Новинки

Нурофен® Лонг Ефективне позбавлення від болю більш ніж на 9 годин Подробней
Синупрет® екстракт Швидка дія в боротьбі з симптомами нежитю та синуситу Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Метеочувствительность и метеопатия В чем разница и что делать? Подробней
Дисплазия шейки матки? Избавьтесь причины - вируса папиломы! Подробней
Скрыть рекламу

Морфин Калцекс инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Морфин Калцекс - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: morphine;

1 мл розчину (1 ампула) містить морфіну гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтувата рідина.

Фармакотерапевтична група

Анальгетики. Опіоїди. Алкалоїди опію. Код АТХ N02А А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Морфін є природним алкалоїдом, класичним знеболювальним засобом, що чинить потужну центральну дію. Сильна анальгетична дія пов’язана з агоністичною дією на опіоїдні рецептори в корі головного мозку, таламусі, сітчастій структурі, лімбіко-гіпоталамусній системі, періакведуктальній сірій речовині та желатинозній субстанції. Агоністична дія морфіну гідрохлориду найбільш виражена на мю- і каппа-рецептори. Вплив на сигма- та дельта-рецептори менш виражений. Морфін, активуючи мю-рецептори, викликає супраспінальну анальгезію, ейфорію та лікарську залежність. Вплив на мю2-рецептори викликає міоз, пригнічення дихання і уповільнює рух кишечнику. Стимуляція каппа-рецепторів викликає спінальну анальгезію, міоз та седативний ефект.

Діючи на центральну нервову систему (ЦНС), морфін значно зменшує гострі та хронічні болі, знижує психомоторне збудження, викликає загальну релаксацію й ейфорію. Морфін зменшує об’єм і частоту видиху, знижує чутливість дихального центру до вуглекислого газу. Міоз з'являється в результаті збудливої дії морфіну, викликаної активацією мю- і каппа-рецепторів окуломоторних нервів. Сильно звужені зіниці є типовим проявом передозування морфіну.

Морфін активує рецептори гладкої мускулатури шлунка і кишечнику, підвищує їх тонус і зменшує перистальтику. Таким чином, подовжується евакуація зі шлунка. Це знижує секрецію шлунка, жовчі та підшлункової залози. Уповільнений пасаж води викликає реабсорбцію води і збільшує в'язкість калу. Через судинорозширювальну дію морфін зменшує венозний відтік, тому його застосування доцільно при лікуванні серцевої недостатності та набряку легень.

При збільшенні спазму жовчного міхура і тонусу сфінктера Одді збільшується тиск жовчі. Спазми уретрального сфінктера можуть викликати затримку сечі.

Тривале застосування викликає звикання, яке в основному стосується гнітючої дії морфіну, а не його міотичної або викликаючої запор дії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після підшкірної або внутрішньом'язової ін'єкції морфін швидко всмоктується в кров. У разі циркуляторного шоку абсорбція уповільнюється. Після підшкірного введення максимальний ефект досягається протягом 50-90 хвилин, після внутрішньом'язового введення ‒ протягом 30-60 хвилин, тривалість дії ‒ 4-5 годин.

Розподілення

Велика частина активної речовини утворює сполуки в печінці та кишечнику. Морфін з кров'ю поширюється в основному в нирки, печінку, легені і селезінку, в меншій концентрації ‒ в мозок і м'язи. Морфін легко долає гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, проникає в грудне молоко (в кількості, менше 1% введеної дози) та у піт. Близько 35 % зв'язується з білками плазми. Передбачуваний об'єм розподілу в рівноважному стані ‒ 3,3±0,9 л/кг.

Виведення

Напівперіод виведення морфіну становить 2 години, у сполук ‒ 2,4-6,7 годин. Менше 10 % морфіну виводиться в незміненому вигляді. Більша частина морфіну в вигляді сполук виводиться із сечею, до 10 % ‒ у вигляді сполук з жовчю виводиться з калом. Близько 90 % морфіну виводяться з організму протягом 24 годин, але його сліди в сечі зберігаються більше 48 годин.

Особливі групи пацієнтів

У пацієнтів літнього віку виведення морфіну з організму відбувається швидше, у новонароджених ‒ повільніше. Порушення функцій печінки і нирок також можуть впливати на виведення морфіну.

