Новинки

Псило-бальзам Оказание первой помощи при укусах насекомых Подробней
Простуда на губах? Решение есть! Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Тяжесть в желудке? Дискомфорт? Вздутие? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Велбутрин Sr инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Велбутрин Sr - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить бупропіону гідрохлориду 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, цистеїну гідрохлориду моногідрат, магнію стеарат, концентрат білого барвника (Opadry OY-7300 White або Opadry YS-1-18202-A White), віск карнаубський, чорна харчова фарба.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з білою серцевиною, з маркуванням чорною фарбою «GX CH7» з одного боку та без маркування з іншого боку таблетки.

Фармакотерапевтична група

Психоаналептики. Інші антидепресанти. Код АТХ N06A X12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бупропіон є селективним інгібітором нейронального захоплення катехоламінів (норадреналіну та дофаміну) з мінімальним впливом на захоплення індоламінів (серотонін) і відсутністю пригнічення моноаміноксидази.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального призначення таблеток бупропіону здоровим добровольцям максимальна концентрація у плазмі крові досягалася через 3 години.

За даними трьох клінічних досліджень можна припустити, що рівень бупропіону може підвищуватись, якщо його приймати разом з їжею. При прийомі разом з їжею пік концентрації бупропіону у плазмі крові (Cmax) збільшується на 11 %, 16 % та 35 %, а загальний його рівень (AUC) підвищується на 17 %, 17 % та 19 % у трьох дослідженнях.

Бупропіон та його метаболіти мають лінійну кінетику при тривалому призначенні у дозах від 150 мг до 300 мг на добу.

Розподіл

Бупропіон підлягає широкому розподілу – його об’єм розподілу становить приблизно 2000 л. Бупропіон і його метаболіт гідроксибупропіон помірно зв’язуються з білками плазми крові (84 % і 77 % відповідно). Ступінь зв’язування з білками метаболіту треогідробупропіону становить приблизно половину того, що спостерігається для бупропіону.

Метаболізм

Бупропіон інтенсивно метаболізується в організмі людини. У плазмі ідентифіковано три фармакологічно активних метаболіти: гідроксибупропіон і його аміноалкогольні ізомери – треогідробупропіон і еритрогідробупропіон.

Елімінація

Приблизно 87 % бупропіону виводиться з сечею (з них менш ніж 10 % – у вигляді активних метаболітів), до 10 % – з випорожненнями. У незмінному стані виводиться лише 0,5 % бупропіону. У середньому кліренс після перорального призначення бупропіону становить приблизно 200 л/год, а середній період напіввиведення бупропіону – приблизно 20 годин.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Елімінація бупропіону та його головних метаболітів може порушуватися при зниженій функції нирок. У хворих із термінальною стадією ниркової недостатності або з помірним та тяжким ступенем ураження нирок вплив бупропіону та його метаболітів підвищується.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Фармакокінетика бупропіону та його активних метаболітів у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу мало відрізняється від такої у здорових добровольців. У хворих із тяжким цирозом печінки максимальна концентрація бупропіону та площа під кривою «концентрація – час» значно підвищені, середній період напіввиведення також подовжений порівняно зі здоровими особами.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетичні дослідження осіб літнього віку дають неоднозначні результати. Клінічний досвід не встановив різниці у переносимості препарату пацієнтами літного віку та молодими людьми, проте наявності більшої чутливості до нього в осіб літнього віку не можна виключати.

Показання

Лікування великих депресивних станів.

Протипоказання

Велбутрин протипоказаний хворим з гіперчутливістю до бупропіону або до будь-якого з компонентів препарату.

Велбутрин протипоказаний пацієнтам із судомами.

Велбутрин протипоказаний пацієнтам, які на даний час раптово припинили вживання алкоголю або седативних препаратів.

Таблетки Велбутрину містять бупропіон, тому їх не можна призначати хворим, які отримують будь-який інший препарат, що містить бупропіон, оскільки частота розвитку судом є дозозалежною.

Велбутрин протипоказаний хворим з існуючою на даний час або в анамнезі нервовою булімією або анорексією, оскільки в цій групі хворих спостерігалася більша частота розвитку судом при призначенні форми бупропіону швидкого вивільнення.

