Новинки

Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Нурофєн® Лонг Сильна дія проти болю на 9 годин Подробней
Синупрет® екстракт Швидка дія в боротьбі з симптомами нежитю та синуситу Подробней
Метеочувствительность и метеопатия В чем разница и что делать? Подробней
Дисплазия шейки матки? Избавьтесь причины - вируса папиломы! Подробней
Скрыть рекламу

Глипомар инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Глипомар - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести
Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: glimepiride; 1-[[p-[2-(3-етил-4-метил-2-оксо-3-піролін-1-карбоксамідо)етил]феніл]сульфоніл]-3-(транс-4-метилциклогексил)сечовина;

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 1 мг: блакитного кольору двоопуклі круглі без плівкового покриття з тисненням «RX/6» на одному боці;

таблетки 2 мг: блакитного кольору у формі гантелі без плівкового покриття з тисненням «R» і «В» по обидва боки розподільчої риски на одному боці та «4» і «9» по обидва боки розподільчої риски на другому боці;

Склад

1 таблетка містить глімепіриду 1 мг або 2 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, лак індиго кармін, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Сульфонаміди, похідні сечовини. Глімепірид. Код АТС А10В В12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Гліпомар є гіпоглікемічним засобом, який застосовується для лікування цукрового діабету типу II. Належить до класу похідних сульфонілсечовини. Глімепірид стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози та збільшує його вивільнення. Терапія глімепіридом покращує постпрандіальні реакції інсулін/С-пептиду і загальний глікемічний контроль, не викликаючи значущого підвищення рівня інсуліну/С-пептиду натщесерце. Гіпоглікемічний ефект досягає максимуму через 2 - 3 год, триває більш 24 год і стабілізується протягом 2 тижнів.

Фармакокінетика. Після перорального прийому глімепіриду в добовій дозі 4 мг максимальна концентрація (Сmax) в плазмі досягається через 2 - 3 год і становить 309 нг/мл. Для глімепіриду характерна лінійна залежність між дозою препарату та Сmax, а також між дозою та площею під кривою “концентрація-час” (AUC). Глімепірид має практично 100% біодоступність. Прийом їжі майже не впливає на всмоктування препарату в травному тракті. Глімепірид має низький об’єм розподілу – 8,8 л (113 мл/кг), зв’язок з білками плазми становить 99,5%, загальний кліренс – 47,8 мл/год. Глімепірид повністю метаболізується шляхом окислювальної біотрансформації з утворенням неактивних метаболітів, які є гідроксілірованими та карбоксильованими похідними глімепіриду. Період напіввиведення для глімепіриду становить 5 - 8 год, після прийому високих доз препарату період напіввиведення збільшується. Період напіввиведення гідроксильованого та карбоксильованого метаболітів становить, відповідно, 3 - 6 та 5 - 7 год. Після одноразового прийому препарату перорально 60% глімепіриду визначається в сечі та 40% – в калі. У пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій в сироватці крові. Це свідчить про відсутність ризику кумуляції препарату у даної категорії пацієнтів. Глімепірид може виділятися із грудним молоком і проникати через плацентарний бар’єр.

Показання для застосування

Інсуліннезалежний цукровий діабет II типу (монотерапія або у складі комбінованої терапії з метформіном або інсуліном).

Спосіб застосування та дози

Гліпомар приймають дорослі перорально 1 раз на добу перед або під час сніданку (або першого достатнього прийому їжі). Таблетку приймають цілою, не розжовуючи, запивають достатньою кількістю рідини (приблизно ½ склянки). Дозу препарату добирають індивідуально. Початкова доза глімепіриду становить 1 мг на добу, при необхідності доза може бути підвищена до 4 - 6 мг 1 раз на добу. Дозу збільшують поступово, додаючи по 1 мг протягом 1 - 2 тижнів. Максимальна добова доза становить 6 мг. При переведенні пацієнта з іншого перорального гіпоглікемічного препарату на глімепірид або при додаванні до терапії іншими гіпоглікемічними засобами глімепіриду початкова доза останнього складає 1 мг на добу.

Побічна дія

Можливі гіпоглікемія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, панцитопенія, оборотні порушення зору, нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, підвищення рівня печінкових трансаміназ, алергічні реакції (свербіж, еритема, кропив’янка), пізня шкірна порфірія, алергічний васкуліт.

