Новинки

Молочница? Начни лечение вовремя и выздоровей скорее! Подробней
Беспокоит ГЕМОРРОЙ? Подробней
Псило-бальзам Оказание первой помощи при укусах насекомых Подробней
Срочное предупреждение беременности после полового акта Подробней
Скрыть рекламу

Невивир инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Невивир - инструкция по применению

Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: nevirapine;

1 таблетка містить невірапіну 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гранульована, натрію кроскармелоза, крохмаль, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), повідон, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору круглі, двоопуклі таблетки без покриття, гладкі з обох боків.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби прямої дії. Нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Невірапін. Код АТХ J05A G01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Невірапін – ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази (ННІЗТ) ВІЛ-1. Невірапін зв'язується безпосередньо зі зворотною транскриптазою і блокує РНК-залежну та ДНК-залежну активність ДНК-полімерази, спричиняючи руйнування каталітичної ділянки ферменту. Дія невірапіну не конкурує ні з матричними, ні з нуклеозидними трифосфатами. Невірапін не є інгібітором зворотної транскриптази ВІЛ-2 чи еукаріотної ДНК-полімерази (таких як ДНК-полімерази людини типу a, b, g і d).

У клінічних дослідженнях НЕВІВІР асоціювався з підвищенням рівня холестерину ЛПВЩ та загальним покращанням співвідношення рівня загального холестерину до холестерину ЛПВЩ, вважається, що у загальній популяції це асоціюється з меншим ризиком серцево-судинних явищ. Однак у разі відсутності спеціальних досліджень з НЕВІВІРОМ щодо зміни ризику серцево-судинних явищ у ВІЛ-інфікованих пацієнтів клінічний вплив цих спостережень залишається невідомим. Вибір протиретровірусних препаратів має керуватися у першу чергу їхньою противірусною ефективністю.

Противірусна активність невірапіну in vitro була виміряна в різних лініях клітин, включаючи мононуклеарні клітини периферичної крові, макрофаги, похідні моноцитів та лімфобластоїдні клітинні лінії. У нещодавніх дослідженнях із використанням лімфоцитів крові спинного мозку людини та 293 клітин нирки людського ембріона EC50 значення (концентрація 50 % пригнічення) мали діапазон 14-302 нМ відносно лабораторних та клінічних ізолятів ВІЛ-1.

Невірапін пригнічував противірусну активність in vitro проти ізолятів групи M ВІЛ-1 з монофілетичних груп A, B, C, D, F, G та H та циркулюючих рекомбінантних форм (CRF), CRF01_AE, CRF02_AG та CRF12_BF (середнє EC50 значення 63 нM). Невірапін не мав противірусної активності in vitro проти ізолятів з групи O ВІЛ-1 та ВІЛ-2.

Невірапін у комбінації з ефавіренцом чинив сильну антагоністичну проти ВІЛ-1 дію in vitro та доповнював антагоністичну дію ритонавіру, інгібітора протеази або енфувіртиду, інгібітора фузії. Невірапін мав додаткову синергічну проти ВІЛ-1 активність у комбінації з інгібіторами протеази: ампренавіром, атазанавіром, індинавіром, лопінавіром, нелфінавіром, саквінавіром і типранавіром та NRTI (нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази): абакавіром, диданозином, емтрицитабіном, ламівудином, ставудином, тенофовіром та зидовудином. Проти ВІЛ-1 активності невірапіну протидіяв анти-HBV (вірус гепатиту В) препарат адефовір та анти-HCV (вірус гепатиту С) препарат рибавірин in vitro.

При виборі нових протиретровірусних препаратів, які будуть призначати у комбінації з невірапіном, слід враховувати вірогідність перехресної резистентності. При припиненні курсу лікування протиретровірусними препаратами, до якого входить невірапін, слід брати до уваги довгу тривалість напівжиття невірапіну; при одночасному припиненні прийому протиретровірусних препаратів, тривалість на півжиття яких коротша за невірапін, низькі концентрації невірапіну у плазмі крові можуть утримуватися протягом тижня або більше і як наслідок – може розвинутися резистентність.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика у дорослих. Невірапін легко всмоктується (> 90 %) після перорального прийому у здорових людей і дорослих, інфікованих ВІЛ-1. Абсолютна біодоступність у здорових дорослих після прийому разової дози становила 93 % (середнє значення) для таблетки 50 мг. Пікова концентрація невірапіну у плазмі крові 2 мкг/мл (7,5 мкМ) досягається за 4 години після прийому разової дози 200 мг. Після багаторазового прийому пікова концентрація невіра піну в межах дози від 200 до 400 мг/добу збільшується лінійно. Постійна концентрація невірапіну – 4,5 мкг/мл (17 мкМ) – досягається при 400 мг/добу.

Ні їжа, ні антацидні засоби чи лікарські препарати на основі лужного буфера (наприклад, диданозину) на всмоктування невірапіну не впливають.

Невірапін легко проникає крізь плаценту та виявляється у грудне молоко. Невірапін приблизно на 60 % зв'язується з білками плазми крові в діапазоні плазмової концентрації від 1 до 10 мкг/мл. Концентрація невірапіну у спинномозковій рідині людини становила 45 % від його концентрації у плазмі крові. Це відношення приблизно дорівнює частці, що не зв'язується з білками плазми крові.

Невірапін біотрансформується через окислювальний метаболізм з участю цитохрому P450 до кількох гідроксильних метаболітів. Дослідження іn vitro мікросом печінки людини дають підстави припускати, що окислювальний метаболізм невірапіну опосередковується безпосередньо ізоферментами цитохрому P450 з ряду CYP3A, хоча інші ізоферменти можуть відігравати вторинну роль. Препарат виводиться переважно із сечею (81,3 %), а незначна частина – з фекаліями (10,1 %). Понад 80 % препарату в сечі становлять глюкоронідні сполуки гідроксильних метаболітів. Лише <3 % загальної дози виводиться у незмінному стані.

Невірапін є індуктором метаболічних ферментів цитохрому P450 печінки. У міру продовження лікування при дозі 200-400 мг/добу протягом 2-4 тижнів фармакокінетика характеризується приблизно 1,5-2-разовим збільшенням видимого кліренсу невірапіну порівняно з одноразовим прийомом. Аутоіндукція також призводить до відповідного скорочення періоду напівжиття невірапіну у плазмі крові від приблизно 45 годин при разовій дозі до приблизно 25-30 годин після багаторазових доз 200-400 мг/добу.

У межах багатонаціонального дослідження 2NN було проведено фармакокінетичне субдослідження популяції з 1077 пацієнтів, яке включало 391 жінку. Пацієнти жінки показали на 13,8 % менший кліренс невірапіну, ніж чоловіки. Ця різниця не вважалась клінічно важливою.

Оскільки ні маса тіла, ні індекс маси тіла (BMI) не мали впливу на кліренс невірапіну, вплив статі не можна пояснити розміром тіла.

Фармакокінетика невірапіну у ВІЛ-1-інфікованих дорослих не змінюється залежно від віку (у межах 18-68 років) або раси.

