Новинки

Сильна дія проти болю на 9 годин Подробней
Оказание первой помощи При укусах насекомых Подробней
Беспокоит ЗАПОР? Избавьтесь от проблемы за 5-20 минут! Подробней
Расстройство на отдыхе? Тебе поможет датский пробиотик! Подробней
Болит горло? Первая помощь при боли в горле Подробней
Скрыть рекламу

Ацикловир-Белмед инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Ацикловир-Белмед - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: ацикловір;

1 флакон містить 250 мг або 500 мг ацикловіру;

допоміжна речовина: натрію гідроксид.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: пориста маса білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, спресована в таблетку.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування.

Код АТХ J05А B01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з високою активністю in vitro та in vivo проти вірусів герпесу, що включають вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна – Барр та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільшу активність відносно вірусу простого герпесу І типу, далі, за зменшенням активності, – відносно вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна–Барр та цитомегаловірусу.

Інгібіторна активність ацикловіру відносно вірусу простого герпесу І типу, вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна–Барр високоселективна. Фермент тимідинкіназа в нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому він має дуже низьку токсичність відносно клітин людини. Проте закодована у вищезазначених вірусах тимідинкіназа перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру, аналог нуклеозиду, що далі перетворюється на дифосфат, потім на трифосфат. Ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та затримує реплікацію вірусної ДНК.

При тривалих чи повторних курсах лікування тяжкохворих зі зниженим імунітетом можливе зменшення чутливості окремих штамів вірусу, які можуть не відповідати на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов’язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження тимідинкінази та ДНК-полімерази. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Залежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з’ясована.

Фармакокінетика.

У дорослих кінцевий період напіввиведення при внутрішньовенному введенні ацикловіру становить приблизно 2,9 год. Більшість препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру істотно вищий за кліренс креатиніну, який вказує на те, що виведення препарату здійснюється нирками не лише шляхом гломерулярної фільтрації, а і тубулярної секреції.

9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру і становить приблизно 10–15% кількості, що виводиться з сечею. Якщо ацикловір застосовують через годину після прийому 1 г пробеніциду, кінцевий період напіввиведення та площа під кривою концентрація/час збільшуються на 18 та 40 % відповідно.

У дорослих середні рівні максимальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (Сssmax) після 1-годинної інфузії 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг та 15 мг/кг становлять 22,7 мкмоль (5,1 мкг/мл), 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл), 92 мкмоль (20,7 мкг/мл) та 105 мкмоль (23,6 мкг/мл) відповідно. Відповідні рівні мінімальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (Cssmin) через 7 год були 2,2 мкмоль (0,5 мкг/мл), 3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл), 10,2 мкмоль (2,3 мкг/мл) та 8,8 мкмоль (2 мкг/мл). У дітей віком від 1 року аналогічні рівні Сssmax та Cssmin спостерігалися, коли дозу 250 мг/м2 було замінено на 5 мг/кг, а дозу 500 мг/м2 замінено на 10 мг/кг.

У новонароджених та дітей віком до 3 місяців, яким внутрішньовенно вводили 10 мг/кг протягом 1 години з інтервалом 8 годин, показник Сssmax становив 61,2 мкмоль (13,8 мкг/мл), а Cssmin – 10,1 мкмоль (2,3 мкг/мл). Кінцевий рівень напіввиведення у цих хворих був 3,8 год. У пацієнтів літнього віку загальний кліренс знижувався відповідно до віку, що є наслідком зменшення кліренсу креатиніну, а також невеликих змін у кінцевому періоді напіввиведення.

У хворих з хронічною нирковою недостатністю середній кінцевий рівень напіввиведення становить 19,5 год. Середній рівень напіввиведення ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 год. Рівень ацикловіру в плазмі під час діалізу знижується приблизно на 60 %.

Концентрація препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50 % від відповідної концентрації в плазмі. Рівень зв’язування з білками плазми відносно низький (9–33%) і не змінюється при взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом та тяжкого генітального герпесу у хворих без імунодефіциту.

Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster.

Лікування герпетичного енцефаліту.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у новонароджених та немовлят віком до 3 місяців.

Протипоказання

Гіперчутливість до ацикловіру, валацикловіру або до інших компонентів препарату в анамнезі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими лікарськими засобами не було виявлено.

Ацикловір головним чином виділяється в незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які лікарські засоби, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру в плазмі.

Пробеніцид та циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та збільшують площу під кривою концентрація/час, але з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру коригувати дозу не потрібно.

У пацієнтів, які одночасно лікуються ацикловіром для внутрішньовенного введення та іншими препаратами, що мають аналогічний механізм виділення, можливе потенційне збільшення в плазмі концентрації одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні ацикловіру з імуносупресантом, який застосовується при лікуванні хворих після трансплантації органів, – мофетилу мікофенолатом – в плазмі також підвищується рівень ацикловіру та неактивного метаболіту мофетилу мікофенолату.

Обережність (з контролем функції нирок) потрібна також при призначенні ацикловіру для внутрішньовенного введення з препаратами, що впливають на функцію нирок (такими як циклоспорин, такролімус).

Особливості застосування

Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим з нирковою недостатністю слід дозу зменшувати (див. «Спосіб застосування та дози»). У хворих літнього віку також велика ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів також можливе зменшення дози. Обидві ці групи (хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку) є групами ризику виникнення неврологічних побічних реакцій і тому повинні перебувати під пильним контролем. За отриманими даними, такі реакції є загалом оборотними у разі припинення лікування препаратом (див. розділ «Побічні реакції»).

У хворих, які отримують високі дози препарату внутрішньовенно, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, слід брати до уваги показники функції нирок, особливо у разі дегідратації або наявності ниркової недостатності.

Розведений ацикловір для внутрішньовенних інфузій має рН приблизно 11,0 і не повинен призначатися для перорального прийому.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Однак застосовувати ацикловір для інфузій потрібно лише у разі, коли потенційна користь для жінки перевищує можливий ризик для плода.

Призначати ацикловір жінкам, які годують груддю, потрібно з обережністю, з урахуванням співвідношення ризик/користь для дитини.

При пероральному прийомі 200 мг ацикловіру 5 разів на день ацикловір проникає у грудне молоко в концентраціях, що становлять 0,6–4,1 рівня ацикловіру у плазмі крові. Потенційно дитина, яку годують груддю, може засвоїти ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг маси тіла на добу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ацикловір для внутрішньовенного введення головним чином застосовується для лікування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, тому звичайно інформація про вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не завжди є необхідною. Досліджень впливу ацикловіру на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилось.

Спосіб застосування та дози

Застосовують шляхом повільної внутрішньовенної інфузії протягом не менше 1 години.

Курс лікування ацикловіром для внутрішньовенного введення звичайно триває 5 днів, але він може бути змінений залежно від стану пацієнта та відповідної реакції на терапію. Лікування герпетичного енцефаліту триває звичайно 10 днів. Лікування у новонароджених інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, триває звичайно 14 днів при ураженні шкіри та слизових оболонок та 21 день – при дисемінації та ураженні центральної нервової системи.

Тривалість профілактичного застосування ацикловіру для внутрішньовенного введення визначається тривалістю періоду ризику інфікування.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, ацикловіру призначають внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, хворим з імунодефіцитом або хворим на герпетичний енцефаліт ацикловір для внутрішньовенного введення слід призначати в дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Пацієнтам, хворим на ожиріння, слід призначати дозу з розрахунку на ідеальну, а не на реальну масу тіла.

Діти

Дози для дітей віком від 3 місяців до 12 років розраховують за площею поверхні тіла.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, ацикловір для внутрішньовенного введення слід призначати в дозі 250 мг/м2  поверхні тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у дітей з імунодефіцитом або з герпетичним енцефалітом ацикловір призначають внутрішньовенно у дозі 500 мг/м2 поверхні тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Дози ацикловіру для внутрішньовенного введення новонародженим та немовлям віком до 3 місяців розраховують на основі маси тіла дитини.

