UA RU

Каривалан 6,25 мг/5 мг - инструкция, показания, состав, способ применения

Цены в аптеках
Добавить в избранные товары

Склад

діючі речовини: карведилол (carvedilol), івабрадин (ivabradine);

6,25 мг/5 мг: одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 6,25 мг карведилолу та 5 мг івабрадину (у вигляді 5,39 мг івабрадину гідрохлориду);

6,25 мг/7,5 мг: одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 6,25 мг карведилолу та 7,5 мг івабрадину (у вигляді 8,085 мг івабрадину гідрохлориду);

12,5 мг/5 мг: одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 12,5 мг карведилолу та 5 мг івабрадину (у вигляді 5,39 мг івабрадину гідрохлориду);

12,5 мг/7,5 мг: одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 12,5 мг карведилолу та 7,5 мг івабрадину (у вигляді 8,085 мг івабрадину гідрохлориду);

25 мг/5 мг: одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг карведилолу та 5 мг івабрадину (у вигляді 5,39 мг івабрадину гідрохлориду);

25 мг/7,5 мг: одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг карведилолу та 7,5 мг івабрадину (у вигляді 8,085 мг івабрадину гідрохлориду);

допоміжні речовини:

ядро таблетки: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна (E 460), мальтодекстрин, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, натрію кроскармелоза (E 468), кремнію діоксид колоїдний безводний (E 551), магнію стеарат (E 470b);

плівкова оболонка для таблеток, що містять 5 мг івабрадину: гліцерин (E 422), гіпромелоза (E 464), магнію стеарат (E 470b), титану діоксид (Е 171), макрогол 6000 (E 1521);

плівкова оболонка для таблеток, що містять 7,5 мг івабрадину: гліцерин (E 422), гіпромелоза (E 464), магнію стеарат (E 470b), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), макрогол 6000 (E 1521).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

6,25 мг/5 мг: таблетка шестигранної форми, вкрита плівковою оболонкою білого кольору, з тисненням «СІ2» з одного боку та «» - з іншого;

6,25 мг/7,5 мг: таблетка шестигранної форми, вкрита плівковою оболонкою жовтого кольору, з тисненням «СІ3» з одного боку та «» - з іншого;

12,5 мг/5 мг: таблетка довгастої форми, вкрита плівковою оболонкою білого кольору, з тисненням «СІ4» з одного боку та «» - з іншого;

12,5 мг/7,5 мг: таблетка довгастої форми, вкрита плівковою оболонкою жовтого кольору, з тисненням «СІ5» з одного боку та «» - з іншого;

25 мг/5 мг: таблетка восьмигранної форми, вкрита плівковою оболонкою білого кольору, з тисненням «СІ6» з одного боку та «» - з іншого;

25 мг/7,5 мг: таблетка восьмигранної форми, вкрита плівковою оболонкою жовтого кольору, з тисненням «СІ7» з одного боку та «» - з іншого.

Фармакотерапевтична група

Засоби для лікування серцево-судинної системи. β-адреноблокатори, інші комбінації. Карведилол та івабрадин.

Код ATX C07F X06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Карведилол.

Механізм дії. Карведилол є неселективним β-адреноблокатором з вазодилатуючими властивостями, який знижує периферичний опір судин шляхом селективної блокади α1-рецепторів та пригнічує ренін-ангіотензинову систему шляхом блокади β-адренорецепторів. Активність реніну плазми знижується, та затримка рідини в організмі спостерігається рідко. Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і, подібно до пропранололу, виявляє мембраностабілізуючі властивості. Карведилол є рацемічною сумішшю 2 стереоізомерів. В доклінічних дослідженнях на тваринах було продемонстровано, що обидва енантіомери мають α-адреноблокуючі властивості. Неселективна блокада β1- та β2-адренорецепторів пов’язана в основному з S(-)-енантіомером. Антиоксидантні властивості карведилолу та його метаболітів були продемонстровані у ході досліджень на тваринах in vitro та in vivo і на різних видах людських клітин in vitro.

Фармакодинамічні ефекти. У хворих на артеріальну гіпертензію зниження артеріального тиску не супроводжується одночасним підвищенням загального периферичного судинного опору, яке спостерігається при прийомі істинних β-адреноблокаторів. ЧСС знижується незначною мірою. Ударний об’єм серця залишається незміненим. Ниркова перфузія, функція нирок, а також периферичний кровообіг залишаються у межах норми. Тому відчуття холоду у кінцівках (яке часто спостерігається при застосуванні істинних β-адреноблокаторів) спостерігається рідко. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією карведилол підвищує концентрацію норепінефрину в плазмі.

При тривалому лікуванні пацієнтів зі стенокардією карведилол продемонстрував протиішемічні та антиангінальні ефекти. Дослідження гемодинаміки показали, що карведилол зменшує перед- і післянавантаження на серце.

У пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка або застійною серцевою недостатністю препарат сприятливо впливає на гемодинамічні показники та поліпшує показники фракції викиду лівого шлуночка та його розмір. У пацієнтів із серцевою недостатністю карведилол знижує смертність і потребу у госпіталізації з кардіоваскулярних причин.

Карведилол не демонструє негативного ефекту на профіль ліпідів сироватки або електролітів. Співвідношення ліпопротеїнів високої щільності до ліпопротеїнів низької щільності залишається у межах норми.

Івабрадин.

Механізм дії. Івабрадин – це речовина, яка виключно знижує частоту серцевих скорочень (ЧСС), діючи на водія ритму серця шляхом селективного та специфічного інгібування Іf-потоку, що контролює спонтанну діастолічну деполяризацію на рівні синусового вузла, регулюючи ЧСС. Івабрадин діє виключно на синусовий вузол та не впливає на внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну і внутрішньошлуночкову провідність, скоротність міокарда й реполяризацію шлуночків.

Івабрадин також може взаємодіяти з Іh-потоком сітківки ока, який схожий за структурою з Іf-потоком синусового вузла серця. Це лежить в основі розвитку тимчасового порушення світлосприйняття внаслідок зменшення реакції сітківки на яскраві світлові стимули. При появі тригерних обставин (раптова зміна освітлення) часткове інгібування івабрадином Іh-потоку може призвести до несподіваного виникнення у пацієнтів зорових феноменів. Зорові феномени (фосфени) описують як тимчасове підвищення яскравості на обмеженій ділянці поля зору (див. розділ «Побічні реакції»).

У рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 97 пацієнтів дані, отримані під час спеціальних офтальмологічних досліджень, метою яких була документальна фіксація функції систем колбочок та паличок і висхідного візуального шляху (за допомогою аналізу електроретинограми, статичних та кінетичних зорових полів, кольорового зору, гостроти зору), у пацієнтів, які застосовували івабрадин для лікування хронічної стабільної стенокардії протягом 3 років, не підтверджено будь-якої ретинальної токсичності.