Ниркова дисфункція. Ниркова недостатність (незначна, помірна і тяжка) не призводить до будь-яких достовірних змін у фармакокінетиці НЕВІВІРУ. Однак в осіб із термінальною стадією ниркової недостатності, що вимагає діалізу, протягом тижневого періоду експозиції спостерігалося скорочення площі під фармакокінетичною кривою (далі – AUC) НЕВІВІРУ на 43,5 %. Так само мало місце накопичення у плазмі крові метаболітів гідроксиневіра піну. Отже, для компенсації ефекту діалізу на кліренс НЕВІВІРУ можна було б підсилити терапію НЕВІВІРОМ додатковою його дозою 200 мг після кожного сеансу діалізу. В інших випадках пацієнти з кліренсом креатиніну 20 мл/хв не потребують корекції дози НЕВІВІРУ.

Порушення функції печінки: не змінюється фармакокінетична диспозиція багатократного дозування невіра піну та п’яти окислених метаболітів. Пацієнтів із порушенням функції печінки слід ретельно перевіряти на наявність токсичності, спричиненої препаратом.

Пацієнти з погіршенням функції печінки та асцитом можуть мати ризик накопичення невірапіну в системному кровообігу.

Оскільки невірапін індукує власний метаболізм при багатократному дозуванні, то це дослідження однократної дози може не відображати вплив порушення функції печінки на фармакокінетику багатократного дозування (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетика у дітей.

При прийомі 4/7 мг/кг та 150 мг/м2 невірапіну відзначається добра переносимість та ефективність у лікуванні дітей, які ніколи не приймали протиретровірусні препарати. Обидва режими дозування ефективні щодо зменшення вірусного навантаження.

Фармакокінетичні дані у 33 пацієнтів (віковий діапазон 0,77-13,7 року) у групі інтенсивного взяття зразків продемонстрували, що після перорального прийому кліренс невірапіну збільшувався зі зростанням віку таким чином, що відповідає збільшенню площі поверхні тіла. Дозування невірапіну 150 мг/м2 BID (після двотижневого застосування при 150 мг/м2 QD) спричинило геометрично середні чи середні найменші концентрації невірапіну 4-6 мкг/мл (дані у дорослих). Крім того, найменші концентрації невірапіну, які спостерігалися, були аналогічними для двох методів.

Об’єднаний аналіз п’яти протоколів групи педіатричних клінічних досліджень зі СНІДу (PACTG), в яких порівнювали 245, 356, 366, 377 та 403 пацієнтів, дозволив провести оцінку дітей віком до 3 місяців (n=17), залучених до цих досліджень PACTG.

Концентрація невірапіну у плазмі крові була в діапазоні, який спостерігався у дорослих, а також в іншої дитячої популяції, але відрізнялась більшою мірою серед дітей, особливо віком 2 місяці.

Клінічні характеристики.

Показання

Лікування ВІЛ-1-інфікованих (у комбінації з іншими протиретровірусними засобами).

Для профілактики передачі ВІЛ-1 від матері до дитини у вагітних жінок, які не приймають протиретровірусної терапії під час пологів, а також у вигляді одноразової пероральної дози для дитини після народження.

Протипоказання

НЕВІВІР протипоказаний пацієнтам із клінічно достовірною гіперчутливістю до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин цього препарату.

НЕВІВІР не слід призначати пацієнтам із тяжкою дисфункцією печінки (за класифікацією Чайлда-П’ю клас C) або тим, хто пройшов попереднє лікування з метою стабілізації рівня АСТ або АЛТ, більшого у 5 разів від верхньої межі норми (далі – ВМН), до стабільного рівня, коли АСТ /АЛТ були нижчі 5х ВМН від верхньої межі норми.

НЕВІВІР не слід повторно призначати пацієнтам, яким раніше довелося припинити прийом цих ліків через тяжку форму висипань, а також через висипання, яке супроводжувалося симптомами, що свідчать про генералізацію процесу або гіпер- чутливість через клінічні прояви гепатиту, що спричинив невірапін.

НЕВІВІР не слід повторно призначати пацієнтам, у яких раніше рівні АСТ або АЛТ перевищували верхню межу норми у 5 разів під час терапії невірапіном, а також тим, у кого раніше через повторне призначення невірапіну виникли відхилення у функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

У випадку рідкісних спадкових станів, через які можлива непереносимість допоміжної речовини препарату (див. розділ «Особливості застосування»), препарат протипоказаний.

Рослинні препарати, що містять звіробій (hypericum perforatum), не слід застосовувати під час прийому НЕВІВІРУ через ризик зниження концентрації у плазмі крові та зменшення клінічних ефектів невірапіну (також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Доведено, що НЕВІВІР є індуктором метаболічних ферментів цитохрому печінки P450 (CYP3A, CYP2B) і може спричиняти зниження плазмової концентрації інших супутньо призначених ліків, які значною мірою метаболізуються CYP3A чи CYP2B (див. підрозділ «Фармакокінетика»). Отже, може виникнути потреба в корекції дози.

На абсорбцію невірапіну не впливає прийом їжі, антациди чи лікарські препарати, створені за допомогою алкалінового буферного препарату.

Більша частина інформації про взаємодію зазначена у відсотковій зміні (геометрично середня) з інтервалом 95 % прогнозування (95 % PI).

Препарати за терапевтичною сферою
Взаємодія
Рекомендації стосовно супутнього прийому
 
ПРОТИІНФЕКЦІЙНІ ПРЕПАРАТИ
 
Антиретровірусні препарати
 
NRTI (Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази)
 
Диданозин 100-150 мг BID (двічі на добу) (NVP 200 мг QD (через день) x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Диданозин AUC
Диданозин Cmax Диданозин Cmin §
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з диданозином 
 
Ламівудин 150 мг BID (NVP 200мг BID)
Жодних змін кліренсу та об’єму розподілу ламівудину, що вказує на відсутність індукційного ефекту невірапіну на кліренс ламівудину
Коригувати дозу непотрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з ламівудином
 
Ставудин: 30/40 мг BID, (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Ставудин AUC Ставудин Cmax  Ставудин Cmin § Невірапін: порівняно з історичним контролем виявляється, що рівні не змінені
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ зі ставудином 
 
Тенофовір (NVP 200 мг QD)
Рівні тенофовіру залишаються незмінними. Тенофовір не має впливу на рівні NVP
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з тенофовіром
 
Залцитабін 0,125-0,25 мг TID (три рази на день) (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Залцитабін AUC Залцитабін Cmax Залцитабін Cmin §
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ із залцитабіном 
 
Зидовудин 100-200 мг TID (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Зидовудин AUC ¯24 (¯69 to ­83) Зидовудин Cmax ¯26 (¯84 to ­254) Об’єднані дані вказують на те, що зидовудин не мав впливу на фармакокінетику невірапіну
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ із зидовудином
 
NNRTI (Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази)
 
Ефавіренц 600 мг QD (NVP 200 мг QD x 14 днів; 400 мг QD x 14 днів)
Ефавіренц AUC ¯28 (¯34 to ¯14)a Ефавіренц Cmax ¯12 (¯23 to ­1) a Ефавіренц Cmin ¯32 (¯35 to ¯19) a
Такий супутній прийом не рекомендується, оскільки паралельний прийом ефавіренцу та НЕВІВІРУ міг би призвести до підвищеного ризику появи побічних ефектів (також див. розділ «Особливості застосування»). Більш того, такий супутній прийом не покращує ефективність самого NNRTI. НЕВІВІР у комбінації з ефавіренцом чинить сильну антагоністичну дію проти ВІЛ-1 in vitro (також див. розділ «Фармакологічні властивості») 
 
PI (інгібітор протеази)
 
