Новинки

Псило-бальзам Оказание первой помощи при укусах насекомых Подробней
Простуда на губах? Решение есть! Подробней
Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Тяжесть в желудке? Дискомфорт? Вздутие? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Метадоз инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Метадоз - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: метадону гідрохлорид;

1 таблетка містить 5 або 10 мг метадону гідрохлориду;

допоміжні речовини: кальцію фосфат двохосновний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль прежелатинізований, кислота стеаринова. 

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на нервову систему. Засоби, що застосовуються при адитивних розладах. Код АТС N07B C02.

Показання

  • Больовий синдром (від помірного до сильного, який не купірується ненаркотичними аналгетиками).
  • Детоксикація при лікуванні опіатної залежності (героїн або інші морфіноподібні наркотики).
  • Підтримуюче лікування опіатної залежності (героїн та інші морфіноподібні наркотики) в комбінації з відповідними соціальними та медичними заходами.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метадону гідрохлориду або до будь-якого іншого інгредієнта препарату. Наявність протипоказань до застосування опіоїдів, наприклад, хворим із дихальною недостатністю (за відсутності устаткування для реанімації), хворим на гостру бронхіальну астму або з гіперкапнією. Наявність або підозра на кишкову непрохідність.

Спосіб застосування та дози

Больовий синдром

Починати лікування і титрування дози метадону найбільш безпечно з малої початкової дози з поступовою корекцією дози.

Як і для всіх опіоїдних засобів, необхідно підбирати режим дозування індивідуально для кожного пацієнта, враховуючи попереднє аналгетичне лікування пацієнта.

При виборі початкової дози Метадозу слід звертати увагу на таке:

  1. Загальна добова доза, активність і специфічні характеристики опіоїда, якщо пацієнт застосовував його раніше.
  2. Оцінка відносної активності, яка використовується для розрахунку еквіаналгетичної початкової дози метадону, зокрема якщо вона призначена для застосування при гострій необхідності або тривалому введенні метадону. 
  3. Ступінь опіоїдної толерантності у пацієнта.
  4. Вік, загальний і медичний стан пацієнта.
  5. Препарати, які застосовуються одночасно, особливо ті, що пригнічують центральну нервову систему і дихання.
  6. Тип, ступінь вияву і передбачувана тривалість болю у пацієнта.
  7. Припустимий баланс між контролем болю і побічними ефектами.

Початок терапії у пацієнтів, які не мають толерантності до опіоїдів

Коли метадон застосовується як перший аналгетик у пацієнтів, які ще не лікувались опіоїдами і не мають толерантності до них, звичайна доза метадону перорального становить від 2,5 мг до 10 мг кожні 8 - 12 год, яка повільно титрується до досягнення ефекту. На початку лікування може знадобитися більш часте введення для досягнення адекватної аналгезії; тому необхідно бути обережним, щоб уникнути передозування, враховуючи тривалий період напіввиведення метадону.

Перехід з парентерального метадону на пероральний прийом метадону

Перехід з парентерального на пероральний прийом метадону слід починати із застосування доз у співвідношенні 1:2 (наприклад, 5 мг парентерального метадону до 10 мг перорального метадону).

Переведення пацієнтів на метадон з інших опіоїдів після тривалого застосування

Переведення пацієнта на метадон з іншого опіоїда, який застосовується протягом тривалого часу, потребує обережності через невизначеність перехідного співвідношення доз та неповну перехресну толерантність. При переході на метадон у пацієнтів, толерантних до опіоїдів, можлива смерть.

Співвідношення переходу, вказані у більшості широко застосовуваних таблиць еквіаналгетичного дозування, не застосовують для випадків повторного дозування метадону. Хоча при введенні одиничної дози вияв і тривалість аналгетичної активності, а також рівень аналгетичної дії метадону і морфіну є подібними, активність метадону при повторному дозуванні зростає із часом. Більше того, співвідношення переходу між метадоном та іншими опіатами надзвичайно змінюється залежно від вихідного використаного опіату (морфіновий еквівалент), як вказано у таблиці нижче.

Нижченаведена схема перерахунку для переведення пацієнтів із хронічним болем із морфіну на метадон. Для визначення еквівалентної дози морфіну для пацієнтів, які переводяться з інших опіоїдів, клініцисти повинні користуватися опублікованими рекомендаціями. 

