Новинки

Продлить молодость Коллаген морской БЬЮТИ. Волосы, кожа, ногти. Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Скрыть рекламу

Ксартан инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Ксартан - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: losartan; 2-бутил-4-хлор-5-(гідроксиметил)-1-[[2’(1N-тетразол-5-іл)дифеніл-4-іл]метил]імідазолу калієва сіль;

Основні фізико-хімічні властивості

круглі, пласкі таблетки, діаметром 7 мм, вкриті оболонкою жовто-бежевого кольору, з рискою на одному боці;

Склад

1 таблетка містить лозартану калію 50 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат; оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 400, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), пігмент (Yellow No 6 Al – Lake).

Форма випуску

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему. Антагоністи ангіотензину ІІ. Лозартан. Код АТС С09 СА01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Лозартан є селективним непептидним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу АТ1). Він не пригнічує кіназу II - фермент, що руйнує брадикінін. Зменшує післянавантаження, знижує системний артеріальний тиск і тиск у малому колі кровообігу.

Доведено, що у хворих на артеріальну гіпертензію лозартан не лише знижує артеріальний тиск і зменшує гіпертрофію міокарда, а й чинить інші важливі сприятливі ефекти.

Фармакокінетика. Після перорального прийому лозартан швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить приблизно 33 %. Метаболізується при первинному проходженні через печінку з утворенням активного метаболіту (5-карбоксилової кислоти), що має більшу за лозартан фармакологічну активність, і ряду неактивних метаболітів. Максимальна концентрація (Сmax) лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові після введення разової дози лозартану 50 мг досягається через 1 год та 3-4 год відповідно і становить 200-250 нг/мл для лозартану і 460-500 нг/мл для 5-карбоксилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації 5-карбоксилової кислоти зменшується з підвищенням дози препарату. Хоча концентрації лозартану в сироватці крові у жінок, хворих на артеріальну гіпертензію, вдвічі вищі за такі у чоловіків, концентрації активного метаболіту майже не відрізняються, тому корекція дози для жінок не потрібна. Період напіввиведення (Т1/2) лозартану та 5-карбоксилової кислоти становить 1,5-2,5 год та 3-9 год відповідно. Лозартан та його активний метаболіт не видаляються шляхом гемодіалізу. Приблизно 98 % лозартану і активного метаболіту зв’язуються з білками плазми крові. Лозартан виводиться із сечею і калом (жовчю) в незміненому вигляді і у вигляді метаболітів. Близько 11 % від введеної дози виводиться із сечею, 7 % - в незміненому вигляді та 4 % - у вигляді 5-карбоксилової кислоти.

Лозартан може застосовуватись незалежно від прийому їжі.

Показання для застосування

Артеріальна гіпертензія; серцева недостатність у тих випадках, коли застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано пацієнту.

Спосіб застосування та дози

Ксартан призначений для дорослих і дітей старше 12 років.

При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг 1 раз на добу. За необхідності максимальна добова доза препарату може становити 100 мг.

Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку терапії.

При серцевій недостатності початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу. Дозу коригують з тижневим інтервалом (25 мг/добу, 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості.

При призначенні Ксартану пацієнтам, які отримують діуретики у високих дозах, початкову дозу слід знизити до 25 мг (половини таблетки) 1 раз на добу.

При пероральному застосуванні у хворих на легкий та помірний алкогольний цироз печінки концентрації в плазмі лозартану і його активного метаболіту були відповідно у 5 разів та 1,7 разів вищими, ніж у здорових волонтерів. У пацієнтів із захворюваннями печінки загальний плазмовий кліренс лозартану був нижчий приблизно на 50 % та біодоступність при пероральному введенні була вдвічі більша, ніж у здорових волонтерів. Пацієнтам з порушеннями функції печінки призначають нижчі дози препарату.

Дослідження фармакокінетики лозартану показали, що концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові були подібними у пацієнтів літнього віку (65-75 років) і молодих пацієнтів. Тому для пацієнтів літнього віку, а також для хворих з порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на діалізі, корекція початкової дози не потрібна.

Ксартан можна призначати одночасно з іншими антигіпертензивними засобами.

Ксартан можна приймати незалежно від приймання їжі.

Побічна дія

З боку серцево-судинної системи: рідко – пропасниця, запаморочення, ортостатичні реакції залежно від дози препарату.

