Новинки

Эссливер Форте Как защитить печень? Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Простуда? Насморк? Кашель? Действуйте комплексно! Подробней
Тяжесть в желудке? Дискомфорт? Вздутие? Подробней
Скрыть рекламу

Минирин инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Минирин - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: десмопресин;

1 мл (10 доз) спрею містить десмопресину ацетат 0,1 мг, що еквівалентно десмопресину основи 0,089 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид; кислота лимонна, моногідрат; натрію гідрофосфат, дигідрат; бензалконію хлорид; вода очищена.

Лікарська форма

Спрей назальний дозований.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група

Препарати гормонів для системного застосування. Вазопресин та його аналоги.

Код АТХ Н01В А02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Десмопресин – синтетичний аналог природного людського L-аргінін-вазопресину, який відрізняється від останнього тим, що аміногрупа цистеїну в першій позиції видаляється, а

L-аргінін замінюється на стереоізомер D-аргінін. Ці зміни свідчать, що вазопресивна дія молекули значно послаблюється, тоді як антидіуретична дія багатократно посилюється та подовжується.

Десмопресин збільшує водопроникність епітелію дистальних відділів звивистих канальців і прямих канальців нирок і, відповідно, реабсорбцію води з первинної сечі. При інтраназальному введенні десмопресину доза, необхідна для лікування нецукрового діабету, значно відрізняється інтер- та інтраіндивідуально. У середньому ефективність дії 20 мкг десмопресину, введеного інтраназально, зберігається більше 10 годин.

Біодоступність десмопресину після інтраназального введення становить приблизно 10 %.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Біодоступність становить приблизно 3-5 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину.

Розподіл. Розподіл десмопресину найкраще описаний двофазною моделлю з об’ємом розподілу у фазі елімінації 0,3-0,5 л/кг.

Біотрансформація. Дослідження метаболізму десмопресину in vivo не проводили. Дослідження мікросомального метаболізму у клітинах печінки людини in vitro виявили відсутність будь-яких значущих кількостей десмопресину, метаболізованого системою цитохрому P450. Таким чином, метаболізм десмопресину у печінці in vivo маловірогідний. Вплив десмопресину на фармакокінетику інших лікарських засобів, вірогідно, мінімальний у зв’язку з відсутністю впливу на систему цитохрому Р450.

Виділення. Повний кліренс десмопресину становить 7,6 л/годину, а кінцевий період напіввиведення – 2,8 години. У здорових добровольців частка препарату, виділеного в незміненому вигляді, становила 52 % (44-60 %).

Показання

Як антидіуретичний засіб:

  • лікування нецукрового діабету центрального генезу;
  • при посттравматичній поліурії та полідипсії при наявності транзиторної недостачі або відсутності антидіуретичного гормона після гіпофізектомії, операції у ділянці гіпофіза або черепномозкової травми.

Як діагностичний засіб:

  • для експрес-теста для визначення концентраційної здатності нирок;
  • для диференційної діагностики нецукрового діабету.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до десмопресину або до інших компонентів препарату;
  • первинна та психогенна полідипсія (призводить до вироблення сечі, що перевищує

40 мл/кг/24 години), полідипсія у хворих на алкоголізм;

  • тяжкі форми класичної хвороби Віллебранда (тип ІІб); зниження активності фактора VIII

до 5 % та наявність антитіл до фактора VIII;

  • серцева недостатність та інші стани, що вимагають призначення діуретиків;
  • гіпонатріємія;
  • помірна або виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв);
  • синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Препарати, здатні спричинити синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ), наприклад, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазин та карбамазепін, а також деякі антидіабетичні препарати класу сульфонілсечовини (зокрема, хлорпропамід) можуть посилювати антидіуретичний ефект та підвищувати ризик затримки рідини або гіпонатріємії.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть викликати затримку рідини або гіпонатріємію.

При одночасному застосуванні окситоцину слід брати до уваги посилення антидіуретичного ефекту та зниження перфузії матки.

Клофібрат та індометацин можуть посилювати антидіуретичний ефект десмопресину, тоді як глібенкламід та солі літію можуть його послаблювати.

Якщо зазначені вище лікарські засоби застосовувати одночасно, слід контролювати артеріальний тиск, концентрацію натрію у плазмі крові та сечовиділення.

Взаємодія десмопресину з препаратами, що впливають на метаболізм у печінці, маловірогідна, оскільки дослідження мікросомального метаболізму в клітинах печінки людини in vitro не виявили значного метаболізму десмопресину. Проте офіційних досліджень взаємодії in vivo не проводили.

Особливості застосування

Мінірин спрей назальний слід застосовувати тільки у випадку, коли пероральне застосування десмопресину неможливе. Лікування слід розпочинати із застосування найнижчих доз, дозу підвищувати поступово, дотримуватися обережності.

