Новинки

Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Нурофєн® Лонг Сильна дія проти болю на 9 годин Подробней
Синупрет® екстракт Швидка дія в боротьбі з симптомами нежитю та синуситу Подробней
Метеочувствительность и метеопатия В чем разница и что делать? Подробней
Дисплазия шейки матки? Избавьтесь причины - вируса папиломы! Подробней
Скрыть рекламу

Глибофор инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Глибофор - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діючі речовини: меtformin, glibenclamide;

1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг, глібенкламіду 5 мг;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят (тип А), повідон (К-30), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

склад плівкової оболонки: Opadry Yellow 04G82949 (гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, пропіленгліколь, заліза оксид жовтий (Е 172), хіноліновий жовтий

(Е 104)).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Комбінація пероральних гіпоглікемізуючих препаратів. Метформін і сульфонаміди. Код ATC A10B D02.

Показання

Лікування цукрового діабету ІІ типу у дорослих, для заміщення попередньої терапії комбінацією метформіну з глібенкламідом у хворих зі стабільною і добре контрольованою глікемією.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до метформіну, глібенкламіду, до інших компонентів препарату або інших похідних сульфонілсечовини, до сульфонамідів;
  • діабет I типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома;
  • ниркова недостатність помірного (стадія ІІІb) та тяжкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 45 мл/хв або ШКФ < 45 мл/хв/1,73 м2);
  • гострі захворювання, що перебігають з ризиком розвитку порушень функції нирок: дегідратація, тяжкі інфекційні захворювання, шок, внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів;
  • гострі та хронічні захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок);
  • печінкова недостатність, гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм;
  • порфірія;
  • одночасний прийом міконазолу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Спосіб застосування та дози

Застосовують внутрішньо під час прийому їжі. Дозу визначає лікар індивідуально залежно від рівня глікемії.

При заміщенні комбінованої терапії метформіном та глібенкламідом лікування препаратом Глібофор® розпочинають у дозах відповідно до попереднього дозування. Кожні 2 тижні після початку лікування дозу препарату корегують залежно від результатів вимірювань рівня глікемії.

Поступове збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту та попереджує розвиток гіпоглікемії.

Максимальна рекомендована доза становить 3 таблетки Глібофору® на добу.

В індивідуальних випадках доза може бути підвищена до 4 таблеток на добу.

Режим дозування залежить індивідуально від показань:

  • 1 таблетка на добу: під час сніданку;
  • 2 або 4 таблетки на добу: вранці та ввечері;
  • 3 таблетки на добу: вранці, вдень та ввечері.

Для запобігання виникнення гіпоглікемічних епізодів необхідно вживати збагачену вуглеводами їжу.

Даних щодо сумісної терапії препарату Глібофор® з інсуліном немає.

У пацієнтів літнього віку дозування препарату коригується залежно від параметрів функції нирок, необхідно регулярно проводити оцінку функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко

(< 1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи. Оборотні реакції, що зникають після припинення лікування.

Рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Дуже рідко: агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку, мегалобластна анемія, панцитопенія.

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку, металевий присмак у роті.

З боку очей. Короткотривалі розлади зору можуть виникати на початку лікування у зв’язку зі зниженням рівня глікемії.

З боку травного тракту.

Дуже часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі, метеоризм, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило, спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травного тракту рекомендується повільне збільшення дозування та застосування препарату 2-3 рази на добу.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Рідко: шкірні реакції (свербіж, кропив’янка, розеольозні висипання).

Дуже рідко: шкірний або вісцеральний алергічний васкуліт, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація, кропив’янка.

Обмін речовин. Гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

Нечасто: гостра печінкова порфірія, порфірія шкіри.

Дуже рідко: лактатацидоз.

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В12, що супроводжується зниженням його рівня в сироватці крові. Спостерігається у пацієнтів із мегалобластною анемією. Дисульфірамподібна реакція при вживанні алкоголю.

З боку печінки.

Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатити, що потребують зупинки лікування.

Лабораторні показники.

Нечасто: помірне підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко: гіпонатріємія.

Передозування

Передозування може призвести до розвитку гіпоглікемії, оскільки препарат містить сульфонілсечовину. Значне передозування або наявність супутніх факторів ризику може призвести до розвитку лактатацидозу (див. розділ «Особливості застосування»), що потребує виведення з організму лактату і метформіну за допомогою гемодіалізу.

Кліренс глібенкламіду може бути тривалим у пацієнтів з порушеною функцією печінки.

За рахунок щільного зв’язку з білками глібенкламід не виводиться під час гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дані щодо застосування препарату під час вагітності відсутні.

При плануванні вагітності, а також у випадку настання вагітності під час застосування препарату Глібофор® необхідно відмінити терапію препаратом, повідомити лікаря і призначити інсулінотерапію.

Дані щодо проникнення метформіну і глібенкламіду у грудне молоко відсутні, тому препарат протипоказано застосовувати під час годування груддю.

Діти

Не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування

Лактатацидоз є рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням (високий рівень летальності при відсутності невідкладного лікування), що може виникнути як результат кумуляції метформіну гідрохлориду. Зареєстровані випадки виникнення лактатацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом з нирковою недостатністю або різким погіршенням функції нирок. Необхідно проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, у випадку зневоднення (сильна діарея або блювання), або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). У разі виникнення зазначених загострень необхідно тимчасово припинити застосування метформіну.

