Новинки

Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Нурофєн® Лонг Сильна дія проти болю на 9 годин Подробней
Синупрет® екстракт Швидка дія в боротьбі з симптомами нежитю та синуситу Подробней
Метеочувствительность и метеопатия В чем разница и что делать? Подробней
Дисплазия шейки матки? Избавьтесь причины - вируса папиломы! Подробней
Скрыть рекламу

Меристат-Сановель Лонг инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Меристат-Сановель Лонг - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: кларитроміцин;

1 таблетка містить 500 мг кларитроміцину;

допоміжні речовини: ванілін; гідроксипропілметилцелюлоза; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; сахарин натрію; тальк;

оболонка: Опадри жовтий OY-S-32917 (гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, гідроксипропілцелюлоза, полісорбат 80, ванілін, барвник FD&C жовтий №2 (тартразин) (Е 102), заліза оксид жовтий (Е 172), FD&C голубий №2 (індигокармін) (Е 132)).

Лікарська форма

Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору, з відтиском «S» на одній стороні.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди.

Код АТХ J01F A09.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Лікарська форма у вигляді таблеток з модифікованим вивільненням забезпечує тривале вивільнення діючої речовини.

Препарат виявляє високу ефективність in vitro відносно широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. В основному діє бактеріостатично, але щодо окремих мікроорганізмів виявляє бактерицидний ефект. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай вдвічі нижчі за МПК еритроміцину.

До кларитроміцину чутливі грампозитивні бактерії (стрептококи та стафілококи, Listeria monocytogenes, Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes), грамнегативні бактерії (Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae, Morахella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis, Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, Campylobacter spp., Helicobacter pylori), деякі анаеробні мікроорганізми (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus), внутрішньоклітинні мікроорганізми (Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Ureaplasma urealyticum), Toxoplasma gondii, та всі мікобактерії за винятком M. tuberculosis.

У печінці кларитроміцин метаболізується до 14-ОН-кларитроміцину, активного метаболіту з протимікробною активністю. Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 рази слабкіша за материнську субстанцію, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту вдвічі вища. В умовах in vitro та in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Фармакокінетика.

Всмоктування кларитроміцину після прийому таблеток з модифікованим вивільненням відповідає всмоктуванню після прийому звичайних таблеток. Біодоступність становить приблизно 50 %. Шлунковий сік не впливає на стабільність та всмоктування кларитроміцину. Їжа сприяє збільшенню всмоктування, тому таблетки з модифікованим вивільненням речовини потрібно застосовувати під час їди. Приблизно 20 % препарату після абсорбції метаболізується з утворенням 14-ОН-кларитроміцину.

Кларитроміцин добре проникає у тканини та рідини організму. У середньому концентрація препарату у тканинах у 10 разів перевищує його плазмову концентрацію. Найбільші концентрації кларитроміцину виявляють у печінці та легеневій тканині.

Кларитроміцин метаболізується у печінці за участю цитохрому Р450 та виводиться з сечею (близько 40 %) і фекаліями (близько 30 %). Періоди напіввиведення кларитроміцину і його основного метаболіту становлять приблизно 5,8 і 8,9 години відповідно.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:

  • інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо);
  • інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт, тощо);
  • інфекційні захворювання шкіри і м’яких тканин (фолікуліт, бешиха тощо).

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до кларитроміцину або до інших макролідних антибіотиків, або до будь-якої допоміжної речовини препарату.
  • Одночасне застосування з будь-яким з нижчезазначених препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes)), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), через підвищений ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз.
  • Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
  • Наявність в анамнезі пацієнта подовження інтервалу QT або шлуночкових серцевих аритмій, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes).
  • Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність.
  • Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
  • Кліренс креатиніну менше 30 мл/хв (оскільки ця форма препарату не дає змоги зменшити дозу нижче 500 мг в день).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину у сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Ерготамін/дигідроерготамін. Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.

Індуктори CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою) можуть активувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів концентрації кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, необхідно моніторувати плазмовий рівень концентрації індуктора CYP3A4, яка може підвищитися внаслідок інгібування CYP3A4 кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину у сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Вплив нижчезазначених лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину у плазмі крові відомий або припускається, тому може бути потрібна зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин – потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, які можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але одночасно збільшуючи концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваного терапевтичного ефекту може бути не досягнуто через сумісне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин. Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувалась. Оскільки останній має понижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флуконазол. Коригування дози кларитроміцину при одночасному застосуванні з флуконазолом не потрібне.