Фармакодинамічні ефекти. Основною фармакодинамічною властивістю івабрадину є вибіркове дозозалежне зниження ЧСС. При застосуванні івабрадину у рекомендованих терапевтичних дозах ЧСС знижується приблизно на 10 уд/хв у стані спокою та при навантаженні. Це зменшує роботу серця та споживання кисню міокардом. Івабрадин не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скоротність міокарда (негативний інотропний ефект відсутній) та реполяризацію шлуночків:

  • у клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не впливав на атріовентрикулярну або інтравентрикулярну провідність або на коригований інтервал QT;
  • у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка [ФВЛШ] становить 30 ̶ 45 %) івабрадин не виявляв будь-якого негативного впливу на показники ФВЛШ.

Фармакокінетика.

Швидкість та ступінь абсорбції івабрадину та карведилолу при застосуванні у фіксованій комбінації Карівалан, суттєво не відрізняються від таких для івабрадину та карведилолу, прийнятих окремо при монотерапії.

Карведилол.

Абсорбція. При пероральному застосуванні абсолютна біодоступність карведилолу становить приблизно 25 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Співвідношення між дозою препарату та його концентрацією у плазмі є лінійним. У пацієнтів з повільним гідроксилюванням дебризохіну, концентрація карведилолу у плазмі збільшується у 2–3 рази порівняно зі швидкими метаболізаторами дебризохіну. Прийом їжі не впливає на біодоступність, однак збільшує час до досягнення максимальної концентрації карведилолу в плазмі.

Розподіл. Карведилол є високоліпофільною сполукою. Зв’язування з білками плазми становить близько 98–99 %. Об’єм розподілу дорівнює приблизно 2 л/кг. Ефект першого проходження при прийомі внутрішньо – приблизно 60–75 %. В доклінічних дослідженнях було продемонстровано ентерогепатичну циркуляцію споріднених сполук. Карведилол метаболізується у печінці, в основному за рахунок оксидації ароматичного кільця і глюкуронідації. Деметилювання і гідроксилювання у феноловому кільці призводить до утворення 3 активних метаболітів, що мають β-блокуючу активність. Вказані 3 активних метаболіти мають слабкий вазодилатуючий ефект порівняно з карведилолом.

R-енантіомер первинно метаболізується CYP2D6 та CYP1A2, у той час як S-енантіомер первинно метаболізується CYP2C9 та меншою мірою CYP2D6. Також інші ферменти цитохрому P450 беруть участь у метаболізмі карведилолу, включаючи CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Максимальна концентрація R-карведилолу в плазмі приблизно вдвічі більша, ніж концентрація S-карведилолу. R-енантіомер метаболізується в основному шляхом гідроксилювання. За участю повільного метаболізатора CYP2D6 можливе підвищення концентрації карведилолу в плазмі, переважно R-енантіомера, що призводить до збільшення α-блокуючої активності.

Виведення. Середній період напіввиведення карведилолу 6–10 годин. Плазмовий кліренс – приблизно 590 мл/хв. Виділяється переважно з жовчю, екскреція переважно з калом. Менша частина виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Особливі групи пацієнтів. Пацієнти літнього віку: фармакокінетичні параметри карведилолу залежать від віку. У пацієнтів літнього віку спостерігається збільшення рівня карведилолу приблизно на 50 % порівняно з молодими пацієнтами.

Печінкова недостатність: у дослідженні за участю пацієнтів з цирозом печінки біодоступність карведилолу була у 4 рази вищою, а максимальна концентрація у плазмі була у 5 разів вищою, ніж у здорових добровільців.

Ниркова недостатність: у деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією та з помірною (кліренс креатиніну 20–30 мл/хв) або з тяжкою (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) нирковою недостатністю спостерігалося зростання концентрації карведилолу у плазмі приблизно на 40–55 % порівняно з такою у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок. Спостерігалась значна варіабельність результатів.

Івабрадин.

У фізіологічних умовах івабрадин швидко вивільняється та має високу розчинність у воді (> 10 мг/мл). Івабрадин є S-енантіомером, який не показав біоконверсії in vivo. Основним активним метаболітом івабрадину є N-десметильований дериват.

Абсорбція та біодоступність. Після перорального прийому івабрадин швидко та майже повністю всмоктується. При застосуванні натще максимальна концентрація (Cmax) в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину. Абсолютна біодоступність становить майже 40 %, що зумовлено ефектом першого проходження через травний тракт та печінку. Приймання препарату одночасно з їжею уповільнює абсорбцію приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі на 20–30 %. Щоб уникнути інтраіндивідуальних коливань концентрації івабрадину в плазмі крові, препарат рекомендовано приймати під час вживання їжі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл. Приблизно 70 % івабрадину зв’язується з протеїнами плазми крові. Об’єм розподілу у стадії стабільної рівноваги становить близько 100 л. При тривалому застосуванні рекомендованої початкової дози 5 мг двічі на добу Cmax у плазмі становить 22 нг/мл (CV = 29 %). Середня концентрація в плазмі у стадії стабільної концентрації дорівнює 10 нг/мл (CV = 38 %).

Біотрансформація. Івабрадин екстенсивно метаболізується в печінці та кишечнику тільки шляхом окиснення системою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Основним активним метаболітом івабрадину є його N-десметильований дериват, концентрація якого становить 40 % від концентрації івабрадину гідрохлориду. Основний активний метаболіт також метаболізується системою цитохрому CYP3A4. Івабрадин має низьку спорідненість з CYP3A4, не демонструє клінічно значущої його активації або пригнічення, а отже, вірогідно, не змінюватиме метаболізм CYP3A4 або його концентрацію у плазмі крові. Проте сильнодіючі інгібітори та індуктори CYP3A4 можуть значною мірою впливати на концентрацію івабрадину в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Виведення. Основний період напіввиведення івабрадину становить 2 години (70–75 % показника площі під кривою на графіку залежності концентрації препарату в крові від часу спостереження [AUC]), ефективний період напіввиведення − 11 годин. Загальний кліренс івабрадину – приблизно 400 мл/хв, а нирковий кліренс івабрадину – приблизно 70 мл/хв. Екскреція метаболітів відбувається однаковою мірою з сечею та калом. Приблизно 4 % прийнятої дози виводяться із сечею у незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність. Кінетика івабрадину для доз 0,5–24 мг є лінійною.

Особливі групи пацієнтів. Не спостерігалось відмінностей у фармакокінетичних параметрах (AUC та Cmax) між пацієнтами літнього віку (≥ 65 років), пацієнтами старечого віку (≥ 75 років) та пацієнтами загальної популяції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність: вплив ниркової недостатності (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) на кінетику івабрадину є мінімальним з огляду на невелику частку ниркового кліренсу (близько 20 %) від загального кліренсу івабрадину та його основного метаболіту S 18982 (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність: у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня AUC незв’язаного івабрадину та основного активного метаболіту були на 20 % вищими, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Кількість даних щодо фармакокінетики івабрадину у пацієнтів із помірною печінковою недостатністю є недостатньою; щодо хворих на тяжку печінкову недостатність ці дані відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Діти: фармакокінетичний профіль івабрадину у дітей з хронічною серцевою недостатністю віком від 6 місяців до 18 років збігається з фармакокінетикою, що описана для дорослих, при застосуванні схеми титрування дози з урахуванням віку та маси тіла.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Аналіз співвідношення фармакокінетики й фармакодинаміки продемонстрував практично лінійну залежність зменшення ЧСС від збільшення концентрації івабрадину та його активного метаболіту S 18982 в плазмі крові для доз до 15–20 мг двічі на добу. При застосуванні більших доз зниження ЧСС стає непропорційним до концентрації івабрадину у плазмі і має тенденцію досягати плато. Висока концентрація івабрадину в плазмі може бути зумовлена застосуванням івабрадину у комбінації із сильними інгібіторами CYP3A4, що може призвести до значного зменшення ЧСС, проте ризик знижується при застосуванні івабрадину у комбінації з інгібіторами CYP3A4 помірної дії (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Співвідношення фармакокінетики і фармакодинаміки у дітей з хронічною серцевою недостатністю віком від 6 місяців до 18 років збігається з таким у дорослих.

