Колдрекс блиц гранулы д/ор. р-ра по 2.02 г №12 в стик.-пак.

діючі речовини: парацетамол, аскорбінова кислота, кофеїн, хлорфенаміну малеат;

1 стік-пакетик містить: парацетамолу 400 мг, аскорбінової кислоти 300 мг, кофеїну 50 мг, хлорфенаміну малеату 5 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, натрію гідрокарбонат, натрію цикламат, сахарин натрію, повідон, рибофлавін натрію фосфат, тальк, лимонний ароматизатор «Evogran».

Гранули для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі гранули, здатні до текучості без утворення агломератів або згустків.

Протизастудні комбіновані продукти. Комбінації парацетамолу. Код АТХ R05 XA01.

Фармакодинаміка.

Парацетамол.

Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну і дуже слабку протизапальну дію. Механізм дії парацетамолу достеменно не встановлений. Було підтверджено значну інгібіцію синтезу церебральних простагландинів, тоді як синтез периферичних простагландинів інгібується слабше. Крім того, парацетамол інгібує вплив ендогенних пірогенів на центр регулювання температури гіпоталамуса.

Хлорфенаміну малеат.

Хлорфенамін є класичним Н₁-антигістаміном, який пригнічує ефекти гістаміну, що виникають під час імунних реакцій. При грипозних інфекціях вони включають підвищену проникність капілярів поблизу венул і скорочувальні ефекти на гладкі м’язи, зокрема на бронхіальний м’яз. Хлорфенамін гальмує ці залежні від гістаміну процеси. У результаті зменшення набряку слизової оболонки носа і зниження утворення слизу відновлюється здатність дихати через ніс.

Кофеїн.

Кофеїн є похідною речовиною ксантину і підсилює аналгетичні властивості парацетамолу.

Аскорбінова кислота.

Аскорбінова кислота є однією з важливих речовин для людини. Аскорбінова кислота і дегідроаскорбінова кислота (яка утворюється в організмі) є складовими окисно-відновної системи, що відіграє значну фізіологічну роль.

Завдяки окислювально-відновному потенціалу аскорбінова кислота діє як кофактор для багатьох ферментних систем (утворення колагену, синтез катехоламінів, гідроксилювання стероїдів, тирозину і екзогенних речовин, біосинтез карнітину, регенерація тетрагідрофолієвої кислоти і альфа-амідування пептидів, таких як адренокортикотропний гормон (АКТГ) і гастрин). Крім того, дефіцит вітаміну С впливає на реакцію системи імунного захисту, зокрема хемотаксис, активацію комплемента і продукування інтерферону. Молекулярні біологічні функції вітаміну С ще до кінця не визначені.

Аскорбінова кислота — завдяки відновленню іонів заліза та утворенню хелатів заліза — покращує ресорбцію солей заліза. Вона блокує спричинені радикалами кисню ланцюгові реакції у водних середовищах організму. Антиоксидантні функції перебувають у стані тісної біохімічної взаємодії з функціями вітаміну Е, вітаміну А та каротиноїдів. Зменшення кількості потенційно канцерогенних речовин у шлунково-кишковому тракті під дією аскорбінової кислоти ще не достатньо підтверджене.

Оскільки комбінація активних компонентів лікарського засобу КОЛДРЕКС БЛІЦ фіксована, неможливо підібрати дози таким чином, щоб дія була спрямована в основному на один із симптомів. У такій ситуації перевагу слід віддавати монокомпонентним лікарським засобам. Фармакокінетика.

Парацетамол.

Абсорбція. Після перорального введення парацетамол швидко і майже повністю всмоктується, досягаючи пікової концентрації в плазмі крові в межах від 30 до 60 хвилин після їди.

Розподіл. Парацетамол швидко розподіляється у всіх тканинах. Концентрації у крові, плазмі та слині приблизно однакові. Сполучення з білками плазми слабке.