Ритонавір. Застосування ритонавіру і кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину підвищувалася на 31 %, Cmin – на 182 % і AUC – на 77 %. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % до максимальної дози 500 мг (1 таблетка) на добу; при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв дану форму препарату не слід застосовувати, оскільки вона не дає змоги адекватно знизити дозу. Цій категорії пацієнтів можна застосовувати таблетки кларитроміцину негайного вивільнення. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати разом з ритонавіром. Таке ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Антиаритмічні засоби. Є окремі повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід контролювати концентрації цих препаратів у сироватці крові.

CYP3A. Сумісне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і збільшити ризик виникнення побічних реакцій. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.

Може бути потрібна зміна дози і ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що нижчезазначені лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим самим CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, сіролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин. Фенітоїн, вальпроат. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450. Повідомлялося про підвищення концентрації останніх у сироватці крові при одночасному призначенні з кларитроміцином.

Циклоспорин, такролімус та сиролімус. При одночасному застосуванні з кларитроміцином спостерігалося більш ніж двократне зростання Cmin циклоспорину та такролімусу. Подібного впливу слід очікувати і щодо концентрації сиролімусу, внаслідок чого рекомендується постійний моніторинг плазмових концентрацій циклоспорину, такролімусу та сіролімусу для належного коригування дози.

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази. Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняє підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Потрібне спостереження за пацієнтами щодо симптомів міопатії.

Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину з аторвастатином або розувастатином. У разі одночасного застосування дозу аторвастатину або розувастатину необхідно максимально зменшити. Слід прийняти відповідне рішення щодо коригування дози статину або застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину або правастатину).

Омепразол. Застосування кларитроміцину у комбінації з омепразолом призводило до підвищення рівноважних концентрацій останнього. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін. Сумісне застосування кларитроміцину з пероральними гіпоглікемічними засобами (такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід, розиглітазон) та/або інсуліном може спричинити виражену гіпоглікемію внаслідок пригнічення ферменту CYP3A. Рекомендується постійний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти. При комбінованому застосуванні кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів (варфарин) існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС та протромбінового часу, тому необхідний частий моніторинг цих параметрів.

Силденафіл, тадалафіл і варденафіл. Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій зазначених інгібіторів фосфодіестерази при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Теофілін, карбамазепін. Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин. Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.

Триазолбензодіазепіни (альпразолам, мідазолам, триазолам). Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є окремі повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу.

Інші види взаємодій.

Колхіцин. Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину можливе збільшення впливу колхіцину внаслідок інгібування Pgp та/або CYРЗА кларитроміцином. Необхідний моніторинг стану пацієнтів для своєчасного виявлення клінічних ознак токсичного впливу колхіцину.

Дигоксин. Повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин. Одночасне застосування кларитроміцину і зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних плазмових концентрацій зидовудину. Цього можна уникнути, забезпечивши інтервал між прийомом кларитроміцину та зидовудину не менше 4 годин.

Верапаміл

Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадіаритмії та лактоацидозу при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазанавіром, ітраконазолом, саквінавіром.

Зростання концентрації кларитроміцину у плазмі крові можливе при одночасному застосуванні з антацидами або ранітидином. Коригування дози не потрібне.

Особлива обережність потрібна при одночасному призначенні кларитроміцину разом з препаратами ототоксичної дії, особливо з аміноглікозидами. Під час та після завершення комбінованої терапії необхідна перевірка функцій вестибулярного та слухового апарату.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір

Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанавіром (400 мг один раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв. Дози кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на день, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин разом з верапамілом, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.

Ітраконазол

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв’язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу та навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення проявів чи симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) із саквінавіром (м’які желатинові капсули, 1200 мг тричі на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A призводить до збільшення AUC рівноважного стану та Сmax порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC та Сmax кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах/ лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовується разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Особливості застосування

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинити надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.

Препарат виводиться через печінку і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із недостатностю функції нирок та з недостатністю функції печінки.

При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищення рівня печінкових ферментів, про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Ці порушення є зазвичай оборотними, але були окремі повідомлення про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка була асоційована з серйозними основними захворюваннями та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування препарату при появі таких симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.

При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказано. Слід пам’ятати про можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю навіть через 2 місяці після застосування антибіотиків.