Таблиця 1. Перерахунок перорального морфіну на пероральний метадон при тривалому застосуванні

Загальна добова пероральна доза морфіну
Добова доза перорального метадону
(у процентах до загальної добової дози морфіну)
< 100 мг
від 20 % до 30 %
Від 100 мг до 300 мг
від 10 % до 20 %
Від 300 мг до 600 мг
від 8 % до 12 %
Від 600 мг до 1000 мг
від 5 % до 10 %
> 1000 мг
< 5 %

Загальна добова доза метадону, виведена із наведеної таблиці, може потім бути поділена відповідно до бажаної схеми застосування (наприклад, при прийманні кожні 8 год загальну добову дозу метадону ділять на 3).

Примітка. Еквіаналгетичне дозування метадону варіює для кожного пацієнта, залежно від дози морфіну (або іншого опіоїду). Дозування метадону не повинно базуватись виключно на таких таблицях. Перехід до метадону і титрування дози мають бути індивідуальними, щоб врахувати попередню експозицію опіоїду, загальний стан пацієнта, препарати, які одночасно застосовуються.

Кінцевим етапом титрування є досягнення адекватного зниження болю, врівноважене стійкістю до побічних ефектів опіоїдів. Якщо у пацієнта розвивається схильність до побічних ефектів, пов`язаних із опіоїдом, може виникнути необхідність корекції дози метадону або інтервалу дозувань.

Корекція дози при вагітності

При вагітності може підвищуватись кліренс метадону. У декількох невеликих дослідженнях продемонстровано значне зниження концентрацій метадону та скорочення періоду напіввиведення метадону у вагітних жінок порівнянно з періодом після пологів. При вагітності може виникнути необхідність підвищення дози метадону або зменшення інтервалу між прийомами. Метадон слід призначати при вагітності лише тоді, коли потенційна користь для матері переважає ризик для плода.

Детоксикація та підтримуюче лікування при опіатній залежності.

Індукція/Початкове дозування

Початкову дозу препарату слід застосовувати під наглядом для того, щоб впевнитись у відсутності ознак седативної дії, інтоксикації і у пацієнта існують симптоми відміни.

Для послаблення симптомів відміни достатньою буде разова доза від 20 до 30 мг метадону. Початкова доза не повинна перевищувати 30 мг. Якщо у той же день необхідно провести корекцію дози, пацієнт повинен зачекати 2 - 4 год до наступного підвищення, коли буде досягнутий піковий рівень. Якщо симптоми відміни не пригнічені або з`явились знову, можна прийняти додатково від 5 до 10 мг метадону. Оскільки таблетку препарату можна розділити лише на чотири частини по 10 мг, то пацієнтам за такого стану потрібно застосовувати інший препарат з відповідним дозуванням. Загальна добова доза метадону у перший день лікування, як правило, не перевищує 40 мг. Корекцію дози у перший тиждень лікування слід проводити з огляду на результати контролю симптомів відміни у піку активності засобу (тобто на 2 - 4 год після приймання). Корекцію дози слід проводити з обережністю; на початку лікування може статись летальний випадок через ефекти кумуляції у перші декілька днів лікування.

Пацієнтам необхідно пам`ятати, що препарат діє протягом тривалого часу, оскільки метадон накопичується в тканинах.

Початкові дози слід знизити для пацієнтів із очікувано зниженою толерантністю на початку лікування. Зниження толерантності можна очікувати для будь-якого пацієнта, який не приймав опіоїди більше ніж 5 днів.

Для короткочасної детоксикації

Для пацієнтів, які віддають перевагу короткому курсу стабілізації, після якого триває період відміни під медичним наглядом, як правило, рекомендується загальну добову дозу близько

40 мг для досягнення адекватного рівня стабілізації. Через 2 - 3 дні дозу метадону необхідно поступово знизити. Швидкість зниження дози метадону слід визначати для кожного пацієнта окремо. Дозу метадону можна зменшувати, виходячи із добової, з інтервалом у 2 дні. Але нова доза повинна бути достатньою для підтримання переносимого рівня симптомів відміни. Госпіталізовані пацієнти нормально переносять зниження загальної добової дози на 20 %. У хворих, які лікуються амбулаторно, доза може знижуватися повільніше.

