Новинки

Молочница? Начни лечение вовремя и выздоровей скорее! Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Псило-бальзам Оказание первой помощи при укусах насекомых Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Бетфер-1a инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Бетфер-1a - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: interferon beta-1а;

1 ампула (флакон) містить 6 000 000 МО (22 мкг) або 12 000 000 МО (44 мкг), або 1 шприц містить 12 000 000 МО (44 мкг) рекомбінантного інтерферону бета-1а людини;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), альбумін людини, натрію ацетат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора жовтувата злегка опалесціююча рідина.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1а.

Код АТХ L03A B07.

Фармакологічні властивості

Інтерферони є групою ендогенних глікопротеїнів, яким притаманні імуномодулюючі, противірусні та антипроліферативні властивості. Рекомбінантний інтерферон бета-1а являє собою амінокислотну послідовність, ідентичну природному людському інтерферону бета, яку одержують з використанням клітин ссавців (яєчники китайського хом’яка). Безпеку та ефективність інтерферону бета-1а оцінювали у хворих із рецидивуючим розсіяним склерозом при введенні в дозі 12 000 000 МО 3 рази на тиждень. Інтерферон бета-1а в дозі 12 000 000 МО знижував частоту (приблизно на 30 % протягом 2 років) і тяжкість рецидивів захворювання. За 4 роки зниження середньої частоти загострень становило 22 % у хворих, які одержували лікування порівняно з пацієнтами, які протягом 2 років одержували плацебо, а наступні 2 роки по 6 000 000 МО або 12 000 000 МО Інтерферону бета-1а.

Механізм дії інтерферону бета-1а при розсіяному склерозі вивчений ще не в повному обсязі. Відомо, що інтерферон бета-1а сприяє обмеженню уражень центральної нервової системи (ЦНС), які є основою захворювання. Концентрації інтерферону бета після підшкірного і внутрішньом’язового введення рівноцінні. Після однократного введення в дозі 60 мкг максимальна концентрація при визначенні імунологічним методом становить близько 6-10 МО/мл і досягається в середньому через 3 години після введення. Після 4-кратного підшкірного введення в тій же дозі з інтервалом 48 годин спостерігалася помірна кумуляція (AUC збільшувалася приблизно в 2,5 рази). Фармакодинаміка не залежить від шляху введення. Після однократної ін’єкції у межах 24 годин підвищуються внутрішньоклітинна і сироваткова активність 2-5А синтетази і рівні бета-2 мікроглобуліну і неоптерину в сироватці крові, які поступово знижуються протягом двох днів. Внутрішньом’язове і підшкірне введення спричиняє однакові реакції. Після 4-кратного підшкірного введення з інтервалом 48 годин зазначені біологічні ефекти зберігаються, ознаки толерантності не розвиваються. Інтерферон бета-1а метаболізується в організмі і виводиться з жовчю і сечею.

Клінічні характеристики.

Показання

Розсіяний склероз із рецидивуючим ремітуючим типом перебігу, що характеризується не менш, ніж двома загостреннями протягом попередніх 3 років з відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.

Протипоказання

Підвищена чутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета, сироваткового альбуміну людини або інших компонентів препарату, період вагітності або годування груддю, тяжка депресія, суїцидальні тенденції, епілепсія при відсутності ефективної адекватної терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні інтерферону бета-1а з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс і кліренс котрих значно залежить від цитохрому Р450, наприклад, протиепілептичними препаратами та антидепресантами.

Застосування препарату разом з кортикостероїдами або препаратами адренокортикотропного гормону (АКТГ) не вивчали, проте результати клінічних досліджень свідчать, що хворі на розсіяний склероз можуть під час рецидивів захворювання отримувати препарат у поєднанні з глюкокортикостероїдами (ГКС) або АКТГ. Несумісний з мієлосупресивними препаратами.

