Вирелакир инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Вирелакир - инструкция по применению

Вирелакир таблетки, п/плен. обол. по 250 мг (дасабувир) №56 (14х4) в упак.
Перевести на русский язык:
Перевести

(VYRELAKIR®)

Склад:

діючі речовини: дасабувір;

1 таблетка містить дасабувіру 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, коповідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний (E 551), магнію стеарат, спирт полівініловий, титану діоксид (E 171), макрогол 3350, тальк, заліза оксиди (E 172). Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою бежевого кольору з тисненням «AV2» з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Противірусні засоби для лікування гепатиту С. Дасабувір.

Код АТХ J05A P09.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.

Дасабувір є ненуклеозидним інгібітором РНК-залежної РНК-полімерази вірусу гепатиту С, що кодується геном NS5B та відіграє ключову роль у реплікації вірусного геному.

Одночасне застосування Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром поєднує три противірусні препарати прямої дії з різними механізмами дії та профілями резистентності, що не перекриваються, мішенню цих препаратів є вірус гепатиту С на багатьох етапах життєвого циклу вірусу. Для отримання більш детальної інформації дивіться інструкцію для медичного застосування комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості комбінації лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір оцінювали за участю здорових дорослих добровольців та пацієнтів з хронічним гепатитом C. В таблиці 1 наведено середні геометричні значення Cmax та AUC, які спостерігалися після декількох застосувань лікарського засобу Вірелакір у дозі 250 мг два рази на добу та комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір 25 мг/150 мг/100 мг один раз на добу разом з їжею у здорових добровольців.

Таблиця 1.

Препарат
Cmax (нг/мл (CV%)
AUC (нг*год/мл) (CV%)
Дасабувір
1030 (31)
6840 (32)
Абсорбція.

Дасабувір абсорбувався після перорального прийому з середнім значенням Tmax приблизно 4 - 5 годин. Показники експозиції дасабувіру підвищувалися пропорційно дозі, а накопичення було мінімальним. Фармакокінетичний рівноважний стан дасабувіру при застосуванні з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір досягається приблизно через 12 днів прийому.

Вплив їжі на абсорбцію.

Дасабувір слід приймати разом з їжею. В усіх клінічних випробуваннях дасабувір приймали разом з їжею.

Їжа підвищувала експозицію (AUC) дасабувіру до 30% відносно прийому натще. Підвищення експозиції були подібними незалежно від типу їжі (наприклад, з високим вмістом жиру у порівнянні з середнім вмістом жиру) чи вмісту калорій (приблизно 600 ккал у порівнянні з приблизно 1000 ккал). З метою максимізації абсорбції лікарський засіб Вірелакір слід приймати разом з їжею без урахування вмісту жиру або калорій.

Розподіл.

Дасабувір в значній мірі зв’язується з білками плазми. Зв’язування з білками плазми не зазнає суттєвої зміни у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки. Співвідношення концентрацій у крові та плазмі у людей становили 0,5 - 0,7, що вказує на переважний розподіл дасабувіру в плазмі цільної крові. Дасабувір більше ніж на 99,5%, а основний метаболіт дасабувіру M1 на 94,5% зв’язувався з білками плазми у діапазоні концентрацій від 0,05 до 5 мкг/мл. В рівноважному стані співвідношення експозицій M1 і дасабувіру становить приблизно 0,6. З огляду на зв’язування з білками та активність M1 проти ВГС генотипу 1 in vitro, очікується, що його внесок у ефективність майже дорівнює внеску дасабувіру. Крім того, M1 є субстратом печінкових транспортерів захоплення сімейства OATP та OCT1, тому його концентрація в гепатоцитах і, відповідно, внесок у ефективність можуть бути більшим, ніж у дасабувіру.

Метаболізм та виведення.

Дасабувір метаболізується, головним чином, за допомогою CYP2C8 та меншою мірою за допомогою CYP3A. Після прийому дози 400 мг 14C-дасабувіру в людей дасабувір у незміненому вигляді був основним компонентом (приблизно 60%) радіоактивності в плазмі, пов’язаної з препаратом. В плазмі було виявлено сім метаболітів. Після прийому разової дози найбільш активним метаболітом в плазмі був M1, що обумовлював 21% радіоактивності, пов’язаної з препаратом (AUC) в кровообігу; він утворюється шляхом окислювального метаболізму, головним чином, за допомогою CYP2C8.

Після прийому дасабувіру разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір середній період напіввиведення дасабувіру становив приблизно 6 годин. Після прийому дози 400 мг 14C-дасабувіру приблизно 94% радіоактивної речовини виводилося з калом та незначна кількість (приблизно 2%) - з сечею. Дасабувір у незміненому вигляді становив 26,2%, а M1 - 31,5% сукупної дози в калі. M1 виводився, головним чином, шляхом прямої екскреції з жовчю за участі УГТ-опосередкованої глюкуронідації та меншою мірою за допомогою окислювального метаболізму.

Дасабувір не інгібує транспортер органічних аніонів (OAT1) in vivo. Очікується, що в клінічно значущих концентраціях він також не інгібує транспортери органічних катіонів (OCT2), транспортери органічних аніонів (OAT3) або білки екструзії лікарських засобів та токсинів (MATE1 та MATE2K); отже, дасабувір не впливає на транспорт інших лікарських засобів за допомогою цих білків.

Особливі групи пацієнтів. Пацієнти літнього віку.

У результаті популяційного аналізу фармакокінетичних даних, отриманих з клінічних досліджень третьої фази, було виявлено, що збільшення або зменшення віку на 10 років відносно 54 років (медіани віку у дослідженнях третьої фази) призводить до менш ніж 10% зміни показників експозиції дасабувіру. Інформація стосовно фармакокінетики у пацієнтів віком >75 років відсутня.

Стать або маса тіла.

У результаті популяційного аналізу фармакокінетичних даних, отриманих в клінічних дослідженнях третьої фази, було виявлено, що у пацієнтів жіночої статі показники експозиції дасабувіру були приблизно на 14 - 30% вищі, ніж у пацієнтів чоловічої статі. Зміна маси тіла на 10 кг відносно 76 кг (медіана маси тіла у дослідженнях третьої фази) призводить до менш ніж 10% зміни показників експозиції дасабувіру.

Расова або етнічна приналежність.

У результаті популяційного аналізу фармакокінетичних даних, отриманих в клінічних дослідженнях третьої фази, було виявлено, що пацієнти монголоїдної раси мали на 29 - 39% вищі показники експозиції дасабувіру, ніж представники інших рас.

Порушення функції нирок.

Фармакокінетику комбінації омбітасвіру 25 мг, паритапревіру 150 мг і ритонавіру 100 мг з дасабувіром 400 мг оцінювали у пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 60 - 89 мл/хв), помірним (кліренс креатиніну 30 - 59 мл/хв) і тяжким (кліренс креатиніну 15 - 29 мл/хв) порушенням функції нирок у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок середні значення AUC дасабувіру були відповідно на 21%, 37% та 50% вищими. Значення AUC метаболіту дасабувіру M1 були відповідно на 6%, 10% та 13% нижчими.

Зміни експозиції дасабувіру в пацієнтів з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок не вважаються клінічно значущими. Обмежені дані щодо пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності вказують на відсутність клінічно значущих змін в експозиції в цій групі пацієнтів. Для ВГС-інфікованих пацієнтів з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок або пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, коригування дози лікарського засобу Вірелакір не потрібне.

Порушення функції печінки.

Фармакокінетику комбінації дасабувіру 400 мг, омбітасвіру 25 мг, паритапревіру 200 мг і ритонавіру 100 мг оцінювали у пацієнтів з легким (клас А за Чайлдом - П’ю), помірним (клас В за Чайлдом - П’ю) і тяжким (клас С за Чайлдом - П’ю) порушенням функції печінки у порівнянні з пацієнтами з нормальною печінковою функцією.

У пацієнтів з легким, помірним і тяжким порушенням функції печінки середні значення AUC дасабувіру були відповідно на 17% вищими, на 16% нижчими та на 325% вищими. Значення AUC метаболіту дасабувіру M1 не змінювались, були на 57% нижчими та на 77% вищими відповідно. Зв’язування дасабувіру і метаболіту M1 з білками плазми у пацієнтів з порушенням функції печінки і у пацієнтів з нормальною печінковою функцією відрізнялось незначно.

Діти.

Фармакокінетика лікарського засобу Вірелакір разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір у дітей не досліджувалась.

Клінічні характеристики. Показання.

Лікування хронічного гепатиту C (ХГС) у дорослих, у комбінації з іншими лікарськими засобами. Для отримання детальної інформації щодо генотип-специфічної активності дивись розділи «Особливі заходи безпеки» та «Спосіб застосування та дози».

Протипоказання.
  • Підвищена чутливість до дасабувіру або до будь-якого неактивного компонента препарату.
  • Помірне або тяжке порушення функції печінки (класи В та С за Чайлдом – П’ю).
  • Одночасне застосування з препаратами, що містять етинілестрадіол, наприклад, такими, що містяться у більшості пероральних контрацептивів або контрацептивних вагінальних кільцях.
  • Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, кліренс яких значною мірою залежить від CYP3A і підвищення плазмових рівнів яких асоціюється з розвитком серйозних та небезпечних для життя небажаних явищ. До таких належать: альфузозину гідрохлорид, аміодарон, астемізол, терфенадин, блонансерин, цизаприд, колхіцин у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки, дизопірамід, дронедарон, ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін, метилергометрин, фузидова кислота, ловастатин, симвастатин, аторвастатин, луразидон, пероральний мідазолам, тріазолам, пімозид, кветіапін, хінідин, ранолазин, сальметерол, силденафіл (для лікування легеневої артеріальної гіпертензії), тікагрелор.
  • Одночасне застосування з препаратами, які є потужними чи помірними індукторами ферментів, призводить до зниження концентрації дасабувіру в плазмі та зменшення його терапевтичного ефекту. Наприклад: карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, ефавіренз, невірапін, етравірин, ензалутамід, мітотан, рифампіцин, препарати рослинного походження, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).
  • Одночасне застосування з препаратами, які є потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, гемфіброзил) і можуть підвищувати концентрацію дасабувіру в плазмі.
  • Одночасне застосування з препаратами, які є потужними індукторами CYP2C8, може значно знизити концентрацію дасабувіру в плазмі.

Лікарський засіб Вірелакір застосовується разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Для отримання інформації стосовно протипоказань до застосування комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір дивіться інструкцію для медичного застосування препарату.

Якщо лікарський засіб Вірелакір призначають разом з рибавірином, то слід також враховувати протипоказання до застосування рибавірину. Для отримання детальної інформації зверніться до інструкції для медичного застосування.

Особливі заходи безпеки.

Лікарський засіб Вірелакір не рекомендовано до застосування як монотерапію. Цей препарат слід застосовувати у комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування вірусного гепатиту С.

Ризик декомпенсації функції печінки / печінкової недостатності у пацієнтів з цирозом.

Післяреєстраційні дані про застосування лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з рибавірином або без нього містять повідомлення про випадки декомпенсації печінкової недостатності, включаючи необхідність трансплантації печінки або летальний наслідок. У більшості пацієнтів з такими важкими наслідками були докази наявності занедбаного або декомпенсованого цирозу ще до початку лікування. Хоча причинний зв'язок важко встановити через пізню стадію захворювання, потенційний ризик не може бути виключений.

Лікарський засіб Вірелакір протипоказаний пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції печінки (класи В та С за Чайлдом – П’ю) (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з цирозом печінки:

  • Необхідний контроль клінічної симптоматику у зв’язку з можливою появою ознак декомпенсації функції печінки (таких як асцит, печінкова енцефалопатія, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу);
  • біохімічні показники функції печінки, включаючи прямий білірубін, потрібно оцінювати перед початком лікування, протягом перших 4 тижнів лікування та надалі за клінічними показаннями;
  • слід припинити лікування в разі появи чітких ознак декомпенсації функції печінки.
Підвищений ризик підйому рівня АЛТ.