Атазанавір/ритонавір 300/100 мг QD 400/100 мг QD (NVP 200 мг BID)
Атазанавір 300/100мг: Атазанавір AUC ¯42 (¯52 - ¯29)a Атазанавір Cmax ¯28 (¯40 - ¯ 14) a Атазанавір Cmin ¯72 (¯80 - ¯60) a Атазанавір 400/100мг Атазанавір AUC ¯19 (¯35 - ­2) ) a Атазанавір Cmax « Атазанавір Cmin ¯59 (¯73 - ¯40) a (у порівнянні з 300/100мг без NVP) Невірапін AUC ­25 (­17 - ­34) a Невірапін Cmax ­17 (­9 - 25) a Невірапін Cmin ­32 (­22 - 43) a
При супутньому прийомі з НЕВІВІРОМ атазанавір слід застосовувати по 400 мг, з супутнім прийомом низької дози ритонавіру 100 мг
 
Дарунавір/ритонавір 400/100 мг bid (NVP 200 мг bid)
Дарунавір AUC « Дарунавір Cmin « Невірапін AUC ­27 Невірапін Cmin ­47
Дарунавір/ритонавір збільшує концентрації невірапіну у плазмі крові в результаті пригнічення CYP3A4. Оскільки ця різниця не вважається клінічно важливою, комбінацію дарунавіру з 100 мг ритонавіру та НЕВІВІРОМ можна застосовувати без коригування дози 
 
Фосампренавір 1400 мг BID (NVP 200 мг BID)
Ампренавір AUC ¯33 (¯45 - ¯20) a Ампренавір Cmax ¯25 (¯37 - ¯11) a Ампренавір Cmin ¯35 (¯51 - ¯15) a Невірапін AUC : ­29 (­19 - ­40) a Невірапін Cmax : ­25 (­14 - ­37) a Невірапін Cmin : ­34 (­21 - ­49) a
НЕВІВІР не слід вводити супутньо з фосампренавіром, якщо паралельно не застосовувати ритонавір (також див. розділ «Особливості застосування») 
 
Фосампренавір / ритонавір 700/100 мг BID (NVP 200 мг BID)
Ампренавір AUC: не сильно вплинув Ампренавір Cmax не сильно вплинув Ампренавір Cmin ¯19 (¯32 - ¯5) a Невірапін AUC ­14 (­5 - 24) a Невірапін Cmax ­13 (­3 - 24) a Невірапін Cmin ­22 (­10 - ­35) a
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з 700/100 мг фосампренавіром/ритонавіром BID
 
Індинавір 800 мг через кожні 8 годин. (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Індинавір AUC ¯31 (¯64 - ­30) Індинавір Cmax ¯15 (¯53 - ­55) Індинавір Cmin ¯44 (¯77 - ­39) Не було виявлено жодної клінічно важливої зміни за рівнями невірапіну у плазмі крові
Не було зроблено певних клінічних висновків щодо потенційного впливу супутнього прийому НЕВІВІРУ та індинавіру. Слід вирішити питання про збільшення дози індинавіру до 1000 мг через кожні 8 годин, якщо індинавір вводити з НЕВІВІРОМ 200 мг BID; однак на цей момент немає даних для того, щоб встановити: буде короткострокова чи довгострокова противірусна активність індинавіру 1000 мг через кожні 8 годин разом із НЕВІВІРОМ 200 мг BID відрізнятись від індинавіру 800 мг через кожні 8 годин разом із НЕВІВІРОМ 200 мг BID. На даний момент індинавір, як правило, слід застосовувати супутньо з RTV. Існують обмежені клінічні дані про взаємодію НЕВІВІРУ з індинавіром/ритонавіром
 
Лопінавір/ритонавір 400/100 мг BID (NVP 200 мг BID)
У ВІЛ-позитивних дорослих: Лопінавір AUC ¯27 Лопінавір Cmax ¯19 Лопінавір Cmin ¯46
Хоча клінічне значення цього спостереження повністю не встановлено, рекомендується збільшення дози лопінавіру/ритонавіру до 533/133 мг (4 капсули) двічі на добу під час прийому їжі у комбінації з НЕВІВІРОМ
 
Лопінавір/ритонавір 300/75 мг/м2 BID (NVP 7 мг/кг чи 4мг/кг QD x 2 тижні; BID x 1 тиждень)
Пацієнти діти: Результати з фармакокінетичного дослідження відповідали спостереженням у дорослих: Лопінавір AUC ¯22 (¯44 - ­9)a Лопінавір Cmax ¯14 (¯36 - ­16)a Лопінавір Cmin ¯55 (¯75 - ¯18)a
Щодо дітей, то слід вирішити питання про збільшення дози лопінавіру/ритонавіру до 300/75 мг/мдвічі на добу під час прийому їжі при супутньому прийомі НЕВІВІРУ, особливо для пацієнтів, у яких підозрюють знижену чутливість до лопінавіру/ритонавіру
 
Нелфінавір 750 мг TID (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Нелфінавір: жодних клінічно важливих змін за фармакокінетичними параметрами після додавання невірапіну Загальна експозиція до нелфінавіру плюс метаболіт AG1402e: AUC ¯20 (¯72-­128) Cmax ¯12 (¯61-­100) Cmin ¯35 in (¯90-­316) Невірапін: порівняно з історичним контролем виявилось, що рівні не змінені
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з нелфінавіром 
 
Ритонавір 600 мг BID (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Супутній прийом не призводить до клінічно важливої зміни за рівнями ритонавіру чи невірапіну у плазмі крові Ритонавір AUC« Ритонавір Cmax « Ритонавір Cmin «
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з ритонавіром
 
Саквінавір 600 мг TID (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 21 день)
Саквінавір AUC ¯38 (¯47 - ¯11) a Саквінавір Cmax ¯32 (¯44 - ¯6) a Саквінавір Cmin §
НЕВІВІР не слід застосовувати супутньо з саквінавіром, якщо паралельно не вводити ритонавір (також див. розділ «Особливості застосування»)
 
Саквінавір/ ритонавір
Доступні обмежені дані про супутній прийом саквінавіру, м’яких гелевих капсул, з ритонавіром, що не вказує на будь-яку клінічно значущу взаємодію між саквінавіром разом з ритонавіром та невірапіном
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з саквінавіром, який слід приймати паралельно з ритонавіром 
 
Типранавір / ритонавір 500/200 мг BID (NVP 200 мг BID)
Не проводилося спеціального дослідження лікарської взаємодії. Обмежені дані, отримані з Фази IIa дослідження з участю ВІЛ-інфікованих пацієнтів, показали клінічно незначуще зниження на 20 % TPV Cmin Не очікується значущої взаємодії між невірапіном та типранавіром при супутньому прийомі з низькою дозою ритонавіру
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з ритонавіром 
 
Вхідні інгібітори
 
Енфувіртид
Не очікується клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між енфувіртидом та супутнім прийомом лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою ферментів CYP450
Не очікується взаємодії завдяки метаболічному шляху енфувіртиду. Тому коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з енфувіртидом
 
Маравірок 300 мг однократна доза (Невірапін 200 мг BID)
Маравірок AUC « Маравірок Cmax ­ порівняно з історичним контролем Концентрації невірапіну не вимірювали, не очікується жодного ефекту
Порівняння з експозиціями в історичному контролі вказує на те, що маравірок 300 мг двічі на добу та НЕВІВІР можна приймати супутньо без коригування дози 
 