Лікування десмопресином без супутнього обмеження вживання рідини може призвести до затримки рідини та/або гіпонатріємії з певними ознаками та симптомами або без них (головний біль, нудота/блювання, збільшення маси тіла та набряки). У тяжких випадках можливий розвиток набряку мозку, судом та коми.

Слід попередити усіх пацієнтів, батьків (якщо пацієнтами є діти) та медичний персонал про необхідність уникати перевантаження рідиною (у тому числі при плаванні). У разі виникнення блювання та діареї застосування десмопресину слід припинити, поки баланс рідини не відновиться.

Ризик гіпонатріємічних судом може бути зведений до мінімуму за умов підтримки рекомендованої стартової дози та виключення супутнього застосовування препаратів, які підвищують секрецію вазопресину.

При застосуванні препарату з діагностичною метою вживання рідини не повинно перевищувати 0,5 л за 1 годину до введення та протягом щонайменше 8 годин після введення препарату.

При лікуванні нецукрового діабету центрального генезу тяжка гіпонатріємія може бути пов’язана із застосуванням Мінірину спрею назального.

При наявності пошкоджень слизової оболонки носа (наприклад, рубці, набряк) інтраназальне введення може призвести до зміни всмоктування препарату. У таких випадках десмопресин застосовувати не слід.

Збільшення маси тіла може бути пов’язане з передозуванням або, частіше, з гіпергідратацією.

Затримку рідини слід контролювати шляхом моніторингу маси тіла пацієнта, а також визначення концентрації натрію у плазмі крові або осмоляльності плазми.

Перед початком лікування слід упевнитися у відсутності тяжкої дисфункції сечового міхура та обструкції вихідного отвору сечового міхура.

Підвищений ризик гіпонатріємії спостерігається у дітей, пацієнтів літнього віку та пацієнтів з низькою концентрацією натрію у сироватці крові. Лікування десмопресином необхідно припинити або ретельно скоригувати дозу у разі розвитку гострих інтеркурентних захворювань, які можуть призвести до рідинного та/або електролітного дисбалансу, таких як: системні інфекції, пропасниця, гастроентерит.

Мінірин спрей назальний слід застосовувати з обережністю:

  • пацієнтам з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску;
  • при станах, що характеризуються рідинним та/або електролітним дисбалансом;
  • пацієнтам з ризиком розвитку тромбозів.

Застережні заходи для запобігання гіпонатріємії, у т.ч. обмеження вживання рідини та регулярне визначення концентрації натрію у сироватці крові, слід застосовувати у наступних випадках:

  • супутнє застосування препаратів, які можуть спричинити СНАДГ, наприклад, трициклічних антидепресантів, селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну, хлорпромазину, карбамазепіну та деяких антидіабетичних препаратів класу сульфонілсечовини (зокрема, хлорпропаміду);
  • одночасне лікування нестероїдними протизапальними лікарськими засобами.

Протягом постреєстраційного періоду надходили декілька повідомлень про розвиток тяжкої гіпонатріємії, пов’язаної з наявністю десмопресину у назальному спреї, що застосовувався для лікування нецукрового діабету центрального генезу.

Мінірин спрей назальний слід застосовувати з обережністю хворим на муковісцидоз.

Для попередження гіпергідратації необхідно підтримувати водний баланс.

Консервант бензалконію хлорид, який міститься у препараті, може спричинити набряк слизової оболонки носа, особливо при тривалому застосуванні. Якщо є підозра на таку реакцію (при хронічній закладеності носа), пацієнта слід перевести на назальну форму препарату без консерванта. Якщо такі препарати недоступні, слід розглянути можливість застосування препарату в іншій лікарський формі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічні дослідження застосування назальної форми десмопресину у період вагітності або період годування груддю не виявили жодних ознак негативних наслідків для матері або дитини. Мінірин спрей назальний можна застосовувати протягом вагітності для замісної терапії дефіциту антидіуретичного гормону.

Опубліковані дані дослідження невеликої кількості вагітних жінок з нецукровим діабетом (n=53) та вагітних жінок з геморагічними ускладненнями (n=216) не виявили побічної дії десмопресину на вагітність та на здоров’я плода або новонародженої дитини. На даний час інші відповідні епідеміологічні дані відсутні. Дослідження на тваринах не виявили прямої або опосередкованої несприятливої дії на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток плода, пологи або післяпологовий розвиток.

Вагітним жінкам слід призначати десмопресин з обережністю.

Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявили клінічно релевантної дії на тварин та їх потомство. Аналіз моделей людського плацентарного котиледону in vitro показав, що при застосуванні десмопресину у терапевтичній концентрації, що відповідає рекомендованій дозі, трансплацентарного перенесення десмопресину не відбувається.

Результат аналізу грудного молока матерів, які приймали високі дози десмопресину

(300 мкг інтраназально), свідчить, що кількість десмопресину, яка може передаватися немовляті, значно менша за ту, яка необхідна для впливу на діурез.

