Новинки

Продлить молодость Коллаген морской БЬЮТИ. Волосы, кожа, ногти. Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Скрыть рекламу

Бетфер 1a Плюс инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Бетфер 1a Плюс - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: interferon beta-1а;

1 флакон містить 30 мкг (6 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-1а людини;

допоміжні речовини: альбумін людський 20 %, динатрію гідрофосфат гептагідрат, натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію хлорид;

розчинник: вода для ін’єкцій стерильна.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або злегка кремового кольору порошок, не містить сторонніх твердих часток.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1а.

Код АТХ L03A B07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Інтерферони є природними білками, що продукуються еукаріотичними клітинами у відповідь на вірусну інфекцію і дію інших біологічних факторів. Інтерферони є цитокінами, що являються медіаторами антивірусної, антипроліферативної та імуномодулюючої системи організму.

Бета-інтерферон синтезується різними видами клітин, включаючи фібробласти і макрофаги. Натуральний інтерферон і препарат Бетфер 1а ПЛЮС (інтерферон бета-1а) існують у глікозильованому стані та мають у своєму складі єдиний комплексний вуглеводневий фрагмент, зв’язаний з атомом N. Глікозилювання білків впливає на їх стабільність, активність, розподіл і період напіввиведення.

Біологічні властивості препарату Бетфер 1а ПЛЮС визначаються здатністю інтерферону бета-1а зв’язуватися зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. У результаті цього зв’язування запускається складний каскад міжклітинних взаємодій, що призводить до інтерферон-зумовленої експресії багаточисельних генних продуктів і маркерів, до яких належать основний комплекс гістосумісності І класу, білок Мх, 2'/5'- олігоаденілатсинтетаза, бета2-мікроглобулін і неоптерин.

Взаємозв’язок механізму дії препарату Бетфер 1а ПЛЮС при лікуванні розсіяного склерозу із запуском біологічних взаємодій, що описані вище, невідомий, оскільки недостатньо вивчена патофізіологія розсіяного склерозу.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні характеристики інтерферону бета-1а досліджувалися за результатами вимірювань антивірусної активності інтерферону.

Після одноразового внутрішньом’язового введення інтерферону бета-1а пікових рівнів антивірусної активності досягає у період від 5 до 15 годин. Період напіввиведення становить приблизно 10 годин. Біодоступність становить приблизно 40 %. Біодоступність при внутрішньом’язовому введенні інтерферону бета-1а у 3 рази вища, ніж при підшкірному введенні.

Показання

  • Рецидивний множинний (розсіяний) склероз, що характеризується не менше, ніж двома рецидивами протягом попередніх трьох років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.
  • У випадку демієлінізації внаслідок активного запального процесу, що потребував внутрішньовенного введення кортикостероїдів, за винятком іншого, ніж розсіяний склероз, діагнозу, а також при наявності високого ступеня ризику розвитку клінічно вираженого множинного склерозу.

Протипоказання

Підвищена чутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета, сироваткового альбуміну людини або до будь-яких компонентів препарату, тяжка депресія, суїцидальні тенденції, епілепсія при відсутності ефективної адекватної терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Відомо, що інтерферони мають властивість знижувати активність ферментів системи цитохром Р450. Необхідно з обережністю застосувати Бетфер 1а ПЛЮС з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс і кліренс котрих значно залежить від цитохрому Р450, наприклад, протиепілептичними препаратами та антидепресантами.

Застосування препарату разом з кортикостероїдами або препаратами адренокортикотропного гормону (АКТГ) не вивчали, проте результати клінічних досліджень свідчать, що хворі на розсіяний склероз можуть під час рецидивів захворювання отримувати препарат у поєднанні з глюкокортикостероїдами (ГКС) або АКТГ.

Препарат несумісний з мієлосупресивними препаратами.

Особливості застосування

Бетфер 1а ПЛЮС необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з депресією або депресивними розладами в анамнезі. Відомо, що при застосуванні інтерферонів можливе виникнення депресивного стану та поява суїцидальних думок, у пацієнтів з розсіяним склерозом частота цих явищ зростає. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. Пацієнтів необхідно про це попередити та при виникненні будь-яких проявів депресії та/або суїцидальних думок негайно звернутися до лікаря. За такими хворими необхідно встановити ретельне спостереження протягом лікування і при необхідності застосовувати відповідні лікувальні заходи. У деяких випадках може виникнути необхідність припинити прийом препарату Бетфер 1а ПЛЮС.