Слід враховувати інші фактори ризику виникнення лактатацидозу: погано регульований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов'язаний з гіпоксією (декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда) (див. розділ «Протипоказання»).

Лактоацидоз може проявлятися у вигляді м’язових судом, порушення травлення, болю у животі і тяжкої астенії. Пацієнтам слід негайно повідомити лікаря про виникнення таких реакцій, особливо, якщо раніше пацієнти добре переносили застосування метформіну. У таких випадках необхідно тимчасово припинити застосування метформіну до зʼясування ситуації. Терапію метформіном слід поновлювати після оцінки співвідношення користь/ризик в індивідуальних випадках та оцінки функції нирок.

Діагностика. Лактоацидоз характеризується ацидозною задишкою, болем у животі та гіпотермією, в подальшому можливий розвиток коми. Діагностичні показники: лабораторне зниження рН крові, підвищення сироваткової концентрації лактату вище 5 ммоль/л, збільшення аніонного проміжку і співвідношення лактат/піруват. У випадку розвитку лактоацидозу необхідно негайно госпіталізувати пацієнта (див. розділ «Передозування»). Лікар повинен попередити пацієнтів про ризик розвитку та симптоми лактоацидозу.

Лактатацидоз характеризується м’язовими судомами, ацидозною задишкою, болями у животі і гіпотермією, в подальшому можливий розвиток коми. При підозрі на лактатацидоз необхідно припинити застосування препарату і негайно госпіталізувати пацієнта.

Гіпоглікемія. Препарат Глібофор® містить сульфонілсечовину, тому пацієнти, які застосовують даний лікарський засіб, схильні до ризику розвитку гіпоглікемії. Після початку терапії титрування дози препарату може попередити розвиток гіпоглікемії. Препарат призначають пацієнтам, які дотримуються регулярного графіка прийому їжі (включаючи сніданок). Регулярне споживання вуглеводів є важливим фактором, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії збільшується у разі несвоєчасного прийому їжі, недостатнього або незбалансованого споживання вуглеводів. Гіпоглікемія частіше за все виникає у пацієнтів, які перебувають на низькокалорійній дієті, після інтенсивних або довготривалих вправ, при прийомі алкоголю або при комбінованій терапії гіпоглікемічними засобами.

Симптоми гіпоглікемії: головний біль, відчуття голоду, нудота, блювання, сильна втомлюваність, порушення сну, неспокій, напади агресії, порушення концентрації і реакцій, депресія, сплутаність свідомості, дефекти мовлення, порушення зору, тремтіння, параліч, парестезія, запаморочення, делірій, судоми, сонливість, непритомність, поверхневе дихання, брадикардія.

При помірних симптомах гіпоглікемії без втрати свідомості або неврологічних проявів необхідно одразу прийняти цукор. Слід забезпечити коригування дози препарату та/або відкоригувати раціон харчування. Можливі тяжкі гіпоглікемічні реакції з комою, судомами і іншими неврологічними ознаками, що можуть викликати невідкладні стани. Це потребує екстреного лікування з внутрішньовенним введенням глюкози при встановленні діагнозу або підозрі на гіпоглікемію до госпіталізації пацієнта.

Важливе значення для зниження ризику розвитку гіпоглікемії має відбір пацієнтів, коригування дози, а також надання пацієнтам належних вказівок. Якщо у пацієнтів виникають повторні епізоди гіпоглікемії тяжкого ступеня, слід розглянути можливість інших варіантів лікування.

Фактори, що сприяють виникненню гіпоглікемії:

  • одночасний прийом алкоголю, особливо сумісно з голодуванням;
  • відмова (особливо у пацієнтів літнього віку) або нездатність пацієнтів виконувати рекомендації лікаря;
  • нерегулярний прийом їжі, недоїдання, пропущений прийом їжі, голодування або зміна дієти;
  • неналежне співвідношення між фізичними вправами і споживанням вуглеводів;
  • ниркова недостатність;
  • тяжка печінкова недостатність;
  • передозування препаратом Глібофор®;
  • деякі ендокринні порушення: недостатність функції щитовидної залози, недостатність функції гіпофіза і надниркових залоз;
  • одночасний прийом деяких препаратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ниркова та печінкова недостатність у пацієнтів може змінювати фармакокінетику і/або фармакодинаміку препарату. Якщо у цієї категорії пацієнтів виникає гіпоглікемія, вона може стати хронічною і потребує відповідного лікування.

Дисбаланс рівня глюкози в крові.

У випадку неможливості прийому препарату Глібофор® (проведення хірургічних втручань або інші причини) необхідно передбачити тимчасову інсулінову терапію. Симптоми гіперглікемії: підвищене сечовиділення, сильна спрага, сухість шкіри.

Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і регулярно під час лікування препаратом Глібофор® необхідно перевіряти рівень креатиніну (можна оцінити за рівнем креатиніну плазми крові за допомогою формули Кокрофта-Голта) або ШКФ:

  • пацієнтам із нормальною функцією нирок не менше 1 разу на рік;
  • пацієнтам із кліренсом креатиніну на нижній межі норми та пацієнтам літнього віку не менше

2-4 разів на рік.

У випадку, коли кліренс креатиніну < 45 мл/хв (ШКФ < 45 мл/хв/1,73 м2), застосовувати метформін протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Зниження функції нирок у пацієнтів літнього віку зустрічається часто та протікає безсимптомно. Слід проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад у випадку зневоднення або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами. У таких випадках також рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування метформіном.