Одночасний прийом Велбутрину та інгібіторів моноамінооксидази протипоказаний. Між відміною необоротних інгібіторів МАО та початком лікування Велбутрином має пройти не менше 14 днів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Бупропіон метаболізується у свій основний активний метаболіт – гідроксибупропіон головним чином за допомогою цитохрому Р450 ІІВ6 (CYP2B6). Тому необхідно з обережністю призначати Велбутрин одночасно з препаратами, які впливають на ізофермент CYP2B6 (наприклад, орфенадрин, циклофосфамід, іфосфамід, тиклопідин, клопідогрел).

Хоча бупропіон не метаболізується ізоферментом CYP2D6, дослідження in vitro Р450 у людей показали, що бупропіон і гідроксибупропіон є інгібіторами метаболічного шляху CYP2D6. У фармакокінетичних дослідженнях на людях призначення бупропіону підвищувало рівень у плазмі дезіпраміну. Ця дія спостерігалася протягом щонайменше 7 днів після останньої дози бупропіону. Одночасне застосування з препаратами, що метаболізуються переважно цим ізоферментом (такими як окремі b-блокатори, антиаритміки, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби), слід розпочинати з мінімальних доз супутнього препарату. Якщо Велбутрин включати до плану лікування хворого, який уже отримує препарат, що метаболізується CYP2D6, слід оцінити необхідність зменшення дози цього препарату, особливо для засобів з вузьким терапевтичним індексом.

Лікарські засоби, для ефективної роботи яких необхідна метаболічна активація з участю CYP2D6 (наприклад, тамоксифен), можуть зменшувати свою ефективність при сумісному застосуванні з інгібіторами CYP2D6, такими як бупропіон.

Хоча циталопрам первинно не метаболізується CYP2D6, за даними одного дослідження бупропіон збільшує Сmax (максимальну концентрацію) і AUC (площу під кривою «концентрація-час») циталопраму на 30 % і 40 % відповідно.

Оскільки бупропіон інтенсивно метаболізується, одночасне призначення ліків, що посилюють метаболізм (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, ритонавір, ефавіренц) або пригнічують метаболізм, може змінювати його клінічну активність.

За даними серії клінічних досліджень на здорових добровольцях, ритонавір (100 мг 2 рази на добу або 600 мг 2 рази на добу) або ритонавір 100 мг та лопінавір 400 мг 2 рази на добу дозозалежно зменшували концентрацію бупропіону та його головних метаболітів приблизно на 20-80 %. Таким самим чином ефавіренц 600 мг один раз на добу протягом двох тижнів зменшує концентрацію бупропіонолу приблизно на 55 %. Цей ефект ритонавіру/лопінавіру та ефавіренцу пов’язаний з індукцією метаболізму бупропіону. Пацієнтам, які лікуються будь-яким з цих препаратів, сумісно з препаратами, що містять у складі бупропіон, можуть знадобитися збільшені дози бупропіону, але не можна перевищувати максимальні рекомендовані дози.

Хоча, за даними клінічних досліджень, не було виявлено фармакокінетичної взаємодії між бупропіоном і алкоголем, існують окремі повідомлення про побічну дію з боку центральної нервової системи (ЦНС) або зменшення толерантності до алкоголю у пацієнтів, які під час лікування Велбутрином вживають алкоголь. Прийом алкоголю під час лікування Велбутрином слід мінімізувати або уникати прийому повністю.

Повідомлялося при підвищення частоти токсичного впливу на ЦНС при одночасному застосуванні бупропіону з леводопою та амантадином. Призначення Велбутрину хворим, які отримують леводопу або амантадин, слід виконувати обережно.

За даними досліджень на 12 пацієнтах, багаторазовий прийом бупропіону не мав статистично значущого впливу на фармакокінетику разової дози ламотриджину, за винятком невеликого збільшення площі під кривою «концентрація-час» для глюкуроніду ламотриджину.

Одночасне застосування Велбутрину і нікотинової трансдермальної системи (НТС) може спричинити підвищення рівня артеріального тиску.

За даними досліджень можна припустити, що рівень бупропіону підвищується при його застосуванні разом з їжею.

Взаємодії із залученням лабораторних тестів

Повідомлялося, що Велбутрин може взаємодіяти з тестами, що застосовують для швидкого визначення наявності лікарських засобів у сечі. Як наслідок можуть бути отримані хибнопозитивні результати, особливо при визначенні амфетамінів. Для підтвердження позитивного результату слід застосувати альтернативний хімічний метод.