Показання

Лікування у дорослих пацієнтів з нормальним синусовим ритмом, якщо необхідно лікування карведилолом та івабрадином у дозах, наявних у фіксованій комбінації:

  • симптомів хронічної стабільної стенокардії у пацієнтів із ішемічною хворобою серця;
  • хронічної серцевої недостатності (II-IV клас за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до діючих речовин чи будь-яких інших β-адреноблокаторів або до будь-яких допоміжних речовин даного лікарського засобу;
  • тяжка печінкова недостатність;
  • гостра або нестабільна/декомпенсована серцева недостатність;
  • нестабільна стенокардія;
  • стенокардія Принцметала;
  • атріовентрикулярна блокада II і III ступеня;
  • синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду);
  • симптоматична або тяжка брадикардія (< 50 уд/хв);
  • гострий інфаркт міокарда;
  • кардіогенний шок;
  • наявність у пацієнта штучного водія ритму (ЧСС контролюється виключно за допомогою штучного водія ритму);
  • тяжке захворювання периферичних судин (наприклад феномен Рейно);
  • тяжка артеріальна гіпотензія (АТ < 90/50 мм рт. ст.);
  • ХОЗЛ з обструкцією бронхів;
  • бронхоспазм або астма в анамнезі;
  • метаболічний ацидоз;
  • нелікована феохромоцитома;
  • одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які належать до інгібіторів CYP3A4 помірної дії та мають властивості знижувати ЧСС;
  • комбінація з інгібіторами P450 3A4 сильної дії: протигрибкові препарати – похідні азолу (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики класу макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефазодон;
  • вагітність, період годування груддю. Препарат протипоказаний жінкам репродуктивного віку, які не застосовують належні засоби контрацепції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

У дослідженнях щодо взаємодії, проведених за участю здорових добровольців, взаємодії між карведилолом та івабрадином не виявлено. Інформацію про взаємодії з іншими лікарськими засобами кожної з діючих речовин наведено далі.

Івабрадин метаболізується тільки CYP3A4 і є дуже слабким інгібітором даного цитохрому. Івабрадин показав відсутність впливу на метаболізм і концентрацію у плазмі інших субстратів CYP3A4 (інгібіторів слабкої, помірної та сильної дії). Інгібітори та індуктори CYP3A4 схильні до взаємодії з івабрадином, що має клінічно значущий вплив на його метаболізм та фармакокінетику. Дослідження щодо взаємодії довели, що інгібітори CYP3A4 підвищують концентрацію івабрадину у плазмі, а індуктори – знижують її. Збільшення концентрації івабрадину у плазмі може підвищити ризик розвитку надмірної брадикардії (див. розділ «Особливості застосування»).

Карведилол є одночасно субстратом й інгібітором Р-глікопротеїну. У зв’язку з цим при одночасному застосуванні з карведилолом лікарських засобів, які переносяться P-глікопротеїном, їх біодоступність може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може порушуватись при застосуванні індукторів або інгібіторів P-глікопротеїну. Інгібітори, а також індуктори ізоферментів CYP2D6 та CYP2C9 можуть змінювати метаболізм карведилолу зі стереоселективністю, що призводить до зменшення або збільшення плазмових концентрацій R- та S-енантіомерів карведилолу (див. розділ «Фармакокінетика»). Деякі приклади таких взаємодій, які спостерігалися у пацієнтів та здорових добровольців, зазначено нижче, але цей перелік не є вичерпним.

Одночасне застосування протипоказано (див. розділ «Протипоказання»)

Івабрадин. Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4 сильної дії, такими як протигрибкові препарати – похідні азолу (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики класу макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефазодон, протипоказано. Такі сильнодіючі інгібітори CYP3A4, як кетоконазол (200 мг один раз на добу) і джозаміцин (1 г двічі на день), підвищують середню концентрацію івабрадину в плазмі крові у 7–8 разів.

Івабрадин. Інгібітори CYP3A4 помірної дії (дилтіазем або верапаміл): фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження взаємодії показали, що комбінація івабрадину з препаратами, що знижують ЧСС, такими як дилтіазем або верапаміл, призводить до підвищення концентрації івабрадину (в 2–3 рази за показником AUC) та додаткового зниження ЧСС на 5 уд/хв. 

Не рекомендується одночасне застосування

Івабрадин. Препарати, що подовжують інтервал QT:

  • кардіоваскулярні: хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, ібутилід, аміодарон;
  • некардіоваскулярні: пімозид, зипразидон, сертиндол, мефлоквін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин внутрішньовенний.

Слід уникати одночасного застосування івабрадину та кардіоваскулярних і некардіоваскулярних препаратів, що подовжують інтервал QT, оскільки зменшення ЧСС може посилити пролонгацію інтервалу QT. За необхідності застосування такої комбінації слід забезпечити ретельний моніторинг серцевої діяльності.

Карведилол. Внутрішньовенні антиаритмічні препарати (крім верапамілу та дилтіазему): у разі одночасного застосування з карведилолом вказаних препаратів класу Іа або Іс виникає ризик розвитку серцевої недостатності. Одночасний прийом  β-блокаторів з таким типом препаратів повинен відбуватися під ретельним контролем.

Івабрадин. Грейпфрутовий сік: одночасний прийом грейпфрутового соку та івабрадину вдвічі збільшує концентрацію останнього в плазмі крові. Слід уникати вживання грейпфрутового соку.

Комбінації, які потребують обережності при застосуванні

Карведилол. Під час одночасного застосування з препаратами, що інгібують ензими цитохрому Р450 (циметидин, флуоксетин, верапаміл, кетоконазол, галоперидол, еритроміцин) пацієнти повинні знаходитися під ретельним контролем.

Карведилол. Інгібітори CYP3A4 помірної дії (дилтіазем, верапаміл): спостерігалися окремі випадки порушення провідності (рідше – з гемодинамічним порушенням), коли карведилол призначали з дилтіаземом, верапамілом. Як і щодо інших β-блокаторів, при необхідності призначення карведилолу перорально з блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити моніторинг ЕКГ та артеріального тиску, оскільки одночасне застосування карведилолу з такими діючими речовинами може збільшувати ризик порушення атріовентрикулярної провідності.