Серцева функція. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньовенне застосування рентгеноконтрастних засобів для радіологічних досліджень може спричинити ниркову недостатність, та, як наслідок, призвести до кумуляції метформіну і підвищення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам з ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м2 застосування метформіну необхідно припинити до або під час проведення дослідження і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (ШКФ 45-60 мл/хв/1,73 м2) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Не рекомендується одночасний прийом глібенкламіду з етанолвмісними лікарськими засобами, фенілбутазоном або даназолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування Глібофору® за 48 годин до планового хірургічного втручання, що проводиться під загальною, спінальною або перидуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції та оцінки функції нирок.

Застережливі заходи.

Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, правильно розподіляти вживання вуглеводів протягом дня. Пацієнтам з надлишковою масою тіла необхідно дотримуватися низькокалорійної дієти.

Під час терапії препаратом слід виконувати фізичні вправи. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показники.

Лікування пацієнтів з недостатністю Г6ДФ із застосуванням сульфонілсечовини може призвести до розвитку гемолітичної анемії. Оскільки глібенкламід входить до цього хімічного класу, необхідно з особливою обережністю застосовувати Глібофор® у пацієнтів з недостатністю Г6ДФ.

Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Під час лікування Глібофором® слід з особливою обережністю керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через ризик розвитку гіпоглікемії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодії, що протипоказані.

По відношенню до глібенкламіду.

  • Міконазол (для системного застосування, гель для порожнини рота) – підвищує гіпоглікемічну дію з можливими проявами гіпоглікемії або навіть коми.

Взаємодії, що не рекомендовані.

По відношенню до сульфонілсечовини.

  • Алкоголь - ефект антабуса (непереносимість алкоголю), особливо для хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду, толбутаміду. Слід запобігати вживанню алкоголю та застосуванню лікарських засобів, що містять спирт.
  • Фенілбутазон (для системного застосування) – посилює дію сульфонілсечовини. Рекомендується застосовувати інший протизапальний лікарський засіб, що має меншу кількість взаємодій, або попередити пацієнта і посилити самоконтроль. При необхідності дозу препарату слід відкоригувати під час прийому та після припинення застосування протизапальних засобів.

По відношенню до всіх антидіабетичних препаратів.

  • Даназол – якщо ця комбінація є обов’язковою, необхідно попередити пацієнта щодо підвищення самоконтролю показників рівня глюкози в крові. При необхідності дозу препарату слід відкоригувати під час прийому і після припинення застосування даназолу.

По відношенню до метформіну.

  • Етанол – підвищений ризик лактоацидозу під час гострої алкогольної інтоксикації, особливо при голодуванні, недоїданні або печінковій недостатності.
  • Йодовмісні рентгеноконтрасні речовини – внутрішньовенне застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може призвести до ниркової недостатності і, як наслідок, акумуляції метформіну та підвищення ризику розвитку лактоацидозу.

Пацієнтам з ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м2 застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (ШКФ 45-60 мл/хв/1,73 м2) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

По відношенню до всіх антидіабетичних препаратів.

Хлорпромазин – при прийомі високих доз (100 мг хлорпромазину) підвищується рівень глюкози у крові (зменшення вироблення інсуліну). Слід попередити пацієнта і посилити самоконтроль показників рівня глюкози в крові. При можливості дозу препарату слід відкоригувати під час прийому і після припинення застосування хлопромазину.

Глюкокортикостероїди і тетракозактиди (системної і місцевої дії) – підвищення рівня глюкози в крові, що іноді супроводжується кетозом. При можливості дозу препарату слід відкоригувати під час прийому і після припинення застосування кортикостероїдів.

β2-симпатоміметики - підвищення рівня глюкози в крові. Необхідно попередити пацієнта, підсилити контроль рівня глюкози в крові, при можливості перевести пацієнта на терапію інсуліном.

Інгібітори АПФ (наприклад каптоприл, еналаприл) – можуть знижувати рівень глюкози в крові. При необхідності слід відкоригувати дозу Глібофору® під час і після припинення прийому інгібіторів АПФ.

По відношенню до метформіну.

Сечогінні засоби – розвиток лактатацидозу внаслідок застосування метформіну на тлі функціональної ниркової недостатності, зв’язаний з прийомом сечогінних засобів, особливо петльових діуретиків.

По відношенню до глібенкламіду.

β-блокатори – маскують симптоми гіпоглікемії: прискорене серцебиття і тахікардію. Більшість неселективних β-блокаторів підвищують частоту виникнення і ступінь тяжкості гіпоглікемії. Пацієнту необхідно контролювати рівень глюкози в крові, особливо на початку лікування.

Флуконазол – подовження періоду напіввиведення сульфонілсечовини з можливими проявами гіпоглікемії. При можливості дозу препарату слід відкоригувати під час прийому та після припинення застосування флуконазолу.

Бозентан – ризик зменшення дії глібенкламіду, оскільки бозентан зменшує концентрацію глібенкламіду у плазмі крові. При одночасному прийомі є ризик збільшення рівнів ферментів печінки. Пацієнту необхідно контролювати рівень глюкози в крові та рівень печінкових ферментів. При необхідності слід відкоригувати дозу антидіабетичного препарату.

Взаємодії, що слід враховувати.

По відношенню до глібенкламіду.

Десмопресин – зменшення антидіуретичної дії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Глібофор® – комбінований препарат двох пероральних гіпоглікемічних засобів різних фармакологічних груп: метформіну і глібенкламіду.

