Новинки

Если мучают ЗАПОРЫ Прелаксан для всей семьи Подробней
Простуда на губах? Решение есть! Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Каффетин Леди инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Каффетин Леди - инструкция по применению

Каффетин Леди таблетки, п/плен. обол., по 200 мг №10 (10х1)
Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: ibuprofen;

1 таблетка містить ібупрофену 200 мг (у формі ібупрофену лізинату 342 мг);

допоміжні речовини: целюлоза силіцифіцирована мікрокристалічна, коповідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк;

оболонка: опадрай II рожевий [(гідроксипропілметилцелюлоза (Е 464), титану діоксид (Е 171), полідекстроза (Е 1200), тальк (Е 553b), мальтодекстрин, тригліцерид середнього ланцюга, барвники: понсо 4R (Е 124), барвник жовтий захід FCF (Е 110), барвник індигокармін (Е 132)]; опадрай fx сірий [(натрію карбоксиметилцелюлоза (Е 466); мальтодекстрин; глюкоза моногідрат; пігмент перламутровий на основі титанованої слюди (Е 555/Е 171); лецитин (E 322)].

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору зі сріблястим відтінком, з рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код ATХ M01A E01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ібупрофен інгібує ферменти циклооксигенази (ЦОГ), пригнічує біосинтез простагландинів. Препарат чинить знеболювальну, протизапальну та помірну жарознижувальну дію, пригнічує агрегацію тромбоцитів.

У пацієнток з менструальним болем ібупрофен знижує підвищений рівень простагландинів у менструальній рідині, зменшує внутрішньоматковий тиск і частоту маткових скорочень.

Фармакокінетика. Ібупрофен швидко всмоктується у травному тракті при пероральному застосуванні (80 %), особливо у формі ібупрофену лізинату. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 0,5 години після прийому внутрішньо, у синовіальну рідину проникає через 3 години. Ступінь зв'язування з білками плазми крові становить 90-99 %. Метаболізується у печінці. 90 % прийнятої дози метаболізується у формі неактивних метаболітів. Неактивні метаболіти виділяються в основному нирками, при цьому більше 90 % дози препарату виділяється протягом 24 годин у вигляді метаболітів або їх кон’югатів, а близько 10 % – у незміненому вигляді.

Період напіввиведення ібупрофену у плазмі крові становить приблизно 2 години і значно не змінюється зі збільшенням дози.

Показання

Менструальний біль.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ібупрофену або до інших компонентів препарату.

Реакції гіперчутливості (наприклад астма, алергічний риніт, ангіоневротичний набряк або кропив'янка), які спостерігались раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки/кровотеча у даний час або рецидиви в анамнезі (два і більше чітких епізодів загострення виразкової хвороби або кровотеч).

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.

Тяжка серцева недостатність, тяжке порушення функції печінки або нирок.

Цереброваскулярні або інші кровотечі; порушення кровотворення або згортання крові.

Останній триместр вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ібупрофен (як і інші НПЗЗ) не слід застосовувати у комбінації з: 

ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилова кислота (доза не вище 75 мг на добу) була призначена лікарем. Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз аспірину. Проте обмеженість цих даних та непевність відносно екстраполяції даних ex vivo на клінічну картину не дає підстави зробити чіткі висновки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.

іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з: 

антигіпертензивними (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та сечогінними засобами: НПЗЗ можуть зменшити лікувальний ефект цих препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів зі зневодненням) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю. Діуретики можуть збільшити ризик виникнення нефротоксичності НПЗЗ;

антикоагулянтами: НПЗЗ можуть збільшити лікувальний ефект таких антикоагулянтів як варфарин;

антитромбоцитарними засобами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі; 

кортикостероїдами: можливе підвищення ризику появи шлунково-кишкової виразки або кровотечі;

етанолом: підвищує ризик появи шлунково-кишкових кровотеч;

серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клубочкової фільтрації і збільшить рівень глікозидів у плазмі крові; 

циклоспорином: підвищення ризику нефротоксичності; 

міфепристоном: не слід приймати НПЗЗ раніше, ніж через 8-12 діб після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть привести до зменшення ефекту дії міфепристону;

такролімусом: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні НПЗЗ з такролімусом;

літієм: існують докази потенційного підвищення рівнів літію у плазмі крові;

метотрексатом: існує ймовірність підвищення рівнів метотрексату у плазмі крові;

фенітоїном: підвищується його концентрація у плазмі крові і послідовно ‒ токсичність;

зидовудином: підвищений ризик гематологічної токсичності при одночасному вживанні НПЗЗ і зидовудину. Існують докази підвищення ризику появи гемартрозу і гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію і які одночасно застосовують зидовудин з ібупрофеном;

хінолоновими антибіотиками: одночасне вживання НПЗЗ і хінолонових антибіотиків може підвищити ризик виникнення судом;

пробенецидом і сульфінпіразоном: подовжують час виведення ібупрофену. Урикозуюча дія цих засобів при сумісному вживанні з ібупрофеном знижується;

аміноглікозидами: при одночасному вживанні можуть підвищувати їх нефро- та ототоксичний ефект.

Препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн: можливе посилення ефекту.