Показання

  • Купірування сильного, гострого болю після тяжких поранень, переломів кісток, опіків, операцій;
  • усунення гострого і хронічного болю при інфаркті міокарда, а також в разі гострого панкреатиту;
  • зменшення сильного, хронічного болю при злоякісній пухлині та зменшення спастичних болів в результаті руху каменів в нирках і в жовчному міхурі;
  • як протикашльовий засіб при пораненні грудної клітки і в разі кровотечі в легенях, коли напади кашлю стають небезпечними для життя, також при кашлі, який важко купірується, при раку легенів в заключній стадії;
  • в разі диспное, пов'язаного з пошкодженням лівого шлуночка серця та набряком легенів;
  • для премедикації перед анестезією.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату;
  • гостре пригнічення дихання, напади бронхіальної астми;
  • гостра інтоксикація алкоголем;
  • делірій;
  • паралітичний ілеус або болі неясного походження в животі («гострий живіт»);
  • гостра діарея, викликана отруєнням;
  • підвищений внутрішньочерепний тиск або травма голови, пухлина мозку;
  • інсульт;
  • епілептичний статус;
  • загальне сильне виснаження;
  • гарячка;
  • коронарна хвороба серця;
  • мікседема;
  • недостатність надниркових залоз (хвороба Аддісона);
  • феохромоцитома;
  • тяжкі захворювання печінки або нирок;
  • жовчна коліка;
  • порфірія.

Морфіну гідрохлорид не можна призначати під час терапії інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.

Морфіну гідрохлорид не можна призначати безпосередньо після операції на жовчовивідних шляхах, а також в разі викликаної токсинами діареї.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пригнічувальну дію морфіну гідрохлориду можуть посилити інші депресанти ЦНС (алкоголь, барбітурати, нейролептичні засоби, бензодіазепіни, антидепресанти, антигістамінні засоби), інгібітори МАО, фізостигмін, неостигмін, амфетамін. Взаємодія викликає пригнічення ЦНС і дихання, підсилює гіпотензивний ефект.

Морфіну гідрохлорид можна призначати не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО (див. розділ «Протипоказання»).

Трициклічні антидепресанти, в основному дезипрамін, підсилюють і подовжують анальгетичну дію морфіну гідрохлориду.

Одночасне застосування опіоїдних анальгетиків підсилює седативний ефект.

При застосуванні з цизапридом підвищується концентрація морфіну гідрохлориду в плазмі.

Циметидин і ритонавір підвищують концентрацію морфіну гідрохлориду в плазмі (ризик токсичності).

Дію морфіну гідрохлориду зменшують опіоподібні змішані агоністи-антагоністи і часткові агоністи (пентазоцин, буторфанол, бупренор). Ці препарати можуть посилити симптоми абстиненції у пацієнтів, які тривалий час застосовують морфіну гідрохлорид.

Одночасне застосування морфіну гідрохлориду та метоклопраміду або домперидону зменшує вплив морфіну гідрохлориду на шлунково-кишковий тракт.

Морфіну гідрохлорид зменшує дію діуретичних засобів, звільняючи антидіуретичний гормон, також зменшує дію проносних засобів.

Опіоїди уповільнюють всмоктування мексилетину.

Морфіну гідрохлорид збільшує токсичність органічних фосфатів.

Особливості застосування

Слід дотримуватися обережності при призначенні морфіну гідрохлориду пацієнтам з бронхіальною астмою, запальними або обструктивними захворюваннями кишечнику, міастенією, збільшенням простати і вагітним.

Пацієнтам літнього віку або ослабленим пацієнтам, з порушеннями функцій нирок і/або печінки, гіпотензією та схильністю до судом слід застосовувати менші дози морфіну гідрохлориду.

Застосовуючи препарат пацієнтам з порушеннями жовчовивідної системи (також у разі панкреатиту біліарного походження) слід дотримуватися обережності, так як морфіну гідрохлорид може викликати спазми сфінктера Одді та погіршити стан.

Морфіну гідрохлорид слід застосовувати з обережністю також пацієнтам з аритмією, тяжким ступенем легеневого серця, а також з коліками сечовивідних шляхів.

Для лікування кашлю у дітей віком до 1 року морфіну гідрохлорид зазвичай не застосовують.

