Новинки

Если мучают ЗАПОРЫ Прелаксан для всей семьи Подробней
Простуда на губах? Решение есть! Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Ламивудин 150 инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Ламивудин 150 - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Загальна характеристика

Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки, вкриті оболонкою, у вигляді каплетів, двоопуклі, білого або майже білого кольору, з відбитками „С” і „60” на одному боці;

Склад

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ламівудину 150 мг і зидовудину 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, система для нанесення плівкового покриття – опадрі білий.

Абакавіру сульфат

Основні фізико-хімічні властивості

двоопуклі продовгуваті таблетки, вкриті оболонкою,

жовтого кольору. З відбитком «D» на одному боці, та «88» на іншому;

Склад

1 таблетка містить абакавіру сульфату 351,39 мг, що відповідає абакавіру 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид

колоїдний безводний, магнію стеарат, система для нанесення плівкового покриття – опадрі жовтий.

Форма випуску

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05AR01.

Абакавіру сульфат

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг

Комбінований лікарський засіб, що містить два противірусних компоненти – ламівудин і зидовудин, які виявляють високу активність відносно ретровірусів, включаючи віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Потрапляючи в клітину, обидва активні компоненти препарату піддаються фосфорилюванню з утворенням трифосфатних сполук – ламівудин-5-трифосфату і зидовудин-трифосфату, які діють одночасно і як субстрати, і як інгібітори для зворотної транскриптази вірусів імунодефіциту людини (ВІЛ). Монофосфатні форми обох компонентів препарату здатні включатись у ланцюги вірусної ДНК, внаслідок чого відбувається розрив ланцюгів з подальшою блокадою утворення вірусної ДНК і пригніченням вірусної активності.

Трифосфати ламівудину і зидовудину мають значно меншу спорідненість з ДНК-полімеразами людських клітин.

Застосування комбінації ламівудину із зидовудином уповільнює розвиток резистентності до зидовудину у пацієнтів, яким раніше не застосовували антиретровірусні препарати, а також значно знижує ризик прогресування ВІЛ-інфекції.

Абакавіру сульфат

Селективний сильнодіючий нуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази. Препарат має високу вибіркову дію щодо вірусу імунодефіциту людини типу 1 та 2 (ВІЛ-1, ВІЛ-2), включаючи резистентні до зидовудину, ламівудину, зальцитабіну, диданозину та невірапіну штами вірусу. Дослідження in vitro показують, що препарат пригнічує ферменти зворотної транскриптази, внаслідок чого відбувається розрив ланцюга та переривання циклу відтворення вірусу. Лікарській засіб, потрапляючи в клітину, піддається фосфорилюванню з утворенням 5'-трифосфату. В комбінації з невірапіном та зидовудином препарат, у дослідженнях in vitro, демонструє взаємний синергізм.

Резистентні до препарату штами ВІЛ-1 були виявлені in vitro, резистентність до препарату пов’язана з особливими генотипними змінами району кодон-зворотної транскриптази (кодони M184V, K65R, L74V та Y115F). Вірусна резистентність до препарату розвивається порівняно повільно in vitro та in vivo, потребуючи багаторазової мутації та 8-разового збільшення ІС50 порівняно з «дикими» видами вірусів. Абакавір - резистентні штами можуть також демонструвати знижену активність до ламівудину, зальцитабіну та/або диданозину, але бути при цьому чутливими до зидовудину та ставудину.

Крос-резистентність між препаратом та інгібіторами протеази чи ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази малоймовірна. Клінічні штами пацієнтів із неконтрольованою вірусною реплікацією, яких попередньо лікували іншими нуклеозидними інгібіторами і до яких вони проявляють резистентність, показали зниження чутливості і до абакавіру. Клінічні штами у пацієнтів з трьома чи більше мутаціями вірусу ВІЛ, пов’язаними з лікуванням нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази, ймовірно, не чутливі і до препарату Абакавіру сульфат.

Фармакокінетика.

Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг

Всмоктування.

Активні компоненти препарату швидко і практично цілком абсорбуються з кишечнику, біодоступність ламівудину становить 80-85 %, зидовудину – 60-70 %. Після перорального застосування препарату максимальна концентрація ламівудину в сироватці крові досягається через 1 годину, зидовудину – через 30 хвилини.

Розподіл. Обидва активні компоненти проникають крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єр, виявляються у спермі, грудному молоці, крові плода. Через 2-4 години після перорального застосування співвідношення між концентрацією активної речовини в лікворі і в сироватці крові становить для ламівудину – 0,12, для зидовудину – 0,5.