Особливості застосування

Хворих треба інформувати про те, що побічними діями інтерферону бета-1а можуть бути депресія і суїцидальні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. Хворі з проявами депресії повинні знаходитися під наглядом, їм слід проводити відповідну терапію. При необхідності терапію слід припинити.

Пацієнтам із захворюванням серця, наприклад ішемічна хвороба серця або стенокардія, моніторувати слід клінічний стан на початку терапії. Симптоми грипоподібного синдрому, пов’язаного з інтерфероном бета-1а, можуть спричинити стрес для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

До призначення препарату і на тлі лікування варто регулярно визначати активність АСТ, АЛТ і γ-глутамілтрансферази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельний огляд та обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату хворим з порушеною функцією печінки або нирок немає. Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються з розвитком гепатотоксичності або при наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад, злоякісних пухлин з метастазами, важких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності).

З обережністю слід розпочинати лікування препаратом пацієнтів із серйозними захворюваннями печінки в анамнезі, з клінічно підтвердженими гострими печінковими захворюваннями та при підтвердженні надмірного вживання алкоголю або підвищення сироваткових рівнів АЛТ (більш ніж у 2,5 рази порівняно з ВМН). Лікування препаратом слід припинити у випадку розвитку жовтяниці або інших клінічних симптомів печінкових розладів.

Препарат може спричинити серйозні ушкодження печінки, включаючи гостру печінкову недостатність.

Під час лікування препаратами інтерферону бета повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерусклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембранопроліферативний гломерулонефрит та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під час лікування, навіть через кілька років після початку терапії.

Під час лікування препаратом рекомендується проведення регулярного моніторингу ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураження функцій нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування з розглядом доцільності припинення лікування препаратом. З обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю, а також із тяжкою мієлосупресією.

Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в інших випадках – за клінічними показаннями.

Існують лише поодинокі дані про безпечність та ефективність застосування препарату неамбулаторним пацієнтам з розсіяним склерозом. Застосування препарату не вивчалося у пацієнтів з первинно-прогресуючим перебігом розсіяного склерозу, тому його не слід застосовувати для лікування таких пацієнтів.

Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив’янка).

Існують повідомлення про випадки розвитку тромботичної мікроангіопатії, що проявлялась у вигляді тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) або гемоліко-уремічного синдрому (ГУС), причому деякі з цих випадків мали летальні наслідки. Тому під час лікування препаратом рекомендується уважно стежити за появою ранніх симптомів цих патологій, а саме – за розвитком гіпертензії та тромбоцитопенії, а також за ураженням функції нирок. У разі розвитку ТТП або ГУС потрібно негайно розпочати їхнє лікування і припинити застосування препарату.

Слід виявляти обережність при лікуванні хворих, у яких раніше спостерігалися судомні напади. Якщо епілептичні напади вперше з’явилися під час лікування препаратом, потрібно з’ясувати їхню етіологію і призначити протисудомну терапію перед тим, як відновити лікування інтерфероном бета-1а.

Під час застосування препарату у місці ін’єкцій може виникнути некроз. Для зниження ризику його розвитку слід кожен раз змінювати місце ін’єкції та ретельно дотримуватись правил асептики. Процедуру введення препарату самими хворими необхідно періодично контролювати, особливо якщо розвиваються місцеві реакції. При чисельних шкірних ушкодженнях застосування препарату слід припинити до їхнього загоєння. Пацієнти, які мають поодинокі ушкодження, можуть продовжувати лікування за умови, що розмір некрозу незначний.

Хворих слід попередити про здатність інтерферону бета викликати аборти. Під час лікування необхідна ретельна контрацепція.

Під час лікування рекомендується визначати кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, лейкоцитарну формулу, біохімічні показники, зокрема функціональні печінкові тести на 1-му, 3-му та 6-му місяці лікування. На початку лікування препаратом у дозі 12 000 000 МО ці дослідження потрібно проводити частіше.