Особливості застосування

Сім’ї та особи, які доглядають за пацієнтами, які проходять лікування антидепресантами повинні бути попереджені про необхідність пильного контролю за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів, ажитацію, дратівливість, незвичну поведінку) та/або появою суїцидальних думок/поведінки або намірів заподіяти собі шкоду. У разі появи таких симптомів слід одразу звернутися по медичну допомогу. Рецепти на препарат повинні бути виписані на найменшу кількість таблеток, навіть для пацієнтів з задовільним комплаєнсом з тим, щоб зменшити ризик передозування.

Судоми

Рекомендовану дозу Велбутрину не слід перевищувати, оскільки для бупропіону характерний дозозалежний розвиток судом. У дозах, що не перевищують максимально рекомендовану добову дозу (до 300 мг Велбутрину на добу), частота розвитку судом становить приблизно 0,1 % (1/1000).

Ризик розвитку судом, пов’язаний із застосуванням Велбутрину, тісно корелює з наявністю факторів ризику. Тому Велбутрин з особливою обережністю слід призначати хворим з одним або кількома факторами, що сприяють зниженню порога судомної готовності. Ці фактори включають:

  • травму голови в анамнезі;
  • пухлини центральної нервової системи;
  • судоми в анамнезі;
  • одночасне призначення інших препаратів, що знижують судомний поріг.

Крім того, слід бути обережними у клінічних випадках, пов’язаних із підвищеним ризиком судом. Вони включають зловживання алкоголем, стимуляторами ЦНС або седативними препаратами (див. розділ «Протипоказання»), діабет, для лікування якого застосовуються цукрознижувальні препарати та інсулін, артеріо-венозні мальформації, інфекції ЦНС, метаболічні порушення (гіпонартріємія, гіпоксія), тяжкий інсульт, застосування опіатів, стимуляторів або анорексантів.

Велбутрин слід відмінити і не призначати повторно пацієнтам, у яких спостерігалися судомні напади під час лікування.

Закритокутова глаукома

Розширення зіниць, що відбувається після використання багатьох антидепресантів, включаючи Велбутрин, може спричинити криз закритокутової глаукоми у пацієнтів з анатомічно вузькими кутами, у яких не було іридектомії.

Реакції гіперчутливості

Прийом Велбутрину потрібно припинити, якщо у пацієнта у процесі лікування виникли симптоми гіперчутливості (див. розділ «Побічні реакції»). Клініцисту також слід мати на увазі, що ці симптоми можуть зберігатись і після відміни препарату, тому потрібно забезпечити хворого необхідним клінічним наглядом та лікуванням.

Печінкова недостатність

Бупропіон інтенсивно метаболізується у печінці до активних метаболітів, які підлягають подальшому метаболізму. Не спостерігалося статистично достовірної різниці у фармакокінетиці бупропіону у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу печінки порівняно зі здоровими добровольцями, але рівні бупропіону у плазмі крові окремих пацієнтів були дуже варіабельні. Тому Велбутрин потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з патологією печінки, зменшуючи частоту дозування у хворих із легким та помірним ступенем цирозу печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»).

Велбутрин необхідно вкрай обережно призначати пацієнтам з тяжким цирозом печінки. Цим хворим необхідно зменшити частоту дозування, оскільки пікові концентрації бупропіону в них значно підвищені і значно більшою мірою, ніж зазвичай, відбувається накопичення препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»).

Усіх пацієнтів з патологією печінки необхідно ретельно обстежувати на предмет можливих побічних явищ (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), які можуть вказувати на високі рівні препарату або його метаболітів.

Пацієнти і з нирковою недостатністю та пацієнти літнього віку

Бупропіон та його метаболіти виводяться переважно нирками. Тому лікування пацієнтів з ураженнями нирок слід розпочинати зі зменшених доз або частоти прийому, оскільки бупропіон та його метаболіти у таких пацієнтів накопичуються більшою мірою, ніж зазвичай. Необхідний ретельний нагляд за хворим через ризик розвитку можливих побічних ефектів (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), які можуть вказувати на високі рівні препарату або його метаболітів.

Клінічний досвід застосування бупропіону не виявив будь-яких розбіжностей щодо переносимості у людей літнього віку порівняно з іншими дорослими пацієнтами. Однак не можна виключати наявності більшої чутливості до препарату у деяких осіб літнього віку, тому слід зменшувати частоту прийому або дозу препарату.

