Новинки

Нурофен® Лонг Ефективне позбавлення від болю більш ніж на 9 годин Подробней
Синупрет® екстракт Швидка дія в боротьбі з симптомами нежитю та синуситу Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Метеочувствительность и метеопатия В чем разница и что делать? Подробней
Дисплазия шейки матки? Избавьтесь причины - вируса папиломы! Подробней
Скрыть рекламу

Букаин инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Букаин - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: bupivacainum; 1-бутилl-N-(2,6-диметилфеніл)-2-піперидинкарбоксамід (у вигляді гідрохлориду);

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий, безбарвний розчин, практично не містить часточок, які плавають;

Склад

1 мл розчину для ін’єкцій містить бупівакаїну гідрохлориду 2,5 мг або 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Засоби для місцевої анестезії. Бупівакаїн. Код АТС N01B B01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Бупівакаїну гідрохлорид - це місцевий анестетик кислотноамідного типу із середньою тривалістю латентного періоду, після якого дія препарату наростає дуже швидко та проявляється тривалою оборотною блокадою вегетативних, чутливих і рухових нервових волокон, а також провідної системи серця. Вважається, що дія бупівакаїну пов'язана зі зниженням проникності мембранних натрієвих каналів. Для розчину бупівакаїну гідрохлориду характерні такі показники: рН - 4,5 - 6 та pKa - 8,1. Співвідношення між дисоційованою формою і розчиненою у ліпідах основою визначається величиною водневого показника в тканинах. Препарат потрапляє у нервові волокна у формі основи, далі дисоціює з утворенням бупівакаїну-катіону, який і виявляє анестезуючу дію. При низькому водневому показнику (наприклад, при запаленні) тільки незначна частина препарату знаходиться в тканинах у формі основи, через що в нервові волокна надходить лише мала кількість бупівакаїну, нездатна спричинити анестезію.

Тривалість рухової блокади не перевищує тривалість аналгезії.

Фармакокінетика. Системна абсорбція залежить від метода його введення, васкуляризації у ділянці введення та наявності або відсутності епінефрину або іншого вазоконстриктора. Через швидку абсорбцію, при міжреберних блокадах, відбувається найвища концентрація препарату у плазмі крові (1 - 4 мг/л, після загальної дози 400 мг), у той час як підшкірне введення у ділянці живота дає найменшу концентрацію в плазмі. Бупівакаїн має більшу ліпофільність, ніж мепівакаїн і лідокаїн. pKa бупівакаїну становить 8,1, а концентраційне співвідношення кров-плазма – 0,73. У плазмі крові препарат на 92 - 96% зв'язаний із плазмовими білками. У дорослої людини концентрація бупівакаїну в плазмі крові зменшується вдвічі протягом 1,5 - 5,5 год. Кліренс становить 0,58 л/хв. Препарат виділяється нирками у вигляді дезбутил-бупівакаїну та гідроксильованого бупівакаїну, які утворюються в печінці за допомогою реакцій деалкілювання та гідроксилювання. Тільки 5 - 6% бупівакаїну виводиться з організму в незміненому вигляді.

Показання для застосування

Місцева анестезія при больовому синдромі різного генезу, епідуральна, каудальна і провідникова анестезії, анестезія при вправленні вивіхів суглобів верхніх і нижніх кінцівок.

Спосіб застосування та дози.

Букаїн, 2,5% розчин для ін’єкцій.

Дозу препарату підбирають у кожному конкретному випадку індивідуально, з огляду на клінічну ситуацію. При цьому варто призначати мінімальну дозу, яка забезпечує достатнє знеболювання.

Зазначені нижче дози рекомендуються для одноразового призначення підліткам старше 15 років та дорослим середнього росту.

1 мл Букаїну 0,25% містить 2,5 мг бупівакаїну гідрохлориду.