Виведення. Ламівудин виводиться нирками переважно у незміненому вигляді, період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 5-7 годин. Зидовудин піддається розпаду в печінці шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою, приблизно 30 % зидовудину виводиться нирками в незміненому вигляді. При нирковій недостатності концентрації обох активних компонентів у крові підвищуються внаслідок уповільнення їх елімінації. При печінковій недостатності може мати місце кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування з глюкуроновою кислотою.

Абакавіру сульфат

Всмоктування. Препарат швидко абсорбується, біодоступність у дорослих складає приблизно 83 %. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 1,5 години для таблеток, після внутрішнього прийому в одноразовій дозі. В незначній кількості зв’язується з білками крові.

При призначенні препарату в терапевтичних дозах (по 300 мг двічі на добу) стабільна максимальна концентрація (Сmax) становить приблизно 3 мкг/мл та площа під фармакокінетичною кривою «концентрація/час» (AUC) протягом 12 годин після застосування дорівнює близько 6 мкг/мл. Процес метаболізму абакавіру переважно проходить у печінці. Фармакокінетику препарату вивчали у пацієнтів з помірними печінковими ураженнями (за шкалою Child-Pugh 5-6), які застосовували препарат одноразово по 600 мг. Результат виявив середнє збільшення у 1,89 рази AUC абакавіру та 1,58 раз збільшився період напіввиведення.

Загальні фармакокінетичні параметри у дітей схожі з такими у дорослих, з більшою варіативністю концентрацій у плазмі. Рекомендована доза для дітей віком від 3 місяців до 12 років становить 8 мг/кг двічі на день. Це призводить до дещо вищих концентрацій у плазмі, гарантуючи, що більшість із них отримає лікувальні концентрації еквівалентні 300 мг двічі на день у дорослих.

Фармакокінетика препарату у пацієнтів із термінальними стадіями захворювання нирок схожа з такою ж у пацієнтів із нормальною функцією нирок.

Прийом їжі уповільнює поглинання та знижує Сmax, але не впливає на загальну концентрацію в плазмі (AUC). Тому Абакавіру сульфат можна застосовувати як з їжею, так і без неї.

Розподіл. Легко проникає в тканини організму, в тому числі в спинномозкову рідину: AUC в спинномозковій рідині становить 30–44 % від AUC в плазмі. Метаболізується в печінці за участю алкогольдегідрогенази з утворенням глюкуронідних кон’югатів (5'-карбонової кислоти та 5'-глюкуроніду).

Виведення. Період напіввиведення (Т ½) складає приблизно 1,5 год. Виводиться переважно нирками (приблизно 83 %) у вигляді метаболітів, з них 66 % у вигляді глюкуронідних кон’югатів та в незміненому вигляді (2 %), решта – з фекаліями.

При довготривалому лікуванні препаратом значної кумуляції не виявлено.

Показання для застосування

У складі комбінованої антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції.

Спосіб застосування та дози

Для лікування ВІЛ-інфекції дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла > 40 кг комплекс призначають внутрішньо, одна таблетка „Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” та таблетка „Абакавіру сульфат” - вранці, незалежно від приймання їжі. Таблетки слід ковтати цілими і запивати водою.

Друга таблетка „Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” та таблетка „ Абакавіру сульфат” - ввечері, незалежно від приймання їжі. Таблетки слід ковтати цілими і запивати водою.

Корекція дозування при ураженнях печінки. Так як процес метаболізму абакавіру переважно проходить у печінці та у дослідженнях пацієнтів з помірними печінковими ураженнями зафіксовані зміни основних фармакокінетичних параметрів при збільшені дози препарату, і враховуючи значну варіативність впливу абакавіру на таких пацієнтів, не вдається давати певні рекомендації щодо дозування. Тому краще не застосовувати препарат, крім обґрунтованих необхідністю випадків.

Корекція дозування при захворюваннях нирок. Не потрібна.

Корекція дозування для хворих літнього віку. При призначенні препарату людям літнього віку слід враховувати більш високу частоту випадків зниження функції серця, печінки та нирок, наявність супутніх захворювань та прийом інших лікарських засобів.

Тривалість лікування визначається індивідуально.

Побічна дія

Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг

Побічні ефекти, які можливі при застосуванні комбінованого препарату „Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг”, перелічені нижче за органами і системами.

Загальні прояви: нездужання, втомлюваність, пропасниця, грипоподібний синдром, задишка, кашель, больовий синдром різної локалізації, астенія.

З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, сонливість, судоми, зниження швидкості мислення, тривога, депресія.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія.

