Новинки

Гомеовокс — Ваше право голоса! Подробней
Тяжесть в желудке? Дискомфорт? Вздутие? Подробней
Втомились ніжки - для Вас є знижки! Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Индабрю инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Индабрю - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: індапамід;

1 таблетка містить індапаміду 2,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, повідон, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), гліцерин, макрогол 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю. Індапамід. Код АТХ С0ЗВ А11.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Індапамід є сульфонамідним похідним, який фармакологічно споріднений з тіазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії. Завдяки всебічному механізму дії індапамід знижує артеріальний тиск, але не спричиняє значного збільшення діурезу. Індапамід діє на рівні нирок і судин.

Індапамід має високу ліпофільність і діє на рівні судинної стінки, а саме: змінює трансмембранну течію іонів (у першу чергу, кальцію), що призводить до зменшення скоротливої здатності волокон гладких м’язів у кровоносних судинах; стимулює синтез простагландину PGE2 i простацикліну PGI2, який є вазодилататором та інгібітором агрегації тромбоцитів.

Усе це призводить до зменшення загального опору периферійних судин та артеріол та зумовлює зменшення артеріального тиску.

На рівні нирок індапамід зменшує реабсорбцію натрію у кортикальному сегменті, підвищує виділення натрію i хлору в сечу, меншою мірою − виділення калію i магнію, збільшуючи таким чином діурез. Антигіпертензивна дія помітна при дозах, коли діуретичні властивості слабкі. Саме тому індапамід знижує артеріальний тиск, але не призводить до значного збільшення діурезу.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Індапамід практично не впливає на метаболізм ліпідів (тригліцерин, холестерин/ЛПНГ, холестерин/ЛПВГ) і вуглеводів навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, включаючи хворих на цукровий діабет.

Антигіпертензивна ефективність препарату зберігається у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Фармакокінетика.

Індапамід має удосконалену форму випуску, що забезпечує рівномірне вивільнення активної речовини – індапаміду – і ефективний 24-годинний контроль артеріального тиску при вмісті індапаміду лише 1,5 мг в одній таблетці.

Індапамід швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Їжа дещо уповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на кількість препарату, який абсорбується.

Пікова концентрація у сироватці крові досягається приблизно через 12 годин. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі між прийомами 2 доз зменшуються. 

Зв’язування з протеїном плазми − понад 79 %. Біологічний період напіввиведення становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Стадія стабільної концентрації настає через 7 діб регулярного прийому. 

Препарат метаболізується у печінці та виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70 % дози) i з калом (22 %).

Фармакокінетичні параметри не змінюються у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю.

Показання

Артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів або до будь-яких інших компонентів препарату;
  • тяжке порушення функції печінки та печінкова енцефалопатія;
  • тяжка ниркова недостатність;
  • гіпокаліємія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нерекомендовані комбінації.

Літій. Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при безсольовій дієті). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати його дозу.

Діуретики. Не рекомендується одночасно застосовувати індапамід з діуретиками, які можуть спричинити гіпокаліємію (буметанід, фуросемід, піретанід, тіазиди та ксипамід).

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Препарати, що можуть спричинити torsade de points (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует»):

  • антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);
  • антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
  • деякі антипсихотичні препарати: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амілсульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
  • інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію та у разі необхідності коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. У разі наявності гіпокаліємії слід призначати препарати, які не спричиняють torsade de points.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів (понад 3 г/день), можуть зменшувати гіпотензивний ефект індапаміду. У пацієнтів зі зневодненням підвищується ризик гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких попереднє застосування діуретика призвело до гіпонатріємії, необхідно або за три доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити застосування діуретиків та потім у разі необхідності відновити терапію діуретиком, або розпочинати застосування інгібітору АПФ з низької початкової дози з подальшим поступовим збільшенням дози. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю розпочинати застосування інгібітору АПФ слід з мінімальної дози, можливо, після зниження дози супутнього діуретика. В усіх випадках необхідний ретельний моніторинг ниркової функції (рівень креатиніну плазми крові) протягом перших тижнів лікування інгібіторами АПФ.

Препарати, одночасне призначення з якими може спричинити гіпокаліємію: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику. Підвищується ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідно проводити ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові та у разі потреби адаптувати його дозу. Застосовують проносні засоби, що не стимулюють перистальтику.

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Серцеві глікозиди. Наявність гіпокаліємії підсилює токсичність серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль і у разі необхідності коригувати терапію. 

Комбінації, які потребують уваги.

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен). Така комбінація не виключає можливості виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю). Слід проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль і у разі необхідності коригувати терапію. 

Метформін. Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків і особливо петльових діуретиків. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби. При виникненні дегідратації, спричиненої діуретиками, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики. Посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Солі кальцію. Можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з нирками.

Циклоспорин, такролімус. Можливе підвищення креатиніну плазми крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспрорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшення гіпотензивної дії індапаміду через затримку води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів. 

Особливості застосування

Пацієнти із порушенням функції печінки

При наявності порушень функції печінки тіазидні діуретики можуть спричинити печінкову енцефалопатію. У цьому разі слід негайно припинити застосування діуретиків.

Пацієнти літнього віку

У хворих літнього віку необхідно стежити за тим, щоб рівні креатиніну плазми крові відповідали віку, масі тіла та статі пацієнтів. Пацієнтам літнього віку індапамід можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції нирок є незначними. 