В ході клінічних досліджень застосування дасабувіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з рибавірином або без нього менш ніж у 1% пацієнтів (35 з 3039) після початку лікування спостерігалось підвищення сироваткових рівнів АЛТ до значень, що в 5 та більше разів перевищували верхню межу норми. Підвищені рівні АЛТ були зазвичай асимптоматичними, виникали протягом перших 4 тижнів лікування, не супроводжувались підйомом рівнів білірубіну та знижувались протягом 2 тижнів після появи на фоні продовження прийому Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з рибавірином або без нього. Такі підйоми рівнів АЛТ спостерігались достовірно частіше у пацієнтів, які використовували лікарські засоби, що містять етинілестрадіол, наприклад, комбіновані пероральні контрацептиви, контрацептивні пластирі або контрацептивні вагінальні кільця (6 з 25). На відміну від цього, серед жінок, які використовували інші типи естрогенів, такі як естрадіол і кон’юговані естрогени, що застосовуються в замісній гормональній терапії, частота випадків підвищення АЛТ була подібною до такої у пацієнтів, що не приймали жодних естрогенів (1%).

Пацієнтів, які використовували лікарські засоби, що містять етинілестрадіол (комбіновані пероральні контрацептиви або контрацептивні вагінальні кільця) потрібно бути перевести на альтернативний метод контрацепції (наприклад прогестин або негормональні методи) до початку терапії Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Хоча підвищення рівнів АЛТ, пов’язане із застосуванням Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, були безсимптомними, пацієнтам слід повідомити про необхідність негайно звернутися за консультацією лікаря у разі появи ранніх ознак запалення печінки, таких як втома, слабкість, відсутність апетиту, нудота і блювання, а також більш пізніх ознак, таких як жовтяниця або знебарвлення калу. Постійний моніторинг ферментів печінки не є необхідним для пацієнтів, які не мають цирозу. Рання відміна прийому лікарського засобу може призвести до резистентності до препарату, але невідомо, як це може вплинути на подальшу терапію.

Вагітність та супутнє застосування з рибавірином.

Особливої обережності слід дотримуватися, щоб уникнути вагітності у пацієнток і жінок-партнерів пацієнтів чоловічої статі, які застосовують Вірелакір у комбінації з рибавірином.

Для отримання детальної інформації слід ознайомитися з Інструкцію для медичного застосування рибавірину.

Генотип-специфічна активність.

Щодо рекомендованих режимів для різних генотипів ВГС див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Ефективність дасабувіру не встановлено для пацієнтів з іншими генотипами ВГС, окрім генотипу 1. Вірелакір не слід застосовувати для лікування інших генотипів, окрім 1.

Одночасне застосування з іншими противірусними препаратами прямої дії проти ВГС.

Безпеку та ефективність Вірелакіру досліджено при застосуванні в комбінації з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та/або рибавірином. Застосування з іншими противірусними засобами не досліджувалося, тому не може бути рекомендовано.

Повторне лікування.

Ефективність лікування дасабувіром для пацієнтів, що раніше отримували дасабувір або інші лікарські засоби, що можуть викликати перехресну резистентність, не встановлено.

Застосування з такролімусом, сиролімусом та еверолімусом.

Одночасне призначення Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з такролімусом, сиролімусом або еверолімусом, що застосовується системно, підвищує концентрацію імуносупресанта шляхом CYP3A-інгібування ритонавіром. Серйозні та/або такі, що становлять загрозу для життя, побічні реакції спостерігалися при одночасному призначенні Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір та з такролімусом, що застосовувався системно. Такий самий ризик прогнозується при одночасному застосуванні з сиролімусом або еверолімусом.

Слід уникати призначення такролімусу або сиролімусу з Вірелакіром та з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, якщо ризик переважає користь. Одночасно застосовувати необхідно з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Еверолімус не можна призначати через відсутність інформації щодо коригування доз.

Концентрацію такролімусу або сиролімусу в крові слід контролювати після початку і протягом усього сумісного використання. За необхідності дозу та/або частоту прийому такролімусу або сиролімусу слід відкоригувати. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом щодо будь-яких змін функції нирок або небажаних явищ, пов'язаних з такролімусом або сиролімусом.

Застосування з глюкокортикоїдами, що метаболізуються CYP3A (наприклад флютиказоном).

Необхідно проявляти обережність, застосовуючи лікарський засіб Вірелакір разом з флютиказоном чи іншими глюкокортикоїдами, що метаболізуються за допомогою CYP3A. Супутнє застосування інгаляційних глюкокортикоїдів, що метаболізуються за допомогою CYP3A, може підвищувати системну експозицію глюкокортикоїдів, а при застосуванні схем, що містили ритонавір, спостерігалися випадки синдрому Кушинга та подальшого пригнічення функції кори надниркових залоз. Супутнє застосування лікарського засобу Вірелакір та глюкокортикоїдів, особливо довгострокове, слід розпочинати, тільки якщо потенційна користь лікування переважає ризик системних ефектів кортикостероїдів.

Застосування зі статинами.

Одночасне застосування із симвастатином, ловастатином та аторвастатином протипоказане.

Застосування з розувастатином.

Дасабувір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір збільшує експозицію розувастатину більш ніж у 3 рази. Якщо лікування розувастатином необхідне під час терапії Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, максимальна денна доза розувастатину повинна бути 5 мг.

Застосування з пітавастатином та флувастатином.

Взаємодія з пітавастатином та флувастатином не досліджувалася. Теоретично одночасне застосування Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір може збільшити експозицію пітавастатину та флувастатину. Тимчасове припинення терапії пітавастатином та флувастатином рекомендоване протягом лікування комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Якщо одночасна терапія статинами є необхідною під час лікування Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, можливій перехід на зменшені дози правастатину/розувастатину.

Лікування пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ.

Вірелакір рекомендований до застосування разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, і ритонавір може сприяти відбору мутацій резистентності до інгібіторів протеази у коінфікованих ВГС/ВІЛ пацієнтів, якщо вони не отримують антиретровірусну терапію. Пацієнти з коінфекцією ВГС/ВІЛ, які не отримують супресивної антиретровірусної терапії, не повинні лікуватися Вірелакіром.

У разі наявності коінфекції ВГС/ВІЛ слід ретельно враховувати взаємодії між препаратами.

Атазанавір можна застосовувати у комбінації з Вірелакіром та омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром в один і той самий час. Атазанавір слід застосовувати без ритонавіру, оскільки 100 мг ритонавіру один раз на день входить до складу фіксованої комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Комбінація може підвищити ризик гіпербілірубінемії (в тому числі очної жовтяниці), особливо коли рибавірин входить до режиму лікування хронічного ВГС.

Дарунавір у дозі 800 мг 1 раз на день можна приймати в один і той самий час, що і Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром, у разі відсутності резистентності до інгібіторів протеази (знижена експозиція дарунавіру). Дарунавір потрібно застосовувати без ритонавіру, оскільки 100 мг ритонавіру один раз на добу входить до складу фіксованої комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Щодо застосування інших інгібіторів протеази ВІЛ, окрім атазанавіру та дарунавіру, див. інструкцію для медичного застосування комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Експозиція ралтегравіру істотно збільшується (в 2 рази). Комбіноване застосування протягом 12 - 24 тижнів обмеженій вибірці пацієнтів не викликало ніяких реакцій.

Експозиція рилпівірину істотно збільшується (в 3 рази) при одночасному застосуванні з Вірелакіром та омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з потенційним збільшенням інтервалу QT. Додавання до схеми лікування інгібіторів протеази ВІЛ (атазанавіру, дарунавіру) може ще більше підвищити експозицію рилпівірину, тому не рекомендоване. Рилпівірин слід застосовувати з обережністю та повторно контролювати ЕКГ.

Інші ННІЗТ, окрім рилпівірину (наприклад ефавіренз, етравірин і невірапін), протипоказані.

Реактивація вірусу гепатиту B.

Випадки реактивації вірусу гепатиту В (ВГВ), інколи летальні, було зареєстровано під час або після лікування противірусними засобами прямої дії. Скринінг щодо наявності ВГВ слід проводити у всіх пацієнтів до початку лікування. Пацієнти з коінфекцією ВГС/ВГВ мають ризик реактивації ВГВ, і тому вони потребують спостереження та ведення відповідно до чинних клінічних рекомендацій.

Депресія або психічні захворювання.

Повідомлялося про випадки депресії та більш рідкі суїцидальні настрої та спроби самогубства на фоні застосування омбітасвіру/паритапревіру/ритонавіру з Вірелакіром або без нього; в більшості випадків в схемі лікування був присутній рибавірин. Хоча деякі пацієнти мали в анамнезі депресію, психічне захворювання та/або зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами, причинний зв’язок із застосуванням омбітасвіру/паритапревіру/

ритонавіру з Вірелакіром або без нього виключати не можна. Обережність слід проявляти щодо пацієнтів, які мають в анамнезі депресію або психічне захворювання. Пацієнтам або їх опікунам слід повідомляти лікаря про будь-які зміни в поведінці або настрої та про будь-яке суїцидальне мислення.

Діти.

Ефективність та безпеку застосування лікарського засобу Вірелакір дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Лактоза.

Вірелакір містить лактозу. Пацієнтам зі спадковим порушенням толерантності до галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дасабувір слід завжди застосовувати разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/

ритонавір. У разі супутнього застосування вони мають взаємний вплив. Отже, профіль взаємодії цих компонентів слід розглядати в комбінації.

Фармакодинамічна взаємодія.

Супутнє застосування з індукторами ферментів може збільшувати ризик появи небажаних явищ та підвищення АЛТ.

Супутнє застосування з етинілестрадіолом може збільшувати ризик підвищення АЛТ. Приклади індукторів ферментів, супутнє призначення яких протипоказане, наведені в розділі «Протипоказання».

Фармакокінетична взаємодія. Потенційній вплив лікарського засобу Вірелакір на фармакокінетику інших лікарських засобів.

У дослідженнях взаємодії препаратів in vivo оцінювали сукупний ефект комбінованої терапії, що включала ритонавір. У наступному розділі описано деякі транспортні молекули та метаболічні ферменти, на які впливає дасабувір в поєднанні з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Нижче наведено рекомендації щодо потенційних взаємодій з іншими лікарськими засобами та корекції доз лікарського засобу Вірелакір у разі супутнього застосування з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Лікарські засоби, що метаболізується CYP3A4.

За детальною інформацією зверніться до інструкції для медичного застосування лікарського засобу омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Лікарські засоби, що транспортуються за допомогою ОАТР.

За детальною інформацією щодо субстратів OATP1B1, OATP1B3 та OATP2B1 зверніться до інструкції для медичного застосування лікарського засобу омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Лікарські засоби, що транспортуються за допомогою BCRP.

Дасабувір є інгібітором BCRP in vivo. Супутнє застосування дасабувіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір разом з лікарськими засобами, які є субстратами BCRP, може підвищувати плазмові концентрації цих субстратів транспортера, що потенційно потребує коригування дози/клінічного моніторингу. До таких лікарських засобів належать сульфасалазин, іматиніб і деякі статини. Нижче наведено окремі рекомендації щодо розувастатину, який вивчався у дослідженнях взаємодії між лікарських засобів.

Лікарські засоби, що транспортуються за допомогою P-gp в кишечнику.

Хоча дасабувір є інгібітором P-gp in vitro, не було відзначено суттєвої зміни в експозиції субстрату P-gp дигоксину у разі його застосування одночасно з лікарським засобом Вірелакір та комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Не можна виключити, що системна експозиція дабігатрану етексилату підвищується через інгібування дасабувіром P-gp у кишечнику.

Лікарські засоби, що метаболізується шляхом глюкуронідації.

Дасабувір є інгібітором UGT1A1 in vivo. Супутнє застосування дасабувіру з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином за допомогою UGT1A1, призводить до підвищення плазмових концентрацій таких лікарських засобів. Для лікарських засобів з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, левотироксин) рекомендується рутинний клінічний моніторинг. Див. нижче для отримання конкретних рекомендацій щодо ралтегравіру та бупренорфіну, які оцінювались у дослідженнях взаємодії. Було також виявлено, що дасабувір інгібує UGT1A4, 1A6 та кишковий UGT2B7 in vitro у концентраціях, що відповідні таким in vivo.