Інгібітори інтегрази
 
Ралтегравір
Немає жодних клінічних даних
Не очікується взаємодії завдяки метаболічному шляху ралтегравіру. Тому коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з ралтегравіром 
 
Антибіотики
 
Кларитроміцин 500 мг BID (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Кларитроміцин AUC ¯31 (¯57 - ­9) Кларитроміцин Cmin¯56 (¯92 - ­126) Метаболіт 14-OH Кларитроміцин AUC 42 (¯41 - ­242) Метаболіт 14-OH Кларитроміцин Cmax47 (¯39 - ­255) Невірапін AUC ­26 Невірапін Cmax ­24 Невірапін Cmin ­28 у порівнянні з історичним контролем
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з кларитроміцином. До того ж, рекомендується ретельний моніторинг відхилень з боку функції печінки. Слід прийняти рішення щодо альтернативної терапії щодо кларитроміцину при лікуванні пацієнта з процесом, спричимненим мікобактерією avium комплекс, або avium-інтрацелюлярною бактерією, оскільки в цьому випадку активний метаболіт не є ефективним
 
Рифабутин 150 чи 300 мг QD (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Рифабутин AUC ­17 (¯53 - ­191) Рифабутин Cmax ­28 (¯44 - ­195) Метаболіт 25-O-дезацетилрифабутин AUC ­24% (¯83 - ­787)
Метаболіт 25-O-дезацетилрифабутин Cmax ­29% (¯67 - ­400)
Було повідомлено про клінічно незначуще збільшення кліренсу невірапіну (на 9 %) порівняно з історичними фармакокінетичними даними 
Коригувати дозу не потрібно при супутньому прийомі НЕВІВІРУ з рифабутином. Через високу суб’єктивну варіабельність у деяких пацієнтів може бути значне підвищення експозиції до рифабутину та підвищений ризик токсичності через рифабутин. Тому слід з обережністю застосовувати супутній прийом
 
Рифампіцин 600 мг QD (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів) 
Рифампіцин Cmax та AUC: жодної значної зміни Невірапін AUC ¯58 Невірапін Cmax ¯50 Невірапін Cmin ¯68 порівняно з історичними даними
НЕВІВІР та рифампіцин не слід приймати у комбінації. Існують обмежені клінічні дані про коригування дози НЕВІВІРУ при супутньому прийомі з рифампіцином (також див. розділ «Особливості застосування»). Лікарі, яким необхідно лікувати пацієнтів, супутньо інфікованих туберкульозом та які проходять терапію, що містить НЕВІВІР, можуть прийняти рішення про застосування рифабутину замість НЕВІВІРУ
 
Протигрибкові препарати
 
Флюконазол 200 мг QD (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Флюконазол AUC « Флюконазол Cmax « Флюконазол Cmin « Експозиція невірапіну: ­100 % порівняно з історичними даними, коли вводили тільки невірапін 
Через ризик підвищення експозиції до НЕВІВІРУ слід бути обережним при супутньому прийомі лікарських засобів та слід ретельно перевіряти пацієнтів
 
Ітраконазол 200 мг QD (NVP 200 мг QD)
Ітраконазол AUC ¯61 Ітраконазол Cmax ¯38 Ітраконазол Cmin ¯87 Не було клінічно значущих змін за фармакокінетичними параметрами після додавання невірапіну
Слід вирішити питання про коригування дози ітраконазолу при супутньому прийомі цих двох препаратів
 
Кетоконазол 400 мг QD (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
Кетоконазол AUC ¯72 (¯95 - ­101) Кетоконазол Cmax¯44 (¯86 - ­158) Рівні невірапіну у плазмі крові: 15-28 % порівняно з історичним контролем
Кетоконазол та НЕВІВІР не можна приймати паралельно (також див. розділ «Особливості застосування») 
 
Антациди
 
Циметидин
Невірапін Cmin ­ 7
Обмежені дані вказують на те, що не потрібно коригувати дозу при супутньому прийомі циметидину та НЕВІВІРУ 
Антитромботичні препарати
Варфарин
Взаємодія між невірапіном та антитромботичним препаратом варфарином є складною, з потенціалом як до подовження, так і до зменшення часу коагуляції при супутньому прийомі
Сумарний ефект взаємодії може змінюватися протягом перших тижнів супутнього прийому або після припинення прийому НЕВІВІРУ, тому необхідно ретельно контролювати рівні антикоагуляції
Контрацептивні засоби
Депо-медроксипрогестерону ацетат (DMPA) 150 мг кожні 3 місяці (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
DMPA AUC « DMPA Cmax « DMPA Cmin « Невірапін AUC ­20 Невірапін Cmax ­20
Немає необхідності у коригуванні дози при супутньому прийомі DMPA та НЕВІВІРУ. Супутній прийом НЕВІВІРУ не вплинув на ефекти DMPA щодо пригнічення овуляції
Етинілу естрадіол (EE) 0,035 мг та
EE AUC ¯20 (¯57 - ­52) EE Cmax « EE Cmin §
Пероральні гормональні контрацептиви не слід застосовувати як єдиний метод контрацепції жінкам, які приймають НЕВІВІР (також див. розділ «Особливості застосування»). Не були встановлені відповідні дози для гормональних контрацептивів (пероральних або інших форм застосування), крім DMPA, у комбінації з НЕВІВІРОМ стосовно безпечності та ефективності
Норетиндрон (NET) 1,0 мг (однократна доза) (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID x 14 днів)
NET AUC ¯19 (¯50 - 30) NET Cmax ¯16 (¯49 - 37) NET Cmin §
Препарати замісної терапії при наркотичній залежності
Метадон індивідуального дозування (NVP 200 мг QD x 14 днів; 200 мг BID ≥ 7 днів)
Метадон AUC ¯65 (¯82 - ¯32) Метадон Cmax ¯50 (¯67 - ¯25)
Повідомлялося про синдром відміни у пацієнтів, які супутньо приймали НЕВІВІР та метадон. Пацієнтам на підтримуючій терапії метадоном, які розпочинають прийом НЕВІВІРУ, необхідно проводити контроль на предмет появи синдрому відміни, та слід відповідним чином провести коригування дози метадону
Рослинні препарати
Звіробій
Рівні невірапіну в сироватці крові можуть бути знижені завдяки супутньому прийому рослинного препарату «звіробій» (Hypericum perforatum) Це відбувається через стимулювання звіробоєм ферментів метаболізму препарату та/або транспортних білків
Рослинні препарати, що містять звіробій, не комбінують з НЕВІВІРОМ. Якщо пацієнт вже приймає звіробій, то слід перевірити рівні невірапіну та можливого вірусу і припинити прийом звіробою. Рівні невіра піну можуть збільшитися після припинення прийому звіробою. Може виникнути потреба у коригуванні дози НЕВІВІРУ. Ефект стимулювання може тривати ще щонайменше 2 тижні після припинення лікування звіробоєм (також див. розділ «Протипоказання»)

§ = Cmin нижче рівня визначення

↑ = Збільшення, ↓ = Зменшення, « = Жодного ефекту

дані представлені як геометрично середні з інтервалом 90 % прогнозування (90 % PI).

Інша інформація: утворення невірапінгідроксильних метаболітів не порушується через присутність дапсону, рифабутину, рифампіну і триметоприму/сульфаметоксазолу. Кетоконазол та еритроміцин достовірно інгібують утворення невірапінгідроксильних метаболітів.