Для підтримуючого лікування

При проведенні підтримуючого лікування препарат слід титрувати до дози, при якій опіоїдні симптоми не проявляються протягом 24 год, знижується потреба у наркотику, блокуються або послаблються ейфоричні ефекти опіоїдів за умови самовведення, а також, коли пацієнт не чутливий до седативної дії метадону. Частіше клінічна стабільність досягається при дозах від 80 до 120 мг/добу.

Для відміни під медичним наглядом після періоду підтримуючого лікування

Існують суттєві відмінності у схемі зменшення дози метадону у пацієнтів, які обрали відміну лікування метадоном під медичним наглядом. Загалом підтверджено, що знижувати дозу слід менше ніж на 10 % від встановленої переносимої або підтримуючої дози, і, що знижувати дозу потрібно через 10 - 14 днів. Пацієнта необхідно проінформувати про високий ризик проявів наркозалежності при припиненні підтримуючого лікування метадоном.

Побічні реакції

Відміна героїну. На початку підтримуючого лікування метадоном пацієнти повинні відмовитись від героїну, а тому у них можуть проявлятись типові симптоми відміни, які слід відрізняти від побічних ефектів, спричинених метадоном. При різкій відмові від героїну або інших опіоїдів можуть виникати сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, надмірне потіння, шанкроподібні прояви, гарячка, в тому числі, що супроводжується припливами, втомлюваність, збудження, слабкість, депресія, поширені папули, тремор, тахікардія, абдомінальні коліки, тупий біль у тілі, мимовільні судомні рухи і тремтіння, анорексія, нудота, блювання, діарея, кишкові спазми і зниження маси тіла.

Початкове призначення

Початкові дози Метадозу потрібно ретельно титрувати для кожного пацієнта окремо. При швидкому титруванні ймовірніший розвиток побічних дій.

Головна небезпека при застосуванні полягає у пригніченні дихання і меншою мірою – у розвитку артеріальної гіпотензії. Можуть спостерігатися зупинка дихання, шок, зупинка серця і смерть. 

Частіше за все спостерігаються такі побічні реакції: слабкість, запаморочення, нудота, блювання, потіння. Ці реакції більш виражені в пацієнтів, які знаходяться на амбулаторному лікуванні і у тих, хто не переносить гострий біль. Для таких пацієнтів рекомендуються знижені дози. 

Інші побічні реакції:

Загальні: астенія (слабкість), набряки, головний біль.

З боку серцево-судинної системи - аритмія, бігемінія, брадикардія, кардіоміопатія, аномалії ЕКГ, екстрасистолія, серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, прискорене серцебиття, флебіт, пролонгація інтервалу QT, синкопе, інверсія зубця Т, тахікардія, двоспрямована пірует-тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія.

З боку системи травлення – біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, запор, сухість у роті, глосит.

З боку крові  – у наркоманів з хронічним гепатитом описана оборотна тромбоцитопенія.

Метаболізм – гіпокаліємія, гіпомагнієземія, збільшення ваги тіла.

З боку нервової системи – збудженість, дезорієнтація у просторі, дисфорія, ейфорія, безсоння, епілептичні напади, галюцинації, зорові порушення.

З боку системи дихання – набряк легень, пригнічення дихання.

З боку шкіри  –кропив`янка, висипи на шкірі, зрідка – геморагічна кропив`янка.

З боку сечостатевої системи – аменорея, зниження лібідо та/або потенції, затримка сечовиділення.

При тривалому введенні метадону, відповідно до встановленої схеми лікування, побічні ефекти зазвичай поступово зникають за декілька тижнів. Однак запор і посилене потіння спостерігатися довше.

Передозування

Ознаки і симптоми

Значне передозування метадону характеризується пригніченням дихання (зниження частоти дихання та/або дихального об`єму, дихання Чейн-Стокса, ціаноз), сонливістю, що переходить у ступор або кому, максимальним звуженям зіниць, скелетно-м`язовою слабкістю, холодною і вогкою шкірою, а іноді – брадикардією та артеріальною гіпотензією. У тяжких випадках можуть спостерігатися зупинка дихання, зупинка серця і навіть смерть.

Лікування

По-перше, потрібно приділити увагу відновленню дихальної функції шляхом застосування додаткової або штучної вентиляції легень. Якщо пацієнт отримав велику дозу метадону, необхідно ввести антагоністи опіоїдів для протидії потенційно смертельному пригніченню дихального центру. Однак лікар повинен пам`ятати, що дія метадону триває від 36 до 48 год, тоді як антагоністи опіоїдів діють протягом значно коротшого періоду (1 - 3 год). Тому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта щодо виникнення рецидиву пригнічення дихання з можливим повторним застосуванням антагоніста наркотику. Якщо діагноз вірний і пригнічення дихання обумовлене тільки передозуванням метадону, застосування інших стимуляторів дихання не рекомендується.

