Новинки

Гомеовокс — Ваше право голоса! Подробней
Тяжесть в желудке? Дискомфорт? Вздутие? Подробней
Втомились ніжки - для Вас є знижки! Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Венро Кит инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Венро Кит - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діючі речовини: азитроміцин, флуконазол, секнідазол;

таблетки азитроміцину: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить азитроміцину дигідрату, що еквівалентно азитроміцину безводного 1 г;

таблетки флуконазолу: 1 таблетка містить флуконазолу 150 мг;

таблетки секнідазолу: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить секнідазолу 1 г;

допоміжні речовини:

таблетки азитроміцину: ядро: натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелоза, повідон КЗ0, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова; плівкова оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, титану діоксид (Е 171), ПЕГ 4000, пропіленгліколь, заліза оксид жовтий (Е 172);

таблетки флуконазолу: крохмаль, кальцію фосфат двоосновний, желатин, натрію метилпарабен, натрію пропілпарабен, тальк, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, барвник Понсо 4 R;

таблетки секнідазолу: ядро: кальцію фосфат двоосновний, крохмаль, натрію крохмальгліколят, повідон (ПВПК-30), тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; плівкова оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, титану діоксид (Е 171), ПЕГ 4000, пропіленгліколь, барвник Сансет Жовтий FCF.

Лікарська форма

Таблетки; таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні та антисептичні препарати, що застосовуються в гінекології. Код АТС G01A X10**.

Показання

Лікування захворювань, спричинених чутливою до препарату мікрофлорою, що передаються статевим шляхом – зокрема гострий неспецифічний уретрит, вагініт, цервіцит.

Протипоказання

Підвищена чутливість до азитроміцину, секнідазолу, флуконазолу та до інших похідних нітроімідазолу, азолу, антибіотиків-макролідів, а також до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу таблеток.

Патологічні зміни з боку формули крові (у тому числі в анамнезі), тяжкі порушення функції печінки та нирок, органічні захворювання центральної нервової системи (активна стадія), вагітність та годування груддю (на час лікування годування груддю припиняють).

Крім того, відомі такі протипоказання для окремих компонентів набору:

Флуконазол: протипоказане одночасне застосування з терфенадином і цизапридом.

Секнідазол: при вираженій лейкопенії, в тому числі в анамнезі, при наявності захворювань ЦНС.

Спосіб застосування та дози

Застосовують внутрішньо дорослим.

Таблетки з набору, а саме: 1 таблетку (1 г) азитроміцину, 2 таблетки (2 г) секнідазолу, 1 таблетку (150 мг) флуконазолу приймають одноразово протягом одного дня.

Азитроміцин приймають по 1 г одноразово за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Секнідазол приймають одноразово по 2 таблетки після їди, краще перед сном, аби запобігти його подразнювальній дії на слизову оболонку травного тракту.

Флуконазол приймають одноразово по 150 мг незалежно від прийому їжі.

Побічні реакції

Азитроміцин: добре переноситься і рідко призводить до виникнення побічних ефектів. Шлунково-кишкові: анорексія, нудота, блювання/діарея (що рідко призводить до дегідратації), рідкі випорожнення, диспепсія, абдомінальний дискомфорт (біль/коліки), констипація, здуття, псевдомембранозний коліт і у рідкісних випадках – знебарвлення язика. Шкіра/кінцівки: алергічні реакції, такі як свербіж, висипання, фоточутливість, набряк чи кропив’янка, а також рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості. Рідко спостерігалися серйозні шкірні реакції, включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Кістково-м 'язові: артралгія.

Печінка/жовчовивідні шляхи: спостерігалися аномальна функція печінки, включаючи гепатит і холестатичну жовтяницю, а також рідкісні випадки некрозу печінки і печінкової недостатності, що рідко призводили до летального кінця.

Центральна і периферична нервова система: запаморочення/вертиго, конвульсії (як і для інших макролідів), головний біль, сонливість, парестезія і гіперактивність.

Білі кров'яні тільця/ретикулоендотеліальна система: у клінічних дослідженнях спостерігались випадки оборотного легкого зниження кількості нейрофілів.

Органи чуття: для макролідних антибіотиків повідомлялось про зниження слуху. У деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, спостерігалось порушення слуху, включаючи втрату слуху, глухоту та/або шум у вухах. Багато з цих випадків були пов’язані з тривалим прийомом високих доз. Якщо подальша інформація була доступна, повідомлялося про оборотній характер більшості випадків.