Лікарські засоби, що метаболізується за допомогою CYP2C19.

Супутнє застосування дасабувіру разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір може знизити експозицію лікарських засобів, що метаболізуються CYP2C19 (наприклад, лансопразол, езомепразол, S-мефенітоїн), що може потребувати коригування дози та клінічного моніторингу. Субстрати CYP2C19, які були оцінені у дослідженнях взаємодії, включають омепразол і есциталопрам.

Лікарські засоби, що метаболізується за допомогою CYP2C9.

Дасабувір, що застосовувався разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, не впливав на експозицію субстрату CYP2C9 варфарину. Очікується, що інші субстрати CYP2C9, такі як НПЗП (наприклад ібупрофен), протидіабетичні засоби (наприклад глімепірид, гліпізид), не потребують коригування дози.

Лікарські засоби, що метаболізується за допомогою CYP2D6 або CYP1A2.

Дасабувір, що застосовувався разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, не впливав на експозицію субстрату CYP2D6/CYP1A2 дулоксетину. Експозиція циклобензаприну, субстрату CYP1A2, зменшується. Клінічний моніторинг та коригування дози може бути потрібно для субстратів CYP1A2 (наприклад, ципрофлоксацин, циклобензаприн, теофілін і кофеїн). Очікується, що для субстратів CYP2D6 (наприклад, дезипрамін, метопролол і декстрометорфан) не потрібне коригування дози.

Лікарські засоби, що екскретуються за допомогою транспортних білків.

Дасабувір не інгібує транспортер органічних аніонів (OAT1) in vivo, що підтверджується відсутністю взаємодії з тенофовіром (субстратом OAT1). Дослідження in vitro демонструють, що дасабувір у клінічно значущих концентраціях не є інгібітором транспортерів органічних катіонів (OCT2), транспортерів органічних аніонів (OAT3) або білків екструзії лікарських засобів та токсинів (MATE1 та MATE2K). Таким чином, очікується, що дасабувір не впливає на препарати, які екскретуються головним чином нирками за допомогою цих транспортерів .

Потенційний вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дасабувіру. Лікарські засоби, що інгібують CYP2C8.

Супутнє застосування дасабувіру з лікарськими засобами, що інгібують CYP2C8 (наприклад терифлуномідом, деферасироксом), може підвищувати плазмову концентрацію дасабувіру. Потужні інгібітори CYP2C8 протипоказані до застосування з дасабувіром (див. розділ «Протипоказання».

Лікарські засоби - індуктори ферментів.

Вважається, що супутнє застосування дасабувіру з лікарськими засобами, які є помірними чи потужними індукторами ферментів, призводить до зниження плазмової концентрації дасабувіру та зменшення їхнього терапевтичного ефекту. Протипоказані індуктори ферментів представлено в розділі «Протипоказання».

Дасабувір є субстратом P-gp та BCRP, а його основний метаболіт M1 є субстратом OCT1 in vitro. Вважається, що інгібування P-gp та BCRP не призводить до клінічно значущого підвищення експозиції дасабувіру.

Метаболіт дасабувіру M1 визначався кількісно в усіх дослідженнях взаємодії препаратів. Зміни експозиції метаболіту зазвичай збігаються з тими, що спостерігалися для дасабувіру, окрім досліджень інгібітору CYP2C8 гемфіброзилу, в яких експозиція метаболіту знижувалась на ≤95%, та індуктора CYP3A карбамазепіну, в яких експозиція метаболіту знижувалась тільки на ≤39%.

Пацієнти, які отримують антагоністи вітаміну К.

Оскільки функція печінки може змінюватися під час лікування препаратом Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, рекомендується ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Дослідження взаємодії лікарських засобів.

Рекомендації щодо супутнього застосування лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавіром для ряду лікарських засобів наведено нижче.

Якщо на фоні прийому лікарського засобу Вірелакір з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір пацієнт вже приймає або починає приймати інший лікарський засіб (засоби), для якого очікується потенційна взаємодія препаратів, слід розглянути можливість коригування дози супутнього лікарського засобу (засобів) або відповідного клінічного моніторингу.

Якщо коригування дози супутнього лікарського засобу (засобів) обумовлене лікуванням Вірелакіром з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, слід провести повторне коригування дози після завершення прийому Вірелакіру з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Нижче наведено дані про вплив на концентрацію дасабувіру комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір та супутніх лікарських засобів. Стрілки вказують на направлення змін показників експозиції (Cmax та AUC) лікарських засобів (↑ - збільшуються більше ніж на 20%; ↓ - зменшуються більш ніж на 20%; ↔ - не змінюються або змінюються менш ніж на 20%).

Цей перелік не є вичерпним. Лікарський засіб Вірелакір застосовується разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Для отримання інформації про взаємодії з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір зверніться до інструкції для медичного застосування лікарського засобу Вільвіо.

Взаємодії між комбінацією лікарських засобів Вірелакір та омбітасвір/паритапревір/ритонавір та іншими лікарськими засобами:

Антагоніст альфа 1-адренорецепторів.

Альфузозин (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ альфузозину. Одночасне застосування протипоказане.

Аміносаліцилати.

Сульфасалазин (інгібування BCRP паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ сульфасалазину. Сульфасалазин застосовувати з обережністю.

Блокатори рецепторів ангіотензину.

Валзартан, лозартан, кандезартан (інгібування OATP1B та/або CYP3A4 паритапревіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ валзартану, ↑ лозартану, ↑ кандезартану. Рекомендований клінічний моніторинг і зниження дози блокаторів рецепторів ангіотензину.

Протиаритмічні засоби.

Аміодарон, дронедарон, хінідин, ранолазин (інгібування CYP3A4 ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ аміодарону, ↑ дронедарону, ↑ хінідину, ↑ ранолазину. Одночасне застосування протипоказане.

Бепридил, лідокаїн (системно), пропафенон. Очікується: ↑ бепридилу, ↑ лідокаїну, ↑ пропафенону. Рекомендовано знизити дозу протиаритмічних засобів та контролювати їх терапевтичну концентрацію в крові.

Дигоксин 0,5 мг разова доза (інгібування P-gp паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром). Очікується: ↔ дигоксин, Cmax 1,15 (1,04–1,27), AUC 1,16 (1,09–1,23), Ctrough 1,01 (0,97–1,05); ↔ омбітасвір, Cmax 1,03 (0,97–1,10), AUC 1,00 (0,98–1,03), Ctrough 0,99 (0,96–1,02); ↔ паритапревіру, Cmax 0,92 (0,80–1,06), AUC 0,94 (0,81–1,08), Ctrough 0,92 (0,82–1,02); ↔ дасабувір, Cmax 0,99 (0,92–1,07), AUC 0,97 (0,91–1,02), Ctrough 0,99 (0,92–1,07). Корекція дози не потрібна, рекомендований належний моніторинг рівнів дигоксину в сироватці крові.

Антибіотики (системне застосування).

Кларитроміцин, телітроміцин (інгібування CYP3A4/P-gp кларитроміцином та ритонавіром.

Не досліджувалося. Очікується: ↑ кларитроміцин, ↑ телітроміцин, ↑ паритапревіру, ↑ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане.

Еритроміцин (інгібування CYP3A4/P-gp еритроміцином, паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ еритроміцин, ↑ паритапревіру, ↑ дасабувір.

Одночасне застосування з еритроміцином може призвести до підвищення концентрацій еритроміцину та паритапревіру. Застосовувати з обережністю.

Фузидова кислота (інгібування CYP3A4 ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ фузидова кислота. Одночасне застосування протипоказане.

Сульфаметоксазол, триметоприм 800/160 мг два рази на добу (збільшення концентрації дасабувіру, можливо, через CYP2C8 інгібування триметопримом). ↑ сульфаметоксазол, Cmax 1,21 (1,15–1,28), AUC 1,17 (1,14–1,20), Ctrough 1,15 (1,10–1,20); ↑ триметоприм, Cmax 1,17 (1,12–1,22), AUC 1,22 (1,18–1,26), Ctrough 1,25 (1,19–1,31); ↔ омбітасвір, Cmax 0,88 (0,83–0,94), AUC 0,85 (0,80–0,90); ↓ паритапревір, Cmax 0,78 (0,61–1,01), AUC 0,87 (0,72–1,06); ↑ дасабувір, Cmax 1,15 (1,02–1,31), AUC 1,33 (1,23–1,44). Коригування дози Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не потрібне.

Протипухлинні засоби.

Ензалутамід, мітотан (індукування CYP3A4 ензалутамідом або мітотаном).

Не досліджувалося. Очікується: ↓ омбітасвір, ↓ паритапревіру, ↓ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане.

Іматиніб (інгібування BCRP паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ іматиніб. Рекомендований клінічний моніторинг і зниження дози іматинібу.

Антикоагулянти.

Варфарин (5 мг разова доза та інші антагоністи вітаміну К). ↔ R-варфарин, Cmax 1,05 (0,95–1,17), AUC 0,88 (0,81–0,95), Ctrough 0,94 (0,84–1,05); ↔ S-варфарин, Cmax 0,96 (0,85–1,08), AUC 0,88 (0,81–0,96), Ctrough 0,95 (0,88–1,02); ↔ омбітасвір, Cmax 0,94 (0,89–1,00), AUC 0,96 (0,93–1,00), Ctrough 0,98 (0,95–1,02); ↔ паритапревіру Cmax 0,98 (0,82–1,18), AUC 1,07 (0,89–1,27), Ctrough 0,96 (0,85–1,09); ↔ дасабувір, Cmax 0,97 (0,89–1,06), AUC 0,98 (0,91–1,06), Ctrough 1,03 (0,94–1,13). Ніяких змін у фармакокінетиці варфарину не очікується. Рекомендований належний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) для всіх антагоністів вітаміну К через зміни функцій печінки протягом лікування Вірелакіром з омбітасвір/паритапревір/ритонавіром.

Дабігатрану етексилат (інгібування кишкового P-gp паритапревіром та ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ дабігатрану етексилат. Комбінація Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром може підвищувати плазмову концентрацію дабігатрану етексилату. Застосовувати з обережністю.

Флуїндіон. ↓ флуїндіон. Рекомендований моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Протисудомні засоби.

Карбамазепін 200 мг 1 раз на день з подальшим застосуванням 200 мг два рази на день (індукування CYP3A4 карбамазепіном). ↔ карбамазепін, Cmax 1,10 (1,07–1,14), AUC 1,17 (1,13–1,22), Ctrough 1,35 (1,27–1,45); ↓ карбамазепін 10,11 – епоксид, Cmax 0,84 (0,82–0,87), AUC 0,75 (0,73–0,77), Ctrough 0,57 (0,54–0,61); ↓ омбітасвір Cmax 0,69 (0,61–0,78), AUC 0,69 (0,64–0,74); ↓ паритапревіру Cmax 0,34 (0,25–0,48), AUC 0,30 (0,23–0,38); ↓ дасабувір Cmax 0,45 (0,41–0,50), AUC 0,30 (0,28–0,33). Одночасне застосування протипоказане

Фенобарбітал (індукування CYP3A4 фенобарбіталом). Не досліджувалося. Очікується: ↓ омбітасвір, ↓ паритапревіру, ↓ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане.

Фенітоїн (індукування CYP3A4 фенітоїном). Не досліджувалося. Очікується: ↓ омбітасвір, ↓ паритапревіру, ↓ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане.

S-мефенітоїн (індукування CYP2C19 ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↓ S-мефенітоїн. Для S-мефенітоїну можуть бути потрібні клінічний моніторинг і корекція дози.

Антидепресанти.