Опіоїдні антагоністи не треба призначати за відсутності клінічно значущої дихальної або серцево-судинної недостатності. За наявності фізичної залежності від опіоїдів, призначення звичайної дози антагоніста опіоїду може прискорити гострий синдром відміни. Тяжкість цього синдрому залежатиме від ступеня фізичної залежності і дози призначеного антагоніста. У випадку вираженого пригнічення дихання у фізично залежних пацієнтів застосовувати антагоністи необхідно вкрай обережно, причому при титруванні застосувати дози антагоніста менші, ніж звичайно прийняті.

Налоксон або налмефен можуть бути призначені внутрішньовенно для зняття ознак інтоксикації. Через відносно короткий період напіврозпаду налоксону, порівняно з метадоном, можуть знадобитись повторні ін'єкції налоксону, доки стан пацієнта не стабілізується. Налоксон може призначатися як безперервна внутрішньовенна інфузія.

Інгаляція киснем, інфузійна терапія, вазопресори та інші підтримуючі заходи слід застосовувати за показаннями.

Застосування в період вагітності і годування груддю.

У вагітних жінок значно нижчі концентрації метадону у плазмі, підвищений кліренс метадону плазми і скорочений період напіввиведення порівняно зі станом після пологів. Для вагітних жінок, яких лікують метадоном, може знадобитися корекція дози шляхом застосування доз або застосування добової дози за декілька прийомів.

Метадон можна застосовувати при вагітності тільки, якщо потенційна користь для матері переважає потенційний ризик для плода.

Пологи і народження

Як і для всіх опіоїдів, при прийманні цього засобу матері незадовго до пологів може призвести до певного пригнічення дихання у новонародженого, особливо при застосуванні високих доз. Метадон не рекомендується для рододопоміжної аналгезії, оскільки його тривала дія підвищує ризик пригнічення дихання у новонародженого. Наркотики зі змішаними агоніст-антагоністичними властивостями не повинні застосовуватися для знеболення при пологах у пацієнток, які тривало застосовували метадон, оскільки це може зумовити у них розвиток гострого синдрому відміни.

Жінки, які годують груддю

Метадон проникає у грудне молоко. При пероральних дозах для матері від 10 до 80 мг/добу у молоці встановлено концентрації від 50 до 570 мкг/л, що у більшості випадків нижче, ніж концентрації препарату у сироватці матері у врівноваженому стані. Пікові рівні метадону в молоці реєструються через 4 - 5 год після прийому пероральної дози. Виходячи із середнього вживання 150 мл/кг/добу молока, дитина буде отримувати близько 17,4 мкг/кг/доб , що складає 2 - 3 % від пероральної дози матері. У деяких дітей, матері яких застосовували метадон, він реєструється у плазмі в дуже низьких концентраціях. Жінкам, які приймають високі дози метадону, слід рекомендувати припинити годування груддю, щоб попередити розвиток синдрому абстиненції у новонародженого.

Через можливість серйозних побічних ефектів у немовлят, жінкам, які приймають метадон, слід припинити годування груддю або застосування препарату, враховуючи користь лікування препаратом для матері.

Діти

Безпека та ефективність застосування Метадозу хворими віком до 18 років не досліджувалася.

Особливості застосування

Особлива уважність необхідна на початку лікування, при переході від одного до іншого опіоїдного засобу, а також при титруванні дози.

Крім того, неповна перехресна толерантність між опіоїдними агоністами ускладнює визначення дозувань при зміні опіоїдів.

Складнощі, пов`язані із дозуванням метадону, можуть спричинити появу ятрогенного передозування, особливо на початку лікування і при титруванні дози. Високий ступінь "опіоїдної толерантності" не виключає можливості передозування метадоном. Повідомлялось про летальність при переході з хронічного лікування високими дозами іншими антагоністами опіоїдів до метадону, а також на початку лікування метадоном наркотичної залежності в осіб, які раніше зловживали високими дозами інших агоністів.