У пацієнтів, які застосовують бета інтерферони, можливе утворення нейтралізуючих антитіл. Клінічне значення їх не встановлено. Якщо спостерігається недостатньо добра терапевтична відповідь на введення Бетферу®-1а і в пацієнта визначаються антитіла, лікар має переглянути доцільність продовження терапії.

Препарат практично не містить натрію.

Досвід застосування Бетферу®-1а дітям віком до 16 років з розсіяним склерозом відсутній, тому Бетфер®-1а не варто застосовувати для лікування хворих цієї вікової категорії.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі несприятливі ефекти з боку ЦНС, зумовлені застосуванням інтерферону бета-1а, можуть впливати на спроможність пацієнтів до керування транспортними засобами і роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Спосіб застосування та дози

12 000 000 МО (44 мкг) – підшкірно 3 рази на тиждень. Хворим, які погано переносять препарат у цій дозі, слід призначати Бетфер®-1а 6 000 000 (22 мкг) МО підшкірно 3 рази на тиждень. Лікування починати під контролем лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу. Препарат вводити в один і той же час, бажано ввечері у визначені дні тижня.

На початку лікування препаратом для зниження несприятливих побічних ефектів рекомендується призначати 2 400 000 МО (8,8 мкг) протягом перших 2 тижнів лікування, протягом 3-4-го тижня по 6 000 000 МО (22 мкг), а починаючи з 5-го тижня і далі – по 12 000 000 МО (44 мкг). Не встановлено, як довго слід застосовувати препарат. Рекомендується оцінювати стан хворого не менше одного разу в 2 роки протягом 4 років від початку лікування. Рішення про продовження лікування повинен приймати лікар у кожному конкретному випадку.

Перед введенням препарату і протягом послідуючих 24 годин після його введення пацієнтам рекомендується застосовувати аналгетик-антипіретик для зниження активності грипоподібного симптому, зумовленого введенням препарату. Дані симптоми зазвичай спостерігаються протягом перших місяців терапії.

Пацієнти літнього віку за результатами показників виведення препарату не потребують коригування доз. Однак під час клінічних досліджень у достатній кількості пацієнтів віком від 65 років визначення відмінностей реакцій порівняно з молодими пацієнтами не проводилось.

Діти

Ефективність і безпечність застосування дітям не вивчали, у зв’язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Передозування

Випадки передозування не описані.

Побічні реакції

Грипоподібні симптоми: головний біль, нудота, м'язові болі, біль у суглобах, біль у спині, кінцівках, артралгії, міастенія, підвищене потовиділення, пропасниця, озноб, загальна слабкість.

З боку травної системи: запор, діарея, блювання, втрата апетиту, біль у животі, анорексія, збільшення/зменшення маси тіла, гепатит з або без жовтяниці, печінкова недостатність, аутоімунний гепатит, інтерферон-бета потенційно може спричинити серйозні ураження печінки. Механізм розвитку цієї рідкісної дисфункції, яка супроводжується клінічними проявами, поки ще не вивчена. Більшість випадків важкого ураження печінки спостерігалося протягом перших 6 місяців лікування. Специфічні чинники ризику розвитку цього стану не встановлені. У разі розвитку жовтяниці або інших клінічних проявів розладів функції печінки лікування препаратом слід припинити.

З боку ЦНС: тимчасові неврологічні симптоми (такі як гіпестезія, м’язовий спазм, парестезії, труднощі з пересуванням, м’язово-скелетна скутість), які можуть бути схожі на загострення розсіяного склерозу, запаморочення, неспокій, безсоння, мігрень, порушення координації, запаморочення, відчуття тривоги, в окремих випадках – депресія, суїцидальні тенденції, деперсоналізація, судомні напади.

З боку серцево-судинної системи: вазодилатація, аритмії, гіпертензія, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гамопатії в анамнезі, сильне серцебиття.