Есциталопрам (10 мг разова доза). ↔ есциталопрам, Cmax 1,00 (0,96–1,05), AUC 0,87 (0,80–0,95); ↑ S-десметилциталопрам, Cmax 1,15 (1,10–1,21), AUC 1,36 (1,03–1,80); ↔ омбітасвір, Cmax 1,09 (1,01–1,18), AUC 1,02 (1,00–1,05), Ctrough 0,97 (0,92–1,02); ↔ паритапревіру, Cmax 1,12 (0,88–1,43), AUC 0,98 (0,85–1,14), Ctrough 0,71 (0,56–0,89); ↔ дасабувір, Cmax 1,10 (0,95–1,27), AUC 1,01 (0,93–1,10), Ctrough 0,89 (0,79–1,00). Для есциталопраму корекція дози не потрібна.

Дулоксетин (60 мг разова доза). ↓ дулоксетин, Cmax 0,79 (0,67–0,94), AUC 0,75 (0,67–0,83); ↔ омбітасвір, Cmax 0,98 (0,88–1,08), AUC 1,00 (0,95–1,06), Ctrough 1,01 (0,96–1,06); ↓ паритапревіру, Cmax 0,79 (0,53–1,16), AUC 0,83 (0,62–1,10), Ctrough 0,77 (0,65–0,91); ↔ дасабувір, Cmax 0,94 (0,81–1,09), AUC 0,92 (0,81–1,04), Ctrough 0,88 (0,76–1,01). Корекція дози дулоксетину та Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не потрібна.

Тразодон (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ тразодон. Тразодон слід застосовувати з обережністю, розглянути можливість зменшення дози.

Антидіуретичний гормон.

Коніваптан (інгібування CYP3A4/P-gp коніваптаном та паритапревіром/омбітасвіром/

ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ коніваптан, ↑ паритапревіру, ↑ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане.

Протигрибкові засоби.

Кетоконазол 400 мг один раз на день (інгібування CYP3A4/P-gp кетоконазолом та паритапревір/омбітасвіром/ритонавіром). ↑ кетоконазол, Cmax 1,15 (1,09–1,21), AUC 2,17 (2,05–2,29); ↔ омбітасвір, Cmax 0,98 (0,90–1,06), AUC 1,17 (1,11–1,24); ↑ паритапревіру, Cmax 1,37 (1,11–1,69), AUC 1,98 (1,63–2,42); ↑ дасабувір, Cmax 1,16 (1,03–1,32), AUC 1,42 (1,26–1,59). Одночасне застосування протипоказане.

Ітраконазол, позаконазол (інгібування CYP3A4 та/або P-gp ітраконазолом, позаконазолом та паритапревір/ритонавіром/омбітасвіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ ітраконазол, ↑ позаконазол, ↑ паритапревір, ↑ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане

Вориконазол (індукування CYP2C19 та інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: у пацієнтів зі швидким CYP2C19-метаболізмом: ↓ вориконазол, ↑ паритапревіру, ↑ дасабувір; у пацієнтів з повільним CYP2C19-метаболізмом: ↑ вориконазол, ↑ дасабувір, ↑ паритапревіру. Одночасне застосування протипоказане.

Протиподагричні засоби.

Колхіцин (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ колхіцин. Пацієнтам з нормальною функцією нирок та печінки рекомендоване зниження дози колхіцину або перерва у прийомі колхіцину. Пацієнтам з порушенням функції нирок чи печінки одночасне застосування колхіцину з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром протипоказане.

Антигістамінні засоби.

Астемізол, терфенадин (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ астемізол/терфенадин. Одночасне застосування протипоказане.

Фексофенадин (інгібування OATP1B1 паритапревіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ фексофенадин. Застосовувати з обережністю.

Антигіперліпідемічні засоби.

Гемфіброзил 600 мг два рази на добу (підвищення рівня дасабувіру, вірогідно, через інгібування CYP2C8; підвищення рівня паритапревіру, вірогідно, через інгібування OATP1B1 гемфіброзилом). ↑ паритапревір, Cmax 1,21 (0,94–1,57), AUC 1,38 (1,18–1,61); ↑ дасабувір, Cmax 2,01 (1,71–2,38), AUC 11,25 (9,05–13,99). Одночасне застосування протипоказане.

Антимікобактеріальні засоби.

Рифампіцин (індукування CYP3A4 рифампіцином). Не досліджувалося. Очікується: ↓ паритапревіру, ↓ омбітасвір, ↓ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане.

Нейролептики.

Луразидон, пімозид, кветіапін (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ пімозид, ↑ кветіапін, ↑ луразидон. Одночасне застосування протипоказане.

Антиагреганти.

Тикагрелор (інгібування CYP3A4 ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ тикагрелор. Одночасне застосування протипоказане.

Антигіперглікемічні засоби групи пероральних бігуанідів.

Метформін 500 мг разова доза. ↓ метформін, Cmax 0,77 (0,71–0,83), AUC 0,90 (0,84–0,97); ↔ омбітасвір, Cmax 0,92 (0,87–0,98), AUC 1,01 (0,97–1,05), Ctrough 1,01 (0,98–1,04); ↓ паритапревір, Cmax 0,63 (0,44–0,91), AUC 0,80 (0,61–1,03), Ctrough 1,22 (1,13–1,31); ↔ дасабувір, Cmax 0,83 (0,74–0,93), AUC 0,86 (0,78–0,94), Ctrough 0,95 (0,84–1,07). Корекція дози не потрібна.

Блокатори кальцієвих каналів.

Амлодипін 5 мг разова доза (інгібування CYP3A ритонавіром). Очікується: ↑ амлодипін, Cmax 1,26 (1,11–1,44), AUC 2,57 (2,31–2,86); ↔ омбітасвір, Cmax 1,00 (0,95–1,06), AUC 1,00 (0,97–1,04), Ctrough 1,00 (0,97–1,04); ↓ паритапревір, Cmax 0,77 (0,64–0,94), AUC 0,78 (0,68–0,88), Ctrough 0,88 (0,80–0,95); ↔ дасабувір, Cmax 1,05 (0,97–1,14), AUC 1,01 (0,96–1,06), Ctrough 0,95 (0,89–1,01). Рекомендовано зменшити дозу амлодипіну на 50% та спостерігати за клінічним станом хворого.

Дилтіазем, верапаміл (інгібування CYP3A4/P-gp). Не досліджувалося. Очікується: ↑ дилтіазем, верапаміл, ↑ паритапревіру, ↑/↔ дасабувір. Застосовувати з обережністю через можливість підвищення експозиції паритапревіру.

Ніфедипін (інгібування CYP3A4 ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ ніфедипін Зниження дози та клінічний моніторинг блокаторів кальцієвих каналів рекомендується.

Контрацептиви.

Етинілестрадіол/норгестимат 0,035/0,25 мг один раз на добу (інгібування УГТ паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром). ↔ етинілестрадіол, Cmax 1,16 (0,90–1,50), AUC 1,06 (0,96–1,17), Ctrough 1,12 (0,94–1,33); метаболіти норгестимату: ↑ норгестрел, Cmax 2,26 (1,91–2,67), AUC 2,54 (2,09–3,09), Ctrough 2,93 (2,39–3,57); ↑ норелгестромін, Cmax 2,01 (1,77–2,29), AUC 2,60 (2,30–2,95), Ctrough 3,11 (2,51–3,85), ↔ омбітасвір, Cmax 1,05 (0,81–1,35), AUC 0,97 (0,81–1,15), Ctrough 1,00 (0,88– 1,12); ↓ паритапревір, Cmax 0,70 (0,40–1,21), AUC 0,66 (0,42–1,04), Ctrough 0,87 (0,67–1,14); ↓ дасабувір, Cmax 0,51 (0,22–1,18), AUC 0,48 (0,23–1,02), Ctrough 0,53 (0,30– 0,95). Застосування пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол протипоказане.

Норетиндрон (пігулка, що містить лише прогестин) 0,35 мг один раз на день. ↔ норетиндрон, Cmax 0,83 (0,69–1,01), AUC 0,91 (0,76–1,09), Ctrough 0,85 (0,64–1,13); ↔ омбітасвір, Cmax 1,00 (0,93–1,08), AUC 0,99 (0,94–1,04), Ctrough 0,97 (0,90–1,03); ↑ паритапревір, Cmax 1,24 (0,95–1,62), AUC 1,23 (0,96–1,57), Ctrough 1,43 (1,13–1,80); ↔ дасабувір, Cmax 1,01 (0,90–1,14), AUC 0,96 (0,85–1,09), Ctrough 0,95 (0,80–1,13). Корекція дози не потрібна.

Діуретики.

Фуросемід 20 мг разова доза (інгібування UGT1A1 паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром). ↑ фуросемід, Cmax 1,42 (1,17–1,72), AUC 1,08 (1,00–1,17); ↔ омбітасвір, Cmax 1,14 (1,03–1,26), AUC 1,07 (1,01–1,12), Ctrough 1,12 (1,08–1,16); ↔ паритапревір, Cmax 0,93 (0,63–1,36), AUC 0,92 (0,70–1,21), Ctrough 1,26 (1,16–1,38); ↔ дасабувір, Cmax 1,12 (0,96–1,31), AUC 1,09 (0,96–1,23), Ctrough 1,06 (0,98–1,14). Слід спостерігати за клінічним станом хворого; може бути потрібне зниження дози фуросеміду до 50%. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.

Алкалоїди ріжків.

Ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін, метилергометрин (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ похідні алкалоїдів ріжків. Одночасне застосування протипоказане.

Глюкокортикоїди (інгаляційні).

Флютиказон (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ флютиказону. Одночасне застосування може підвищувати системну експозицію флютиказону. Одночасне застосування з флютиказоном, особливо довгострокове, слід розпочинати, тільки якщо потенційна користь лікування переважує ризик системних ефектів кортикостероїдів.

Стимулятори перистальтики (пропульсанти).

Цизаприд (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ цизаприду. Одночасне застосування протипоказане.

Противірусні засоби проти вірусу гепатиту С.

Софосбувір 400 мг один раз на добу (інгібування BCRP та P-gp паритапревіром, ритонавіром та дасабувіром). ↑ софосбувір, Cmax 1,61 (1,38–1,88), AUC 2,12 (1,91–2,37); ↑ GS-331007, Cmax 1,02 (0,90–1,16), AUC 1,27 (1,14–1,42); ↔ омбітасвір, Cmax 0,93 (0,84–1,03), AUC 0,93 (0,87–0,99), Ctrough 0,92 (0,88–0,96); ↔ паритапревіру, Cmax 0,81 (0,65–1,01), AUC 0,85 (0,71–1,01), Ctrough 0,82 (0,67–1,01); ↔ дасабувір, Cmax 1,09 (0,98–1,22), AUC 1,02 (0,95–1,10), Ctrough 0,85 (0,76–0,95). Корекція дози не потрібна.

Рослинні препарати.

Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum) (індукування CYP3A4 звіробоєм продірявленим). Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір, ↓ омбітасвір, ↓ паритапревір. Одночасне застосування протипоказане.

Противірусні препарати проти ВІЛ: інгібітори протеази.

Загальні коментарі з лікування хворих з коінфекцією ВІЛ, включаючи обговорення різних схем антиретровірусної терапії, які можуть бути використані, будь ласка, викладене в розділі «Особливі заходи безпеки. Лікування пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ» та в інструкції для медичного застосування лікарського засобу омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Атазанавір 300 мг один раз на добу одночасно з Вірелакіром (збільшення рівня паритапревіру через інгібування OATP1B1/B3 та CYP3A атазанавіром). ↔ атазанавір, Cmax 0,91 (0,84–0,99), AUC 1,01 (0,93–1,10), Ctrough 0,90 (0,81–1,01); ↓ омбітасвір, Cmax 0,77 (0,70–0,85), AUC 0,83 (0,74–0,94), Ctrough 0,89 (0,78–1,02); ↑ паритапревір, Cmax 1,46 (1,06–1,99), AUC 1,94 (1,34–2,81), Ctrough 3,26 (2,06–5,16); ↔ дасабувір, Cmax 0,83 (0,71–0,96), AUC 0,82 (0,71–0,94), Ctrough 0,79 (0,66–0,94).

