Новинки

Молочница? Начни лечение вовремя и выздоровей скорее! Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Псило-бальзам Оказание первой помощи при укусах насекомых Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Винат инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Винат - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: іматиніб (imatinib);

4-[(4-метил-1-піперазиніл)метил]-N-[4-метил-3-[[4-(3-піридиніл)-2-піримідиніл]аміно]-феніл]бензаміду метансульфонат;

Основні фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули зеленого кольору, з відбитками „VEENAT” на корпусі та „NATCO” на кришечці, що містять білий або майже білий порошок;

Склад

1 капсула містить іматинібу мезилату 120 мг, що еквівалентно іматинібу 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, кросповідон, кремній колоїдний безводний, тальк очищений, магнію стеарат.

 Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Код АТС LO1XX28.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Вінат 100 – антинеопластичний засіб, діюча речовина якого, іматиніб, є інгібітором протеїнтирозинкінази (Bcr-Abl-тирозинкінази), аномального фермента, що утворюється дефектом філадельфійської хромосоми при хронічному мієлолейкозі. Препарат інгібує розростання та викликає апоптоз Bcr-Abl-позитивних колоній клітин, свіжих лейкемічних клітин при мієлолейкозі з позитивною філадельфійською хромосомою і при гострому лімфобластному лейкозі.

У дослідженнях, проведених іn vіvo на тваринних моделях з використанням Bcr-Abl-позитивних пухлинних клітин, було показано, що препарат виявляє протипухлинну активність при мототерапії

Іматиніб, крім того, є сильнодіючим інгібітором рецепторів тирозинкінази для фактора росту тромбоцитів (PDGF) і фактора стовбурових клітин (SCF), а також с-kit-мутації. Він пригнічує клітинні реакції, спричинені вищеназваними факторами.

Фармакокінетика. Всмоктування: середня абсорбція вмісту капсули іматинібу становить 98%. Максимальна концентрація спостерігається через 2 – 4 години після прийому.

У діапазоні доз від 25 до 1 000 мг відмічена пряма лінійна залежність значення AUC (показника площі під кривою «концентрація/час») від величини дози. При застосуванні повторних доз, призначуваних 1 раз на добу, фармакокінетика іматинібу не змінювалася. Значення Css (рівноважної концентрації) перевищувало значення вихідної в 1,5 – 2,5 рази.

Розподіл: при клінічно суттєвих концентраціях іматинібу його зв'язування з білками плазми становить близько 95% (головним чином з альбуміном і кислим альфа-глікопротеїном, у невеликих кількостях – з ліпопротеїном).

В осіб старше 65 років збільшення об’єму розподілу препарату не є клінічно значущим.

Виведення: переважно у вигляді метаболітів протягом 7 діб (68% − з каловими масами, 13% − із сечею). У незміненому вигляді виводиться близько 25% дози (20% – з каловими масами і 5% – із сечею). Період напіввиведення іматинібу та його головного метаболіту (N–демітиловане піперазинове похідне) становить близько 18 і 40 годин відповідно.

Сироваткові концентрації іматинібу можуть зростати при порушенні функції печінки.

Показання для застосування

Хронічний мієлоїдний лейкоз з позитивною філадельфійською хромосомою у фазі загострення, включаючи бластний криз, і в стадії ремісії при резистентності до α-інтерферон-терапії.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначають внутрішньо, один раз на добу, під час їди, рекомендують запивати повною склянкою води.

При хронічному мієлолейкозі рекомендована доза іматинібу залежить від фази захворювання і становить:

  • у фазі ремісії: 400 мг на добу;
  • у фазі загострення і при бластному кризі: 600 мг на добу.

Лікування тривале, з метою досягнення і підтримки клінічної і гематологічної ремісії.

При прогресуванні захворювання на фоні призначеної терапії, недостатньому гематологічному ефекті протягом 3 місяців терапії, втраті досягнутої раніше гематологічної відповіді, за умови відсутності побічних ефектів, можливе збільшення дози препарата:

  • у фазі ремісії: до 600 мг на добу;
  • у фазі загострення і при бластному кризі: до 800 мг на добу (в 2 прийоми по 400 мг).