Пригнічення дихання - головний ризик, пов'язаний із застосуванням метадону гідрохлориду. При короткостроковому застосуванні метадону найбільший ризик пригнічення дихання зазвичай спостерігається пізніше та триває довше, ніж його максимальні знеболювальні ефекти. Такі характеристики можуть зумовлювати випадки ятрогенного передозування, особливо на початку лікування та під час титрування дози.

Пригнічення дихання становить особливий ризик для літніх або ослаблених пацієнтів, а також для осіб, які страждають на стани, що супроводжуються гіпоксією або гіперкапнією, коли навіть помірні терапевтичні дози можуть небезпечно знизити легеневу вентиляцію.

Метадон слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів зі станами, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом, такими як: астма, хронічне обструктивне захворювання легень або "легеневе серце", ожиріння тяжкого ступеня, синдром апное уві сні, мікседема, кіфосколіоз та пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) або кома. У таких пацієнтів навіть звичайні терапевтичні дози метадону можуть знизити дихальний імпульс з одночасним підвищенням опору дихальних шляхів до моменту апное. Метадон слід застосовувати у найменшій ефективній дозі та лише під ретельним медичним наглядом.

Серцева провідність

Метадон гальмує калієві канали серця і пролонгує інтервал QT. Випадки пролонгації інтервалу QT і тяжка аритмія (тріпотіння-мерехтіння) спостерігалися протягом лікування метадоном. Ці випадки більш пов'язані, але не обмежені, з лікуванням вищою дозою (>200 мг/день).

Метадон потрібно призначати з особливою обережністю пацієнтам, у яких спостерігалася пролонгація інтервалу QT (наприклад, гіпертрофія серцевого м’яза, супутнє застосування сечогінних препаратів, гіпокаліємія, гіпомагніємія). Рекомендовано ретельний моніторинг при застосуванні метадону у хворих, які мають в анамнезі аномалії серцевої провідності, та для тих, хто лікувався препаратами, що впливають на серцеву провідність, і в інших випадках з ризиком розвитку аритмії. Пролонгація QT також спостерігалася у хворих, які приймали високі дози метадону, але не мали в анамнезі захворювань серця. При подовженні інтервалу QT в процесі застосування метадону необхідно спробувати усунути відомі фактори ризику, зокрема звернути увагу на супутні препарати, що можуть впливати на серцеву діяльність, на препарати, які можуть змінити електролітний баланс або інгібувати метаболізм метадону.

Потенційні ризики метадону, включаючи ризик небезпечних для життя аритмій, потрібно порівняти з ризиками переривання лікування метадоном.

Аналгетичну терапію метадоном у пацієнтів з гострим або хронічним болем слід починати тільки за умови, якщо потенційна користь аналгетичного або паліативного лікування переважає ризик пролонгації інтервалу QT для високих доз метадону. 

Застосування метадону пацієнтами з уже існуючим подовженням інтервалу QT вивчалось не систематично.

При призначенні метадону потрібно здійснювати індивідуальну оцінку співвідношення користь-ризик з повним вивченням анамнезу та фізичного стану пацієнта. У пацієнтів групи ризику потрібно ретельно контролювати стан серцево-судинної системи включаючи оцінку пролонгації інтервалу QT і аритмій.

Неправильне застосування, зловживання опіоїдами та застосування не за призраченням.

Метадон, подібно до морфію та інших опіоїдів, що застосовуються для знеболення, може застосовуватись не за призначенням (кримінальне застосування).

Метадоном зловживають так само, як і іншими опіоїдними агоністами, легально або незаконно. Це потрібно враховувати при призначенні або видачі таблеток гідрохлориду метадону в ситуаціях, коли клініцист враховує підвищений ризик неправильного застосування, зловживання або застосування не за призначенням. Зловживання метадоном призводить до ризику передозування та смерті. Цей ризик збільшується при одночасному зловживанні метадону з алкоголем та іншими речовинами. Крім того, парентеральне зловживання наркотичними засобами зазвичай пов'язане з передачею інфекційних хвороб, таких як гепатит і ВІЛ.

Медичний персонал повинен звертатися до державних ліцензуючих закладів або до державних закладів з контролю за наркотичними засобами за інформацією про те, як попередити та виявити зловживання цим препаратом або його використання не за призначенням.