Атазанавір/ритонавір 300/100 мг один раз на добу (збільшення рівня паритапревіру через інгібування OATP1B1/B3 та CYP3A атазанавіром і CYP3A додатковою дозою ритонавіру). ↔ атазанавір, Cmax 1,02 (0,92–1,13), AUC 1,19 (1,11–1,28), Ctrough 1,68 (1,44–1,95); ↔ омбітасвір, Cmax 0,83 (0,72–0,96), AUC 0,90 (0,78–1,02), Ctrough 1,00 (0,89–1,13); ↑ паритапревір, Cmax 2,19 (1,61–2,98), AUC 3,16 (2,40–4,17), Ctrough 11,95 (8,94–15,98); ↔ дасабувір, Cmax 0,81 (0,73–0,91), AUC 0,81 (0,71–0,92), Ctrough 0,80 (0,65–0,98). Рекомендована доза атазанавіру становить 300 мг, без ритонавіру, разом із комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Атазанавір слід приймати в той самий час, що і комбінацію Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Доза ритонавіру в складі лікарського засобу Вірелакір забезпечує покращення фармакокінетики атазанавіру. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна. Поєднання атазанавіру і комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром підвищує рівні білірубіну, особливо коли в схему лікування гепатиту С включено рибавірин. Дарунавір 800 мг один раз на добу (механізм взаємодії невідомий). ↓ дарунавір, Cmax 0,92 (0,87–0,98), AUC 0,76 (0,71–0,82), Ctrough 0,52 (0,47–0,58); ↔ омбітасвір, Cmax 0,86 (0,77–0,95), AUC 0,86 (0,79–0,94), Ctrough 0,87 (0,82–0,92); ↑ паритапревіру, Cmax 1,54 (1,14–2,09), AUC 1,29 (1,04–1,61), Ctrough 1,30 (1,09–1,54); ↔ дасабувір, Cmax 1,10 (0,88–1,37), AUC 0,94 (0,78–1,14), Ctrough 0,90 (0,76–1,06).

Дарунавір/ритонавір 600/100 мг два рази на добу (механізм взаємодії невідомий). ↔ дарунавір, Cmax 0,87 (0,79–0,96), AUC 0,80 (0,74–0,86), Ctrough 0,57 (0,48–0,67); ↓ омбітасвір, Cmax 0,76 (0,65–0,88), AUC 0,73 (0,66–0,80), Ctrough 0,73 (0,64–0,83); ↓ паритапревіру, Cmax 0,70 (0,43–1,12), AUC 0,59 (0,44–0,79), Ctrough 0,83 (0,69–1,01); ↓ дасабувір, Cmax 0,84 (0,67–1,05), AUC 0,73 (0,62–0,86), Ctrough 0,54 (0,49–0,61).

Дарунавір/ритонавір 800/100 мг один раз на добу, (застосовувати ввечері) механізм взаємодії невідомий. ↑ дарунавір, Cmax 0,79 (0,70–0,90), AUC 1,34 (1,25–1,43), Ctrough 0,54 (0,48–0,62); ↔ омбітасвір, Cmax 0,87 (0,82–0,93), AUC 0,87 (0,81–0,93), Ctrough 0,87 (0,80–0,95); ↓ паритапревір, Cmax 0,70 (0,50–0,99), AUC 0,81 (0,60–1,09), Ctrough 1,59 (1,23–2,05); ↓ дасабувір, Cmax 0,75 (0,64–0,88), AUC 0,72 (0,64–0,82), Ctrough 0,65 (0,58–0,72). Рекомендована доза дарунавіру становить 800 мг один раз на добу, без ритонавіру, разом з комбінацією Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром (доза ритонавіру у складі омбітасвір/

паритапревір/ритонавір забезпечує покращення фармакокінетики дарунавіру). Цю схему можна використовувати за відсутності високої резистентності до ІП (тобто дарунавір – асоційованих мутацій резистентності). Застосування дарунавіру разом з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не рекомендується пацієнтам з високою резистентністю до ІП. Для комбінації Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром корекція дози не потрібна.

Лопінавір/ритонавір 400/100 мг двічі на добу (збільшення рівня паритапревіру через інгібування CYP3A/ефлюксних транспортерів лопінавіром та збільшеною дозою ритонавіру). ↔ лопінавір, Cmax 0,87 (0,76–0,99), AUC 0,94 (0,81–1,10), Ctrough 1,15 (0,93–1,42); ↔ омбітасвір, Cmax 1,14 (1,01–1,28), AUC 1,17 (1,07–1,28), Ctrough 1,24 (1,14–1,34); ↑ паритапревіру, Cmax 2,04 (1,30–3,20), AUC 2,17 (1,63–2,89), Ctrough 2,36 (1,00–5,55); ↔ дасабувір, Cmax 0,99 (0,75–1,31), AUC 0,93 (0,75–1,15), Ctrough 0,68 (0,57–0,80). Одночасне застосування протипоказано.

Індинавір, саквінавір, типранавір (інгібування CYP3A4 інгібіторами протеази). Не досліджувалося. Очікується: ↑ паритапревір. Одночасне застосування протипоказане.

Противірусні препарати проти ВІЛ: ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Рилпівірин 25 мг один раз на добу зранку з їжею (інгібування CYP3A ритонавіром). ↑ рилпівірин, Cmax 2,55 (2,08–3,12), AUC 3,25 (2,80–3,77), Ctrough 3,62 (3,12–4,21); ↔ омбітасвір, Cmax 1,11 (1,02–1,20), AUC 1,09 (1,04–1,14), Ctrough 1,05 (1,01–1,08); ↑ паритапревір, Cmax 1,30 (0,94–1,81), AUC 1,23 (0,93–1,64), Ctrough 0,95 (0,84–1,07); ↔ дасабувір, Cmax 1,18 (1,02–1,37), AUC 1,17 (0,99–1,38), Ctrough 1,10 (0,89–1,37). Одночасне застосування комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та рилпівірину один раз на добу слід розглядати тільки для пацієнтів без відомого подовження інтервалу QT, та якщо не приймаються інші препарати, що подовжують інтервал QT. Якщо така комбінація використовується, слід регулярно проводити моніторинг ЕКГ. Для комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.

Ефавіренз/емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат 600/300/200 мг один раз на добу (можливе індукування CYP3A4 ефавірензом). Супутнє застосування режимів на основі ефавірензу (індуктора ферментів) разом з комбінацією Вірелакіру та омбітасвіру/паритапревіру/ритонавіру призводило до підвищення АЛТ і, відповідно, до передчасного припинення дослідження. Одночасне застосування з ефавірензом протипоказане.

Невірапін, етравірин. Не досліджувалося. Очікується: ↓ дасабувір, ↓ омбітасвір, ↓ паритапревіру. Одночасне застосування протипоказане.

Противірусні препарати проти ВІЛ: інгібітори інтегрази.

Долутегравір 50 мг один раз на добу (інгібування UGT1A1 паритапревіром, дасабувіром та омбітасвіром та CYP3A інгібування ритонавіром). ↑ долутегравір, Cmax 1,22 (1,15–1,29), AUC 1,38 (1,30–1,47), Ctrough 1,36 (1,19–1,55); ↔ омбітасвір, Cmax 0,96 (0,89–1,03), AUC 0,95 (0,90–1,00), Ctrough 0,92 (0,87–0,98); ↔ паритапревіру, Cmax 0,89 (0,69–1,14), AUC 0,84 (0,67–1,04), Ctrough 0,66 (0,59–0,75); ↔ дасабувір, Cmax 1,01 (0,92–1,11), AUC 0,98 (0,92–1,05), Ctrough 0,92 (0,85–0,99). Корекція дози не потрібна при застосуванні з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.

Ралтегравір 400 мг два рази на добу (підвищення рівня ралтегравіру через інгібування UGT1A1 паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром). ↑ ралтегравір, Cmax 2,33 (1,66–3,27), AUC 2,34 (1,70–3,24), Ctrough 2,00 (1,17–3,42). Клінічно значимих змін у рівнях дасабувіру, паритапревіру та омбітасвіру не спостерігалося при одночасному застосуванні. Корекція дози ралтегравіру або комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не потрібна.

Противірусні препарати проти ВІЛ: нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Абакавір/ламівудин 600/300 мг один раз на добу. ↔ абакавір Cmax 0,87 (0,78–0,98), AUC 0,94 (0,90–0,99); ↔ ламівудин, Cmax 0,78 (0,72–0,84), AUC 0,88 (0,82–0,93), Ctrough 1,29 (1,05–1,58); ↔ омбітасвір, Cmax 0,82 (0,76–0,89), AUC 0,91 (0,87–0,95), Ctrough 0,92 (0,88–0,96); ↓ паритапревір, Cmax 0,84 (0,69–1,02), AUC 0,82 (0,70–0,97), Ctrough 0,73 (0,63–0,85);

↔ дасабувір, Cmax 0,94 (0,86–1,03), AUC 0,91 (0,86–0,96), Ctrough 0,95 (0,88–1,02). Корекція дози не потрібна для абакавіру або ламівудину при одночасному застосуванні з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.

Емтрицитабін/тенофовір 200 мг / 300 мг один раз на добу. ↔ емтрицитабін, Cmax 1,05 (1,00–1,12), AUC 1,07 (1,00–1,14), Ctrough 1,09 (1,01–1,17); ↔ тенофовір, Cmax 1,07 (0,93–1,24), AUC 1,13 (1,07–1,20), Ctrough 1,24 (1,13–1,36); ↔ омбітасвір, Cmax 0,89 (0,81–0,97), AUC 0,99 (0,93–1,05), Ctrough 0,97 (0,90–1,04); ↓ паритапревір, Cmax 0,68 (0,42–1,11), AUC 0,84 (0,59–1,17), Ctrough 1,06 (0,83–1,35); ↔ дасабувір, Cmax 0,85 (0,74–0,98), AUC 0,85 (0,75–0,96), Ctrough 0,85 (0,73–0,98). Для емтрицитабіну/тенофовіру та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром коригування дози не потрібне.

Противірусні препарати проти ВІЛ: підсилювач фармакокінетики.

Схеми, що містять кобіцистат (інгібування CYP3A4 кобіцистатом). Не досліджувалося. Очікування: ↑ омбітасвір, ↑ паритапревіру, ↑ дасабувір. Одночасне застосування протипоказане.

Інгібітори ГМГ-КОА-редуктази.

Розувастатин 5 мг один раз на добу (інгібування OATP1B паритапревіром та інгібування BCRP паритапревіром, ритонавіром або дасабувіром). ↑ розувастатин, Cmax 7,13 (5,11–9,96), AUC 2,59 (2,09–3,21), Ctrough 0,59 (0,51–0,69); ↔ омбітасвір, Cmax 0,92 (0,82–1,04), AUC 0,89 (0,83–0,95), Ctrough 0,88 (0,83–0,94); ↑ паритапревір, Cmax 1,59 (1,13–2,23), AUC 1,52 (1,23–1,90), Ctrough 1,43 (1,22–1,68); ↔ дасабувір, Cmax 1,07 (0,92–1,24), AUC 1,08 (0,92–1,26), Ctrough 1,15 (1,05–1,25). Максимальна добова доза розувастатину – 5 мг. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.

Правастатин 10 мг один раз на добу (інгібування OATP1B1 паритапревіром). ↑ правастатин, Cmax 1,37 (1,11–1,69), AUC 1,82 (1,60–2,08); ↔ омбітасвір, Cmax 0,95 (0,89–1,02), AUC 0,89 (0,83–0,95), Ctrough 0,94 (0,89–0,99); ↔ дасабувір, Cmax 1,00 (0,87–1,14), AUC 0,96 (0,85–1,09), Ctrough 1,03 (0,91–1,15); ↔ паритапревір, Cmax 0,96 (0,69–1,32), AUC 1,13 (0,92–1,38), Ctrough 1,39 (1,21–1,59). Зменшити дозу правастатину на 50%. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.

Флувастатин (інгібування OATP1B/BCRP паритапревіром), Пітавастатин (інгібування OATP1B паритапревіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ флувастатин, ↑ пітавастатин, ↔ дасабувір, ↔ омбітасвір, ↔ паритапревір. Одночасне застосування з флувастатином і пітавастатином не рекомендоване. На період лікування з використанням омбітасвір/паритапревіру/ритонавіру з дасабувіром рекомендоване призупинення прийому пітавастатину/флувастатину. Якщо в період лікування виникає потреба у застосуванні статинів, можливий перехід на знижені дози правастатину або розувастатину. Для комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром коригування дози не потрібне.