Орієнтовне дозування:

блокада пограничного стовбура
5 - 10 мл;
блокада плечового сплетення
15 - 40 мл;
міжреберна блокада
4 - 8 мл;
блокада зовнішнього шкірного нерва стегна
10 - 15 мл;
блокада стегнового нерва
5 - 10 мл;
блокада сідничного нерва
10 - 20 мл;
блокада нижньощелепового нерва
2 - 5 мл;
блокада верхньощелепового нерва
2 - 5 мл;
блокада серединного нерва
5 мл;
блокада замикального нерва
15 - 20 мл;
блокада діафрагмального нерва
5 мл;
блокада променевого нерва
10 - 20 мл;
блокада ліктьового нерва
5 - 10 мл;
парацервікальна блокада (для однієї сторони)
10 мл;
паравертебральна блокада
5 - 10 мл;
блокада у поперековому відділі
20 - 40 мл;
крижова блокада
15 - 40 мл;
блокада зірчастого вузла
5 - 10 мл;
блокада трійчастого нерва
1 - 5 мл;
блокада поперекового сплетення
10 - 30 мл.

При виборі доз для перидуральної анестезії варто орієнтуватися на вік пацієнта.

Середні дози при перидуральній анестезії у поперековому відділі для хворих віком

12 років: 0,9 мл/сегмент, 

15 років: 1,3 мл/сегмент,

20 років: 1,5 мл/сегмент,

40 років: 1,3 мл/сегмент,

60 років: 1,0 мл/сегмент,

80 років: 0,7 мл/сегмент.

Застереження: для блокади зірчастого вузла Букаїн 0,25% можна застосовувати тільки в стаціонарних умовах. При амбулаторному лікуванні призначають короткодіючий анестетик або анестетик середньої тривалості дії.

Максимальна доза, яка рекомендується для одноразового застосування становить 2 мг/кг, або 60 мл (150 мг) Букаїну 0,25% для людини з масою тіла 75 кг.

Ослаблим хворим призначають менші дози (див. максимальну дозу).

Якщо анестезію необхідно проводити пацієнтам з наведеними захворюваннями (тромбози, атеросклероз, діабетична невропатія), то дозу зменшують на одну третину.

У пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю може значно підвищитися концентрація препарату в крові, особливо при повторних уведеннях. У цьому випадку варто призначати низькі дози Букаїну 0,25%.

При застосуванні перидуральної анестезії у період пологів необхідно зменшити дозу бупівакаїну на одну третину.

Для блокади корінців спинного мозку Букаїн 0,25% вводять в епідуральний простір. Для інфільтраційної анестезії проводять ін’єкцію Букаїном 0,25% у тканини обмеженої ділянки (інфільтрація). Для периферичної провідникової анестезії, терапії больового синдрому та симпатичної блокади препарат вводять локально, з огляду на анатомічні співвідношення.

Необхідними передумовами успішного проведення анестезії Букаїном 0,25% є професійні знання та навички персоналу.

При застосуванні низькоконцентрованих розчинів (наприклад, 0,25%) можливе повільне постійне введення бупівакаїну.

Перидуральна анестезія може здійснюватися за допомогою безперервного введення 4 - 8 мл/год Букаїну 0,25% для поперекових сегментів та 2 - 4 мл/год - для грудних. При цьому спочатку вводять одноразову дозу, величина якої встановлюється у кожному конкретному випадку індивідуально. Ефект препарату варто постійно контролювати. При необхідності можна змінити швидкість введення розчину або призначити додатково одноразову дозу (наприклад, 5 - 8 мл 0,25% бупівакаїну).

Повторно препарат застосовується в першу чергу при блокаді нервових сплетень. Наприклад, при катетерній блокаді плечового сплетення можна через 12 год після первинного введення максимальної дози (0,5%) зробити ін'єкцію 30 мл бупівакаїну гідрохлориду (0,25%) і потім ще через 10,5 год втретє ввести бупівакаїн (30 мл 0,25% розчину).

Внаслідок тахіфілаксії (швидкий розвиток підвищеної толерантності до лікарського засобу) повторне застосування препарату може виявитися неефективним.

Букаїн,5% розчин для ін’єкцій.

При спинальній анестезії Букаїн 0,5% вводять у субарахноїдальний простір, при інших видах блокади корінців спинного мозку – в епідуральний простір. Для інфільтраційної анестезії Букаїн 0,5% ін’єкціюють у тканини обмеженої ділянки (інфільтрація). Для периферичної провідникової анестезії, терапії больового синдрому та симпатичної блокади препарат вводять локально, з огляду на анатомічні співвідношення.

