Новинки

Запор? Устрани не симптомы, а причину Подробней
Відпочинок на воді? Подбай про вуха Подробней
Псило-бальзам Оказание первой помощи при укусах насекомых Подробней
Нурофєн® Лонг Сильна дія проти болю на 9 годин Подробней
Беспокоит ЗАПОР? Избавьтесь от проблемы за 5-20 минут! Подробней
Скрыть рекламу

Вазар А инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Вазар А - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діючі речовини: амлодипін у вигляді амлодипіну бесилату, валсартан;

1 таблетка містить 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату та 80 мг валсартану або 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату та 160 мг валсартану, або 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату та 160 мг валсартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Тип 101), повідон (КЗ0), натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна (Тип 102), тальк, магнію стеарат;

оболонка для дозування 5 мг/80 мг та 5 мг/160 мг (Opadry Yellow 03B220017): гіпромелоза, титану діоксид (E 171), заліза оксид жовтий (Е 172), макрогол (поліетиленгліколь) (400);

оболонка для дозування 10 мг/160 мг (Opadry White 03B28796): гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол (поліетиленгліколь) (400).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг/80 мг: жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з позначкою «1» з одного боку та «LD» з іншого;

таблетки 5 мг/160 мг: жовті овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з позначкою «2» з одного боку та «LD» з іншого;

таблетки 10 мг/160 мг: білі овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з позначкою «3» з одного боку та «LD» з іншого.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ та блокатори кальцієвих каналів. Валсартан та амлодипін. Код АТХ С09D B01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Вазар А містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: валсартан належить до класу антагоністів ангіотензину ІІ; амлодипін – до класу антагоністів кальцію. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску у своєму діапазоні терапевтичних доз. Гіпотензивна дія одноразової дози комбінованого лікарського засобу зберігається протягом 24 годин.

Амлодипін

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію у гладкі м'язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою розслаблювальною дією на гладкі м'язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв'язується у дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв'язку. Скоротливість серцевого м'яза і гладких м'язів судин залежить від проходження позаклітинного кальцію у ці клітини через специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз пацієнтам з есенціальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску у положеннях лежачи і стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями у плазмі крові у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до зниження ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, у цілому показало невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt та на лівошлуночковий і діастолічний тиск або об'єм. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не проявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні терапевтичних доз в інтактних тварин та людей, навіть при сумісному введенні з бета-блокаторами.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. У клінічних дослідженнях, в яких амлодипін застосовували в комбінації з бета-блокаторами пацієнтам з есенціальною гіпертензією або стенокардією, змін показників електрокардіограми не було відзначено.

Спостерігалися позитивні клінічні ефекти амлодипіну у пацієнтів з хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ішемічною хворобою, що була підтверджена ангіографічно.

Валсартан

Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, відповідальні за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II у плазмі крові після блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблоковані АТ2-рецептори, що урівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не проявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецепторів, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами. Немає даних про те, що валсартан зв’язується або блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції.

Валсартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Антагоністи ангіотензину ІІ не спричиняють кашель, оскільки не впливають на активність АПФ і не посилюють продукування брадикініну та субстанції Р.

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається у межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається у межах 4-6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

Фармакокінетика.

Лінійність. Валсартан і амлодипін мають лінійну фармакокінетику.

Амлодипін/валсартан

Після перорального застосування амлодипіну/валсартану, пікова концентрація у плазмі крові валсартану і амлодипіну досягається через 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування амлодипіну/валсартану еквівалентні біодоступності валсартану і амлодипіну при прийомі у вигляді окремих таблеток.

Валсартан

Всмоктування. Після прийому препарату внутрішньо Сmax валсартану у плазмі крові досягається протягом 2-4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Вживання їжі спричиняє зменшення сили дії валсартану приблизно на 40 % (відповідно до показників AUC) і зниження максимальної концентрації у плазмі крові (Сmax) майже на 50 %, хоча через близько 8 годин після прийому валсартану концентрації препарату у плазмі крові в групі з прийомом препарату натще і групі, де валсартан застосовували після їжі, були аналогічними. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Рівноважний об'єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється у тканинах не інтенсивно. Валсартан міцно зв'язується з білками плазми (94-97 %), головним чином із сироватковим альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить у метаболіти. У плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану) ідентифікований гідроксиметаболіт. Останній не є фармакологічно активним.

