Новинки

Если мучают ЗАПОРЫ Прелаксан для всей семьи Подробней
Простуда на губах? Решение есть! Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Калетра инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Калетра - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діючі речовини: лопінавір, ритонавір;

1 мл розчину містить 80 мг лопінавіру і 20 мг ритонавіру;

допоміжні речовини: поліоксил 40 гідрогенізованої олії рицинової, вода очищена, натрію хлорид, натрію цитрат, натрію сахарин, калію ацесульфам, кислота лимонна безводна, етанол безводний, пропіленгліколь, левоментол, повідон, гліцерин, сироп кукурудзяний з високим вмістом фруктози, ароматизатор «Магнасвіт», олія м'яти перцевої, ароматизатор ванільний, ароматизатор бавовняний кондитерський.

Лікарська форма

Розчин для перорального застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від світло-жовтого до золотистого кольору, який фактично не містить сторонніх часток.

Фармакотерапевтична група

Антивірусні засоби для системного застосування. Антивірусні засоби для лікування ВІЛ інфекцій, комбінації. Код АТХ J05A R10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лопінавір – інгібітор протеаз ВІЛ-1 і ВІЛ-2 – запобігає розщепленню gag-pol-поліпротеїну, призводячи до продукування незрілого неінфекційного вірусу.

Ритонавір – це пептидоміметичний інгібітор ВІЛ-1 та ВІЛ-2 аспартилпротеаз для перорального застосування. Гальмування ВІЛ-протеази робить цей фермент нездатним до обробки попередника gag-pol-поліпротеїну, що призводить до утворення морфологічно незрілих ВІЛ-частинок, нездатних до ініціювання нових циклів інфікування. Ритонавір має селективну спорідненість до ВІЛ-протеази і низьку інгібіторну активність проти людських аспартилпротеаз.

Антивірусна активність in vitro.

Антивірусну активність лопінавіру in vitro проти лабораторних штамів ВІЛ, а також клінічних ізолятів ВІЛ оцінювали відповідно в гостроінфікованих лімфобластних клітинах і лімфоцитах периферичної крові. За відсутності сироватки крові людини середня 50% ефективна концентрація (EC50) лопінавіру проти п'яти різних лабораторних штамів ВІЛ-1 становила 19 нМ. У присутності 50% сироватки крові людини середня EC50 лопінавіру проти ВІЛ-1IIIB в клітинах МТ4 складала від 17 до 102 нМ відповідно. За відсутності сироватки крові людини середня EC50 лопінавіру становила 6,5 нМ проти декількох клінічних ізолятів ВІЛ-1.

Резистентність.

В експериментах in vitro були виділені ізоляти ВІЛ-1 зі зниженою чутливістю до лопінавіру. ВІЛ-1 був пасований в умовах in vitro лише з лопінавіром та з лопінавіром плюс ритонавір з показниками концентрації, що відображають інтервал плазмових концентрацій, які спостерігаються при терапії лопінавір/ритонавіром. Аналіз генотипу та фенотипу вірусів, відібраних в цих пасажах, дозволяє припустити, що присутність ритонавіру в таких концентраціях не має вимірюваного впливу на селекцію лопінавір-резистентних вірусів. Загалом, характеризування в умовах in vitro фенотипічної перехресної резистентності між лопінавіром та іншими інгібіторами протеази дозволяє припустити, що знижена чутливість до лопінавіру тісно корелює зі зниженою чутливістю до ритонавіру та індинавіру, але зі зниженою чутливістю до ампренавіру, саквінавіру і нелфінавіру така тісна кореляція відсутня.

Перехресна резистентність

Визначали активність інших інгібіторів протеази проти ізолятів, що виявляли приріст резистентності до лопінавіру після терапії лопінавіром/ритонавіром у пацієнтів, яких раніше лікували інгібіторами протеази: Присутність перехресної резистентності до інших інгібіторів протеази була проаналізована на 18 ізолятах, виділених після різкого підвищення вірусного навантаження у пацієнтів, яких раніше лікували інгібіторами протеази, що продемонстрували збільшення резистентності до лопінавіру у рамках трьох досліджень лопінавіру/ритонавіру фази II і одного дослідження фази IIІ. У середньому ЕС50 лопінавіру цих 18 ізолятів, виділених на вихідному рівні та після різкого підвищення вірусного навантаження, була у 6,9-63 рази вищою, ніж ЕС50 проти ВІЛ «дикого» типу відповідно. У цілому ізоляти, виділені після різкого підвищення вірусного навантаження, виявляли таку саму перехресну резистентність (якщо така перехресна резистентність існувала на вихідному рівні) або розвивали нову суттєву перехресну резистентність до індинавіру, саквінавіру та атазанавіру. Було відзначене помірне зниження активності ампренавіру із середнім збільшенням ЕС50 ізолятів, виділених на вихідному рівні та після різкого підвищення вірусного навантаження, у 3,7-8 разів відповідно. Ізоляти зберігали чутливість до типранавіру із середнім збільшенням ЕС50 ізолятів, виділених на вихідному рівні та після різкого підвищення вірусного навантаження, у 1,9-1,8 разів порівняно із ЕС50 проти ВІЛ «дикого» типу відповідно.

Генотипні кореляти зниженої фенотипної чутливості до лопінавіру у вірусах, які з'явилися під дією інших інгібіторів протеази.

Оцінювалася антивірусна активність лопінавіру in vitro проти 112 клінічних ізолятів, виділених у хворих, у яких, незважаючи на попереднє лікування одним чи кількома інгібіторами протеази, кількість РНК ВІЛ становила більше ніж 1000 копій/мл. У цій групі зниження чутливості in vitro до лопінавіру обумовлювало такі мутації у протеазі ВІЛ: L10F/I/R/V, K20M/R, L24I, M46I/L, F53L, I54L/T/V, L63P, A71I/L/T/V, V82A/F/T, I84V і L90M.

Зміни на електрокардіограмі: Інтервал QTcF був оцінений у рандомізованому перехресному плацебо-контрольованому та з активним контролем дослідженні (моксифлоксацин 400 мг 1 раз на добу) на 39 здорових дорослих добровольцях, з 10 вимірюваннями через 12 годин на 3-й день. Максимальна середня (95 % верхнього довірчого інтервалу) різниця від плацебо в значеннях QTcF склала 3,6 (6,3) і 13,1 (15,8) для дози 400/100 мг двічі на добу і надтерапевтичної дози 800/200 мг двічі на добу для лопінавіру/ритонавіру відповідно. Подовження інтервалу QRS від 6 мсек до 9,5 мсек, яке індукується високими дозами лопінавіру/ритонавіру (800/200 мг двічі на добу), сприяє пролонгації QT. Два режими призвели до експозиції на третій день із значенням приблизно в 1,5 і 3 рази вище, ніж ті, що спостерігалися з постійною рекомендованою дозою лопінавіру/ритонавіру (один раз або двічі на добу). При цьому не спостерігалося збільшення QTcF > 60 мсек порівняно з базовим або збільшення інтервалу QTcF, який не перевищував потенційно клінічно значущий поріг 500 мсек.

Помірне подовження інтервалу PR також відзначалося у пацієнтів, які отримували лопінавір/ритонавір у такому ж дослідженні на третій день. Середні відхилення від базового для інтервалу PR, розташувалися від 11,6 мсек до 24,4 мсек у 12-годинному інтервалі. Максимальний інтервал PR склав 286 мсек, і блокада серця другого чи третього ступеня не спостерігалася.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості лопінавіру при введенні разом з ритонавіром вивчали у здорових дорослих добровольців та у ВІЛ-інфікованих осіб; при цьому не було отримано достовірної різниці між параметрами у цих двох групах. Лопінавір майже повністю розпадається під дією CYP3A. Ритонавір гальмує метаболічний розпад лопінавіру, і, таким чином, зумовлює збільшення концентрації лопінавіру у плазмі крові. При порівнянні результатів різних досліджень показано, що при застосуванні лопінавір/ритонавіру у дозі 400/100 мг двічі на добу ВІЛ-інфікованим пацієнтам середня концентрація лопінавіру при рівноважному стані вища у 15-20 разів порівняно з концентрацією ритонавіру. Концентрація ритонавіру у плазмі крові становить менше 7% від концентрації, яка спостерігається після введення ритонавіру у дозі 600 мг два рази на добу. В експериментах in vitro показано, що антивірусна ефективна концентрація ЕС50 лопінавіру приблизно в 10 разів нижча, ніж концентрація ритонавіру. Таким чином, противірусна активність препарату Калетра зумовлена наявністю лопінавіру.

Всмоктування.

Багаторазове застосування лопінавіру/ритонавіру у дозі 400/100 мг двічі на добу протягом 2-х тижнів без обмеження у їжі призводило до Сmax лопінавіру у плазмі крові 12,3 ± 5,4 мкг/мл (середнє значення ± стандартне відхилення) приблизно через 4 години після введення. Середня концентрація при рівноважному стані перед введенням ранкової дози становила 8,1 ± 5,7 мкг/мл. Величина AUC для лопінавіру через 12 годин після введення становила в середньому 113,2 ± 60,5 мкг/год/мл. Величина абсолютної біологічної доступності лопінавіру при введенні разом з ритонавіром у людини не встановлена.

Вплив їжі на абсорбцію при пероральному введенні.

При введенні розчину лопінавір/ритонавіру у цих умовах AUC і Сmax для лопінавіру збільшувалися відповідно на 80 % і 54 %. Введення лопінавір/ритонавіру разом з жирною їжею (872 ккал, 56 % жирів) призводило порівняно із застосуванням натще до збільшення AUC і Сmax для лопінавіру відповідно на 97 % і 43 % при введенні капсул і на 130 % та 56 % при введенні розчину. Для збільшення біодоступності і мінімізації коливань фармакокінетичних параметрів лопінавір/ритонавіру рекомендується приймати разом з їжею.

Розподіл.