Можливий розвиток психічної та фізичної залежності.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Морфіну гідрохлорид проникає крізь плацентарний бар'єр, тому його застосування безпосередньо перед пологами може бути небезпечним для новонародженого, викликаючи пригнічення дихання. У морфінозалежних матерів народжуються діти з меншою масою тіла; в цьому випадку також вища смертність новонароджених. Після пологів у новонароджених можливі такі симптоми абстиненції: анормальні рефлекси, підвищений м'язовий тонус, судоми, діарея, посилене потовиділення.

Морфіну гідрохлорид не можна застосовувати для зменшення родових болів.

Годування груддю. Препарат виділяється в грудне молоко (менше 1% введеної дози), тому його не можна призначати жінкам, що годують дітей грудьми. У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Морфіну гідрохлорид може несприятливо впливати на увагу та координацію рухів, тому під час терапії не можна керувати транспортними засобами та виконувати роботу, пов'язану з ризиком і для виконання якої необхідна вправність та швидка реакція. Застосування алкоголю посилює вплив морфіну гідрохлориду на ЦНС.

Спосіб застосування та дози

Застосовують внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно.

Примітка: при набряку вводять тільки внутрішньом'язово.

При повільному внутрішньовенному введенні застосовують ¼-½ відповідної внутрішньом'язової дози. Для розведення застосовують розчини 0,9 % натрію хлориду або 5 % глюкози.

Дорослі

При гострому болю підшкірно або внутрішньом'язово зазвичай вводять 10 мг морфіну гідрохлориду. При необхідності ін'єкцію можна повторити кожні 4‒6 годин.

Для купірування післяопераційного болю підшкірно або внутрішньом'язово вводять 10 мг морфіну гідрохлориду кожні 2‒4 години (за потребою).

При хронічних болях підшкірно або внутрішньом'язово вводять 5‒20 мг кожні 4 години.

При інфаркті міокарда повільно (2 мг/хв) внутрішньовенно вводять 10 мг морфіну гідрохлориду, при необхідності далі застосовують 5‒10 мг.

Для премедикації підшкірно або внутрішньом'язово вводять до 10 мг морфіну гідрохлориду за 60‒90 хвилин до операції.

Максимальна разова доза морфіну гідрохлориду для дорослих становить 20 мг, максимальна добова доза ‒ 50 мг.

Пацієнти літнього віку та ослаблені пацієнти

Пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам при інфаркті міокарда вводять ½ дози.

Порушення діяльності печінки та/або нирок

У разі порушення функції нирок (гломерулярна фільтрація <10 мл/хв) дозу необхідно зменшити до ½.

При порушенні функції печінки інтервали між дозами повинні бути в 1,5‒2 рази більшими. При діалізі дозу підбирати не слід.

Діти.

Початкові дози дітям при гострих болях:

  • у віці до 1 місяця доза становить 0,15 мг/кг маси тіла;
  • у віці від 1 до 12 місяців ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла;
  • у віці від 1 до 12 років ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла.

Надалі дози коригуються залежно від відповідної реакції пацієнта.

Для купірування післяопераційного болю у дітей:

  • у віці до 1 місяця доза становить 0,15 мг/кг маси тіла;
  • у віці від 1 до 12 місяців ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла;
  • у віці від 1 до 12 років ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла.

Дози коригуються залежно від відповідної реакції пацієнта.

Для премедикації ‒ внутрішньом'язово 0,15 мг/кг маси тіла.

Передозування

Чутливість до морфіну гідрохлориду індивідуальна. Чутливість підвищена у дітей у віці до 2-х років (пригнічення дихання та збудження) і у пацієнтів літнього віку (пригнічення дихання). Вона може бути знижена у пацієнтів, які регулярно застосовують препарати морфіну або наркотики.

Симптоми.

Симптомами невеликий інтоксикації є ейфорія, сонливість, міоз і уповільнення діяльності кишечника.

Тяжке отруєння характеризується істотним зменшенням частоти дихання, сильно звуженими зіницями та комою. Результатом пригнічення дихання є ціаноз з подальшою гіпоксією тканин, пошкодженням капілярів і шоком.

Іншими симптомами інтоксикації є зниження температури тіла, млявість м'язів, блокада дихальних шляхів через розслаблення язика.