Ловастатин, симвастатин, аторвастатин (інгібування CYP3A4/OATP1B). Не досліджувалося. Очікується: ↑ ловастатин, симвастатин, аторвастатин. Одночасне застосування протипоказане.

Імунодепресанти.

Циклоспорин 30 мг разова доза один раз на день (вплив на циклоспорин через інгібування CYP3A4 ритонавіром, підвищення рівня паритапревіру, можливо, через інгібування OATP/BCRP/P-gp циклоспорином). ↑ циклоспорин, Cmax 1,01 (0,85–1,20), AUC 5,82 (4,73–7,14), Ctrough 15,8 (13,8–18,09); ↔ омбітасвір, Cmax 0,99 (0,92–1,07), AUC 1,08 (1,05–1,11), Ctrough 1,15 (1,08–1,23); ↑ паритапревіру, Cmax 1,44 (1,16–1,78), AUC 1,72 (1,49–1,99), Ctrough 1,85 (1,58–2,18); ↓ дасабувір, Cmax 0,66 (0,58–0,75), AUC 0,70 (0,65–0,76), Ctrough 0,76 (0,71–0,82). Починаючи супутнє застосування із Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром, призначайте одну п’яту сукупної добової дози циклоспорину один раз на добу одночасно з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Моніторуйте рівні циклоспорину та коригуйте дозу або частоту прийому у разі необхідності. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.

Еверолімус 0,75 мг разова доза (вплив на еверолімус через інгібування CYP3A4 ритонавіром). ↑ еверолімус, Cmax 4,74 (4,29–5,25), AUC 27,1 (24,5–30,1), Ctrough 16,1 (14,5–17,9)4 , ↔ орбітасвір, Cmax 0,99 (0,95–1,03), AUC 1,02 (0,99–1,05), Ctrough 1,02 (0,99–1,06); ↔ паритапревір, Cmax 1,22 (1,03–1,43), AUC 1,26 (1,07–1,49), Ctrough 1,06 (0,97–1,16); ↔ дасабувір, Cmax 1,03 (0,90–1,18), AUC 1,08 (0,98–1,20), Ctrough 1,14 (1,05–1,23). Одночасне застосування з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з еверолімусом не рекомендовано через значне збільшення експозиції еверолімусу.

Сиролімус 0,5 мг разова доза (вплив на сиролімус через інгібування CYP3A4 ритонавіром). ↑ сиролімус, Cmax 6,40 (5,34–7,68), AUC 38,0 (31,5–45,8), Ctrough 19,6 (16,7–22,9)6, ↔ омбітасвір, Cmax 1,03 (0,93–1,15), AUC 1,02 (0,96–1,09), Ctrough 1,05 (0,98–1,12); ↔ паритапревіру, Cmax 1,18 (0,91–1,54), AUC 1,19 (0,97–1,46), Ctrough 1,16 (1,00–1,34); ↔ дасабувір, Cmax 1,04 (0,89–1,22), AUC 1,07 (0,95–1,22), Ctrough 1,13 (1,01–1,25). Супутнє застосування сиролімусу з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром не рекомендоване, якщо тільки користь не перевищує ризик. При одночасному застосуванні з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром сиролімус призначають по 0,2 мг два рази на тиждень (через кожні 3 або 4 дні, в один і той самий день тижня). Необхідно контролювати рівень сиролімусу в плазмі крові кожні 4–7 днів, поки 3 послідовні вимірювання не покажуть однакову мінімальну концентрацію сиролімусу в крові. Дозу і/або частоту прийому слід регулювати за необхідності. Через 5 днів після завершення лікування Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром слід повернутись до дозування та частоти прийому сиролімусу, що були до початку лікування Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром, контролюючи концентрацію сиролімусу в крові.

Такролімус 2 мг разова доза (вплив на рівень такролімусу через інгібування CYP3A ритонавіром). ↑ такролімус, Cmax 3,99 (3,21–4,97), AUC 57,1 (45,5–71,7), Ctrough 16,6 (13,0–21,2); ↔ омбітасвір, Cmax 0,93 (0,88–0,99), AUC 0,94 (0,89–0,98), Ctrough 0,94 (0,91–0,96); ↓ паритапревір, Cmax 0,57 (0,42–0,78), AUC 0,66 (0,54–0,81), Ctrough 0,73 (0,66–0,80); ↔ дасабувір, Cmax 0,85 (0,73–0,98), AUC 0,90 (0,80–1,02), Ctrough 1,01 (0,91–1,11). Супутнє застосування з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром можливе, якщо користь перевищує ризик. Якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно, такролімус не слід застосовувати в перший день прийому Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром. Наступного дня можна відновити прийом такролімусу в зниженій дозі, зважаючи на концентрацію такролімусу в крові. Рекомендована доза такролімусу – 0,5 мг кожні 7 днів. Концентрацію такролімусу в цільній крові необхідно контролювати до початку та впродовж застосування з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з Вірелакіром та коригувати дозу, якщо потрібно. Після закінчення лікування омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з Вірелакіром дозу та частоту прийому такролімусу необхідно коригувати залежно від концентрації такролімусу в крові.

Інгаляційні бета-агоністи.

Сальметерол (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ сальметерол. Одночасне застосування протипоказане.

Стимулятори секреції інсуліну.

Репаглінід (інгібування OATP1B1 паритапревіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ репаглінід. Застосовувати з обережністю. Може знадобитись зниження дози репаглініду.

Міорелаксанти.

Каризопродол 250 мг разова доза (СYР2С19 індукція ритонавіром). ↓ каризопродол, Cmax 0,54 (0,47–0,63), AUC 0,62 (0,55–0,70); ↔ омбітасвір, Cmax 0,98 (0,92–1,04), AUC 0,95 (0,92–0,97), Ctrough 0,96 (0,92–0,99); ↔ паритапревіру, Cmax 0,88 (0,75–1,03), AUC 0,96 (0,85–1,08), Ctrough 1,14 (1,02–1,27); ↔ дасабувір, Cmax 0,96 (0,91–1,01), AUC 1,02 0,97–1,07), Ctrough 1,00 (0,92–1,10). Корекція дози каризопродолу не потрібна. Допускається підвищення дози в разі клінічної необхідності.

Циклобензаприн 5 мг разова доза (зниження можливе через індукцію СYР1А2 ритонавіром). ↓циклобензаприн, Cmax 0,68 (0,61–0,75), AUC 0,60 (0,53–0,68); ↔ омбітасвір, Cmax 0,98 (0,92–1,04), AUC 1,00 (0,97–1,03), Ctrough 1,01 (0,98–1,04); ↔ паритапревір, Cmax 1,14 (0,99–1,32), AUC 1,13 (1,00–1,28), Ctrough 1,13 (1,01–1,25); ↔ дасабувір, Cmax 0,98 (0,90–1,07), AUC 1,01 (0,96–1,06), Ctrough 1,13 (1,07–1,18). Корекція дози циклобензаприну не потрібна. Допускається підвищення дози в разі клінічної необхідності.

Наркотичні анальгетики.

Парацетамол (при застосуванні в комбінації гідрокодон/парацетамол) 300 мг разова доза. ↔ парацетамол, Cmax 1,02 (0,89–1,18), AUC 1,17 (1,09–1,26); ↔ омбітасвір, Cmax 1,01 (0,93–1,10), AUC 0,97 (0,93–1,02), Ctrough 0,93 (0,90–0,97); ↔ паритапревір, Cmax 1,01 (0,80–1,27), AUC 1,03 (0,89–1,18), Ctrough 1,10 (0,97–1,26); ↔ дасабувір, Cmax 1,13 (1,01–1,26), AUC 1,12 (1,05–1,19), Ctrough 1,16 (1,08–1,25). Корекція дози не потрібна при застосуванні з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.

Гідрокодон (при застосуванні в комбінації гідрокодон/парацетамол) 5 мг разова доза (інгібування СУРЗА4 ритонавіром). ↑ гідро-кодон, Cmax 1,27 (1,14–1,40), AUC 1,90 (1,72–2,10); зміни для омбітасвіру, паритапревіру та дасабувіру такі самі як для парацетамолу (див. вище). Зниження дози гідро кодону на 50% та/або клінічний моніторинг слід проводити при застосуванні з Вірелакіром з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.

Опіоїди.

Метадон 20–120 мг 1 раз на день. ↔ R-метадон, Cmax 1,04 (0,98–1,11), AUC 1,05 (0,98–1,11), Ctrough 0,94 (0,87–1,01); ↔ S-метадон, Cmax 0,99 (0,91–1,08), AUC 0,99 (0,89–1,09), Ctrough 0,86 (0,76–0,96); ↔ омбітасвір/паритапревір і дасабувір (на підставі порівняння досліджень). Корекція дози не потрібна при одночасному застосуванні метадону та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.

Бупренорфін/налоксон 4–24 мг/1–6 мг один раз на добу (інгібування CYP3A ритонавіром та інгібування UGT паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром). ↑ бупренорфін, Cmax 2,18 (1,78–2,68), AUC 2,07 (1,78–2,40), Ctrough 3,12 (2,29–4,27); ↑ норбупренорфін, Cmax 2,07 (1,42–3,01), AUC 1,84 (1,30–2,60), Ctrough 2,10 (1,49–2,97); ↑ налоксон, Cmax 1,18 (0,81–1,73), AUC 1,28 (0,92–1,79); ↔ омбітасвір/паритапревір і дасабувір (на підставі порівняння досліджень). Корекція дози не потрібна при одночасному застосуванні бупренорфіну/налоксону та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром.

Інгібітори фосфодіестерази (ФДЕ-5).

Силденафіл у разі використання для лікування легеневої гіпертензії (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ силденафіл. Одночасне застосування протипоказане.

Інгібітори протонної помпи.

Омепразол 40 мг один раз на добу (індукування CYP2C19 ритонавіром). ↓ омепразол, Cmax 0,62 (0,48–0,80), AUC 0,62 (0,51–0,75); ↔ омбітасвір, Cmax 1,02 (0,95–1,09), AUC 1,05 (0,98–1,12), Ctrough 1,04 (0,98–1,11); ↔ паритапревір, Cmax 1,19 (1,04–1,36), AUC 1,18 (1,03–1,37), Ctrough 0,92 (0,76–1,12); ↔ дасабувір, Cmax 1,13 (1,03–1,25), AUC 1,08 (0,98–1,20), Ctrough 1,05 (0,93–1,19). У разі клінічної необхідності слід підвищити дозу омепразолу. Для Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром корекція дози не потрібна.

Езомепразол, лансопразол (індукування CYP2C19 ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↓ езомепразол, лансопразол. У разі клінічної необхідності слід підвищити дозу езомепразолу/ лансопразолу.

Седативні/снодійні засоби.

Золпідем 5 мг разова доза. ↔ золпідем, Cmax 0,94 (0,76–1,16), AUC 0,95 (0,74–1,23); ↔ омбітасвір, Cmax 1,07 (1,00–1,15), AUC 1,03 (1,00–1,07), Ctrough 1,04 (1,00–1,08); ↓ паритапревіру, Cmax 0,63 (0,46–0,86), AUC 0,68 (0,55–0,85), Ctrough 1,23 (1,10–1,38); ↔ дасабувір, Cmax 0,93 (0,84–1,03), AUC 0,95 (0,84–1,08), Ctrough 0,92 (0,83–1,01). Корекція дози для золпідему не потрібна. Корекція дози Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром не потрібна.