Необхідними передумовами успішного проведення анестезії Букаїном 0,5% є професійні знання і навички персоналу.

Повторно препарат застосовується в першу чергу при блокаді нервових сплетень. Наприклад, при катетерній блокаді плечового сплетення можна через 12 год після первинного введення максимальної дози (0,5%) провести ін'єкцію 30 мл бупівакаїну гідрохлориду (0,25%) і потім ще через 10,5 год втретє ввести бупівакаїн (30 мл 0,25% розчину).

Внаслідок тахіфілаксії (швидкий розвиток підвищеної толерантності до лікарського засобу) повторне застосування препарату може виявитися неефективним.

1 мл Букаїну 0,5% містить 5 мг бупівакаїну гідрохлориду.

Орієнтовне дозування:

блокада плечового сплетення
15 - 30 мл;
міжреберна блокада (для одного сегмента)
3 - 5 мл;
блокада зовнішнього шкірного нерва стегна
10 - 15 мл;
блокада стегнового нерва
5 - 10 мл;
блокада сідничного нерва
10 - 20 мл;
блокада нижньощелепового нерва
2 - 5 мл;
блокада верхньощелепового нерва
2 - 5 мл;
блокада діафрагмального нерва
5 мл;
блокада надлопаткового нерва
3 - 8 мл;
парацервікальна блокада (для однієї сторони)
5 мл;
паравертебральна блокада
5 - 8 мл;
блокада у поперековому відділі
20 - 30 мл;
крижова блокада
15 - 20 мл;
спинальна анестезія
2 - 3 мл;
блокада трійчастого нерва
0,5 - 4 мл;
блокада поперекового сплетення
10 - 30 мл.

При виборі доз для перидуральної анестезії варто орієнтуватися на вік пацієнта.

Середні дози при перидуральній анестезії у поперековому відділі для хворих віком

12 років - 0,9 мл/сегмент,

15 років - 1,3 мл/сегмент,

20 років - 1,5 мл/сегмент,

40 років - 1,3 мл/сегмент,

60 років - 1,0 мл/сегмент,

80 років - 0,7 мл/сегмент.

Максимальна рекомендована доза, яка рекомендується при одноразовому застосуванні становить 2 мг/кг, тобто 30 мл (150 мг) Букаїну 0,5% для людини з масою тіла 75 кг.

Ослабленим хворим призначають менші дози (див. максимальну дозу).

Якщо анестезію необхідно проводити пацієнтам з наведеними захворюваннями (тромбози, атеросклероз, діабетична невропатія), то дозу зменшують на одну третину.

У пацієнтів з недостатньою функцією печінки або нирок може значно підвищитися концентрація препарату в крові, особливо при повторних введеннях. У цьому випадку варто призначати низькі дози Букаїну 0,5%.

При застосуванні перидуральної анестезії у період пологів необхідно зменшити дозу бупівакаїну на одну третину.

Побічна дія. Оніміння язика, відчуття “легкості у голові”, запаморочення, шум у вухах, порушення зору, тремор, судоми, параліч кінцівок, затримка сечі, втрата свідомості, зупинка дихання, зниження серцевого викиду, атріовентрикулярна блокада, брадикардія, шлуночкова аритмія (у тому числі шлуночкова пароксизмальна тахікардія, фібриляція шлуночків, асистолія).

Протипоказання. Підвищена чутливість до місцевих анестетиків кислотноамідного типу; виражені порушення у провідній системі серця, декомпенсована гостра серцева недостатність, препарат не можна вводити внутрішньовенно та при парацервікальній блокаді під час пологів.

Крім того, існують спеціальні протипоказання при застосуванні препарату для перидуральної анестезії. Наприклад, недостатньому ОЦК, значні порушення в системі згортання крові, підвищений внутрішньочерепний тиск. Періоди вагітності і лактації. Діти до 12 років.

Передозування

При ненавмисному введенні препарату в судинне русло, а також при резорбції, яка відхиляється від норми, можлива поява різноманітних неврологічних симптомів: від шуму у вухах, або мимовільних рухів очима, які повторюються, до судомних скорочень усіх м'язів тіла. Гранична концентрація препарату, при якій виникають зазначені порушення, коливається у межах 2,2 - 4,0 мкг/мл плазми крові.