Невірапін може зменшувати концентрації метадону в плазмі крові, підсилюючи його метаболізм печінкою. При наявності невіра піну показники стабільної концентрації метадону в крові знижувалися на 42 % у точці Cmax і на 60 % щодо тривалості дії метадону (AUC). Повідомлялося, що у пацієнтів, які одночасно отримували НЕВІВІР і метадон, може розвинутися синдром наркотичної абстиненції. Пацієнтів, які розпочинають лікування невірапіном, приймаючи метадон, треба наглядати з приводу ознак абстиненції і відповідно коригувати дозу метадону.

Особливості застосування

Якщо НЕВІВІР призначатися як монотерапію, до нього розвивається швидка і стійка резистентність. Тому НЕВІВІР слід завжди призначати у комбінації принаймні з двома додатковими протиретровірусними засобами.

Перші 18 тижнів терапії невірапіном є критичним періодом, протягом якого необхідно забезпечити пильний контроль стану пацієнтів, щоб виявити потенційно можливі тяжкі або загрозливі для життя шкірні реакції (включаючи випадки синдрому Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз) або серйозну форму гепатиту чи печінкової недостатності. Найбільший ризик виникнення відхилень з боку печінки і шкірних реакцій існує у перші 6 тижнів терапії. Проте після закінчення цього періоду ризик розвитку печінкових ускладнень ще існує, і стан пацієнта слід продовжувати контролювати через короткі проміжки часу.

Жінки зі збільшеною кількістю CD4 на початку лікування мають підвищений ризик розвитку печінкових побічних реакцій.

Ґрунтуючись на серйозних і загрозливих для життя випадках гепатотоксичності, що спостерігалися у контрольованих і неконтрольованих випробуваннях, НЕВІВІР не слід призначати жінкам, у яких показник CD4+ перевищує 250 клітин/мм3, або чоловікам із показником CD4+, більшим за 400 клітин/мм3, якщо користь від прийому препарату не перевищує ризик, пов’язаний з ним.

У деяких випадках печінкові ураження прогресують, незважаючи на припинення лікування. Пацієнтам, у яких розвиваються симптоми гепатиту, тяжкі шкірні реакції або реакції гіперчутливості, слід припинити прийом НЕВІВІРУ й одразу пройти медичне обстеження.

Не слід поновлювати прийом НЕВІВІРУ після прояву тяжких печінкових, шкірних реакцій або реакцій гіперчутливості. Дозу слід підбирати дуже ретельно, особливо протягом 14-денного початкового періоду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Шкірні реакції. У пацієнтів, які отримували НЕВІВІР, спостерігалися тяжкі і загрозливі для життя шкірні реакції, включаючи летальні випадки. У разі виникнення окремих висипань слід також запровадити пильний контроль. Застосування НЕВІВІРУ слід повністю припинити, якщо у пацієнта спостерігається сильне висипання або висипання, що супроводжується системними симптомами (такими як пропасниця, пухирі, ураження слизової оболонки рота, кон’юнктивіт, набряк обличчя, біль у м’язах або суглобах, загальний дискомфорт), включаючи синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. Застосування НЕВІВІРУ слід повністю припинити, якщо у пацієнта виникають реакції гіперчутливості, що характеризуються висипанням із системними симптомами, а також вісцеральні ураження, такі як гепатит, еозинофілія, гранулоцитопенія і дисфункція нирок або інші ознаки вісцеральних уражень (див. розділ «Побічна дія»).

Пацієнтам слід повідомити, що найчастішим проявом токсичності НЕВІВІРУ є висипання. Слід запроваджувати початковий період, оскільки було встановлено, що він зменшує частоту висипань (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Більшість випадків висипання, пов’язаного з НЕВІВІРОМ, виникає протягом перших 6 тижнів терапії, тому слід забезпечити пильний нагляд за станом пацієнта щодо появи висипання протягом цього періоду. Пацієнтів слід поінформувати, що у разі появи висипання протягом початкового періоду дозу не слід підвищувати, поки висипання не зникне. Режим дозування 200 мг 1 раз на добу триває не довше 28 днів, після чого слід перейти на альтернативний режим.

У рідкісних випадках спостерігався рабдоміоліз у пацієнтів, у яких були реакції з боку шкіри та/або печінки, пов’язані із застосуванням НЕВІВІРУ.

Супутній прийом преднізолону (40 мг/добу протягом перших 14 днів прийому НЕВІВІРУ) не призводить до зменшення частоти появи висипань, пов’язаних із НЕВІВІРОМ, і може спричинити збільшення висипання протягом перших 6 тижнів терапії НЕВІВІРОМ.

До факторів ризику розвитку шкірних реакцій належать недотримання встановленого режиму прийому дози 200 мг протягом початкового періоду. Затримка між появою початкових симптомів і наданням медичної консультації може збільшити ризик серйозніших наслідків шкірних реакцій. При ВІЛ-терапії жінки мають більший ризик появи висипань, ніж чоловіки, незалежно від того, чи отримують вони терапію, до складу якої входить НЕВІВІР.

Будь-якому пацієнту, у якого виникли серйозні висипання, що супроводжуються системними симптомами, такими як пропасниця, пухирі, ураження слизової оболонки рота, кон’юнктивіт, набряк обличчя, біль у м’язах або суглобах, загальний дискомфорт, слід припинити прийом препарату і звернутися по медичну допомогу. Таким пацієнтам НЕВІВІР повторно призначати не слід.

Якщо у пацієнта виявлені висипання, що може бути пов’язано із прийомом НЕВІВІРУ, слід зробити аналіз функції печінки. Пацієнтам із помірним або значним підвищенням показників (АСТ або АЛТ >5 х ВМН) слід припинити прийом НЕВІВІРУ.

У разі розвитку реакцій гіперчутливості, що характеризуються висипанням із системними симптомами, такими як пропасниця, артралгія, міалгія і лімфаденопатія, плюс вісцеральні ураження, такі як гепатит, еозинофілія, гранулоцитопенія і дисфункція нирок, застосування препарату слід повністю припинити і звернутися по медичну допомогу. Таким пацієнтам застосування препарату у подальшому не поновлювати.

Печінкові реакції. У пацієнтів, які отримували НЕВІВІР, спостерігалася тяжка і загрозлива для життя гепатотоксичність, включаючи летальний фулмінантний гепатит. Перші 18 тижнів лікування є критичним періодом, протягом якого необхідно здійснювати пильний контроль. Ризик розвитку печінкових реакцій є найбільшим протягом перших 6 тижнів терапії.

Проте ризик залишається і після закінчення цього періоду, отже, протягом усього лікування слід продовжувати здійснювати контроль з частими інтервалами. Пацієнтів слід повідомити про те, що печінкові реакції є головними проявами токсичності НЕВІВІРУ. Пацієнтам із симптомами гепатиту слід порадити припинити прийом НЕВІВІРУ і негайно звернутися по медичну допомогу з обов’язковим проведенням лабораторного обстеження печінки.

У рідкісних випадках спостерігався рабдоміоліз у пацієнтів, у яких були реакції з боку шкіри та/або печінки, пов’язані із застосуванням НЕВІВІРУ.

