рідкісні
Рідкісні**
Аритмія
Нечасті***
Рідкісні
Розлади судинної системи
Припливи
Часті
-
Артеріальна гіпотензія
Нечасті
Часті
Інсульт внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику
-
Рідкісні
Васкуліт
Рідкісні
Нечасті
Феномен Рейно
-
Частота невідома
Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Задишка
Часті
Часті
Кашель
Нечасті
Часті
Риніт
Нечасті
Рідкісні
Бронхоспазм
-
Нечасті
Еозинофільна пневмонія
-
Рідкісні
Розлади шлунково-кишкового тракту
Біль у животі
Часті
Часті
Нудота
Часті
Часті
Блювання
Нечасті
Часті
Диспепсія
Часті
Часті
Зміна режиму дефекації
Часті
-
Сухість у роті
Нечасті
Нечасті
Діарея
Часті
Часті
Запор
Часті
Часті
Панкреатит
Рідкісні
Рідкісні
Гастрит
Рідкісні
-
Гіперплазія ясен
Рідкісні
-
Розлади гепато-біліарної системи
Жовтяниця
Рідкісні
-
Гепатит
Рідкісні
Рідкісні*******
Розлади шкіри та підшкірної тканини
Ангіоневротичний набряк обличчя, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані, кінцівок (набряк Квінке)
Рідкісні
Нечасті****
 
Мультиформна еритема
Рідкісні
Рідкісні
Алопеція
Нечасті
-
Пурпура
Нечасті
-
Депігментація шкіри
Нечасті
-
Гіпергідроз
Нечасті
Нечасті
Свербіж
Нечасті
Часті
Висип
Нечасті
Часті
Екзантема
Нечасті
-
Кропив’янка
Нечасті
Нечасті
Ексфоліативний дерматит
Рідкісні
-
Синдром Стівенса-Джонсона
Рідкісні
-
Реакції фоточутливості
Рідкісні
Нечасті
Пемфігоїд
-
Нечасті
Посилення симптомів псоріазу
-
Поодинокі
Токсичний епідермальний некроліз
Частота невідома
-
Розлади скелетно-м’язової системи і сполучної тканини
Артралгія
Нечасті
Нечасті
Міалгія
Нечасті
Нечасті
Судоми м’язів
Часті
Часті
Біль у спині
Нечасті
-
Набрякання гомілок
Часті
-
Розлади нирок і сечовивідних шляхів
Порушення сечовипускання
Нечасті
-
Ніктурія
Нечасті
-
Полакіурія
Нечасті
-
Ниркова недостатність
-
Нечасті
Гостра ниркова недостатність
-
Рідкісні
Розлади репродуктивної системи та молочних залоз
Еректильна дисфункція
Нечасті
Нечасті
Гінекомастія
Нечасті
-
Загальні порушення та стани у місці введення
Периферичні набряки
Дуже часті
Нечасті
Втомлюваність
Часті
-
Біль у грудній клітці
Нечасті
Нечасті
Астенія
Часті
Часті
Біль
Нечасті
-
Нездужання
Нечасті
Нечасті
Гіпертермія
-
Нечасті
Дослідження
Збільшення маси тіла
Нечасті
-
Зменшення маси тіла
Нечасті
-
Підвищення активності печінкових ферментів
Рідкісні******
Поодинокі
Підвищення концентрації білірубіну в крові
-
Поодинокі
Підвищення концентрації креатиніну в крові
-
Нечасті
Підвищення концентрації сечовини в крові
-
Нечасті
Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому
Падіння
-
Нечасті

* включно з диплопією

** внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику

*** включно з брадикардією, шлуночковою тахікардією та мерехтінням передсердь

**** обличчя, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані

***** головним чином на початку лікування

****** у більшості випадків супроводжується холестазом

******* цитолітичний або холестатичний

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» застосування цього лікарського засобу. Медичним працівникам рекомендовано повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла та вологи. Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».

Заявник

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.

Важно! Данная инструкция по применению является официальной инструкцией производителя, утвержденная и предоставлена Государственным реестром лекарственных средств Украины.
Данная инструкция представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.

Характеристики

Условия отпуска по рецепту
Категория От высокого артериального давления
Регистрация Закончилась
АТХ-классификация C09BB04 - Амлодипин + Периндоприл
МНН Периндоприл и амлодипин
Действующие вещества амлодипин, периндоприл
Дозировка

Новинки реклама

Подагра. Артрит
Подагра. Артрит Эффект природных веществ Подробней
Как повысить иммунитет?
Как повысить иммунитет? Узнайте больше о причинах ослабленного иммунитета и о том, как поддержать его Подробней
Беспокоит снижение потенции?
Беспокоит снижение потенции? Есть решение! Подробней
Cезонная аллергия?
Cезонная аллергия? Живи жизнью, а не аллергией! Подробней
Top