Повідомлялося про посилення симптомів міастенії у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому CYРЗА4 та триазолбензодіазепінами (триазолам, мідазолам) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Через ризик подовження інтервалу QT кларитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями коронарних артерій, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (частота пульсу менше 50 уд/хв). Застосовувати у комбінованому лікуванні з іншими препаратами, які призводять до збільшення інтервалу QT, протипоказано. Кларитроміцин протипоказано застосовувати пацієнтам, які мали в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes).

Оскільки можлива резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії препарат застосовують у комбінації з іншими антибіотиками.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна-Геноха, терапію препаратом слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, у т.ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H. pylori може призвести до виникнення резистентності.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не встановлена, тому не слід застосовувати препарат у цей період без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Кларитроміцин проникає у грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак при керуванні автомобілем або іншими механізмами слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо.

Спосіб застосування та дози

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих і дітей віком від 12 років становить 500 мг 1 раз на добу під час їди. При більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 1000 мг (2 таблетки) 1 раз на добу. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи та запиваючи склянкою води.

Звичайна тривалість лікування становить 5-14 днів, за винятком лікування негоспітальної пневмонії і синуситів, які вимагають 6-14 днів терапії.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю: цю форму препарату не застосовують пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), оскільки вона не дає змоги адекватно зменшити дозу. Таким пацієнтам застосовують кларитроміцин в іншій лікарській формі

Пацієнтам із нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) дозу знижують на 50 % до максимальної – 1 таблетка з модифікованим вивільненням в день.

Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібне (за винятком випадків порушення функцій нирок).

Діти.

Застосування таблеток кларитроміцину дітям віком до 12 років не вивчалося. Дітям цього віку можна застосовувати препарат у формі суспензії.

Передозування

Симптоми: порушення з боку травного тракту (нудота, блювання, діарея, порушення водно-електролітного балансу), головний біль, порушення свідомості, порушення ментального статусу, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія. Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводили до ниркової недостатності.

Лікування: у перші 2 години після передозування рекомендується промивання шлунка. Терапія симптоматична. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз істотно не змінювали рівень кларитроміцину у сироватці крові.

Побічні реакції

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, диспепсія, абдомінальний біль, шлунково-

стравохідний рефлюкс, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, гострий панкреатит, зміна кольору язика, зубів.

 З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, відчуття серцебиття, піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), вентрикулярна тахікардія, крововилив.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції.

З боку нервової системи: дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, порушення смаку, запаморочення, сонливість, тремор, судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія.

Психічні розлади: безсоння, тривожність, психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння.

Інфекції та інвазії: кандидоз ротової порожнини, гастроентерит, вагінальні інфекції, псевдомембранозний коліт, бешихове запалення, еритразма.

Порушення метаболізму та розлади харчування: анорексія, зниження апетиту, гіпоглікемія.

З боку органів слуху і лабіринту: вертиго, зниження гостроти слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку респіраторної системи: носові кровотечі.

З боку гепатобіліарної системи: відхилення від норми функціональних печінкових тестів, підвищення рівня АЛТ, АСТ, печінкова недостатність, холестатична та гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипи, надмірне потовиділення, свербіж, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція з явищами еозинофілії та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна-Геноха.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: міалгія, рабдоміоліз, міопатія, артралгія.

З боку нирок та сечовидільної системи: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Інші: астенія, були окремі повідомлення про парестезію, ангіоневротичний набряк, увеїт (переважним чином у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин). Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину.

Лабораторні дослідження: підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС), збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері. Блістери вкладаються у коробки з картону № 7 (7×1), № 14 (7×2).

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш., Туреччина.

Sanovel Ilac Sanayi ve Ticaret A.S., Turkey.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

м. Стамбул, район Сіліврі, квартал Балабан, Циханер Сокагі, № 10.

Balaban Mahallesi, Cihaner Sokagi, No:10, Silivri/Istanbul.

Дозировка Меристат-Сановель Лонг таблетки с модиф. высвоб. по 500 мг №14 (7х2)
Производитель Сановель Иляч Санаи ве Тиджарет А.Ш., Турция
МНН Clarithromycin
Фарм. группа Антибактериальные средства для системного применения. Макролиды. Кларитромицин.
Регистрация № UA/10713/02/01 от 13.01.2016. Приказ № 14 от 13.01.2016
Код АТХ
Top