Метформін знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від сульфонілсечовини не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових добровольців. Знижує в плазмі як вихідний рівень глюкози, так і рівень глюкози після прийому їжі.

Метформін діє трьома шляхами:

  • спричиняє зниження вироблення глюкози в печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
  • поліпшує захоплення та утилізацію периферичної глюкози у м'язах за рахунок збільшення чутливості до інсуліну;
  • затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу.

Збільшує транспортну ємність всіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від своєї дії на глікемію метформін спричиняє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Глібенкламід – похідне сульфонілсечовини другого покоління. Викликає зниження рівня глюкози в крові, стимулює вироблення інсуліну підшлунковою залозою. Ця дія залежить від наявності бета-клітин (островки Лангерганца), що функціонують.

Метформін і глібенкламід мають різні механізми дії, але їх дії є комплементарними. Глібенкламід стимулює підшлункову залозу до вироблення інсуліну, а метформін підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Гальмує глюконеогенез у печінці. Затримує всмоктування вуглеводів у кишечнику.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після прийому пероральної дози метформіну час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність метформіну для таблеток

500 мг або 850 мг становить близько 50-60 % у здорових людей. Після внутрішнього прийому метформін абсорбується з травного тракту, 20-30 % виводиться з фекаліями.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація в крові нижче, ніж максимальна концентрація в плазмі, і досягається приблизно одночасно. Еритроцити, найімовірніше, являють собою другу камеру розподілу. Середній об'єм розподілу (Vd) коливається в діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться в незміненому вигляді із сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв, це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після внутрішнього прийому дози дійсний період напіввиведення становить близько 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно кліренсу креатиніну, і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну в плазмі.

Глібенкламід. Після внутрішнього прийому абсорбція зі шлунково-кишкового тракту становить

48-84 %. Час досягнення максимальної концентрації – 1-2 години, об’єм розподілу – 9-10 л. Зв’язок з білками плазми становить 95 %. Майже повністю метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, один з яких виводиться нирками, а другий – жовчю. Період напіввиведення – від 3 до 10-16 годин.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею жовтого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з написом з одного боку «U 24».

Термін придатності

3 роки з дати виготовлення in bulk.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 0С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 3, 6 або 10 блістерів, вкладених у пачку (пакування із форми «in bulk» фірми-виробника «USV Limited», Індія).

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Фармак».

Місцезнаходження

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.

ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению препарата ГЛИБОФОР

(GLIBOFOR)

Состав

действующие вещества: меtformin, glibenclamide;

1 таблетка содержит метформина гидрохлорида 500 мг, глибенкламида 5 мг;

вспомогательные вещества: натрия крахмалгликолят (тип А), повидон (К-30), кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат;

состав плёночной оболочки: Opadry Yellow 04G82949 (гипромелоза, тальк, титана диоксид (Е 171), полиэтиленгликоль 6000, пропиленгликоль, железа оксид желтый (Е 172), хинолиновый желтый

(Е 104)).

Лекарственная форма. Таблетки, покрытые плёночной оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинация пероральных гипогликемизирующих препаратов. Метформин и сульфонамиды. Код ATC A10B D02.

Клинические характеристики.

Показания

Лечение сахарного диабета II типа у взрослых, для замещения предыдущей терапии комбинацией метформина с глибенкламидом у больных со стабильной и хорошо контролируемой гликемией.

Противопоказания

  • Повышенная чувствительность к метформину, глибенкламиду, к другим компонентам препарата или другим производным сульфонилмочевины, к сульфонамидам;
  • диабет I типа; диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома;
  • почечная недостаточность умеренной (стадия ІIIb) и тяжелой степени или нарушения функции почек (клиренс креатинина < 45 мл/мин или СКФ < 45 мл/мин/1,73 м2);
  • острые заболевания, протекающие с риском развития нарушений функции почек: дегидратация, тяжёлые инфекционные заболевания, шок, внутрисосудистое введение йодосодержащих контрастных средств;
  • острые и хронические заболевания, которые могут приводить к развитию гипоксии тканей (декомпенсированная сердечная или дыхательная недостаточность, недавно перенесенный инфаркт миокарда, шок);
  • печёночная недостаточность, острая алкогольная интоксикация, алкоголизм;
  • порфирия;
  • одновременный приём миконазола (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Способ применения и дозы

Применяют внутрь во время приёма пищи. Дозу определяет врач индивидуально в зависимости от уровня гликемии.

При замещении комбинированной терапии метформином и глибенкламидом лечение препаратом Глибофор начинают в дозах соответственно предыдущей дозировке. Каждые 2 недели после начала лечения дозу препарата корректируют в зависимости от результатов измерений уровня гликемии.

Постепенное увеличение дозы способствует снижению побочных эффектов со стороны пищеварительного тракта и предупреждает развитие гипогликемии.

Максимальная рекомендованная доза составляет 3 таблетки Глибофора в сутки.

В индивидуальных случаях доза может быть повышена до 4 таблеток в сутки.

Режим дозирования зависит индивидуально от показаний:

  • 1 таблетка в сутки: во время завтрака;
  • 2 или 4 таблетки в сутки: утром и вечером;
  • 3 таблетки в сутки: утром, днем и вечером.

Для предотвращения возникновения гипогликемических эпизодов необходимо употреблять богатую вуглеводами пищу.

Данных о совместной терапии препарата Глибофор с инсулином нет.