Корегування дози препарату потребується також у випадках порушення функції печінки та проявах нейтропенії і тромбоцитопенії під час лікування.

При порушеннях функції печінки (підвищенні концентрації білірубіну в сироватці крові у 3 рази, активності трансаміназ – у 5 разів порівняно з вихідними рівнями) лікування припиняють до зниження рівня білірубіну в 1,5 разу, трансаміназ − в 5 разів.

Відновлена доза становить:

  • у фазі ремісії: 300 мг на добу;
  • у фазі загострення і при бластному кризі: 400 мг на добу.

Дозування препарату при появі ознак нейтропенії або тромбоцитопенії залежить від стадії захворювання і кількості нейтрофілів і тромбоцитів у крові.

У фазі ремісії

У разі зменшення кількості нейтрофілів менше 1 000 в 1 мкл та/або тромбоцитів менше 50 000 в 1 мкл необхідно відмінити лікування препаратом до того часу, доки кількість нейтрофілів не досягне ≥ 1 500 в 1 мкл і тромбоцитів ≥75 000 в 1 мкл. Відновлена доза становить 400 мг на добу.

У разі повторного зменшення кількості нейтрофілів і тромбоцитів до граничного рівня слід знову відмінити препарат, а при нормалізації кількості зазначених клітин крові до належного рівня вдруге відновлена доза складатимете 300 мг на добу.

У фазі загострення і при бластному кризі

У разі зниження кількості нейтрофілів менше 500 в 1 мкл та/або тромбоцитів менше 10 000 в 1 мкл, лікування препаратом відміняють для встановлення причини цитопенії (проводять біопсію кісткового мозку).

Якщо цитопенія не пов’язана з лейкозом, дозу зменшують до 400 мг на добу. У разі подальшого стійкого зберігання цитопенії протягом 2 тижнів дозу зменшують до 300 мг на добу.

При зберіганні цитопенії у подальшому, протягом 4 тижнів, і якщо її зв’язок з лейкозом не підтверджується, лікування препаратом відміняють, доти, доки кількість нейтрофілів не досягне ≥ 1 000 в 1 мкл і тромбоцитів ≥ 20 000 в 1 мкл. Вдруге відновлена доза складатимете 300 мг на добу.

Побічна дія

Найчастішими проявами побічної дії, пов’язаними з лікуванням препаратом, були нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі, втомлюваність, міалгія та судоми м'язів. В усіх дослідженнях часто відмічалися периферичні набряки переважно в періорбітальній ділянці та нижніх кінцівках. Вони рідко мали виражений характер і зникали при терапії діуретиками, а в деяких випадках минали після зниження дози препарату.

Побічні ефекти, зареєстровані частіше, ніж одиничні спостереження, перелічені нижче за органами і системами.

З боку ЦНС, периферичної нервової системи, психічної сфери: головний біль; часто - запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, порушення сну; рідко – геморагичний інсульт, непритомність, периферична нейропатія, гіперестезія, сонливість, мігрень, депресія, сильне запаморочення.

З боку органів зору: кон’юнктивіт, підвищене сльозовиділення, затуманення зору; рідко – подразнення очей, двоїння, крововилив у кон’юнктиву, сухість очей, набряки вік.

З боку дихальної системи: плевральний випіт, носові кровотечі; рідко – ускладнення дихання, кашель.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, здуття живота, метеоризм, запор, сухість у роті, жовтуха, підвищення печінкових ферментів, гіпербілірубінемія; рідко – шлунково-кишкові крововиливи, мелена, асцит, виразка шлунка, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, виразка слизової оболонки порожнини рота.

З боку сечовидільної системи: можливі прояви ниркової недостатності.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, фебрильна нейтропенія, панцитопенія.