Повідомлялося про серйозну гепатотоксичність, включаючи печінкову недостатність, що потребує трансплантації, що виникала в осіб, неінфікованих ВІЛ, які отримували багаторазові дози НЕВІВІРУ у межах профілактики після контакту з ВІЛ, і яка є незатвердженим показанням і, таким чином, застосування НЕВІВІРУ не можна рекомендувати.

Підвищені рівні АСТ і АЛТ > 2,5 х ВМН та/або супутня інфікованість гепатитом B і/або C на початку протиретровірусної терапії, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку печінкових побічних реакцій під час протиретровірусної терапії в цілому, включаючи схеми лікування, до яких належить НЕВІВІР.

Жінки і пацієнти зі збільшеною кількістю CD4 належать до групи підвищеного ризику розвитку печінкових реакцій.

У жінок ризик розвитку печінкових реакцій, часто з появою висипань, у 3 рази більший (5,8 % порівняно з 2,2 %), а пацієнти з підвищеним показником CD4 на початку прийому НЕВІВІРУ зазнають більшого ризику розвитку печінкових реакцій, пов’язаних з НЕВІВІРОМ. Згідно з ретроспективним оглядом, жінки з показником CD4 >250 клітин/мм3 мають у 12 разів більший ризик печінкових побічних реакцій порівняно з жінками, у яких показник CD4 <250 клітин/мм3 (11 % порівняно з 0,9 %). Підвищений ризик спостерігався у чоловіків з показником CD4>400 клітин/мм3 (6,3 % порівняно з 1,2 % у чоловіків з показником CD4 <400 клітин/мм3).

Контроль стану печінки. Під час застосування НЕВІВІРУ повідомлялося про відхилення в показниках функції печінки, у деяких випадках – у перші тижні терапії. Часто повідомлялося про безсимптомне підвищення рівня ферментів печінки, що не є обов’язковим протипоказанням для застосування НЕВІВІРУ. Безсимптомне підвищення рівня гаммаглютамілтрансферази не є протипоказанням для продовження терапії.

Суворо рекомендується проводити аналізи показників функції печінки з частими інтервалами згідно з клінічними потребами пацієнта, особливо протягом перших 18 тижнів терапії. Клінічний і лабораторний контроль має тривати протягом усього часу лікування НЕВІВІРОМ. Лікарям і пацієнтам необхідно пильно стежити за появою будь-яких продромальних проявів або даних аналізів, що свідчать про гепатит, таких як анорексія, нудота, жовтяниця, білірубінурія, ахолічний кал або збільшення болючості печінки. Пацієнтів слід застерегти, що у разі виявлення цих ознак слід звернутися по медичну допомогу.

Якщо АСТ або АЛТ> 2,5 х ВМН до або під час лікування, аналіз функції печінки слід проводити частіше протягом регулярних клінічних візитів. НЕВІВІР не слід призначати пацієнтам, у яких АСТ або АЛТ до лікування > 5х ВМН до стабілізації початкового рівня АСТ або АЛТ < 5X ВМН.

Якщо АСТ або АЛТ збільшується > 5х ВМН протягом лікування, застосування НЕВІВІРУ слід негайно припинити. Якщо АСТ або АЛТ повернулися до своїх початкових рівнів і у пацієнта немає жодних клінічних ознак або симптомів гепатиту або загальних симптомів і якщо результати аналізів не свідчать про будь-які порушення функцій органів, можна поновити прийом НЕВІВІРУ, ґрунтуючись на клінічних потребах і оцінці або виходячи з окремого випадку. Прийом НЕВІВІРУ слід поновити з посиленим клінічним і лабораторним контролем, починаючи з дози 200 мг/добу протягом 14 днів, після чого перейти на прийом 400 мг/добу. У разі повторного виникнення відхилень у функції печінки застосування невіра піну слід припинити зовсім.

У разі виникнення клінічного гепатиту, який характеризується анорексією, нудотою, блюванням, жовтяницею і результатами лабораторних аналізів (такими як помірні або значні відхилення в показниках функції печінки (за винятком гамаглютамілтрансфер ази), застосування невіра піну слід повністю припинити. НЕВІВІР не слід повторно призначати пацієнтам, яким довелося припинити його прийом внаслідок розвиненого через невірапін клінічного гепатиту.

Інші застереження. При застосуванні НЕВІВІРУ у комбінації з іншими протиретровірусними препаратами повідомлялося також про наступні реакції: панкреатит, периферична невралгія, тромбоцитопенія. Ці захворювання є типовими під час прийому інших протиретровірусних препаратів, їх прояви однак можна очікувати при прийомі НЕВІВІРУ у комбінації з іншими препаратами; проте малоймовірно, що ці реакції пов’язані з лікуванням невірапіном.

У пацієнтів, які отримують НЕВІВІР або будь-яку іншу протиретровірусну терапію, можуть і далі розвиватися умовно-патогенні інфекції й інші ускладнення інфікування ВІЛ, тому їм слід залишатися під пильним клінічним наглядом лікарів, досвідчених у лікуванні пацієнтів із ВІЛ-захворюваннями. Терапія НЕВІВІРОМ не зменшує ризику горизонтальної передачі ВІЛ-1 іншим особам.

Хоча ефективність застосування НЕВІВІРУ для профілактики передачі ВІЛ-1 від матері до дитини вже була продемонстрована стосовно жінок, які не отримували інші протиретровірусні препарати, рекомендується, якщо можливо, проводити до пологів лікування жінки комбінацією з протиретровірусних препаратів для мінімізації ризику передачі ВІЛ-1 дитині.

Комплексна протиретровірусна терапія супроводжувалася перерозподілом жиру (ліподистрофією) у ВІЛ-пацієнтів, включаючи втрату периферичного та лицьового підшкірного жиру, збільшення інтраабдомінального та вісцерального жиру, гіпертрофію молочних залоз та дорзоцервікальне накопичення жиру («бичачий горб»).

Комбінована антиретровірусна терапія призводила до метаболічних відхилень (гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну, гіперглікемія та гіперлактатемія).

Були описані випадки гепаторенального синдрому.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на момент проведення комплексної протиретровірусної терапії може виникати запальна реакція на а симптоматичну або залишкову опортуністичну інфекцію.

У поодиноких випадках виникав остеонекроз, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, прогресуючою ВІЛ-хворобою та/або тривалою комплексною протиретровірусною терапією.

У жінок та немовлят, які попередньо приймали тільки одноразові дози невіра піну для профілактики передачі ВІЛ-1 від матері до дитини, може бути зменшена ефективність НЕВІВІРУ як частини комбінаційної терапії.

НЕВІВІР активно метаболізується печінкою, аметаболіти невіра піну виводяться переважно нирками. Фармакокінетичні результати свідчать про те, що у пацієнтів із нирковою недостатністю, які проходять діаліз, додаткова доза 200 мг НЕВІВІРУ після кожного сеансу діалізу може компенсувати послаблення впливу діалізу на кліренс НЕВІВІРУ. В іншому разі пацієнти із кліренсом креатиніну ≥ 20 мл/хв не мають потреби в коригуванні дози НЕВІВІРУ (див. підрозділ «Фармакокінетика»).

Жінкам, які приймають НЕВІВІР, не слід застосовувати гормональні методи контрацепції, окрім DMPA як єдиного методу, оскільки невірапін може знижувати концентрацію цих засобів у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому при застосуванні гормональної терапії у постменопаузальний період під час прийому НЕВІВІРУ слід перевіряти його терапевтичний ефект.