У пациентов пожилого возраста дозировка препарата корректируется в зависимости от параметров функции почек, необходимо регулярно проводить оценку функции почек (см. раздел «Особенности применения»).

Побочные реакции

Нежелательные эффекты по частоте возникновения классифицируют по таким категориям: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 и < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 и <1/100), редко (> 1/10000 и < 1/1000), очень редко (< 1/10000).

Со стороны крови и лимфатической системы. Обратимые реакции, исчезающие после прекращения лечения.

Редко: лейкопения, тромбоцитопения.

Очень редко: агранулоцитоз, гемолитическая анемия, аплазия костного мозга, мегалобластная анемия, панцитопения.

Со стороны нервной системы.

Часто: нарушения вкуса, металлический привкус во рту.

Со стороны глаз. Кратковременные расстройства зрения могут возникать в начале лечения в связи со снижением уровня гликемии.

Со стороны пищеварительного тракта.

Очень часто: тошнота, рвота, диарея, боль в животе, метеоризм, отсутствие аппетита. Чаще всего эти побочные явления возникают в начале лечения и, как правило, спонтанно исчезают. Для предупреждения возникновения побочных явлений со стороны пищеварительного тракта рекомендуется постепенное увеличение дозировки и применение препарата 2-3 раза в сутки.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки.

Редко: кожные реакции (зуд, крапивница, розеолезная сыпь).

Очень редко: кожный или висцеральный аллергический васкулит, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, фотосенсибилизация, крапивница.

Обмен веществ. Гипогликемия (см. раздел «Особенности применения»).

Нечасто: острая печеночная порфирия, порфирия кожи.

Очень редко: лактатацидоз.

При длительном применении препарата может снижаться всасывание витамина В12, что сопровождается снижением его уровня в сыворотке крови. Наблюдается у пациентов с мегалобластной анемией. Дисульфирамподобная реакция при употреблении алкоголя.

Со стороны печени.

Очень редко: нарушение показателей функции печени или гепатиты, требующие прекращения лечения.

Лабораторные показатели.

Нечасто: умеренное повышение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови.

Очень редко: гипонатриемия.

Передозировка

Передозировка может привести к развитию гипогликемии, поскольку препарат содержит сульфонилмочевину. Значительная передозировка или наличие сопутствующих факторов риска могут привести к развитию лактатацидоза (см. раздел «Особенности применения»), что требует выведения из организма лактата и метформина с помощью гемодиализа.

Клиренс глибенкламида может быть длительным у пациентов с нарушенной функцией печени.

За счет плотной связи с белками глибенкламид не выводится во время гемодиализа.

Применение в период беременности или кормления грудью

Данные по применению препарата во время беременности отсутствуют.

При планировании беременности, а также в случае ее наступления во время применения препарата, Глибофор необходимо отменить, уведомить врача и назначить инсулинотерапию.

Данные о приникновении метформина и глибенкламида в грудное молоко отсутствуют, поэтому препарат противопоказан к применению во время кормления грудью.

Дети.

Не применяют в педиатрической практике.

Особенности применения

Лактатацидоз – редкое, но тяжелое метаболическое осложнение (высокий уровень летальности при отсутствии неотложного лечения), возникающее в результате кумуляции метформина гидрохлорида. Зарегистрированы случаи возникновения лактатацидоза у пациентов с сахарным диабетом с почечной недостаточностью или резким ухудшением функции почек. Необходимо проявлять осторожность в тех случаях, когда может нарушаться функция почек, например, в случае обезвоживания (сильная диарея или рвота), или в начале лечения гипотензивными средствами, диуретиками и в начале терапии нестероидными противовоспалительными средствами (НПВС). В случае возникновения указанных обострений необходимо временно прекратить применение метформина.

Следует учитывать другие факторы риска возникновения лактатацидоза: плохо регулируемый сахарный диабет, кетоз, длительное голодание, чрезмерное употребление алкоголя, печеночная недостаточность или любое состояние, связанное с гипоксией (декомпенсированная сердечная недостаточность, острый инфаркт миокарда) (см. раздел «Противопоказания»).

Лактоацидоз может проявляться в виде мышечных судорог, нарушения пищеварения, боли в животе и тяжелой астении. Пациентам следует немедленно сообщить врачу о возникновении таких реакций, особенно, если ранее пациенты хорошо переносили применение метформина. В таких случаях необходимо временно прекратить применение метформина до выяснения ситуации. Терапию метформином следует возобновлять после оценки соотношения польза/риск в индивидуальных случаях и оценки функции почек.

Диагностика. Лактоацидоз характеризуется ацидозной одышкой, болью в животе и гипотермией, в дальнейшем возможно развитие комы. Диагностические показатели: лабораторное снижение рН крови, повышение сывороточной концентрации лактата выше 5 ммоль/л, увеличение анионного интервала и соотношения лактат/пируват. В случае развития лактоацидоза необходимо немедленно госпитализировать пациента (см. раздел «Передозировка»). Врач должен предупредить пациентов о риске развития и симптомы лактоацидоза.

Лактатацидоз характеризуется мышечными судорогами, ацидозной одышкой, болями в животе и гипотермией, в дальнейшем возможно развитие комы. При подозрении на лактатацидоз необходимо прекратить применение препарата и немедленно госпитализировать пациента.