Повідомлялося про рідкісні випадки зміни смакових відчуттів.

Сечостатеві: повідомлялось про інтерстиціальний нефрит і гостру ниркову недостатність. Кровотворення: тромбоцитопенія.

Психіатричні: агресивні реакції, знервованість, хвилювання і тривожність.

Репродуктивні: вагініт.

Серцево-судинні: прискорене серцебиття і аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію (як і для інших макролідів), пролонгація інтервалу ОТ, пароксизмальна тахікардія типу «пірует», артеріальна гіпотензія.

Загальні: астенія і моніліаз.

Флуконазол: загалом добре переноситься.

Центральна і периферична нервова система: головний біль, запаморочення, напади. Дерматологічні: висипання, алопеція, ексфоліативні розлади шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Шлунково-кишкові: диспепсія, блювання, абдомінальний біль, діарея, здуття, нудота. У деяких пацієнтів, особливо у пацієнтів із серйозними основними захворюваннями, такими як СНІД і рак, при лікуванні флуконазолом та іншими подібними препаратами відзначалися зміни тестів функції нирок і крові, а також печінкові аномалії, але клінічна значущість і зв’язок цих даних з лікуванням не встановлені.

Печінка/жовчовивідні шляхи: печінкова токсичність, включаючи рідкісні летальні випадки, підвищення рівня лужної фосфатази, білірубіну, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази; печінкова недостатність, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця.

Кровотворення і лімфатична система: лейкопенія, включаючи нейтропенію і агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Серцево-судинні розлади: пролонгація інтервалу QТ, пароксизмальна тахікардія типу «пірует».

Центральна і периферична нервова система: судоми.

Імунологічні анафілактичні реакції: ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, свербіж. Метаболізм/харчування: гіперхолестеролемія, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія.

Органи чуття: зміна смакових відчуттів.

Секнідазол:

Найчастіше: металевий присмак у роті.

Помірно часто: гастралгія, нудота, абдомінальний біль, блювання, стоматит.

Нечасто: вертиго, помірні неврологічні проблеми.

Інші: нудота, шкірні висипання і набряки, біль у животі; почервоніння язика, зниження апетиту, підвищена втомлюваність, головний біль.

Неврологічні розлади: головний біль, порушення координації, атаксія, парестезія, полінейропатія.

З боку системи кровотворення: лейкопенія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив’янка.

Передозування

При правильному режимі застосування випадки передозування не були зареєстровані.

Азитроміцин: побічні ефекти, що спостерігались при прийомі доз, вищих за рекомендовані, були подібними до тих, що відзначалися при прийомі нормальних доз. У випадку передозування показане загальне симптоматичне і підтримуюче лікування.

Флуконазол: повідомлялось про випадок передозування флуконазолу у 42-річного пацієнта з ВІЛ, у якого після прийому 8200 мг азолу, не призначеного його лікарем, розвинулися галюцинації і параноїдальна поведінка. Пацієнта помістили у лікарню і стабілізували його стан протягом 48 годин.

У випадку передозування показане загальне симптоматичне і підтримуюче лікування, за необхідності застосовують промивання шлунка.

Флуконазол більшістю виводиться з сечею, тому підвищений діурез, імовірно, може підвищити швидкість елімінації. Тригодинний сеанс гемодіалізу знижує плазмові рівні флуконазолу приблизно на 50 %.

Секнідазол: специфічного лікування передозування секнідазолу немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Під час вагітності, особливо у першому триместрі, Венро кіт не застосовують.

Венро кіт не рекомендується призначати жінкам, які годують груддю. У разі необхідності призначення препарату слід припинити годування груддю.

Діти

Даних про застосування препарату дітям недостатньо, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування

Перед початком лікування необхідно зробити посів і визначити чутливість мікрофлори до препаратів, що входять до складу даного набору. Хворі з інфекційними уретритами та цервіцитами перед початком лікування мають пройти відповідні серологічні тести на сифіліс.

Під час лікування не можна вживати алкоголь через вірогідність розвитку нервових розладів та порушень функції печінки.

Азитроміцин: як і для еритроміцину та інших макролідів, повідомлялося про рідкісні випадки серйозних алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк і анафілаксію (рідко летальну). Деякі з цих реакцій призводять до рецидивуючих симптомів і потребують довготривалого спостереження та лікування.

Як і для інших антибіотиків, рекомендується спостереження за ознаками суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи гриби.