З боку крові (лабораторних показників): можливі нейтропенія, анемія, тромботична мікроангіопатія, включаючи тромботичну, тромбоцитопенічну пурпуру, панцитопенія, тромбоемболічні ускладнення. Підвищене утворення аутоантитіл. Збільшення рівня білірубіну крові, гіпоглікемія. Можливі реакції гіперчутливості, зміни показників лабораторних досліджень (лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, підвищення АсАТ, АлАТ, γ -глутамілтрансферази і ЛФ). Ці зміни зазвичай виражені незначно, мають зворотний та безсимптомний характер.

З боку органів зору: ретинальні судинні порушення (наприклад ретинопатія, «ватні» плями на сітківці та обструкція ретинальной артерії або вени), порушення зору, кон'юнктивіт.

Місцеві та шкірні реакції: свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема і шкірні реакції, схожі на поліморфну ексудативну еритему, синдром Стівенса Джонсона, запалення у місці ін'єкції, абсцес у місці ін’єкції, запалення підшкірно-жирової тканини у місці ін’єкції, порушення пігментації шкіри, атрофія шкіри у місці ін’єкції, еритематозне або макулопапульозне висипання, гіперемія шкіри.

Реакції у місці ін’єкції: почервоніння, припухлість, затвердіння, блідість шкіри, болючість, дуже рідко – некроз у місці ін’єкцій, який, як правило, не потребує відміни препарату та додаткового лікування.

Системні прояви: анафілактичні реакції, медикаментозний червоний вовчак, інфекції, синдром Стівенса Джонсона.

З боку дихальної системи: інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель, диспное, біль у грудях.

З боку сечостатевої системи: гемолітичний уремічний синдром, нефротичний склероз, гломерулосклероз, менорагії, метрорагії, затримка/нетримання сечі, протеїнурія, імперативні позиви до сечовипускання, дисменорея, імпотенція, периферичні набряки.

З боку органів слуху: біль у вухах, синусит.

Ендокринні порушення: можуть спостерігатися порушення функцій щитовидної залози (гіпотиреоз або гіпертиреоз).

Інші порушення: рідко спостерігається алопеція.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 до 8 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 6 000 000 МО або 12 000 000 МО в ампулі. По 5 або 10 ампул у пачці з гофрованою вкладкою або з полімерною вкладкою з плівки полівінілхлоридної для розміщення і фіксації ампул.

По 6 000 000 МО або 12 000 000 МО у флаконі. По 5 або 10 флаконів у пачці з полімерною вкладкою з плівки полівінілхлоридної для розміщення і фіксації флаконів.

По 12 000 000 МО у шприці або ампулі. По 5 шприців або по 5 ампул у блістері з плівки ПВХ. По 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПрАТ «БІОФАРМА», Україна (6 000 000 МО або 12 000 000 МО);

ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА», Україна (12 000 000 МО).

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 03680, м. Київ, вул. М.Амосова, 9;

Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

БЕТФЕР®-1а

Состав

действующее вещество: Іnterferon beta-1а;

1 ампула (флакон) содержит 6 000 000 МЕ (22 мкг) или 12 000 000 МЕ (44 мкг), или 1 шприц содержит 12 000 000 МЕ (44 мкг) рекомбинантного интерферона бета-1а человека;

вспомогательные вещества: манит (Е 421), альбумин человека, натрия ацетат, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная желтоватая слегка опалесцирующая жидкость.

Фармакотерапевтическая группа. Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1а. Код АТХ L03A B07.

Фармакологические свойства.