Травми голови та підвищений внутрішньочерепний тиск

Пригнічувальна дія опіоїдів на дихальну систему та їх здатність підвищувати тиск спинномозкової рідини можуть помітно посилитися за наявності травм голови, інших внутрішньочерепних порушень або підвищення внутрішньочерепного тиску, що спостерігалося раніше. Крім того, дія опіоїдів може маскувати клінічну картину у пацієнтів з травмами голови. У таких пацієнтів, метадон слід застосовувати з обережністю і тільки у разі крайньої необхідності.

Гострі абдомінальні стани

Введення опіоїдів може маскувати прояви гострих абдомінальних станів.

Гіпотензивний ефект

Призначення метадону може спричинити тяжку гіпотензію у пацієнтів із порушеною здатністю підтримувати нормальний тиск крові (наприклад, тяжке об'ємне виснаження).

Наркотична залежність

Метадон може зумовити наркотичну залежність морфінового типу. При повторному прийманні метадону можуть розвинутись психічна, фізична залежність і толерантність, тому його слід призначати і вводити з обережністю, як і морфін.

Загальні попередження

При лікуванні болю метадон, який застосовують у режимі фіксованої дози, може мати вузький терапевтичний індекс у певних категорій пацієнтів, особливо при комбінуванні з іншими лікарськими засобами. Метадон слід застосовувати у тих випадках, коли користь від опіоїдного знеболення метадоном переважає відомі потенційні ризики порушень серцевої провідності, пригнічення дихання, змін психічного стану та постуральної гіпотензії. 

Метадон слід з обережністю застосовувати у літніх та ослаблених пацієнтів, у пацієнтів з відомою підвищеною чутливістю до депресантів центральної нервової системи, наприклад, у тих, хто страждає на серцево-судинні, легеневі, ниркові або печінкові захворювання, а також у пацієнтів з іншими патологічними станами або при супутньому застосуванні лікарських засобів, що можуть спричинити аритмії або зменшення об'єму легеневої вентиляції.

При лікуванні пацієнтів метадоном слід керуватись тими ж принципами, які застосовуються щодо використання інших опіоїдів.

Лікарі у кожному випадку повинні проводити індивідуальний підбір доз і схем лікування.

Пацієнти із особливим ризиком

Метадон слід застосовувати із обережністю і у зниженій початковій дозі у пацієнтів літнього віку, ослаблених пацієнтів та із тяжкими порушеннями функції нирок і печінки, з гіпотироїдизмом, хворобою Аддісона, гіпертрофією простати або стриктурою уретри. Необхідно дотримуватись звичайних попереджень щодо застосування парентеральних опіоїдів і пам’ятати про можливе пригнічення дихання.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Метадон може порушувати психічні та/або фізичні здібності, тому слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лікарські взаємодії

Метадон зазнає печінкового N-деметилування ізоферментами цитохрому P450, головним чином, CYP3A4, CYP2B6, CYP2C19, і меншою мірою CYP2C9 і CYP2D6. Сумісне застосування метадону з індукторами цих ферментів може призводити до більш швидкого метаболізму і зниження ефектів метадону, тоді як застосування з інгібіторами може знижувати метаболізм і потенціювати ефекти метадону. Хоча відомо, що антиретровірусні препарати, такі як ефавіренц, нелфінавір, невірапін, ритонавір, комбінація лопінавір + ритонавір інгібують CYP, встановлено, що вони знижують рівні метадону в плазмі можливо через їх CYP-індукуючу активність. Таким чином, слід оцінювати можливість взаємодії тих ліків, які застосовуються одночасно із метадоном; клініцистам рекомендується оцінити індивідуальну реакцію на терапію лікарським засобом.

Антагоністи опіоїдів, змішані агоністи/антагоністи та часткові агоністи

Як і при інших µ-агоністах, у пацієнтів, які лікуються метадоном, можуть спостерігатися симптоми відміни при застосуванні антагоністів опіоїдів, змішаних агоністів/антагоністів та часткових агоністів. Прикладом таких агентів є налоксон, налтрексон, пентазоцин, налбуфін, буторфанол і бупренорфін.

Антиретровірусні агенти

Абакавір, ампренавір ефавіренц, нелфінавір, невірапін, ритонавір, комбінація лопінавіру та ритонавіру – сумісне призначення антиретровірусних засобів призводить до підвищення кліренсу або зниження рівнів метадону в плазмі. Пацієнтів, які приймають метадон і починають лікування антиретровірусними засобами, потрібно контролювати для виявлення симптомів відміни і коригування дози метадону.