Дерматологічні реакції: періорбітальні набряки, дерматит, екзема, висип; часто – набряки обличчя, набряки вік, свербіж, еритема, сухість шкіри, алопеція, нічна пітливість; рідко – петехії, підвищене потовиділення, уртикарії, ушкодження нігтів, реакції фотосенсибілізації, пурпура.

З боку кістково-м’язової системи: м’язові спазми і судоми, м’язові та скелетні болі та артралгії, часто – припухлість суглобів, рідко – ішіалгія.

З боку організму в цілому: часто – затримка рідини, набряки, пропасниця, слабкість, озноб; рідко – сильне нездужання, зменшення маси тіла.

З боку обміну речовин: анорексія; рідко – дегідратація, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення апетиту.

З боку репродуктивної системи: рідко – гінекомастія, збільшення молочних залоз, набряк мошонки.

З боку лабораторних (гематологічних) показників: цитопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія спостерігались при проведенні всіх досліджень, особливо при застосуванні препарату у високих (≥ 750 мг на добу). Середня тривалість епізодів нейтропеній та тромбоцитопеній була у межах від 2 до 3 тижнів та від 3 до 4 тижнів відповідно.

Виражене підвищення рівня трансаміназ або білірубіну зустрічалося рідко і тривало близько тижня.

Тривала терапія препаратом може призвести до збільшення ризику виникнення опортуністичних інфекцій, включаючи інфекції, що виявляються в результаті реактивації латентних вірусних інфекцій: сепсис, пневмонія, герпес простий, герпес оперізувальний, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до іматинібу чи до компонентів, які входять до складу препарату. Періоди вагітності та лактації.

Передозування

Про випадки передозування препаратом не повідомлялося. Введення дози більше, ніж 800 мг, не практикувалося.

У випадку можливого передозування потрібно негайно припинити застосування препарату, промити шлунок і призначити симптоматичне лікування.

Особливості застосування

Для того, щоб звести до мінімуму небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, препарат слід приймати під час їди і запивати повною склянкою води.

Для пацієнтів, які не можуть ковтати капсулу цілою, вміст капсули може бути розчинений у склянці води або яблучного соку. Важливо уникати контакту вмісту капсули із слизовою оболонкою очей або ненавмисного вдихання (особливо для жінок дітородного віку). Після розкривання капсули слід одразу ретельно вимити руки.

Слід бути обережним при призначенні лікування препаратом пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки можливо посилення його терапевтичної дії.

У зв’язку з тим, що при лікуванні препаратом можлива затримка рідини в організмі з проявами плеврального випоту, периферичних набряків, набряку легенів, асциту, пацієнтів слід регулярно зважувати. У разі швидкого і несподіваного збільшення маси тіла потрібно відмінити лікування препаратом, провести ретельне обстеження пацієнта та за необхідності призначити відповідне лікування.

Відомостей про застосування іматинибу дітьми та підлітками до 18 років немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При одночасному застосуванні іматинібу з інгібіторами фермента CYРЗА4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин) можливо збільшення концентрації іматинібу в плазмі.

Застосування іматинібу разом з препаратами – індукторами CYРЗА4 (дексаметазоном, фенітоїном, карбамазепіном, рифампіцином, фенобарбіталом) може призвести до зниження концентрації іматинібу.

При одночасному застосуванні із симвастатином, Cmax та AUC симвастатину збільшуються внаслідок інгібування CYРЗА4 іматинібом.

Потрібно з обережністю призначати Вінат 100 разом з препаратами, які містять парацетамол.

Умови та термін зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30°С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності − 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 10 капсул у контурній чарунковій упаковці; по 1, 3 або 5 контурних чарункових упаковок у картонній пачці.

Виробник

ТОВ “Львівтехнофарм”.

Адреса

м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.

Дозировка Винат капсулы по 100 мг №10
Производитель Львовтехнофарм, ООО, г.Львов, Украина
МНН Imatinib
Фарм. группа Антинеопластические средства.
Регистрация № UA/3545/01/01 от 28.07.2005. Приказ № 381 от 28.07.2005
Код АТХ
Top