Лише дуже мала кількість Мінірину спрею назального проникає у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Мінірин спрей назальний не має або має дуже незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовувати інтраназально.

Перед застосуванням слід очистити ніс. Вставити назальний аплікатор точно усередину ніздрі та натиснути 1 раз. 1 впорскування забезпечує дозу 10 мкг.

Якщо необхідне введення більшої дози, необхідно вводити препарат в іншу ніздрю. При впорскуванні слід спокійно дихати через ніс. Після застосування слід надіти на аплікатор захисний ковпачок.

Нецукровий діабет та посттравматичні поліурія та полідипсія центрального генезу.

Дозу слід підбирати індивідуально. Середня добова доза для дітей становить 10 мкг, для дорослих – 10-20 мкг. Не слід застосовувати дозу Мінірину спрею назального менше 10 мкг.

Якщо спостерігаються ознаки затримки рідини та/або гіпонатріємії, слід тимчасово припинити лікування та скоригувати дозу.

Інтраназальне введення (добову дозу ділити на 1-2 разові дози)
 
Добова доза (мкг)
Введення за допомогою
Дорослі
10-20 мкг
1-2 впорскування
Діти віком від 1 року
10 мкг
1 впорскування

До початку лікування лікар повинен визначити об'єм сечовипускання та осмоляльність сечі для титрування оптимальної дози. У разі неефективності лікування дозу слід збільшити. Терапія має бути орієнтована на два параметри: адекватну тривалість сну та адекватний водний баланс.

Експрес-тест для визначення концентраційної здатності нирок та для диференційної діагностики нецукрового діабету.

Інтраназальне введення
 
Добова доза (мкг)
Введення за допомогою
Дорослі
1 х 40 мкг
4 впорскування
Діти віком 1 рік та старше
1 х 20 мкг
2 впорскування
Діти віком до 1 року
1 х 10 мкг
1 впорскування

Експрес-тест використовувати для диференційної діагностики між нецукровим діабетом та поліуричним синдромом іншого генезу, а також для визначення зниженої концентраційної здатності нирок, пов’язаної з інфекцією сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит). Також даний тест можна застосовувати для ранньої діагностики тубулоінтерстиціального ураження, наприклад, спричиненого препаратами літію, аналгетиками, хіміотерапевтичними препаратами та імуносупресорами.

Перед початком тесту слід визначити осмоляльність сечі. Після введення десмопресину брати 2 проби сечі (бажано через 2 та 4 години). Сечу, отриману протягом першої години, слід зібрати окремо та вилити. Осмоляльність визначати в обох пробах сечі. Для визначення концентраційної здатності нирок найбільше отримане значення осмоляльності порівняти зі значенням перед дослідженням або з референтним значенням, що відповідає віку пацієнта (для дорослих 800-1000 мОсм/кг). Низькі значення, відсутність збільшення або невелике збільшення осмоляльності сечі вказують на порушення концентраційної здатності нирок. У разі, якщо осмоляльність сечі значно підвищується, а об’єм сечі значно зменшується, це означає, що поліурія пов’язана з нецукровим діабетом центрального ґенезу.

Діти.

Застосовувати дітям під наглядом дорослих з метою контролю дози препарату.

Тест на концентраційну здатність нирок у дітей віком до 1 року виконувати винятково в умовах стаціонару і з наступним спостереженням.

Передозування

Передозування Мінірину назального спрею призводить до подовження тривалості дії з підвищеним ризиком затримки рідини та гіпонатріємії.

Симптоми передозування можуть виникати у таких випадках:

  • занадто висока застосована доза;
  • вживання надто великої кількості рідини під час або невдовзі після застосування десмопресину;
  • наявність особливих умов для всмоктування при інтраназальному введенні.

Передозування проявляється такими симптомами як збільшення маси тіла (затримка рідини), головний біль, нудота, помірна гіпертензія, тахікардія, припливи, у тяжких випадках – гіпергідратація та судоми.

У дітей передозування може статися через недостатньо ретельний підбір дози.

У разі передозування, залежно від ступеня тяжкості, слід зменшити дозу, збільшити інтервал між окремими прийомами або припинити застосування препарату. Наявність набряку мозку потребує негайної госпіталізації пацієнта у відділення реанімації. Судоми у дітей також потребують негайного інтенсивного лікування. Специфічного антидоту до десмопресину не існує. Якщо є показання для діуретичної терапії, можливе застосування салуретиків, наприклад, фуросеміду.

Побічні реакції

Найбільш серйозною побічною реакцією, пов’язаною із застосуванням десмопресину, є гіпонатріємія, що може спричиняти головний біль, нудоту, блювання, зниження концентрації натрію у сироватці крові, збільшення маси тіла, загальне нездужання, біль у животі, м’язові судоми, запаморочення, сплутаність свідомості, зниження свідомості та у тяжких випадках – судоми та кому.