З боку системи травлення: нудота, блювання, порушення смакових відчуттів, діарея, біль у верхніх відділах живота, метеоризм, пігментація слизової оболонки порожнини рота, підвищення рівня білірубіну, амілази в сироватці крові; підвищення активності печінкових ферментів; гепатомегалія із стеатозом.

З боку шкіри і її придатків: свербіж, висип, пігментація нігтів і шкіри, кропив'янка, підвищене потовиділення.

З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія.

З боку опорно-рухового апарату: міалгія, міопатія.

З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: гінекомастія, гіперлактатемія з подальшим розвитком лактоацидозу.

Абакавіру сульфат

При дослідженні рівня алергійності препарату пацієнтам давали по дві таблетки Абакавіру сульфату в дозі 600 мг, один раз на день або по одній таблетці Абакавіру сульфату в дозі 300 мг, двічі на день з інтервалом 12 годин, в обох випадках результати знаходились в тому ж самому діапазоні.

Висипи (81 % проти 67 %) та проблеми з боку шлунково-кишкового тракту частіше виникали у дітей, ніж у дорослих.

Найбільш поширеною була побічна дія у вигляді алергічної реакції (приблизно 5 % добровольців, що застосовували препарат). Майже у всіх пацієнтів, у яких виникла алергія на Абакавіру сульфат спостерігалася гарячка та/або шкірні висипи (зазвичай макулопапулярні або уртикарні).

Побічні ефекти, зареєстровані частіше, ніж одиничні спостереження, перелічені нижче за органами і системами. Алергічні реакції, що проявилися принаймні у 10 % пацієнтів, виділені жирним шрифтом.

Загальні прояви: гарячка, летаргія, сонливість, швидка втомлюваність, зниження апетиту, набряки, лімфаденопатія, артеріальна гіпотензія, кон’юнктивіт, анафілаксія.

З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: головний біль, парестезія.

З боку дихальної системи: ускладнене дихання, кашель, запалення у горлі, синдром розладу дихання (у дорослих), дихальна недостатність.

З боку системи кровотворення: лімфопенія.

З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразки на слизовій оболонці ротової порожнини.

З боку печінки/підшлункової залози: зміни показників печінкових проб, порушення функції печінки, гепатит, панкреатит.

З боку сечовидільної системи: збільшення рівня креатиніну, ниркові ураження.

З боку опорно-рухового апарату: біль у м’язах, міоліз, артралгія, збільшення рівня креатинінфосфокінази.

З боку шкіри: висипи, зазвичай макулопапулярні або уртикарні, висипи без системних симптомів, дуже рідко – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсикодермальний некроліз.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату. Вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 12 років, діти з масою тіла < 40 кг. Комплекс не призначають пацієнтам з рівнем гемоглобіну менше 7,5 г/дл чи 4,65 моль/л та кількістю нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові менше 0,75 х 109/л.

Комплекс не призначають пацієнтам, у яких кліренс креатиніну становить ≤ 50 мл/хв, та пацієнтам з тяжким ураженням печінки.

Передозування

Симптоми передозування препарату „Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг”: слабкість, головний біль, блювання, посилення проявів побічної дії.

Лікування: промивання шлунка та кишечнику, застосування ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматична терапія.

Гемо- та перитонеальний діаліз неефективні для видалення активних компонентів препарату, але посилюють виведення метаболіту зидовудину – глюкуроніду.

Симптоми передозування препарату „Абакавіру сульфат”: у клінічних випробуваннях пацієнти приймали одноразово до 1 200 мг, і як денну дозу – 1 800 мг препарату. Не було зафіксовано ніяких неочікуваних побічних реакцій. Вплив більших доз наразі не відомий. При передозуванні слід перевірити пацієнта на наявність алергічної реакції та проводити стандартну підтримуючу терапію, при необхідності.

Лікування: симптоматичне. Не відомо, чи можна виводити абакавір перитонеальним діалізом або гемодіалізом.

Особливості застосування

Лікування комплексом повинно проходити під спостереженням лікаря, який має досвід лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СНІД. У ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості CD4-лімфоцитів.

Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що приймання комплексу не запобігає зараженню вірусом імунодефіциту людини через статевий контакт або через заражену кров і що препарати не виліковують від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекцій і злоякісних новоутворень.

Якщо під час лікування один з препаратів відміняють у зв’язку з підозрою на несприйняття пацієнтом, слід ретельно зважити можливість одночасної відмови від усіх противірусних препаратів, що входять до складу комплексу. Після виключення можливості несприйняття бажано починати лікування всім комплексом одночасно. Періодична монотерапія та послідовне вторинне призначення не рекомендоване, у зв’язку з вірогідністю появи мутантних вірусів, стійких до препаратів комплексу.