Виведення. Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з калом (приблизно 83 % від дози) і сечею (близько 13 % від дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану у плазмі крові становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс – приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Амлодипін

Всмоктування. Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипіну максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається протягом 6-12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Їжа істотно впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну in vitro доведено, що у пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Виведення амлодипіну з плазми крові двофазне, з періодом напіввиведення приблизно 30-50 годин. Рівноважні рівні у плазмі крові досягаються після постійного введення протягом 7-8 днів. З сечею виводиться 10 % амлодипіну у незміненому вигляді і 60 % – у формі метаболітів амлодипіну.

Фармакокінетика у різних групах пацієнтів

Діти (віком до 18 років)

Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози. Час досягнення Сmax амлодипіну у плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого та старшого віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведення.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок істотно не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося відносно сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не відзначалося.

Порушення функції печінки

У пацієнтів зі слабкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена за значеннями AUC) в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60 %. Пацієнти, які мають захворювання печінки, повинні бути обережними при застосуванні препарату.

Показання

Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активних субстанцій: блокаторів рецепторів до ангіотензину ІІ та похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.

Одночасне застосування амлодипіну/валсартану з лікарськими засобами, що містять аліскірен, у хворих з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2).

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

Шок (у тому числі кардіогенний).

Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня).

Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами не проводили.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші гіпотензивні препарати

Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, побічним ефектом яких може бути артеріальна гіпотензія (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози) можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.

Взаємодії, пов’язані з валсартаном

Не рекомендоване одночасне застосування

Літій

При одночасному застосуванні літію та інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, у тому числі валсартану, повідомляли про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та токсичні явища. У випадку супутнього застосування зазначених препаратів рекомендується ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові. Існує вірогідність, що в разі приєднання до такої терапії діуретика ризик токсичних ефектів літію може додатково підвищуватися при застосуванні комбінованого препарату валсартану та амлодипіну.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, або інші лікарські засоби, що можуть збільшувати рівні калію

У разі необхідності призначення одночасно з валсартаном лікарського засобу, що впливає на рівень калію в організмі, рекомендується забезпечити частий моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/добу), і неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з НПЗП можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. Крім цього, супутнє призначення антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ та НПЗП може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Отже, рекомендується на початку лікування провести моніторинг функції нирок та забезпечити підтримку належного водного балансу в організмі пацієнта. 

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

Валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) може збільшувати системну експозицію валсартану.

Подвійна блокада РААС з БРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену пов’язується з підвищенням частоти виникнення побічних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно із застосуванням одного препарату, що впливає на систему РААС. Тому супутнє застосування БРА – включаючи валсартан – або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).

Інші

При проведенні монотерапії валсартаном не виявлено жодних клінічно значущих взаємодій з такими лікарськими засобами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Взаємодії, пов’язані з амлодипіном

Не рекомендоване одночасне застосування

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком через можливість підвищення біодоступності в окремих пацієнтів, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з інгібіторами CYP3A4 сильної та середньої дії (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може спричиняти значне збільшення сили дії амлодипіну. Клінічні прояви таких фармакокінетичних коливань можуть бути більш виражені у пацієнтів літнього віку. Отже, може виникнути потреба у проведенні клінічного моніторингу та коригуванні доз.

Індуктори CYP3A4 (протисудомні засоби [наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон], рифампіцин, препарати на основі звіробою (Hypericum perforatum))

Дані щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій (Hypericum perforatum)) може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові. Амлодипін слід використовувати з обережністю разом з індукторами CYP3A4.

Симвастатин

Одночасне застосування амлодипіну в дозі 10 мг з симвастатином у дозі 80 мг призводить до збільшення сили дії симвастатину на 77 % порівняно з монотерапією симвастатином. Хворим, які приймають амлодипін, рекомендується обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.

Дантролен (інфузія)

У тварин спостерігалися летальні випадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до розвитку злоякісної гіпертермії та при лікуванні злоякісних гіпертермій.

При одночасному застосуванні враховувати наступне

Інші лікарські засоби

Згідно з результатами досліджень клінічної взаємодії, амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.

Особливості застосування

Безпеку та ефективність амлодипіну під час гіпертонічного кризу не встановлено.