Слід з обережністю застосовувати препарат хворим, у яких раніше спостерігалися судомні напади, і хворим, які застосовують протиепілептичні препарати. Якщо епілептичні напади вперше з’явилися під час лікування препаратом, потрібно з’ясувати їх етіологію і призначити протисудомну терапію перед тим, як відновити лікування інтерфероном бета-1а.

Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця або стенокардія, застійна серцева недостатність або аритмія, необхідно ретельно контролювати клінічні лабораторні показники та слідкувати за перебігом захворювання під час терапії Бетфер 1а ПЛЮС. Прояви грипоподібного симптому, зумовленого застосуванням препарату, можуть призвести до стресового стану у таких хворих.

Пацієнтам з тяжкою формою ниркової або печінкової недостатності, а також у випадках вираженого пригнічення кровотворення у кістковому мозку необхідно з обережністю та під ретельним наглядом лікаря застосовувати препарат.

До призначення препарату і на тлі лікування варто регулярно визначати активність АСТ, АЛТ і гамма-глутамілтрансферази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельний огляд та обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату хворим з порушеною функцією печінки або нирок немає. Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються з розвитком гепатотоксичності або при наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад, злоякісних пухлин з метастазами, важких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності).

З обережністю слід розпочинати лікування препаратом пацієнтів із серйозними захворюваннями печінки в анамнезі, з клінічно підтвердженими гострими печінковими захворюваннями та при підтвердженні надмірного вживання алкоголю або підвищення сироваткових рівнів АЛТ (більш ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН). Лікування препаратом слід припинити у випадку розвитку жовтяниці або інших клінічних симптомів печінкових розладів.

Препарат може спричинити серйозні ушкодження печінки, включаючи гостру печінкову недостатність.

Під час лікування препаратами інтерферону бета-1а повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерусклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембранопроліферативний гломерулонефрит та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під час лікування, навіть через кілька років після початку терапії.

Під час лікування препаратом рекомендується проведення регулярного моніторингу ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураження функцій нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування з розглядом доцільності припинення лікування препаратом. З обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю, а також із тяжкою мієлосупресією.

Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в інших випадках – за клінічними показаннями.

Існують лише поодинокі дані про безпечність та ефективність застосування препарату неамбулаторним пацієнтам з розсіяним склерозом. Застосування препарату не вивчали у пацієнтів з первинно прогресуючим перебігом розсіяного склерозу, тому його не слід застосовувати для лікування таких пацієнтів.

Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив’янка).

Існують повідомлення про випадки розвитку тромботичної мікроангіопатії, що проявлялась у вигляді тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) або гемоліко-уремічного синдрому (ГУС), причому деякі з цих випадків мали летальні наслідки. Тому під час лікування препаратом рекомендується уважно стежити за появою ранніх симптомів цих патологій, а саме – за розвитком гіпертензії та тромбоцитопенії, а також за ураженням функції нирок. У разі розвитку ТТП або ГУС потрібно негайно розпочати їх лікування і припинити застосування препарату.

Під час застосування препарату у місці ін’єкцій може виникнути некроз. Для зниження ризику його розвитку слід кожен раз змінювати місце ін’єкції та ретельно дотримуватись правил асептики. Процедуру введення препарату самими хворими необхідно періодично контролювати, особливо якщо розвиваються місцеві реакції. При чисельних шкірних ушкодженнях застосування препарату слід припинити до їхнього загоєння. Пацієнти, які мають поодинокі ушкодження, можуть продовжувати лікування за умови, що розмір некрозу незначний.

Хворих слід попередити про здатність інтерферону бета-1а викликати аборти. Під час лікування необхідна ретельна контрацепція.

Під час лікування рекомендується визначати кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, лейкоцитарну формулу, біохімічні показники, зокрема функціональні печінкові тести на 1-му, 3-му та 6-му місяці лікування.