Діти та підлітки

Лікування антидепресантами асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення суїцидального мислення та поведінки у дітей та підлітків з великими депресивними порушеннями та іншими психічними розладами.

Погіршення клінічного стану та ризик суїцидів, асоційованих із психічними розладами

У пацієнтів, хворих з депресією, може загострюватися симптоматика депресивного стану та/або здатність до сприйняття та формування суїцидальних думок і поведінки (суїцидальність), незалежно від того, чи приймають вони антидепресивні препарати. Ризик цього залишається протягом усього часу до початку істотної ремісії. Оскільки покращання стану може не настати під час перших тижнів (або більше) лікування, пацієнт має бути під пильним наглядом з метою виявлення ознак клінічного погіршення стану (включаючи появу нових симптомів) або суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування, як збільшення його, так і зменшення. З огляду на загальний клінічний досвід вважається, що при застосуванні всіх антидепресантів існує ризик збільшення суїцидів на ранніх стадіях одужання.

Хворі із суїцидальною поведінкою або намірами в анамнезі, хворі молодого віку та хворі, які проявляють великою мірою здатність до формування та сприйняття суїцидальних ідей до початку лікування, є групою великого ризику стосовно суїцидальних думок та суїцидальних спроб, тому мають бути під пильним контролем під час лікування.

Додатково було проведено мета-аналіз плацебоконтрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування дорослих осіб з великими депресивними розладами та іншими психічними розладами, який показав збільшення ризику появи суїцидальних думок та поведінки, асоційованих із прийомом антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Пацієнтів (та осіб, які доглядають за пацієнтами) слід попередити про необхідність пильного контролю за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки або намірів заподіяти собі шкоду. У разі появи таких симптомів слід одразу звернутися по медичну допомогу. Треба мати на увазі, що поява нейропсихічних симптомів може бути пов‘язана як з основною хворобою, так і з прийомом препарату.

Хворі з погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово або не є частиною існуючих симптомів, потребують вирішення питання про заміну терапевтичного режиму лікування, враховуючи можливість припинення лікування.

Нейропсихічні симптоми, включаючи манію та біполярні розлади

Існують повідомлення про появу нейропсихічних симптомів. Зокрема у пацієнтів, хворих на психічні захворювання, спостерігалася психотична та маніакальна симптоматика. Додатково великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Існує загальноприйнята думка (але не підтверджена клінічними дослідженнями), що лікування таких епізодів антидепресантами самостійно може збільшувати імовірність посилення змішаних/маніакальних епізодів у хворих з ризиком розвитку біполярних розладів. Обмежені клінічні дані про застосування бупропіону у комбінації зі стабілізаторами настрою у хворих на біполярні розлади в анамнезі дають можливість припустити низький ступінь появи манії. До початку лікування антидепресантами хворим слід пройти адекватну перевірку з метою виявлення у них ризику появи біполярних розладів, така перевірка включає в себе збирання деталізованого психіатричного анамнезу, в тому числі анамнезу у членів сім‘ї про наявність суїцидів, біполярних розладів та депресії.

Лікування антидепресантами пов‘язане зі збільшеним ризиком виникнення суїцидальних думок та поведінки у дітей і підлітків, хворих на депресивні та інші психічні розлади.

Серцево-судинні захворювання

Клінічний досвід застосування бупропіону для лікування депресії у хворих на серцево-судинні захворювання обмежений, тому препарат слід застосовувати з обережністю. Однак у клінічних дослідженнях із застосуванням бупропіону для відвикання від куріння у хворих із серцево-судинними хворобами препарат переносився добре.

Артеріальний тиск

У клінічному дослідженні з участю хворих, які не хворіли на депресію (включаючи як пацієнтів, які курили, так і пацієнтів, які не курили) і мали неліковану І стадію артеріальної гіпертензії, застосування бупропіону не призводило до статистично значущого впливу на артеріальний тиск. Однак спостерігалися спонтанні повідомлення про підвищення артеріального тиску (інколи тяжкі, див. розділ «Побічні реакції»). Сумісне застосування бупропіону та нікотинової трансдермальної системи може призводити до підвищення артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Невідповідні шляхи введення

Бупропіон призначений для застосування тільки перорально. Є повідомлення про вдихання подрібнених таблеток або ін’єкцію розчиненного бупропіону, які можуть призвести до швидкого вивільнення, пришвидшеного поглинання та потенційного передозування. Існують повідомлення щодо епілептичних приступів та/або летальних випадків, коли бупропіон вводили інтраназально або шляхом парентреральної ін’єкції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Фертильність.