Більшість інших випадків були класифіковані як несерйозні.

Найбільш частими зареєстрованими побічними реакціями протягом лікування були закладеність носа (27 %), висока температура тіла (15 %) та риніт (12 %). Іншими поширеними побічними реакціями були головний біль (9 %), інфекція верхніх дихальних шляхів (7 %), біль у животі (5 %). У ході клінічних досліджень анафілактичних реакцій не спостерігалося, але були отримані поодинокі повідомлення.

Побічні реакції, що зареєстровані у ході клінічних досліджень Мінірину спрею назального за участю дітей та дорослих, які отримували зазначений препарат для лікування нецукрового діабету центрального генезу (НДЦГ), первинного нічного енурезу та для тестування концентраційної здатності нирок, зазначені за частотою виникнення. Також наведені реакції, про які повідомлялося у період постреєстраційного застосування при усіх показаннях. Реакції, які спостерігалися тільки у постреєстраційний період або при застосуванні інших лікарських форм десмопресину, зазначені як «Частота невідома».

Побічні реакції розподілені за частотою таким чином:

дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), рідко (< 1/10000), частота невідома.

З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпонатріємія; частота невідома – зневоднення***.

З боку психіки: часто – безсоння, афективна лабільність**, кошмари**, знервованість**, агресивність**; частота невідома – стан сплутаної свідомості*.

З боку нервової системи: часто – головний біль; поодинокі – набряк головного мозку, гіпонатріємічні судоми; частота невідома – судоми*, кома*, запаморочення*, сонливість.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома – артеріальна гіпертензія.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: дуже часто – закладеність носа, риніт; часто – носова кровотеча, інфекція верхніх дихальних шляхів**; частота невідома – задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – гастроентерит, нудота, блювання, біль у животі; частота невідома – діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, реакції гіперчутливості (свербіж, екзантема, гарячка, бронхоспазм, анафілаксія); частота невідома – висипання, кропив’янка.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – м’язові спазми*.

Загальні порушення і порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, реакції гіперчутливості (свербіж, екзантема, лихоманка, бронхоспазм, анафілаксія); частота невідома – підвищена стомлюваність*, периферичний набряк*, біль у грудній клітці, озноб.

Дослідження: дуже часто – підвищена температура тіла**; частота невідома – збільшення маси тіла*.

*Зареєстровано у зв’язку з гіпонатріємією

**Зареєстровано головним чином у дітей та підлітків

***Зареєстровано при застосуванні для лікування НДЦГ

Огляд деяких побічних реакцій.

Найбільш серйозною побічною реакцією при застосуванні десмопресину є гіпонатріємія, зареєстрована з показником частоти виникнення «нечасто».

Серцево-судинні розлади.

У зв’язку зі збільшенням реабсорбції рідини може зростати артеріальний тиск, а в деяких випадках може розвинутися артеріальна гіпертензія. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця можлива поява нападів стенокардії.

Перелічених побічних ефектів, за винятком алергічних реакцій, можна уникнути або позбутися шляхом зниження дози.

Діти.

Гіпонатріємія є оборотним станом, у дітей вона часто спостерігається у зв'язку зі змінами у розпорядку дня, що впливають на вживання води та/або потовиділення.

Інші особливі групи пацієнтів.

У дітей, пацієнтів літнього віку та пацієнтів, у яких концентрація натрію у сироватці знаходиться на нижній межі норми, може спостерігатися підвищений ризик гіпонатріємії.

Термін придатності

3 роки.

Після першого застосування препарат слід зберігати протягом 2 місяців при температурі не вище 25 °С.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Після першого застосування препарат слід зберігати у вертикальному положенні.

Упаковка

По 5 мл у флаконі з темного скла (з дозуючим пристроєм, назальним аплікатором та захисним ковпачком); по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Феррінг ГмбХ, Німеччина/Ferring GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

МИНИРИН

(MINIRIN®)

Состав

действующее вещество: десмопрессин;

1 мл (10 доз) спрея содержит десмопрессина ацетат 0,1 мг, что эквивалентно десмопрессину основания 0,089 мг;

вспомогательные вещества: натрия хлорид; кислота лимонная, моногидрат; натрия гидрофосфат, дигидрат; бензалкония хлорид; вода очищенная.

Лекарственная форма. Спрей назальный дозированный.

Основные физико-химические свойства: прозрачный бесцветный раствор.

Фармакотерапевтическая группа.

Препараты гормонов для системного применения. Вазопрессин и его аналоги.

Код АТХ Н01В А02.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Десмопрессин – синтетический аналог природного человеческого гормона L-аргинин-вазопрессина, который отличается от последнего тем, что аминогруппа цистеина в первом положении удаляется, а L-аргинин заменен на стереоизомер D-аргинин. Эти изменения свидетельствуют, что вазопрессивное действие молекулы значительно ослабевает, в то время как антидиуретическое действие многократно усиливается и пролонгируется.

