Новинки

Беспокоит кашель? Бронхит? Новый лекарственный препарат из Германии! Подробней
Расстройство на отдыхе? Тебе поможет датский пробиотик! Подробней
Беспокоит ЗАПОР? Избавьтесь от проблемы за 5-20 минут! Подробней
Сильна дія проти болю на 9 годин Подробней
Удобное очищение заложенного носа 100% морская вода! Подробней
Болит горло? Первая помощь при боли в горле Подробней
Скрыть рекламу

Бетфер-1b инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Бетфер-1b - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: interferon beta-1b;

1 флакон містить 0,3 мг (9 600 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-1b людини;

1 мл приготованого розчину містить 0,25 мг (8 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-1b людини;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), альбумін людини;

розчинник: натрію хлорид 0,54 %.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізат від білого до бежевого кольору, вільний від чужорідних часток.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1b.

Код АТХ L03A B08.

Фармакологічні властивості

Має противірусну та імуномодулюючу дію. Активність інтерферону бета-1b є видоспецифічною. Механізми дії інтерферону бета-1b при розсіяному склерозі остаточно не встановлені. Однак відомо, що біологічний ефект Інтерферону бета-1b опосередковується його взаємодією зі специфічними рецепторами, що виявлені на поверхні клітин людини. Зв’язування інтерферону бета-1b з цими рецепторами індукує експресію речовин, що розглядаються в якості медіаторів біологічних ефектів інтерферону бета-1b. Інтерферон бета-1b знижує зв’язуючу здатність і експресію рецепторів до інтерферону гама, підсилює їхній розпад. Крім того, інтерферон бета-1b підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин периферичної крові.

Застосування препарату при розсіяному склерозі дозволяє затримати подальше прогресування захворювання і настання інвалідності, у тому числі тяжкої, терміном до 12 місяців. Цей ефект спостерігається у пацієнтів як із загостреннями захворювання, так і без них, а також із будь-яким ступенем інвалідизації. У дослідженні приймали участь пацієнти з оцінкою до 5,5 бала за шкалою EDSS. Як при ремітуючому, так і при вторинно-прогресуючому розсіяному склерозі лікування препаратом знижує частоту і тяжкість загострень хвороби, кількість госпіталізацій і потребу в лікуванні стероїдами, також подовжує тривалість ремісії.

Показання

Розсіяний склероз із рецидивуючим ремітуючим типом перебігу, що характеризується не менш, як двома загостреннями протягом попередніх 3 років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами з новим або неповним відновленням неврологічного дефіциту. Вторинно-прогресуючий розсіяний склероз з активним перебігом захворювання, який характеризується загостренням або значним погіршенням неврологічних функцій протягом останніх трьох років.

Протипоказання

Період вагітності або годування груддю. Реакції гіперчутливості в анамнезі на природний чи рекомбінантний інтерферон-бета або людський альбумін. Тяжкі депресивні стани та/або суїцидальні тенденції в анамнезі. Епілепсія без належного терапевтичного супроводу.

Захворювання печінки у фазі декомпенсації.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив препарату у дозі 8 000 000 МО через день на метаболізм лікарських речовин у хворих на розсіяний склероз не вивчено. При лікуванні загострень хвороби в пацієнтів, які одержували препарат, переносимість кортикостероїдів чи препаратів адренокортикотропного гормону (АКТГ), що застосовували курсами до 28 днів, була доброю. Застосування препарату одночасно з іншими імуномодуляторами, крім кортикостероїдів або АКТГ, не вивчалося.

Інтерферони знижують активність печінкових цитохром, Р450-залежних ферментів у людини і тварин. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату у комбінації з медичними препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, кліренс яких значною мірою залежить від печінкової системи цитохрому Р450 (наприклад, протиепілептичні засоби). Необхідно також дотримуватись обережності при одночасному застосуванні із будь-якими препаратами, що впливають на систему кровотворення.

Особливості застосування

Хворих треба інформувати про те, що побічними діями інтерферону бета-1b можуть бути депресія і суїцидальні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. При наявності депресії і суїцидальних думок варто негайно припинити лікування.

Пацієнтам з депресією, особам, в анамнезі яких є вказівка на депресію або судоми, а також хворим, які одержують протиепілептичні засоби, препарат варто застосовувати з обережністю.