При рівноважному стані приблизно 98-99 % лопінавіру зв'язується з білками плазми. Лопінавір здатний зв'язуватися як з альфа-1-ацидглікопротеїном, так і з альбуміном, але спорідненість лопінавіру до альфа-1-ацидглікопротеїну більша. При застосуванні лопінавір/ритонавіру у дозі 400/100 мг двічі на добу зв'язування лопінавіру з білками при рівноважному стані залишається постійним при широкому діапазоні концентрацій і не відрізняється у здорових добровольців та у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Біотрансформація.

Експерименти in vitro на мікросомах печінки людини показали, що лопінавір метаболізується переважно шляхом окиснення. Лопінавір інтенсивно розпадається у печінці під дією системи цитохрому Р450, зокрема ізоферменту CYP3A. Ритонавір є потужним інгібітором активності CYP3A і тим самим гальмує розпад лопінавіру і зумовлює збільшення його концентрації у плазмі крові. Експерименти з міченим 14С-лопінавіром показали, що після введення людям одноразової дози лопінавір/ритонавіру 400/100 мг, 89% від загальної радіоактивності у плазмі крові було зумовлене материнською субстанцією. У людини ідентифіковано принаймні 13 окиснювальних метаболітів лопінавіру. 4-оксо та 4-гідроксиметаболітні ізомерні пари є основними метаболітами, що мають противірусну активність, однак представляють лише незначні кількості загальної радіоактивності плазми. Показано, що ритонавір стимулює активність метаболічних ферментів і тим самим прискорює власний метаболічний розпад та, імовірно, прискорює метаболізм лопінавіру. При введенні повторних доз концентрація лопінавіру перед наступним дозуванням зменшується, стабілізація концентрації досягається приблизно від 10 днів до 2 тижнів.

Виведення.

Після введення 14С-лопінавіру/ритонавіру у дозі 400/100 мг разом із сечею і фекальними масами виводилося відповідно 10,4 ± 2,3 % і 82,6 ± 2,5 % 14С-лопінавіру від введеної дози. У незміненому вигляді знаходилось 2,2 % та 19,8 % лопінавіру відповідно у сечі і фекаліях. Після багаторазового введення препарату у незміненому вигляді з сечею виводилось менше 3% лопінавіру від введеної дози. Період напіввиведення (зниження від максимальної до мінімальної концентрації препарату в рівноважному стані) лопінавіру протягом 12-годинної перерви між введеннями препарату в середньому становить 5-6 годин, а уявний загальний кліренс (CL/F) лопінавіру дорівнює 6-7 л/год.

Фармакокінетика у дітей.

Фармакокінетика прийому лопінавіру/ритонавіру у формі перорального розчину в дозах 300 мг/75/м2 двічі на добу і 230 мг/57,5 мг/м2 двічі на добу була вивчена у 53 дітей у віці від 6 місяців до 12 років. Стійкі середні рівні AUC, Сmax та Сmin становили 72,6 ± 31,1 mг·год/мл, 8,2 ± 2,9 mг/мл та 3,4 ± 2,1 mг/мл відповідно після прийому лопінавіру/ритонавіру у пероральному розчині в дозах 230 мг/57,5 мг/м2 без невірапіну (n=12) та 85,8 ± 36,9 mг·год/мл, 10,0 ± 3,3 mг/мл та 3,6 ± 3,5 mг/мл відповідно після прийому лопінавіру/ритонавіру у пероральному розчині в дозах 300 мг/75 мг/м2 з невірапіном (n=12). Даний режим дозування забезпечив концентрації лопінавіру у плазмі, подібні до таких у дорослих пацієнтів, які одержували 400 мг/100 мг двічі на добу без невірапіну. Лопінавір/ритонавір не слід застосовувати один раз на добу дітям.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетика у літніх пацієнтів не вивчалася, але ніяких відмінностей, залежних від віку або спадковості не виявлено.

Ниркова недостатність.

Фармакокінетика лопінавір/ритонавіру не була вивчена у хворих з нирковою недостатністю; проте нирковий кліренс лопінавіру незначний, зменшення загального кліренсу у хворих на ниркову недостатність не очікується.

Печінкова недостатність.

Стійкі фармакокінетичні параметри лопінавіру у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з легким і помірним ступенем порушення функції печінки, порівнювалися з такими у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з нормальною функцією печінки. Під час багаторазового вивчення визначалися дози лопінавіру/ритонавіру 400 мг/100 двічі на добу. Спостерігалося обмежене збільшення загальних концентрацій лопінавіру приблизно на 30 %, що не мало клінічного значення.

Показання

ВІЛ-інфекції у дорослих і дітей віком від 14 днів – у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до лопінавіру або ритонавіру або до будь-якого неактивного компонента препарату.
  • Тяжке порушення функції печінки.
  • Калетра містить лопінавір і ритонавір, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A цитохрому Р450. Лопінавір/ритонавір не можна застосовувати одночасно з препаратами, кліренс яких значною мірою залежить від активності CYP3A і підвищення концентрації яких у плазмі крові може спричинити появу серйозних та/або таких, що загрожують життю, реакцій. До переліку таких лікарських засобів входять:

Збільшення рівнів супутніх лікарських засобів:

Антагоніст альфа1-адренорецепторів.

Альфузозин. Підвищується концентрація альфузозину в плазмі крові, що може призвести до тяжкої артеріальної гіпотензії.

Антиаритмічні засоби.

Аміодарон, дронедарон. Підвищується концентрація аміодарону та дронедарону в плазмі крові, як наслідок, підвищення ризику аритмій чи інших серйозних небажаних реакцій.

Антибіотики.

Фусидова кислота. Підвищується концентрація фусидової кислоти в плазмі крові. Одночасне застосування з фусидовою кислотою протипоказане при дерматологічних інфекціях.

Протиподагричні засоби.

Колхіцин. Підвищується концентрація колхіцину в плазмі крові, що може призвести до розвитку серйозних та/або таких, що загрожують життю, реакцій у пацієнтів з порушенням роботи нирок та/або печінки.

Антигістамінні засоби.

Астемізол, терфенадин. Підвищуються концентрації астемізолу та терфенадину в плазмі крові. Як наслідок, підвищується ризик серйозних аритмій, викликаних цими речовинами.

Антипсихотичні/нейролептичні засоби.

Пімозид. Підвищується концентрація пімозиду в плазмі крові. Як наслідок, підвищення ризику серйозних відхилень з боку системи кровотворення чи інших серйозних небажаних явищ, викликаних цією речовиною.

Кветіапін. Підвищення концентрації кветіапіну в плазмі крові може призвести до коми.

Блонансерин. Одночасне застосування з блонансерином протипоказане.

Алкалоїди ріжків.

Дигідроерготамін, ергоновін, ерготамін, метилергоновін. Підвищення концентрації похідних ріжків в плазмі крові може спричинити гостру ерготоксичність, включаючи спазм судин та ішемію.

Засоби для лікування моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Цизаприд. Підвищується концентрація цизаприду в плазмі крові. Як наслідок, підвищується ризик виникнення серйозних аритмій, викликаних цією речовиною.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази.

Ловастатин, симвастатин. Підвищується концентрації ловастатину та симвастатину в плазмі крові. Як наслідок, підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз.

Інгібітори фосфодіестерази (ФДЕ5).

Аванафіл. Підвищується концентрація аванафілу в плазмі крові.

Силденафіл. Протипоказаний лише у випадку застосування для лікування легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ). Підвищує концентрацію силденафілу в плазмі крові. Відтак, підвищений ризик розвитку побічних реакцій з боку силденафілу, включаючи артеріальну гіпотензію і синкопе.

Варденафіл. Підвищується концентрація варденафілу в плазмі крові.

Седативні/снодійні засоби.

Пероральний мідазолам, тріазолам. Підвищуються концентрації перорального мідазоламу та тріазоламу в плазмі крові. Як наслідок, підвищення ризику розвитку надмірного седативного ефекту й респіраторної недостатності, викликаних цими речовинами. Застереження щодо парентерального застосування мідазоламу див. розділ: «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Зменшення рівня лікарського засобу лопінавір/ритонавіру

Препарати рослинного походження.

Звіробій продірявлений. Існує ризик того, що рослинні препарати, які містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), знижують концентрації і клінічний ефект лопінавіру та ритонавіру

Бета2-адреноміметики (тривалої дії).

Сальметерол. Очікується збільшення концентрацій у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром. Ця комбінація може призвести до підвищення ризику небажаних явищ з боку серцево-судинної системи, пов’язаних з сальметеролом, включаючи подовження QT, прискорене серцебиття та синусову тахікардію.

Калетра розчин для перорального застосування протипоказан дітям до 14 днів, пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю, пацієнтам які лікуються дисульфірамом або метронідазолом та вагітним жінкам, оскільки можлива токсичність через наявність пропіленгліколю в розчині.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Калетра містить лопінавір і ритонавір, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A цитохрому Р450 in vitro. Одночасне призначення лопінавір/ритонавіру і лікарських засобів, які первинно метаболізуються системою CYP3A, може призвести до збільшених плазмових концентрацій інших лікарських засобів, що може збільшити або подовжити їхню терапевтичну дію і побічні реакції. Калетра не інгібує CYP2D6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2E1, CYP2B6 або CYP1A2 у концентраціях, які застосовуються у клінічних умовах.

Лопінавір/ритонавір in vivo індукує свій власний метаболізм і підвищує біотрансформацію деяких лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою ферментної системи цитохрому P450 (включаючи CYP2C9 та CYP2C19), а також за допомогою глюкуронізації. Це може призводити до зниження концентрації препаратів у плазмі крові і можливого зниження їхньої ефективності при одночасному призначенні з лопінавір/ритонавіром.

Лікарські засоби, які протипоказані саме у зв’язку із очікуваним ступенем взаємодії та можливістю розвитку серйозних небажаних явищ, перераховані у розділі Протипоказання.

Відомі і теоретичні взаємодії з обраними антиретровірусними та іншими лікарськими засобами вказані у нижченаведеній таблиці.

Якщо інше не вказано, дослідження, зазначені нижче, проводилися із застосуванням рекомендованої дози лопінавіру/ритонавіру (тобто 400/100 мг двічі на добу)

Антиретровірусні препарати.

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НІЗТ).

Ставудин та ламівудин. Концентрація лопінавіру в плазмі крові не змінюється при одночасному застосуванні лопінавір/ритона віру та ставудину або ламівудину. Корекція дози не потрібна.