При тривалому (понад 12 місяців) застосуванні препарату Бетфер 1а ПЛЮС у 4–8 % пацієнтів у сироватці крові можуть з’являтися антитіла, що знижують активність інтерферону бета-1а, а отже – зменшують клінічну ефективність препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив Бетфер 1а ПЛЮС на швидкість при керуванні автотранспортом та роботі зі складними механізмами не досліджувався. Деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози

Початок терапії препаратом проводити під ретельним спостереженням лікаря, який має досвід лікування подібних захворювань.

Дорослі. Рекомендована доза становить 30 мкг (1 мл готового розчину) 1 раз на тиждень. Препарат вводити внутрішньом’язово.

Збільшення терапевтичного ефекту у разі введення препарату у збільшених дозах (60 мкг) 1 раз на тиждень не підтверджено.

Місце внутрішньом’язового введення препарату необхідно міняти кожний тиждень.

Перед введенням препарату і протягом наступних 24 годин після його введення пацієнтам рекомендується застосовувати анальгетик-антипіретик для зниження проявів грипоподібного симптому, зумовленого введенням препарату Бетфер 1а ПЛЮС. Дані симптоми зазвичай спостерігаються протягом перших місяців терапії.

Тривалість курсу лікування достовірно не встановлена і визначається індивідуально.

Після 2-х років лікування пацієнт повинен пройти клінічне обстеження та продовжувати курс терапії за індивідуальним призначенням лікаря.

Слід припинити терапію у випадку розвитку хронічного прогресуючого розсіяного склерозу.

По можливості ін’єкції рекомендовано проводити в один і той самий час і день тижня.

Не допускається використання іншого розчинника.

Після приготування проводити перевірку зовнішнього вигляду відновленого розчину. Препарат не підлягає використанню у разі виникнення нерозчинного осаду або зміни кольору (допускається слабо-жовте забарвлення).

Після приготування відновлений розчин одразу вводять внутрішньом’язово шприцом (1 мл).

Якщо пацієнту введена не повна доза, залишки препарату необхідно знищити.

Діти.

Ефективність і безпеку застосування дітям не вивчали, у зв’язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Передозування

Випадки передозування невідомі. У випадку передозування необхідно звернутися до лікаря для спостереження і своєчасного проведення симптоматичної терапії.

Побічні реакції

Найчастішим проявом побічної реакції інтерферонів є грипоподібний синдром.

Симптоми: гарячка, підвищена нічна пітливість, астенія, головний біль2. Ці симптоми зазвичай більш виражені на початку лікування, їх частота зменшується при подовженні терапії препаратом.

Для полегшення вказаних симптомів рекомендовано призначити анальгетик-антипіретик, який слід приймати до введення препарату і додатково через 24 години після кожної ін’єкції.

Протягом лікування можливе виникнення неврологічних симптомів, що схожі на загострення множинного склерозу: епізоди м’язових спазмів та/або м’язової слабкості, що обмежують можливість довільних рухів. Ці епізоди тимчасово зв’язані з ін’єкціями і можуть повторюватися при наступних введеннях.

З боку серцево-судинної системи. Вазодилатація, кардіоміопатія, застійна серцева недостатність, пальпітації, аритмія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гаммопатії в анамнезі.

З боку нервової системи. Тимчасові неврологічні симптоми (такі як гіпертензія, парестезії, труднощі з пересуванням, м’язово-скелетна скутість), які можуть бути схожі на загострення розсіяного склерозу; депресія, інсомнія, емоціональна лабільність, невротичні симптоми, синкопе³, запаморочення, парестезії, судоми, мігрень, суїцидальні тенденції, відчуття тривожності, безсоння, психоз, неспокій, деперсоналізація, порушення координації.

З боку дихальної системи. Інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель, диспное, біль у грудях, бронхоспазм.

З боку травного тракту. Запор, діарея, блювання, нудота², втрата апетиту, біль у животі, гепатит з або без жовтяниці, печінкова недостатність, аутоімунний гепатит. Інтерферон-бета потенційно може спричинити серйозні ураження печінки. Механізм розвитку цієї рідкісної дисфункції, яка супроводжується клінічними проявами, поки ще не вивчена. Більшість випадків важкого ураження печінки спостерігалося протягом перших 6 місяців лікування. Специфічні чинники ризику розвитку цього стану не встановлені. У разі розвитку жовтяниці або інших клінічних проявів розладів функції печінки лікування препаратом слід припинити.