Рекомендований режим лікування для новонароджених та немовлят віком до 3 місяців з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу, – 20 мг/кг/маси тіла кожні 8 годин протягом 21 дня при десимінованій формі та ураженні центральної нервової системи або 14 днів при захворюванні, що обмежується ураженням шкіри та слизових оболонок.

Дітям та немовлятам з порушенням функції нирок дозу слід модифікувати відповідно до ступеня порушення цієї функції (див. хворі з нирковою недостатністю).

Хворі літнього віку

Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у хворих літнього віку, що потребуватиме відповідної зміни дозування (див. «Хворі з нирковою недостатністю»). Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Хворі з нирковою недостатністю.

Внутрішньовенно ацикловір потрібно з обережністю застосовувати для лікування хворих з нирковою недостатністю. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Нижчезазначені зміни в дозуванні необхідно зробити залежно від показників кліренсу креатиніну.

Таблиця 1.

Дозування для дорослих з порушенням функції нирок

Кліренс креатиніну
Рекомендоване дозування
 
25 – 50 мл/хв
5–10 мг/кг маси тіла кожні 12 годин
 
10 – 25 мл/хв
5–10 мг/кг маси тіла кожні 24 години
 
0 (анурія) – 10 мл/хв
Для хворих, які перебувають на тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі або на гемодіалізі, 2,5–5 мг/кг кожні 24 години та після сеансу гемодіалізу.
 

Таблиця 2

Дозування для дітей з порушенням функції нирок

Кліренс креатиніну
Рекомендоване дозування
 
25 – 50 мл/хв/1,73 м2
250–500 мг/кг/м2 поверхні тіла або 20 мг/кг маси тіла кожні 12 годин
 
10 – 25 мл/хв/1,73 м2
250–500 мг/кг/м2 поверхні тіла або 20 мг/кг маси тіла кожні 24 години
 
0 (анурія) – 10 мл/хв/1,73 м2
Для хворих, які перебувають на тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі або гемодіалізі, 125–250 мг/кг/м2 поверхні тіла або 10 мг/кг маси тіла кожні 24 години та після сеансу гемодіалізу.
 

Спосіб введення

Необхідну дозу ацикловіру вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії протягом не менше 1 години незалежно від дози, що вводиться.

Спочатку вміст флакона ацикловіру для внутрішньовенного введення потрібно розчинити у відповідному об’ємі води для ін’єкцій або в 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій. Для одержання розчину, 1 мл якого буде містити 25 мг ацикловіру, 250 мг препарату розчиняють у 10 мл рідини.

Після додавання рідини слід злегка струснути флакон, поки його вміст повністю не розчиниться.

Для отримання розчину для внутрішньовенного введення приготований, як зазначено вище, розчин далі розводять до одержання концентрації не більше як 5 мг/мл (0,5 %): розчин, що утворився після розчинення 250 мг ацикловіру у 10 мл води для ін’єкцій (або 0,9 % розчині натрію хлориду), додається до обраного розчину для інфузій, як буде зазначено нижче.

Для дітей та немовлят, коли необхідно звести до мінімуму об’єм рідини, що вводиться, рекомендується, щоб 4 мл розведеного розчину (100 мг ацикловіру) додавались до 20 мл рідини для інфузій.

Для дорослих рекомендований об’єм рідини для інфузій повинен бути не менше 100 мл, навіть якщо концентрація ацикловіру буде нижчою за 0,5 %. Тому 100 мл рідини для інфузій необхідно використати для введення ацикловіру у дозах 250 мг та 500 мг (10 або 20 мл розведеного розчину). При необхідності застосування більших доз препарату (500 – 1000 мг ацикловіру) об’єм рідини для інфузій потрібно збільшити до 200 мл.

Після розчинення, як рекомендовано вище, ацикловір для внутрішньовенного введення сумісний з нижчезазначеними рідинами для приготування інфузійних розчинів та зберігає стабільність протягом 12 годин при кімнатній температурі (15–25 °С):

  • 0,45 % або 0,9 % розчин натрію хлориду;
  • 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози;
  • 0,45 % розчин натрію хлориду та 2,5 % розчин глюкози;
  • розчин Хартмана.