Десмопрессин увеличивает водопроницаемость эпителия дистальных отделов извитых канальцев и прямых канальцев почек и, соответственно, реабсорбцию воды из первичной мочи. При интраназальном введении десмопрессина доза, необходимая для лечения несахарного диабета, значительно отличается интер- и интраиндивидуально. В среднем эффективность действия 20 мкг десмопрессина, введенного интраназально, сохраняется более 10 часов.

Биодоступность десмопрессина после интраназального введения составляет приблизительно 10 %.

Фармакокинетика.

Абсорбция. Биодоступность составляет приблизительно 3-5 %. Максимальная концентрация в плазме крови достигается приблизительно через 1 час.

Распределение. Распределение десмопрессина лучше всего описано двухфазной моделью с объемом распределения в фазе элиминации 0,3-0,5 л/кг.

Биотрансформация. Исследования метаболизма десмопрессина in vivo не проводили. Исследование микросомального метаболизма в клетках печени человека in vitro обнаружили отсутствие каких-либо значимых количеств десмопрессина, метаболизированного системой цитохрома P450. Таким образом, метаболизм десмопрессина в печени in vivo маловероятен. Влияние десмопрессина на фармакокинетику других лекарственных средств, вероятно, минимальный в связи с отсутствием влияния на систему цитохрома Р450.

Выделение. Полный клиренс десмопрессина составляет 7,6 л/час, а конечный период полувыведения – 2,8 часа. У здоровых добровольцев доля препарата, выделенного в неизмененном виде, составила 52 % (44-60 %).

Клинические характеристики.

Показания

Как антидиуретическое средство:

  • лечение несахарного диабета центрального генеза;
  • при посттравматической полиурии и полидипсии при наличии транзиторного недостатка или отсутствия антидиуретического гормона после гипофизэктомии, операции в области гипофиза или черепно-мозговой травмы.

Как диагностическое средство:

  • для экспресс-теста для определения концентрационной способности почек;
  • для дифференциальной диагностики несахарного диабета.

Противопоказания

  • Повышенная чувствительность к десмопрессину или к любому из компонентов препарата; 
  • первичная и психогенная полидипсия (приводит к выработке мочи, что превышает

40 мл/кг/24 часа), полидипсия у больных алкоголизмом;

  • тяжелые формы классической болезни Виллебранда (тип IІб), снижение активности фактора VIII до 5 %, и наличие антител к фактору VIII;
  • сердечная недостаточность и другие состояния, требующие назначения диуретиков;
  • гипонатриемия;
  • умеренная или тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина ниже 50 мл/мин);
  • синдром нарушения секреции антидиуретического гормона.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Препараты, способные вызвать синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНАДГ), например, трициклические антидепрессанты, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, хлорпромазин и карбамазепин, а также некоторые противодиабетические препараты класса сульфонилмочевины (в частности, хлорпропамид) могут усиливать антидиуретический эффект и повышать риск задержки жидкости или гипонатриемии.

Нестероидные противовоспалительные лекарственные средства могут вызвать задержку жидкости или гипонатриемию.

При одновременном применении окситоцина следует принимать во внимание усиление антидиуретического эффекта и снижения перфузии матки.

Клофибрат и индометацин могут усиливать антидиуретический эффект десмопрессина, тогда как глибенкламид и соли лития могут его ослаблять.

Если указанные выше лекарственные средства применять одновременно, следует контролировать артериальное давление, концентрацию натрия в плазме крови и мочеиспускание.

Взаимодействие десмопрессина с препаратами, влияющими на метаболизм в печени, маловероятно, поскольку исследования микросомального метаболизма в клетках печени человека in vitro не выявили значительного метаболизма десмопрессина. Однако официальных исследований взаимодействия in vivo не проводили.

Особенности применения

Минирин спрей назальный следует применять только в случае, когда пероральное применение десмопрессина невозможно. Лечение следует начинать с применения наименьших доз, дозу увеличивать постепенно, придерживаться осторожности.

Лечение десмопрессином без сопутствующего ограничения употребления жидкости может привести к задержке жидкости и/или гипонатриемии с определенными признаками и симптомами или без них (головная боль, тошнота/рвота, увеличение массы тела и отеки). В тяжелых случаях возможно развитие отека мозга, судорог и комы.

Следует предупредить всех пациентов, родителей (если пациентами являются дети) и медицинский персонал о необходимости избегать перегрузки жидкостью (в том числе при плавании). В случае возникновения рвоты и диареи применение десмопрессина следует прекратить, пока баланс жидкости не восстановится.

Риск гипонатриемических судорог может быть сведен к минимуму при условии поддержки рекомендованной начальной дозы и исключения сопутствующего применения препаратов, повышающих секрецию вазопрессина.