Вплив бупропіону на фертильність людини не встановлений. Дослідження репродуктивної функції у щурів не виявило доказів впливу на фертильність.

Вагітність.

Після деяких епідеміологічних досліджень впливу на вагітність було повідомлено про асоційований ризик розвитку внутрішньоутробної патології серцево-судинної системи у плода при застосуванні вагітною жінкою бупропіону у І триместрі. Ці дані не були однаковими у різних дослідженнях.

Лікар має розглянути можливість альтернативного лікування вагітної жінки або жінки, яка планує вагітність, та призначати Велбутрин лише тоді, коли очікувана користь від лікування перевищує потенційний ризик.

Відповідно до даних міжнародного Реєстру обліку вагітностей показники вроджених кардіологічних дефектів при застосуванні бупропіону у першому триместрі становили 9/675 (1,3 %).

За даними ретроспективного дослідження (7005 немовлят) не було відзначено більшого рівня вроджених (2,3 %) або серцево-судинних (1,1 %) вад розвитку після застосування бупропіону (1213 немовлят) у І триместрі вагітності порівняно із застосуванням інших антидепресантів (4743 немовлят) у І триместрі вагітності (2,3 % і 1,1 % для вроджених та серцево-судинних вад відповідно або при застосуванні бупропіону (1049 немовлят) після І триместру (2,2 % і 1,1 % відповідно).

Під час ретроспективного аналізу даних Національного дослідження запобігання розвитку вроджених дефектів за методом «випадок – контроль» було проаналізовано дані про 12383 немовлят з основної групи та 5869 – з контрольної. Статистично достовірний зв'язок спостерігався між поширеністю дефектів виносного тракту лівого шлуночка серця у немовлят та спонтанними повідомленнями про застосування бупропіону на ранніх термінах вагітності (n=10; відкоригований OR=2,6; 95 % CI 1,2, 5,7). Не спостерігався зв'язок між застосуванням бупропіону під час вагітності та розвитком будь-яких інших видів вад серцево-судинної системи або у поєднанні з усіма можливими категоріями уражень серця.

Аналіз даних Епідеміологічного центру досліджень вроджених вад за методом «випадок – контроль» включав 7913 випадків розвитку вад серцево-судинної системи у немовлят та 8611 – із групи контролю. Не було встановлено статистично значущого збільшення випадків розвитку дефектів виносного тракту лівого шлуночка серця у немовлят при застосуванні бупропіону на ранніх термінах вагітності (n=2; відкоригований OR=0,4; 95 % CI 0,1, 1,6). Але статистично значущий зв'язок спостерігався між розвитком вади міжшлуночкової перетинки (n=17; відкоригований OR=2,5; 95 % CI 1,3, 5) та попереднім застосуванням лише бупропіону протягом І триместру.

Годування груддю.

Оскільки бупропіон та його метаболіти екскретуються у грудне молоко, жінкам, які лікуються Велбутрином, слід припинити грудне годування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Як і інші препарати, що впливають на ЦНС, бупропіон може впливати на здатність виконувати завдання, що потребують підвищеної уваги та координації рухів. Тому пацієнтам слід бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами, поки вони не впевняться, що Велбутрин не порушує їхніх функцій.

Спосіб застосування та дози

Препарат починає діяти не раніше, ніж через 14 днів після початку терапії. Як і при застосуванні інших антидепресантів, повний ефект препарату спостерігається лише через кілька тижнів лікування.

Таблетки Велбутрину слід ковтати цілими, не розділяючи, не подрібнюючи і не розжовуючи, оскільки як наслідок може збільшитися ризик виникнення побічних дій, включаючи судоми.

За даними досліджень можна припустити, що рівень бупропіону може підвищуватись, якщо його приймати разом з їжею.

Дорослі

Максимальна одноразова доза не має перевищувати 150 мг. Таблетки Велбутрину застосовувати за 2 прийоми на добу з інтервалом між прийомами не менше 8 годин.

Поширеною побічною дією при прийомі препарату є безсоння, яке часто має минущий характер. Зменшити частоту виникнення цього явища можна, якщо утримуватись від застосування препарату перед сном (за умови дотримання 8-годинного інтервалу між дозами) або зменшити дозу препарату, якщо це клінічно обгрунтовано.