У разі симптомів інтоксикації необхідно відрізнити симптоми, викликані вивільненням гістаміну, що характеризуються гіпотензією, тахікардією та еритемою.

Лікування.

Лікування гіпотензії, гіпотермії і пригнічення дихання симптоматичне. Найбільш важливо забезпечити прохідність дихальних шляхів і достатню вентиляцію. При гіпотензії призначають ізотонічний розчин натрію хлориду або інші замінники плазми. При незадовільному ефекті додатково можна ввести дофамін в дозі 5‒15 мкг/кг/хв.

Специфічним антидотом морфіну є налоксон, який швидко зменшує симптоми інтоксикації. Його вводять внутрішньовенно в дозі 0,4‒2 мг, дозу повторюють з інтервалом 2‒3 хвилини до пробудження пацієнта і стабілізації дихання та кашльового рефлексу. У разі інтоксикації морфіном методи виведення препарату (перитонеальний діаліз, гемодіаліз, гемоперфузію) не застосовують.

Побічні реакції

При застосуванні рекомендованих доз побічні дії спостерігалися у майже 7% пацієнтів. Найбільш часто спостерігаються нудота, блювання (в основному, на початку застосування), запор (3‒4%).

Побічні реакції представлені нижче відповідно до класифікації систем органів, а також за частотою виникнення (MedDRA): дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), з невідомою частотою (не можна визначити за наявними даними).

З боку психіки: часто ‒ сонливість та розгубленість; з невідомою частотою ‒ галюцинації, дисфорія, занепокоєння, зміни настрою, зменшення статевого потягу або потенції.

З боку нервової системи: з невідомою частотою ‒ головний біль, запаморочення.

З боку органів зору: з невідомою частотою ‒ міоз, подвоєння в очах.

Порушення функції серця: з невідомою частотою ‒ брадикардія, тахікардія, тріпотіння серця.

З боку судинної системи: нечасто ‒ гіпотензія; з невідомою частотою ‒ почервоніння обличчя, поступальна гіпотензія.

Порушення дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: з невідомою частотою – пригнічення дихання, бронхоконстрикція. Великі дози можуть викликати виражене пригнічення дихання. У пацієнтів з астмою морфіну гідрохлорид може викликати бронхоспазм.

З боку кишково-шлункового тракту: часто – відчуття сухості у роті, нудота, блювання, запор.

Порушення печінки та/або жовчовивідної системи: з невідомою частотою ‒ спазми жовчовивідних шляхів.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко ‒ анафілактичний шок; з невідомою частотою – шкірний свербіж, висип, кропивниця, контактний дерматит.

Порушення скелетно-мʼязової та з’єднувальної тканини: нечасто ‒ м’язова ригідність (особливо при застосуванні великих доз); з невідомою частотою ‒ судоми (особливо у дітей).

З боку нирок та сечовивідних шляхів: з невідомою частотою ‒ порушення сечовипускання, спазм сечовивідних шляхів.

Загальні порушення та реакції в місці введення: з невідомою частотою – посилене потовиділення, гіпотермія.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Солі морфіну випадають в осад у лужному середовищі.

Морфіну гідрохлорид несумісний із амінофіліном, гепарином, тіопенталом, пептобарбіталом, фенобарбіталом та метарамінолом, тому їх не можна змішувати в одному шприці (застосовувати у суміші).

Упаковка

По 1 мл в ампулі із безбарвного скла І гідролітичного класу з лінією або крапкою розлому та двома маркувальними кільцями.

По 5 ампул в контурній чарунковій упаковці (піддоні) з полівінілхлоридної плівки, закритої фольгою.

По 1, 2 або 20 контурних чарункових упаковок (піддонів) в пачці із картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Виробник, який відповідає за випуск серії:

АТ «Калцекс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Заявник

АТ «Калцекс».

Місцезнаходження заявника

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

МОРФИН КАЛЦЕКС

(MORPHINE KALCEKS)

Состав

действующее вещество: morphine;

1 мл раствора (1 ампула) содержит морфина гидрохлорида 10 мг;

вспомогательные вещества: кислота хлористоводородная разбавленная, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная или желтоватая жидкость.

Фармакологическая группа.