Зневоднені пацієнти та/або зі значно зниженим рівнем натрію

У 0,4 % пацієнтів з неускладненою гіпертензією, які отримували лікування препаратом Вазар А, відзначалася надмірна гіпотензія. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою (як, приміром, у разі дефіциту в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові при прийомі високих доз діуретиків), які отримують блокатори рецепторів ангіотензину, може виникати симптомна гіпотензія. Рекомендується перед початком застосування препарату Вазар А провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові чи забезпечити ретельний медичний нагляд за станом пацієнта на початку лікування.

При виникненні гіпотензії на тлі застосування препарату Вазар А, пацієнта необхідно покласти на спину та, у разі потреби, здійснити внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. Лікування може бути відновлене після стабілізації артеріального тиску. 

Гіперкаліємія

Одночасне застосування з калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі з вмістом калію або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівень калію (гепарин та ін.) слід проводити з обережністю із забезпеченням частого моніторингу рівня калію в організмі.

Стеноз ниркової артерії

Амлодипін/валсартан слід з обережністю застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії у хворих з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної нирки, оскільки у таких пацієнтів може підвищуватися рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Трансплантація нирок

На даний момент досвід безпечного застосування амлодипіну/валсартану у хворих, які нещодавно перенесли пересадку нирок, відсутній.

Порушення функції печінки

Валсартан переважно виводиться з жовчю у незміненому вигляді. Період напіввиведення амлодипіну і показники AUC (площа під кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу) збільшуються у хворих з порушенням функції печінки, однак будь-які рекомендації стосовно дозування препарату не розроблені. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні Вазару А пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеню або при обструктивних захворюваннях жовчного міхура.

Максимальна рекомендована доза валсартану для хворих з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеню без холестазу становить 80 мг.

Застосування у хворих із нирковою недостатністю

Корекція дози Вазару А для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеню (ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м2) не потрібна. При помірній нирковій недостатності рекомендується перевіряти рівень калію та креатиніну.

Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ валсартан через ушкодження ренін-ангіотензинової системи під дією основного захворювання.

Ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про набряк Квінке, у тому числі набряк гортані і глотки з обструкцією дихальних шляхів та/або набряком обличчя, губ та/або язика у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з цих хворих мали в анамнезі ангіоневротичний набряк при лікуванні іншими лікарськими засобами, в тому числі інгібіторами АПФ.

Пацієнтам, у яких розвивається набряк Квінке, слід негайно припинити лікування амлодипіном/валсартаном і повторно не призначати.

Застосування пацієнтам із серцевою недостатністю/після перенесеного інфаркту міокарда

Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у чутливих пацієнтів функція нирок може змінюватись. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, функція нирок яких залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування за допомогою інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину пов’язувалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією і (рідко) гострою нирковою недостатністю та/або летальними випадками. Подібні результати повідомлялися для валсартану. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда повинна завжди охоплювати перевірку функції нирок. 

Відомо, що при застосуванні амлодипіну у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ і IV функціонального класу за NYHA (Нью-Йоркська асоціація кардіологів) неішемічної етіології, амлодипін асоціювався з підвищенням частоти повідомлень про розвиток набряку легень, незважаючи на відсутність значних відмінностей у частоті погіршення перебігу серцевої недостатності, якщо порівнювати з плацебо.

Блокатори кальцієвих каналів, у тому числі амлодипін, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, через їх здатність підвищувати ризик майбутніх серцево-судинних подій та летальності.

Стеноз аортального і мітрального клапанів

Як і при застосуванні будь-яких судинорозширювальних засобів, слід з особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або вираженим аортальним стенозом нетяжкого ступеня.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Існують свідчення, що при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену.

У разі, якщо застосування подвійної блокади вважається вкрай необхідним, його слід проводити винятково під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Застосування препарату Вазар А не вивчали в інших групах хворих, крім пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Вазар А містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати даний лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти.

Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенної дії після застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не є остаточними. Однак не можна виключати невелике збільшення ризику. Поки немає контрольованих епідеміологічних даних про ризик застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, подібні ризики можуть існувати для даного класу препаратів. Навіть у разі необхідності продовжувати прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на інші антигіпертензивні лікарські засоби, що мають встановлений профіль безпеки застосування у період вагітності. У випадку встановлення вагітності потрібно негайно припинити прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II і, у разі необхідності, почати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування антагоністів АТ2-рецепторів у ІІ та ІІІ триместрі спричиняє токсичний вплив на плід (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо антагоністи АТ2-рецепторів застосовували у ІІ триместрі вагітності, рекомендується проводити УЗД ниркової функції та черепа.