Початкова доза становить 150 мг 1 раз на добу.

Початок дії бупропіону відзначений через 14 діб після початку лікування. Повний антидепресивний ефект Велбутрину, як і інших антидепресантів, може проявитися не раніше, ніж через кілька тижнів після початку лікування.

Хворі, для яких доза 150 мг на добу є недостатньою, можуть відчути покращання при збільшенні дози до максимальної – 300 мг на добу (150 мг 2 рази на добу).

Гострі епізоди депресії потребують лікування антидепресантами протягом щонайменше 6 місяців. Встановлено, що Велбутрин у дозі 300 мг на добу ефективний протягом тривалого (до 1 року) періоду лікування.

Пацієнти літнього віку

Оскільки не можна виключити підвищену чутливість у деяких хворих літнього віку до препарату, може знадобитися зменшення частоти прийому або дози препарату.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Лікування слід розпочинати зменшеними дозами та або з меншою частотою, оскільки бупропіон та його метаболіти у таких пацієнтів акумулюються більшою мірою, ніж зазвичай.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Пацієнтам з патологією печінки Велбутрин слід застосовувати з обережністю. Зважаючи на підвищену варіабельність фармакокінетики препарату, пацієнтам з легким та помірним ступенем порушення функції печінки необхідно призначати Велбутрин у рекомендованій дозі 150 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам з тяжким ступенем цирозу печінки Велбутрин потрібно застосовувати надзвичайно обережно. У таких хворих доза не має перевищувати 150 мг через день.

Діти

Препарат не призначений для лікування дітей і підлітків. Ефективність і безпека застосування препарату для цієї вікової групи не встановлена.

Передозування

Крім ефектів, описаних у розділі «Побічні реакції», передозування спричиняє симптоми, що проявляються сонливістю, втратою свідомості та такими змінами на ЕКГ, як порушення провідності (включаючи подовження інтервалу QRS) або аритмії, повідомлялося також про випадки з летальним наслідком.

Лікування: у разі передозування рекомендується госпіталізація з контролем ЕКГ та показників життєвих функцій. Необхідно переконатися в адекватній прохідності дихальних шляхів, оксигенації та вентиляції. Рекомендується застосування активованого вугілля. Викликати блювання не рекомендовано. Специфічний антидот для бупропіону невідомий. Подальше лікування залежить від клінічного стану пацієнта або рекомендацій спеціалізованого закладу з лікування отруєнь при наявності.

Побічні реакції

За результатами клінічного застосування побічна дія систематизована за органами і системами та частотою виникнення. За частотою виникнення розподілена на такі категорії:

дуже часто ( ≥ 1 на 10), часто (≥ 1 на 100 та < 1 на 10), нечасто( ≥ 1 на 1000 та < 1 на 100), рідко (≥ 1 на 10000 та < 1 на 1000), дуже рідко < (1 на 10000), невідомо (за наявними даними частоту визначити неможливо).

У пацієнтів, які приймають Велбутрин, можуть виникати зміни психічного стану, манії/гіпоманії.

З боку імунної системи*

Часто: реакції гіперчутливості, такі як кропив‘янка.

Дуже рідко: більш тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, задишку/бронхоспазм або анафілактичний шок.

Артралгія, міалгія і гарячка також мають місце у зв’язку з висипаннями та іншими симптомами гіперчутливості уповільненого типу. Ці симптоми можуть нагадувати сироваткову хворобу.

* див. також З боку шкіри та підшкірної тканини.

З боку метаболізму та розладів травлення

Часто: анорексія.

Нечасто: зменшення маси тіла. Якщо зменшення маси тіла є найбільшим симптомом депресії пацієнта, потрібно враховувати такі потенціали Велбутрину як анорексію та/або зменшення маси тіла.

Дуже рідко: порушення рівня глюкози крові.

З боку психіки

Дуже часто: безсоння.

Невідомо: порушення сну.

Часто: збудження, тривожність.

Нечасто: депресія, дисфорія, дезорієнтованість.

Дуже рідко: агресивність, ворожість, дратівливість, неспокій, галюцинації, незвичні сни, деперсоналізація, марення, параноїдальне мислення.

Частота невідома: суїцидальні думки та суїцидальна поведінка (про це були повідомлення під час терпії препаратом або одразу після її припинення – див. розділ «Особливості застосування»), психоз.