Інтерферон бета-1b необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серця, зокрема, хворим із серцевою недостатністю ІІІ-IV функціонального класу за класифікацією NÝНА та хворим з кардіоміопатіями. Якщо спостерігається зв’язок між виникненням кардіоміопатії та застосуванням інтерферону бета-1b, препарат слід відмінити.

До призначення препарату і на тлі лікування варто регулярно проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули, а також визначати активність АСТ, АЛТ і γ-глутамілтрансферази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельний огляд та обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату хворим з порушеною функцією печінки або нирок немає.

У поодиноких випадках спостерігався панкреатит, часто зумовлений гіпертригліцеридемією.

У клінічних дослідженнях у 41 % хворих з ремітуючим розсіяним склерозом відзначалася поява сироваткових нейтралізуючих антитіл до інтерферону бета-1b (два послідовних титри ≥ 20). У дослідженні у хворих із повторно прогресуючим розсіяним склерозом поява нейтралізуючих антитіл виявлена в 28 % випадків. Вплив утворення антитіл на клінічну ефективність інтерферону бета-1 b у даний час вивчається. Наявні результати суперечливі і не дозволяють зробити однозначний висновок. Ознак негативного впливу нейтралізуючих антитіл на перебіг хвороби при вторинно-прогресуючому розсіяному склерозі не виявлено.

In vitro встановлено, що нейтралізуючі антитіла проти рекомбінантного інтерферону бета-1b взаємодіють також із природним бета інтерфероном, хоча й менше.

In vivo цей ефект не вивчався, тому клінічне його значення невідоме.

Відомості про хворих, які завершили терапію інтерфероном бета-1b, незважаючи на появу нейтралізуючих антитіл, нечисленні і непереконливі.

У хворих, які одержували інтерферон бета-1b, описані випадки некрозу у місці ін'єкції. З появою множинних чи великих вогнищ некрозу лікування варто припинити до їхнього повного загоєння. При наявності одного вогнища і відсутності великого некрозу лікування може бути продовжено.

Щоб зменшити ризик розвитку некрозу в місці ін’єкції, слід суворо дотримуватися правил асептики при виконанні ін’єкцій, а також постійно змінювати місця ін’єкції.

Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні хворих з мієлосупресією, анемією або тромбоцитопенією.

Застосування цитокінів хворим з моноклональною гамопатією іноді супроводжувалося системним підвищенням проникності капілярів із шокоподібними симптомами і летальним наслідком.

Невідомо, чи здатний інтерферон бета-1b спричиняти ушкодження плода при лікуванні жінок у період вагітності та/або впливати на репродуктивну функцію людини. У контрольованих клінічних дослідженнях у хворих на розсіяний склероз відзначалися випадки самовільного аборту. При дослідженнях у макак резус інтерферон бета-1b чинив ембріотоксичну дію, а в більш високих дозах спричиняв збільшення частоти абортів. Отже, інтерферон бета-1b протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку при лікуванні цим препаратом слід використовувати надійні методи контрацепції. У випадку настання вагітності під час лікування чи планування вагітності жінку слід інформувати про потенційний ризик і рекомендувати припинення лікування. Невідомо, чи проникає інтерферон бета-1b у грудне молоко. Враховуючи потенційну можливість розвитку серйозних небажаних реакцій на інтерферон бета-1b у дітей грудного віку, необхідно припинити годування груддю або відмінити препарат. Ефективність і безпечність застосування інтерферону бета-1b дітям і підліткам до 18 років не вивчали, у зв'язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Лікарський засіб містить людський альбумін та може мати потенційний ризик для передачі вірусних захворювань, включаючи передачу хвороби Крейтцфельда-Якоба.

Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в інших випадках – за клінічними показаннями.

При лікуванні пацієнтів з анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією (окремо або в поєднанні з іншими розладами) може виникнути потреба у більш ретельному моніторингу розгорнутого аналізу крові, включаючи диференційний аналіз та визначення кількості тромбоцитів. У пацієнтів з нейтропенією можливий розвиток пропасниці та інфекцій.