Симптоми передозування можна поділити на дві якісно різні групи, у межах яких можливий подальший поділ за принципом вираженості симптоматики:

a) симптоми, пов'язані з впливом на центральну нервову систему:

легкий ступінь інтоксикації: поколювання, свербіж або оніміння у ділянці губ та язика, шум у вухах, металевий присмак у роті, занепокоєння, тремтіння, почуття страху, посмикування м'язів, блювання, втрата орієнтації.

Інтоксикація середнього ступеня тяжкості: порушення мови, заціпенілість, нудота, блювання, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, тремтіння, рухова активність, яка подібна до активності при хореї, судоми (тоніко-клонічні), широкі зіниці, прискорене дихання.

Тяжка форма інтоксикації: блювання (небезпечність асфіксії), параліч сфінктерів, зниження тонусу м'язів, нерухомість і відсутність реакцій на подразники (ступор), періодичне дихання, зупинка дихання, кома, смерть.

б) Серцево-судинні симптоми:

легкий ступінь інтоксикації: відчуття серцебиття, підвищений кров'яний тиск, тахікардія, прискорене дихання.

Інтоксикація середнього ступеня тяжкості: тахікардія, аритмія, киснева недостатність, блідість.

Тяжка форма інтоксикації: виражена киснева недостатність (ціаноз), брадикардія, падіння кров'яного тиску, гостра серцева недостатність, фібриляція шлуночків, асистолія.

З появою вищезазначених симптомів інтоксикації необхідно негайно припинити введення Букаїну. Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, додаткове постачання кисню. За необхідності провести допоміжну або контрольовану штучну вентиляцію легенів чистим киснем (спочатку через маску і за допомогою дихального мішка і тільки потім через трахеальную трубку). Кисневу терапію можна припинити тільки після повного повернення до норми всіх життєво важливих функцій. Ретельний контроль кров'яного тиску, пульсу та стану зіниць.

Наступні терапевтичні заходи необхідно проводити, орієнтуючись на конкретну клінічну картину: при різкому падінні кров'яного тиску варто перемістити голову хворого в низьке положення і повільно ввести йому у вену один з ß -симпатоміметиків (наприклад, 1 мг ізопреналіну в 200 мл 5% розчину глюкози; 10 - 20 крапель/хв).

На додаток до цьому необхідно відновити об’єм циркулюючої крові (наприклад, сольовими розчинами).

При підвищеному тонусі парасимпатичної нервової системи (брадикардія) варто призначити атропін (0,5 - 1,0 мг внутрішньовенно).

У випадку зупинки серця необхідна реанімаційна допомога.

При конвульсіях призначають малі дози барбітуратів ультракороткої дії (наприклад, 25 - 50 мг тіопентал-натрію) або 5 - 10 мг діазепаму внутрішньовенно. Повторне введення цих препаратів продовжують до повного усунення конвульсій.

Варто мати на увазі, що штучна вентиляція легенів киснем, необхідна з появою судом, у багатьох випадках сама по собі достатня для купірування цих патологічних проявів.

При судомах, які не припиняються, призначають тіопентал-натрію (250 мг) у комбінації з м'язовим релаксантом короткої дії (наприклад, 1 мг/кг сукцинілхоліну) та проводять штучну вентиляцію легеню чистим киснем через трахеальную трубку.

Концентрація препарату, при якій можливе виникнення судом, коливається у широких межах. Абсолютною нижньою межею є в цьому випадку концентрація бупівакаїну, яка дорівнює 2,2 мкг/мл плазми крові.

При інтоксикації, спричиненої місцевими анестетиками, не можна призначати аналептичні препарати!

Особливості застосування

Щоб уникнути побічних ефектів, необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів: заздалегідь створити внутрішньовенний доступ для інфузії (для корекції ОЦК). Вводити мінімальну з доз, яка забезпечує достатню анестезію. Не застосовувати разом з вазоконстриктами. Пацієнт має перебувати в положенні, що відповідає обраному способу анестезії. Виявляти обережність при ін'єкції у ділянку запалення (тому що в цьому випадку спостерігається підвищена резорбція при зниженій ефективності). Вводити препарат слід повільно. Контролювати кров'яний тиск, пульс і ширину зіниць. Брати до уваги як загальні, так і специфічні протипоказання, а також взаємодію з іншими лікарськими засобами. Перед ін'єкцією анестетика варто переконатися в наявності всіх необхідних реанімаційної апаратури (наприклад, для забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів, подачі кисню), а також медикаментів екстреної допомоги для усунення токсичних реакцій.