Біотрансформація. Парацетамол переважно метаболізується у печінці. Основним шляхом метаболізму є кон’югація з утворенням глюкуронової кислоти та сульфатної кислоти. Цей шлях є швидконасичуваним при прийомі доз, що перевищують терапевтичні межі. Другорядний метаболічний шлях, який каталізується цитохромом Р450, приводить до утворення проміжної речовини N-ацетилбензохіноніміну, який за нормальних умов застосування швидко детоксикується відновленим глутатіоном та виводиться із сечею після кон’югації до цистеїну та меркаптурової кислоти. Хоча при тяжкому отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає.

Елімінація (виведення). Лікарський засіб переважно виводиться із сечею. 90 % прийнятої дози виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуронідних кон’югатів (60–80 %) та сульфатних кон’югатів (20–30 %). Менше 5 % виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення становить близько 2 годин. Період напіввиведення подовжується у хворих з порушеннями функції печінки і нирок, після передозування і у новонароджених. Максимальний ефект і середня тривалість дії (4–6 годин) співвідноситься приблизно з концентрацією в плазмі.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв), виведення парацетамолу та його метаболітів затримується.

Літні люди. Кон’югація не змінюється в цій групі пацієнтів.

Хлорфенамін малеат.

Найвища концентрація хлорфенаміну у плазмі досягається приблизно через 1–2 години після застосування. Дія лікарського засобу триває від 3 до 6 годин. Метаболізм відбувається головним чином у печінці шляхом гідроксилювання і кон’югації, а також через деметилювання і утворення N-і S-оксидів.

Хлорфенамін піддається метаболізму при «першому проходженні» у печінці, який зменшується у хворих з печінковою недостатністю, біодоступність після перорального введення досягає 25–50 %. Зв’язування з білками плазми становить близько 69–72 %. Уявний об’єм розподілу є відносно високим і становить 3–7 л на кілограм маси тіла. У дорослих період напіввиведення хлорфенаміну у плазмі досягає 15–36 годин і близько 10–13 годин у дітей. У випадку ниркової недостатності слід очікувати, що період напіввиведення метаболітів буде подовжений. Залежно від рівня реакції рН (від лужної до кислої), 0–34 % дози буде виводитися з сечею у вигляді незміненого хлорфенаміну. Накопичення може виникнути при тривалому введенні.

Кофеїн.

Після перорального прийому кофеїн швидко і майже повністю всмоктується (tЅ = 2–13 хв) і є практично повністю біодоступним. При прийомі 5 мг/кг C_max було досягнуто протягом 30‑40 хвилин. Зв’язування з білками плазми коливається в межах від 30 % до 40 %; об’єм розподілу доходить до 0,52–1,06 л/кг. Кофеїн розповсюджується в усіх тканинах і рідинах організму, швидко перетинає гематоенцефалічний бар’єр і плацентарний бар’єр, а також потрапляє в грудне молоко.

Плазмовий період напіввиведення в основному становить приблизно від 4,1 до 5,7 години; однак у деяких пацієнтів може становити 9 або 10 годин.

Кофеїн і його метаболіти виводяться головним чином нирками. У сечі, зібраній протягом понад 48 годин, знаходилось до 86 % застосованої дози, причому з цієї кількості тільки максимум 1,8 % становив незмінений кофеїн. 1-метил-сечова кислота (12–38 %), 1-метил-ксантин (8–19 %) та 5-ацетиламіно-6-аміно-3-метил-урацил (15 %) є головними метаболітами. Екскременти містили тільки 2–5 % загальної дози. Було ідентифіковано головний метаболіт 1,7‑диметил-сечову кислоту, яка становила 44 % загальної кількості.

Аскорбінова кислота.

Аскорбінова кислота всмоктується в проксимальному відділі тонкої кишки. Зі збільшенням разових доз біологічна доступність знижується до 60–75 % після прийому 1 г, приблизно до 40 % після прийому 3 г, і становить менше 16 % після прийому 12 г. Частина, яка не абсорбується, розкладатиметься в першу чергу на СО₂ і органічні кислоти за допомогою флори товстої кишки.

