Новинки

Нурофен® Лонг Ефективне позбавлення від болю більш ніж на 9 годин Подробней
Синупрет® екстракт Швидка дія в боротьбі з симптомами нежитю та синуситу Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Метеочувствительность и метеопатия В чем разница и что делать? Подробней
Дисплазия шейки матки? Избавьтесь причины - вируса папиломы! Подробней
Скрыть рекламу

Мелперон Гексал инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Мелперон Гексал - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

Діюча речовина: мелперон;

1 таблетка містить мелперону (у формі гідрохлориду) 10, 25, 50, 100 мг.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, метилгідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь 4000, барвники: титану діоксид (Е171), заліза оксид (Е172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону.

Код АТС N05A D03.

Показання

Дисомнія, стан сплутаності свідомості, психомоторне збудження (особливо у хворих літнього віку та психічних хворих), психози, гіпофренія, деменція (зумовлена органічними ураженнями центральної нервової системи), неврози (якщо транквілізатори не можна застосовувати через непереносимість або ризик розвитку залежності) та алкоголізм.

Протипоказання

Підвищена чутливість до мелперону, інших бутирфенонів або до будь-якого з наповнювачів; гостра інтоксикація і коматозні стани, спричинені алкоголем, опіатами, снодійними та іншими психотропними препаратами, що знижують активність центральної нервової системи (нейролептики, антидепресанти, солі літію), тяжка печінкова недостатність.

Спосіб застосування та дози

Доза Мелперону САНДОЗ має бути відкоригована з урахуванням індивідуальної переносимості, віку і маси тіла пацієнта, а також типу і тяжкості клінічної картини захворювання. Основний принцип, яким при цьому має керуватися лікар, — це максимально можливе зниження дози і тривалості лікування.

Добову дозу препарату слід поділити на декілька прийомів. Разову дозу краще приймати з їжею та (особливо за необхідності одержання седативного ефекту) перед сном. Не приймати препарат з кавою, чаєм або молоком.

Для отримання слабкого седативного і переважно анксіолітичного ефекту, що супроводжується поліпшенням настрою, зазвичай препарат застосовують у дозі 20–75 мг на добу. Для досягнення більш вираженого седативного ефекту можна ввечері прийняти препарат у вищій дозі.

Для пацієнтів з ажитацією і сплутаністю свідомості початкова доза Мелперону САНДОЗ становить 50–100 мг на добу. За необхідності вона може бути підвищена протягом кількох днів до 200 мг на добу. При деяких тяжких станах ажитації і сплутаності свідомості, асоційованих з агресивністю, а також ілюзорними та галюциногенними станами, добова доза препарату може бути підвищена до максимальної, яка становить 400 мг.

Період застосування Мелперону САНДОЗ зазвичай не обмежується. Необхідні антипсихотичні ефекти іноді можуть не виявлятися протягом 2–3 тиж терапії. Надалі залежно від індивідуальної реакції хворого, дозу можна знижувати.

При одночасному застосуванні препаратів літію дози обох лікарських засобів слід при можливості знизити.

Побічні реакції

Препарат у терапевтичних дозах зазвичай не впливає або мінімально негативно впливає на функції дихання, кровообігу, перетравлювання їжі, сечовипускання і функції печінки.

Лише на початку лікування може виникати втома, а також у поодиноких випадках – гіпотензія або ортостатична дисрегуляція, або рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень. У пацієнтів з кардіопатією через регулярні періоди необхідний моніторинг ЕКГ, з огляду на повідомлення про виникнення в окремих випадках аритмії.

При прийомі препарату у високих дозах, а також залежно від індивідуальної реактивності організму, можуть відмічати порушення типу мимовільних рухів (екстрапірамідні розлади), що можуть проявлятися у формі ранньої дискінезії (спастичний прикус язика, спазм м’язів глотки, окообертальні кризи, кривошия, ригідність м’язів шиї, спазм щелепних м’язів), симптомів хвороби Паркінсона (тремтіння, ригідність), а також акатизії (гіперкінезії).

Ранню дискінезію і симптоми хвороби Паркінсона контролюють шляхом зниження дози препарату та/чи введення антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів. Після відміни нейролептика ці симптоми повністю зникають. Лікування акатизії ускладнене. Першим пробним етапом може бути зниження дози препарату, якщо цього недостатньо, можна спробувати застосувати терапію седативними засобами, біпіриденом, снодійними препаратами або блокаторами бета-адренорецепторів.

Інколи простежувався тимчасовий зв’язок між виникненням ранньої дискінезії і прийомом мелперону. Однак у всіх цих випадках одночасно з цим препаратом або перед ним приймали інші лікарські засоби, для яких встановлена здатність спричиняти подібний побічний ефект. Дотепер його лікування не розроблено.