Особливості застосування

Побічні ефекти, пов’язані з ібупрофеном, можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для усунення симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Вплив на серцево-судинну і цереброваскулярну систему

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або помірним або середнім ступенем застійної серцевої недостатності в анамнезі слід з обережністю розпочинати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії і набряків.

Клінічні дослідження і дані епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), а також тривале застосування можуть призвести до незначного підвищення ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Загалом дані епідеміологічних досліджень не свідчать про те, що низькі дози ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) можуть призвести до підвищення ризику розвитку інфаркту міокарда. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями довгострокове лікування може бути призначене лікарем тільки після ретельного аналізу. Пацієнтам з вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати довготривале лікування НПЗЗ слід лише після ретельного обміркування.

Вплив на органи дихання.

Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання чи мають ці захворювання в анамнезі.

Інші НПЗЗ.

Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.

Системний червоний вовчак і системні захворювання сполучної тканини.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака і системних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Вплив на нирки.

Довготривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу

простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції мають пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки і пацієнти, які приймають діуретики. У таких пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок.

Вплив на печінку.

Порушення функцій печінки.

Вплив на фертильність у жінок.

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які інгібують синтез циклооксигенази/простагландинів, можуть спричиняти погіршення репродуктивної функції у жінок внаслідок впливу на процес овуляції. Дане явище оборотне при припиненні лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат необхідно відмінити.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.

НПЗЗ слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. При застосуванні різних НПЗЗ повідомлялося про випадки виразок, кровотеч або перфорацій ШКТ, які можуть призвести до летального наслідку, на будь-якому етапі лікування незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ у пацієнтів з наявністю виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечою або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз.

Необхідна обережність для пацієнтів, які одержують, супутню терапію препаратами, що можуть підвищувати ризик виразкових уражень або кровотеч, наприклад, застосування внутрішньо кортикостероїдів, антикоагулянтів, таких як варфарин, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантних засобів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти. При необхідності слід проводити комбіновану терапію протективними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи), особливо пацієнтам, які потребують тривалого застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти.

Пацієнти, у яких спостерігалися шлунково-кишкові розлади, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечу з травного тракту), зокрема на початку лікування. У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко на тлі застосування НПЗЗ можуть спостерігатися тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть призвести до летальних наслідків, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів існує на початку курсу лікування, у більшості випадків виникнення реакцій спостерігається протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

Таблетки містять барвники Е 124 та Е 110, які можуть спричинити алергічну реакцію.

Якщо у пацієнта є непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем перед тим, як розпочати прийом препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат застосовують при менструальному болі.

Під час І та ІІ триместрів вагітності слід уникати застосування ібупрофену. Ібупрофен протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

НПЗЗ не слід приймати у перші два триместри вагітності або під час пологів, якщо тільки потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу впродовж найкоротшого періоду часу.

Під час III триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів можливі наступні ризики:

  • для плода: серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки плода з легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
  • для матері та новонародженого наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у материнському молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не впливає, за умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування. Пацієнтам, які відчувають запаморочення, сонливість, дезорієнтацію або порушення зору при прийомі НПЗЗ, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Спосіб застосування та дози

Тільки для короткотривалого перорального застосування. Таблетки необхідно запивати водою, не розжовувати.

Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Дорослим і дітям віком від 12 років призначати по 1-2 таблетки, переважно під час або після їди.

Інтервал між двома прийомами – 4-6 годин. При застосуванні у регулярні часові інтервали зникають коливання інтенсивності болю.

Загальна добова доза (протягом 24 годин) не повинна перевищувати 6 таблеток, що відповідає 1200 мг ібупрофену.

Пацієнтам зі шлунково-кишковими розладами рекомендується приймати таблетки з їжею.

Якщо біль не припиняється через 3 дні, не можна продовжувати лікування препаратом без консультації з лікарем.

Діти

Препарат можна застосовувати дітям віком від 12 років.

Передозування

Застосування дітям понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.

Симптоми: у більшості пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, вживання значної кількості НПЗЗ спричиняло лише нудоту, блювання, біль в епігастрії або дуже рідко – діарею. Також можливі шум у вухах, головний біль, кровотеча з травного тракту. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді сонливості, ністагму, порушення зору, інколи – нервове збудження і дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія і метаболічний ацидоз; протромбіновий індекс/INR може бути збільшений, можливо, у результаті впливу на чинники згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення захворювання. 

Лікування: симптоматичне і підтримуюче, а також забезпечення прохідності дихальних шляхів та моніторинг за серцевими показниками і показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 години після вживання потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах слід вводити діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування бронхіальної астми слід застосовувати бронхолітичні засоби.

Побічні реакції

Наступні побічні реакції були зафіксовані у пацієнтів, які приймали НПЗЗ як болезаспокійливе для короткочасного лікування, в тому числі ібупрофен у дозах, які не перевищували 1200 мг/день. При лікуванні хронічних захворювань та при тривалому застосуванні можуть виникнути інші побічні реакції.

Побічні реакції наведені відповідно до конвенції MEDDRA за системами органів та частотою розвитку: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити з доступних даних).