У здорових дорослих максимальна швидкість метаболізму від 40 до 50 мг/добу буде досягнута при концентрації в плазмі 0,8–1,0 мг/дл. Щоденний загальний обіг досягає приблизно 1 мг / кг маси тіла. Після введення дуже високих пероральних доз концентрації в плазмі до 4,2 мг/дл може бути досягнуто приблизно через 3 години.

У цих умовах більше 80 % аскорбінової кислоти буде виводитися з організму без змін у сечі. Середній період напіввиведення досягає 2,9 години. Екскреція нирками відбувається шляхом клубочкової фільтрації і подальшої реабсорбції в проксимальних канальцях. У здорових дорослих чоловіків верхня межа концентрації аскорбінової кислоти у плазмі доходить до 1,34 ± 0,21 мг/дл, у жінок — до 1,46 ± 0,22 мг /дл.

Після прийому великих доз, приблизно 180 мг в день, загальний вміст аскорбінової кислоти буде не менше ніж 1,5 г. Аскорбінова кислота накопичується в гіпофізі, надниркових залозах, кришталику ока і в білих кров’яних клітинах.

Для полегшення симптомів застуди, таких як головний біль та біль у тілі, нежить і подразливий кашель, підвищення температури тіла.

• Гіперчутливість до парацетамолу або до будь-якого з інших компонентів лікарського засобу;
• тяжка ниркова недостатність;
• дитячий вік (до 18 років);
• вік понад 60 років;
• вагітність;
• грудне вигодовування;
• печінкова недостатність;
• синдром Жильбера (хвороба Мойленграхта);
• вроджена гіпербілірубінемія;
• синдром Дубіна — Джонсона;
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
• цукровий діабет;
• захворювання крові (у т. ч. виражена анемія, лейкопенія);
• схильність до тромбозів, тромбоз, тромбофлебіт;
• сечокам’яна хвороба, спричинена оксалатами;
• захворювання, пов’язані з накопиченням заліза (таласемія, гемохроматоз, сидеробластна анемія);
• хронічне зловживання алкоголем;
• пілородуоденальна обструкція та обструкція шийки сечового міхура;
• закритокутова глаукома;
• гіпертрофія передміхурової залози;
• виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
• гострий панкреатит;
• гіпертиреоз;
• епілепсія;
• тяжкі форми артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця (інфаркт міокарда), схильність до спазму судин при органічних захворюваннях серцево-судинної системи (у т. ч. при атеросклерозі), декомпенсована серцева недостатність;
• тяжкі порушення серцевої провідності та аритмії, у т. ч. пароксизмальна тахікардія (ризик збільшення частоти пульсу при тахікардії та екстрасистоли);
• стани підвищеного збудження, у т. ч. тривожні розлади;
• порушення сну.

Не застосовувати разом із інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення їх застосування, не застосовувати з трициклічними антидепресантами, β-блокаторами.

Відомо про такі взаємодії окремих компонентів лікарського засобу КОЛДРЕКС БЛІЦ з іншими лікарськими засобами:

Парацетамол.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну.

Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може посилитися внаслідок тривалого регулярного застосування парацетамолу. Прийом разових доз не виявляє значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Антисудомні засоби (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення лікарського засобу на гепатотоксичні метаболіти. Потрібна особлива обережність у разі одночасного застосування з індукторами ферментів.

При одночасному застосуванні парацетамолу із гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив лікарських засобів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Одночасне застосування лікарських засобів, які сповільнюють спорожнення шлунка, наприклад пропантелін (рropantheline), може затримати всмоктування і початок дії парацетамолу. Одночасне застосування парацетамолу і зидовудину збільшує ризик розвитку нейтропенії. Таким чином, лікарський засіб КОЛДРЕКС БЛІЦ та зидовудин можна застосовувати одночасно лише за рекомендацією лікаря.

Застосування пробенециду пригнічує зв’язування парацетамолу глюкуроновою кислотою і, таким чином, призводить до зменшення кліренсу парацетамолу приблизно в 2 рази. При одночасному застосуванні з пробенецидом дозу парацетамолу слід зменшити. Саліцилати (наприклад, саліциламід) можуть подовжувати період напіввиведення парацетамолу. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Слід бути обережними у разі одночасного застосування парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорфенаміну малеат.

Хлорфенамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних засобів.

Одночасне застосування хлорфенаміну малеату з лікарськими засобами, що пригнічують діяльність центральної нервової системи (ЦНС), зокрема зі снодійними засобами, нейролептиками, транквілізаторами, або з алкоголем підсилює седативний (заспокійливий) ефект.

Кофеїн.

Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) може спричинити небезпечний підйом артеріального тиску.

Кофеїн має синергічну дію з симпатоміметиками, тироксином (підвищує швидкість скорочення серця).

Кофеїн посилює ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулювальних засобів. Пероральні контрацептиви, ізоніазид, циметидин та дисульфірам зменшують розпад кофеїну у печінці та посилюють його дію; барбітурати та нікотин посилюють розпад кофеїну у печінці. Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних і седативних засобів (у т. ч. барбітуратів), антигістамінних лікарських засобів, він є антагоністом засобів для наркозу та інших засобів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, аденозинтрифосфату (АТФ).

При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну зі шлунково-кишкового тракту, з тиреотропними засобами — підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.

При одночасному прийомі теофіліну може знижуватись виділення теофіліну.

Кофеїн підвищує потенціал залежності від речовин типу ефедрину.

У випадку комбінації кофеїну та речовин з широким спектром дії (наприклад, бензодіазепіну) в окремих випадках можуть виникати різноманітні і непередбачувані види взаємодії. Одночасне застосування інгібіторів гірази типу хінолонкарбонової кислоти може уповільнювати виведення кофеїну та продукту його розпаду параксантину.

Аскорбінова кислота.

Аскорбінова кислота при пероральному застосуванні підвищує абсорбцію пеніциліну, тетрацикліну, заліза; сприяє всмоктуванню алюмінію в кишечнику, що слід враховувати при одночасному лікуванні антацидами, що містять алюміній.

Одночасне застосування вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо в серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна застосовувати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну. Тривале застосування великих доз особами, які лікуються дисульфіраміном, гальмує дисульфірам-алкогольну реакцію.

Високі дози лікарського засобу зменшують ефективність трициклічних антидепресантів, нейролептиків — похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нирками, впливають на резорбцію вітаміну В₁₂.

Аскорбінова кислота підвищує загальний кліренс етилового спирту.

Лікарський засіб зменшує токсичність сульфаніламідних лікарських засобів, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів.

Вітамін С підсилює виділення оксалатів із сечею, таким чином підвищуючи ризик формування у сечі оксалатних каменів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Лікарські засоби хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, кортикостероїди при тривалому застосуванні зменшують запаси аскорбінової кислоти в організмі. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.

У зв’язку зі стимулювальним впливом кислоти аскорбінової на утворення кортикостероїдних гормонів при застосуванні лікарського засобу у великих дозах потрібен контроль функцій нирок та артеріального тиску.

Лікарський засіб КОЛДРЕКС БЛІЦ застосовувати тільки з крайньою обережністю після консультації з лікарем.

Слід проконсультуватися з лікарем у разі появи високої температури, симптомів вторинної інфекції або інших ускладнень.

Тривале застосування знеболювальних лікарських засобів у високих дозах може викликати головні болі, які не повинні лікуватися ще більш високими дозами лікарських засобів.

Парацетамол.

Лікарський засіб містить парацетамол, тому не слід застосовувати його із іншими засобами, що містять парацетамол, і застосовуються, наприклад, для зниження температури, лікування болю, симптомів грипу та застуди або безсоння. Одночасне застосування разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального кінця.

При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням лікарського засобу потрібно порадитися з лікарем.

У хворих, що мають захворювання печінки, зокрема алкогольне ураження печінки, збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Лікарський засіб може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти. Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем.