З обережністю застосовувати пацієнтам з хворобами печінки в анамнезі, клінічними ознаками активного захворювання печінки, зловживанні алкоголем. Лікування препаратом припинити, якщо з’являються жовтяниця або інші клінічні симптоми дисфункції печінки. Під час застосування бета-інтерферонів інколи повідомлялося про ураження печінки тяжкого ступеня, включаючи гостру печінкову недостатність.

Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються з розвитком гепатотоксичності або за наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад, злоякісних пухлин з метастазами, важких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності).

З обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю, серцевою аритмією, ішемічною хворобою серця. Пацієнтам із захворюванням серця слід моніторувати їх клінічний стан на початку терапії. Симптоми грипоподібного синдрому, пов’язаного з інтерфероном, можуть спричинити стрес для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Під час лікування препаратами бета інтерферону повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерулосклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембрано-проліферативний гломерулонефрит та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під час лікування, навіть через кілька років після початку терапії. Під час лікування препаратом рекомендується проведення регуляторного моніторингу ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураження функції нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування з розглядом доцільності припинення лікування препаратом.

Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив’янка).

Препарат практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Побічні ефекти з боку центральної нервової системи (ЦНС), зумовлені застосуванням інтерферону бета-1b, у чутливих осіб можуть вплинути на здатність до керування транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Спосіб застосування та дози

8 000 000 МО інтерферону бета-1b (1 мл приготованого розчину) вводити підшкірно, через день. Для одержання розчину препарату у флакон з Бетфером®-1b вводити 1,2 мл розчинника (0,54 % розчин натрію хлориду). Ліофілізат повинен розчинитися повністю без струшування; перед використанням слід оглянути готовий розчин. При наявності часток або зміни кольору розчин застосовувати не можна.

На даний час залишається невирішеним питання тривалості терапії інтерфероном бета-1b. У контрольованому клінічному дослідженні ефект лікування зберігався протягом усіх 3 років спостережень.

Термін лікування визначає лікар залежно від перебігу хвороби та індивідуальної реакції пацієнта.

Діти

Ефективність і безпечність застосування інтерферону бета-1b дітям і підліткам до 18 років не вивчали, у зв’язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Передозування. Не встановлено.

Побічні реакції

Грипоподібні симптоми: пропасниця, озноб, міалгія, загальне нездужання, пітливість, астенія, головний біль, біль у суглобах, біль у спині, кінцівках, артралгія, міастенія.

З боку травної системи: запор, діарея, біль у животі, анорексія, збільшення/зменшення маси тіла, печінкова недостатність. Можливі нудота і блювання. У поодиноких випадках у хворих із гіпертригліцеридемією може виникнути небезпека розвитку панкреатиту. При використанні препарату в рекомендованій дозі може спостерігатися підвищення активності АСТ, АЛТ і γ-глутамілтрансферази; описані випадки гепатиту, вірогідно, лікарської етіології.

З боку ЦНС: парестезії, запаморочення, безсоння, мігрень, втрата координації. При лікуванні препаратом у деяких випадках спостерігалися депресія, відчуття тривоги, емоційна лабільність, деперсоналізація, судоми, суїцидальні тенденції і сплутаність свідомості.

З боку серцево-судинної системи: вазодилатація, гіпертензія, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гамопатії в анамнезі, розвиток кардіоміопатії; біль за грудиною, тахікардія або пальпітація.

З боку крові (лабораторних показників): можливі лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія (у поодиноких випадках – виражена). Збільшення рівня білірубіну крові, гіпоглікемія.

З боку органів зору:порушення зору, кон’юнктивіт.

Місцеві та шкірні реакції: свербіж, висипання, абсцес у місці ін’єкції, кропив’янка, шкірні розлади, порушення пігментації шкіри, атрофія шкіри в місці ін’єкції. Місцеві реакції у вигляді гіперемії, набряків, зміни кольору шкіри, запалення, болю, гіперчутливості, некрозу, лімфаденопатії.

Системні прояви: анафілактичні реакції, інфекції. Можуть виникнути тяжкі реакції гіперчутливості (рідко спостерігаються такі реакції, як бронхоспазм, анафілаксія).

З боку дихальної системи: інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель, диспное, біль у грудях. Описані окремі випадки задишки після ін’єкцій препарату.