З боку шкіри. Висипання, алопеція, свербіж, пухирчасті висипання, мультиформна еритема, поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, порушення пігментації або гіперемія шкіри, атрофія шкіри, блідість шкіри, загострення псоріазу.

Порушення у місці введення. Біль/еритема/синець або реакції запалення/некрозу у місці ін’єкції, припухлість, затвердіння чи відчуття печіння у місці введення, абсцес у місці введення1

З боку опорно-рухового апарата. М’язові судоми, біль у шиї та спині, міалгія², артралгія, больові відчуття у кінцівках, ригідність м’язів, системний червоний вовчак, біль у м’язах, артрити.

З боку ендокринної системи. Гіпотиреоз, гіпертиреоз.

Порушення метаболізму. Анорексія, збільшення/зменшення маси тіла.

З боку імунної системи. Анафілактичні реакції, анафілактичний шок, реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, кропив’янка, свербіж).

З боку органів зору. Ретинальні судинні порушення (наприклад ретинопатія, «ватні» плями на сітківці та обструкція ретинальной артерії або вени), порушення зору, кон'юнктивіт.

З боку сечостатевої системи. Гемолітичний уремічний синдром, нефротичний склероз, гломерулосклероз, дисменорея, менорагії, метрорагії, затримка/нетримання сечі, протеїнурія, імперативні позиви до сечовипускання, імпотенція, периферичні набряки.

З боку органів слуху. Біль у вухах, синусит.

Загальні розлади. Грипоподібні симптоми, відчуття жару, підвищення температури², озноб², підвищене потовиділення², слабкість², підвищена втомлюваність², нездужання.

З боку крові та лімфатичної системи (лабораторних показників). Нейтропенія, анемія, підвищене утворення аутоантитіл, збільшення рівня калію, азоту сечовини в крові, зниження гематокриту, кількості лімфоцитів, лейкоцитів, нейтрофілів у крові, тромбоцитопенія, тромботична мікроангіопатія, включаючи тромботичну, тромбоцитопенічну пурпуру, панцитопенія, тромбоемболічні ускладнення, збільшення рівня білірубіну крові, гіпоглікемія. Можливі зміни показників лабораторних досліджень (підвищення АсАТ, АлАТ, гамма-глутамілтрансферази і ЛФ).

Примітка.

1Реакції у місці введення препарату, у т. ч. больові відчуття, запалення, дуже рідко – абсцеси або панікуліт, що потребують хірургічного втручання.

2Частота проявів на початку лікування більш висока.

3Після введення препарату можливе знепритомнення, зазвичай одноразово на початку лікування і не повторюється при наступних уведеннях препарату.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 °С до 8 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 30 мкг (6 000 000 МО) препарату у флаконі в комплекті з розчинником: вода для ін’єкцій по 1 мл в ампулі. По 1 або по 4 комплекти у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.

ИНСТРУКЦИЯ

для медицинского применения лекарственного средства

БЕТФЕР 1а ПЛЮС

(Betfer 1a Plus)

Состав

действующее вещество: interferon beta-1а;

1 флакон содержит 30 мкг (6 000 000 МЕ) рекомбинантного интерферона бета-1а человека;

вспомогательные вещества: альбумин человеческий 20 %, динатрия гидрофосфат гептагидрат, натрия дигидрофосфат моногидрат, натрия хлорид;

растворитель: вода для инъекций стерильная.

Лекарственная форма. Порошок для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: белого или слегка кремового цвета порошок, не содержит посторонних твердых частиц.

Фармакотерапевтическая группа. Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1а.

Код АТХ L03A B07.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Интерфероны являются естественными белками, которые продуцируются эукариотическими клетками в ответ на вирусную инфекцию и действие других биологических факторов. Интерфероны – это цитокины, которые являются медиаторами антивирусной, антипролиферативной и иммуномодулирующей системы организма.

Бета-интерферон синтезируется различными видами клеток, включая фибробласты и макрофаги. Натуральный интерферон и препарат БЕТФЕР 1а ПЛЮС (интерферон бета-1а) существуют в гликозилированном состоянии и имеют в своем составе единственный комплексный углеводородный фрагмент, связанный с атомом N. Гликозилирование белков влияет на их стабильность, активность, распределение и период полувыведения.