Карведилол. У пацієнтів із серцевою недостатністю на тлі застосування аміодарону кліренс S-карведилолу знижується, імовірно, через інгібування ізоферменту CYP2C9. Середня концентрація R-карведилолу в плазмі крові не змінюється. Таким чином, існує потенційний ризик збільшення блокади β-адренорецепторів, спричинений збільшенням концентрації S-карведилолу в плазмі крові. Спостерігались окремі випадки порушення провідності (рідко – з гемодинамічними проявами) у разі одночасного призначення карведилолу з аміодароном. Пацієнти, які одночасно приймають карведилол та аміодарон (перорально), повинні перебувати під ретельним контролем: невдовзі після початку лікування β-блокаторами (такими як карведилол) повідомлялося про розвиток брадикардії, зупинки серця, фібриляції шлуночків у пацієнтів, які одночасно застосовували аміодарон та карведилол.

Івабрадин. Інгібітори CYP3A4 помірної дії (крім дилтіазему та верапамілу, наприклад флуконазол): одночасне застосування з івабрадином може бути розпочате з дози 2,5 мг двічі на день, якщо ЧСС у стані спокою > 70 уд/хв. Необхідно проводити моніторинг ЧСС.

Івабрадин. Індуктори CYP3A4 – рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) можуть знижувати концентрацію івабрадину та його ефективність. Одночасне застосування цих препаратів з івабрадином може викликати потребу коригування дози івабрадину. Застосування комбінації 10 мг івабрадину двічі на день з препаратами звіробою показало зниження AUC івабрадину наполовину. Тому застосування звіробою необхідно обмежити під час лікування івабрадином.

Карведилол. В дослідженні за участю 12 здорових добровольців призначення рифампіцину (індуктора CYP3A4) знижувало концентрацію карведилолу у плазмі приблизно на 70 %, найбільш імовірно, шляхом індукування P-глікопротеїну, що викликало зменшення абсорбції карведилолу в кишечнику та зниження антигіпертензивного ефекту.

Карведилол. Циметидин збільшує AUC карведилолу приблизно на 30 %, але не спричиняє жодних змін Cmax. Підвищена увага може бути потрібна тим, хто приймає інгібітори оксидаз змішаної функції, наприклад циметидин, оскільки рівень карведилолу в сироватці крові може бути підвищеним. Однак базуючись на відносно незначному впливі циметидину на рівень карведилолу імовірність будь-якої клінічно важливої взаємодії є мінімальною.

Карведилол. У ході рандомізованого перехресного дослідження за участю 10 пацієнтів із серцевою недостатністю на тлі одночасного застосування з флуоксетином, який є потужним інгібітором CYP2D6, спостерігалося стереоселективне інгібування метаболізму карведилолу, при цьому середнє значення AUC для R(+)-енантіомерів збільшувалося на 77 %. Однак будь-якої різниці в профілі небажаних реакцій, значеннях артеріального тиску або ЧСС між групами лікування не спостерігалося.

Карведилол. При одночасному застосуванні карведилолу та дигоксину спостерігалося підвищення концентрацій дигоксину та дигітоксину. Дигоксин, дигітоксин та карведилол уповільнюють атріовентрикулярну провідність, тому рекомендується ретельний моніторинг концентрації дигоксину при ініціації терапії, підборі доз або припиненні лікування Каріваланом.

Карведилол. У ході двох досліджень із пероральним застосуванням циклоспорину за участю пацієнтів, які перенесли трансплантацію серця і нирок, відмічалося, що після початку терапії карведилолом плазмові концентрації циклоспорину у таких пацієнтів збільшувалися. При пероральному прийомі циклоспорину додавання карведилолу збільшує абсорбцію циклоспорину шляхом інгібування активності Р-глікопротеїну у кишечнику. Приблизно 30 % цих пацієнтів потребувалась корекція дози циклоспорину для того, щоб утримати його плазмову концентрацію у межах терапевтичного діапазону, тоді як у решти пацієнтів коригувати дозу необхідності не було. В середньому дозу циклоспорину для таких пацієнтів доводилося зменшувати приблизно на 20 %. З огляду на широку варіабельність доз у пацієнтів рекомендовано ретельно контролювати концентрацію циклоспорину після початку лікування Каріваланом та за необхідності відкоригувати дозу циклоспорину належним чином. При внутрішньовенному введенні циклоспорину взаємодії з карведилолом не очікується.

Карведилол. Лікарські засоби з β-блокуючими властивостями можуть посилювати цукрознижувальний ефект інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів. Симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія та пальпітація) можуть бути замасковані або послаблені. Тому пацієнтам, які отримують інсулін або пероральні протидіабетичні засоби, слід ретельно контролювати рівень глюкози в крові.

Карведилол. При одночасному застосуванні β-блокаторів (таких як карведилол) та лікарських засобів, які впливають на секрецію катехоламінів (резерпін, гуанетидин, метилдопа, гуанфацин та інгібітори моноаміноксидази (за винятком інгібіторів MAO-B)), пацієнти мають перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення можливого розвитку ознак артеріальної гіпотензії та/або тяжкої брадикардії. Одночасне призначення клонідину з β-блокаторами (такими як карведилол) може посилити зниження артеріального тиску та ЧСС. Коли виникне необхідність припинити одночасне лікування β-блокатором та клонідином, першим слід відміняти β-блокатор. Прийом клонідину можна відміняти через декілька днів та з поступовим зниженням дози.

Карведилол. Одночасне застосування дигідропіридинів та карведилолу потребує ретельного медичного спостереження, оскільки при застосуванні такої комбінації спостерігалися випадки розвитку серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії.

Карведилол. При проведенні анестезії слід ретельно контролювати основні показники життєдіяльності, беручи до уваги можливість синергізму, негативного інотропного та гіпотензивного ефектів карведилолу та засобів для анестезії.

Карведилол. Некардіоселективні β-блокатори протидіють бронходилатуючим ефектам агоністів β-рецепторів. Пацієнтам слід знаходитись під ретельним контролем.

Івабрадин. Тіазидні та петльові діуретики: гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмії. Івабрадин може спричинити виникнення брадикардії, поєднання якої з гіпокаліємію може спровокувати аритмію тяжкого ступеня, особливо у пацієнтів із синдромом подовженого інтервалу QT, як вродженого, так і спричиненого лікарськими засобами.

Комбінації, які слід брати до уваги (пов’язані з карведилолом)

Карведилол, як і інші препарати з β-блокуючими властивостями, може потенціювати дію препаратів, які мають антигіпертензивний ефект (наприклад антагоністів α1-рецепторів), або препаратів, що можуть спричиняти гіпотензію як побічний ефект.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) та β-блокаторів може призвести до підвищення артеріального тиску та до погіршення його контролю. Антигіпертензивний ефект карведилолу знижується у разі затримки натрію та води в організмі.

Антигіпертензивна активність карведилолу може знижуватись в разі затримки води та натрію у пацієнтів зі стабілізованим артеріальним тиском, які отримують додаткове лікування естрогенами або кортикостероїдами.

Нітрати збільшують гіпотензивний ефект.