При применении препарата с диагностической целью употребление жидкости не должно превышать 0,5 л за 1 час до введения и в течение не менее 8 часов после введения препарата.

При лечении несахарного диабета центрального генеза тяжелая гипонатриемия может быть связана с применением Минирина спрея назального.

При наличии повреждений слизистой оболочки носа (например, рубцы, отек) интраназальное введение может привести к изменению всасывания препарата. В таких случаях десмопрессин применять не следует.

Увеличение массы тела может быть связано с передозировкой или, чаще, с гипергидратацией.

Задержку жидкости следует контролировать путем мониторинга массы тела пациента, а также определения концентрации натрия в плазме крови или осмоляльности плазмы.

Перед началом лечения следует убедиться в отсутствии тяжелой дисфункции мочевого пузыря и обструкции выходного отверстия мочевого пузыря.

Повышенный риск гипонатриемии наблюдается у детей, пациентов пожилого возраста и пациентов с низкой концентрацией натрия в сыворотке крови. Лечение десмопрессином необходимо прекратить или тщательно скорректировать дозу в случае развития острых интеркуррентных заболеваний, которые могут привести к жидкостному и/или электролитному дисбалансу, таких как: системные инфекции, лихорадка, гастроэнтерит.

Минирин спрей назальный следует применять с осторожностью:

  • пациентам с риском повышения внутричерепного давления;
  • при состояниях, характеризующихся жидкостным и/или электролитным дисбалансом;
  • пациентам с риском развития тромбозов.

Меры для предотвращения гипонатриемии, в т.ч. ограничение употребления жидкости и регулярное определение концентрации натрия в сыворотке крови, следует применять в следующих случаях:

  • одновременное применение препаратов, которые могут вызвать СНАДГ, например, трициклических антидепрессантов, селективных ингибиторов обратного захвата серотонина, хлорпромазина, карбамазепина и некоторых противодиабетических препаратов класса сульфонилмочевины (в частности, хлорпропамида);
  • одновременное лечение нестероидными противовоспалительными лекарственными средствами.

В течение послерегистрационного периода поступали несколько сообщений о развитии тяжелой гипонатриемии, связанной с наличием десмопрессина в назальный спрее, который применялся для лечения несахарного диабета центрального генеза.

Минирин спрей назальный следует применять с осторожностью больным на муковисцидоз.

Для предупреждения гипергидратации необходимо поддерживать водный баланс.

Консервант бензалкония хлорид, который содержится в препарате, может вызвать отек слизистой оболочки носа, особенно при длительном применении. Если есть подозрение на такую реакцию (при хронической заложенности носа), пациента следует перевести на назальную форму препарата без консерванта. Если такие препараты недоступны, следует рассмотреть возможность применения препарата в другой лекарственной форме.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Клинические исследования применения назальной формы десмопрессина в период беременности или кормления грудью не обнаружили никаких признаков негативных последствий для матери или ребенка. Минирин спрей назальный можно применять во время беременности для заместительной терапии дефицита антидиуретического гормона.

Опубликованные данные исследования небольшого количества беременных женщин с несахарным диабетом (n = 53) и беременных женщин с геморрагическими осложнениями

(n = 216) не выявили побочного действия десмопрессина на беременность и на здоровье плода или новорожденного ребенка. На данное время другие соответствующие эпидемиологические данные отсутствуют. Исследования на животных не выявили прямого или косвенного неблагоприятного воздействия на беременность, эмбриональное/фетальное развитие плода, роды или послеродовое развитие.

Беременным женщинам следует назначать десмопрессин с осторожностью.

Исследование репродуктивной функции на животных не выявили клинически релевантного воздействия на животных и их потомство. Анализ моделей человеческого плацентарного котиледона in vitro показал, что при применении десмопрессина в терапевтической концентрации, соответствующей рекомендованной дозе, трансплацентарного переноса десмопрессина не происходит.

Результат анализа грудного молока матерей, которые принимали высокие дозы десмопрессина (300 мкг интраназально), свидетельствует, что количество десмопрессина, которое может передаваться младенцу, значительно меньше того, которое необходимо для влияния на диурез.

Только очень малое количество Минирина спрея назального проникает в грудное молоко.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Минирин спрей назальный не имеет или имеет весьма незначительное влияние на способность управлять автотранспортом или другими механизмами.

Способ применения и дозы

Препарат применять интраназально.

Перед применением следует очистить нос. Вставить назальный аппликатор точно внутрь ноздри и нажать 1 раз. 1 впрыскивание обеспечивает дозу 10 мкг.

Если требуется введение большей дозы, необходимо вводить препарат в другую ноздрю. При впрыскивании следует спокойно дышать через нос. После применения следует надеть на аппликатор защитный колпачок.

Несахарный диабет и посттравматическая полиурия и полидипсия центрального генеза.