Биологические свойства препарата БЕТФЕР 1а ПЛЮС определяются способностью интерферона бета-1а связываться со специфическими рецепторами на поверхности клеток. В результате этого связывания запускается сложный каскад межклеточных взаимодействий, что приводит к интерферон-обусловленной экспрессии многочисленных генных продуктов и маркеров, к которым относятся основной комплекс гистосовместимости I класса, белок Мх, 2 '/ 5'-олигоаденилатсинтетаза, бета2-микроглобулин и неоптерин.

Взаимосвязь механизма действия препарата БЕТФЕР 1а ПЛЮС при лечении рассеянного склероза с запуском биологических взаимодействий, описанных выше, неизвестен, поскольку недостаточно изучена патофизиология рассеянного склероза.

Фармакокинетика.

Фармакокинетические характеристики интерферона бета-1а исследовались по результатам измерений антивирусной активности интерферона.

После однократного внутримышечного введения интерферона бета-1а пиковых уровней антивирусной активности достигает в период от 5 до 15 часов. Период полувыведения составляет около 10 часов. Биодоступность составляет около 40 %. Биодоступность при внутримышечном введении интерферона бета-1а в 3 раза выше, чем при подкожном введении.

Клинические характеристики.

Показания

  • Рецидивирующий множественный (рассеянный) склероз, который характеризуется не менее чем двумя рецидивами на протяжении предыдущих трех лет и отсутствием признаков его непрерывного прогрессирующего течения между рецидивами.
  • В случае демиелинизации в результате активного воспалительного процесса, который нуждался во внутривенном введении кортикостероидов, за исключением иного, чем рассеянный склероз, диагноза, а также при наличии высокой степени риска развития клинически выраженного множественного склероза.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к природному или рекомбинантному интерферону бета, сывороточному альбумину человека или каким-либо другим компонентам препарата, суицидальные тенденции, эпилепсия при отсутствии эффективной адекватной терапии.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. Известно, что интерфероны обладают свойством снижать активность ферментов системы цитохрома Р450. Необходимо с осторожностью применять БЕТФЕР 1а ПЛЮС с препаратами, которые имеют узкий терапевтический индекс, и клиренс которых в значительной степени зависит от системы цитохрома Р450, например противоэпилептические средства и антидепрессанты.

Применение препарата вместе с кортикостероидами или препаратами адренокортикотропного гормона (АКТГ) не изучали, однако результаты клинических исследований свидетельствуют, что больные рассеянным склерозом могут во время рецидивов заболевания получать препарат в сочетании с ГКС или АКТГ.

Препарат несовместим с миелосупрессивными препаратами.

Особенности применения

БЕТФЕР 1а ПЛЮС необходимо с осторожностью применять пациентам с депрессией или депрессивными расстройствами в анамнезе. Известно, что при применении интерферонов возможно возникновение депрессивного состояния и появление суицидальных мыслей, у пациентов с рассеянным склерозом частота этих явлений возрастает. В единичных случаях эти состояния могут привести к попыткам самоубийства. Пациентов необходимо об этом предупредить и при возникновении любых проявлений депрессии и/или суицидальных мыслей немедленно обратиться к врачу. За такими больными необходимо установить тщательное наблюдение в ходе лечения и при необходимости применять соответствующие лечебные мероприятия. В ряде случаев может возникнуть необходимость прекратить прием препарата БЕТФЕР 1а ПЛЮС.

Следует с осторожностью применять препарат больным, у которых ранее наблюдались судорожные приступы, и больным, принимающим противоэпилептические препараты. Если эпилептические приступы впервые появились во время лечения препаратом, необходимо выяснить их этиологию и назначить противосудорожную терапию, перед тем как возобновить лечение интерфероном бета-1а.

Пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями, такими как ишемическая болезнь сердца или стенокардия, застойная сердечная недостаточность или аритмия, необходимо тщательно контролировать клинические лабораторные показатели и следить за течением заболевания во время терапии БЕТФЕР 1а ПЛЮС. Проявления гриппоподобного симптома, обусловленного применением препарата, может привести к стрессовому состоянию у таких больных.