З боку сечостатевої системи: затримка/нетримання сечі, протеїнурія, імперативні позиви до сечовипускання, дисменорея, метрорагія, менорагія, імпотенція, периферичні набряки. У жінок, які не досягли менопаузи, можуть виникнути порушення менструального циклу.

З боку органів слуху: біль у вухах, синусит.

Ендокринні порушення: Рідко на тлі лікування препаратом відзначалися порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз, а також гіпотиреоз).

Інші порушення: при лікуванні препаратом у деяких випадках спостерігалися гіпокальціємія і гіперурикемія, іноді – гіпертригліцеридемія. Відомі випадки підвищення м’язового тонусу. Рідко спостерігається алопеція. Зазвичай при продовженні лікування частота реакцій у місці введення препарату зазвичай знижується.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 до 8 ºС. Термін придатності приготованого розчину – до 3 годин при температурі від 2 до 8 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Ліофілізат по 0,3 мг (9 600 000 МО) у флаконах. По 2 мл розчинника (натрію хлорид 0,54 % розчин) в ампулах.

По 5 флаконів препарату та 5 ампул розчинника у блістері. По 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом. 

Виробник

ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

БЕТФЕР®-1b

Состав

действующее вещество: interferon beta-1b;

1 флакон 0,3 мг (9 600 000 МЕ) рекомбинантного интерферона бета-1b человека;

1 мл приготовленного раствора содержит 0,25 мг (8 000 000 МЕ) рекомбинантного интерферона бета-1b человека;

вспомогательные вещества: маннит (Е 421), альбумин человека;

растворитель: натрия хлорид 0,54 %.

Лекарственная форма. Лиофилизат для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: лиофилизат от белого до бежевого цвета, свободный от чужеродных частиц.

Фармакотерапевтическая группа. Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1b. Код АТХ L03A B08.

Фармакологические свойства.

Имеет противовирусное и иммуномодулирующее действие. Активность интерферона бета-1b является видоспецифической. Механизмы действия интерферона бета-1b при рассеянном склерозе окончательно не установлены. Однако известно, что биологический эффект интерферона бета-1b опосредуется его взаимодействием со специфическими рецепторами, которые обнаружены на поверхности клеток человека. Связывание интерферона бета-1b с этими рецепторами индуцирует экспрессию веществ, которые рассматриваются в качестве медиаторов биологических эффектов интерферона бета-1b. Интерферон бета-1b снижает связывающую способность и экспрессию рецепторов к интерферону гамма, усиливает их распад. Кроме того, интерферон бета-1b повышает супрессорную активность мононуклеарных клеток периферической крови.

Применение препарата при рассеянном склерозе позволяет задержать дальнейшее прогрессирование заболевания и наступление инвалидности, в том числе тяжелой, сроком до 12 месяцев. Этот эффект наблюдается у пациентов как с обострениями заболевания, так и без них, а также с любой степенью инвалидизации. В исследовании принимали участие пациенты с оценкой до 5,5 балла по шкале EDSS. Как при ремитирующем, так и при вторично-прогрессирующем рассеянном склерозе лечение препаратом снижает частоту и тяжесть обострений болезни, число госпитализаций и потребность в лечении стероидами, также удлиняет продолжительность ремиссии.

Клинические характеристики.

Показания

Рассеянный склероз с рецидивирующим ремитирующим типом течения, который характеризуется не менее, чем двумя обострениями на протяжении предыдущих 3 лет и отсутствием признаков его непрерывного прогрессирующего течения между рецидивами с новым или неполным восстановлением неврологического дефицита. Вторично-прогрессирующий рассеянный склероз с активным течением заболевания, который характеризуется обострением или значительным ухудшением неврологических функций в течение последних трех лет.

Противопоказания.

Период беременности или кормления грудью. Реакции гиперчувствительности в анамнезе на природный или рекомбинантный интерферон-бета или человеческий альбумин. Тяжелые депрессивные состояния и/или суицидальные тенденции в анамнезе. Эпилепсия без должного терапевтического сопровождения. Заболевания печени в фазе декомпенсации.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Влияние препарата в дозе 8 000 000 МЕ через день на метаболизм лекарственных веществ у больных рассеянным склерозом не изучено. При лечении обострений болезни у пациентов, получавших препарат, переносимость кортикостероидов или препаратов адренокортикотропного гормона (АКТГ), которые применяли курсами до 28 дней, была хорошей. Применение препарата одновременно с другими иммуномодуляторами, помимо кортикостероидов или АКТГ, не изучалось.