Диданозин і ставудин – експериментально було з’ясовано, що метадон зменшив AUC і пікові рівні для диданозину і ставудину з більш помітним зменшенням для диданозину. Рівень метадону при цьому не змінюється.

Зидовудин – метадон збільшує площу під кривою „концентрація-час” (AUC) зидовудину, що може призвести до токсичних ефектів.

Індуктори цитохрому P450

Пацієнтів, які приймають метадон, і які починають лікування препаратами, що індукують цитохром P450, потрібно контролювати для виявлення симптомів відміни і коригування дози метадону.

Рифампін – застосування рифампіцину у пацієнтів, які досягли стабілізації при підтримуючій терапії метадоном, призводить до значного зниження вмісту метадону в сироватці з появою ознак синдрому відміни.

Прийом фенітоїну (250 мг 2 рази на добу у перший день, а потім по 300 мг 1 раз на добу протягом 3-4 днів) хворими, яким проводиться метадонова терапія, призводить до зниження концентрації метадону і розвитку синдрому відміни. Ці явища минають після відміни фенітоїну, а фармакокінетичні параметри метадону повертаються до вихідного рівня.

Звіробій, фенобарбітал, карбамазепін – призначення метадону разом з іншими індукторами CYP3A4 може призводити до появи симптомів відміни.

Інгібітори цитохрому Р450

Сумісне призначення лікарських засобів, які інгібують ізоензим CYP3A4 може спричинити зниження кліренсу метадону. Тому у пацієнтів, які застосовують метадон разом із сильними інгібіторами CYP3A4, такими як азолові протигрибкові препарати (наприклад, кетоконазол) і макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин), потрібно контролювати і регулювати режим дозування. Повторні застосування деяких селективних інгібіторів оборотного захоплення серотоніну (наприклад, сертраліну, флувоксаміну) можуть збільшувати рівень метадону в плазмі і призвести до збільшення снодійного ефекту і/або токсичності.

Повторне застосування вориконазолю (400 мг кожні 12 годин протягом доби, потім 200 мг кожні 12 год протягом 4 днів) у пацієнтів, які приймали підтримуючу дозу метадону (30 –

100 мг один 1 на добу) збільшує Cмакс. і AUC (R)-метадону до 31 % і 47 %, відповідно. Cмакс. і AUC (S)-метадону збільшуються відповідно на 65 % і 103 %.

Зростання концентрації метадону у плазмі пов`язане з токсичними явищами, у т. ч. із пролонгацією інтервалу QT. При сумісному застосуванні рекомендується частий моніторинг побічних ефектів і токсичності, пов`язаних із метадоном. Може знадобиться зниження дози метадону.

Інші

Інгібітори моноаміноксидази (МАО) 

Терапевтичні дози меперидину викликали тяжкі реакції у пацієнтів, які паралельно одержували інгібітори МАО або у тих, хто одержував такі препарати в межах 14 днів. Аналогічні реакції досі не відомі щодо метадону. При прийманні метадону у пацієнтів, які застосовують інгібітори МАО, необхідно зробити пробу на чутливість, при якій протягом кількох годин пацієнту дають багаторазові малі дози препарату, поступово їх підвищуючи, та ретельно спостерігають за станом хворого.

Дезипрамін – альбумінові рівні дезипраміну зросли з сумісним призначенням метадону.

Потенційно аритмогенні препарати

З обережністю застосовувати з препаратами, що подовжують інтервал QT. Фармакодинамічні взаємодії можуть спостерігатись при сумісному застосуванні метадону і потенційно аритмогенних речовин, як наприклад, аритмогенні речовини класу І і III, деякі нейролептики, трициклічні антидепресанти і блокатори калієвих каналів.

Обережність потрібна також при лікуванні пацієнтів метадоном разом із лікарськими засобами, які здатні спричинити електролітичні порушення (гіпомагніємія, гіпокаліємія) та подовжити інтервал QT. Ці лікарські засоби включають сечогінні, проносні засоби і, в окремих випадках, мінералокортикоїдні гормони.

Взаємодії із іншими депресантами ЦНС

Одночасне застосування із метадоном інших опіоїдних аналгетиків, загальних анестетиків, фенотіазинів, іншихі транквілізаторів, седативних засобів, снодійних або інших депресантів ЦНС (із алкоголем включно) може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокого сну або коми.

