Новинки

Если мучают ЗАПОРЫ Прелаксан для всей семьи Подробней
Простуда на губах? Решение есть! Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Максицеф инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Максицеф - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: цефепім 1-[[(6R, 7R)-7-[2-(2-аміно-4-тіазоліл) гліоксиламідо] -2карбокси-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-3-ил]метил]-1-метилпіролідинію хлорид, 72- (Z)-(0-метилоксим), дигідрохлорид, моногідрат;

Основні фізико-хімічні властивості

білий або білий з жовтуватим відтінком порошок;

Склад

1 флакон містить цефепіму гідрохлориду моногідрату у перерахуванні на цефепім 1 г;

допоміжні речовини: L-аргінін.

Форма випуску

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТС J01D A24.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Антибактеріальний засіб групи цефалоспоринів IV покоління. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, штамів, резистентних до аміноглікозидів і/або цефалоспоринових антибіотиків IIІ покоління. Високостійкий до бета-лактамаз.

Активний щодо грампозитивних аеробів: Staphylococcus aureus і Staphylococcus epidermidis (тільки метицилінчутливі штами), Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, інших штамів Staphylococcus spp.; Streptococcus pyogenes (група A); Streptococcus agalactiae (група В); Streptococcus pneumoniae; інших бета-гемолітичних Streptococcus spp. (групи C, G, F), Streptococcus bovis (група D), Streptococcus viridans;

грамнегативних аеробів: Pseudomonas spp. (зокрема Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida і Pseudomonas stutzeri); Escherichia coli, Klebsiella spp. (зокрема Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella oxaenae); Enterobacter spp. (зокрема Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans і Enterobacter sakazakii); Proteus spp. (зокрема Proteus mirabilis і Proteus vulgaris); Acinetobacter calcoaceticus (Acinetobacter anitratum, Acinetobacter calcoaceticus subsp. Iwoff); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp. (зокрема Citrobacter diversus, Citrobacter freundii); Campylobacter jejuni, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамази); Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують бета-лактамази); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують бета-лактамази); Neisseria meningitidis, Providencia spp. (зокрема Providencia rettgeri, Providencia stuartii); Salmonella spp.; Serratia spp. (зокрема Serratia marcescens, Serratia liquifaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica;

анаеробів: Prevotella spp. (зокрема Prevotella melaninogenicus); Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

Поступається перед цефтазидимом в активності відносно штамів Pseudomonas.

Неактивний щодо Xanthomonas maltophilia; Bacteroides fragilis і Clostridium difficile, метицилінрезистентних стафілококів, пеніцилінрезистентних пневмококів.

Фармакокінетика. Біодоступність - 100%. Час досягнення максимальної концентрації після внутрішньовенного (в/в) і внутрішньом'язового (в/м) введення в дозі 500 мг – наприкінці інфузії і через 1-2 год відповідно. Максимальна концентрація при в/м введенні в дозах 500 мг, 1 г і 2 г – 14, 30 і 57 мкг/мл відповідно; при в/в введенні в дозах 250 мг, 500 мг, 1 г і 2 г – 18, 39, 82 і 164 мкг/мл відповідно; час досягнення середньої терапевтичної концентрації в плазмі – 12 год; середня терапевтична концентрація при в/м введенні – 0,2 мкг/мл, при в/в введенні – 0,7 мкг/мл. Високі концентрації відмічаються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизистому секреті бронхів, мокротинні, передміхуровій залозі, апендиксі і жовчному міхурі. Об'єм розподілу – 0,25 л/кг, у дітей від 2 місяців до 16 років – 0,33 л/кг. Зв'язування з білками плазми – 20%.

Метаболізується в печінці і нирках на 15%. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 год, загальний кліренс – 120 мл/хв, нирковий кліренс – 110 мл/хв. Виводиться нирками (шляхом гломерулярної фільтрації в незміненому вигляді – 85%), з грудним молоком. Т1/2 при гемодіалізі – 13 год, при безперервному перитонеальному діалізі – 19 год.

Показання для застосування

Бактеріальні інфекції, спричинені чутливими мікроорганізмами: інфекції органів дихання (пневмонія, бронхіт, абсцес легенів, емпієма плеври), шлунково-кишкового тракту (холангіт, холецистит, емпіема жовчного міхура), сечостатевих шляхів (пієлонефрит, пієліт, уретрит, цистит, гонорея), кісток і суглобів, шкіри і м'яких тканин, перитоніт, сепсис, менінгіт, інфіковані рани й опіки, фебрильна нейтропенія, інфекції на фоні імунодефіциту. Профілактика післяопераційної інфекції.