Дозу следует подбирать индивидуально. Средняя суточная доза для детей составляет 10 мкг, для взрослых – 10-20 мкг. Не следует применять дозу Минирина спрея назального менее

10 мкг.

Если наблюдаются признаки задержки жидкости и/или гипонатриемии, следует временно прекратить лечение и скорректировать дозу.

Интраназальное введение (суточную дозу делить на 1-2 разовых дозы)
Суточная доза (мкг)
Введение с помощью
Взрослые
10-20 мкг
1-2 впрыскивания
Дети с 1 года
10 мкг
1 впрыскивание

До начала лечения врач должен определить объем мочеиспускания и осмоляльность мочи для титрования оптимальной дозы. В случае неэффективности лечения дозу следует увеличить. Терапия должна быть ориентирована на два параметра: адекватную продолжительность сна и адекватной водный баланс.

Экспресс-тест для определения концентрационной способности почек и для дифференциальной диагностики несахарного диабета.

Интраназальное введение
Суточная доза (мкг)
Введение с помощью
Взрослые
1×40 мкг
4 впрыскивания
Дети с 1 года
1×20 мкг
2 впрыскивания
Дети до 1 года
1×10 мкг
1 впрыскивание

Экспресс-тест использовать для дифференциальной диагностики между несахарным диабетом и полиурическим синдромом другого генеза, а также для определения сниженной концентрационной способности почек, связанной с инфекцией мочевыводящих путей (цистит, пиелонефрит). Он также используется для ранней диагностики тубулоинтерстициального поражения, например, вызванного препаратами лития, аналгетиками, химиотерапевтическими препаратами и иммуносупрессорами.

До начала теста следует определить осмоляльность мочи. После введения десмопрессина брать 2 пробы мочи (желательно через 2 и 4 часа). Мочу, полученную в течение первого часа, следует собрать отдельно и вылить. В обеих пробах мочи определять осмоляльность. Для определения концентрационной способности почек наивысшее достигнутое значение осмоляльности сравнивать со значением перед исследованием или с референтным значением, соответствующим возрасту пациента (для взрослых 800-1000 мОсм/кг). Низкие значения, отсутствие увеличения или небольшое увеличение осмоляльности мочи указывают на нарушение концентрационной способности почек. В случае, если осмоляльность мочи значительно возрастает, а объем мочи значительно уменьшается, это означает, что полиурия связана с несахарным диабетом центрального генеза.

Дети.

Применять детям под присмотром взрослых с целью контроля дозы препарата.

Тест на концентрационную способность почек у детей до 1 года проводить исключительно в условиях стационара с последующим наблюдением.

Передозировка

Передозировка Минирина назального спрея приводит к увеличению продолжительности действия с повышенным риском задержки жидкости и гипонатриемии.

Симптомы передозировки могут возникать в следующих случаях:

  • слишком высокая применена доза;
  • употребление слишком большого количества жидкости во время или вскоре после применения десмопрессина;
  • наличие особых условий для всасывания при интраназальном введении.

Передозировка проявляется такими симптомами как увеличение массы тела (задержка жидкости), головная боль, тошнота, умеренная гипертензия, тахикардия, приливы, в тяжелых случаях – гипергидратация и судороги.

У детей передозировка может произойти из-за недостаточно тщательного подбора дозы.

В случае передозировки, в зависимости от степени тяжести, следует снизить дозу, увеличить интервал между отдельными приемами или прекратить применение препарата. Наличие отека мозга требует немедленной госпитализации пациента в отделение реанимации. Судороги у детей также требуют немедленного интенсивного лечения. Специфического антидота к десмопрессину не существует. Если есть показания для диуретической терапии, возможно применение салуретиков, например, фуросемида.

Побочные реакции

Наиболее серьезной побочной реакцией, связанной с применением десмопрессина, является гипонатриемия, что может вызвать головную боль, тошноту, рвоту, снижение концентрации натрия в сыворотке крови, увеличение массы тела, общее недомогание, боль в животе, мышечные судороги, головокружение, спутанность сознания, снижение сознания и в тяжелых случаях – судороги и кому.

Большинство других случаев были классифицированы как несерьезные.

Наиболее частыми зарегистрированными побочными реакциями во время лечения были заложенность носа (27 %), высокая температура тела (15 %) и ринит (12 %). Другими распространенными побочными реакциями были головная боль (9 %), инфекция верхних дыхательных путей (7 %), боль в животе (5 %). В ходе клинических исследований анафилактических реакций не наблюдалось, но были получены единичные сообщения.

Побочные реакции, зарегистрированные в ходе клинических исследований Минирина спрея назального с участием детей и взрослых, которые получали указанный препарат для лечения несахарного диабета центрального генеза (НДЦГ), первичного ночного энуреза и для тестирования концентрационной способности почек, указаны по частоте возникновения. Также приведены реакции, о которых сообщалось в период пострегистрационного применения при всех показаниях. Реакции, которые наблюдались только в пострегистрационный период или при применении других лекарственных форм десмопрессина, указаны как «Частота неизвестна».