Смертність у зв`язку із вживанням метадону, часто пов`язана із одночасним зловживанням бенздіазепінами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Метадону гідрохлорид є мю-агоністом, синтетичним опіатним аналгетиком зі складною дією, подібною до дії морфіну. Метадон діє, головним чином, на центральну нервову систему та органи із гладкими м’язами. Основне терапевтичне застосування метадону – аналгезія, детоксикація або підтримуюча терапія при опіатній залежності. Абстинентний синдром у випадку застосування метадону, хоча і є якісно подібним такому для морфіну, проте відрізняється повільнішим розвитком, більш тривалим перебігом і менш тяжкими симптомами.

Деякі дані також вказують на те, що метадон діє як антагоніст на рецептор N-метил-D-аспартату (NMDA). Однак участь NMDA-рецепторів у терапевтичній ефективності метадону не відома. Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального застосування біодоступність метадону становить 36 – 100 %, максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 - 7,5 год. Дозозалежність фармакокінетики метадону невідома. Проте після застосування добових пероральних доз у межах 10 - 225 мг рівноважні концентрації в плазмі знаходилися в межах 65 – 630 нг/мл, а пікові концентрації знаходилися в межах 124 - 1255 нг/мл. Вплив їжі на біодоступність метадону не оцінювався.

Розподіл

Метадон є ліпофільним препаратом, рівноважний об’єм розподілу якого становить 1,0 - 8,0 л/кг. У плазмі метадон, головним чином, зв’язується з α1-кислим глікопротеїном (85 – 90 %). Метадон виділяється у слину, грудне молоко, амніотичну рідину та плазму пуповини.

Метаболізм

Метадон метаболізується переважно шляхом N-деметилювання в неактивний метаболіт,

2-етиліден-1,5-диметил-3,3-дифенілпіроліден (EDDP). Ферменти цитохрому Р450, головним чином, CYP3A4, CYP2B6 і CYP2C19 та меншою мірою CYP2C9 і CYP2D6, відповідають за перетворення метадону на EDDP та інші неактивні метаболіти, які виводяться, головним чином, із сечею.

Виведення

Виводиться у формі метаболітів нирками та з фекаліями. Після застосування багаторазової дози кінцевий період напіввиведення (Т1/2) значно варіює та визначається в межах 8 - 59 год. Оскільки метадон є ліпофільною речовиною, він затримується у печінці та інших тканинах. Повільне вивільнення метадону з печінки та інших тканин може подовжувати тривалість дії метадону, незважаючи на низькі концентрації у плазмі.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів

Вагітність

Виведення метадону під час вагітності суттєво змінювалося. Загальний кліренс метадону з організму був підвищений у вагітних пацієнток у порівнянні з пацієнтками після пологів або з невагітними жінками з опіоїдною залежністю. Кінцевий період напіввиведення знижується під час II та III триместрів. Зменшення періоду напіввиведення з плазми та знижений кліренс метадону, що призводить до нижчих мінімальних рівнів метадону під час вагітності, може спричинити симптоми відміни у деяких вагітних пацієнток. У вагітних пацієнток слід підвищувати дозу або зменшувати інтервал дозування.

Ниркова недостатність

Фармакокінетика метадону у пацієнтів з нирковою недостатністю ретельно не вивчалася.

Печінкова недостатність

Фармакокінетика метадону у пацієнтів з печінковою недостатністю ретельно не вивчалася. У пацієнтів з печінковою недостатністю є ризик акумуляції метадону після багаторазового введення дози.

Геріатричні пацієнти

Фармакокінетика метадону у геріатричних пацієнтів не оцінювалась.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки круглої форми, білого кольору, з тисненням "Methadose 5" та "Methadose 10" відповідно з одного боку, і розділювальною рискою з іншого.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у щільно закритому контейнері.

Упаковка

По 100 таблеток у флаконах.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Mallinckrodt Inc.

Місцезнаходження

172 Реїлроуд Авеню, Хобарт, NY 13788, США.

Дозировка Метадоз таблетки по 10 мг №100 во флак.
Производитель Меллинкродт Медикал Инк., США,
МНН Methadone
Фарм. группа Засоби, що впливають на нервову систему. Засоби, що застосовуються при опіоїдній залежності.
Регистрация № UA/7285/01/02 от 13.11.2007. Приказ № 703 от 13.11.2007
Код АТХ
Top