Немовлята, чиї матері приймали антагоністи АТ2-рецепторів, потребують уважного нагляду з приводу артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Немає жодної інформації щодо застосування Вазару А у період годування груддю, тому Вазар А не рекомендується для даної групи пацієнтів. Натомість бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки застосування у період годування груддю, особливо у випадку новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

Клінічних досліджень з вивчення впливу препарату Вазар А на фертильність не проводили.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, які приймають Вазар А та керують транспортними засобами або працюють з іншими машинами, слід враховувати, що іноді можуть виникати запаморочення або втома.

Амлодипін може мати легкий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами і машинами. Якщо пацієнти, які приймають амлодипін, страждають від запаморочення, головного болю, втоми або нудоти, можливе порушення швидкості реакції.

Спосіб застосування та дози

Пацієнтам, у яких артеріальний тиск не регулюється належним чином монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можна застосовувати комбіновану терапію препаратом Вазар А. Рекомендована доза – 1 таблетка на добу. Таблетки Вазар А можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води.

Перед заміною на фіксовану комбінацію рекомендується провести титрування індивідуальних доз із компонентами (тобто амлодипіну і валсартану). У разі наявності клінічної доцільності можна розглянути прямий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації.

Для зручності пацієнтів, які отримували валсартан і амлодипін в окремих таблетках/капсулах, можна перевести на прийом препарату Вазар А, що містить ті ж дози компонентів.

Максимальна добова доза – 1 таблетка 5 мг/80 мг або 1 таблетка 5 мг/160 мг, або 1 таблетка 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату – 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю

Клінічні дані стосовно пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок відсутні. Корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня не потрібна. При помірній нирковій недостатності рекомендується проводити перевірку рівнів калію та креатиніну.

Застосування пацієнтам з печінковою недостатністю

Препарат Вазар А протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Вазар А хворим із печінковою недостатністю або обструкцією жовчних шляхів. Для хворих з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. Рекомендації дозування амлодипіну для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня не встановлені. При переведенні відповідних пацієнтів з гіпертонічною хворобою з порушенням функції печінки на прийом амлодипіну або препарату Вазар А, необхідно використовувати найнижчу наявну дозу амлодипіну у вигляді монотерапії або амлодипіну в якості компонента комбінованого лікарського засобу відповідно.

Пацієнти літнього віку (≥65 років)

Збільшення дозування хворим літнього віку слід проводити з обережністю. При переведенні відповідних пацієнтів з гіпертонічною хворобою з порушенням функції печінки на прийом амлодипіну або препарату Вазар А необхідно використовувати найнижчу наявну дозу амлодипіну у вигляді монопрепарату або амлодипіну в якості компонента комбінованого лікарського засобу відповідно.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Вазар А дітям і підліткам віком до 18 років не встановлені. Дані щодо застосування лікарського засобу у цій групі хворих відсутні.

Передозування

Симптоми

Випадки передозування препаратом Вазар А не відзначались. Основним симптомом передозування валсартаном може бути виражена гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіном може призводити до наростаючої периферичної вазодилатації і, можливо, виникнення рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про випадки вираженої і потенційно тривалої системної гіпотензії, у тому числі з шоком і летальними наслідками.

Лікування

Якщо препарат був прийнятий нещодавно, доцільно розглянути питання про стимуляцію блювання або проведення промивання шлунка. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля одразу ж або упродовж двох годин після прийому амлодипіну. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням препарату Вазар А, вимагає активної підтримки серцево-судинної системи, у тому числі з частим моніторингом функції серця і дихання, підняттям кінцівок та контролем об’єму циркулюючої рідини і діурезу. З метою відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати судинозвужувальний засіб, за умови відсутності протипоказань для його призначення. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нейтралізації наслідків блокади кальцієвих каналів.

Валсартан та амлодипін не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції

Наступні побічні реакції зустрічалися найчастіше або мали важкий перебіг: назофарингіт, грип, гіперчутливість, головні болі, запаморочення, ортостатична гіпотензія, набряки, «м’які» набряки, набряк обличчя, периферичні набряки, втома, почервоніння обличчя, астенія і припливи.