Застосування при нирковій недостатності:

У пацієнтів з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) корекції дози не потрібно, але даних щодо застосування азитроміцину у пацієнтів з тяжчою нирковою недостатністю немає, тому при лікуванні таких пацієнтів слід дотримуватись обережності.

Застосування при нирковій недостатності:

Основним шляхом виведення азитроміцину є печінковий, тому його не можна пизначати пацієнтам з розладами функції печінки.

Флуконазол: у деяких пацієнтів, особливо в осіб із серйозними основними захворюваннями, такими як СНІД і рак, під час лікування флуконазолом спостерігались відхилення результатів тестів гематологічної, печінкової, ниркової та інших біохімічних функцій, але їх клінічна значущість і відношення до лікування не визначені.

Дуже рідко у пацієнтів, які померли від тяжких основних хвороб та при цьому отримували багаторазові дози флуконазолу, під час розтину виявлено некроз печінки. Ці пацієнти одночасно отримували багаторазові дози інших препаратів, деякі з яких були потенціально гепатотоксичними, та/або некроз печінки могла спричинити основна хвороба.

У випадках гепатотоксичності не спостерігалось явного зв’язку із загальною добовою дозою флуконазолу, тривалістю терапії, статтю чи віком пацієнта; відхилення зазвичай були оборотніми після відміни лікування флуконазолом.

Не можна виключити зв’язок цих випадків з флуконазолом, тому під час лікування флуконазолом слід перевіряти пацієнтів з відхиленнями функції печінки щодо розвитку серйозного ушкодження печінки. При появі клінічних ознак чи симптомів розвитку хвороб печінки флуконазол слід відмінити.

Під час лікування флуконазолом у рідкісних випадках виявлено ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти зі СНІДом більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій до багатьох препаратів. При появі висипань у пацієнта, який приймає флуконазол, подальше лікування цим препаратом не рекомендується. У рідкісних випадках повідомлялось про анафілаксію, як і для інших азолів.

Секнідазол:

Слід уникати вживання алкоголю під час лікування.

Не слід призначати секнідазол пацієнтам з хворобами крові.

Слід уникати одночасного застосування антикоагулянтів і дисульфіраму.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні препарату Венро кіт можуть виникнути сонливість, порушення координації рухів, на час прийому препарату краще утриматися від керування транспортними засобами та механізмами, а також від виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Азитроміцин:

Антациди: пацієнтам, які одночасно приймають азитроміцин і антациди, слід приймати азитроміцин щонайменше за 1 годину або через 2 години після прийому антацидів.

Карбамазепін: у дослідженнях фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців не виявлено значущого впливу азитроміцину на плазмові рівні карбамазепіну чи його активних метаболітів.

Циметидин: при прийомі одноразової дози циметидину за 2 години перед прийомом азитроміцину впливу на фармакокінетику азитроміцину не відзначалось.

Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Кінцеві дані фармакокінетичних чи клінічних досліджень потенційної взаємодії між азитроміцином і циклоспорином відсутні, тому слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні цих препаратів. Якщо їх одночасне застосування необхідне, слід перевіряти рівні циклоспорину і при необхідності корегувати дозу.

Дигоксин: повідомлялось про шкідливий вплив деяких макролідних антибіотиків на метаболізм дигоксину (у кишечнику) у деяких пацієнтів. Тому при одночасному призначенні азитроміцину і дигоксину слід взяти до уваги можливість підвищення рівня дигоксину і перевіряти його.

Похідні ріжків: через теоретичну можливість ерготизму не слід одночасно приймати азитроміцин і похідні ріжків.

Метилпреднізолон: у дослідженнях фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців не було виявлено значущого впливу азитроміцину на фармакокінетику преднізолону.

Теофілін: рівень теофіліну може знижуватися у пацієнтів, які приймають азитроміцин.

Терфенадин: через випадки серйозної дисритмії внаслідок подовження інтервалу QTc у пацієнтів, які отримували інші протимікробні препарати одночасно з терфенадином, були проведені дослідження їх взаємодії. Фармакокінетичні дослідження не виявили доказів взаємодії азитроміцину і терфенадину. Повідомлялось про рідкісні випадки, коли таку взаємодію не можна було повністю виключити; однак специфічних доказів не було знайдено. Як і для інших макролідів, слід дотримуватись обережності при призначенні азитроміцину у комбінації з терфенадином.

Оральні антикоагулянти кумаринового типу: у фармакокінетичних дослідженнях взаємодії азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози варфарину 15 мг у здорових добровольців. Надходили повідомлення про посилення антикоагулянтного ефекту при одночасному прийомі азитроміцину і оральних антикоагулянтів кумаринового типу. Хоча зв’язок у цих випадках не був встановлений, слід звернути увагу на частоту перевірки протромбінового часу.