Диданозин. Диданозин разом з таблетками лопінавір/ритонавір необхідно приймати натще.

Зидовудин та Абакавір. Лопінавір/ритонавір індукує глюкуронізацію, тому він зменшує концентрацію зидовудину та абакавіру у плазмі крові. Клінічна значущість цієї можливої взаємодії невідома.

Тенофовір. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру із тенофовіром (300 мг 1 раз на добу) призводить до зростання рівня тенофовіру на 32 % без зміни концентрації лопінавіру та ритонавіру, але високі концентрації тенофовіру можуть потенціювати виникнення пов’язаних з тенофовіром побічних реакцій, включаючи порушення функції нирок.

Повідомлялося про підвищення рівня креатинфосфокінази, міалгію, міозит та рідко - про рабдоміоліз при застосуванні інгібіторів протеази, особливо у комбінації з НІЗТ.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Ефавіренз. Концентрація лопінавіру у плазмі крові знижувалася на 20% при сумісному застосуванні лопінавіру/ритонавіру (500/125 мг 1 раз на добу) з ефавірензом (600 мг 1 рази на добу). Доза таблеток лопінавір/ритона віру повинна бути збільшена до 500/125 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з препаратом ефавірензом.

Невірапін. Концентрація лопінавіру у плазмі крові знижувалася на 27% при сумісному застосуванні з невірапіном (200 мг 2 рази на добу). Доза таблеток лопінавір/ритона віру повинна бути збільшена до 500/125 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з препаратом невірапін.

Етравірин. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) та Етравірина може зменшувати концентрацію Етравірина в плазмі крові на 35%, концентрація лопінавіру у плазмі крові не змінюється. Корекція дози не потрібна.

Рілпівірин. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) та рілпівірина може збільшувати концентрацію рілпівірина в плазмі крові на 52%, концентрація лопінавіру у плазмі крові не змінюється. Корекція дози не потрібна.

Делавердин. Делавердин може збільшувати плазмову концентрацію лопінавіру.

ВІЛ антагоніст хемокинового рецептору CCR5.

Маравірок. Одночасне застосування маравіроку та лопінавір/ритонавіру збільшує рівні маравіроку в плазмі крові на 295%. Доза маравіроку повинно бути зменшено до 150 мг 2 рази на добу під час одночасне застосування з лопінавір/ритонавіром 400/100 мг два рази на день.

Інгібітори інтеграли.

Ралтегравір. Клінічні дослідження показали, немає клінічно значущої взаємодії між лопінавір/ритонавіром та ралтегравіром. Корекція дози не потрібна.

Сумісне застосування з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази.

Відповідно до чинних протоколів лікування, подвійна терапія інгібіторами протеази зазвичай не рекомендується.

Ампренавір. Сумісне застосування лопінавіру/ритонавіру і ампренавіру призводить до зниження концентрації лопінавіру. Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір один раз на добу при комбінованій терапії з ампренавіром.

Фосампренавір. Сумісне застосування лопінавіру/ритона віру (400/100 мг 2 рази на добу) з фосампренавір/ритонавіром (700/100 мг 2 рази на добу) обумовлює значне зниження концентрацій ампренавіру. Супутнє застосування збільшених доз фосампренавіру (1400 мг BID) з лопінавіром/ритонавіром (533/133 мг BID) у пацієнтів які мають досвід застосування терапії інгібіторами протеази інгібіторами протеази призводило до більшої частоти небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту та підвищень рівнів тригліцеридів при комбінованому режимі лікування без підвищення вірусологічної ефективності, якщо порівнювати зі стандартними дозами фосампренавіру/ритонавіру. Одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується.

Індинавір. При одночасному прийомі індинавіру у дозі 600 мг 2 рази на добу та лопінавір/ритонавіру відсутні зміни площі під фармакокінетичною кривою (AUC) індинавіру, збільшується його мінімальна концентрація (у 3,5 раза) і знижується максимальна концентрація порівняно з прийомом одного індинавіру у дозі 800 мг 3 рази на добу. Належні дози для цієї комбінації з точки зору ефективності та безпеки не встановлювалися.

Саквінавір. Сумісне застосування саквінавіру у дозі 1000 мг 2 рази на добу з лопінавір/ритонавіром подальшого збільшення концентрацій саквінавіру в плазмі крові не спостерігалося. Корекція дози не потрібна.

Типранавір/ритонавір. Одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується оскільки зменшується концентрація лопінавіру в плазмі крові на 55%.

Нелфінавір. Сумісне застосування лопінавіру/ритонавіру і нелфінавіру спричиняє зниження концентрації лопінавіру. Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір 1 раз на добу при комбінованій терапії з нелфінавіром.

Ритонавір. При одночасному прийомі додатково 100 мг ритонавіру 2 рази на добу з лопінавір/ритонавіром AUC і Cmin лопінавіру збільшувались на 33 % та 64 % відповідно. 

Засоби, що знижують кислотність шлункову.

Омепразол, ранітидин. Зміна дози лопінавір/ритона віру не потрібна.

Антагоністи альфа1-адренорецепторів.

Альфузозин. У зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром, очікується збільшення концентрацій альфузозину. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіром та альфузозину протипоказане, з огляду на можливе збільшення пов’язаної із альфузозином токсичності, включаючи артеріальну гіпотензію.

Анальгетики.

Фентаніл. Лопінавір/ритонавір інгібує CYP3A4, у результаті чого можна очікувати підвищення плазмових концентрацій фентанілу. При одночасному застосуванні фентанілу та лопінавір/ритонавіру рекомендується ретельно стежити за терапевтичним та побічними ефектами, включаючи пригнічення дихання та седацію.

Антиаритмічні препарати.

Аміодарон, Дронедарон.

Концентрації аміодарону та дронедарону можуть збільшуватися у зв’язку із пригніченням CYP3A4 лопінавір/ритонавіром. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру та аміодарону чи дронедарону протипоказане, оскільки в таких випадках може збільшуватися ризик аритмій або інших серйозних небажаних реакцій.

Дигоксин. Плазмові концентрації можуть збільшуватися у зв’язку із пригніченням P-глікопротеїну лопінавір/ритонавіром. Підвищений рівень дигоксину може з часом зменшуватися зі зростанням індукції P-глікопротеїну. У разі спільного застосування лопінавір/ритонавіру та дигоксину, слід бути обережними і, по можливості, здійснювати моніторинг концентрацій дигоксину в крові. Слід бути уважним, призначаючи лопінавір/ритонавір пацієнтам, які приймають дигоксин, оскільки передбачається, що гостра інгібуюча дія ритонавіру на P-глікопротеїн суттєво підвищуватиме рівні дигоксину. Призначення дигоксину пацієнтам, які вже приймають лопінавір/ритонавір, імовірно призведе до меншого, ніж очікується, підвищення концентрацій дигоксину.

Бепридил, лідокаїн системної дії та хінідин. Концентрації цих препаратів збільшуються при одночасному застосуванні з лопінавір/ритонавіром. Слід бути обережними і, по можливості, здійснювати терапевтичний лікарський моніторинг концентрацій лікарських засобів.

Антибіотики.

Кларитроміцин. Очікується збільшення AUC кларитроміцину у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром. У пацієнтів з порушенням функції нирок (при кліренсі креатиніну <30 мл/хв) слід розглянути можливість зменшення дози кларитроміцину. Слід бути обережними при призначенні кларитроміцину одночасно з лопінавір/ритонавіром пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок.

Антинеобластичні засоби.

Афатиніб. Очікується помірне збільшення AUC концентрації афатинібу в плазмі крові. Ступінь збільшення залежить від часу прийому ритонавіру. Пов’язано із пригніченням БРРМЗ (білка резистентності раку молочної залози/ABCG2) та гострим пригніченням P-глікопротеїну лопінавір/ритонавіром. Слід бути обережними при призначенні афатинібу у комбінації з лопінавір/ритонавіром. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування афатинібу. Потрібно спостерігати за можливими небажаними реакціями на препарат афатиніб.

Церитиніб. Концентрації в сироватці крові можуть збільшуватися у зв’язку із пригніченням CYP3A та P-глікопротеїну лопінавір/ритонавіром. Слід бути обережними при призначенні церитинібу у комбінації з лопінавір/ритонавіром. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування церитинібу. Потрібно спостерігати за можливими небажаними реакціями на препарат церитиніб.

Більшість інгібіторів тирозинкінази, такі як дасатиніб, нілотиніб, вінбластин, вінкристин). При одночасному призначенні підвищуються їх сироваткові концентрації у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром. Слід здійснювати ретельне спостереження на предмет переносимості цих протиракових засобів.

Антикоагулянти.

Варфарин. Одночасне застосування з лопінавір/ритонавіром може змінювати концентрації у зв’язку із індукуванням CYP2C9. Рекомендується спостерігати за МНС (міжнародним нормалізованим співвідношенням).

Ривароксабан. Одночасне застосування лопнавіру/ритонавіру та ривароксабану може збільшувати експозицію ривароксабану, що призводить до збільшення ризику кровотечі. Застосування ривароксабану не рекомендується у пацієнтів, які отримують супутню терапію лопінавір/ритонавіром.

Ворапаксар. Концентрація в сироватці крові може збільшуватися на 153% у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром. Одночасне застосування ворапаксару з лопінавір/ритонавіром не рекомендується.

Протиепілептичні препарати.

Фенітоїн. Концентрація фенітоїну в рівноважному стані помірно знижується у зв’язку із індукуванням CYP2C9 та CYP2C19 лопінавір/ритонавіром. Концентрація лопінавіру знижується у зв’язку із індукуванням CYP3A фенітоїном. Слід бути обережними при призначенні фенітоїну у комбінації з лопінавір/ритонавіром. При супутньому застосуванні з лопінавіром/ритонавіром потрібно слідкувати за рівнями фенітоїну. При одночасному застосуванні з препаратом фенітоїн можливо передбачити збільшення дози лопінавір/ритонавіру. У клінічній практиці підвищення дози не оцінювалося.