Пациентам с тяжелой формой почечной или печеночной недостаточности, а также в случаях выраженного угнетения кроветворения в костном мозге необходимо с осторожностью и под наблюдением врача применять препарат.

До назначения препарата и на фоне лечения следует регулярно определять активность АСТ, АЛТ и гамма-глутамилтрансферазы. В случае повышения активности трансаминаз в сыворотке крови следует проводить тщательное наблюдение и обследование больного. Препарат необходимо отменить при значительном повышении активности печеночных ферментов или появлении симптомов гепатита. При отсутствии клинических признаков повреждения печени после нормализации активности печеночных ферментов можно попробовать восстановить терапию под тщательным контролем функции печени. Клинических данных о применении препарата больным с нарушенной функцией печени или почек нет. Наиболее серьезные случаи часто наблюдались при одновременном применении других препаратов или веществ, ассоциирующих с развитием гепатотоксичности или при наличии у пациента сопутствующих состояний или заболеваний (например, злокачественных опухолей с метастазами, тяжелых инфекционных заболеваний или сепсиса, алкогольной зависимости).

С осторожностью следует начинать лечение препаратом пациентов с серьезными заболеваниями печени в анамнезе, с клинически подтвержденными острыми печеночными заболеваниями и при подтверждении чрезмерного употребления алкоголя или повышения сывороточных уровней АЛТ (более чем в 2,5 раза по сравнению с ВГН). Лечение препаратом следует прекратить в случае развития желтухи или других клинических симптомов печеночных расстройств.

Препарат может вызвать серьезные повреждения печени, включая острую печеночную недостаточность.

Во время лечения препаратами интерферона бета-1а сообщалось о случаях нефротического синдрома, которые были следствием различных нефропатий, включая коллапсирующий фокальный сегментарный гломерусклероз, нефропатию с минимальными изменениями, мембранопролиферативный гломерулонефрит и мембранозную нефропатию. Эти случаи возникли через разные промежутки времени во время лечения, даже через несколько лет после начала терапии.

Во время лечения препаратом рекомендуется проведение регулярного мониторинга ранних признаков и симптомов, таких как отек, протеинурия и нарушения функций почек, особенно у пациентов с высоким риском развития болезни почек. В случае развития нефротического синдрома необходимо немедленно начать соответствующее лечение с рассмотрением целесообразности прекращения лечения препаратом. С осторожностью применять пациентам с почечной недостаточностью, а также с тяжелой миелосупрессией.

Пациентам с заболеванием щитовидной железы в анамнезе рекомендуется регулярно проверять функцию щитовидной железы, в других случаях – по клиническим показаниям.

Существуют лишь единичные данные о безопасности и эффективности применения препарата неамбулаторным пациентам с рассеянным склерозом. Применение препарата не изучали у пациентов с первично прогрессирующим течением рассеянного склероза, поэтому его не следует применять для лечения таких пациентов.

Могут наблюдаться серьезные реакции гиперчувствительности (единичные, однако в острой и тяжелой форме, такие как бронхоспазм, анафилаксия и крапивница).

Есть сообщения о случаях развития тромботической микроангиопатии, что проявлялась в виде тромботической тромбоцитопенической пурпуры (ТТП) или гемолико-уремического синдрома (ГУС), причем некоторые из этих случаев имели летальный исход. Поэтому во время лечения рекомендуется внимательно следить за появлением ранних симптомов этих патологий, а именно – за развитием гипертензии и тромбоцитопении, а также за поражением функции почек. В случае развития ТТП или ГУС нужно немедленно начать их лечение и прекратить применение препарата.

Во время применения препарата в месте инъекций может возникнуть некроз. Для снижения риска его развития следует каждый раз менять место инъекции и тщательно соблюдать правила асептики. Процедуру введения препарата самими больными необходимо периодически контролировать, особенно если развиваются местные реакции. При множественных кожных повреждениях применение препарата следует прекратить до их заживления. Пациенты, имеющие единичные повреждения, могут продолжать лечение при условии, что размер некроза незначительный.

Больных следует предупредить о способности интерферона бета-1а вызывать аборты. Во время лечения необходима тщательная контрацепция.