Зрідка можуть виявляти минуще підвищення активності печінкових ферментів, погіршення відтоку жовчі (внутрішньопечінковий холестаз), а також жовтуху.

Протягом терапії бутирофенонами зрідка відмічали алергічні реакції на шкірі (екзантему). Деколи при застосуванні мелперону можуть виявляти порушення з боку системи крові у формі лейкопенії, тромбоцитопенії і панцитопенії, і дуже рідко — агранулоцитоз.

У поодиноких випадках, особливо при лікуванні високоактивними нейролептиками у високих дозах, можуть виявляти потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (з температурою вище 40 °С, ригідністю м’язів, вегетативною декомпенсацією з тахікардією і гіпертензією, пригніченням свідомості аж до коматозного стану), при якому необхідно негайно відмінити препарат. Як і при передозуванні, при цьому побічному явищі необхідно вжити екстренних медичних заходів.

В окремих випадках можуть відмічати дисменорею, галакторею, сексуальну дисфункцію і зменшення маси тіла.

Не можна виключати появу таких патологічних симптомів, як головний біль, порушення терморегуляції, акомодації, ксеростомія (сухість у роті), порушення функції нюху через закладеність носа, підвищення внутрішньоочного тиску, запор і порушення сечовипускання, нудота, блювання, діарея і відсутність апетиту.

Як і при застосуванні інших седативних психотропних препаратів, при прийомі мелперону існує ризик розвитку тромбозу вен нижніх кінцівок і таза, який необхідно враховувати при іммобілізації, постільному режимі та/чи схильності до цього побічного явища.

Передозування

Через великий діапазон терапевтичних доз мелперону інтоксикацію виявляють лише при значному передозуванні. У разі передозування відмічали не всі перераховані нижче симптоми, але не можна виключити будь-якого з них, пов’язаного з профілем дії препарату.

Симптоми інтоксикації: сонливість аж до стану коми, іноді збудження та деліріозна сплутаність свідомості; антихолінергічні ефекти (помутніння зору, напади глаукоми, порушення перистальтики кишечнику, затримка сечовипускання); серцево-судинні (гіпотензія, тахікардія/брадикардія, шлуночкова тахіаритмія, серцева недостатність і недостатність кровообігу); гіпертермія або гіпотермія; тяжкі екстрапірамідні розлади (гострі дискінетичні або дистонічні симптоми, язико-глотковий синдром, спазми зору, спазми глотки або гортані); поодинокі порушення дихальної функції (ціаноз, пригнічення дихання, зупинка дихання, аспірація, пневмонія).

Лікування. Терапія симптоматична і базується на загальних принципах лікування інтоксикацій, але має певні особливості внаслідок швидкої абсорбції. Промивання шлунка корисне лише у разі ранньої постановки діагнозу; форсований діурез або діаліз малоефективні; при тяжких екстрапірамідних симптомах застосовують протипаркінсонічні засоби, наприклад, біпериден внутрішньовенно; спазму м’язів глотки можна запобігти інтубацією або використанням м’язового релаксанту короткої дії; при гіпотензії, для запобігання парадоксального підвищення тиску слід застосовувати препарати, подібні до норепінефрину (норадреналіну), і не можна призначати препарати, подібні до епінефрину (адреналіну); агоністи бета-адренорецепторів не можна приймати через те, що вони спричиняють вазодилатацію; антихолінергічні сипмтоми можна лікувати за допомогою введення фізостигміну саліцилату (1–2 мг внутрішньовенно; можливе повторне введення), однак загальноприйнятий режим дозування не рекомендується з огляду на виникнення серйозних побічних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Мелперон САНДОЗ не рекомендується приймати під час вагітності, оскільки кількість спостережень про його безпеку для новонароджених явно недостатня.

Через відсутність даних щодо кількості активної субстанції, яка проникає у грудне молоко, за необхідності прийому препарату в цей період слід припинити годування груддю.

Діти

Дітям до 12 років препарати мелперону приймати не можна.

Особливі заходи безпеки

Препарат можна застосовувати з особливою обережністю при захворюваннях серця (навіть на початкових стадіях), нефармакогенних симптомах хвороби Паркінсона, вираженій гіпотензії або ортостатичній дисрегуляції, кількісних змінах з боку периферичної крові (лейкопенія, тромбопенія), пролактин-залежних пухлинах, наприклад, пухлинах молочних залоз.

Інформація для хворих на цукровий діабет

1 таблетка Мелперону САНДОЗ по 10, 25, 50, 100 мг містить менше 0,01 обмінної вуглеводної одиниці.