Симпатоміметики з α- та β-міметичною активністю збільшують ризик виникнення артеріальної гіпотензії та надмірної брадикардії.

При одночасному застосуванні з ерготаміном посилюється вазоконстрикторний ефект.

Застосування з міорелаксантами посилює блокаду нейром’язової провідності.

Одночасне застосування карведилолу з іншими β-блокаторами у формі очних крапель може призвести до посилення побічних реакцій та виникнення ризику розвитку надмірної брадикардії.

Призначення карведилолу з барбітуратами може призвести до зниження ефективності карведилолу завдяки індукції ензимів цитохрому Р450.

Дослідження взаємодії показали відсутність клінічно значущого впливу наведених нижче лікарських засобів на фармакокінетику та фармакодинаміку івабрадину: інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол), силденафіл, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (симвастатин), дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лацидипін), дигоксин та варфарин. Також було доведено, що івабрадин не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, на фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину, варфарину, а також на фармакодинаміку аспірину.

Клінічні дослідження підтвердили безпеку застосування івабрадину з препаратами, що застосовуються у загальній практиці: інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, β-блокаторами, діуретиками, антагоністами альдостерону, нітратами короткої та тривалої дії, інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, фібратами, інгібіторами протонної помпи, пероральними протидіабетичними засобами, аспірином й іншими антитромботичними препаратами.

Особливості застосування

Особливі застереження.

Недостатній сприятливий вплив на клінічні наслідки захворювання у пацієнтів із симптоматичною хронічною стабільною стенокардією. Карівалан показаний тільки для лікування симптомів хронічної стабільної стенокардії, оскільки лікування івабрадином не продемонструвало сприятливого впливу на зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (таких як інфаркт міокарда або смерть внаслідок серцево-судинних подій).

Вимірювання ЧСС. З огляду на можливість суттєвого коливання ЧСС у часі, при визначенні ЧСС у стані спокою слід постійно контролювати ЧСС, ЕКГ або проводити цілодобовий амбулаторний моніторинг стану пацієнтів, які отримують лікування івабрадином та потребують титрування його дози. Це також стосується пацієнтів з низьким рівнем ЧСС, особливо якщо ЧСС знижується до < 50 уд/хв, або після зменшення дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Аритмії. Івабрадин неефективний при лікуванні або профілактиці аритмій. Якщо під час терапії івабрадином у пацієнта виникає тахіаритмія (вентрикулярна чи суправентрикулярна), прийом івабрадину вже не є доцільним. Тому Карівалан не рекомендовано призначати пацієнтам з фібриляцією передсердь та іншими видами аритмій, які впливають на функцію синусового вузла. У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищується ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ «Побічні реакції»). Фібриляція передсердь виникає частіше у пацієнтів, які одночасно приймають аміодарон або сильнодіючі антиаритмічні лікарські засоби I класу. Під час лікування івабрадином рекомендується клінічний моніторинг стану пацієнтів з метою своєчасної діагностики розвитку миготливої аритмії (пароксизмальної або персистуючої) з проведенням ЕКГ-моніторингу, якщо це клінічно обґрунтовано (погіршення симптомів стенокардії, пальпітація, нерегулярний пульс). Пацієнтів слід попередити про симптоми фібриляції передсердь та проінформувати про необхідність повідомляти свого лікаря про їх виникнення. Якщо під час лікування виникає фібриляція передсердь, слід ретельно зважити доцільність продовження терапії препаратом Карівалан з урахуванням співвідношення користь/ризик.

Пацієнти із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) з порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої ніжки пучка Гіса, блокада правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою десинхронізацією повинні знаходитися під ретельним наглядом.

Пацієнти з низькою ЧСС. Не слід призначати Карівалан пацієнтам, у яких ЧСС у стані спокою до початку лікування становить < 50 уд/хв (див. розділ «Протипоказання»). Якщо під час терапії лікарським засобом Карівалан ЧСС у стані спокою знижується до < 50 уд/хв або пацієнт відчуває симптоми брадикардії (запаморочення, слабкість, артеріальна гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити, застосовуючи окремі компоненти препарату і забезпечуючи пацієнту оптимальні дози карведилолу та івабрадину, або припинити прийом препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Комбінація з блокаторами кальцієвих каналів. Застосовувати лікарський засіб Карівалан разом із блокаторами кальцієвих каналів, які зменшують ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем, протипоказано (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Занепокоєнь щодо безпеки при застосуванні івабрадину з нітратами та дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (такими як амлодипін) не виявлено. Додаткову ефективність івабрадину у комбінації з дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів не встановлено.

Хронічна серцева недостатність. Лікування Каріваланом можливе тільки за умови, якщо СН є стабільною. Карівалан не рекомендовано призначати пацієнтам з ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA через обмежену кількість даних щодо застосування івабрадину таким пацієнтам. Карівалан застосовується з обережністю в комбінації з серцевими глікозидами, оскільки ці препарати, як і карведилол, можуть уповільнювати атріовентрикулярну провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інсульт. Карівалан не рекомендовано призначати хворим одразу ж після перенесеного інсульту, через те що дослідження з івабрадином за участю таких пацієнтів не проводилися.

Функція зору. Івабрадин впливає на функцію сітківки ока. На сьогодні немає доказів щодо токсичної дії івабрадину на сітківку при тривалому застосуванні (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У разі виникнення будь-якого непередбачуваного порушення візуальної функції лікування препаратом необхідно припинити. З обережністю слід призначати його пацієнтам з пігментним ретинітом.

Запобіжні заходи при застосуванні.

Припинення лікування. За необхідності прийом івабрадину можна припинити, однак необхідно уникати різкої відміни лікування β-адреноблокаторами, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця (ІХС). Відміна препарату Карівалан повинна супроводжуватися негайним переведенням пацієнта на оптимальну дозу карведилолу. Далі дозу карведилолу слід знижувати поступово, наприклад зменшуючи добову дозу наполовину кожні 3 дні. За необхідності слід одночасно розпочати замісну терапію для запобігання загостренням симптомів стенокардії. Якщо у пацієнта з’являються будь-які симптоми, необхідно знижувати дозу більш повільно.

Функція нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю. Під час терапії карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і низьким артеріальним тиском (систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт. ст.), з ішемічною хворобою серця та дифузними захворюваннями судин та/або у пацієнтів з існуючою нирковою недостатністю спостерігалось оборотне зниження функції нирок.

Пацієнти з артеріальною гіпотензією. Через відсутність достатньої кількості даних, пацієнтам з артеріальною гіпотензією легкого та помірного ступеня івабрадин слід застосовувати з обережністю. Карівалан протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем артеріальної гіпотензії (< 90/50 мм рт. ст.).

Фібриляція передсердь. Кардіоаритмії. Доказів щодо ризику виникнення тяжкої брадикардії у разі відновлення синусового ритму при проведенні фармакологічної кардіоверсії у пацієнтів, які лікувалися івабрадином, немає. Проте у зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних проводити DC-кардіоверсію (яка не є невідкладною) рекомендується не раніше ніж через 24 години після останнього прийому Карівалану.