Интерфероны являются группой эндогенных гликопротеинов, которым присущи иммуномодулирующие, противовирусные и антипролиферативные свойства. Рекомбинантный интерферон бета-1а представляет собой аминокислотную последовательность, идентичную природному человеческому интерферону бета, которую получают с использованием клеток млекопитающих (яичники китайского хомяка). Безопасность и эффективность интерферона бета-1а оценивали у больных с рецидивирующим рассеянным склерозом при введении в дозе 12 000 000 МЕ 3 раза в неделю. Интерферон бета-1а в дозе 12 000 000 МЕ снижал частоту (примерно на 30 % в течение 2 лет) и тяжесть рецидивов заболевания. За 4 года снижение средней частоты обострений составило 22 % у больных, получавших лечение по сравнению с пациентами, которые в течение 2 лет получали плацебо, а последующие 2 года по 6 000 000 МЕ или 12 000 000 МЕ интерферона бета-1а.

Механизм действия интерферона бета-1а при рассеянном склерозе изучен еще не в полном объеме. Известно, что интерферон бета-1а способствует ограничению повреждений центральной нервной системы (ЦНС), лежащих в основе заболевания. Концентрации интерферона бета после подкожного и внутримышечного введения равноценны. После однократного введения в дозе 60 мкг максимальная концентрация при определении иммунологическим методом составляет около 6-10 МЕ/мл и достигается в среднем через 3 часа после введения. После 4-кратного подкожного введения в той же дозе с интервалом 48 часов наблюдалась умеренная кумуляция (AUC увеличивалась примерно в 2,5 раза). Фармакодинамика не зависит от пути введения. После однократной инъекции в пределах 24 часов повышаются внутриклеточная и сывороточная активность 2-5А синтетазы и уровни бета-2 микроглобулина и неоптерина в сыворотке крови, которые постепенно снижаются в течение двух дней. Внутримышечное и подкожное введение вызывает одинаковые реакции. После 4-кратного подкожного введения с интервалом 48 часов указанные биологические эффекты сохраняются, признаки толерантности не развиваются. Интерферон бета-1а метаболизируется в организме и выводится с желчью и мочой.

Клинические характеристики.

Показания

Рассеянный склероз с рецидивирующим ремитирующим типом течения, который характеризуется не менее чем двумя обострениями в течение предыдущих 3 лет с отсутствием признаков его непрерывного прогрессирующего течения между рецидивами.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к природному или рекомбинантному интерферону бета, сывороточному альбумину человека или другим компонентам препарата, период беременности или кормления грудью, тяжелая депрессия, суицидальные тенденции, эпилепсия при отсутствии эффективной адекватной терапии.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении интерферона бета-1а с препаратами, имеющими узкий терапевтический индекс и клиренс которых значительно зависит от цитохрома Р450, например, противоэпилептическими препаратами и антидепрессантами. Применение препарата вместе с кортикостероидами или препаратами адренокортикотропного гормона (АКТГ) не изучали, однако результаты клинических исследований свидетельствуют, что больные рассеянным склерозом могут во время рецидивов заболевания получать препарат в сочетании с ГКС или АКТГ. Несовместим с миелосупрессивными препаратами.

Особенности применения

Больных надо информировать о том, что побочными действиями интерферона бета-1а могут быть депрессия и суицидальные мысли, при появлении которых следует немедленно обратиться к врачу. В единичных случаях эти состояния могут привести к попыткам самоубийства. Больные с проявлениями депрессии должны находиться под наблюдением, им следует проводить соответствующую терапию. При необходимости терапию следует прекратить.

Пациентам с заболеванием сердца, например ишемическая болезнь сердца или стенокардия, мониторить следует клиническое состояние в начале терапии. Симптомы гриппоподобного синдрома, связанного с интерфероном бета-1а, могут вызвать стресс для пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями.

До назначения препарата и на фоне лечения следует регулярно определять активность АСТ, АЛТ и γ-глутамилтрансферазы. В случае повышения активности трансаминаз в сыворотке крови следует проводить тщательное наблюдение и обследование больного. Препарат необходимо отменить при значительном повышении активности печеночных ферментов или появлении симптомов гепатита. При отсутствии клинических признаков повреждения печени после нормализации активности печеночных ферментов можно попробовать восстановить терапию под тщательным контролем функции печени. Клинических данных о применении препарата больным с нарушенной функцией печени или почек нет. Наиболее серьезные случаи часто наблюдались при одновременном применении других препаратов или веществ, ассоциируются с развитием гепатотоксичности или при наличии у пациента сопутствующих состояний или заболеваний (например злокачественных опухолей с метастазами, тяжелых инфекционных заболеваний или сепсиса, алкогольной зависимости).