Особливості застосування

При тестуванні на тваринах (при введенні у високих дозах) мелперон чинить протисудомну дію, отже, при терапевтичному застосуванні в умовах клініки зниження судомного порога препарату не передбачається. Отримані в клініці докази свідчать, що мелперон має властивості препарату для підтримувальної протисудомної терапії при спастичних станах, видимих на електроенцефалограмі, а також при епілептичних нападах в анамнезі. Проте пацієнтів з подібним анамнезом необхідно лікувати мелпероном лише у разі продовження протисудомної терапії.

Пацієнтам літнього і старечого віку фармакотерапію слід проводити з обережністю через їх набагато більшу чутливість до лікарських препаратів. Для них часто буває достатнім прийом у низьких дозах. Тільки в окремих випадках були повідомлення про виникнення пізніх дискінезій, тимчасово пов’язаних із застосуванням мелперону разом з іншими лікарськими препаратами, що потенційно здатні спричиняти розвиток пізньої дискінезії.

Хоча виникнення пізньої дискінезії внаслідок застосування препарату вивчено недостатньо, очевидно, що до неї схильні пацієнти літнього і старечого віку, особливо жінки. Ризик виникнення пізньої дискінезії й особливо її незворотності, підвищується залежно від тривалості терапії і рівня дози нейролептиків. Однак пізня дискінезія може також розвиватися навіть після короткочасного лікування, а також при введенні препарату в низьких дозах. Лікування нейролептиками спочатку може маскувати симптоми пізньої дискінезії, що розпочинається, її можна виявити після відміни лікарського засобу.

До початку терапії мелпероном необхідно провести дослідження показників периферичної крові (включаючи розгорнуту формулу крові і кількість тромбоцитів). При відхиленні отриманих значень від нормальних лікування мелпероном можна проводити лише у разі нагальної потреби і при частому проведенні підрахунку клітин крові.

Пацієнта необхідно інформувати про неприпустимість самолікування анальгетиками за наявності пропасниці, гінгівіту і стоматиту, фарингіту або виразкового фарингіту, а також грипоподібних симптомів, особливо при їх виникненні протягом перших 3 міс після початку прийому препарату. При виникненні вищезазначених захворювань та симптомів пацієнт має негайно звернутися за консультацією до лікаря.

При наявності в анамнезі порушень функції нирок, печінки або системи крові, підбирати дозу мелперону слід з обережністю. При цьому необхідно регулярно проводити дослідження відповідних функцій через певні періоди.

Поява високої температури і ригідності м’язів можуть свідчити про наявність злоякісного нейролептичного синдрому, описаного вище, який часто неправильно діагностують як кататонічну шизофренію. Через те, що в цьому випадку повторне введення нейролептиків може мати потенційно летальні наслідки, особливого значення набуває диференціальна діагностика (медичний анамнез, тест на ригідність, пропасниця, а також підвищення активності креатинкінази в крові або сечі).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.

Антипсихотичні препарати, навіть при застосуванні за призначенням, можуть спричиняти порушення здатності керувати транспортними засобами та іншими складними механізмами. Особливо це проявляється при застосуванні препарату на фоні вживання алкоголю. З цієї причини, особливо протягом початкового періоду лікування, керування транспортними засобами та іншими складними механізмами має бути припинено. У кожному конкретному випадку лікар визначає доцільність вирішення цієї проблеми з урахуванням індивідуальної реакції хворого і дози препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасний прийом алкоголю і мелперону може призвести до потенціювання ефекту алкоголю.

Комбіноване застосування з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, анальгетики, інші психотропні препарати, антигістамінні засоби), може призвести до підвищення седативного ефекту або пригнічення дихання. Прийом препарату в комбінації з трициклічними антидепресантами може призвести до реципрокного підвищення ефекту.

Ефект антигіпертензивних лікарських засобів може бути підвищений при поєднаному прийомі з мелпероном.

Одночасне застосування з антагоністами допаміну (наприклад леводопа) може призвести до послаблення ефекту агоніста допаміну.

Комбіноване застосування нейролептиків та інших антагоністів допаміну (наприклад метоклопраміду) може призвести до збільшення вираженості екстрапірамідних моторних ефектів.

При одночасному введенні мелперону з лікарськими засобами антихолінергічної дії (наприклад з атропіном) може призвести до підсилення антихолінергічних ефектів. Це може проявлятися у вигляді дизопії (порушення зору), підвищення внутрішньоочного тиску, ксеростомії (сухість у роті), підвищення частоти серцевих скорочень, запору, порушення сечовипускання, слиновиділення, утруднення мови, часткової амнезії і зниження потовиділення. Вираженість ефекту мелперону може бути зменшена внаслідок зниження абсорбції у травному тракті.