Гипогликемия. Препарат Глибофор содержит сульфонилмочевину, поэтому пациенты, применяющие данное лекарственное средство, подверджены риску развития гипогликемии. После начала терапии титрование дозы препарата может предотвратить развитие гипогликемии. Препарат назначают пациентам, которые придерживаются регулярного графика приема пищи (включая завтрак). Регулярное употребление углеводов является важным фактором, поскольку риск развития гипогликемии увеличивается в случае несвоевременного приема пищи, недостаточного или несбалансированного употребления углеводов. Гипогликемия чаще всего возникает у пациентов, которые находятся на низкокалорийной диете, после интенсивных или длительных упражнений, при приеме алкоголя или при комбинированной терапии гипогликемическими средствами.

Симптомы гипогликемии: головная боль, чувство голода, тошнота, рвота, сильная утомляемость, нарушения сна, беспокойство, приступы агрессии, нарушения концентрации и реакций, депрессия, спутанность сознания, дефекты речи, нарушения зрения, дрожь, паралич, парестезия, головокружение, делирий, судороги, сонливость, потеря сознания, поверхностное дыхание, брадикардия.

При умеренных симптомах гипогликемии без потери сознания или неврологических проявлений необходимо сразу принять сахар. Следует обеспечить коррекцию дозы препарата и/или откоррегировать рацион питания. Возможны тяжелые гипогликемические реакции с комой, судорогами и другими неврологическими признаками, которые могут вызывать неотложные состояния. Это требует экстренного лечения с внутривенным введением глюкозы при установлении диагноза или подозрении на гипогликемию до госпитализации пациента.

Важное значение для снижения риска развития гипогликемии имеет отбор пациентов, коррекция дозы, а также предоставление пациентам необходимых указаний. Если у пациентов возникают повторные эпизоды гипогликемии тяжелой степени, следует рассмотреть возможность других вариантов лечения.

Факторы,способствующие возникновению гипогликемии:

  • одновременный прием алкоголя, особенно совместно с голоданием;
  • отказ (особенно у пациентов пожилого возраста) или неспособность пациентов выполнять рекомендации врача;
  • нерегулярный прием пищи, недоедание, пропущенный прием пищи, голодание или смена диеты;
  • неправильное соотношение между физическими упражнениями и употреблением углеводов;
  • почечная недостаточность;
  • тяжелая печеночная недостаточность;
  • передозировка препаратом Глибофор;
  • некоторые эндокринные нарушения: недостаточность функции щитовидной железы, недостаточность функции гипофиза и надпочечников;
  • одновременный прием некоторых препаратов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Почечная и печеночная недостаточность у пациентов может изменять фармакокинетику и/или фармакодинамику препарата. Если у этой категории пациентов возникает гипогликемия, она может стать хронической и требует соответствующего лечения.

Дисбаланс уровня глюкозы в крови.

В случае невозможности приема препарата Глибофор (проведение хирургических вмешательств или другие причины) необходимо предусмотреть временную инсулиновую терапию. Симптомы гипергликемии: повышенное мочевыделение, сильная жажда, сухость кожи.

Почечная недостаточность. Поскольку метформин выводится почками, перед началом и регулярно во время лечения препаратом Глибофор необходимо проверять уровень креатинина (можно оценить по уровню креатинина плазмы крови по формуле Кокрофта-Голта) или СКФ:

  • пациентам с нормальной функцией почек не менее 1 раза в год;
  • пациентам с клиренсом креатинина на нижней границе нормы и пациентам пожилого возраста не менее 2-4 раз в год.

В случае, когда клиренс креатинина < 45 мл/мин (СКФ < 45 мл/мин/1,73 м2), применять метформин противопоказано (см. раздел «Противопоказания»).

Снижение функции почек у пациентов пожилого возраста встречается часто и протекает бессимптомно. Следует проявлять осторожность в тех случаях, когда может нарушаться функция почек, например, в случае обезвоживания или в начале лечения гипотензивными средствами, диуретиками и в начале терапии нестероидными противовоспалительными средствами. В таких случаях также рекомендуется проверять функцию почек перед началом лечения метформином.

Сердечная функция. Пациенты с сердечной недостаточностью имеют более высокий риск развития гипоксии и почечной недостаточности. Пациентам со стабильной хронической сердечной недостаточностью метформин можно применять при регулярном мониторинге сердечной и почечной функции. Метформин противопоказан пациентам с острой и нестабильной сердечной недостаточностью (см. раздел «Противопоказания»).

Йодсодержащие рентгеноконтрастные средства. Внутривенное применение рентгенконтрастных средств для радиологических исследований может вызвать почечную недостаточность, и, как следствие, привести к кумуляции метформина и повышения риска развития лактоацидоза. Пациентам со СКФ > 60 мл/мин/1,73 м2 применение метформина необходимо прекратить до или во время проведения исследования и не возобновлять ранее чем через 48 часов после исследования, только после повторной оценки функции почек и отсутствии последующего ухудшения состояния почек (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Пациентам с умеренной почечной недостаточностью (СКФ 45-60 мл/мин/1,73 м2) применение метформина следует прекратить за 48 часов до введения йодсодержащих рентгеноконтрастных веществ и не возобновлять ранее чем через 48 часов после проведения исследования, только после повторной оценки функции почек и отсутствии последующего ухудшения состояния почек (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Не рекомендуется одновременный прием глибенкламида с этанолсодержащими лекарственными средствами, фенилбутазоном или даназолом (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Хирургические вмешательства. Необходимо прекратить применение Глибофора за 48 часов до планового хирургического вмешательства, проводящегося под общей, спинальной или перидуральной анестезией, и не возобновлять раньше чем через 48 часов после проведения операции и оценки функции почек.