Алпразолам 0.5 мг разова доза (інгібування CYP3A ритонавіром). ↑ алпразолам, Cmax 1,09 (1,03–1,15), AUC 1,34 (1,15–1,55); ↔ омбітасвір, Cmax 0,98 (0,93–1,04), AUC 1,00 (0,96–1,04), Ctrough 0,98 (0,93–1,04); ↔ паритапревір, Cmax 0,91 (0,64–1,31), AUC 0,96 (0,73–1,27), Ctrough 1,12 (1,02–1,23); ↔ дасабувір, Cmax 0,93 (0,83–1,04), AUC 0,98 (0,87–1,11), Ctrough 1,00 (0,87–1,15). Рекомендований моніторинг клінічної картини. Залежно від клінічної відповіді може бути потрібне зниження дози алпразоламу. Корекція дози Вірелакіру з омбітасвіром/

паритапревіром/ритонавіром не потрібна.

Мідазолам (пероральний), тріазолам (інгібування CYP3A ритонавіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ мідазолам чи тріазолам. Одночасне застосування протипоказане. Якщо застосовується мідазолам парентерально, то необхідним є уважне клінічне спостереження щодо можливого пригнічення дихання та/або подовження седації. Слід розглянути можливість коригування дози мідазоламу.

Діазепам 2 мг разова доза (індукування СYР2С19 ритонавіром). ↓ діазепам, Cmax 1,18 (1,07–1,30), AUC 0,78 (0,73–0,82); ↓ нордіазепам, Cmax 1,10 (1,03–1,19), AUC 0,56 (0,45–0,70); ↔ омбітасвір, Cmax 1,00 (0,93–1,08), AUC 0,98 (0,93–1,03), Ctrough 0,93 (0,88–0,98); ↔ паритапревір, Cmax 0,95 (0,77–1,18), AUC 0,91 (0,78–1,07), Ctrough 0,92 (0,82–1,03); ↔ дасабувір, Cmax 1,05 (0,98–1,13), AUC 1,01 (0,94–1,08), Ctrough 1,05 (0,98–1,12). Корекція дози діазепаму не потрібна. Можливе підвищення дози в разі клінічної необхідності.

Гормони щитовидної залози.

Левотироксин (інгібування UGT1A1 паритапревіром, омбітасвіром та дасабувіром). Не досліджувалося. Очікується: ↑ левотироксин. Можуть бути потрібні клінічний моніторинг і коригування дози левотироксину.

Хелатори заліза.

Деферасирокс. Не досліджувалося. Очікується: ↑ дасабувір. Деферасирокс може підвищувати експозицію дасабувіру, отже його слід застосовувати з обережністю.

Лікарські засоби, що використовуються при розсіяному склерозі.

Терифлуномід. Не досліджувалося. Очікується: ↑ дасабувір. Терифлуномід може підвищувати експозицію дасабувіру, тому його слід застосовувати з обережністю.

Примітки.

1. Лопінавір/ритонавір 800/200 мг раз на добу (вечірній прийом) також застосовувався з дасабувіром разом з комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір, Вплив на Cmax і AUC противірусних препаратів прямої дії та лопінавіру був подібним до такого при застосуванні лопінавіру/ритонавіру 400/100 мг двічі на добу з комбінацією Вірелакір + омбітасвір/ паритапревір/ритонавір.

2. В дослідженні із супутнім призначенням рилпівірину та комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром зміни експозиції рилпівірину були подібними таким при його застосуванні вранці разом з їжею, так і при вечірньому прийомі під час або за 4 години після їди.

3. Циклоспорин приймали окремо в дозі 100 мг або в дозі 30 мг разом з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Рівні циклоспорину, нормалізовані за дозою, наведено щодо взаємодії з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром.

4. C12 – концентрація через 12 годин після прийому разової дози еверолімусу.

5. 2 мг сиролімусу застосовується окремо, 0,5 мг приймають разом з омбітасвіром/

паритапревіром/ритонавіром з Вірелакіром. Рівні сиролімусу, нормалізовані за дозою, наведено щодо взаємодії з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром з Вірелакіром.

6. C24 – концентрація через 24 годин після прийому разової дози циклоспорину, такролімусу або сиролімусу.

7. Такролімус приймали окремо в дозі 2 мг або в дозі 2 мг з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром. Рівні такролімусу, нормалізовані за дозою, наведено щодо взаємодії з комбінацією Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/

ритонавіром.

8. Показники, нормалізовані за дозою, наведено для метадону бупренорфіну та налоксону. Дози, що використовувалися для комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром, становили: омбітасвір 25 мг, паритапревір 150 мг, ритонавір 100 мг один раз на добу і дасабувір 400 мг два рази на добу або 250 мг два рази на добу, Показники експозиції для дасабувіру, отримані для форми випуску 400 мг і таблетки 250 мг, подібні, Комбінація Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром призначалась в повторних дозах в усіх дослідженнях взаємодії, за винятком досліджень взаємодії з карбамазепіном, гемфіброзилом, кетоконазолом та сульфаметоксазолом/триметопримом.

Діти.

Дослідження взаємодії проводилися лише за участю дорослих.

Особливості застосування. Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Існують дуже обмежені дані щодо використання Вірелакіру вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої репродуктивної токсичності. Як застережний засіб краще не використовувати Вірелакір під час вагітності.

Якщо разом з Вірелакіром призначають рибавірин, слід враховувати протипоказання до застосування рибавірину під час вагітності (див. інструкцію для медичного застосування рибавірину).

Необхідно вжити всіх можливих заходів для запобігання вагітності пацієнткам-жінкам та жінкам, які є партнерами пацієнтів-чоловіків, якщо Вірелакір застосовують з рибавірином. В усіх дослідженнях на тваринах рибавірин продемонстрував значний тератогенний та/або ембріоцидний ефект, тому рибавірин протипоказаний до застосування вагітним жінкам та їх партнерам чоловічої статі. Жінки репродуктивного віку та їхні партнери чоловічої статі не повинні приймати рибавірин, якщо лише вони не використовують ефективну контрацепцію протягом періоду лікування та після завершення лікування: протягом ще 4 місяців, якщо лікувалась жінка, або 7 місяців, якщо лікувався чоловік. Для отримання повної інформації про використання рибавірину під час вагітності зверніться до інструкції для медичного застосування рибавірину.

Застосування етинілестрадіолу протипоказане в комбінації з лікарським засобом Вірелакір (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Годування груддю.

Невідомо, чи дасабувір та його метаболіти екскретуються з грудним молоком у жінок. Наявні дані фармакокінетичних досліджень на тваринах продемонстрували екскрецію дасабувіру та його метаболітів з молоком. У зв’язку з ризиком небажаних реакцій у немовлят, яких годують груддю жінки які застосовують дасабувір, слід прийняти рішення, про припинення годування груддю або припинення терапії лікарським засобом Вірелакір, з огляду на важливість лікування жінки. Якщо пацієнти отримують рибавірин, зверніться до інструкції для медичного застосування рибавірину.

Фертильність.

Дані щодо впливу дасабувіру на фертильність відсутні. Дослідження на тваринах не вказували на шкідливий вплив на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтів необхідно поінформувати про можливість виникнення втомлюваності під час лікування Вірелакіром у комбінації з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та рибавірином.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Вірелакір повинні призначати лікарі, які мають досвід лікування хронічного гепатиту C.

Рекомендована доза дасабувіру становить 250 мг (одна таблетка) два рази на добу (зранку і ввечері). Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, призначені для перорального застосування – їх слід ковтати цілими, не розжовувати, не розламувати, не подрібнювати та не розчиняти. З метою максимізації абсорбції таблетки Вірелакір слід приймати разом з їжею без урахування вмісту жиру або калорій.

Лікарський засіб Вірелакір не слід застосовувати в якості монотерапії. Лікарський засіб Вірелакір слід призначати в комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування ВГС. Зверніться до відповідних інструкцій для медичного застосування лікарських засобів, що застосовуються в комбінації із Вірелакіром.

У таблиці 2 наведено рекомендовані схеми лікування та їх тривалість залежно від популяції пацієнтів.

Таблиця 2.
Популяція пацієнтів
Схема лікування*
Тривалість
Генотип вірусу 1b,
без цирозу або
з компенсованим цирозом
Вірелакір + омбітасвір/паритапревір/ритонавір
12 тижнів
 
8-тижневий курс можна розглянути для раніше не лікованих пацієнтів, інфікованих генотипом вірусу 1b, з фіброзом від мінімального до помірного **
Генотип вірусу 1a,
без цирозу
Вірелакір + омбітасвір/паритапревір/ритонавір + рибавірин*
12 тижнів
Генотип вірусу 1a,
з компенсованим цирозом
Вірелакір + омбітасвір/паритапревір/ритонавір + рибавірин*
24 тижні
* Увага: додержуйтесь рекомендацій щодо лікування генотипу вірусу 1а, якщо пацієнт інфікований ВГС з неуточненим генотипом 1 або обома підтипами генотипу 1.
** При оцінці ступеня тяжкості захворювання печінки з використанням неінвазивних методів комбінація біомаркерів крові або поєднання вимірювання жорсткості печінки з аналізом крові покращують точність оцінки і повинні бути проведені перед призначенням 8-тижневого курсу лікування всім пацієнтам з помірним фіброзом
Пропущені дози.

У разі пропуску прийому дози лікарського засобу Вірелакір призначену дозу слід прийняти протягом наступних 6 годин. Якщо від звичайного часу прийому лікарського засобу Вірелакір пройшло більше 6 годин, то не слід приймати пропущену дозу: пацієнт має прийняти наступну дозу згідно зі звичайною схемою прийому. Пацієнти, не повинні приймати подвійну дозу.

Особливості дозування для деяких популяцій. Коінфекція ВГС/ВІЛ-1

Слід дотримуватися рекомендацій щодо дозування, викладених в таблиці 2. Для отримання рекомендацій щодо дозування супутніх противірусних препаратів проти ВІЛ-1 зверніться до розділів «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Реципієнти печінки.

Реципієнтам печінки рекомендується приймати лікарський засіб Вірелакір та комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір з рибавірином протягом 24 тижнів. На початку лікування можна використовувати знижену дозу рибавірину. У дослідженні стану після трансплантації печінки доза рибавірину була індивідуальною і більшість пацієнтів отримувала від 600 до 800 мг рибавірину на добу. Для отримання рекомендацій щодо дозування інгібіторів кальциневрину див розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку корекція дози Вірелакіру не потрібна.

Порушення функції нирок.

Пацієнтам з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок або пацієнтам з термінальною стадією ниркової хвороби, які перебувають на діалізі, корекція дози лікарського засобу Вірелакір не потрібна. В разі необхідності включення в схему лікування рибавірину зверніться до інструкції для медичного застосування рибавірину щодо застосування пацієнтам з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки.

Пацієнтам з легким порушенням функції печінки (клас А за Чайлдом – П’ю) корекція дози Вірелакіру не потрібна. Лікарський засіб Вірелакір протипоказаний пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції печінки (класи В та С за Чайлдом – П’ю).

Коінфекція вірусом гепатиту B. Ефективність та безпеку застосування лікарського засобу Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром пацієнтам з конфекцією вірусу гепатиту В не встановлено. Діти. Ефективність та безпеку застосування лікарського засобу Вірелакір дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлено. Дані відсутні. Передозування.

Найвища зареєстрована разова доза дасабувіру, яку приймали здорові добровольці, становила 2 г. Не спостерігалось жодних небажаних реакцій або клінічно значущих відхилень лабораторних параметрів, пов’язаних із застосуванням препарату. У разі передозування рекомендується спостерігати за пацієнтом. У разі появи будь-яких симптомів небажаних реакцій слід негайно розпочати симптоматичне лікування.

 Побічні реакції.

Зведені дані про безпеку базуються на сукупності результатів, отриманих в клінічних випробуваннях фази 2 і 3 за участю більше ніж 2 600 пацієнтів, які приймали лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавіру з рибавірином чи без нього.

У пацієнтів, які отримували лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір з рибавірином, найбільш частими небажаними реакціями (більше ніж у 20% пацієнтів) були втомлюваність і нудота. Частка пацієнтів, які повністю припинили лікування через появу небажаних явищ, становила 1,2% (25 з 2044). Частка пацієнтів, які тимчасово переривали лікування через появу небажаних явищ, становила 1.3% (27 з 2044). Для 7,7% (158 з 2044) пацієнтів було потрібне зниження дози рибавірину через появу небажаних явищ. У пацієнтів, які отримували Вірелакір та омбітасвір/паритапревір/ритонавір без рибавірину, побічною реакцією був свербіж. Частка пацієнтів, які повністю припинили лікування через появу небажаних явищ, становила 0,3% (2 з 588). Частка пацієнтів, які тимчасово переривали лікування через появу небажаних явищ, становила 0,5% (3 з 588).