Зидовудин: одноразова доза 1000 мг і багаторазові дози 1200 мг чи 600 мг азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику чи виведення зидовудину або його глюкуронідного метаболіту з сечею. Однак при прийомі зидовудину підвищується концентрація його клінічно активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину у периферичних моноядерних клітинах крові. Клінічна значущість цих даних невідома, але це може бути корисним для пацієнта.

Діданозин: при одночасному прийомі добової дози 1200 мг азитроміцину з діданозином у шести осіб не було виявлено впливу азитроміцину на фармакокінетику діданозину у порівнянні з плацебо.

Рифабутин: одночасний прийом азитроміцину і рифабутину не впливає на сироваткову концентрацію обох препаратів. У осіб, які отримували одночасне лікування азитроміцином і рифабутином, відзначалась нейтропенія і хоча вона була пов’язана із застосуванням рифабутину, її зв’язок з прийомом комбінації рифабутин-азитроміцин не встановлено.

Флуконазол:

Лікарська взаємодія з багаторазовими дозами флуконазолу 150 мг на цей час встановлена для таких препаратів:

Рифампіцин: одночасний прийом флуконазолу і рифампіцину призводить до зниження AUC флуконазолу на 25 % і скорочення часу його напіввиведення на 20 %. Для пацієнтів, які отримують ріфампіцин, слід підвищити дозу флуконазолу.

Гідрохлортіазид: у дослідженнях кінетичної взаємодії при введенні багаторазових доз гідрохлортіазиду здоровим добровольцям, які отримували флуконазол, плазмові концентрації останнього зростали на 40 %. Зміна режиму дозування флуконазолу не потрібна, однак, лікар має взяти це до уваги.

Антикоагулянти: у дослідженні взаємодії флуконазол підвищував протромбіновий час після введення варфарину у здорових чоловіків на 12 %. У пост-маркетинговому досвіді, як і для інших азольних протигрибкових препаратів, повідомлялось про випадки кровотечі (синці, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія і мелена) у сполученні зі зростанням протромбінового часу у пацієнтів, які одночасно приймали флуконазол і варфарин. У пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового типу, слід ретельно контролювати протромбіновий час.

Бензодіазепіни (короткої дії): після прийому флуконазолу та мідазоламу внутрішньо спостерігалось сильне підвищення концентрації мідазоламу і прискорення психомоторних реакцій. Цей ефект мідазоламу був більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж після внутрішньовенного введення. При необхідності одночасного призначення бензодіазепінів у пацієнтів, які приймають флуконазол, слід знизити дозу бензодіазепінів і ретельно контролювати стан пацієнтів.

Похідні сульфонілсечовини: при одночасному прийомі внутрішньо похідних сульфонал сечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду і толбутаміду) флуконазол подовжував час напіввиведення з сироватки у здорових добровольців. Флуконазол і пероральні похідні сульфонілсечовини можна одночасно призначати пацієнтам, хворим на діабет, але слід брати до уваги можливість розвитку гіпоглікемії.

Фенітоїн: одночасне застосування флуконазолу і фенітоїну може призвести до клінічно значущого підвищення рівня останнього. При необхідності одночасного прийому цих препаратів слід контролювати рівні фенітоїну і корегувати його дозу для підтримання терапевтичних рівнів.

Оральні контрацептиви: проводилося два кінетичних дослідження багаторазових доз флуконазолу з комбінованими оральними контрацептивами. Значущого впливу на рівень гормонів при дозі флуконазолу 50 мг не відзначалось, у той час як при дозі 200 мг на добу флуконазол призводив до підвищення AUC етинілестрадіолу і левоногестрелу на 40 % і 24 % відповідно. Тому багаторазовий прийом таких доз може вплинути на ефективність комбінованих пероральних контрацептивів.

Ендогенні стероїди: прийом флуконазолу у дозі 50 мг на добу не впливає на рівень ендогенних стероїдів у жінок. Прийом у дозі 200-400 мг на добу не впливає клінічно на рівень ендогенних стероїдів чи на відповідь, стимульовану адренокортикотропними гормонами у здорових чоловіків.

Циклоспорин: кінетичні дослідження у пацієнтів із трансплантованими нирками виявили, що флуконазол у дозі 200 мг на добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак в іншому дослідженні багаторазових доз 100 мг/добу флуконазол не впливав на рівні циклоспорину у пацієнтів із трансплантованими кістковим мозком.