Меры предосторожности.

Пациентам необходимо придерживаться диеты, правильно распределять употребление углеводов на протяжении дня. Пациентам с избыточным весом тела необходимо придерживаться низкокалорийной диеты.

Во время терапии препаратом следует выполнять физические упражнения. Необходимо регулярно контролировать лабораторные показатели.

Лечение пациентов с недостаточностью Г6ДФ с применением сульфонилмочевины может привести к развитию гемолитической анемии. Поскольку глибенкламид входит в этот химический класс, необходимо с особой осторожностью применять Глибофор пациентам с недостаточностью Г6ДФ.

Пациентам, имеющим редкостную наследственную непереносимость галактозы, лактазную недостаточность или нарушения всасывания глюкозы-галактозы, не следует применять препарат.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Во время лечения Глибофором следует с особой осторожностью управлять автотранспортом или работать с другими механизмами из-за риска развития гипогликемии.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Взаимодействия, которые противопоказаны.

По отношению к глибенкламиду.

  • Миконазол (для системного применения, гель для полости рта) – усиливает гипогликемическое действие с возможными проявлениями гипогликемии или даже комы.

Нерекомендованные взаимодействия.

По отношению к сульфонилмочевине.

  • Алкоголь - эффект антабуса (непереносимость алкоголя), особенно для хлорпропамида, глибенкламида, глипизида, толбутамида. Необходимо избегать употребления алкоголя и применение лекарственных средств, содержащих спирт.
  • Фенилбутазон (для системного применения) – усиливает действие сульфонилмочевины. Рекомендуется применять другое противовоспалительное лекарственное средство, имеющее меньшее количество взаимодействий, или предупредить пациента и усилить самоконтроль. При необходимости дозу препарата следует откорректировать во время приема и после прекращения применения противовоспалительных средств.

По отношению ко всем антидиабетическим препаратам.

  • Даназол – если эта комбинация обязательна, необходимо предупредить пациента об усилении самоконтроля показателей уровня глюкозы в крови. При необходимости дозу препарата следует откорректировать во время приема и после прекращения применения даназола.

По отношению к метформину.

  • Этанол – повышенный риск лактоацидоза во время острой алкогольной интоксикации, особенно при голодании, недоедании или печеночной недостаточности.
  • Йодосодержащие рентгеноконтрастные вещества – внутривенное применение йодсодержащих рентгеноконтрастных веществ может привести к почечной недостаточности и, как следствие, к кумуляции метформина и повышению риска развития лактоацидоза. Пациентам со СКФ

> 60 мл/мин/1,73 м2 применение метформина следует прекратить до или во время проведения исследования и не возобновлять ранее чем через 48 часов после исследования, только после повторной оценки функции почек и подтверждения отсутствия дальнейшего ухудшения состояния почек (см. раздел «Особенности применения»).

Пациентам с умеренной почечной недостаточностью (СКФ 45-60 мл/мин/1,73 м2) применение метформина следует прекратить за 48 часов до введения йодсодержащих рентгеноконтрастных веществ и не возобновлять ранее чем через 48 часов после проведения исследования, только после повторной оценки функции почек и подтверждения отсутствия дальнейшего ухудшения состояния почек.

Комбинации, которые следует применять с осторожностью.

По отношению ко всем антидиабетическим препаратам.

Хлорпромазин – при приеме высоких доз (100 мг хлорпромазина) повышается уровень глюкозы в крови (снижение выработки инсулина). Следует предупредить пациента и усилить самоконтроль показателей уровня глюкозы в крови. По возможности дозу препарата следует откорректировать во время приема и после прекращения применения хлопромазина.

Глюкокортикостероиды и тетракозактиды (системного и местного действия) – повышение уровня глюкозы в крови, что иногда сопровождается кетозом. По возможности дозу препарата следует откорректировать во время приема и после прекращения применения кортикостероидов.

β2-симпатомиметики - повышение уровня глюкозы в крови. Необходимо предупредить пациента, усилить контроль уровня глюкозы в крови, по возможности перевести пациента на терапию инсулином.

Ингибиторы АПФ (например каптоприл, эналаприл) – могут снижать уровень глюкозы в крови. При необходимости следует откорректировать дозу Глибофора во время приема и после прекращения применения ингибиторов АПФ.

По отношению к метформину.

Мочегонные средства – развитие лактатацидоза вследствие применения метформина на фоне функциональной почечной недостаточности, связанное с приемом мочегонных средств, особенно петлевых диуретиков.

По отношению к глибенкламиду.

β-блокаторы – маскируют симптомы гипогликемии: ускоренное серцебиение и тахикардию. Большинство неселективных β-блокаторов повышают частоту возникновения и степень тяжести гипогликемии. Пациенту необходимо контролировать уровень глюкозы в крови, особенно в начале лечения.

Флуконазол – удлинение периода полувыведения сульфонилмочевины с возможными проявлениями гипогликемии. По возможности дозу препарата следует откорректировать во время приема и после прекращения применения флуконазола.

Бозентан – риск ослабления действия глибенкламида, поскольку бозентан уменьшает концентрацию глибенкламида в плазме крови. При одновременном приеме существует риск повышения уровней ферментов печени. Пациенту необходимо контролировать уровень глюкозы в крови и уровень печеночных ферментов. При необходимости следует откорректировать дозу антидиабетического препарата.