Карбамазепін та фенобарбітал. Концентрація карбамазепіну в сироватці крові може збільшуватися у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром.

Концентрація лопінавіру може зменшуватися у зв’язку із індукуванням CYP3A карбамазепіном та фенобарбіталом. Слід бути обережними при призначенні карбамазепіну або фенобарбіталу у комбінації з лопінавір/ритонавіром. Рівні карбамазепіну та фенобарбіталу потрібно моніторити при одночасному прийомі препарату з лопінавіром/ритонавіром. При одночасному застосуванні з препаратом карбамазепін або фенобарбітал можливо передбачити збільшення дози лопінавір/ритонавіру. У клінічній практиці підвищення дози не оцінювалося.

Ламотриджин і вальпроат. Одночасне застосування лопнавір/ритонавіру та ламотриджину було пов'язано з скороченням AUC ламотриджину на 50%, у зв’язку із індукуванням глюкуронізації ламотриджину. За пацієнтами потрібно вести пильне спостереження на предмет зниження дії вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні лопнавір/ритонавіру та вальпроєвої кислоти. Для пацієнтів, які починають або припиняють прийом лопнавір/ритонавіру під час прийому підтримуючої дози ламотриджину може знадобитися підвищення дози ламотриджину у разі одночасного застосування з лопнавір/ритонавіром, або зниження дози при лопнавір/ритонавіру. Отже слід проводити моніторинг концентрації ламотриджину в плазмі крові, особливо до початку спільного застосування з лопнавір/ритонавіру і впродовж перших 2 тижнів після початку або відміни лопнавір/ритонавіру, для визначення необхідності зміни дози ламотриджину. Для пацієнтів, які вже приймають лопнавір/ритона віру і починають приймати ламотриджин коригування дози до рекомендованого збільшення дози ламотриджину не потрібне.

Антидепресанти та анксіолітики.

Тразодон. Сумісне застосування малих доз ритонавіру (200 мг двічі на день) разом із разовою дозою тразодону призводить до збільшення концентрації тразодону у плазмі крові (AUC збільшується в 2,4 раза). Після одночасного застосування тразодону та ритонавіру спостерігалися такі небажані явища, як нудота, запаморочення, артеріальна гіпотензія та синкопе. Невідомо, чи спричиняє комбінація лопінавір/ритонавіру аналогічне збільшення експозиції тразодону. Таку комбінацію слід використовувати з обережністю і потрібно розглянути можливість зниження дози тразодону.

Протигрибкові засоби.

Кетоконазол та ітраконазол. Лопінавір/ритонавір може підвищувати концентрації кетоконазолу й ітраконазолу в плазмі крові за рахунок пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром. Високі дози кетоконазолу та ітраконазолу (> 200 мг/добу) не рекомендуються.

Вориконазол. Концентрація вориконазолу може зменшуватися. Одночасного застосування вориконазолу та низької дози ритонавіру (100 мг 2 рази на добу), що міститься в препараті Калетра, слід уникати, якщо тільки оцінка співвідношення користі та ризику не свідчить на користь застосування вориконазолу пацієнтом.

Засоби для лікування подагри.

Колхіцин. Очікується збільшення концентрації колхіцину в 3 рази при застосуванні разом з лопінавір/ритонавіром у зв’язку із пригніченням P-глікопротеїну та/або CYP3A4 ритонавіром. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з колхіцином у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або печінки протипоказане у зв’язку із можливим розвитком серйозних та/або таких, що загрожують життю, реакцій, пов’язаних із колхіцином, таких як нейромускулярна токсичність (включаючи рабдоміоліз). Якщо пацієнтам з нормальною функцією нирок та печінки рекомендована терапія лопінавір/ритонавіром, рекомендується зниження дози колхіцину або припинення його застосування. Слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування колхіцину.

Антибактеріальні засоби.

Фусидова кислота. Концентрація фусидової кислоти може збільшуватися у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з фусидовою кислотою протипоказане для застосування в дерматологічній практиці у зв’язку із підвищеним ризиком небажаних явищ, пов’язаних із фусидовою кислотою, особливо рабдоміолізом. При застосуванні для лікування інфекцій кісток та суглобів, коли спільного застосування цих препаратів не уникнути, настійно рекомендується пильно спостерігати за пацієнтом на предмет можливих небажаних явищ з боку м’язів.

Протитуберкульозні препарати.

Бедаквілін. При одночасному застосуванні лопінавір/ритонавіру (400/100 два рази на добу) та бедаквіліну 400 мг концентрація бедаквіліну в плазмі крові (AUC) збільшується на 22% за рахунок пригнічення CYP3A4 лопінавір/ритонавіром. Необхідно обережно застосовувати бедаквілін одночасно з ритонавиром і лише у випадку коли користь від одночасного застосування перевищуватиме ризик. Рекомендується більш часто здійснювати моніторинг електрокардіограм та моніторинг рівня трансаміназ.

Деламанід. При одночасному застосуванні деламаніду (100 мг два рази на добу) з лопінавір/ритонавіром (400/100 два рази на добу), концентрація деламаніду та його активного метаболіта DM-6705, підвищувалася на 30%. З огляду на ризик пролонгації QTc, асоційованої з DM-6705, якщо одночасне застосування деламаніду з лопінавіром/ритонавіром є необхідним, рекомендовано проводи моніторинг ЕКГ протягом усього періоду лікування деламанідом.

Рифабутин. При одночасному застосуванні рифабутину (150 мг 3 рази на тиждень) з лопінавір/ритонавіром Cmax і AUC рифабутину збільшувалися в 3,5 і 5,7 раза відповідно.

Необхідний посилений моніторинг на предмет пов’язаних із рифабутином небажаних реакцій, включаючи нейтропенію та увеїт у зв’язку із очікуваним підвищенням AUC рифабутину. Пацієнтам, які не переносять дозу 150 мг три рази на тиждень, рекомендується подальше зниження дози рифабутину до 150 мг два рази на тиждень. Слід пам’ятати, що доза 150 мг два рази на тиждень може не забезпечувати оптимальної AUC рифабутину, призводячи, таким чином, до ризику виникнення резистентності до рифабутину і, як наслідок, неефективного лікування. Коригувати дозу лопінавір/ритонавіру не потрібно.

Рифампіцин. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з рифампіцином не рекомендується, оскільки спостерігатися суттєве зниження концентрацій лопінавіру у зв’язку із індукуванням CYP3A рифампіцином. Коригування дози лопінаваір/ритонавіру до 400 мг/400 мг (тобто лопінаваір/ритонавір 400/100 мг + ритонавір 300 мг) двічі на добу дозволило усунути індукуючу дію рифампіцину на CYP 3A4. Однак таке коригування дози може бути пов’язане із підвищенням рівнів АЛТ/АСТ та зі збільшенням частоти розладів з боку шлунково-кишкового тракту. Відтак, такої комбінації слід уникати, якщо тільки у ній не має чіткої необхідності. Якщо такого одночасного застосування препаратів уникнути не можливо, збільшені до 400 мг/400 мг двічі на добу дози лопінавір/ритонавіру можуть призначатися у комбінації з рифампіцином за умови ретельного спостереження за безпекою та концентрацією препарату в крові. Дозу лопінавір/ритонавіру потрібно підвищувати поступово лише після початку прийому рифампіцину.

Антипсихотичні засоби.

Кветіапін. У зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром, очікується збільшення концентрацій кветіапіну. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру та кветіапіну протипоказане, оскільки може призвести до підвищення токсичності, пов’язаної із кветіапіном.

Бензодіазепіни.

Мідазолам. Лопінавір/ритонавір не слід призначати у комбінації з мідазоламом для перорального або парентерального введення у зв’язку з підвищенням AUC мідазоламу у 13 та 4 рази відповідно. У разі призначення лопінавір/ритонавіру в комбінації з мідазоламом для парентерального введення, застосування такої комбінації має відбуватися у відділенні інтенсивної терапії або аналогічному закладі, що забезпечує можливість ретельного клінічного моніторингу та лікування у разі пригнічення дихання та/або тривалого седативного ефекту. Потрібно розглянути можливість коригування дози мідазоламу, особливо у разі введення більш ніж однієї дози мідазоламу.

Сальметерол. Одночасне застосування з лопінавір/ритонавіром протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Блокатори кальцієвих каналів.

Фелодипін, ніфедипін, нікардипін. Лопінавір/ритонавір може підвищувати їхні концентрації у плазмі крові у зв’язку із пригніченням CYP3A. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з лопінавір/ритонавіром рекомендується клінічний моніторинг терапевтичного ефекту та небажаних явищ.

Кортикостероїди.

Дексаметазон. Концентрація лопінавіру може зменшуватися у зв’язку із індукуванням CYP3A дексаметазоном. При одночасному застосуванні лопінавір/ритонавіру з дексаметазоном рекомендується проводити клінічний моніторинг антивірусного ефекту.

Флутиказону пропіонат. При одночасному застосуванні флутиказону пропіонату 50 мкг інтраназально 4 рази на добу з лопінавір/ритонавіром очікується збільшення концентрації флутиказону пропіонат в плазмі крові та зниження рівня кортизолу на 86%. Повідомлялося про явища, пов’язані з системною дією кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга та адренальну супресію, у пацієнтів, які отримували ритонавір та флутиказону пропіонат у формі інгаляцій чи інтраназально. Це також характерно і для інших кортикостероїдів, що метаболізуються шляхом P450 3A, наприклад будесоніду. Отже, одночасне застосування лопінавір/ритонавіру та глюкокортикоїдів не рекомендується, якщо тільки потенційна користь від лікування не переважує ризики виникнення явищ, пов’язаних з системною дією кортикостероїдів. Потрібно розглянути можливість зниження дози глюкокортикоїдів з ретельним моніторингом місцевих та системних явищ або перехід на глюкокортикоїди, що не є субстратами CYP3A4 (наприклад, беклометазон). Крім того, у разі відміни глюкокортикоїдів, може знадобитися поступове зниження дози, що проводиться протягом тривалого періоду часу.

Інгібітори фосфодіестерази.

Аванафіл. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру 600 мг 2 рази на добу з аванафілом протипоказано. Концентрація аванафілу в плазмі крові збільшується у 13 разів у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ ритонавіром.