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції є незначними (креатинін плазми нижче рівня 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих). Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок застосування діуретиків, на початку лікування спричиняє зниження гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну плазми крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.

Фоточутливість

На фоні застосування індапаміду відмічені випадки фоточутливості. Якщо під час лікування спостерігається реакція фоточутливості, рекомендується припинити терапію. У разі необхідності відновлення терапії індапамідом рекомендується забезпечити захист ділянок, що перебувають під впливом сонця чи штучного ультрафіолетового опромінення.

Водно-електролітний баланс

Натрій плазми крові.

Перед початком лікування необхідно провести контроль рівня натрію плазми крові та надалі контролювати його регулярно.

Будь-які діуретики можуть спричинити гіпонатріємію, що іноді має серйозні наслідки. Зниження рівнів натрію плазми крові може бути безсимптомним, тому важливо проводити регулярний моніторинг даного показника. Його необхідно проводити частіше у хворих літнього віку та хворих з цирозом печінки.

Калій плазми крові.

Зниження рівня калію плазми крові із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії  (< 3,4 ммоль/л) має бути попереджений у певних категорій пацієнтів високого ризику, у т.ч. пацієнтів літнього віку, пацієнтів з недостатнім харчуванням та/або пацієнтів, які приймають багато ліків, пацієнтів із цирозом печінки, особливо з набряками або асцитом, ішемічною хворобою серця та серцевою недостатністю. У цьому випадку гіпокаліємія сприяє збільшенню токсичності серцевих глікозидів та ризику розвитку аритмій.

До групи підвищеного ризику також належать хворі з подовженим QT-інтервалом вродженого або ятрогенного генезу. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes), яка може мати летальний наслідок.

Регулярний моніторинг визначення (К+) у плазмі крові є необхідним у всіх випадках, зазначених вище. Перший контроль концентрації (К+) у плазмі крові слід провести протягом першого тижня лікування.

Кальцій плазми крові.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. У зв’язку з цим слід перевіряти функціонування паратиреоїдних залоз до початку лікування.

Глюкоза крові.

Необхідний моніторинг глюкози крові у хворих на цукровий діабет, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота.

У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

Спортсмени.

Застосування індапаміду у спортсменів може спричинити позитивну реакцію під час допінг-контролю.

Допоміжні речовини.

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, лактазною недостатністю Лаппа не рекомендується його призначати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Слід уникати призначення діуретиків вагітним жінкам та ніколи не застосовувати їх для лікування фізіологічних набряків вагітних. Діуретики можуть призвести до фетоплацентарної ішемії з ризиком затримки росту плода.

Під час періоду годування груддю застосування індапаміду протипоказане через наявність даних щодо його проникнення у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керувані автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід бути обережними при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами, оскільки іноді застосування препарату може спричинити зниження артеріального тиску, особливо на початку лікування або при комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування: одна таблетка (2,5 мг) на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою. Таблетка не підлягає поділу.

Діти.

Препарат не застосовують дітям, оскільки досвіду застосування індапаміду у цій віковій категорії недостатньо.

Передозування

Індапамід може спричинити незначну токсичність при дозі 40 мг, тобто в разі застосування 16 разових терапевтичних доз.

Ознаки передозування мають прояви водно-електролітних розладів (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно до них належать нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, судоми, запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, поліурія або олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії).

Лікування. Необхідно вивести препарат з організму: промити шлунок, призначити активоване вугілля та відновити водно-електролітний баланс в умовах стаціонару. Симптоматична терапія.

Побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, переважно дерматологічні реакції, особливо у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій.

Порушення метаболізму: гіперкальціємія, гіпокаліємія.

Гіпонатріємія з гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз. Можливе збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові під час лікування тіазидними діуретиками: слід зважити доцільність призначення цих діуретиків пацієнтам із подагрою та цукровим діабетом.

З боку нервової системи: запаморочення, втомлюваність, головний біль, парестезія.

З боку серцево-судинної системи: аритмія, артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, нудота, запор, сухість у роті, панкреатит.

Гепатобіліарні порушення: порушення функції печінки. При печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку шкіри та підшкірної тканини: макулопапульозні висипання, пурпура, ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний некроліз шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, загострення існуючого системного червоного вовчака, реакцій фоточутливості.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: можливий розвиток ниркової недостатності.

Загальні порушення: підвищена втомлюваність.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 15 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Відповідальний за випуск серії:

БРЮФАРМЕКСПОРТ с.п.р.л./BRUPHARMEXPORT s.p.r.l.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Відповідальний за випуск серії:

14, вул. Де ля Гротт, 1020 Брюссель, Бельгія/14 rue de la Grottе, 1020 Brussels, Belgium.

Заявник

Брюфармекспорт с.п.р.л./Brupharmexport s.p.r.l.

Місцезнаходження заявника

14, вул. Де ля Гротт, 1020 Брюссель, Бельгія/14 rue de la Grottе, 1020 Brussels, Belgium.

Дозировка Индабрю таблетки, п/плен. обол., по 2,5 мг №15 (15х1)
Производитель Брюфармекспорт с.п.р.л., Бельгия
МНН Indapamide
Фарм. группа Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активні
Регистрация № UA/15475/01/01 от 04.10.2016. Приказ № 1037 от 04.10.2016
Код АТХ
Top