Побочные реакции распределены по частоте следующим образом:

очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (от ≥ 1/1000 до <1/100), единичные

(от ≥ 1 / 10000 до <1/1000), редко (<1/10000), частота неизвестна.

Со стороны иммунной системы: частота неизвестна – аллергические реакции.

Со стороны обмена веществ и питания: нечасто – гипонатриемия; частота неизвестна – обезвоживание***.

Со стороны психики: часто – бессонница, аффективная лабильность**, кошмары**, нервозность**, агрессивность**; частота неизвестна – состояние спутанности сознания*.

Со стороны нервной системы: часто – головная боль; единичные – отек головного мозга, гипонатриемические судороги; частота неизвестна – судороги*, кома*, головокружение*, сонливость.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: частота неизвестна – артериальная гипертензия.

Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения: очень часто – заложенность носа, ринит; часто – носовое кровотечение, инфекция верхних дыхательных путей**; частота неизвестна – одышка.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто – гастроэнтерит, тошнота, рвота, боль в животе; частота неизвестна – диарея.

Со стороны кожи и подкожных тканей: редко – аллергические реакции, реакции гиперчувствительности (зуд, экзантема, лихорадка, бронхоспазм, анафилаксия); частота неизвестна – сыпь, крапивница.

Со стороны костно-мышечной и соединительной ткани: частота неизвестна – мышечные спазмы*.

Общие нарушения и нарушения в месте введения: редко – аллергические реакции, реакции гиперчувствительности (зуд, экзантема, лихорадка, бронхоспазм, анафилаксия); частота неизвестна – повышенная утомляемость*, периферический отек*, боль в грудной клетке, озноб.

Исследование: очень часто – повышенная температура тела**; частота неизвестна – увеличение массы тела*.

* Зарегистрировано в связи с гипонатриемией

** Зарегистрировано главным образом у детей и подростков

*** Зарегистрировано при применении для лечения НДЦГ

Обзор некоторых побочных реакций.

Наиболее серьезной побочной реакцией при применении десмопрессина является гипонатриемия, зарегистрирована с показателем частоты «нечасто».

Сердечно-сосудистые расстройства.

В связи с увеличением реабсорбции жидкости может расти артериальное давление, а в некоторых случаях может развиться артериальная гипертензия. У пациентов с ишемической болезнью сердца возможно появление приступов стенокардии.

Перечисленных побочных эффектов, за исключением аллергических реакций, можно избежать или избавиться при снижении дозы.

Дети.

Гипонатриемия является обратимым состоянием, у детей она часто наблюдается в связи с изменениями в распорядке дня, которые влияют на употребление воды и/или потоотделение.

Другие особые группы пациентов.

У детей, пациентов пожилого возраста и пациентов, у которых концентрация натрия в сыворотке находится на нижней границе нормы, может наблюдаться повышенный риск гипонатриемии.

Срок годности

3 года.

После первого применения препарат следует хранить в течение 2 месяцев при температуре не выше 25 °С.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте. После первого применения препарат следует хранить в вертикальном положении.

Упаковка

По 5 мл во флаконе из темного стекла (с дозирующим устройством, назальным аппликатором и защитным колпачком); по 1 флакону в картонной коробке.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель

Ферринг ГмбХ, Германия/Ferring GmbH, Germany.

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Витланд 11, 24109 Киль, Германия/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.

Дозировка Минирин спрей наз., доз., 10 мкг/доза по 50 доз (5 мл) во флак.
Производитель Ферринг Интернешнл Сентер СА, Швейцария
МНН Desmopressin
Фарм. группа Препарати гормонів для системного застосування. Вазопресин та його аналоги.
Регистрация № UA/5118/01/01 от 15.09.2016. Приказ № 973 от 15.09.2016
Код АТХ

Найдено 137 аптек

Черкассы, ул.Смелянская 40
  75XX
Минирин спрей наз. 10мкг/доза 5мл 50доз
Ferring
42700
Киев, ул.Даниила Щербаковского 56/7
  (044) 443-90-XX
Минирин таб. 0,2мг №30
Ферринг АБ
179495
Найдено 137 аптек Все аптеки

и 3 аптеки с доставкой

receptika.ua
  (0800) 30-23-XX
Доставка по Украине "Новой почтой"
aptekaplus.com.ua
  (067) 421-00-XX
Доставка по Украине "Новой почтой"
Минирин мелт лиоф.60мкг #30
ФЕРРИНГ ГМБХ ГЕРМАНИЯ
69031
Минирин таблетки 0.2мг №30
ФЕРРИНГ ШВЕЙЦАРИЯ
191036
Top