З боку системи крові і лімфатичної системи.

Дуже рідко: порушення кровотворення (апластична анемія, гемолітична анемія, еозинофілія, зниження гематокриту та рівня гемоглобіну, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є висока температура тіла, біль у горлі, утворення поверхневих виразок у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, важка форма виснаження, кровотечі і гематоми невстановленої етіології.

З боку імунної системи.

Нечасто: реакції гіперчутливості, що супроводжуються кропив'янкою та свербежем*. 

Дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, прояви яких можуть включати: набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, зниження артеріального тиску (анафілаксію, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок), гепаторенальний синдром, загострення бронхіальної астми та бронхоспазм*.

З боку нервової системи.

Нечасто: головний біль, запаморочення, дратівливість, нервозність, депресія, сонливість, безсоння, тривожність, психомоторне збудження, емоційна нестабільність, судоми.

Дуже рідко: асептичний менінгіт – були зареєстровані поодинокі випадки. Патогенний механізм асептичного менінгіту, спричиненого лікарськими засобами, не з’ясований. Наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного з застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часовий зв'язок із застосуванням препарату та зникненням симптомів після відміни лікарського засобу). У пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак та системні захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).

Частота невідома: парестезії, неврит зорового нерва.

З боку серцево-судинної системи.

Частота невідома: набряк, артеріальна гіпертензія і серцева недостатність можуть бути пов'язані з лікуванням нестероїдними протизапальними засобами.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що вживання ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), а також тривале лікування може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарду або інсульт).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку*.

З боку травної системи.

Нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія, печія (найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту).

Рідко: діарея, метеоризм, запор, блювання, панкреатит, дуоденіт, езофагіт.

Дуже рідко: виразкова хвороба, шлунково-кишкова перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, блювання з домішками крові (у деяких випадках може бути летальним, особливо в осіб літнього віку), виразковий стоматит, гастрит.

Частота невідома: загострення виразкового коліту і хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи. 

Дуже рідко: порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця, гепатонекроз, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної клітковини.

Нечасто: різні типи шкірних висипань*, пурпура, лущення шкіри, алопеція, фотосенсибілізація.

Дуже рідко: тяжкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну ексудативну еритему і токсичний епідермальний некроліз*.

З боку нирок і сечовидільної системи. 

Дуже рідко: гостре порушення функцій нирок (особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та появою набряків; також включає папілонекроз); цистит, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, олігурія, поліурія, тубулярний некроз, гломерулонефрит.

Частота невідома: нефротоксичність.

Лабораторні дослідження.

Дуже рідко: зниження рівня гемоглобіну.

З боку органів слуху.

Нечасто: порушення слуху, зниження слуху, дзвін або шум у вухах.

З боку органів зору.

Нечасто: нечіткість зору, зміна сприйняття кольорів, токсична амбліопія.

Частота невідома: порушення зору.

З боку психіки.

Частота невідома: галюцинації, сплутаність свідомості, дратівливість.

Загальні розлади.

Частота невідома: нездужання, підвищена втомлюваність.

Інші побічні ефекти. Зміни в ендокринній системі і метаболізмі. Дуже рідко: зниження апетиту, сухість слизових оболонок ока і порожнини рота, риніт.

* До реакцій гіперчутливості можуть відноситися: (а) неспецифічні алергічні реакції, анафілаксія, (б) реактивність дихальних шляхів, наприклад бронхіальна астма, загострення бронхіальної астми, бронхоспазм, задишка або (в) різні форми шкірних реакцій, наприклад свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, дуже рідко відзначались ексфоліативні і бульозні дерматози (включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона і мультиформну еритему).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 оС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Алкалоїд АД-Скоп’є/Alkaloid AD-Skopje.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Македонія/

Bulevar Aleksandar Makedonski, 12, Skopje, 1000, Republic of Macedonia.

Дозировка Каффетин Леди таблетки, п/плен. обол., по 200 мг №10 (10х1)
Производитель Алкалоид АД - Скопье, Республика Македония
МНН Ibuprofen
Фарм. группа Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Регистрация № UA/9605/01/01 от 25.12.2014. Приказ № 1006 от 25.12.2014
Код АТХ

Найдено 1707 аптек

Львов, пр.Шевченко 22
  (080) 030-20-XX
Каффетин леді 200 мг табл н 10
7090
Бровары, ул.Тараса Шевченко 14
  (044) 355-01-XX
Каффетин леди таб. 200мг №10
Алкалоид АД-Скопье
7560
Найдено 1707 аптек Все аптеки

и 3 аптеки с доставкой

aptekaplus.com.ua
  (067) 421-00-XX
Доставка по Украине "Новой почтой"
Каффетин леди 200мг №10 таблетки
АЛКАЛОИД АД-СКОПЬЕ МАКЕДОНИЯ
6383
lf.ua
  (098) 994-00-XX
Доставка по Украине "Новой почтой"
Каффетин леди 200мг табл.п/пл.об.n10*
Алколоїд АД-Скоп є, Республіка Македонія
6150
neboley.dp.ua
  (093) 206-22-XX
Доставка по Украине "Новой почтой"
Top