Інфекції: назофарингіт, грип.

З боку крові та лімфатичної системи: зменшення гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, що інколи супроводжується пурпурою.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку обміну речовин та метаболізму: анорексія, гіперкальціємія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.

З боку органів зору: порушення зору, погіршення гостроти зору, зорові розлади.

З боку психіки: депресія, тривожність, безсоння/порушення сну, зміни настрою, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: порушення координації, головний біль, запаморочення, сонливість, постуральне запаморочення, парестезія, дисгевзія, екстрапірамідний синдром, гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія, синкопе, тремор, гіпестезія.

З боку органів слуху і лабіринту: вертиго, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, непритомність, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, аритмія (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь), інфаркт міокарда, гіперемія, васкуліт.

З боку дихальної системи: кашель, задишка, біль у горлі і гортані, риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: неприємні відчуття у животі, абдомінальний біль, запор, діарея, зміна ритму випорожнення, сухість у роті, порушення функції кишечнику, диспепсія, гастрит, гіпертрофічний гінгівіт, панкреатит, блювання, нудота.

З боку гепатобіліарної системи: відхилення біохімічних показників печінки, у тому числі збільшення білірубіну крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірних тканин: алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, еритема, мультиформна еритема, екзантема, підвищене потовиділення, фоточутливість, свербіж, пурпура, висипання, зміна забарвлення шкіри, кропив’янка та інші форми висипань, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке.

З боку кістково-м’язової та сполучної тканини: набряки суглобів, біль у спині, артралгія, м'язові судоми, відчуття тяжкості, міалгія, набрякання гомілок.

З боку нирок і сечовидільної системи: підвищення креатиніну крові, порушення сечовиділення, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ниркова недостатність та порушення функції нирок.

З боку репродуктивної системи: порушення еректильної функції, імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: астенія, дискомфорт, нездужання, втомлюваність, набряк обличчя, гіперемія, припливи, некардіогенний біль у грудях, набряки, периферичні набряки, біль, набряк м’яких тканин.

Лабораторні та інструментальні дані: підвищення рівня калію крові, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію Вазар А, в цілому відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо. Небажані реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і при застосуванні препарату Вазар А, навіть якщо вони не були відзначені у ході проведення клінічних досліджень або у постмаркетинговий період.

Побічні дії, що виникають при застосуванні амлодипіну: сонливість, запаморочення, серцебиття, болі у животі, нудота, набряк гомілки, безсоння, зміни настрою (у тому числі тривожність), депресія, тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, порушення зору (у тому числі диплопія), дзвін у вухах, гіпотонія, диспное, риніт, блювання, диспепсія, алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, збільшення пітливості, свербіж, екзантема, біль у м'язах, м'язові спазми, болі, розлади сечовипускання, підвищення частоти сечовипускань, імпотенція, гінекомастія, біль у грудях, загальне нездужання, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, сплутаність свідомості, лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, гіпертонія, периферична невропатія, інфаркт міокарда, аритмія (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія і фібриляція передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіпертрофічний гінгівіт, гепатит, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (в основному пов’язано з холестазом), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, світлочутливість.

Зареєстровано виняткові випадки екстрапірамідного синдрому.

Побічні дії, що виникають при застосуванні валсартану: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, збільшення рівня калію в сироватці крові, підвищення показників функції печінки, у тому числі збільшення білірубіну в сироватці крові, ниркова недостатність і порушення роботи нирок, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, гіперчутливість, у тому числі сироваткова хвороба.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері, по 2 або 4 блістери у коробці;

по 10 таблеток у блістері, по 3 або 9 блістерів у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Балканфарма-Дупниця АТ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Вул. Самоковське шосе 3, Дупниця, 2600, Болгарія.

Дозировка Вазар А таблетки, п/плен. обол. по 10 мг/160 мг №14 (7х2)
Производитель Балканфарма-Дупниця АТ для "Тева-Україна, ТОВ", Болгарія/Україна
МНН Valsartan and amlodipine
Фарм. группа Комбіновані препарати антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ та блокатори кальцієвих каналів. Валса
Регистрация № UA/16612/01/03 от 13.03.2018. Приказ № 467 от 13.03.2018
Код АТХ
Top