Анальгетики. Опиоиды. Алкалоиды опия. Код АТХ N02А А01.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Морфин является природным алкалоидом, классическим обезболивающим средством, оказывающим мощное центральное действие. Сильное анальгетическое действие связано с агонистическим действием на опиоидные рецепторы в коре головного мозга, таламусе, сетчатой структуре, лимбико-гипоталамусной системе, периакведуктальном сером веществе и желатинозной субстанции. Агонистическое действие морфина гидрохлорида наиболее выражено на мю‑ и каппа‑рецепторы. Влияние на сигма- и дельта‑рецепторы менее выражено. Морфин, активируя мю‑рецепторы, вызывает супраспинальную анальгезию, эйфорию и лекарственную зависимость. Влияние на мю2‑рецепторы вызывает миоз, угнетение дыхания и замедляет движения кишечника. Стимуляция каппа‑рецепторов вызывает спинальную анальгезию, миоз и седативный эффект.

Действуя на центральную нервную систему (ЦНС), морфин значительно уменьшает острые и хронические боли, снижает психомоторное возбуждение, вызывает общую релаксацию и эйфорию. Морфин уменьшает объем и частоту выдоха, снижает чувствительность дыхательного центра к углекислому газу. Миоз появляется в результате возбуждающего действия морфина, вызванного активацией мю- и каппа‑рецепторов окуломоторных нервов. Сильно суженные зрачки являются типичным проявлением передозировки морфина.

Морфин активирует рецепторы гладкой мускулатуры желудка и кишечника, повышает их тонус и уменьшает перистальтику. Таким образом, продлевается эвакуация из желудка. Это снижает секрецию желудка, желчи и поджелудочной железы. Замедленный пассаж воды вызывает реабсорбцию воды и увеличивает вязкость кала. Из-за сосудорасширяющего действия морфин уменьшает венозный отток, поэтому его применение целесообразно при лечении сердечной недостаточности и отека легких.

При увеличении спазма желчного пузыря и тонуса сфинктера Одди увеличивается давление желчи. Спазмы уретрального сфинктера могут вызывать задержку мочи.

Длительное применение вызывает привыкание, которое в основном касается угнетающего действия морфина, а не его миотического или вызывающего запор действия.

Фармакокинетика.

Абсорбция

После подкожной или внутримышечной инъекции морфин быстро всасывается в кровь. В случае циркуляторного шока абсорбция замедляется. После подкожного введения максимальный эффект достигается в течение 50‒90 минут, после внутримышечного введения – в течение 30‒60 минут, продолжительность действия – 4-5 часов.

Распределение

Большая часть активного вещества образует соединения в печени и кишечнике. Морфин с кровью распространяется в основном в почки, печень, легкие и селезенку, в меньшей концентрации – в мозг и мышцы. Морфин легко преодолевает гематоэнцефалический и плацентарный барьеры, проникает в грудное молоко (в количестве, меньше 1 % введенной дозы) и в пот. Около 35 % связывается с белками плазмы. Предполагаемый объем распределения в равновесном состоянии – 3,3±0,9 л/кг.

Выведение

Полупериод выведения морфина составляет 2 часа, у соединений – 2,4-6,7 часов. Менее 10 % морфина выводится в неизмененном виде. Большая часть морфина в виде соединений выводится с мочой, до 10 % – в виде соединений с желчью выводится с калом. Около 90 % морфина выводятся из организма в течение 24 часов, но его следы в моче сохраняются более 48 часов.

Особые группы пациентов

У пациентов пожилого возраста выведение морфина из организма происходит быстрее, у новорожденных – медленнее. Нарушения функций печени и почек также могут влиять на выведение морфина.

Клинические характеристики.

Показания

  • Купирование сильной, острой боли после тяжелых ранений, переломов костей, ожогов, операций;
  • устранение острой и хронической боли при инфаркте миокарда, а также в случае острого панкреатита;
  • уменьшение сильной, хронической боли при злокачественной опухоли и уменьшение спастических болей в результате движения камней в почках и в желчном пузыре;
  • в качестве противокашлевого средства при ранении грудной клетки и в случае кровотечения в легких, когда приступы кашля становятся опасными для жизни, также при труднокупируемом кашле при раке легких в заключительной стадии;
  • в случае диспноэ, связанного с повреждением левого желудочка сердца и отеком легких;
  • для премедикации перед анестезией.