Зафіксовано випадки порушення функції печінки, печінкової недостатності у пацієнтів, що мали знижений рівень глутатіону, наприклад при серйозному виснаженні організму, анорексії, низькому індексі маси тіла або хронічному алкоголізмі.

У пацієнтів зі зниженням рівня глутатіону, наприклад при тяжких інфекціях, таких як сепсис, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів. Для того, щоб уникнути передозування, потрібно переконатися, що максимальну добову дозу парацетамолу (4000 мг парацетамолу при масі тіла понад 43 кг) не буде перевищено, навіть якщо застосовуються інші ліки, що містять парацетамол.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів із сепсисом, у разі недоїдання та за наявності інших причин дефіциту глутатіону, а також якщо застосовуються максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання вмісту 5-оксипроліну в сечі.

Аскорбінова кислота.

При застосуванні високих доз або при тривалому застосуванні лікарського засобу необхідно контролювати функції нирок та рівень артеріального тиску, а також функції підшлункової залози. Лікування пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функції нирок і печінки, розладами сечовипускання слід проводити з обережністю після консультації з лікарем. Існує ризик утворення кальцій-оксалатних каменів при застосуванні високих доз аскорбінової кислоти у хворих, у яких є схильність до утворення каменів у нирках. При сечокам’яній хворобі добова доза аскорбінової кислоти не має перевищувати 1 г.

Не слід призначати великі дози лікарського засобу пацієнтам із підвищеним згортанням крові. Оскільки аскорбінова кислота підвищує абсорбцію заліза, її застосування у високих дозах може бути небезпечним для пацієнтів із гемохроматозом, таласемією, поліцитемією, лейкемією і сидеробластною анемією. Пацієнтам із високим вмістом заліза в організмі слід застосовувати лікарський засіб у мінімальних дозах.

Одночасне застосування лікарського засобу з лужним питтям зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід запивати його лужною мінеральною водою. Також всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії.

У зв’язку зі стимулювальним впливом кислоти аскорбінової на утворення кортикостероїдних гормонів при застосуванні лікарського засобу у великих дозах потрібен контроль функцій нирок та артеріального тиску.

Аскорбінова кислота може впливати на результати різних лабораторних досліджень, наприклад при визначенні вмісту в крові глюкози, білірубіну, активності трансаміназ, лактатдегідрогенази тощо.

Кофеїн.

Під час лікування лікарським засобом не рекомендується вживати надмірну кількість напоїв, що містять кофеїн (таких як кава, чай та деякі інші напої). Це може спричинити запаморочення, підвищену збудливість, безсоння, тремор, неспокій, тривожність, роздратованість, головний біль, порушення з боку шлунково-кишкового тракту та прискорення серцебиття.

Не перевищувати зазначених доз.

Якщо головний біль стає постійним, потрібно звернутися до лікаря.

Слід уникати одночасного прийому інших засобів, призначених для симптоматичного лікування застуди та грипу, судинозвужувальних засобів для лікування риніту, а також лікарських засобів, що містять парацетамол.

Лікарський засіб може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати впродовж 3 днів лікування лікарським засобом або стан здоров’я, навпаки, погіршиться, необхідно звернутися до лікаря.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Натрій. Цей лікарський засіб містить 63,8 мг натрію в 1 стік-пакетику. Обережно застосовувати пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Застосування лікарського засобу протипоказане під час вагітності, оскільки епідеміологічні дослідження показали підвищений ризик порушень розвитку центральної нервової системи, черепно-мозкових порушень і пухлин в дитячому віці, пов’язаних з хлорфенаміном. Крім того, одне з досліджень звітує про збільшений ризик ретролентальної фіброплазії у недоношених дітей, які зазнали впливу антигістамінних лікарських засобів протягом останніх двох тижнів вагітності.

Грудне вигодовування.

Оскільки невідомо, чи виділяється хлорфенаміну малеат з грудним молоком, то матері не повинні годувати груддю при лікуванні лікарським засобом.

Репродуктивність.

Дані про репродуктивність відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування не слід займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги, швидких психічних і рухових реакцій.

Дорослим слід приймати по 1 пакетику 3 рази на день.