Профіль безпеки комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром був схожим у хворих без цирозу та з компенсованим цирозом, за винятком збільшення частоти транзиторної гіпербілірубінемії, коли рибавірин був частиною схеми лікування.

Нижче наведено небажані реакції, для яких причинний зв'язок з прийомом паритапревіру/омбітасвіру/ритонавіру у поєднанні з дасабувіром та/або рибавірином був принаймні обґрунтовано можливим. Більшість небажаних реакцій, представлених нижче, належала до 1 ступеня тяжкості при застосуванні лікарського засобу Вірелакір та комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір.

Нижченаведені небажані реакції згруповані за органами, системами і частотою виникнення. Частоту виникнення визначено таким чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 - <1/10), нечасті (≥1/1 000 - <1/100), рідкі (≥1/10 000 - <1/1 000) або дуже рідкі (<1/10 000).

Небажані реакції, що спостерігалися при застосуванні лікарського засобу Вірелакір з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром в комбінації з рибавірином чи без нього

Вірелакір+ омбітасвір/паритапревір/ритонавір + рибавірин* N=2 044

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія;

Порушення з боку психіки: дуже часто – безсоння;

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота;

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто - свербіж шкіри, рідко - ангіоневротичний набряк;

Загальні порушення та стани, пов’язані з місцем застосування: дуже часто – астенія, втомлюваність.

Вірелакір+ омбітасвір/паритапревір/ритонавір N=588

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, рідко - ангіоневротичний набряк.

* Сукупні дані щодо усіх пацієнтів з інфекцією ВГС генотипу 1 у випробуваннях другої та третьої фази, включаючи пацієнтів з цирозом печінки.

Профіль безпеки комбінації Вірелакіру з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та рибавірином збігався з відомим профілем безпеки рибавірину.

Відхилення лабораторних параметрів.

В таблиці 3 описано зміни лабораторних параметрів. Дані з різних досліджень наведено поряд лише для спрощення представлення; не слід проводити прямих порівнянь між випробуваннями, що розрізняються за дизайном.

Таблиця 3. Відхилення лабораторних параметрів, пов’язані з лікуванням

Лабораторні параметри
SAPPHIRE I і II
PEARL II, III і IV
TURQUOISE II
(пацієнти з цирозом печінки)
Вірелакір та омбітасвір/ паритапревір/ ритонавір
+ рибавірин
 
12 тижнів
N = 770
n (%)
Вірелакір та омбітасвір/ паритапревір/
ритонавір
 
 
12 тижнів
N = 509
n (%)
Вірелакір та омбітасвір/
паритапревір/
ритонавір
+ рибавірин
 
12 або 24 тижні
N = 380
n (%)
АЛТ
>5 – 20 × ULN* (ступінь 3)
6/765 (0,8%)
1/509 (0,2%)
4/380 (1,1%)
>20 × ULN (ступінь 4)
3/765 (0,4%)
0
2/380 (0,5%)
Гемоглобін
<100 – 80 г/л (ступінь 2)
41/765 (5,4%)
0
30/380 (7,9%)
<80 – 65 г/л (ступінь 3)
1/765 (0,1%)
0
3/380 (0,8%)
<65 г/л (ступінь 4)
0
0
1/380 (0,3%)
Загальний білірубін
>3 – 10 × ULN (ступінь 3)
19/765 (2,5%)
2/509 (0,4%)
37/380 (9,7%)
>10 × ULN (ступінь 4)
1/765 (0,1%)
0
0
*ULN – верхня межа норми.
Підвищення рівнів АЛТ в сироватці крові.

Згідно з аналізом сукупних даних клінічних випробувань лікарського засобу Вірелакір і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір з рибавірином або без нього, менше ніж у 1% пацієнтів після початку лікування спостерігалось підвищення сироваткових рівнів АЛТ до значень, що в 5 та більше разів перевищували верхню межу норми. Оскільки частота таких підвищень становила 26% серед жінок, які одночасно приймали лікарські засоби, що містять етинілестрадіол, такі лікарські засоби протипоказані для застосування із Вірелакіром і комбінацією омбітасвір/паритапревір/ритонавір. При використанні інших типів системних естрогенів, що зазвичай застосовуються в замісній гормональній терапії (наприклад, естрадіол і кон’юговані естрогени), не спостерігалося збільшення частоти підвищення АЛТ. Підвищення АЛТ були в основному асимптоматичними, зазвичай виникали протягом перших 4 тижнів лікування (середній час – 20 діб, діапазон 8–57 діб) і в більшості випадків зникали з продовженням терапії. Два пацієнти припинили прийом лікарського засобу Вірелакір і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір через підвищення рівнів АЛТ, включаючи одного пацієнта, який застосовував етинілестрадіол. Троє пацієнтів переривали прийом лікарського засобу Вірелакір і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір на період від 1 до 7 діб, включаючи одного пацієнта який застосовував етинілестрадіол. Більшість таких підвищень АЛТ були транзиторними і вважались пов’язаними із прийомом Вірелакіру і комбінації омбітасвір/паритапревір/ритонавір. Підвищення рівня АЛТ зазвичай не були асоційовані із підвищенням рівнів білірубіну. Цироз печінки не був фактором ризику підвищення рівня АЛТ.

Підвищення рівнів білірубіну в сироватці крові.

У пацієнтів, які отримували лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір разом з рибавірином, спостерігалися тимчасові підвищення рівнів білірубіну (головним чином непрямого), пов’язані з інгібуванням транспортерів білірубіну OATP1B1/1B3 паритапревіром та з індукованим рибавірином гемолізом. Підвищення рівнів білірубіну виникали після початку лікування, досягали піка на 1-ому тижні дослідження та зазвичай зникали в ході терапії. Підвищення білірубіну не було асоційоване з підвищенням амінотрансфераз. Серед пацієнтів, які не отримували рибавірин, частота підвищень непрямого білірубіну була нижчою.

Реципієнти печінки.

Загальний профіль безпеки у ВГС-інфікованих реципієнтів печінки, які приймали лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір та рибавірин (на додаток до імунодепресантів), був подібним до такого у пацієнтів, які отримували лікарський засіб Вірелакір і комбінацію омбітасвір/паритапревір/ритонавір та рибавірин в ході клінічних досліджень третьої фази, хоча частота деяких небажаних реакцій була вищою. У 10 пацієнтів (29,4%) після початку лікування хоча б одноразово спостерігалось зниження гемоглобіну нижче 100 г/л. Десятьом з 34 пацієнтів (29,4%) було потрібне коригування дози рибавірину через зниження рівня гемоглобіну, а 2,9% (1 з 34) переривали прийом рибавірину. Коригування дози рибавірину не вплинуло на частоту досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ). П’ять пацієнтів потребували застосування еритропоетину, всі вони починали прийом рибавірину з дози від 1000 до 1200 мг на добу. Жодному пацієнту не була потрібна трансфузія крові.

Пацієнти з коінфекцією ВІЛ/ВГС.

Загальний профіль безпеки у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ-1 був подібним до такого, що спостерігався у пацієнтів з моноінфекцією ВГС. Тимчасові підвищення загального білірубіну (головним чином за рахунок непрямого) до рівнів, що в 3 та більше разів перевищують верхню межу норми, спостерігалися у 17 (27,0%) пацієнтів; 15 з цих пацієнтів отримували атазанавір. В жодного з пацієнтів з гіпербілірубінемією не відмічалось супутнього підвищення амінотрансфераз.

Пацієнти, інфіковані ВГС ГТ1, з цирозом або без нього, що мають тяжке порушення функції нирок або термінальну стадію хвороби нирок (ТСХН).

Комбінація омбітасвіру/паритапревіру/ритонавіру та Вірелакіру з рибавірином або без нього, оцінювалась у 68 пацієнтів, інфікованих ВГС ГТ1, з цирозом або без нього, які мали тяжку ниркову недостатність або ТСХН. Загальний профіль безпеки у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок був схожим на загальний профіль безпеки, який спостерігався в попередніх дослідженнях фази 3 у пацієнтів без тяжкого порушення функції нирок, за винятком більшої частки пацієнтів, які потребували втручання через зниження рівня гемоглобіну в крові, пов’язане із застосуванням рибавірину. Середній рівень гемоглобіну до початку лікування становив 12,1 г/дл, а в пацієнтів, які приймали рибавірин, наприкінці лікування цей показник знизився в середньому на 1,2 г/дл. Із 50 пацієнтів, які приймали рибавірин, 39 потребували припинення застосування рибавірину, 11 з яких також застосовували еритропоетин. У чотирьох пацієнтів рівень гемоглобіну був < 8 г/дл. Двом пацієнтам було проведено переливання крові. У 18 пацієнтів з ВГС ГТ1b, які не приймали рибавірин, анемії не спостерігалось.

В іншому дослідженні омбітасвіру/паритапревіру/ритонавіру з Вірелакіром або без нього цю комбінацію застосовували без рибавірину 18 пацієнтам, інфікованим ВГС ГТ1a або ГТ4, з тяжким порушенням функції нирок; у цих пацієнтів анемії не спостерігалось.

Постреєстраційні дані про небажані явища.

Нижчезазначені небажані явища спостерігалися протягом застосування омбітасвіру/паритапревіру/ритонавіру та з Вірелакіром чи без нього та з рибавірином чи без нього в постреєстраційний період, частота їх виникнення невідома.

Гепатобіліарні розлади: декомпенсація функції печінки та печінкова недостатність.

Розлади з боку імунної системи: анафілактичні реакції та інші реакції гіперчутливості (включаючи набряк язика та губ).

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: мультиформна еритема.

Діти

Безпеку застосування лікарського засобу Вірелакір дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлено. Дані відсутні.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

1 картонна коробка для застосування протягом 4 тижнів (56 таблеток) містить 4 картонні коробки для застосування протягом 1 тижня;

1 картонна коробка для застосування протягом 1 тижня (14 таблеток) містить 7 блістерів по 2 таблетки в кожному.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник

Виробник (випуск серії):

Еббві Дойчленд ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина/Abbvie Deutschland GmbH & Co. KG, Germany.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Кнольштрассе, 67061 Людвігсхафен, Німеччина/ Knollstrasse, 67061 Ludwigshafen, Germany

Аннотация (инструкция по применению) продукта Вирелакир, утвержденная производителем, представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.
Только ваш лечащий врач может принять решение о необходимости применения Вирелакир, назначении схем лечения и дозировок, а также обсудить совместимость Вирелакир с применяемыми вами лекарствами, разъяснить побочные действия и противопоказания.
Помните – самолечение опасно для вашего здоровья.
Дозировка Вирелакир таблетки, п/плен. обол. по 250 мг (дасабувир) №56 (14х4) в упак.
Производитель Эббви Дойчленд ГмбХ и Ко. КГ для "Эббви Биофармасьютикалз ГмбХ", Германия/Швейцария
МНН Dasabuvir, ombitasvir, paritaprevir and ritonavir
Фарм. группа Противірусні засоби для системного застосування, противірусні засоби прямої дії.
Регистрация № UA/16092/01/01 от 30.06.2017. Приказ № 732 от 30.06.2017
Код АТХ

Также ищут

Новинки

ГОРЛО БОЛИТЬ? Малюку і Тату горло лікувати Подробней
Беспокоит запор? Эффективно и безопасно даже для детей Подробней
Как предотвратить инфаркт миокарда? ЗДОРОВЬЕ СЕРДЦА В ВАШИХ РУКАХ! Подробней
Здоровое материнство? Витамины беременности немецкого стандарта Подробней
Беспокоят суставы? Комплексная поддержка суставов! Подробней
Как экономить при покупке в аптеках? Подробней
Скрыть рекламу
Top