Спосіб застосування та дози

Лікування Максицефом можна починати ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника. Дозу і шлях введення призначають залежно від чутливості збудника, тяжкості інфекції, а також від стану функції нирок хворого. Внутрішньовенний (в/в) шлях призначається переважно для хворих з тяжкими інфекціями або з інфекціями, які загрожують життю, особливо при загрозі шоку.

Дорослим і дітям з масою тіла більше 40 кг при нормальній функції нирок препарат призначають в таких дозах:

Ступінь тяжкості захворювання
Разова доза
Інтервал між введеннями
Інфекції сечовивідних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості
0,5-1 г в/в або в/м
Кожні 12 год
 
Інші інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості
1 г в/в або в/м
Кожні 12 год
 
Тяжкі інфекції
2 г в/в
Кожні 12 год
 
Інфекції, що загрожують життю
2 г в/в
Кожні 8 год
 

Для профілактики можливих інфекцій при проведенні хірургічних операцій препарат вводять у дозі 2 г в/в протягом 30 хв. По закінченні введення додатково призначають метронідазол в/в у дозі 500 мг. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Максицеф. Систему для інфузій перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час довготривалих (більше 12 год) хірургічних операцій через 12 год після першої дози рекомендується повторне введення такої самої дози препарату Максицеф с подальшим введенням метронідазолу.

Для дітей від 2 місяців максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Середня доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (у т.ч. при пієлонефриті), неускладнених інфекціях шкіри та м’яких тканин, пневмонії, при емпіричному лікуванні нейтропенічної пропасниці становить 50 мг/кг кожні 12 год.

Хворим на нейтропенічну пропасницю і бактеріальний менінгіт препарат призначають по 50 мг/кг кожні 8 год.

Середня тривалість терапії - 7-10 днів. При тяжких інфекціях можливо більш тривале лікування.

Для хворих з порушеннями функцій нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) необхідна корекція режиму дозування препарату. Початкова доза – як і для хворих з нормальною функцією нирок. Підтримуючі дози препарату визначають залежно від значення КК .

Кліренс креатиніну (КК) (мл/хв)
Рекомендовані дози
2 г кожні 8 год
2 г кожні 12 год
1 г кожні 12 год
>30
Середня доза корекції не потребує
10-30
1 г кожні 12 год
1 г кожні 24 год
500 мг кожні 24 год
<10
1 г кожні 24 год
500 мг кожні 24 год
250 мг кожні 24 год

Якщо є дані тільки про стаціонарну концентрацію креатиніну сироватки, можна користуватись такою формулою для визначення КК:

Чоловіки 

КК(мл/хв)=маса тіла(кг)*(140-вік)/72*креатинін сироватки(мг/дл).

Жінки: вищенаведене значення * 0,85.

При гемодіалізі за 3 год з організму виводиться приблизно 68% загальної кількості цефепіму. По завершенні кожного сеансу необхідно вводити повторну дозу, яка дорівнює початковій. При перитонеальному діалізі – застосовувати в середніх рекомендованих дозах, тобто 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, інтервал між введеннями разової дози - 48 год.

Дітям з порушеннями функції нирок рекомендовано такі ж самі зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дітей та дорослих має схожий характер.

Правила приготування розчинів. Для приготування розчину для в/в введення порошок для ін’єкцій у флаконі розчиняють у 10 мл стерильної води для ін’єкцій, 5% розчині глюкози або 0,9% розчині натрію хлориду. В/в струминно Максицеф вводять протягом 3-5 хв. Для введення через систему для в/в інфузій приготований розчин з’єднують з іншими розчинами для в/в введення і вводять не менш 30 хв.

Розчини препарату Максицеф у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісні з такими розчинами для парентерального введення: 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій, 5% або 10% розчином глюкози для ін’єкцій, М/6 розчином натрію лактату для ін’єкцій, розчином 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій, розчином Рингера з лактатом і 5% розчином декстрози для ін’єкцій.

Для приготування розчину для в/м введення порошок для ін’єкцій у флаконі розчиняють у 2,5 мл стерильної води для ін’єкцій, 5% розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій, бактеріостатичної води для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, в 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

Свіжоприготовлені розчини препарату для в/в і в/м ін’єкцій стабільні протягом 24 год при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8°С).