Пацієнти, які мають пролонгований інтервал QT вродженого генезу або приймають препарати, що подовжують інтервал QT. Таким хворим слід уникати застосування лікарського засобу Карівалан (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі необхідності призначення Карівалану вищезазначеним пацієнтам рекомендовано проводити ретельний кардіологічний моніторинг. Зменшення ЧСС внаслідок застосування івабрадину може посилити подовження інтервалу QT, що може викликати аритмії тяжкого ступеня, зокрема пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует».

Пацієнти з артеріальною гіпертензією, які потребують змін у лікуванні. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які застосовували івабрадин, спостерігались епізоди підвищення артеріального тиску (АТ), що частіше виникали невдовзі після змін у лікуванні артеріальної гіпертензії. Вони були тимчасовими та не впливали на терапевтичний ефект івабрадину. У разі впровадження змін у терапії пацієнтів із ХСН під час застосування івабрадину АТ слід контролювати через певні проміжки часу.

Цукровий діабет. Карведилол може маскувати симптоми гострої гіпоглікемії. У пацієнтів з цукровим діабетом та серцевою недостатністю при застосуванні карведилолу час від часу може погіршуватися контроль рівня глюкози у крові. Таким чином, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають Карівалан, необхідно постійно ретельно контролювати рівень глюкози в крові і коригувати дози протидіабетичних препаратів за необхідності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Захворювання периферичних судин. Пацієнтам із захворюванням периферичних судин Карівалан слід застосовувати з обережністю, оскільки β-блокатори можуть провокувати або посилювати симптоми захворювання. Це також застосовно до пацієнтів з синдромом Рейно у зв’язку з можливим загостренням або посиленням симптомів. Карівалан протипоказаний пацієнтам із захворюванням периферичних судин тяжкого ступеня.

Анестезія та хірургічні втручання. β-блокатори знижують ризик виникнення аритмії під час проведення анестезії, але може підвищитися ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Тому необхідно з обережністю застосовувати деякі анестетики у зв’язку з наявністю синергізму негативних інотропних ефектів карведилолу та засобів для анестезії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Тиреотоксикоз. Гіпертиреоз. β-блокатори, такі як карведилол, можуть маскувати ознаки гіпертиреозу та симптоми тиреотоксикозу.

Контактні лінзи. Пацієнтів, які користуються контактними лінзами та яким призначено Карівалан, необхідно попередити про можливість зменшення сльозовиділення, що пов’язано із застосуванням карведилолу.

Гіперчутливість. Препарат рекомендовано з обережністю призначати пацієнтам, у яких раніше були реакції гіперчутливості тяжкого ступеня, та пацієнтам, які проходять курс десенсибілізації, оскільки β-блокатори, такі як карведилол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та ступінь серйозності анафілактоїдних реакцій.

Псоріаз. Пацієнтам з індивідуальним або сімейним анамнезом псоріазу, що був пов’язаний з лікуванням β-блокаторами, Карівалан слід призначати тільки після ретельного визначення переваг лікування над існуючими ризиками через можливе загострення шкірних реакцій на тлі прийому β-блокаторів.

Феохромоцитома. У пацієнтів з феохромоцитомою лікування будь-яким β-блокатором необхідно розпочинати після попереднього призначення α-блокатора. Незважаючи на те, що карведилол має як α-, так і β-блокуючі фармакологічні властивості, досвід його застосування пацієнтам з феохромоцитомою відсутній. Тому пацієнтам з підозрою на феохромоцитому призначати Карівалан рекомендовано з обережністю.

Додаткові застереження. Карведилол не слід призначати пацієнтам з лабільною або вторинною артеріальною гіпертензією, ортостатичною гіпотензією, гострим міокардитом, гемодинамічно значущою обструкцією серцевих клапанів або виходу шлуночка, кінцевою стадією захворювання периферичних артерій або при супутній терапії антагоністами α1- рецепторів або агоністами α2-рецепторів, оскільки клінічний досвід застосування карведилолу при наявності вищезазначених станів недостатній.

Допоміжні речовини. Оскільки таблетки лікарського засобу містять лактозу, пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози не рекомендовано його призначати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку. Під час лікування жінкам репродуктивного віку слід застосовувати належні засоби контрацепції.

Вагітність. З огляду на наявні дані щодо кожного з компонентів фіксованої комбінації Карівалан протипоказаний у період вагітності.

Годування груддю. Карівалан протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність. Клінічні дані щодо впливу лікарського засобу Карівалан на фертильність відсутні. Дослідження на тваринах продемонстрували негативний вплив карведилолу на фертильність. Дослідження на тваринах не продемонстрували впливу івабрадину на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідно до наявних даних щодо кожного з компонентів, Карівалан може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Зважаючи на можливість виникнення побічних реакцій при застосуванні карведилолу, таких як запаморочення, астенія або зниження пильності, здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами може знижуватися. Особливо це стосується періодів початку терапії, збільшення дози, переведення пацієнта на інші препарати та випадків вживання алкоголю на тлі прийому препарату.

Івабрадин може впливати на здатність пацієнта керувати транспортним засобом. Пацієнтів необхідно попередити про те, що івабрадин може викликати тимчасове виникнення зорових феноменів, здебільшого у вигляді фосфенів, які зазвичай з’являються внаслідок раптової зміни інтенсивності світла. Це необхідно брати до уваги при керуванні автомобілем, особливо вночі. Івабрадин не впливає на здатність працювати з іншими механізми.

Спосіб застосування та дози

Карівалан слід приймати перорально двічі на добу під час їди (див. пункт «Фармакокінетика».)

Карівалан призначають дорослим.

Карівалан рекомендовано приймати по одній таблетці двічі на добу: вранці та ввечері.

Карівалан рекомендовано призначати пацієнтам, стан яких контролюється застосуванням стабільних оптимальних доз карведилолу та івабрадину як окремих препаратів. Фіксована комбінація не передбачена для початкової терапії.

В разі необхідності корекції дози рекомендовано проводити титрування окремо карведилолу та івабрадину до встановлення оптимальної дози карведилолу та івабрадину. Рішення щодо титрації дози рекомендовано приймати за умови можливості проведення постійного контролю ЧСС, ЕКГ або 24-годинного амбулаторного моніторингу. Якщо під час лікування ЧСС знижується до < 50 уд/хв у стані спокою або пацієнт відчуває симптоми, які є проявами брадикардії, такі як запаморочення, слабкість або артеріальна гіпотензія, необхідно зменшити дозу карведилолу та івабрадину шляхом застосування монопрепаратів карведилолу та івабрадину, переконавшись, що пацієнт отримує оптимальну дозу карведилолу та івабрадину. Після зниження дози слід контролювати ЧСС (див. розділ «Особливості застосування»). Прийом препарату необхідно припинити, якщо ЧСС залишається < 50 уд/хв або якщо симптоми брадикардії тривають, незважаючи на зменшення дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю, у яких кліренс креатиніну > 15 мл/хв (див. пункт «Фармакокінетика») та систолічний артеріальний тиск (САТ) > 100 мм рт. ст., не потребують корекції дози.