Невідомо: ейфорія, манія, гіпоманія, зміни психічного стану.

З боку центральної нервової системи

Дуже часто: головний біль.

Часто: тремор, запаморочення, порушення смаку, порушення пам’яті, неспокій, міоклонус, дистонія, мігрень.

Нечасто: розлади концентрації уваги, вертиго, акатизія, дизартрія.

Рідко: судоми (див. «Особливості застосування»), порушення ЕЕГ.

Дуже рідко: дистонія, атаксія, паркінсонізм, розлад координації рухів, порушення пам’яті, парестезії, непритомність.

Невідомо: кома, делірій, порушення чутливості, дискінезія.

З боку органів зору

Часто: розлад зору.

Рідко: диплопія.

Нечасто: мідріаз.

Невідомо: підвищення очного тиску.

З боку органів слуху

Часто: дзвін у вухах.

З боку серця

Нечасто: тахікардія, порушення серцевого ритму, зміни ЕКГ.

Рідко: інфаркт міокарда.

Невідомо: підвищення АТ, набряки.

Дуже рідко: сильне серцебиття.

З боку судин

Часто: підвищення артеріального тиску (у деяких випадках значне), почервоніння.

Дуже рідко: вазодилатація, постуральна гіпотензія.

З боку травного тракту

Дуже часто: сухість у роті, шлунково-кишкові розлади, що включають нудоту і блювання.

Часто: біль у животі, запори, диспепсія.

Нечасто: зубний біль, подразнення ясен.

Невідомо: перфорація кишечника.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит.

З боку шкіра та підшкірної клітковини*

Часто: висипання, свербіж, пітливість.

Дуже рідко: поліморфна еритема та синдром Стівенса-Джонсона, загострення псоріазу.

Невідомо: алопеція.

* див. також З боку імунної системи

З боку дихальної системи

Рідко: легенева емболія.

Невідомо: бронхіт.

З боку опорно-рухового апарату та сполучних тканин

Дуже рідко: посмикування м’язів.

Невідомо: артрит, рабдоміоліз.

З боку нирок, сечовидільної та статевої системи

Часто: інфекції сечовидільної системи.

Нечасто: зниження лібідо.

Дуже рідко: збільшення частоти сечовиділення та/або його затримка.

Невідомо: еректильна дисфункція, порушення менструального циклу, гінекомастія, набряк яєчок, глюкозурія, ніктурія.

Загальні розлади

Часто: гарячка, біль у грудях, астенія.

З боку системи крові

Невідомо: лейкоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері з поліаміду/алюмінієвої фольги/полівінілхлориду з одного боку та алюмінієвої фольги, вкритою ламінованим папером для захисту від відкриття дітьми з іншого боку, по 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробники

1. Виробник нерозфасованої продукції. ГлаксоСмітКляйн LLC, США/GlaxoSmithKline LLC, USA.

2. Виробник для пакування та випуску серії. ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А., Польща/GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A., Poland.

Місцезнаходження виробників та їхні адреси місць провадження діяльності.

ГлаксоСмітКляйн LLC, 1011 Норс Арендел Авеню, Зебулон, Норс Кароліна (NC) 27597, США/ GlaxoSmithKline LLC, 1011 North Arendell Avenue, Zebulon, North Carolina (NC) 27597,USA.

ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А., 189, вул. Грюнвальдська, 60-322 Познань, Польща/

GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A., 189 Grunwaldzka Street, 60-322 Poznan, Poland.

Дозировка Велбутрин Sr таблетки, п/о, прол./д. по 150 мг №60 (10х6)
Производитель ГлаксоСмитКляйн Фармасьютикалз С.А., Польша
МНН Bupropion hydrochloride
Фарм. группа Психоаналептики. Інші антидепресанти.
Регистрация № UA/3844/01/01 от 26.04.2016. Приказ № 393 от 26.04.2016
Код АТХ

Найдено 1 аптека

Дрогобыч, ул.П.Орлика 18
  (097) 218-81-XX
Велбутрин sr 150мг (30табл) glaxosmithkline pharmaceuticals s.a. ( польща)
GlaxoSmithKline Pharmaceuticals
179000
Велбутрин sr 150мг (60табл) gsk (словакия)
GlaxoSmithKline
234100
Найдено 1 аптека Все аптеки
Top