Тадалафіл. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з тадалафілом (для лікування легеневої артеріальної гіпертензії) протипоказано. Оскільки концентрація тадалафілу в крові збільшується у 2 рази.

Силденафіл. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з силденафілом (для лікування легеневої артеріальної гіпертензії) протипоказане. Оскільки концентрація тадалафілу в крові збільшуеться у 11 разів.

Слід з обережністю застосовувати силденафіл, тадалафіл для лікування еректильної дисфункції у пацієнтів, які застосовують лопінавір/ритонавір. Очікується, що сумісне застосування цих лікарських засобів з лопінавіром/ритонавіром значно підвищить їх концентрації у плазмі крові та спричинить появу побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, синкопе, зміни зору та пролонгована ерекція. При одночасному застосуванні з лопінавір/ритонавіром дози силденафілу не повинні перевищувати 25 мг протягом 48 годин, а дози тадалафілу не повинні перевищувати 10 мг кожні 72 години.

Варденафіл. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з варденафілом протипоказане. Оскільки концентрація варденафілу в крові збільшуеться у 49 разів, у зв’язку із пригніченням CYP3A лопінавір/ритонавіром.

Інгібітор протеази вірусу гепатату С.

Босепревір. Одночасне застосування босепревіру (800 мг 3 рази на добу) і лопінавір/ритонавіру призвело до зниження AUC босепревіру на 45% і AUC лопінавіру на 34%. Не рекомендується одночасне застосування лопінавір/ритонавіру та босепревіру.

Симепревір. Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру та симепревіру може збільшувати концентрацію симпревіру в плазмі крові у 7,2 рази. Не рекомендується одночасне застосування лопінавір/ритонавіру та симепревіру.

Телапревір. Одночасне застосування телапревіру 750 мг 3 рази на добу та лопінавір/ритонавіру приводить до зниження AUC телапревіру на 54%, максимальна та мінімальна концентрація в плазмі крові знижується на 53% та 52% відповідно в той час як дані лопінавіру не змінюються. Не рекомендується одночасно застосовувати лопінавір/ритонавір та телапревір.

Препарати рослинного походження.

Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Пацієнтам які отримують терапію лопінавір/ритонавіром не слід застосовувати препарати рослинного походження, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), через ризик зниження плазмових концентрацій інгібіторів протеаз, що у свою чергу, може спричинити зменшення клінічної ефективності та розвиток резистентності до лопінавіру або інгібіторів протеаз. Якщо пацієнт вже приймає звіробій продірявлений, потрібно його відмінити і, по можливості, перевірити рівні вірусного навантаження. Після відміни звіробою продірявленого, рівні лопінавіру та ритонавіру можуть підвищитися. Може знадобитися коригування дози лопінавір/ритонавіру. Індукуючий ефект може зберігатися протягом як мінімум 2 тижнів після припинення лікування з використанням звіробою продірявленого Отже, можна безпечно розпочинати прийом лопінавір/ритонавіру через 2 тижні після відміни звіробою продірявленого.

Іммуносупресанти.

Циклоспорин, сиролімус (рапаміцин) і такролімус. Одночасний прийом з лопінавір/ритонавіром може підвищити їхні концентрації в крові. Рекомендується частіше визначати терапевтичну концентрацію цих препаратів до стабілізації плазмових рівнів цих лікарських засобів.

Гіполіпідемічні засоби.

Ловастатин та симвастатин. Комбінація цих речовин з лопінавір/ритонавіром протипоказана, оскільки, при одночасному застосуванні підвищуються концентрації ловастатин та симвастатин в крові, що може викликати міопатію, у тому числі рабдоміоліз,

Аторвастатин меншою мірою метаболізується CYP3A. При одночасному застосуванні з аторвастатином відзначалося збільшення Сmax  і AUC аторвастатину в середньому в 4,7 і 5,9 раза відповідно. Комбінація лопінавір/ритонавіру з аторвастатином не рекомендується. Якщо існує беззаперечна потреба у застосуванні аторвастатину, слід приймати найменшу можливу дозу аторвастатину на фоні ретельного моніторингу безпеки.

Розувастатин. При одночасному застосуванні з орозувастатином відзначалося збільшення Сmax  і AUC розувастатину в середньому в 5 і 2 рази відповідно. Хоча розувастатин слабко метаболізується CYP3A4, спостерігалося збільшення його плазмових концентрацій. Механізм цієї взаємодії може пояснюватися пригніченням транспортних білків. При супутньому застосуванні лопінавір/ритонавіру та розувастатину потрібно бути обережними та розглянути можливість застосування знижених доз.

Флувастатин або правастатин. Клінічно значуща взаємодія не очікується. Правастатин не метаболізується ізоферментом CYP450. Флувастатин частково метаболізується CYP2C9. У випадках, коли показано лікування інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, рекомендується застосовувати правастатин або флувастатин.

Опіоїди.

Бупренорфін. Корекція дози не потрібна.

Метадон. Лопінавір/ритонавір знижує концентрацію метадону у плазмі крові. Рекомендується моніторинг концентрації мета дону в плазмі крові.

Пероральні контрацептиви.

Етинілестрадіол. У разі одночасного застосування лопінавір/ритонавіру з контрацептивами, які містять етинілестрадіол (незалежно від лікарської форми контрацептиву, наприклад, пероральний контрацептив чи пластир), можуть знадобитися додаткові протизаплідні заходи, оскільки концентрація етинілестрадіолу може знижуватися.

Засоби, що допомагають позбутися паління.

Бупропіон. У здорових добровольців AUC і Cmax бупропіону та його активного метаболіту – гідроксибупропіону зменшувались приблизно на 50 % при сумісному застосуванні з лопінавіром/ритонавіром. Цей ефект можливий завдяки індукції метаболізму бупропіону. Тому, якщо сумісне застосування лопінавіру/ритонавіру разом з бупропіоном необхідне, воно має бути під пильним клінічним контролем ефективності бупропіону без перевищення рекомендованої дози, незважаючи на індукцію, що спостерігається.

Судинорозширювальні засоби.

Босентан. При одночасному застосуванні босентану та лопінавір/ритонавіру Cmax і AUC босентана збільшувалися у 6 і 5 разів відповідно. Плазмові концентрації лопінавіру/ритонавіру можуть зменшуватися у зв’язку із індукуванням CYP3A4 босентаном. Слід бути обережними при призначенні лопінавір/ритонавіру з босентаном. При одночасному застосуванні цих препаратів, потрібно вести моніторинг ефективності терапії проти ВІЛ, а також слід ретельно спостерігати за пацієнтами на предмет токсичності босентану, особливо упродовж першого тижня супутнього застосування лікарських засобів.

Ріоцигуат. Концентрації в сироватці крові можуть збільшуватися у зв’язку із пригніченням CYP3A та P-глікопротеїну лопінавір/ритонавіром. Одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.

Протипаразитарні засоби.

Атоваквон. При одночасному прийомі лопінавіру/ритонавіру та атоваквону можливе зниження терапевтичної концентрації, тому може бути необхідним підвищення дози атоваквону.

Інші лікарські засоби.

Виходячи з відомих метаболічних профілів, клінічно значущі взаємодії між лопінавір/ритонавіром і дапсоном, триметопримом/сульфаметоксазолом, азитроміцином або флуконазолом не очікуються.

Особливості застосування

Пацієнти з супутніми захворюваннями.

Захворювання печінки.

Безпека та ефективність лопінавір/ритонавіру у пацієнтів зі значним порушенням функції печінки не встановлена. Лопінавір/ритонавір протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. У разі комбінованої антиретровірусної терапії у пацієнтів з гепатитом В або С, зверніться до відповідних інструкцій із застосування цих лікарських засобів.

У пацієнтів з хронічним гепатитом B або C, які лікуються комбінацією антиретровірусних препаратів, існує підвищений ризик розвитку тяжких і потенційно небезпечних для життя побічних реакцій з боку печінки.

У пацієнтів з існуючим раніше порушенням функції печінки, включаючи хронічний гепатит, під час комбінованої антиретровірусної терапії може спостерігатися підвищена частота розвитку порушень функції печінки; за такими пацієнтами слід встановити ретельний контроль відповідно до стандартної практики. Якщо є симптоми погіршення захворювання печінки в таких пацієнтів, слід розглянути питання про переривання або припинення лікування.

Підвищення трансаміназ з/без підвищений рівень білірубіну повідомлялося у ВІЛ-1 моно-інфікованих або пацієнтів, які отримують постконтактну профілактику, уже протягом 7 днів після застосування лопінавіру/ритонавіру у поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами. У деяких випадках порушення функції печінки були серйозні.

До початку застосування лопінавіру/ритонавіру слід зробити належні лабораторні аналізи та здійснювати пильне спостереження за пацієнтами під час лікування.

Захворювання нирок.

Оскільки нирковий кліренс лопінавіру і ритонавіру незначний, збільшення плазмових концентрацій у пацієнтів з порушенням функції нирок не очікується. Оскільки лопінавір і ритонавір мають високий ступінь зв'язування з білками плазми, малоймовірно, що вони будуть видалятися шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Гемофілія.

Були повідомлення про підвищену кровоточивість, включаючи спонтанні шкірні гематоми і гемартрози у пацієнтів з гемофілією типу А і B, що лікувалися інгібіторами протеази. Деяким пацієнтам призначався додатковий фактор VIII. У більш ніж половині зазначених випадків лікування інгібіторами протеази було продовжено або розпочато знову, якщо воно було перервано. Передбачався причинно-наслідковий зв'язок, хоча механізм дії не був пояснений. Тому пацієнти з гемофілією повинні знати про можливість підвищеної кровоточивості.

Панкреатит.

Були повідомлення про випадки панкреатиту у пацієнтів, які отримували Калетру, включаючи пацієнтів, у яких розвинулася гіпертригліцеридемія. У більшості випадків хворі страждали на панкреатит раніше та/або приймали інші лікарські засоби, які могли сприяти розвиткові панкреатиту. Виражене підвищення рівня тригліцеридів є фактором ризику розвитку панкреатиту. У хворих з прогресуючою ВІЛ-інфекцією ризик збільшення концентрації тригліцеридів і розвитку панкреатиту може збільшуватися.