Во время лечения рекомендуется определять количество лейкоцитов и тромбоцитов в периферической крови, лейкоцитарную формулу, биохимические показатели, в частности функциональные печеночные тесты на 1-ом, 3-ем и 6-ом месяце лечения.

При длительном (более 12 месяцев) применении препарата БЕТФЕР 1а ПЛЮС в 4-8 % пациентов в сыворотке крови могут появляться антитела, которые снижают активность интерферона бета-1а, а значит ‒ уменьшают клиническую эффективность препарата.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Противопоказано.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Влияние БЕТФЕР 1а ПЛЮС на скорость при управлении автотранспортом и работе с механизмами не исследовалось. Некоторые побочные реакции со стороны центральной нервной системы могут влиять на способность управлять автотранспортом или работать со сложными механизмами.

Способ применения и дозы

Начало терапии препаратом проводить под наблюдением врача, имеющего опыт лечения подобных заболеваний.

Взрослые. Рекомендуемая доза составляет 30 мкг (1 мл готового раствора) 1 раз в неделю. Препарат вводится внутримышечно.

Увеличение терапевтического эффекта при введении препарата в увеличенных дозах (60 мкг) 1 раз в неделю не подтверждено.

Место внутримышечного введения препарата необходимо менять каждую неделю.

Перед введением препарата и в течение 24 часов после введения пациентам рекомендуется применять анальгетик-антипиретик для снижения проявлений гриппоподобного симптома, обусловленного введением препарата БЕТФЕР 1а ПЛЮС. Данные симптомы обычно наблюдаются в течение первых месяцев терапии.

Продолжительность курса лечения достоверно не установлена и определяется индивидуально.

После 2-х лет лечения пациент должен пройти клиническое обследование и продолжать курс терапии по индивидуальному назначению врача.

Следует прекратить терапию в случае развития хронического прогрессирующего рассеянного склероза.

По возможности инъекции рекомендуется проводить в одно и то же время и день недели.

Не допускается использование другого растворителя.

После приготовления проводить проверку внешнего вида восстановленного раствора. Препарат не подлежит использованию в случае возникновения нерастворимого осадка или изменения цвета (допускается слабо-желтая окраска).

После приготовления восстановленный раствор сразу вводить внутримышечно шприцом

(1 мл).

Если пациенту введена не полная доза - остатки препарата необходимо уничтожить.

Дети.

Эффективность и безопасность применения детям не изучали, в связи с этим препарат не следует назначать пациентам данной возрастной группы.

Передозировка

Случаи передозировки неизвестны. В случае передозировки необходимо обратиться к врачу для наблюдения и своевременного проведения симптоматической терапии.

Побочные реакции

Наиболее частым проявлением побочной реакции интерферонов является гриппоподобный синдром.

Симптомы: лихорадка, повышенная ночная потливость, астения, головная боль2. Эти симптомы обычно более выражены в начале лечения, их частота уменьшается при продлении терапии препаратом.

Для облегчения указанных симптомов рекомендуется назначить анальгетик-антипиретик, который следует принимать до введения препарата и дополнительно через 24 часа после каждой инъекции.

В период лечения возможно возникновение неврологических симптомов, напоминающих обострение множественного склероза: эпизоды мышечных спазмов и/или мышечной слабости, ограничивающих возможность произвольных движений. Эти эпизоды временно связаны с инъекциями и могут повторяться при последующих введениях.

Со стороны сердечно-сосудистой системы. Вазодилатация, кардиомиопатия, застойная сердечная недостаточность, пальпитации, аритмия, тахикардия, артериальная гипертензия, синдром повышенной проницаемости капилляров при моноклональной гаммопатии в анамнезе.

Со стороны нервной системы. Временные неврологические симптомы (такие как парестезии, трудности с передвижением, мышечно-скелетная скованность), которые могут быть похожи на обострение рассеянного склероза, депрессия, инсомния, эмоциональная лабильность, невротические симптомы, синкопе³, головокружение, парестезии, конвульсии, мигрень, суицидальные тенденции, чувство тревожности, бессонница, психоз, беспокойство, деперсонализация, нарушение координации.

Со стороны дыхательной системы. Инфекции верхних дыхательных путей, кашель, диспноэ, боль в груди, бронхоспазм.