Интерфероны снижают активность печеночных цитохром, Р450-зависимых ферментов у человека и животных. Необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата в комбинации с медицинскими препаратами, имеющими узкий терапевтический индекс, клиренс которых в значительной степени зависит от системы цитохрома Р450 (например, противоэпилептические средства). Необходимо также соблюдать осторожность при одновременном применении с любыми препаратами, которые влияют на систему кровотворения.

Особенности применения

Больных надо информировать о том, что побочными действиями интерферона бета-1b могут быть депрессия и суицидальные мысли, при появлении которых следует немедленно обратиться к врачу. В редких случаях эти состояния могут привести к попыткам самоубийства. При наличии депрессии и суицидальных мыслей следует немедленно прекратить лечение.

Пациентам с депрессией, лицам, в анамнезе которых есть указание на депрессию или судороги, а также больным, получающим противоэпилептические средства, препарат следует применять с осторожностью.

Интерферон бета-1b необходимо применять с осторожностью пациентам с заболеваниями сердца, в частности, больным с сердечной недостаточностью III-IV функционального класса по классификации NÝНА и больным с кардиомиопатиями. Если наблюдается связь между возникновением кардиомиопатии и применением интерферона бета-1b, препарат следует отменить.

До назначения препарата и на фоне лечения следует регулярно проводить развернутый анализ крови, включая определение лейкоцитарной формулы, а также определять активность АСТ, АЛТ и γ-глутамилтрансферазы. В случае повышения активности трансаминаз в сыворотке крови следует проводить тщательное наблюдение и обследование больного. Препарат необходимо отменить при значительном повышении активности печеночных ферментов или появлении симптомов гепатита. При отсутствии клинических признаков повреждения печени после нормализации активности печеночных ферментов можно попробовать восстановить терапию под тщательным контролем функции печени. Клинических данных о применении препарата у больных с нарушенной функцией печени или почек нет.

В единичных случаях наблюдался панкреатит, часто обусловленный гипертриглицеридемией.

В клинических исследованиях у 41 % больных с ремитирующим рассеянным склерозом отмечалось появление сывороточных нейтрализующих антител к интерферону бета-1b (два последовательных титры ≥ 20). В исследовании у больных с повторно прогрессирующим рассеянным склерозом появление нейтрализующих антител выявлено в 28 % случаев. Влияние образования антител на клиническую эффективность интерферона бета-1b в настоящее время изучается. Имеющиеся результаты противоречивы и не позволяют сделать однозначный вывод. Признаков отрицательного влияния нейтрализующих антител на течение болезни при вторично-прогрессирующем рассеянном склерозе не обнаружено.

In vitro установлено, что нейтрализующие антитела против рекомбинантного интерферона бета-1b взаимодействуют также с природным бета интерфероном, хотя и меньше.

In vivo  этот эффект не изучался, поэтому клиническое его значение неизвестно.

Сведения о больных, завершивших терапию интерфероном бета-1b, несмотря на появление нейтрализующих антител, немногочисленны и неубедительны.

У больных, получавших интерферон бета-1b, описаны случаи некроза в месте инъекции. С появлением множественных или больших очагов некроза лечение следует прекратить до их полного заживления. При наличии одного очага и отсутствии большого некроза лечение может быть продолжено.

Чтобы уменьшить риск развития некроза в месте инъекции, следует строго соблюдать правила асептики при выполнении инъекций, а также постоянно менять места инъекции.

Необходимо соблюдать осторожность при лечении больных с миелосупрессией, анемией или тромбоцитопенией.

Применение цитокинов больным с моноклональной гамопатией иногда сопровождалось системным повышением проницаемости капилляров с шокоподобными симптомами и летальным исходом.