Взаимодействия, которые следует учитывать.

По отношению к глибенкламиду.

Десмопрессин – уменьшение антидиуретического действия.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Глибофор – комбинированный препарат двух пероральных гипогликемических средств разных фармакологических групп: метформина и глибенкламида.

Метформин снижает гипергликемию, не приводит к развитию гипогликемии. В отличие от сульфонилмочевины не стимулирует секрецию инсулина и не оказывает гипогликемического эффекта у здоровых добровольцев. Снижает в плазме как исходный уровень глюкозы, так и уровень глюкозы после приема пищи.

Метформин действует тремя путями:

  • вызывает снижение выработки глюкозы в печени за счет ингибирования глюконеогенеза и гликогенолиза;
  • улучшает захват и утилизацию периферической глюкозы в мышцах за счет повышения чувствительности к инсулину;
  • замедляет всасывание глюкозы в кишечнике.

Метформин стимулирует внутриклеточный синтез гликогена, влияя на гликогенсинтетазу.

Увеличивает транспортный объем всех типов мембранных переносчиков глюкозы (GLUT).

Независимо от своего действия на гликемию метформин оказывает положительный эффект на метаболизм липидов: снижает содержание общего холестерина, липопротеинов низкой плотности и триглицеридов.

Глибенкламид – производное сульфонилмочевины второго поколения. Вызывает снижение уровня глюкозы в крови, стимулирует выработку инсулина поджелудочной железой. Это действие зависит от наличия функционирующих бета-клеток (островки Лангерганца).

Метформин и глибенкламид обладают разными механизмами действия, однако их действия комплементарные. Глибенкламид стимулирует поджелудочную железу к выработке инсулина, а метформин повышает чувствительность периферических рецепторов к инсулину и утилизацию глюкозы клетками. Тормозит глюконеогенез в печени. Замедляет всасывание углеводов в кишечнике.

Фармакокинетика.

Всасывание. После приема пероральной дозы метформина время достижения максимальной концентрации (Тmax) составляет 2,5 часа. Абсолютная биодоступность метформина для таблеток 500 мг или 850 мг составляет около 50-60 % у здоровых людей. После приема внутрь метформин абсорбируется из пищеварительного тракта, 20-30 % выводится с фекалиями.

Распределение. Связывание с белками плазмы незначительное. Метформин проникает в эритроциты. Максимальная концентрация в крови ниже максимальной концентрации в плазме, и достигается практически одновременно. Эритроциты вероятнее всего представляют вторую камеру распределения. Средний объем распределения (Vd) колеблется в диапазоне 63-276 л.

Метаболизм. Метформин выводится в неизмененном виде с мочой. Метаболитов у человека не выявлено.

Выведение. Почечный клиренс метформина составляет > 400 мл/мин, это указывает на то, что метформин выводится за счет клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. После приема дозы внутрь период полувыведения составляет около 6,5 часа. При нарушенной функции почек почечный клиренс снижается пропорционально клиренсу креатинина и поэтому период полувыведения увеличивается, что приводит к увеличению уровня метформина в плазме.

Глибенкламид. После приема внутрь абсорбция из желудочно-кишечного тракта составляет

48-84 %. Время достижения максимальной концентрации – 1-2 часа, объем распределения – 9-10 л. Связывание с белками плазмы составляет 95 %. Почти полностью метаболизируется в печени с образованием двух неактивных метаболитов, один из которых выводится почками, а второй – желчью. Период полувыведения – от 3 до 10-16 часов.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства: таблетки удлинённой формы с двояковыпуклой поверхностью жёлтого цвета, покрытые плёночной оболочкой, с надписью на одной стороне «U 24».

Срок годности

3 года с даты изготовления in bulk.

Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения

Хранить в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка.

По 10 таблеток в блистере. По 3, 6 или 10 блистеров, вложенных в пачку (упаковка из формы «in bulk» фирмы-производителя «USV Limited», Индия).

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель

ПАО «Фармак».

Местонахождение.

Украина, 04080, г. Киев, ул. Фрунзе, 63.

Дозировка Глибофор таблетки, п/плен. обол., 500 мг/5 мг №100 (10х10)
Производитель Фармак, ПАО, г.Киев, Украина
МНН Metformin and sulfonamides
Фарм. группа Противодиабетические средства. Гипогликемизирующие препараты пероральные. Комб. Метформин и сульфон
Регистрация № UA/12062/01/01 от 28.03.2012. Приказ № 211 от 28.03.2012
Код АТХ

Найдено 533 аптеки

Харьков, ул.Ахсарова 15
  (057) 336-02-XX
Глибофор,таб.500мг\5мг№60
Фармак
есть
Чернигов, ул.Текстильников 15
  (0462) 94-20-XX
Глібофор 500мг/5мг №60 табл.
Фармак ОАО (Украина, Киев)
16495
Найдено 533 аптеки Все аптеки

и 3 аптеки с доставкой

neboley.dp.ua
  (093) 206-22-XX
Доставка по Украине "Новой почтой"
receptika.ua
  (0800) 30-23-XX
Доставка по Украине "Новой почтой" и "Мист Экспресс" по тарифам перевозчика. Срок доставки от 1-го до 4-х дней
Глибофор таблетки 500мг 5мг №60
Фармак ОАО (Украина, Киев)
17562
paniapteka.ua
  (044) 353-81-XX
Доставка по Украине "Новой почтой" 15-20 грн
Top