Хворі з порушенням функції печінки і/або нирок.

При лікуванні пацієнтів, які страждають від порушень функції печінки і/або нирок, слід зменшити добову дозу або збільшити інтервал між прийомами доз. У випадку тяжкої печінкової і/або ниркової недостатності застосування лікарського засобу КОЛДРЕКС БЛІЦ протипоказане. Вміст 1 пакетика всипати у склянку питної води — порошок розчиниться протягом однієї хвилини, навіть без перемішування, після чого випити вміст склянки.

Тривалість лікування визначається після консультації з лікарем.

Діти.

Не застосовується дітям (до 18 років).

Симптоми передозування лікарського засобу відповідають симптомам інтоксикації його окремими компонентами.

Парацетамол.

У пацієнтів з факторами ризику [тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія)] прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Лікування потрібно розпочати негайно. Слід доставити пацієнта у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12‑48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний наслідок; одночасно спостерігається збільшення рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лактатдегідрогенази та білірубіну в поєднанні зі збільшенням тромбопластинового часу, що може виникнути через 12–48 годин після застосування. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні лікарського засобу у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. У разі прийому великих доз з боку центральної нервової системи можливе запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз). Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути доцільність лікування активованим вугіллям, якщо надмірну дозу парацетамолу було прийнято у межах 1 години. Концентрація парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N‑ацетилцистеїн, згідно з рекомендованим дозуванням. За відсутності блювання можна застосувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Ризик інтоксикації особливо високий для пацієнтів літнього віку.

Хлорфенаміну малеат.

У разі передозування можливе виникнення антихолінергічного синдрому із почервонінням обличчя, атаксія, збудження, галюцинації, тремор м’язів, конвульсії, застиглі розширені зіниці, сухість у роті, запори і аномально висока температура. Крім того, можуть з’являтися ознаки інтоксикації центральної нервової системи (галюцинації, порушення координації і конвульсії), стан може варіювати від пригніченого до збудженого: неспокій та судоми, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, атонія кишківника. Наприкінці можливі кома, зупинка дихання та серцево-судинний колапс.

Кофеїн.

Великі дози кофеїну (≥ 1 г) за короткий проміжок часу можуть спричинити симптоми інтоксикації: біль в епігастральній ділянці, блювання, діурез, прискорене дихання, серцево-судинні порушення (тахікардію, ураження міокарда чи серцеву аритмію), впливати на центральну нервову систему (безсоння, неспокій, нервове збудження, тривожність, запаморочення, дратівливість, стан афекту, тремор, судоми). Клінічно важливі симптоми передозування кофеїну пов’язані також із ураженням печінки парацетамолом. Специфічного антидоту немає, але підтримувальні заходи, такі як застосування антагоністів бета-адренорецепторів, можуть полегшити кардіотоксичний ефект. Необхідно промити шлунок, рекомендована оксигенотерапія, при судомах — діазепам. Симптоматична терапія.

Аскорбінова кислота.

Кислота аскорбінова добре переноситься. Вона є водорозчинним вітаміном, її надмірна кількість виводиться із сечею.

Симптоми. При тривалому застосуванні вітаміну С у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, що вимагає контролю за станом останньої. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот під час ацетилювання сечі з ризиком випадання в осад оксалатних конкрементів. Після застосування великих доз лікарського засобу можуть виникнути: біль у ділянці епігастрія, нудота, блювання, діарея, свербіж та шкірні висипи, підвищена збудливість. Існує ризик розвитку гемолізу та появи каменів у нирках. У випадку застосування одноразової дози ≥ 3 г можливий розвиток транзиторної осмотичної діареї та симптомів порушень з боку травної системи.

При вживанні високих доз аскорбінової кислоти (4 г в день) у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази були зареєстровані поодинокі випадки гемолізу еритроцитів.

Лікування. Симптоматична терапія; промити шлунок, дати хворому лужний напій, активоване вугілля або інші абсорбенти.