Неизвестно, способен ли интерферон бета-1b вызывать повреждения плода при лечении женщин в период беременности и/или влиять на репродуктивную функцию человека. В контролируемых клинических исследованиях у больных рассеянным склерозом отмечались случаи самопроизвольного аборта. При исследованиях у макак резус интерферон бета-1b оказывал эмбриотоксическое действие, а в более высоких дозах вызывал увеличение частоты абортов. Следовательно, интерферон бета-1b противопоказан в период беременности. Женщинам репродуктивного возраста при лечении этим препаратом следует использовать надежные методы контрацепции. В случае наступления беременности во время лечения или планирования беременности женщину следует информировать о потенциальном риске и рекомендовать прекращение лечения. Неизвестно, проникает ли интерферон бета-1b в грудное молоко. Учитывая потенциальную возможность развития серьезных нежелательных реакций на интерферон бета-1b у детей грудного возраста, необходимо прекратить кормление грудью или отменить препарат. Эффективность и безопасность применения интерферона бета-1b детям и подросткам до 18 лет не изучали, в связи с этим препарат не следует назначать пациентам данной возрастной группы.

Лекарственное средство содержит человеческий альбумин и может иметь потенциальный риск для передачи вирусных заболеваний, включая передачу болезни Крейтцфельда-Якоба. Пациентам с заболеванием щитовидной железы в анамнезе рекомендуется регулярно проверять функцию щитовидной железы, в других случаях – по клиническим показаниям. При лечении пациентов с анемией, тромбоцитопенией, лейкопенией (отдельно или в сочетании с другими расстройствами) может потребоваться более тщательный мониторинг развернутого анализа крови, включая дифференциальный анализ и определение количества тромбоцитов. У пациентов с нейтропенией возможно развитие лихорадки и инфекций.

С осторожностью применять пациентам с болезнями печени в анамнезе, клиническими признаками активного заболевания печени, злоупотреблении алкоголем. Лечение препаратом прекратить, если появляются желтуха или другие клинические симптомы дисфункции печени. При применении бета-интерферонов иногда сообщалось о поражении печени тяжелой степени, включая острую печеночную недостаточность.

Наиболее серьезные случаи часто наблюдались при одновременном применении других препаратов или веществ, ассоциируются с развитием гепатотоксичности или при наличии у пациента сопутствующих состояний или заболеваний (например, злокачественных опухолей с метастазами, тяжелых инфекционных заболеваний или сепсиса, алкогольной зависимости). С осторожностью применять пациентам с почечной недостаточностью, сердечной аритмией, ишемической болезнью сердца. Пациентам с заболеванием сердца следует мониторить их клиническое состояние в начале терапии. Симптомы гриппоподобного синдрома, связанного с интерфероном, могут вызвать стресс для пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями.

Во время лечения препаратами бета интерферона сообщалось о случаях нефротического синдрома, которые были следствием различных нефропатий, включая коллапсирующий фокальный сегментарный гломерулосклероз, нефропатию с минимальными изменениями, мембранопролиферативный гломерулонефрит и мембранозную нефропатию. Эти случаи возникали через разные промежутки времени во время лечения, даже через несколько лет после начала терапии. Во время лечения препаратом рекомендуется проведение регуляторного мониторинга ранних признаков и симптомов, таких как отек, протеинурия и нарушения функции почек, особенно у пациентов с высоким риском развития болезни почек. В случае развития нефротического синдрома необходимо немедленно начать соответствующее лечение с рассмотрением целесообразности прекращения лечения препаратом. Могут наблюдаться серьезные реакции гиперчувствительности (единичные, однако в острой и тяжелой форме, такие как бронхоспазм, анафилаксия и крапивница).

Препарат практически не содержит натрия.

Применение в период беременности или кормления грудью

Противопоказано.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Побочные эффекты со стороны центральной нервной системы (ЦНС), обусловленные применением интерферона бета-1b, у чувствительных лиц могут повлиять на способность к управлению транспортом и работе с потенциально опасными механизмами.

Способ применения и дозы.

8 000 000 МЕ интерферона бета-1b (1 мл приготовленного раствора) вводить подкожно, через день. Для получения раствора препарата во флакон с Бетфером®-1b вводить 1,2 мл растворителя (0,54 % раствор натрия хлорида). Лиофилизат должен раствориться полностью без встряхивания; перед использованием следует осмотреть готовый раствор. При наличии частиц или изменения цвета раствор применять нельзя.

В настоящее время остается нерешенным вопрос продолжительности терапии интерфероном бета-1b. В контролируемом клиническом исследовании эффект лечения сохранялся в течение всех 3 лет наблюдений.