При приготуванні розчинів для внутрішньовенних інфузій, як зазначено вище, утворюється концентрація ацикловіру не більше як 0,5 %.

У зв’язку з тим, що ацикловір для внутрішньовенного введення не містить будь-яких антимікробних консервантів, розчинення та розведення препарату потрібно проводити в асептичних умовах безпосередньо перед застосуванням, невикористані рештки слід утилізувати.

Якщо з’являється помутніння або кристалізація, такі розчини непридатні для застосування і знищуються.

Діти.

Застосовують з народження.

Передозування

При передозуванні ацикловіру шляхом внутрішньовенного введення підвищується рівень сироваткового креатиніну, азоту сечовини крові, що призводить до ниркової недостатності. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.

Ацикловір дуже добре елімінується з крові за допомогою гемодіалізу, тому цей метод можна успішно застосовувати при лікуванні передозування препарату.

Побічні реакції

Побічні реакції, відомості про які наведено нижче, класифіковано за органами і системами та за частотою виникнення. Категорії за частотою виникнення: дуже часто ≥ 1/10, часто ≥ 1/100 та < 1/10, нечасто ≥ 1/ 1000 та < 1/100, рідко ≥ 1/10000 та < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

З боку крові і лімфатичної системи.

Не часто: зниження гематологічних показників (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).

З боку імунної системи.

Дуже рідко: анафілаксія.

З боку нервової системи.

Дуже рідко: головний біль, запаморочення, збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.

Вищенаведені неврологічні реакції є загалом оберненими і зазвичай спостерігаються при застосуванні для лікування хворих на ниркову недостатність та з іншими факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцево-судинної системи.

Часто: флебіт.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки.

Дуже рідко: задишка.

З боку системи травлення.

Часто: нудота, блювання.

Дуже рідко: діарея, біль у животі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Часто: оборотне підвищення рівня печінкових ферментів.

Дуже рідко: оборотне підвищення рівня білірубіну, жовтяниця, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто: свербіж, кропив’янка, висипання (включаючи світлочутливість).

Нечасто: прискорене дифузне випадання волосся. Оскільки випадання волосся може бути пов’язане з великою кількістю хвороб і застосуванням лікарських засобів, чіткого зв’язку з ацикловіром виявлено не було.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи.

Часто: збільшення рівня сечовини та креатиніну в крові.

Це може бути пов’язано з порушенням водно-електролітного обміну. Для того щоб уникнути цього ефекту, препарат не слід вводити шляхом внутрішньовенного болюсу, а лише шляхом повільної інфузії тривалістю не менше 1 години.

Дуже рідко: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у нирках.

Потрібно підтримувати адекватну гідратацію цих хворих. Порушення функції нирок, як правило, швидко минає після регідратаційної терапії та/або зменшення дози або повної відміни препарату. Розвиток гострої ниркової недостатності, однак, може спостерігатись у виняткових випадках.

Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю та кристалурією.

Загальні розлади

Дуже рідко: стомлюваність, гарячка, місцеві запальні реакції.

Тяжкі місцеві запальні реакції, які інколи призводять до пошкодження шкіри, спостерігаються при внутрішньовенному введенні ацикловіру, коли він через необережність потрапляє в навколосудинні тканини.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 250 мг або по 500 мг ацикловіру у флаконі. По 1 флакону у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

РУП «Бєлмедпрепарати».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

220007, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Фабриціуса, 30.

Дозировка Ацикловир-Белмед лиофилизат для р-ра д/инф. по 500 мг во флак. №1
Производитель Белмедпрепараты, РУП, Республика Беларусь
МНН Aciclovir
Фарм. группа Противірусні засоби для системного застосування.
Регистрация № UA/16018/01/02 от 25.05.2017. Приказ № 564 от 25.05.2017
Код АТХ
Top