Противопоказания

  • Повышенная чувствительность к активному веществу или к любому из компонентов препарата;
  • острое угнетение дыхания, приступы бронхиальной астмы;
  • острая интоксикация алкоголем;
  • делирий;
  • паралитический илеус или боли неясного происхождения в животе («острый живот»);
  • острая диарея, вызванная отравлением;
  • повышенное внутричерепное давление или травма головы, опухоль мозга;
  • коронарная болезнь сердца;
  • инсульт;
  • эпилептический статус;
  • общее сильное истощение;
  • лихорадка;
  • микседема;
  • недостаточность надпочечников (болезнь Аддисона);
  • феохромоцитома;
  • тяжелые заболевания печени или почек;
  • желчная колика;
  • порфирия.

Морфина гидрохлорид нельзя назначать во время терапии ингибиторами моноаминоксидазы (МАО), а также на протяжении 2 недель после прекращения их применения.

Морфина гидрохлорид нельзя назначать непосредственно после операции на желчевыводящих путях, а также в случае вызванной токсинами диареи.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Угнетающее действие морфина гидрохлорида могут усилить другие депрессанты ЦНС (алкоголь, барбитураты, нейролептические средства, бензодиазепины, антидепрессанты, антигистаминные средства), ингибиторы МАО, физостигмин, неостигмин, амфетамин. Взаимодействие вызывает угнетение ЦНС и дыхания, усиливает гипотензивный эффект.

Морфина гидрохлорид можно назначать не ранее чем через 2 недели после прекращения применения ингибиторов МАО (см. раздел «Противопоказания»).

Трициклические антидепрессанты, в основном дезипрамин, усиливают и продлевают анальгетическое действие морфина гидрохлорида.

Одновременное применение опиоидных анальгетиков усиливает седативный эффект.

При применении с цизапридом повышается концентрация морфина гидрохлорида в плазме.

Циметидин и ритонавир повышают концентрацию морфина гидрохлорида в плазме (риск токсичности).

Действие морфина гидрохлорида уменьшают опиоподобные смешанные агонисты‑антагонисты и частичные агонисты (пентазоцин, буторфанол, бупренор). Эти препараты могут усилить симптомы абстиненции у пациентов, длительно применяющих морфина гидрохлорид.

Одновременное применение морфина гидрохлорида и метоклопрамида или домперидона уменьшает воздействие морфина гидрохлорида на желудочно-кишечный тракт.

Морфина гидрохлорид уменьшает действие диуретических средств, освобождая антидиуретический гормон, также уменьшает действие слабительных средств.

Опиоиды замедляют всасывание мексилетина.

Морфина гидрохлорид увеличивает токсичность органических фосфатов.

Особенности применения

Следует соблюдать осторожность при назначении морфина гидрохлорида пациентам с бронхиальной астмой, воспалительными или обструктивными болезнями кишечника, миастенией, увеличением простаты и беременным.

Пожилым пациентам или ослабленным пациентам, с нарушениями функций почек и/или печени, гипотензией и предрасположенностью к судорогам следует применять меньшие дозы морфина гидрохлорида.

Применяя препарат пациентам с нарушениями желчевыводящей системы (также в случае панкреатита билиарного происхождения) следует соблюдать осторожность, так как морфина гидрохлорид может вызвать спазмы сфинктера Одди и ухудшить состояние.

Морфина гидрохлорид следует применять с осторожностью также пациентам с аритмией, тяжелой степенью легочного сердца, а также с коликами мочевыводящих путей.

Для лечения кашля у детей в возрасте до 1 года морфина гидрохлорид обычно не применяют.

Возможно развитие психической и физической зависимости.

Применение в период беременности или кормления грудью

Беременность. Морфина гидрохлорид проникает через плацентарный барьер, поэтому его применение непосредственно перед родами может подвергнуть риску новорожденного, вызывая угнетение дыхания. У морфинозависимых матерей рождаются дети с меньшей массой тела; в этом случае также выше смертность новорожденных. После родов у новорожденных возможны следующие симптомы абстиненции: анормальные рефлексы, повышенный мышечный тонус, судороги, диарея, усиленное потоотделение.

Морфина гидрохлорид нельзя применять для уменьшения родовых болей.