Можливість розвитку панкреатиту слід розглядати при наявності клінічної симптоматики (нудота, блювання, біль у животі) або змін лабораторних показників (збільшення ліпази або амілази в сироватці крові). Пацієнтів, у яких спостерігаються ці ознаки або симптоми, слід обстежити, а при встановленні діагнозу панкреатит терапію лопінавір/ритонавіром необхідно припинити.

Синдром імунної реактивації.

У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунним дефіцитом під час проходження комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникати запальна реакція на безсимптомні або залишкові умовно-патогенні мікроорганізми і тяжкі клінічні стани або погіршення симптомів. Як правило, такі реакції спостерігалися протягом перших декількох тижнів або місяців після початку комбінованої антиретровірусної терапії. Прикладами цього можуть бути цитомегаловірусний ретиніт (cytomegalovirus retinitis), генералізовані і/або вогнищеві мікобактеріальні інфекції, а також пневмоцистна пневмонія (Pneumocystis jiroveci). Необхідно оцінювати всі симптоми запалення, а при необхідності призначати відповідне лікування.

Аутоімунні захворювання (наприклад, хвороба Грейвса, поліміозит і синдром Гійєна– Барре) також, як повідомляється, відбуваються в умовах відновлення імунітету, проте час виникнення побічних реакцій може змінюватися, що може виявитися через багато місяців після початку лікування.

Остеонекроз.

Не дивлячись на те, що етіологія є багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, споживання алкоголю, імунодефіцит тяжкого ступеня, високий індекс маси тіла), зустрічалися випадки остеонекрозу, зокрема у пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ захворювання та/або при довгостроковій комбінованій антиретровірусній терапії (КАРТ). Якщо хворий відчуває біль в суглобах, скутість в суглобах, труднощі при русі, рекомендується звернутися до лікаря.

Подовження інтервалу PR.

Лопінавір/ритонавір спричиняв незначне асимптоматичне подовження інтервалу PR у кількох здорових добровольців. Мають місце поодинокі повідомлення про атріовентрикулярну блокаду ІІ-го або ІІІ-го ступеня у хворих, у яких в анамнезі було захворювання серця та існуючі порушення провідності або у пацієнтів, які отримували лікарські засоби, що, як відомо, подовжують інтервал PR (наприклад верапаміл або атазанавір), при одночасному застосуванні лопінавіру/ритонавіру. Лопінавір/ритонавір треба застосовувати з обережністю таким пацієнтам.

Вага та метаболічні параметри.

Під час антиретровірусної терапії можливе збільшення ваги і рівнів ліпідів та глюкози в крові. Такі зміни можуть бути частково пов'язані з контролем захворювання і способом життя. Що стосується ліпідів, є свідчення того, що в деяких випадках це стало результатом лікування, тоді як не було отримано переконливих доказів, що пов'язують збільшення ваги з певним способом лікування. Контроль рівня ліпідів та глюкози в крові здійснюється відповідно до встановлених правил лікування ВІЛ-інфекції. Порушення рівня ліпідів слід лікувати відповідно до клінічної практики.

Цукровий діабет/Гіперглікемія.

Уперше діагностовані випадки захворювання на цукровий діабет, гіперглікемію або загострення існуючого цукрового діабету відзначені у хворих, яким призначали інгібітори протеази. У деяких випадках гіперглікемія спостерігалася у тяжкій формі, а іноді супроводжувалася кетоацидозом. Багато хворих мали супутні захворювання, деякі з яких вимагали проведення терапії препаратами, що могли призвести до розвитку цукрового діабету або гіперглікемії. Необхідно моніторувати рівень глюкози в крові.

Перерозподіл жирової тканини і метаболічні порушення.

Комбінована антиретровірусна терапія у ВІЛ-інфікованих хворих поєднувалася з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофія), включаючи втрату периферичного і лицьового підшкірного жиру, збільшення внутрішньочеревного і вісцерального жиру, гіпертрофію молочної залози і накопичення дорсоцервікального жиру (бичачий горб). Механізм такого впливу повністю не встановлений. Більш високий ризик ліподистрофії був пов'язаний з індивідуальними факторами, такими як літній вік, і з факторами, пов'язаними з препаратом, такими як триваліша антиретровірусна терапія і пов'язані з нею порушення обміну речовин. Клінічне обстеження має включати оцінку фізикальних ознак перерозподілу жирової тканини, визначення концентрації ліпідів і глюкози у плазмі крові у період лікування.

Резистентність/перехресна резистентність.

Були виявлені різні ступені перехресної резистентності між інгібіторами протеази. Вплив терапіі лопінавір/ритонавіру на ефективність подальшого застосування інгібіторів протеаз досліджується.

Підвищення рівня ліпідів.

Лікування лопінавір/ритонавіром призводило до підвищення, іноді істотного, концентрації загального холестерину і тригліцеридів у плазмі крові, вміст яких необхідно визначати до початку і через однакові інтервали під час терапії лопінавір/ритонавіром. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з високими початковими значеннями і з порушенням ліпідного обміну в анамнезі.

Застосування у людей літнього віку.

Клінічні дослідження лопінавір/ритонавіру не включають достатньої кількості пацієнтів у віці 65 років і старше для визначення різниці між ними та молодими пацієнтами. Загалом, необхідно бути обережним при застосуванні лопінавір/ритонавіру пацієнтам літнього віку, у яких частіше спостерігається зниження функції печінки, нирок, серцевої функції, розвиток супутніх захворювань або поява іншої лікарської взаємодії.

Інше. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні лопінавір/ритонавір одночасно з лікарськими засобами, які викликають збільшення інтервалу QT, такими як хлорфенірамін, хінідин, еритроміцин, кларитроміцин. Застосування лопінавір/ритонавіру може збільшувати концентрацію засобів, що спільно приймаються, і викликати відповідні небажані реакції з боку серця.

Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з рифампіцином не рекомендується. Рифампіцин у комбінації з лопінавір/ритонавіром спричиняє суттєве зниження концентрації лопінавіру, що може, у свою чергу, призвести до значимого зниження його терапевтичної дії. Цього явища можна уникнути при збільшенні дози лопінавір/ритонавіру, що пов'язано з підвищеним ризиком токсичної дії на печінку і шлунково-кишковий тракт. Таким чином, без крайньої необхідності застосування цієї комбінації лікарських засобів слід уникати

Одночасне застосування лопінавір/ритонавіру з флутиказоном або іншими глюкокортикостероїдами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, таких як будесонід, має здійснюватися з обережністю, зважаючи на ризик розвитку системного кортикостероїдного ефекту, включаючи синдром Кушинга і супресії надниркових залоз, якщо тільки переваги терапії не перевищують ризик.

Пацієнти, які приймають розчин для перорального застосування, особливо з порушенням функції нирок або зниженною здатністюі метаболізувати пропіленгліколь (наприклад, осіб азіатського походження), слід контролювати, щодо наявності побічних реакцій потенційно пов'язаних з токсичністю пропіленгліколю (таких як епілепсія, ступор, тахікардія, гиперосмолярність, лактоацидоз, нефротоксичність, гемоліз).

Препарат Калетра не є лікарським засобом безпосередньо проти ВІЛ або СНІД. Хоча було доведено, що ефективна вірусна супресія при антиретровірусній терапії значно знижує ризик передачі інфекції статевим шляхом, не можна виключати залишковий ризик. Необхідно вжити профілактичні заходи відповідно до керівництва національних компетентних органів, щоб уникнути передачу інфекції. У осіб, що приймають лопінавір/ритонавір, можливий розвиток інфекцій, що асоціюються з ВІЛ і СНІД.

Крім пропіленгліколю, Калетра,розчин для перорального застосування містить етанол (42% об / об), який є потенційно небезпечним для тих, хто страждає від хвороб печінки, клізму, епілепсії, черепно-мозкових травм або хвороб, а також для вагітних жінок і дітей. Він може змінити або збільшити ефекти інших лікарських засобів.

Калетра розчин перорального застосування містить 0,8г фруктози, тому препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з непереносимістю фруктози.

Калетра, розчин для перорального застосування містить гліцерин, поліоксил 40 гідрогенізованої олії рицинової та калій, тому при вживанні великих доз препарату може виникнути головний біль та шлунково кишкові розлади. Пацієнти на дієті з низьким вмістом калію повинні бути попереджені.

Ризик токсичності у зв’язку з наявністю спирту та пропіленгліколю.

Лікарі повинні знати, що Калетра розчин для перорального застосування містить 42.4% етанолу та 15,3% пропіленгліколю. Кожен мл розчину містить 356,3 мг етанолу та 152,7 мг пропіленгліколю.

Особливу увагу слід приділити точному розрахунку дози Калетри, керуючись інструкцією для мкдичного застосування, щоб звести до мінімуму ризик помилки або передозування. Це особливо важливо для немовлят і дітей.

Загальна кількість спирту та пропіленгліколю усіх лікарських засобів, які повинні бути надані немовлятам слід брати до уваги, щоб уникнути токсичності цих речорин. Необхідно уважно стежити за розвитком токсичності пов’язаної з застосуванням Калетри немовлятам, включаючи гіперосмолярність з або без лактацидоза, ниркову токсичність, розлади центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі ступор, кома, і апное), судоми, гіпотонія, порушення ритму серця і зміни на ЕКГ, а також гемоліз.

Постмаркетингові небезпечні для життя випадки серцевої токсичності (у тому числі повної атріовентрикулярної блокади, брадикардії і кардіоміопатії), лактоцідоз, гостра ниркова недостатність, пригнічення центральної нервової системи і респіраторні ускладнення, що призводять до смерті були зареєстровані, в основному у недоношених новонароджених, які отримували розчин для перорального застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Лопінавір/ритонавір був оцінений більш ніж у 3000 вагітних жінок, включаючи більше 1000 жінок на першому триместрі вагітності. У постреєстраційному реєстрі «Antiretroviral Pregnancy Registry», заснованому у 1989 році, не було повідомлень про вроджені дефекти у дітей, народжених від більше 1000 жінок, що приймали лопінавір/ритонавір в першому триместрі вагітності. Розповсюдженість вроджених дефектів після прийому лопінавіру в будь-якому триместрі зіставна з розповсюдженістю в загальній популяції. Не було виявлено ніяких типових вроджених дефектів, що мали б спільну етіологію. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. На основі вказаних даних можна зробити висновок, що ризик дефектів розвитку у людей є малоймовірним. У разі клінічних показань, лопінавір/ритонавір може використовуватися під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю.