Класифікація небажаних ефектів за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100 ), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи. Дуже рідко: зміни в гемограмі, такі як лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, панцитопенія, апластична анемія, сульфгемоглобінемія, гемолітична анемія; у разі застосування високих доз — незначні утворення метгемоглобіну, тромбоцитопенічна пурпура, метгемоглобінопатія, синці та кровотечі.

З боку імунної системи. Дуже рідко: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний, кропив’янка). Під час застосування активної речовини парацетамолу були описані важкі реакції гіперчутливості (набряк Квінке, респіраторний дистрес, пітливість, нудота, падіння артеріального тиску, які іноді призводять до недостатності кровообігу, а також анафілактичний шок). Невідомо: в окремих випадках у часовому зв’язку із застосуванням лікарського засобу спостерігалися мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса — Джонсона) і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла).

З боку метаболізму. Дуже рідко: підвищений апетит.

З боку ендокринної системи: Рідко: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку психіки. Дуже рідко: психотичні реакції. Невідомо: занепокоєння, безсоння.

З боку нервової системи. Дуже рідко: дискінезія. Невідомо: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, неспокій, седація, сонливість, безсоння, відчуття страху, розлади сну, сплутаність свідомості, в окремих випадках — кома, судоми, зміни поведінки.

З боку органів зору. Дуже рідко: глаукома (закритокутова глаукома), порушення зору та акомодації, сухість очей, мідріаз.

З боку серцево-судинної системи. Невідомо: аритмія, наприклад тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, артеріальна гіпертензія, серцебиття.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння. Дуже рідко: респіраторні реакції гіперчутливості; бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

З боку травної системи. Часто: сухість у роті. Дуже рідко: нудота, блювання, розлади травної системи, шлунково-кишковий дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зниження апетиту, печія, діарея.

З боку гепатобіліарної системи. Рідко: порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ (аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза), як правило без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Дуже рідко: тривале застосування високих доз або передозування може викликати пошкодження печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Нечасто: алергічні шкірні реакції (еритематозні реакції або кропив’янка), які іноді супроводжуються підвищеною температурою (медикаментозна лихоманка) і ураженням слизових оболонок, локальний медикаментозний дерматит. Дуже рідко: серйозні шкірні реакції.

З боку сечовидільної системи. Дуже рідко: ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, розлади сечовипускання, утруднене сечовипускання. При тривалому прийомі високих доз може розвинутися ураження нирок.

Лабораторні показники. Невідомо: застосування парацетамолу може впливати на результат аналізу сечової кислоти, що виконується фосфато-вольфрамовим методом, а також на результат визначення цукру крові, що виконується методом глюкозооксидази-пероксидази. Застосування великих доз аскорбінової кислоти може впливати на результати деяких лабораторних досліджень: визначення у сечі кількості глюкози, сечової кислоти, креатиніну, неорганічного фосфату. Крім того, при застосуванні великих доз можливий негативний тест на наявність прихованої крові в калі. В цілому, хімічні методи дослідження, що ґрунтуються на кольорових реакціях, можуть давати хибні результати.

Хлорфенаміну малеат може зменшувати інтенсивність реакцій при проведенні шкірних алергопроб.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливі: пошкодження гломерулярного апарату нирок, утворення уратних та/або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах, ниркова недостатність; пошкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету; дистрофія міокарда; тромбоцитоз, тромбоутворення, гіпертромбінемія, еритроцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз, зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску); у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази — гемоліз еритроцитів; дисбактеріоз ротової порожнини; порушення обміну цинку, міді.

Одночасний прийом лікарського засобу в рекомендованих дозах з продуктами, що містять кофеїн, може посилити побічні ефекти, зумовлені кофеїном, такі як запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, неспокій, тривожність, роздратованість, головний біль, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і прискорене серцебиття.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

3 роки.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

По 2,02 г гранул у стік-пакетику; по 12 стік-пакетиків у картонній коробці.

Відпускається без рецепта.

СТАДА Арцнайміттель АГ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Стадаштрассе 2-18, 61118 Бад Фільбель, Німеччина.