Кормление грудью. Препарат выделяется в грудное молоко (менее 1 % введенной дозы), поэтому его нельзя назначать женщинам, кормящим детей грудью. В случае необходимости лечения следует прекратить кормление грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Морфина гидрохлорид может неблагоприятно воздействовать на внимание и координацию движений, поэтому во время терапии нельзя управлять транспортными средствами и выполнять работу, связанную с риском и для выполнения которой необходима сноровка и быстрая реакция. Применение алкоголя усиливает влияние морфина гидрохлорида на ЦНС.

Способ применения и дозы

Применяют внутривенно, внутримышечно или подкожно.

Примечание: при отеке вводят только внутримышечно.

При медленном внутривенном введении применяют ¼-½ соответствующей внутримышечной дозы. Для разведения применяют растворы 0,9 % натрия хлорида или 5 % глюкозы.

Взрослые

При острой боли подкожно или внутримышечно обычно вводят 10 мг морфина гидрохлорида. При необходимости инъекцию можно повторить каждые 4‒6 часов.

Для купирования послеоперационной боли подкожно или внутримышечно вводят 10 мг морфина гидрохлорида каждые 2‒4 часа (по необходимости).

При хронических болях подкожно или внутримышечно вводят 5‒20 мг каждые 4 часа.

При инфаркте миокарда медленно (2 мг/мин) внутривенно вводят 10 мг морфина гидрохлорида, при необходимости далее применяют 5‒10 мг.

Для премедикации ‒ подкожно или внутримышечно: вводят до 10 мг морфина гидрохлорида за 60‑90 минут до операции.

Максимальная разовая доза морфина гидрохлорида для взрослых составляет 20 мг, максимальная суточная доза – 50 мг.

Пожилые пациенты и ослабленные пациенты

Пожилым и ослабленным пациентам при инфаркте миокарда вводят ½ дозы.

Нарушения деятельности печени и/или почек

В случае нарушения функции почек (гломерулярная фильтрация <10 мл/мин) дозу необходимо уменьшить до ½.

При нарушении функции печени интервалы между дозами должны быть в 1,5‒2 раза больше. При диализе дозу подбирать не следует.

Дети.

Начальные дозы детям при острых болях:

  • в возрасте до 1 месяца доза составляет 0,15 мг/кг массы тела;
  • в возрасте от 1 до 12 месяцев – до 0,2 мг/кг массы тела;
  • в возрасте от 1 до 12 лет – до 0,2 мг/кг массы тела.

В дальнейшем дозы корректируются в зависимости от ответной реакции пациента.

Для купирования послеоперационной боли у детей:

  • в возрасте до 1 месяца доза составляет 0,15 мг/кг массы тела;
  • в возрасте от 1 до 12 месяцев – до 0,2 мг/кг массы тела;
  • в возрасте от 1 до 12 лет – до 0,2 мг/кг массы тела.

Дозы корректируются в зависимости от ответной реакции пациента.

Для премедикации ‒ внутримышечно 0,15 мг/кг массы тела.

Передозировка

Чувствительность к морфина гидрохлориду индивидуальна. Чувствительность повышена у детей в возрасте до 2-х лет (угнетение дыхания и возбуждение) и у пожилых пациентов (угнетение дыхания). Она может быть понижена у пациентов, которые регулярно применяют препараты морфина или наркотики.

Симптомы.

Симптомами небольшой интоксикации являются эйфория, сонливость, миоз и замедление деятельности кишечника.

Тяжелое отравление характеризуется существенным уменьшением частоты дыхания, сильно суженными зрачками и комой. Результатом угнетения дыхания является цианоз с последующей гипоксией тканей, повреждением капилляров и шоком.

Другими симптомами интоксикации являются понижение температуры тела, вялость мышц, блокада дыхательных путей из-за расслабления языка.

В случае симптомов интоксикации необходимо отличить симптомы, вызванные высвобождением гистамина, характеризующиеся гипотензией, тахикардией и эритемой.

Лечение.

Лечение гипотензии, гипотермии и угнетения дыхания симптоматическое. Наиболее важно обеспечить проходимость дыхательных путей и достаточную вентиляцию. При гипотензии назначают изотонический раствор натрия хлорида или другие заменители плазмы. При неудовлетворительном эффекте дополнительно можно ввести дофамин в дозе 5‒15 мкг/кг/мин.