Синдром імунної реактивації.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із гострою імунною недостатністю у період впровадження комбінованої противірусної терапії може виникнути запальна реакція на сапрофітну або умовно-патогенну флору і спричинити серйозні клінічні стани або загострення симптомів. Зазвичай ці реакції спостерігаються протягом перших кількох тижнів або місяців з початку комбінованої протиретровірусної терапії. Прикладом може бути цитомегаловірусний риніт, генералізовані та/або фокальні мікобактеріальні інфекції та пневмонія Pneumocystis carinii. Слід проводити оцінку будь-яких запальних реакцій та у разі необхідності розпочинати лікування.

НЕВІВІР, таблетки містять 636 мг лактози у максимальній рекомендованій щоденній дозі. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, наприклад, з галактоземією, з лактозною недостатністю саамів чи з глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей препарат.

Застереження щодо супутнього прийому з іншими препаратами (детальну інформацію див. у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). НЕВІВІР може змінити експозицію у плазмі крові щодо інших препаратів, а інші препарати можуть змінити експозицію у плазмі крові до НЕВІВІРУ.

Не рекомендується супутній прийом НЕВІВІРУ з ефавіренцом, рифампіцином, кетоконазолом; якщо супутньо не приймати низькі дози ритонавіру: фосампренавір, саквінавір, атазанавір.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Значна кількість даних щодо вагітних жінок (584 експозиції – перший триместр та 1044 – другий/третій триместри, згідно з Реєстром випадків застосування протиретровірусної терапії вагітним) не вказує на жодну аномалію чи фето/неонатальну токсичність.

При необхідності можна розглянути питання про застосування НЕВІВІРУ у період вагітності. Адекватних і добре контрольованих досліджень лікування вагітних від ВІЛ-інфекції не проводилося.

У Реєстрі випадків застосування протиретровірусної терапії вагітним, немає повідомлень про вроджені дефекти, пов’язані із застосуванням НЕВІВІРУ. На цей момент недостатньо популяції, яка застосовувала препарати, відповідно до Реєстру, та була перевірена для того, щоб виявити підвищення ризику появи вроджених порушень. Проте, що стосується НЕВІВІРУ, була перевірена достатня кількість експозицій протягом І триместру, щоб виявити підвищення ризику всіх вроджених дефектів щонайменше у 2 рази. Ці дані мають надати деяку впевненість при проведенні консультацій з пацієнтами.

НЕВІВІР слід застосовувати у період вагітності, якщо потенційна користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода.

Відповідно до рекомендації, ВІЛ-інфікованим матерям не можна годувати груддю дітей, щоб уникнути ризику післяпологової передачі ВІЛ, навіть якщо матері одержують НЕВІВІР.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем і механізмами не проводилось. Але є повідомлення про виникнення сонливості при застосуванні Невівіру. При виникненні втоми пацієнтам, які застосовують Невівір, рекомендується утриматися від керування автомобілем та виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози

Дорослі. Рекомендована доза НЕВІВІРУ – 1 таблетка 200 мг щодня протягом перших 14 днів (слід дотримуватися такого початкового періоду, оскільки було встановлено, що це зменшує частоту появи висипань), після чого слід приймати 1 таблетку 200 мг 2 рази на добу у поєднанні принаймні з двома додатковими протиретровірусними засобами. При супутній терапії слід дотримуватися рекомендованого виробником дозування ліків та здійснювати контроль під час їх застосування.

Діти. Повна добова доза для будь-якого пацієнта не має перевищувати 400 мг. Таблетки дітям можна застосовувати у випадках, коли разова доза препарату становить 200 мг. Доза препарату НЕВІВІР для дітей може бути визначена або за площею поверхні тіла (BSA), або за масою тіла наступним чином: за допомогою BSA з використанням формули Мостелера рекомендована пероральна доза для дітей різного віку становить 150 мг/м2 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі 150 мг/м2 2 рази на добу.

Ріст (см)х(кг)

Формула Мостелера: BSA (м2) = √ ——————

3600

Рекомендована за вагою пероральна доза для дітей до 8 років – 4 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 2 тижнів, після чого слід приймати 7 мг/кг 2 рази на добу. Дітям віком від 8 років рекомендується доза НЕВІВІРУ таблеток або суспензії для внутрішнього застосування 4 мг/кг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 4 мг/кг 2 рази на добу.

Загальні зауваження: пацієнтів слід повідомити про необхідність щоденного застосування НЕВІВІРУ так, як було призначено лікарем. Якщо прийом було пропущено, наступну дозу не слід подвоювати, але її треба прийняти якомога швидше.

До того як призначати терапію НЕВІВІРОМ, а також із належними інтервалами протягом терапії слід робити біохімічні аналізи, включаючи аналіз функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Режим дозування 200 мг 1 раз на добу не повинен тривати довше 28 днів, після чого слід перейти на альтернативний режим.

Пацієнтам, у яких протягом 14-денного початкового періоду прийому добової дози

200 мг виникли висипання, не можна підвищувати дозу, поки вони не минуть (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти, які припинили прийом НЕВІВІРУ більш ніж на 7 днів, мають знову розпочати прийом препарату в рекомендованих дозах із двотижневим періодом застосування.

Запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини: рекомендується такий режим дозування для вагітних жінок та їхніх немовлят:

мати: одноразова доза 200 мг якомога раніше на початку пологів;

немовля: одноразова доза НЕВІВІРУ суспензії для внутрішнього застосування 2 мг/кг перорально протягом 72 годин після народження. Якщо мати прийняла дозу НЕВІВІРУ менш ніж за 2 години до пологів, немовляті слід призначити одноразову дозу НЕВІВІРУ 2 мг/кг одразу після народження і повторну дозу 2 мг/кг протягом 24-72 годин після отримання першої дози.

Діти

Препарат у формі таблеток 200 мг призначають дітям з масою тіла понад 50 кг або з площею поверхні тіла понад 1,25 м2.

Передозування

Антидот при передозуванні НЕВІВІРУ невідомий. Повідомлялося про випадки передозування НЕВІВІРУ у межах від 800 до 6 000 мг/добу протягом 15 діб прийому. У пацієнтів спостерігалися набряки, вузилкова еритема, підвищена втомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, інфільтрати у легенях, короткотривале запаморочення, блювання, підвищення рівня трансаміназ і зменшення маси тіла. Після припинення прийому НЕВІВІРУ всі явища зникали.

Діти. Повідомляли про один випадок значного випадкового передозування у новонародженої дитини. Введена доза у 40 разів перевищувала рекомендовану дозу 2 мг/кг на добу. При цьому спостерігалася слабко виражена нейтропенія і гіперлактатемія, які спонтанно зникли у межах одного тижня без будь-яких клінічних ускладнень. Через 1 рік розвиток цієї дитини залишався нормальним.

Побічні реакції

Дорослі: крім висипань і відхилень у лабораторних показниках функції печінки, найпоширенішими побічними ефектами, пов’язаними з терапією НЕВІВІРОМ, що спостерігалися протягом усіх клінічних випробувань, були нудота, підвищена втомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, інфільтрати у легенях, короткотривале запаморочення, пропасниця, головний біль, блювання, діарея, біль у животі та міалгія. Зрідка терапія НЕВІВІРОМ може спричинити анемію або нейтропенію. У поодиноких випадках повідомлялося про артралгію як про автономне захворювання у пацієнтів, які отримували терапію, до схеми якої входить НЕВІВІР.