С осторожностью следует начинать лечение препаратом пациентов с серьезными заболеваниями печени в анамнезе, с клинически подтвержденными острыми печеночными заболеваниями и при подтверждении чрезмерного употребления алкоголя или повышения сывороточных уровней АЛТ (более чем в 2,5 раза по сравнению с ВГН). Лечение препаратом следует прекратить в случае развития желтухи или других клинических симптомов печеночных расстройств.

Препарат может вызвать серьезные повреждения печени, включая острую печеночную недостаточность.

Во время лечения препаратами интерферона бета сообщалось о случаях нефротического синдрома, которые были следствием различных нефропатий, включая коллапсирующий фокальный сегментарный гломерусклероз, нефропатию с минимальными изменениями, мембранопролиферативный гломерулонефрит и мембранозную нефропатию. Эти случаи возникли через разные промежутки времени во время лечения, даже через несколько лет после начала терапии.

Во время лечения препаратом рекомендуется проведение регулярного мониторинга ранних признаков и симптомов, таких как отек, протеинурия и нарушения функций почек, особенно у пациентов с высоким риском развития болезни почек. В случае развития нефротического синдрома необходимо немедленно начать соответствующее лечение с рассмотрением целесообразности прекращения лечения препаратом. С осторожностью применять пациентам с почечной недостаточностью, а также с тяжелой миелосупрессией.

Пациентам с заболеванием щитовидной железы в анамнезе рекомендуется регулярно проверять функцию щитовидной железы, в других случаях – по клиническим показаниям.

Существуют лишь единичные данные о безопасности и эффективности применения препарата неамбулаторным пациентам с рассеянным склерозом. Применение препарата не изучалось у пациентов с первично-прогрессирующим течением рассеянного склероза, поэтому его не следует применять для лечения таких пациентов.

Могут наблюдаться серьезные реакции гиперчувствительности (единичные, однако в острой и тяжелой форме, такие как бронхоспазм, анафилаксия и крапивница).

Есть сообщения о случаях развития тромботической микроангиопатии, что проявлялась в виде тромботической тромбоцитопенической пурпуры (ТТП) или гемолико-уремического синдрома (ГУС), причем некоторые из этих случаев имели летальный исход. Поэтому во время лечения рекомендуется внимательно следить за появлением ранних симптомов этих патологий, а именно – за развитием гипертензии и тромбоцитопении, а также за поражением функции почек. В случае развития ТТП или ГУС нужно немедленно начать их лечение и прекратить применение препарата.

Следует проявлять осторожность при лечении больных, у которых ранее наблюдались судорожные приступы. Если эпилептические приступы впервые появились во время лечения препаратом, нужно выяснить их этиологию и назначить противосудорожную терапию, прежде чем возобновить лечение интерфероном бета-1а.

Во время применения препарата в месте инъекций может возникнуть некроз. Для снижения риска его развития следует каждый раз менять место инъекции и тщательно соблюдать правила асептики. Процедуру введения препарата самими больными необходимо периодически контролировать, особенно, если развиваются местные реакции. При множественных кожных повреждениях применение препарата следует прекратить до их заживления. Пациенты, имеющие единичные повреждения, могут продолжать лечение при условии, что размер некроза незначительный.

Больных следует предупредить о способности интерферона бета вызывать аборты. Во время лечения необходима тщательная контрацепция.