Бутирофенони можуть утворювати комплекси з кавою, чаєм і молоком, які погано розчиняються і внаслідок цього всмоктування препарату утруднюється.

Хоча при прийомі мелперону спостерігається тільки відносно невелике і короткочасне підвищення концентрації пролактину, ефект інгібіторів пролактину, таких як гонадорелін, може бути ослаблений. Подібної взаємодії з мелпероном дотепер не виявляли, але цілком виключити її не можна.

Незважаючи на те, що взаємодій мелперону з нижченаведеними лікарськими засобами дотепер не відмічали, цілком їх виключити не можна через наявність у мелперону a-адренергічного ефекту.

Стимулятори типу амфетаміну. Зниження стимулювального ефекту амфетаміну, антипсихотичного ефекту мелперону.

Епінефрин (адреналін). Парадоксальна гіпотензія, тахікардія.

Фенілефрин. Ослаблення ефекту фенілефрину.

Допамін. Периферична вазодилатація (наприклад ниркових артерій) або, при застосуванні високих доз допаміну, зниження вазоконстрикції під впливом мелперону. Внаслідок прийому мелперону може проявлятися антагоністична дія на периферичну вазодилатацію (наприклад ниркової артерії) або, у разі високої дози допаміну, вазоконстрикцію.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Діючою речовиною Мелперону САНДОЗ є мелперон (у формі гідрохлориду), який належить до групи бутирофенонів. Мелперон має характерну для препаратів цієї групи нейролептичну активність, яка коливається від незначної до помірної. Як свідчать результати досліджень на тваринах, бутирофенони блокують допамінові рецептори і в такий спосіб зменшують вираженість ефектів нейромедіатора допаміну. У тестах in vitro було встановлено, що ступінь зв’язування мелперону з D2-рецепторами майже у 200 разів менший ніж галоперидолу.

Поряд з допамінергічними властивостями мелперон також чинить виражену антисеротонінергічну дію.

Як центральний, так і периферичний антихолінергічний й антигістамінний ефекти мелперону важко піддаються оцінці.

Антипсихотичний ефект виявляють тільки при прийомі препарату у високих дозах.

Крім зазначених основних ефектів, типових для нейролептиків з низькою активністю, мелперон може також спричиняти міорелаксацію та чинити антиаритмічну дію.

На противагу іншим нейролептикам, мелперон у терапевтичних дозах не впливає негативно на рівень судомного мозкового порогу. На підставі відповідних досліджень було доведено, що незначне збільшення цього порогу ймовірне у випадку введення мелперону гідрохлориду в середніх терапевтичних дозах.

Вплив мелперону на екстрапірамідні моторні функції незначний.

Дані щодо застосування препарату в період вагітності і годування груддю відсутні.

Фармакокінетика. Після перорального застосування мелперон швидко і повністю всмоктується в кров і піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку.

Максимальні концентрації у плазмі крові визначають після перорального введення через 1–1,5 год.

З підвищенням дози відмічають нелінійне підвищення максимальних концентрацій препарату в плазмі крові, що вірогідно пов’язане з особливостями метаболізму в печінці.

Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить 50% (18% з яких припадає на сироватковий альбумін).

Вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату і рівень його концентрації у крові.

Мелперон швидко і майже повністю метаболізується в печінці. У дослідах на тваринах у сечі був ідентифікований ряд метаболітів. 5–10% активної речовини виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення після одноразового перорального прийому становить приблизно 4–6 год. При повторному введенні період напіввиведення зростає приблизно до 6–8 год.

Доступні дані свідчать, що на відміну від інших похідних бутирофенону, метаболізм мелперону не змінюється під впливом індукторів печінкових ферментів, таких як, наприклад, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 10 мг: від світло-жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з гладкою поверхнею;

таблетки по 25 мг: від жовтуватого до коричневатого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з рискою;

таблетки по 50 мг: від світло-жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з гладкою поверхнею, з двома перпендикулярно пересіченими рисками на одному боці;

таблетки по 100 мг: від жовтуватого до коричневатого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з двома перпендикулярно пересіченими рисками на одному боці.

Несумісність

Не виявляли.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 20 таблеток у блістері; по 2 блістери (2 ´ 10) у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження

Д-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, Німеччина.

Дозировка Мелперон Гексал таблетки, п/плен. обол., по 10 мг №20 (10х2)
Производитель Салютас Фарма ГмбХ, Германия
МНН Melperon
Фарм. группа Антипсихотичні засоби (нейролептики).
Регистрация № UA/5405/01/01_ от 16.11.2006. Приказ № 772 от 04.12.2007
Код АТХ
Top