Карівалан слід призначати з обережністю хворим із кліренсом креатиніну < 15 мл/хв. Дані відсутні.

Рекомендується проводити моніторинг функції нирок пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю з САТ < 100 мм рт. ст.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня може бути необхідною корекція дози. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю препарат призначають з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та пункт «Фармакокінетика»).

Карівалан протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (див. розділи «Протипоказання» та пункт «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку

Карівалан може бути призначений пацієнтам літнього віку з обережністю (див. пункт «Фармакокінетика»).

Діти

Безпеку та ефективність застосування препарату Карівалан даній популяції пацієнтів встановлено не було. Дані відсутні.

Передозування

Інформація щодо передозування людини лікарським засобом Карівалан відсутня.

Симптоми.

Пов’язані з карведилолом. У разі передозування може розвинутись тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця. Також може виникнути утруднення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Пов’язані з івабрадином. Передозування івабрадином може призвести до тяжкої та тривалої брадикардії (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікування. Окрім проведення загальних заходів (промивання шлунка, яке може бути доцільним протягом 4 годин після прийому, застосування активованого вугілля, індукція блювання), необхідно контролювати і коригувати життєво важливі показники пацієнта, у разі необхідності – в умовах відділення інтенсивної терапії.

Пацієнту слід надати горизонтального положення. Для лікування вираженої брадикардії може бути застосований атропін (0,5–2,0 мг внутрішньовенно) та/або за необхідності глюкагон (1–10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2–5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії). Для підтримання функції шлуночків серця слід застосовувати глюкагон внутрішньовенно або призначати симпатоміметики (наприклад добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін) з урахуванням маси тіла та відповіді. За наявності брадикардії з низькою гемодинамічною толерантністю можна розглянути симптоматичне лікування, включаючи внутрішньовенне введення препаратів, що стимулюють β-адренорецептори, таких як ізопреналін. За необхідності проводять тимчасову електричну стимуляцію серця. При вираженій гіпотензії можливе призначення внутрішньовенної інфузійної терапії. Якщо необхідно досягти позитивного інотропного ефекту, доцільно застосувати інгібітори фосфодіестерази (ФДЕ). У разі брадикардії, резистентної до медикаментозного лікування, показане застосування штучного водія ритму серця. Якщо у клінічній картині передозування домінує периферична вазодилатація, тоді необхідно ввести норфенефрин або норадреналін під постійним контролем стану серцево-судинної системи пацієнта (5 або 10 мкг внутрішньовенно з можливістю повторного введення з урахуванням показників артеріального тиску або краплинно 5 мкг/хв, титруючи залежно від артеріального тиску).

При виникненні бронхоспазму показане введення бета-симпатоміметиків (у вигляді аерозолю або внутрішньовенно) або застосування амінофіліну внутрішньовенно шляхом повільної ін’єкції або інфузії. При судомах рекомендоване введення діазепаму або клоназепаму шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації стану хворого.

Діючі речовини лікарського засобу мають високий рівень зв’язування з білками плазми, тому не можуть бути виведені з організму методом діалізу. Карведилол не виводиться з організму методом діалізу.

Побічні реакції

Для карведилолу частота побічних реакцій не залежить від дози, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії.

Найбільш частими побічними реакціями, що спостерігались при застосуванні івабрадину, були зорові феномени (фосфени) та брадикардія, які є дозозалежними та пов’язані з фармакологічними властивостями препарату.

Під час лікування карведилолом та івабрадином окремо спостерігалися нижчезазначені побічні реакції, які класифіковано згідно зі словником стандартизованої медичної термінології MedDRA за системами організму з такою частотою виникнення: дуже часто (³ 1/10); часто (³ 1/100, < 1/10); нечасто (³ 1/1000, < 1/100); рідко (³ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявною інформацією).

Інфекції та інвазії: бронхіт: карведилол – часто; пневмонія: карведилол – часто; інфекції верхніх дихальних шляхів: карведилол – часто; інфекції сечовивідних шляхів: карведилол – часто.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія: карведилол – часто; еозинофілія: івабрадин – нечасто; тромбоцитопенія: карведилол – рідко; лейкопенія: карведилол – дуже рідко.

З боку імунної системи: алергічні реакції (гіперчутливість): карведилол – дуже рідко.

З боку метаболізму та обміну речовин: гіперхолестеринемія: карведилол – часто; порушення контролю глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів з існуючим цукровим діабетом: карведилол – часто; цукровий діабет: карведилол – часто; підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові: івабрадин – нечасто.

З боку психіки: депресивний настрій, депресія: карведилол – часто; розлади сну, кошмари: карведилол – нечасто; сплутаність свідомості: карведилол – нечасто.

З боку нервової системи: головний біль: карведилол – дуже часто, івабрадин – часто; запаморочення: карведилол – дуже часто, івабрадин – часто; синкопе: карведилол – нечасто, івабрадин – нечасто; пресинкопе: карведилол – нечасто; парестезія: карведилол – нечасто.

З боку органів зору: зменшення сльозовиділення (сухість очей): карведилол – часто; зорові феномени (фосфени): івабрадин – дуже часто; порушення зору: карведилол – часто, івабрадин – нечасто; подразнення очей: карведилол – часто; розмитий зір: івабрадин – часто; диплопія: івабрадин – нечасто.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго: івабрадин – нечасто.

З боку серця: серцева недостатність: карведилол – дуже часто; брадикардія: карведилол – часто, івабрадин – часто; набряк легенів: карведилол – часто; набряк (у тому числі генералізований та периферичний набряк, набряк геніталій і стоп, гіперволемія та затримка рідини): карведилол – часто; AV-блокада: карведилол – нечасто; AV-блокада І ступеня (на ЕКГ – подовження інтервалу РQ): івабрадин – часто; AV-блокада ІІ ступеня: івабрадин – дуже рідко; AV-блокада ІІІ ступеня: івабрадин – дуже рідко; шлуночкова екстрасистолія: івабрадин – часто; фібриляція передсердь: івабрадин – часто; стенокардія: карведилол – нечасто; пальпітація: івабрадин – нечасто; суправентрикулярна екстрасистолія: івабрадин – нечасто; синдром слабкості синусового вузла: івабрадин – дуже рідко.