З боку лабораторних показників: рідко – гіперкаліємія (калій сироватки більше 5.5 мекв/л), підвищення рівня АЛТ, анемія; дуже рідко – незначне підвищення рівня сечової кислоти.

Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк (включаючи набряки обличчя, губ, глотки та язика), кропив’янка.

З боку системи травлення: рідко – анорексія, сухість у роті, діарея.

З боку ЦНС: рідко – депресія, сонливість, мігрень.

Дерматологічні реакції: рідко – свербіж, дерматит, сухість шкіри.

Інші: рідко - порушення функції нирок, міалгії, зміна смакових відчуттів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Вагітність, період годування груддю. Вік до 12 років.

Передозування

Симптоми: найбільш імовірною є поява артеріальної гіпотензії та тахікардії, через парасимпатичну (вагусну) стимуляцію може виникнути брадикардія.

Лікування: при виникненні симптоматичної гіпотензії проводять підтримуючу терапію. Лозартан і його активний метаболіт не виводяться під час гемодіалізу.

Особливості застосування

У пацієнтів з дегідратацією (наприклад тих, які отримують лікування діуретиками у високих дозах) на початку лікування може виникати симптоматична гіпотензія. У цьому випадку необхідно провести корекцію дегідратації до застосування Ксартану і розпочинати лікування з нижчих доз.

У хворих на цироз печінки, з вираженими порушеннями функції печінки концентрація лозартану в плазмі крові значно збільшується, тому при захворюваннях печінки слід призначати нижчі дози препарату.

У період лікування слід регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові, особливо у пацієнтів літнього віку та при захворюваннях печінки.

Препарати, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можуть підвищувати рівень сечовини і креатиніну в сироватці крові в пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Під час прийому Ксартану може підвищуватись активність АлАТ.

При пероральному застосуванні у пацієнтів з легкими (кліренс креатиніну 50-74 мл/хв) або помірними (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) захворюваннями нирок концентрації у плазмі й площа під кривою лозартану та його активного метаболиту підвищуються на 50-90 %.

Для пацієнтів на гемодіалізі корекція початкової дози не потрібна.

У хворих на діабет 2-го типу та гіпертензію Ксартан призначають для лікування діабетичної нефропатії з підвищенням рівня креатиніну і з протеїнурією.

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей до 12 років не встановлені.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати зі складними механізмами.

Ксартан впливає на швидкість психомоторних реакцій, тому його не можна призначати пацієнтам, діяльність яких потребує підвищеної уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При одночасному прийомі Ксартану з гидрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, фенобарбіталом, еритроміцином і кетоконазолом не було відмічено значущої взаємодії.

Циметидин підвищує біодоступність Ксартану на 18 %, проте не впливає на фармакокінетику його активного метаболіту.

Застосування Ксартану з діуретичними засобами може значно посилити гіпотензивний ефект, особливо у пацієнтів зі значною дегідратацією.

Одночасне застосування з іншими блокаторами ангіотензину ІІ та з препаратами, що містять калій, може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність лозартану та його активного метаболіту підвищується відповідно на 30% і 40%, тому при їх одночасному застосуванні потрібно зменшити дозу Ксартану.

Одночасне застосування Ксартану з фенобарбіталом призводить до підвищення біодоступності лозартану та його активного метаболіту приблизно на 20 %.

При одночасному застосуванні з флуконазолом відмічалось уповільнення метаболізму лозартану.

При одночасному застосуванні з ритонавіром відмічались зміни концентрації лозартану в сироватці крові.

При одночасному застосуванні з літієм підвищується ризик токсичності останнього (слабкість, тремтіння, надмірна спрага, сплутаність свідомості).

Умови та термін зберігання

Зберігати при температурі до +25°С в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності — 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 10 або 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Виробник

ТОВ “АДАМЕД”.

Адреса

Пеньков 149, 05-152 Чоснов, Польща.

Дозировка Ксартан таблетки, п/о, по 50 мг №10
Производитель Адамед, ООО, Польша
МНН Losartan
Фарм. группа Блокаторы рецепторов ангиотензина II (блокаторы АТ1-рецепторов).
Регистрация № UA/5243/01/01 от 18.10.2006. Приказ № 686 от 18.10.2006
Код АТХ
Top