Дослідження на щурах показали, що лопінавір екскретується в грудне молоко. Невідомо, чи екскретується цей лікарський засіб у молоко матері. Загальна рекомендація полягає в тому, що ВІЛ-інфіковані жінки за жодних обставин не повинні годувати груддю своїх дітей, щоб уникнути передачі ВІЛ.

Фертильність.

Дослідження на тваринах не продемонстрували будь-якого впливу на фертильність. Дані про вплив лопінавіру/ритонавіру на фертильність людини відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилися. Пацієнтів слід попередити, що при лікуванні лопінавір/ритонавіром відмічені випадки виникнення нудоти, сонливості та запаморочення. Препарат містить 42,4 об. % спирту, що потрібно мати на увазі водіям

Спосіб застосування та дози

Калетру повинні призначати лікарі, які мають досвід у лікуванні ВІЛ-інфекції.

Застосування дорослим і підліткам. Рекомендована доза становить 5 мл перорального розчину (400/100 мг) двічі на день під час їжі або 10 мл перорального розчину (800/200 мг) один раз на добу під час їжі (для пацієнтів з менш ніж трьома лопінавірасоційованими мутаціями). Існує недостатньо даних для рекомендацій щодо застосування препарату один раз на добу дорослим пацієнтам з трьома або більше лопінавірасоційованими мутаціями. Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір один раз на добу у комбінації з фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном.

Супутня терапія: омепразол, ранітидин.

Лопінавір/ритонавір може бути застосований з препаратами, які подавляють секрецію соляної кислоти (омепразол, ранітидин) без корекції дози.

Супутня терапія: ефавіренз, невірапін, ампренавір або нелфінавір.

Слід зважити на необхідність підвищення дози лопінавіру/ритонавіру до 533/133 мг (6,5 мл розчину) два рази на добу під час їжі при застосуванні у комбінації з ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром пацієнтам, які раніше отримували лікування та у яких можна передбачити зниження чутливості до лопінавіру (згідно з даними анамнезу або лабораторних даних).

Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір один раз на добу у комбінації з ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром.

Застосування в педіатрії.

Загальну кількість етанолу та пропіленгліколю усіх лікарських засобів, у тому числі Калетри, розчину для перорального застосування, які будуть вводиться дітям, потрібно взяти до уваги для того, щоб уникнути токсичності цих допоміжних речовин.

Рекомендована доза для дітей віком від 14 днів до 6 місяців становить 16/4 мг/кг двічі на добу. Необхідно враховувати вагу дитини або площу поверхні тіла (приблизно еквівалентно 300/75 мг/м²). Для дозування використовуйте калібрований шприц.

Рекомендована доза для дітей віком від 6 місяців до 12 років становить 12/3 мг/кг двічі на добу при масі тіла від 7 до 15 кг та 10/2,5 мг/кг двічі на добу при масі тіла від 15 до 40 кг (приблизно еквівалентно 230/57,5 мг/м²); для дітей з масою тіла більше 40 кг – максимальна доза 400/100 мг двічі на день (5 мл розчину). Калетру не слід застосовувати дітям один раз на добу. Для точнішого дозування рекомендується для кожної дитини віком до 12 років індивідуальний підрахунок відповідної кількості Калетри, розчину для перорального застосування. Нижче наведена таблиця розрахунку дозування залежно від маси тіла дитини.

Дозування Калетри залежно від маси тіла дитини

(без супутнього застосування ефавірензу, невірапіну, нелфінавіру або ампренавіру)

Маса тіла (кг)
Доза (мг/кг)*
Рекомендований об’єм розчину
(80 мг лопінавіру/20 мг ритонавіру в 1 мл)
2 рази на добу
від 7 до 15 кг
12 мг/кг 2 рази на добу
 
7 – 10 кг
 
1,25 мл
від > 10 до < 15 кг
 
1,75 мл
від 15 до 40 кг
10 мг/кг 2 рази на добу
 
від 15 до 20 кг
 
2,25 мл
від > 20 до 25 кг
 
2,75 мл
від > 25 до 30 кг
 
3,50 мл
від > 30 до 35 кг
 
4,00 мл
від > 35 до 40 кг
 
4,75 мл
> 40 кг
доросла доза
5,00 мл

* Дозування базується на вмісті компонента лопінавіру в розчині лопінавіру/ритонавіру (80 мг/20 мг в 1 мл).

Дорослу дозу застосовують дітям віком більше 12 років.

 Супутня терапія: ефавіренз, невірапін, ампренавір або нелфінавір.

Супутня терапія ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром пацієнтам віком до 6 місяців не рекомендована.

При застосуванні комбінації з ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром пацієнтам віком 6 місяців - 12 років, у яких підозрюється знижена чутливість до лопінавіру (анамнез або за лабораторними показниками), необхідне підвищення дози Калетри, розчину для перорального застосування до 13/3,25 мг/кг двічі на добу, якщо маса тіла дитини 7 - < 15 кг, та до 11/2,75 мг/кг, якщо маса тіла дитини 15 - 45 кг (приблизно еквівалентно 300/75 мг/м²), два рази на добу разом з їжею; для дітей з масою тіла більше 45 кг - до максимальної дози 533/133 мг двічі на добу. Нижче наведена таблиця розрахунку дозування залежно від маси тіла дитини (при застосуванні комбінації з ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром).

Дозування Калетри залежно від маси тіла дитини

(при супутньому застосуванні ефавірензу, невірапіну, нелфінавіру або ампренавіру)

Маса тіла (кг)
Доза (мг/кг)*
Рекомендований об’єм розчину
(80 мг лопінавіру/20 мг ритонавіру в 1 мл)
2 рази на добу
від 7 до < 15 кг
13 мг/кг 2 рази на добу
 
7 – 10 кг
 
1,50 мл
від > 10 до < 15 кг
 
2,00 мл
від 15 до 45 кг
11 мг/кг 2 рази на добу
 
від 15 до 20 кг
 
2,50 мл
від > 20 до 25 кг
 
3,25 мл
від > 25 до 30 кг
 
4,00 мл
від > 30 до 35 кг
 
4,50 мл
від > 35 до 40 кг
 
5,00 мл
від > 40 до 45 кг
 
5,75 мл
> 45 кг
доросла доза
6,50 мл

* Дозування базується на вмісті компонента лопінавіру в розчині лопінавіру/ритонавіру (80 мг/20 мг в 1 мл).

Дорослу дозу застосовують дітям віком більше 12 років.

Дозування залежно від площі поверхні тіла.

Дітям віком від 14 днів до 6 місяців рекомендована доза становить 300/75 мг/м² двічі на добу. 

Дітям віком від 6 місяців до 12 років рекомендована доза становить 230/57,5 мг/м² двічі на добу під час їжі, максимальна доза становить 400/100 мг двічі на добу. Для пацієнтів, які одночасно з Калетрою приймають невірапін, ефавіренц, ампренавір або нелфінавір, доза 230/57,5 мг/м² може бути неефективною. В такому випадку необхідно збільшити дозу Калетри до 300/75 мг/м². Для дозування користуйтеся калібрувальним шприцем.

Розрахунок кількості розчину Калетри для дозування 230/57,5 мг/м²
Площа поверхні тіла*, м²
Доза розчину для перорального застосування двічі на день (доза в мг)
0,25
0,7 мл (57,5/14,4 мг)
0,40
1,2 мл (96/24 мг)
0,50
1,4 мл (115/28,8 мг)
0,75
2,2 мл (172,5/43,1 мг)
0,80
2,3 мл (184/46 мг)
1,00
2,9 мл (230/57,5 мг)
1,25
3,6 мл (287,5/71,9 мг)
1,3
3,7 мл (299/74,8 мг)
1,4
4,0 мл (322/80,5 мг)
1,5
4,3 мл (345/86,3 мг)
1,7
5 мл (402,5/100,6 мг)

* Площа поверхні тіла може бути розрахована за такою формулою:

ППТ (м2) = √ (ріст (см) X маса тіла (кг) / 3600).

Пацієнти з порушенням функції печінки: у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки концентрація лопінавіру у плазмі крові зростає приблизно на 30 %, що не має клінічного значення.

Пацієнти з порушенням функції нирок: корекція дози не потрібна. Слід дотримуватися обережності при застосуванні Калетри пацієнтам з тяжким ступенем порушення функції нирок.

Діти

Безпека та фармакокінетичний профіль препарату не були встановлені у дітей віком до 14 днів, тому призначати препарат новонародженим не рекомендовано.

Передозування

Дотепер клінічний досвід гострого передозування лопінавір/ритонавіром у людей обмежений.

Повідомлялося про передозування Калетрою, розчином для перорального застосування (включаючи фатальні випадни). Випадки, що були зареєстровані у зв’язку з ненавмисним передозуванням у недоношених новонароджених: повна АV-блокада, кардіоміопатія, молочнокислий ацидоз і гостра ниркова недостатність.

Специфічного антидоту для Калетри при передозуванні не існує. Лікування передозування препаратом Калетра має включати загальну підтримуючу терапію на тлі спостереження за життєво важливими функціями організму і клінічним станом хворого. Якщо показано, проводять промивання шлунка для виведення активної речовини, що не була абсорбована. Застосування активованого вугілля також може бути допоміжним засобом для виведення активної речовини, що не була абсорбована. Однак, діаліз може видалити етанол і пропіленгліколь у випадку передозування Калетрою, розчином для перорального застосування.