Во время лечения рекомендуется определять количество лейкоцитов и тромбоцитов в периферической крови, лейкоцитарную формулу, биохимические показатели, в частности функциональные печеночные тесты на 1-ом, 3-ем и 6-ом месяце лечения. В начале лечения препаратом в дозе 12 млн МЕ эти исследования нужно проводить чаще.

У пациентов, которые применяют бета интерфероны, возможно образование нейтрализующих антител. Клиническое значение их не установлено. Если наблюдается недостаточно хороший терепевтический ответ на введение Бетферу®-1а и у пациента определяются антитела, врач должен пересмотреть целесообразность продолжения терапии.

Препарат практически не содержит натрия.

Опыт применения Бетферу®-1а детям до 16 лет с рассеянным склерозом отсутствует, поэтому Бетфер®-1а не стоит применять для лечения больных этой возрастной категории.

Применение в период беременности или кормления грудью

Противопоказано.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Некоторые неблагоприятные эффекты со стороны ЦНС, обусловленные применением интерферона бета-1а, могут влиять на способность пациентов к управлению транспортными средствами и работы с потенциально опасными механизмами.

Способ применения и дозы.

12 000 000 МЕ (44 мкг) – подкожно 3 раза в неделю. Больным, которые плохо переносят препарат в этой дозе, следует назначать Бетфер®-1а 6 000 000 (22 мкг) МЕ подкожно 3 раза в неделю. Лечение начинать под контролем врача, имеющего опыт лечения рассеянного склероза. Препарат вводить в одно и то же время, желательно вечером в определенные дни недели.

В начале лечения препаратом для снижения неблагоприятных побочных эффектов рекомендуется назначать 2 400 000 МЕ (8,8 мкг) в течение первых 2 недель лечения, в течение 3-4-й недели по 6 000 000 МЕ (22 мкг), а начиная с 5-й недели и далее – по 12 000 000 МЕ (44 мкг). Не установлено, как долго следует применять препарат. Рекомендуется оценивать состояние больного не менее одного раза в 2 года в течение 4 лет от начала лечения. Решение о продолжении лечения должен принимать врач в каждом конкретном случае.

Перед введением препарата и в течение следующих 24 часов после его введения пациентам рекомендуется применять аналгетик-антипиретик для снижения активности гриппоподобного симптома, обусловленного введением препарата. Данные симптомы обычно наблюдаются в течение первых месяцев терапии.

Пациенты пожилого возраста по результатам показателей выведения препарата не требуют корректировки доз. Однако во время клинических испытаний в достаточном количестве пациентов старше 65 лет определение отличий реакций сравнительно с молодыми пациентами не проводилось.

Дети. Эффективность и безопасность применения детям не изучали, в связи с этим препарат не следует назначать пациентам данной возрастной группы.

Передозировка

Случаи передозировки не описаны.

Побочные реакции

Гриппоподобные симптомы: головная боль, тошнота, мышечные боли, боли в суставах, боль в спине, конечностях, артралгии, миастения, повышенная потливость, лихорадка, озноб, общая слабость.

Со стороны пищеварительной системы: запор, диарея, рвота, потеря аппетита, боль в животе, анорексия, увеличение/уменьшение массы тела, гепатит с или без желтухи, печеночная недостаточность, аутоиммунный гепатит, интерферони-бета потенциально могут вызывать серьезные поражения печени. Механизм развития этой редкой дисфункции, сопровождающейся клиническими проявлениями, пока еще не изучена. Большинство случаев тяжелого поражения печени наблюдалось в течение первых 6 месяцев лечения. Специфические факторы риска развития этого состояния не установлены. В случае развития желтухи или других клинических проявлений расстройств функций печени лечение препаратом следует прекратить.

Со стороны ЦНС: временные неврологические симптомы (такие как гипестезия, мышечный спазм, парестезии, трудности с передвижением, мышечно-скелетная скованность), которые могут быть похожи на обострение рассеянного склероза, головокружение, беспокойство, бессонница, мигрень, нарушение координации, головокружение, чувство тревоги, в отдельных случаях – депрессия, суицидальные тенденции, деперсонализация, судорожные приступы.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: вазодилатация, аритмии, гипертензия, синдром повышенной проницаемости капилляров при моноклональной гаммопатии в анамнезе, сильное сердцебиение.