Протипоказання

Глімепірид протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до будь-якого інгредієнта препарату, при інсулінзалежному цукровому діабеті (тип І), при діабетичному кетоацидозі, діабетичній прекомі та комі. Глімепірид протипоказаний під час вагітності та жінкам у період лактації, у дитячому віці.

Передозування

Симптоми: посилення побічних ефектів, гіпоглікемія.

Лікування: специфічного антидоту немає, рекомендована симптоматична та підтримуюча терапія.

Особливості застосування

В перші тижні лікування глімепіридом при нерегулярному прийомі їжі або пропуску прийому їжі може збільшитися ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує ретельного догляду за хворим. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії відносять нерегулярне неповноцінне харчування, зміни звичної дієти, вживання алкоголю, одночасне застосування інших лікарських засобів. З обережністю слід призначати глімепірид пацієнтам з супутніми захворюваннями ендокринної системи, які впливають на вуглеводний обмін (порушення функції щитоподібної залози, адреногіпофізарна або адренокортикальна недостатність). В стресових ситуаціях (травма, хірургічне втручання, інфекційні захворювання з пропасницею) може виникнути необхідність в тимчасовому переведенні хворого на інсулін. Симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або відсутні при поступовому її розвитку у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з вегетативною дисфункцією або при одночасному лікуванні ß-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. При досягненні компенсації цукрового діабету підвищується чутливість до інсуліну, тому необхідно своєчасно знизити дозу глімепіриду або його відмінити для запобігання розвитку глікемії. Корекцію дози препарату слід проводити при зміні маси тіла пацієнта або при прояві інших факторів, що спричиняють розвиток гіпо- і гіперглікемії. При комбінованому застосуванні інсуліну і глімепіриду дозу останнього не змінюють, а інсулін вводять спочатку в мінімальній дозі, яку поступово збільшують залежно від рівня глюкози. Пропуск прийому препарату не можна компенсувати наступним прийомом препарату в підвищеній дозі. В разі планування вагітності або при її настанні слід відмінити глімепірид та перевести жінку на інсулін. Під час годування груддю слід припинити застосування глімепіриду, перевести жінку на прийом інсуліну або відмовитися від грудного годування. Застосування глімепіриду дітям не рекомендується.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з небезпечними механізмами.

На початку лікування глімепіридом, при нерегулярному застосуванні препарату або при переході з одного гіпоглікемічного засобу на інший слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Гіпоглікемічна дія глімепіриду може бути потенційована при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, метформіном, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, саліцилатами, інгібіторами МАО, анаболічними стероїдами і чоловічими статевими гормонами, похідними кумарину, цикло-, тро- і ізофосфамідами, фібратами, пробенецидом, міконазолом, алопурінолом, хлорамфеніколом, дизопірамідом, фенфлураміном, фенірамідолом, флуоксетиномгуанетидином, ПАСК, пентоксифіліном (при парентеральному введенні великими дозами), фенілбутазидом, аза пропаном, оксифенбутазоном, хінолонами, сульфіпіразоном, сульфаніламідами, тетрациклінами, тритокваліном, трофосфамідами. Послаблення гіпоглікемізуючої дії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду та ацетозоламіду, барбітуратів, глюкокортикостероїдів, діазоксиду, діуретиків, епінефрину та інших симпатоміметичних засобів, глюкагону, послаблюючих засобів (при тривалому застосуванні), нікотинової кислоти (великими дозами), естрогенів і прогестогенів, фенотіазинів, фенітоїну, рифампіцину, гормонів щитовидної залози. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин, резерпін спроможні як послаблювати, так і посилювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Прийом глімепіриду може призвести до посилення або послаблення дії похідних кумарину.

Умови та термін зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній упаковці; по 30 таблеток у пластиковому флаконі.

Виробник

Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.

Адреса

Paonta Sahib, District Sirmour – 173025, Himachal Pradesh, India.

Дозировка Глипомар таблетки по 1 мг №30 (10х3)
Производитель Ранбакси Лабораториз Лтд., Индия
МНН Glimepiride
Фарм. группа Протидіабетичні засоби. Гіпоглікемізуючі засоби, за виключенням інсулінів.
Регистрация № UA/6142/01/01 от 22.03.2007. Приказ № 140 от 22.03.2007
Код АТХ
Top