Прояви алергічної реакції (інакше реакції гіперчутливості) можуть з’явитися на будь-якому етапі терапії препаратом. Симптоми зазвичай проявляються у перші шість тижнів лікування (середній час виникнення складає 11 днів, від початку лікування). У деяких пацієнтів появу алергічної реакції вважали проявом гастроентериту, шлункових розладів (нудота, блювання, біль у животі) та/або захворюваннями дихальних шляхів (пневмонія, бронхіти, фарингіти), або грип. Тому пацієнти, у яких виникли вказані вище симптоми повинні бути попереджені лікарем, про необхідність своєчасного діагностування алергічних реакцій, для запобігання більших ускладнень. Вони повинні ретельно перевірятися, особливо протягом перших двох місяців лікування, не рідше ніж раз на два тижні.

Якщо вірогідність алергічної реакції не виключена, лікування препаратом потрібно припинити.

У випадках припинення терапії препаратом у зв’язку з виникненням алергічних реакцій, лікування поновлювати не можна ні в якому разі. При поверненні до терапії препаратом алергійні реакції з’являються швидко – протягом декількох годин, можуть призвести до виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії і смерті пацієнта, тому слід виключити можливість самостійного поновлення лікування препаратом пацієнтів і попросити повернути залишок таблеток лікарю.

Якщо у пацієнтів, які тимчасово перервали лікування препаратом, діагноз гіперчутливості виключений (присутній лише один симптом прояву побічної дії препарату – шкірне висипання), рекомендовано оцінити співвідношення ризик/терапевтичний ефект для поновлення лікування. У випадках повернення до терапії препаратом його потрібно проводити тільки під постійним наглядом лікаря в медичному закладі.

З особливою обережністю призначають комплекс у комбінації з ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази, так як останні спричиняють шкірну токсичність (висипи) яку важко відрізнити від реакції гіперчутливості на препарат.

З особливою обережністю слід призначати нуклеозидні аналоги пацієнтам із діагнозом гепатит С і В (що лікуються альфа-інтерферонами та рибавірином) або іншими відомими факторами ризику для печінкових захворювань та жирової дистрофії печінки. Такі пацієнти мають знаходитись під ретельним наглядом лікаря.

Нуклеозидні та нуклеотидні аналоги чинять in vitro та in vivo ураження мітохондрій різного ступеня. Кожна дитина, котра зазнає in utero впливу нуклеозидних чи нуклеотидних аналогів, навіть ВІЛ-негативні, мають бути клінічно та лабораторно обстежені на випадок можливого ураження мітохондрій.

Прийом противірусних препаратів не гарантує відсутність можливості розвинення інфекцій, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами, чи інших ускладнень ВІЛ-інфекції. Саме тому вони повинні знаходитись під постійним наглядом лікаря.

Пацієнтам, яким призначено лікування комплексом, необхідний контроль розгорнутих аналізів периферичної крові. На ранній стадії захворювання на ВІЛ-інфекцію аналізи крові можна контролювати через кожні 1–3 місяці. При розгорнутій клінічній картині захворювання контроль необхідний один раз на 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії, у подальшому – один раз на місяць.

Молочнокислий ацидоз (лактоацидоз), виражені гепатомегалія із стеатозом, які спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду, приводять до тяжких необоротних порушень печінкової і ниркової діяльності і можуть спостерігатися через декілька місяців лікування комплексом. Тому під час лікування необхідний контроль:

  • рівня холестерину;
  • біохімічних показників крові, рівня ліпідів сироватки та глюкози крові (бо комбінована противірусна терапія може спричинити перерозподіл жирів – ліпоатрофію) ;
  • розмірів печінки та показників печінкових проб;
  • маси тіла.

У разі клінічних проявів лактоацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки застосування комплексу рекомендується припинити.

При застосуванні комплексу необхідно спостереження на предмет виникнення симптомів панкреатиту. При появі болю в животі, нудоти, блювання або при підвищенні рівня ферментів підшлункової залози у сироватці крові рішення про відміну комплексу приймає лікар.

Вагітність та годування груддю. Вагітність повинна виключатися під час комплексної терапії. Перед початком лікування жінки дітородного віку повинні тестуватися на вагітність. Під час терапії вони повинні застосовувати методи бар’єрної контрацепції разом з іншими методами контрацепції.