Рекомендується перевіряти плазмові концентрації циклоспорину у пацієнтів, які отримують флуконазол.

Теофілін: у плацебо-контрольованому дослідженні взаємодії флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів відзначено зниження середнього кліренсу теофіліну у плазмі на 18 %. Пацієнтів, які отримують високі дози теофіліну, або тих, які мають підвищений ризик токсичності теофіліну, слід обстежувати під час прийому флуконазолу щодо ознак токсичності теофіліну, і змінювати лікування при появі таких ознак.

Терфенадин: через випадки серйозної дисритмії внаслідок подовження інтервалу QTc у пацієнтів, які отримували інші азольні протигрибкові препарати одночасно з терфенадином, було проведено дослідження взаємодії. У дослідженні добової дози флуконазолу 200 мг не вдалось виявити подовження інтервалу QTc.

У дослідженні доз флуконазолу 400 мг і 800 мг було виявлено, що флуконазол у багаторазових дозах по 400 мг на добу чи більше значно підвищує плазмовий рівень терфенадину при їх одночасному прийомі. Повідомлялось про випадки прискореного серцебиття, тахікардії, запаморочення і болю у плечах у пацієнтів, які одночасно приймали флуконазол і терфенадин, але зв’язок з терапією чи базовим клінічним станом пацієнтів у цих випадках не був визначений. Через потенційну серйозність таких взаємодій рекомендується не призначати терфенадин у комбінації з флуконазолом.

Цизаприд: повідомлялось про випадки серцевих розладів, включаючи двонаправлену веретеноподібну шлуночкову тахікардію у пацієнтів, які приймали цизаприд і флуконазол. У більшості цих випадків було виявлено схильність пацієнтів до серцевих захворювань чи серйозні основні хвороби, тому зв’язок цих випадків з можливою лікарською взаємодією флуконазол-цизаприд не відомий. Через потенційну серйозність такої взаємодії призначати цизаприд пацієнтам, які отримують флуконазол протипоказано.

Зидовудин: у двох кінетичних дослідженнях виявлено, що підвищення рівня зидовудину найбільш імовірно спричинене зниженим перетворенням зидовудину у його основний метаболіт. У одному дослідженні визначалися рівні зидовудину у пацієнтів зі СНІД перед та після прийому флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів. Відзначалося значне підвищення AUC зидовудину (на 20 %). У другому рандомізованому дворазовому перехресному дослідженні вивчали рівні зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

У обох випадках пацієнти отримували зидовудин у дозі 200 мг кожні вісім годин протягом періодів по 21 дні з чи без лікування флуконазолом у дозі 400 мг на добу протягом 7 днів. AUC зидовудину значно підвищувалась (на 74 %) при одночасному прийомі флуконазолу. Пацієнтів, які отримують цю комбінацію, слід перевіряти щодо розвитку побічних реакції, пов’язаних із зидовудином.

Рифабутин: повідомлялось про існування взаємодії, що призводила до підвищення сироваткового рівня рифабутину. Повідомлялось також про увеїт у пацієнтів, які одночасно приймали флуконазол і рифабутин, тому слід ретельно спостерігати за пацієнтом.

Такролімус: повідомлялось про існування взаємодії при одночасному прийомі флуконазолу з такролімусом, що призводила до підвищення сироваткового рівня останнього. У пацієнтів, які одночасно приймали флуконазол і такролімус, повідомлялось про випадки нефротоксичності, тому слід ретельно спостерігати за пацієнтом. Призначення флуконазолу пацієнтам, які одночасно приймають астемізол чи інші препарати, що метаболізуються системою цитохрому P450 може призводити до підвищення сироваткових рівнів цих препаратів. При відсутності точної інформації слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні флуконазолу та ретельно перевіряти стан пацієнтів.

У дослідженнях взаємодії перорального флуконазолу з їжею, циметидином, антацидами, загальним опроміненням перед трансплантацією кісткового мозку не було виявлено клінічно значущого зменшення абсорбції флуконазолу.

Лікар має знати, що дослідження лікарської взаємодії з іншими препаратами не проводились, але така взаємодія може існувати.

Секнідазол:

Секнідазол може провокувати дисульфірамоподібні реакції з алкоголем. Одночасний прийом дисульфіраму може спричинити гостру сплутаність свідомості.

Секнідазол посилює дію варфарину. При призначенні антикоагулятної терапії пацієнтам, які приймають секнідазол, необхідне ретельне спостереження.