Побічна дія

Алергійні реакції: шкірні висипання (зокрема еритематозні висипання), свербіж, пропасниця, анафілактоїдні реакції, позитивна реакція Кумбса, еозинофілія, мультиформна ексудативна еритема (зокрема синдром Стівенса - Джонсона), рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Місцеві реакції: при в/в введенні – флебіти, при в/м введенні – гіперемія і біль у місці введення.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, відчуття занепокоєння, сплутаність свідомості, судоми.

З боку сечостатевої системи: вагініт.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок.

З боку системи травлення: діарея, нудота, блювання, запори, біль у животі, диспепсія, псевдомембранозний ентероколіт.

З боку органів кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, гемолітична анемія, кровотечі.

З боку дихальної системи: кашель.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, задишка, периферичні набряки.

Лабораторні показники: зниження гематокриту, збільшення протромбінового часу, підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія, гіперкальціємія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемия.

Інші: біль у горлі, торакалгія, підвищене потовиділення, біль у спині, астенія, розвиток суперінфекції, орофарингеальний кандидоз.

Протипоказання

Гіперчутливість до цефепіму (а також інших цефалоспоринів, пеніцилінів, бета-лактамних антибіотиків), аргініну. Дитячий вік до 2 місяців.

Передозування

Симптоми (частіше спостерігаються у хворих з хронічною нирковою недостатністю): судоми, енцефалопатія, збудження. Лікування: гемодіаліз, симптоматична терапія.

Особливості застосування

При розвитку псевдомембранозного коліту з тривалою діареєю припиняють застосування препарату і призначають ванкоміцин (внутрішньо) або метронідазол.

Можлива перехресна гіперчутливість у пацієнтів з алергійними реакціями на пеніциліни.

При одночасній тяжкій нирковій і печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію препарату в плазмі (корекцію доз здійснюють залежно від КК).

При тривалому лікуванні необхідний регулярний контроль периферичної крові, показників функціонального стану печінки і нирок.

При змішаній аеробно-анаеробній інфекції до ідентифікації збудників доцільно застосовувати Максицеф у комбінації з лікарським засобом, активним щодо анаеробів.

Хворим, у яких з віддаленого вогнища інфекції відбувається менінгеальна дисемінація, є підозри на менінгіт або діагноз менінгіту підтверджений, слід призначити альтернативний антибіотик з підтвердженою для даної ситуації клінічною ефективністю.

Можливо виявлення позитивного тесту Кумбса, хибнопозитивного тесту на глюкозу в сечі.

Приготовлений розчин зберігати не більше 24 год при кімнатній температурі або протягом 7 днів – у холодильнику. Зміна кольору не впливає на активність препарату.

З обережністю слід призначати препарат у періоди вагітності і при лактації; при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, зокрема в анамнезі: при виразковому коліті, регіональному ентериті або антибіотикоасоційованому коліті, нирковій недостатності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Фармацевтично несумісний з іншими протимікробними лікарськими засобами і гепарином.

Діуретики, аміноглікозиди, поліміксин В знижують канальцеву секрецію цефепіму і підвищують його концентрацію в сироватці крові, подовжують Т1/2, посилюють нефротоксичність (підвищується ризик розвитку нефронекрозу).

Нестероїдні протизапальні препарати, сповільнюючи виведення цефалоспоринів, підвищують ризик розвитку кровотечі.

Підвищує нефро- та ототоксичність аміноглікозидів, фуросеміду.

Умови та термін зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15-25°С.

Термін придатності – 2 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Приготовлений розчин зберігати протягом 24 год при кімнатній температурі або протягом 7 днів – у холодильнику (2-8°С). Зміна кольору не впливає на активність препарату.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

Скляний флакон (10 мл), закупорений гумовою пробкою і алюмінієвим ковпачком.

1 флакон у картонній коробці.

Виробник

ТОВ "АБОЛмед".

Адреса

Буд. 610, ВАТ "ВЗ ГІАП", Промзона, м. Видне, Московська область, 142700, Російська Федерація.

Дозировка Максицеф порошок д/приг. р-ра д/ин. по 1 г во флак. №1
Производитель АБОЛмед, ООО, г.Москва, Российская Федерация
МНН Cefepime
Фарм. группа Антибиотики группы цефалоспоринов.
Регистрация № UA/3176/01/01 от 25.05.2005. Приказ № 230 от 25.05.2005
Код АТХ
Top