Специфическим антидотом морфина является налоксон, который быстро уменьшает симптомы интоксикации. Его вводят внутривенно в дозе 0,4‑2 мг, дозу повторяют с интервалом 2‑3 минуты до пробуждения пациента и стабилизации дыхания и кашлевого рефлекса. В случае интоксикации морфином методы выведения препарата (перитонеальный диализ, гемодиализ, гемоперфузию) не применяют.

Побочные реакции

При применении рекомендуемых доз побочные действия наблюдались у почти 7 % пациентов. Наиболее часто наблюдаемые побочные действия – тошнота, рвота (в основном, в начале применения), запор (3‑4 %).

Побочные реакции представлены ниже в соответствии с классификацией систем органов, а также по частоте возникновения (MedDRA): очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), редко (≥1/10 000 до <1/1000), очень редко (<1/10 000), с неизвестной частотой (нельзя определить по имеющимся данным).

Со стороны психики: часто ‒ сонливость и растерянность; с неизвестной частотой ‒ галлюцинации, дисфория, беспокойство, изменчивость настроения, уменьшение полового влечения или потенции.

Со стороны нервной системы: с неизвестной частотой ‒ головная боль, головокружение.

Со стороны органов зрения: с неизвестной частотой ‒ миоз, двоение в глазах.

Нарушения функции сердца: с неизвестной частотой – брадикардия, тахикардия, трепетание сердца.

Со стороны сосудистой системы: нечасто ‒ гипотензия; с неизвестной частотой ‒ покраснение лица, постуральная гипотензия.

Нарушения дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: с неизвестной частотой ‒ угнетение дыхания, бронхоконстрикция. Большие дозы могут вызвать выраженное угнетение дыхания. У пациентов с астмой морфина гидрохлорид может вызвать бронхоспазм.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто ‒ ощущение сухости во рту, тошнота, рвота, запор.

Нарушения печени и/или желчевыводящей системы:  с неизвестной частотой ‒ спазмы желчевыводящих путей.

Со стороны кожи и подкожной ткани: редко ‒ анафилактический шок; с неизвестной частотой – кожный зуд, высыпания, крапивница, контактный дерматит.

Нарушения скелетно-мышечной и соединительной ткани: нечасто ‒ мышечная ригидность (особенно при применении больших доз); с неизвестной частотой ‒ судороги (особенно у детей).

Со стороны почек и мочевыводящих путей: с неизвестной частотой ‒ нарушение мочеиспускания, спазм мочевыводящих путей.

Общие нарушения и реакции в месте введения: с неизвестной частотой – усиленное потоотделение, гипотермия.

Срок годности

3 года.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 25 °С.

Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Соли морфина выпадают в осадок в щелочной среде.

Морфина гидрохлорид несовместим с аминофиллином, гепарином, тиопенталом, пентобарбиталом, фенобарбиталом и метараминолом, поэтому их нельзя смешивать в одном шприце (применять в смеси).

Упаковка

По 1 мл в ампуле из бесцветного стекла I гидролитического класса с линией или точкой разлома и двумя маркировочными кольцами.

По 5 ампул в контурной ячейковой упаковке (поддоне) из поливинилхлоридной пленки, закрытой фольгой.

По 1, 2 или 20 контурных ячейковых упаковок (поддонов) в пачке из картона.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель

Производитель, ответственный за выпуск серии:

АО «Калцекс».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Заявитель.

АО «Калцекс».

Местонахождение заявителя.

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Дозировка Морфин Калцекс раствор д/ин., 10 мг/мл по 1 мл в амп. №10 (5х2)
Производитель ХБМ Фарма с.р.о./Гриндекс, АО для "Калцекс, АО", Словакия/Латвия
МНН Morphine
Фарм. группа Анальгетики. Опіоїди. Алкалоїди опію.
Регистрация № UA/15322/01/01 от 28.07.2016. Приказ № 787 от 28.07.2016
Код АТХ

Найдено 1 аптека

Бердичев, ул.Ленина 10
  (04143) 2-01-XX
Морфин калцекс раствор д/ин., 10 мг/мл по 1 мл в амп. №5
АТ "Кальцекс "
29135
Найдено 1 аптека Все аптеки
Top