Під час вагітності лікування припустимо тільки у тих випадках, коли можлива користь виправдовує потенційний ризик.

Годування груддю не рекомендоване у зв’язку з потенційним ризиком передачі вірусу від матері до дитини.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати із складними механізмами. Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Комплекс, який складається з комбінованого препарату „Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” та „Абакавіру сульфат”, може вступати у характерні для кожного з його діючих компонентів взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Дослідження взаємодії між Абакавіру сульфатом та комбінацією Зидовудину та Ламівудину проводилось на ВІЛ-інфікованих пацієнтах. Жодних клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.

Взаємодії за участі ламівудину.

При одночасному застосуванні ламівудину з диданозином, сульфаніламідами, зальцитабіном збільшується ризик розвитку панкреатиту.

Ламівудин також може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання зальцитабіну, тому одночасне застосування ламівудину і зальцитабіну не рекомендується.

При одночасному застосуванні ламівудину з дапсоном, диданозином, ізоніазидом, ставудином, зальцитабіном збільшується ризик розвитку периферичної невропатії.

Триметоприм підвищує рівень ламівудину в плазмі крові.

Взаємодії за участі зидовудину.

Пробенецид знижує глюкуронізацію та підвищує період напіввиведення (Т1/2) і показник площі під фармакокінетичною кривою „концентрація/час” (AUC) зидовудину. Ниркова екскреція глюкуроніду і Зидовудину в присутності пробенециду знижується.

Рибавірин є антагоністом зидовудину (слід уникати їх комбінації).

Комбінація з рифампіцином призводить до зниження показника площі під фармакокінетичною кривою „концентрація/час” (AUC) для зидовудину на 48±34 % (клінічне значення цього змінення не відоме).

Зидовудин пригнічує внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину; знижує концентрацію фенітоїну в крові (при одночасному застосуванні необхідний контроль рівня фенітоїну у плазмі).

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон, ізопринозин можуть порушувати метаболізм зидовудину (конкурентно інгібують глюкуронізацію або пригнічують мікросомальний метаболізм в печінці). Такі комбінації слід призначати з обережністю.

Комбінація зидовудину з нефротоксичними або мієлотоксичними препаратами – пентамідином, дапсоном, піриметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином, флюцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином, доксорубіцином – підвищує ризик виникнення побічних реакцій Зидовудину (необхідний контроль функції нирок, показників крові та зниження доз, якщо потрібно).

Променева терапія посилює мієлосупресивну дію зидовудину.

Взаємодії за участі абакавіру сульфату.

Виходячи з результатів in vitro дослідів та більшості відомих шляхів метаболізму абакавіру, ймовірність Р450 -опосередкованої взаємодії з іншими медичними засобами є низькою. Препарат не пригнічує ферменти CYP3A4, CYP2С9 та CYP2D6 при клінічно відповідних концентраціях. Не було зафіксовано збудження печінкового метаболізму. Тому малоймовірна взаємодія противірусних ІП та інших медичних продуктів, метаболізованих основними Р450 ферментами.

Прийом препарату з етанолом змінює його метаболізм , що приводить до збільшення AUC абакавіру на майже 41 % (клінічно не важливі). Абакавір не впливає на метаболізм етанолу.

Спільний прийом 600 мг абакавіру двічі на день та метадону дав 35 % зменшення Cmax абакавіру та уповільнення tmax на одну годину, проте AUC залишилась не зміненою. Абакавір збільшує середній системний кліренс метадону на 22 %, тому варто очікувати збудження метаболізуючих ферментів. Пацієнтів, які застосовують метадон та абакавір, потрібно перевіряти на ознаки синдрому абстиненції, що вказує на низьке дозування, оскільки може знадобитися корекція дози метадону.

Умови та термін зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності − 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

2 таблетки білого кольору + 2 таблетки жовтого кольору у мікроблістері;

5 мікроблістерів, з’єднані у блістер. По 6 блістерів у картонній коробці.

Виробник

„Ауробіндо Фарма Лімітед”.

Адреса

Плот № 2, Маітрівіхар, Амірпет, Гідерабад – 500 038, Індія.

Дозировка Ламивудин 150 мг/ЗИДОВУДИН 300 мг И АБАКАВИРА СУЛЬФАТ комби-упак.: таб., п/о №120 (20х6)
Производитель Ауробиндо Фарма Лтд., Индия
МНН Comb drug
Фарм. группа Противовирусные средства.
Регистрация № UA/9004/01/01 от 08.10.2008. Приказ № 574 от 08.10.2008
Код АТХ
Top