З боку судин: гіпотензія: карведилол – дуже часто, івабрадин – нечасто (можливо, пов’язана з брадикардією); постуральна гіпотензія: карведилол – часто; розлади периферичного кровообігу (холодні кінцівки, захворювання периферичних судин, загострення інтермітуючих епізодів накульгування та феномену Рейно): карведилол – часто; неконтрольований артеріальний тиск: івабрадин – часто.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка: карведилол – часто, івабрадин – нечасто; бронхіальна астма у схильних до цього пацієнтів: карведилол – часто, закладеність носа: карведилол – рідко; свистяче дихання: карведилол – рідко.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота: карведилол – часто, івабрадин – нечасто; запор: карведилол – нечасто, івабрадин – нечасто; діарея: карведилол – часто, івабрадин – нечасто; біль у животі: карведилол – часто, івабрадин – нечасто*; блювання: карведилол – часто; сухість у роті: карведилол – рідко; диспепсія: карведилол – часто.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції шкіри (такі як алергічна екзантема, дерматит, кропив’янка, свербіж і підвищена пітливість): карведилол – нечасто; реакції, подібні до червоного плоского лишаю, псоріазу чи псоріазмічної екзантеми (виникають через кілька тижнів-років після початку лікування). Існуючі розлади можуть загостритись: карведилол – нечасто; алопеція: карведилол – нечасто; ангіоневротичний набряк: івабрадин – нечасто; висип: івабрадин – нечасто; еритема: івабрадин – рідко; серйозні шкірні реакції (наприклад поліморфна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз): карведилол – дуже рідко; свербіж: івабрадин – рідко; кропив’янка: івабрадин – рідко.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: біль в кінцівках: карведилол – часто; подагра: карведилол – часто; м’язові судоми: івабрадин – нечасто.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним судинним захворюванням та/або наявною нирковою недостатністю: карведилол – часто; розлади сечовиведення: карведилол – часто; нетримання сечі у жінок: карведилол – дуже рідко.

Загальні розлади та реакції у місці введення: астенія, втома: карведилол – дуже часто, івабрадин – нечасто; біль: карведилол – часто; нездужання (можливо, пов’язане з брадикардією): івабрадин – рідко.

Дослідження: збільшення маси тіла: карведилол – часто; підвищення рівня креатиніну у плазмі крові: івабрадин – нечасто; подовження інтервалу QT на ЕКГ: івабрадин – нечасто; підвищення рівня трансаміназ ALT, AST і GGT: карведилол – дуже рідко.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, еректильна дисфункція: карведилол – нечасто.

* Частота проявів побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджень.

Опис деяких побічних реакцій

Карведилол

Запаморочення, синкопе, головний біль та астенія зазвичай мають легкий ступінь і з більшою імовірністю виникають на початку терапії.

Серцева недостатність є небажаною реакцією, яка часто виникала у пацієнтів як у групі плацебо, так і в групі карведилолу (14,5 % та 15,4 % відповідно у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка серця після перенесеного гострого інфаркту міокарда).

Під час терапії карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і низьким артеріальним тиском, з ішемічною хворобою серця та дифузним захворюванням судин та/або у пацієнтів, які вже мали ниркову недостатність на початковому рівні, спостерігалося оборотне порушення функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Зокрема, неселективні бета-блокатори можуть спричинити перехід латентної форми цукрового діабету в маніфестну, призвести до погіршення перебігу маніфестного цукрового діабету та порушення контролю рівня глюкози в крові, але це не відбувається часто.

Карведилол може спричинити нетримання сечі у жінок, яке зникає після відміни препарату.

Івабрадин

Зорові феномени (фосфени) спостерігались у 14,5 % пацієнтів у вигляді тимчасового підвищення яскравості на обмеженій ділянці поля зору. Зазвичай їх виникнення зумовлене раптовою зміною інтенсивності світла. Фосфени також описують як ореол, декомпозицію зображення (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), яскраві кольорові спалахи або багатократне зображення (персистенція сітківки). Фосфени виникають переважно протягом двох перших місяців лікування та можуть повторюватися пізніше. Повідомлялося здебільшого про легку або помірну інтенсивність фосфенів. Усі фосфени минали під час лікування або після його припинення, більшість (77,5 %) – протягом терапії. Менш ніж 1 % пацієнтів потребували змін звичайної діяльності або відміни лікування через виникнення фосфенів.

Брадикардія спостерігалась у 3,3 % пацієнтів, особливо упродовж перших 2–3 місяців від початку лікування. Тяжку форму брадикардії з ЧСС ≤ 40 уд/хв мали 0,5 % пацієнтів.

У дослідженні SIGNIFY фібриляція передсердь спостерігалась у 5,3 % пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 3,8 % пацієнтів групи плацебо. Зведений аналіз результатів усіх подвійно сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІ та ІІІ фаз тривалістю не менше 3 місяців за участю понад 40 000 пацієнтів продемонстрував, що частота виникнення фібриляції передсердь становила 4,86 % у пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 4,08 % у пацієнтів групи плацебо, що відповідає відносному ризику (ВР) у 1,26; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,15–1,39.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період лікарського засобу є важливим. Це дає змогу вести безперервний моніторинг співвідношення користі/ризику застосування препарату. Спеціалісти в галузі охорони здоров’я зобов’язані повідомляти через національну систему повідомлень про будь-які випадки виникнення підозрюваних побічних реакцій.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 14 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги та ПВХ/ПВДХ-плівки; по 4 блістери у коробці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Лабораторії Серв’є Індастрі/Les Laboratoires Servier Іndustrie.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

905 рут де Саран, 45520 Жіді, Франція/905 route de Saran, 45520 Gidy, France.

Виробник

Серв’є (Ірландія) Індастріс Лтд/Servier (Ireland) Industries Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Манілендз, Горей Роуд, Арклоу, Ко. Віклоу, Ірландія/Moneylands, Gorey Road, Arklow, Co. Wicklow, Ireland.

Заявник

Лє Лаборатуар Серв’є/Les Laboratoires Servier.

Місцезнаходження заявника

50, рю Карно, 92284 Сюрен Седекс, Франція/50, rue Carnot, 92284 Suresnes Сеdex, France.

Для отримання будь-якої інформації щодо лікарського засобу просимо звертатися до ТОВ «Серв’є Україна» за тел. (044) 490 3441, факс: (044) 490 3440.

Характеристики

Программа "Доступные лекарства" не участвует
Форма выпуска таблетки
Условия отпуска по рецепту
Регистрация UA/17641/01/05 от 30.08.2019 (приказ 1925(1))
АТХ-классификация C07FX06 - Карведилол в комбинации с ивабрадином
МНН Карведилол и ивабрадин
Фармгруппа Засоби для лікування серцево-судинної системи. -адреноблокатори, інші комбінації. Карведилол та івабрадин.
Действующие вещества карведилол, ивабрадин
Производитель Лаб. Сервье Индастри, Франция
Инструкция по применению Каривалан 6,25 мг/5 мг, утвержденная производителем, представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.
Только ваш лечащий врач может принять решение о необходимости применения Каривалан 6,25 мг/5 мг, назначении схем лечения и дозировок, а также обсудить совместимость Каривалан 6,25 мг/5 мг с применяемыми вами лекарствами, разъяснить побочные действия и противопоказания.
Помните – самолечение опасно для вашего здоровья.

Просмотренные товары

Каривалан 6,25 мг/5 мг таблетки, п/плен. обол. по 6.25 мг/5 мг №64 (14х4)
таблетки
Лаб. Сервье Индастри, Франция
Цены в аптеках

Новинки реклама

Беспокоят суставы?
Беспокоят суставы? Комплексная поддержка суставов! Подробней
Насморк?
Насморк? Действуй активно! Подробней
Кашель?
Кашель? Есть быстрое решение! Подробней
Беспокоит запор?
Беспокоит запор? Эффективно и безопасно даже для детей Подробней
Зажги страсть!
Зажги страсть! Растительный комплекс для мужчин Подробней
Top