Срок лечения определяет врач в зависимости от течения болезни и индивидуальной реакции пациента.

Дети. Эффективность и безопасность применения интерферона бета-1b детям и подросткам до 18 лет не изучали, в связи с этим препарат не следует назначать пациентам данной возрастной группы.

Передозировка. Не установлено.

Побочные реакции

Гриппоподобные симптомы: лихорадка, озноб, миалгия, общее недомогание, потливость, астения, головная боль, боль в суставах, боль в спине, конечностях, артралгия, миастения. Со стороны пищеварительной системы: запор, диарея, боль в животе, анорексия, увеличение/уменьшение массы тела, печеночная недостаточность. Возможны тошнота и рвота. В единичных случаях у больных с гипертриглицеридемией может возникнуть опасность развития панкреатита. При использовании препарата в рекомендованной дозе может наблюдаться повышение активности АСТ, АЛТ и γ-глутамилтрансферазы; описаны случаи гепатита, вероятно, лекарственной этиологии.

Со стороны ЦНС: парестезии, головокружение, бессонница, мигрень, потеря координации. При лечении препаратом в некоторых случаях наблюдались депрессия, ощущение тревоги, эмоциональная лабильность, деперсонализация, судороги, суицидальные тенденции и спутанность сознания.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: вазодилатация, гипертензия, синдром повышенной проницаемости капилляров при моноклональной гаммопатии в анамнезе, развитие кардиомиопатии; боль за грудиной, тахикардия или пальпитация.

Со стороны крови (лабораторных показателей): возможны лейкопения, лимфопения, нейтропения, анемия, тромбоцитопения (в единичных случаях – выраженная). Увеличение уровня билирубина крови, гипогликемия.

Со стороны органов зрения: нарушение зрения, конъюнктивит.

Местные и кожные реакции: зуд, сыпь, абсцесс в месте инъекции, крапивница, кожные расстройства, нарушения пигментации кожи, атрофия кожи в месте инъекции. Местные реакции в виде гиперемии, отеков, изменения цвета кожи, воспаления, боли, гиперчувствительности, некроза, лимфаденопатии.

Системные проявления: анафилактические реакции, инфекции. Могут возникнуть тяжелые реакции гиперчувствительности (редко наблюдаются такие реакции, как бронхоспазм, анафилаксия).

Со стороны дыхательной системы: инфекции верхних дыхательных путей, кашель, диспное, боль в груди. Описаны отдельные случаи одышки после инъекций препарата.

Со стороны мочеполовой системы: задержка/недержание мочи, протеинурия, императивные позывы к мочеиспусканию, дисменорея, метроррагия, меноррагия, импотенция, периферические отеки. У женщин, не достигших менопаузы, могут возникнуть нарушения менструального цикла.

Со стороны органов слуха: боль в ушах, синусит.

Эндокринные нарушения: редко на фоне лечения препаратом отмечались нарушения функции щитовидной железы (гипертиреоз, а также гипотиреоз).

Другие нарушения: при лечении препаратом в некоторых случаях наблюдались гипокальциемия и гиперурикемия, иногда – гипертриглицеридемия. Известны случаи повышения мышечного тонуса. Редко наблюдается алопеция. Обычно при продолжении лечения частота реакций в месте введения препарата снижается.

Срок годности

2 года.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света при температуре от 2 до 8 ºС. Срок хранения приготовленного раствора – до 3 часов при температуре от 2 до 8 ºС.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

Лиофилизат по 0,3 мг (9 600 000 МЕ) во флаконах. По 2 мл растворителя (натрия хлорид 0,54 % раствор) в ампулах.

По 5 флаконов препарата и 5 ампул растворителя в блистере. По 2 блистера в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель

ООО «ФЗ «БИОФАРМА».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. Украина, 09100, Киевская область, г. Белая Церковь, ул. Киевская, 37.

Дозировка Бетфер-1b лиофилизат для р-ра д/ин. по 9.6 млн МЕ (0.3 мг) №10 во флак. с р-лем
Производитель Биофарма, ЧАО/Биофарма ФЗ, ООО, Украина
МНН Iinterferon beta-1b
Фарм. группа Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1b.
Регистрация № UA/13962/01/01 от 29.09.2014. Приказ № 681 от 29.09.2014
Код АТХ
Top