Якщо пацієнт лікується антикоагулянтами (наприклад, гепарином), нестероїдними протизапальними засобами або розчинами, які заміщають плазму, необхідно враховувати підвищену схильність до кровотечі. Причому геморагічні ускладнення можуть виникати не тільки через випадкове ушкодження судини при пункції, алі й при ідеальному проведенні спінальної анестезії. При необхідності варто визначити час кровотечі, активований частковий тромбопластиновий час, концентрацію тромбоцитів у крові і провести тест Квіка. Ці аналізи необхідні також для хворих, яким з профілактичною метою призначають гепарин у низьких дозах.

Особливу обережність варто виявляти в тому випадку, коли профілактика тромботичних ускладнень проводиться низькомолекулярним гепарином. Якщо пацієнт одержує нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту), необхідно протягом останніх п'яти днів перед запланованою спинальною анестезією щодня визначати час кровотечі.

Інформація про перидуральну анестезію у хворих, яким проводиться профілактика тромбоемболічних ускладнень, наведена у розділі ”Особливості застосування”.

Далі перераховані стани, при яких Букаїн можна застосовувати тільки з особливою обережністю, навіть у тому випадку, якщо пацієнт нині не страждає зазначеними захворюваннями, але вони були у нього в анамнезі: захворювання нирок або печінки, тромбози, атеросклероз, діабетична невропатія, ін'єкції у ділянку запалення.

Для дітей необхідно підбирати відповідну дозу бупівакаїну в кожному конкретному випадку індивідуально, з огляду на вік та вагу дитини. Дітям варто призначати низькоконцентровані розчини бупівакаїну.

У деяких пацієнтів (переважно у осіб похилого віку) може спостерігатися різке зниження артеріального тиску при проведенні перидуральної анестезії.

Керування автотранспортом і робота зі складною технікою. При застосуванні анестезії Букаїном лікар повинен у кожному конкретному випадку індивідуально вирішувати питання про те, чи може пацієнт керувати автомобілем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Слід врахувати, що ці дані можуть бути віднесені також і до лікарських засобів, що застосовувалися незадовго до введення Букаїну.

Введення судинозвужувальних засобів подовжує час дії Букаїну.

При одночасному застосуванні априндину (Aprindin) та Букаїну можлива сумація побічних ефектів, оскільки априндин і локальні анестетики мають подібну хімічну структуру й аналогічні побічні ефекти.

При токсичних реакціях описаний синергізм Букаїну з аналгетиками центральної дії, хлороформом, ефіром і тіопенталом.

При комбінованому застосуванні різних локальних анестетиків їхні ефекти на серцево-судинну та центральну нервову системи сумуються.

Букаїн подовжує ефект недеполяризуючих м'язових релаксантів.

Вказівки цього розділу дійсні також у тому випадку, якщо лікарські препарати застосовувалися незадовго до введення Букаїну.

Умови та термін зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15-25 °С. Термін придатності – 4 роки.

Препарат призначений для одноразового застосування. Невикористані об’єми препарату не підлягають зберіганню.

Умови відпуску

За рецептом

Упаковка. Букаїн, 0,25% розчин для ін’єкцій: во флаконах по 20 мл, у картонній коробці № 50.

Букаїн, 0,5% розчин для ін’єкційво флаконах по 20 мл та 50 мл, у картонній коробці № 50.

Виробник

“Солюфарм ГмбХ”, Німеччина на замовлення компанії “ДельтаСелект ГмбХ”, Німеччина.

Адреса

Банхофштрассе 17, 34212, Мельзунген, Німеччина.

Дозировка Букаин раствор д/ин. 0,25 % по 20 мл во флак. №50
Производитель Солюфарм ГмбХ для "Дельта Селект ГмбХ", Германия
МНН Bupivacaine
Фарм. группа Местноанестезирующие средства.
Регистрация № UA/3081/01/01 от 10.05.2005. Приказ № 206 от 10.05.2005
Код АТХ
Top