Побічні реакції

Безпека лопінавір/ритонавіру досліджувалася на більше ніж 2600 пацієнтах у II-IV фазах клінічних досліджень, з яких більше 700 пацієнтів отримували дозу 800/200 мг (4 таблетки) один раз на добу. Поряд з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НІЗТ), в деяких дослідженнях лопінавір/ритонавір застосовувався в поєднанні з ефавірензом або невірапіном. В ході клінічних випробувань часто повідомлялися наступні побічні реакції, пов’язані з терапією лопінавір/ритонавіром: діарея, нудота, блювання, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність та гіперлактатемія. Ризик виникнення діареї може бути більшим при прийомі лопінавір/ритонавіру в режимі один раз на добу. Діарея, нудота і блювання може виникати на початку лікування, а гіпертригліцеридемія та гіперхолестеринемія може виникнути пізніше. Небажані явища, що виникли в ході лікування, призвели до дострокового виходу із дослідження в II-IV фазах у 7% випадків.

Важливо зауважити, що у пацієнтів, які отримували лопінавір/ритонавір, були зафіксовані випадки панкреатиту, у тому числі у тих пацієнтів, в яких розвинулася гіпертригліцеридемія. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про збільшення інтервалу PR під час терапії лопінавір/ритонавіром

Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях та післяреєстраційному періоді у дорослих пацієнтів та дітей.

Побічні реакції, про які повідомлялося, були від середнього до тяжкого ступеня тяжкості, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв’язку у кожному окремому випадку. Побічні реакції, наведені нижче, розподілені за органами і системами та за частотою виникнення: дуже часто (понад 10 %), часто (1-10 %), нечасто (0,1-1 %); рідко (0,01-0,1 %).

Інфекції та інвазії: дуже часто – інфекція верхніх дихальних шляхів; часто - інфекція нижніх дихальних шляхів, інфекції шкіри, включаючи запалення підшкірної клітковини, фолікуліт та фурункульоз; нечасто – грипоподібний синдром, середній отит, фарингіт, бронхіт, риніт, синусит, сіаладеніт, гастроентерит, бактеріальна інфекція, вірусна інфекція, бронхопневмонія; рідко – целюліт, перинеальний абсцес.

Порушення з боку системи крові і лімфатичної системи: часто – анемія, лейкопенія, нейтропенія, лімфаденопатія; рідко – спленомегалія.

Порушення з боку імунної системи: часто – гіперчутливість, включаючи кропив’янка та ангіоневротичний набряк; нечасто – синдром імунної реактивації.

Ендокринні розлади: нечасто – чоловічий гіпогонадизм, синдром Кушинга, гіпотиреоїдизм.

Порушення обміну речовин та харчування: часто – порушення рівня глюкози в крові, включаючи діабети, гіпертригліцеридемія, гіпохолестеринемія, зниження ваги, зниження апетиту; нечасто – збільшення ваги, підвищення апетиту, гіповітаміноз, дегідратація, набряки, лактатацидоз, ожиріння, анорексія, цукровий діабет, гіперглікемія, ліпоматоз, гіперамілаземія, гіперліпаземія.

Психічні розлади: часто – тривожний стан, порушення сну; нечасто – зниження лібідо, незвичні сновидіння, збудження, неспокій, апатія, сплутаність свідомості, депресія, дискінезія, емоційна лабільність, дезорієнтація, зміни настрою, нервозність, порушення процесів мислення.

Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль (включаючи мігрень), парестезії, нейропатія (включаючи периферичну нейропатію), запаморочення, безсоння; нечасто – гострі порушення мозкового кровообігу, судоми, втрата або зміна смакової чутливості, тремор, церебральний інфаркт, амнезія, атаксія, дискінезія, енцефалопатія, параліч лицьового нерва, внутрішньочерепна гіпертензія, сонливість, екстрапірамідні порушення, порушення рівноваги.

Порушення з боку органів зору: нечасто – порушення зору, порушення з боку органів зору, зорові розлади.

Порушення з боку органів слуху та лабіринту: нечасто – дзвін у вухах, гіперакузія, запаморочення.

Порушення з боку серця: нечасто – інфаркті міокарда внаслідок атеросклерозу, атріовентрикулярна блокада, недостатність тристулкового клапана серця, відчуття серцебиття, тріпотіння передсердь, ортостатична гіпотензія, вазодилатація, стенокардія.

Порушення з боку судин: часто - артеріальна гіпертензія, нечасто – тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт, васкуліт, варикозне розширення вен, тромбоз глибоких вен.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, нудота; часто - панкреатити, гастроезофагеальний рефлюкс, гастроентерит та коліт, блювання, біль в животі (у верхній та нижній ділянках), здуття живота, диспепсія, геморой, метеоризм, порушення випорожнень, шлунково-кишкові розлади; нечасто – кишково-шлункові кровотечі, включаючи виразкове ураження шлунка та кишечника, дуоденіт, гастрит і ректальна кровотеча, стоматит і виразки слизової оболонки рота, нетримання калу, запор, сухість у ротовій порожнині, дисфагія, ентероколіт, відрижка, езофагіт, ентерит, геморагічний ентероколіт, періодонтит, абдомінальний дискомфорт.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – гепатити, у тому числі підвищення АСТ, АЛТ та ГГТ; нечасто – жирова дистрофія печінки, гепатомегалія, холангіт, гіпербілірубінемія, холецистит, болючість печінки; частота невідома - жовтяниця.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – висип, акне, включаючи макулопапульозний висип, висип/дерматит, включаючи екзему та себорейний дерматит, нічна пітливість, свербіж, набута ліподистрофія, включаючи атрофію шкіри; нечасто – алопеція, ідіопатичний капілярит, васкуліт, сухість шкіри, алергічний дерматит, ексфоліативний дерматит, зміна структури нігтів, себорея, зміна кольору шкіри, виразки шкіри, набряк обличчя, гіпергідроз, стриї, гіпертрофія шкіри; частота невідома – синдром Стівена-Джонсона, мультиформна еритема.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто - міалгія, м’язево скелетний біль, включаючи артралгію та біль у спині, розлади з боку м’язів, такі як слабкість та спазми; нечасто – рабдоміоліз, остеонекроз, біль у спині, артропатія, м’язова слабкість, остеоартрит, біль у кінцівках. 

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – зниження кліренсу креатиніну, нефрит, гематурія, нефролітіаз, патологічні зміни в сечі, аномальний запах сечі, альбумінурія, гіперкальціурія, гіперурикемія, ниркова недостатність.

Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: часто - еректильна дисфункція, порушення менструального циклу – аменорея, менорагія, порушення еякуляції, збільшення молочних залоз, гінекомастія.

Загальні розлади та реакції у місці введення: часто – втомлюваність, включаючи астенію, біль; нечасто – біль у грудях, біль за грудиною, озноб, гарячка, нездужання, набряк, включаючи периферичний набряк, набряк обличчя, гіпертрофія, взаємодія з лікарськими засобами, кіста.

Доброякісні та злоякісні новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – доброякісне новоутворення шкіри, новоутворення.

Порушення з боку дихальної системи: нечасто – набряк легень, диспное, кашель, астма.

У ВІЛ інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникнути запальні реакції на безсимптомні або опортуністичні інфекції.

Опис окремих побічних реакцій.

Повідомлялося про випадки синдрому Кушинга у пацієнтів, які отримували ритонавір та флутиказону пропіонат у формі інгаляцій чи інтраназально. Це також характерно і для інших кортикостероїдів, що метаболізуються шляхом P450 3A, наприклад будесоніду.

Повідомлялося про підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК), міалгію, міозит та рідко - про рабдоміоліз при застосуванні інгібіторів протеази, особливо у комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НІЗТ).

Метаболічні параметри.

Під час антиретровірусної терапії може підвищуватися маса тіла та рівні ліпідів і глюкози в крові.

У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунним дефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникати запальна реакція на безсимптомні або залишкові умовно-патогенні мікроорганізми. Аутоімунні захворювання (наприклад, хвороба Грейвса) також фіксувалися, проте час виникнення побічних реакцій може змінюватися, що може виявитися через багато місяців після початку лікування.

Зустрічалися також випадки остеонекрозу, зокрема у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, на пізніх стадіях ВІЛ захворювання або при довгостроковій комбінованій антиретровірусній терапії (КАРТ). Частота таких явищ невідома.

Зустрічалися випадки зміни гормонального рівня.

Діти.

У дітей профіль побічних реакцій і переносимість препарату були такими ж самими, як і у дорослих пацієнтів.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2 до 8 °С.

Розчин можна зберігати не в холодильнику при температурі нижче 25 °С протягом 42 днів, після чого залишок слід знищити. Рекомендується зазначити на упаковці дату початку зберігання не в холодильнику. Не піддавати надмірній дії тепла.

Упаковка

По 60 мл розчину знаходиться у пластиковому флаконі з ковпачком, що нагвинчується та має пристосування, що не дає дітям відкрити флакон.

Кожна картонна коробка містить 5 флаконів по 60 мл і 5 дозаторів (по 5 мл) з ціною поділки 0,1 мл.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АЕСІКА КВІНБОРО ЛТД, Великобританія/AESICA QUEENBOROUGH LIMITED, United Kingdom.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Норс Роуд Квінборо МЕ 11 5 ЕЛ, Великобританія/North Road Queenborough МЕ 11 5 ЕL, United Kingdom.

Дозировка Калетра раствор д/перор. прим. по 60 мл во флак. №5
Производитель Аэсика Квинборо Лтд для "Эббви Биофармасьютикалз ГмбХ", Великобритания/Швейцария
МНН Lopinavir and ritonavir
Фарм. группа Антивірусні засоби для системного застосування. Антивірусні засоби для лікування ВІЛ інфекцій, комбі
Регистрация № UA/6998/02/01 от 13.05.2017. Приказ № 516 от 13.05.2017
Код АТХ

Найдено 2 аптеки

Киев, ул.Галицкая 13
  (044) 451-61-XX
Калетра р-р 60мл фл. №5
Эббот (США)
388531
Калетра таб. 200мг+50мг №120
Эббот (США)
670000
Дрогобыч, ул.Филиппа Орлика 18
  (097) 218-81-XX
Калетра 200мг/50мг (120 шт) abbott laboratories (сша)
Abbott Lab.
1498200
Найдено 2 аптеки Все аптеки
Top