Со стороны крови (лабораторных показателей): возможны нейтропения, анемия, тромботическая микроангиопатия, включая тромботическую, тромбоцитопеническую пурпуру, панцитопения, тромбоэмболические осложнения. Повышенное образование аутоантител. Увеличение уровня билирубина крови, гипогликемия. Возможны реакции гиперчувствительности, изменения показателей лабораторных исследований (лейкопения, лимфопения, тромбоцитопения, повышение АсАТ, АлАТ, γ-глутамилтрансферазы и ЩФ). Эти изменения обычно выражены незначительно, имеют обратный и бессимптомный характер.

Со стороны органов зрения: ретинальные сосудистые нарушения (например, ретинопатия, «ватные» пятна на сетчатке и обструкция ретинальной артерии или вены), нарушение зрения, конъюнктивит.

Местные и кожные реакции: зуд, сыпь, крапивница, ангионевротический отек, мультиформная эритема и кожные реакции, похожие на полиморфную экссудативную эритему, синдром Стивенса Джонсона, воспаление в месте инъекции, абсцесс в месте инъекции, воспаление подкожно-жировой ткани в месте инъекции, нарушение пигментации кожи, атрофия кожи в месте инъекции, эритематозная или макулопапулезная сыпь, гиперемия кожи.

Реакции в месте инъекции: покраснение, припухлость, затвердение, бледность кожи, болезненность, очень редко – некроз в месте инъекций, который, как правило, не требует отмены препарата и дополнительного лечения.

Системные проявления: анафилактические реакции, медикаментозная красная волчанка, инфекции, синдром Стивенса Джонсона.

Со стороны дыхательной системы: инфекции верхних дыхательных путей, кашель, диспное, боль в груди.

Со стороны мочеполовой системы: гемолитический уремический синдром, нефротический склероз, гломерулосклероз, меноррагии, метроррагии, задержка/недержание мочи, протеинурия, императивные позывы к мочеиспусканию, дисменорея, импотенция, периферические отеки.

Со стороны органов слуха: боль в ушах, синусит.

Эндокринные нарушения: могут наблюдаться нарушения функций щитовидной железы (гипотиреоз или гипертиреоз).

Другие нарушения: редко наблюдается алопеция.

Срок годности

2 года.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света при температуре от 2 до 8 ºС. Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 6 000 000 МЕ или 12 000 000 МЕ в ампуле. По 5 или 10 ампул в пачке с гофрированной вкладкой или с полимерным вкладышем из пленки поливинилхлоридной для размещения и фиксации ампул.

По 6 000 000 МЕ или 12 000 000 МЕ во флаконе. По 5 или 10 флаконов в пачке с полимерным вкладышем из пленки поливинилхлоридной для размещения и фиксации флаконов.

По 12 000 000 МЕ в шприце или ампуле. По 5 шприцев или по 5 ампул в блистере из пленки ПВХ. По 2 блистера в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель

ЧАО «БИОФАРМА», Украина (6 000 000 МЕ или 12 000 000 МЕ);

ООО «ФЗ «БИОФАРМА» (12 000 000 МЕ).

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 03680, г. Киев, ул. Н. Амосова, 9;

Украина, 09100, Киевская область, г. Белая Церковь, ул. Киевская, 37.

Дозировка Бетфер-1a раствор д/ин. по 12 000 000 мо в шпр. №10
Производитель Биофарма, ЧАО/Биофарма ФЗ, ООО, Украина
МНН Interferon beta-1a
Фарм. группа Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1а.
Регистрация № UA/13963/01/02 от 29.09.2014. Приказ № 681 от 29.09.2014
Код АТХ
Top