Со стороны пищеварительной системы. Запор, диарея, рвота, тошнота ², потеря аппетита, боль в животе, гепатит с или без желтухи, печеночная недостаточность, аутоиммунный гепатит. Интерферон-бета потенциально может вызывать серьезные поражения печени. Механизм развития этой редкой дисфункции, сопровождающейся клиническими проявлениями, пока еще не изучен. Большинство случаев тяжелого поражения печени наблюдалось в течение первых 6 месяцев лечения. Специфические факторы риска развития этого состояния не установлены. В случае развития желтухи или других клинических проявлений расстройств функций печени лечение препаратом следует прекратить.

Со стороны кожи. Сыпь, алопеция, зуд, пузырчатая сыпь, мультиформная эритема, полиморфна экссудативна эритема, синдром Стивенса-Джонсона, нарушение пигментации или гиперемия кожи, атрофия кожи, бледность кожи, обострение псориаза.

Нарушение в месте введения. Боль/эритема/кровоподтек или реакции воспаления/некроза/кровоточивости в месте введения инъекции, припухлость, затвердение или ощущение жжения в месте введения, абсцесс в месте введения1.

Со стороны опорно-двигательного аппарата. Мышечные судороги, боль в шее и спине, миалгия², артралгия, болевые ощущения в конечностях, ригидность мышц, системная красная волчанка, боль в мышцах, артриты.

Со стороны эндокринной системы. Гипотиреоз, гипертиреоз.

Нарушение метаболизма. Анорексия, увеличение/уменьшение массы тела.

Со стороны иммунной системы. Анафилактические реакции, анафилактический шок, реакции гиперчувствительности (ангионевротический отек, затрудненное дыхание, крапивница, зуд).

Со стороны органов зрения. Ретинальные сосудистые нарушения (например ретинопатия, «ватные» пятна на сетчатке и обструкция ретинальной артерии или вены), нарушение зрения, конъюнктивит.

Со стороны мочеполовой системы. Гемолитический уремический синдром, нефротический склероз, гломерулосклероз, дисменорея, меноррагии, метроррагии, задержка/недержание мочи, протеинурия, императивные позывы к мочеиспусканию, импотенция, периферические отеки.

Со стороны органов слуха. Боль в ушах, синусит.

Общие расстройства. Гриппоподобные симптомы, ощущение жара, повышение температуры², озноб², повышенное потоотделение², слабость², повышенная утомляемость², недомогание.

Со стороны крови и лимфатической системы (лабораторных показателей). Нейтропения, анемия, повышенное образование аутоантител, увеличение уровня калия, азота мочевины крови, снижение гематокрита, количества лимфоцитов, лейкоцитов, нейтрофилов в крови, тромбоцитопения, тромботическая микроангиопатия, включая тромботическую, тромбоцитопеническую пурпуру, панцитопения, тромбоэмболические осложнения, повышение уровня билирубина крови, гипогликемия. Возможны изменения показателей лабораторных исследований (повышение АсАТ, АлАТ, гамма-глутамилтрансферазы и ЩФ).

Примечание.

1Реакции в месте введения препарата, в т. ч. болевые ощущения, воспаление, очень редко ‒ абсцессы или панникулит, требующие хирургического вмешательства.

2Частота проявлений в начале лечения более высокая.

3После введения препарата возможен обморок, обычно однократно в начале лечения и не повторяется при последующих введениях препарата.

Срок годности

2 года.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света при температуре от 2 °С до 8 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 30 мкг (6 000 000 МЕ) препарата во флаконе в комплекте с растворителем: вода для инъекций по 1 мл в ампулах. По 1 или по 4 комплекта в картонной коробке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель

ООО «ФЗ «Биофарма».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 09100, Киевская обл., г. Белая Церковь, ул. Киевская, 37.

Дозировка Бетфер 1a Плюс порошок для р-ра д/ин. по 6 000 000 мо (30 мкг) во флак. №1 с р-лем
Производитель Биофарма, ЧАО/Биофарма ФЗ, ООО, Украина
МНН Interferon beta-1a
Фарм. группа Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1а.
Регистрация № UA/15462/01/01 от 21.09.2016. Приказ № 989 от 21.09.2016
Код АТХ
Top