Найсерйознішими побічними реакціями були синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, тяжка форма гепатиту або тяжка печінкова недостатність і синдром гіперчутливості, що характеризується висипанням, який супроводжується як загальними симптомами, такими як пропасниця, артралгія, міалгія і лімфоаденопатія, так і вісцеральними ушкодженнями, такими як гепатит, еозинофілія, гранулоцитопенія і ниркова дисфункція. Перші 18 тижнів лікування є критичним періодом, який потребує пильного нагляду.

Було повідомлено про наступні побічні реакції, що, можливо, пов’язані із застосуванням НЕВІВІРУ. Зазначена частота ґрунтується на даних клінічних випробувань.

Критерії оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу:

понад 10 %– дуже часто;

1-10 % – часто;

0,1-1 % – нечасто;

0,01-0,1 % – поодинокі;

менше 0,01 % – рідкісні.

З боку системи крові та лімфатичної системи

поодинокі: гранулоцитопенія, анемія, лімфоаденопатія.

З боку імунної системи

часто: алергічні реакції;

нечасто: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичниі реакції, ангіоневричний набряк, кропив’янку, аутоімунні розлади (дифузний токсичний зоб).

Неврологічні розлади

часто: головний біль.

Шлунково-кишкові розлади

часто: нудота;

нечасто: блювання, біль у животі;

поодиноко: діарея.

Розлади гепатобіліарної системи

часто: гепатит (1,2 %), відхилення в лабораторних показниках функції печінки (див. інформацію нижче);

нечасто: жовтяниця;

поодинокі: печінкова недостатність/фулмінантний гепатит (див. інформацію нижче).

З боку шкіри і підшкірної клітковини

часто: висипання (9 %);

нечасто: синдром Стівенса-Джонсона (0,3 %), кропив’янка;

поодинокі: токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

нечасто: біль у м’язах (міалгія);

поодинокі: біль у суглобах (артралгія).

Загальні розлади і порушення у місці введення

нечасто: підвищена втомлюваність, пропасниця.

Шкіра і підшкірні тканини. Найтиповішим клінічним проявом токсичності НЕВІВІРУ є висипання. Тяжкі або шкірні реакції, які загрожують життю, виникають з частотою приблизно у 2 %. До них належать синдром Стівенса-Джонсона (приблизно у 0,3 %) або рідше – токсичний епідермальний некроліз, який виникає тільки протягом перших 6 тижнів терапії. Висипання бувають або самостійними, або як складова синдрому гіперчутливості, що характеризується висипанням, загальними симптомами, такими як пропасниця, артралгія, міалгія і лімфаденопатія, так і вісцеральними ушкодженнями, такими як гепатит, еозинофілія, гранулоцитопенія і ниркова дисфункція. Повідомлялося про летальні наслідки синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу та синдрому гіперчутливості.

Висипання зазвичай незначні або помірні, у вигляді плямисто-папульозних еритематозних елементів, зі свербежем або без нього, на тулубі, обличчі і кінцівках. Повідомлялося про алергічні реакції (включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк і кропив’янку). Переважна більшість випадків висипань будь-якої тяжкості трапляється протягом перших 6 тижнів терапії.

Гепатобіліарні явища. Найчастіше в лабораторних аналізах спостерігаються такі відхилення від норми: підвищення рівня лабораторних показників функції печінки, включаючи АЛТ, АСТ, гаммаглютамілтрансферазу, загальний білірубін і лужну фосфатазу. Найчастіше трапляються безсимптомні підвищення рівня гамаглютамілтрансферази. Є повідомлення про випадки захворювання на жовтяницю. У пацієнтів, які приймали невірапін, спостерігалися випадки захворювання на гепатит, серйозну і життєво небезпечну гепатотоксичність та летальний фулмінантний гепатит. Ризик розвитку гепатиту серед пацієнтів, які приймали НЕВІВІР протягом року, був у два рази вищим порівняно з плацебо. Підвищені показники АСТ або АЛТ та/або позитивна серологічна реакція на гепатит В або С асоціювалися з більшим ризиком розвитку печінкових побічних явищ в обох групах – НЕВІВІРУ і в контрольній групі. Ризик розвитку печінкових побічних явищ протягом 1 року терапії НЕВІВІРОМ був менше 2 % серед пацієнтів із негативною пробою на гепатит В і/або С. Перші 18 тижнів є критичним періодом, який потребує пильного нагляду. Ризик розвитку побічних явищ з боку печінки є найбільшим протягом перших 6 тижнів терапії. Проте ризик залишається і після цього періоду, тому протягом усього періоду лікування слід продовжувати з короткими інтервалами здійснювати пильний нагляд за станом пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»). Клінічні прояви гепатиту можуть бути ізольованими або поєднуватися з висипанням та/або іншими загальними симптомами. Щодо нагляду за результатами лабораторних показників функції печінки див. розділ «Особливості застосування».

Діти. Побічні дії, пов’язані з НЕВІВІРОМ, які найчастіше спостерігаються у дітей, подібні до тих, що й у дорослих, за винятком гранулоцитопенії, яка найчастіше спостерігається у дітей. У постмаркетингових спостереженнях анемія частіше виникала серед дітей.

Профілактика вертикальної передачі. Ні у матерів, ні у дітей не виникало серйозних випадків висипань або печінкових побічних реакцій, які мали б відношення до НЕВІВІРУ.

Комплексна протиретровірусна терапія супроводжувалася перерозподілом жиру (ліподистрофією) у ВІЛ-пацієнтів, включаючи втрату периферичного та лицьового підшкірного жиру, збільшення інтраабдомінального та вісцерального жиру, гіпертрофію молочних залоз та дорзоцервікальне накопичення жиру («бичачий горб»).

Зниження рівня фосфору в краві, підвищення артеріального тиску (спостерігалися у клінічних дослідженнях із супутнім застосуванням тенофовіру/емтрицитабіну).

Комбінована протиретровірусна терапія призводила до метаболічних відхилень (гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну, гіперглікемія та гіперлактатемія).

При застосуванні НЕВІВІРУ у комбінації з іншими протиретровірусними препаратами повідомлялося також про наступні реакції: панкреатит, периферична невралгія, тромбоцитопенія. Гостра ниркова недостатність.

Були описані випадки гепаторенального синдрому.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на момент проведення комплексної протиретровірусної терапії може виникати запальна реакція на асимптоматичну або залишкову опортуністичну інфекцію.

У поодиноких випадках виникав остеонекроз, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, прогресуючою ВІЛ-хворобою та/або тривалою комплексною протиретровірусною терапією.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в щільно закритому контейнері. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 60 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ГЕТЕРО ЛАБЗ ЛІМІТЕД (HETERO LABS LIMITED).

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Юніт-ІІІ, Формулейшнз Плот № 22-110 ІДА, Джидіметла, Хайдерабад 500 055, (Андра Прадеш), Індія

(Unit-ІІІ, Formulations Plot № 22 - 110 IDA, Jeedimeetla, Hyderabad 500 055 (Andhra Pradesh), India).

Дозировка Невивир таблетки по 200 мг №60 в конт.
Производитель Гетеро Лабз Лтд, Индия
МНН Nevirapine
Фарм. группа Противірусні засоби прямої дії. Нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Невірапін.
Регистрация № UA/1594/01/01 от 07.07.2015. Приказ № 411 от 07.07.2015
Код АТХ
Top