Циметидин знижує плазмовий кліренс секнідазолу на 30 %, але це, ймовірно, не має клінічного значення.

Секнідазол виявляє синергізм з сильними протианаеробними препаратами, наприклад, з кліндаміцином, еритроміцином, ріфампіцином і налідіксовою кислотою. Фенобарбітон підвищує метаболізм секнідазолу, знижуючи час напіввиведення до трьох годин.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Азитроміцин залежно від концентрації чинить бактеріостатичну або бактерицидну активність щодо аеробних грампозитивних мікроорганізмів (Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes), аеробних грамнегативних мікроорганізмів (Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Moraxella cataerhalis, Neisseria gonoroeae; Chlamidia pneumoniae, Chlamidia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae). Проявляє перехресну стійкість до еритроміцин-резистентних грамнегативних мікроорганізмів, а також Enterococcus faecalis та більшості метицилінстійких штамів. Діє шляхом зв‘язування з 50S-рибосомальною субодиницею і таким чином гальмує синтез білків у клітинах мікроорганізмів. Синтез нуклеїнових кислот при цьому не змінюється. Накопичується у фагоцитах та фібробластах, що полегшує його надходження у вогнище запалення.

Секнідазол, як і інші похідні нітроімідазолу, чинить бактерицидну дію щодо більшості анаеробних бактерій та простіших. Взаємодіє з ДНК мікробних клітин, порушує її спіральну структуру, спричиняє розрив ланцюгів і пригнічує синтез нуклеїнових кислот. Пригнічує відновні реакції у мікробних клітинах.

Флуконазол ефективний щодо Criptococcus neoformans та грибів роду Candida spp. Чинить вибіркову дію на цитохром Р450 і, як результат – пригнічує синтез стеролів у клітинах грибів. Діє фунгістатично.

Фармакокінетика.

Азитроміцин. Стійкий у кислому середовищі, має ліпофільні властивості, швидко всмоктується з травного тракту. Після одноразового прийому у дозі 500 мг біодоступність становить приблизно 37 % (ефект першого проходження). Максимальна концентрація у крові досягається через 2-3 години і становить 0,4 мг/л. Зв‘язується з білками зворотнопропорційно концентрації у крові. Зв’язування з білками становить 7-50 %. Період напіввиведення – 68 годин.

Азитроміцин легко проходить через гістогематичні бар’єри. Проникає через мембрани клітин, тому активний стосовно внутрішньоклітинних збудників інфекцій. Концентрація у клітинах і тканинах у 10-50 разів вища за таку у плазмі, а у вогнищі запалення – на 24-30 % більша, ніж у здорових тканинах. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику.

У печінці деметилується. Із жовчею та сечею відповідно виводиться близько 50 % та 6 % препарату у незміненому вигляді.

Секнідазол. Після прийому внутрішньо досить добре (приблизно 80 %) всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 4 години після прийому. Піддається біотрансформації у печінці. Період напіввиведення – майже 20 годин. Проникає через плацентарний бар’єр та у грудне молоко. Виділяється повільно, переважно з сечею.

Флуконазол. Максимальна концентрація в крові фіксується через 0,5-1,5 години після прийому натщесерце. Зв’язування з білками плазми становить 11-12 %. 80 % препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Кліренс препарату пропорційний до кліренсу креатиніну. Період напіввиведення – 30 годин.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки азитроміцину: світло-коричневого кольору, двоопуклі, видовжені таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розламу з одного боку;

таблетки флуконазолу: круглі, двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору, допустимі вкраплення;

таблетки секнідазолу: оранжеві, двоопуклі, видовжені таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Упаковка

Комбі-упаковка № 4: по 1 таблетці азитроміцину, по 1 таблетці флуконазолу і по 2 таблетки секнідазолу у блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Сінком Формулейшнз Лімітед, Індія для Вокхардт Лтд., Індія.

Місцезнаходження

7, Нірай Індастріал Істейт, Оф Махакалі Кейвз Роуд, Андхері (Іст), Мумбай-400093, Індія.

Дозировка Венро Кит комби-упак. №4: таб. п/плен. обол.
Производитель Синком Формулейшен Лтд. для "Вокхард Лтд.", Индия
МНН Comb drug
Фарм. группа Протимікробні та антисептичні препарати, що застосовуються в гінекології.
Регистрация № UA/0004/01/01 от 22.10.2009. Приказ № 762 от 22.10.2009
Код АТХ
Top