UA RU

Нейтромакс раствор д/ин. по 48 млн МЕ (480 мкг) №1 во флак.

Цены в аптеках
Добавить в избранные товары

Загальна характеристика:

Міжнародна непатентована назва: Філграстим - колонієстимулюючий фактор гранулоци­тарний людський рекомбінантний (r-Hu-G-CSF);

основні властивості лікарської форми: прозорий, безбарвний розчин; помітні неозброєним оком часточки відсутні.

Склад:

діючі речовини: 1 флакон з 1,0 мл розчину для ін'єкцій містить філграстиму 30 млн. МО (300 мкг); 1 флакон з 1,6 мл розчину для ін'єкцій містить філграстиму 48 млн. МО (480 мкг);

допоміжні речовини: сорбіт, полісорбат 80, кислота оцтова льодяна, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

Код анатомічно-терапевтично-хімічної класифікації "Anatomical Therapeutic Chemical classification system / WHO" (ATC). Код ATC L03A A02. Колонієстимулюючі фактори. Філ­грастим.

Імунологічні і біологічні властивості.

Філграстим - високоочищений неглікозильований білок, що - складається зі 175 амінокислот. Він виробляється лабораторним штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії було введено ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора людини. Людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор - це глікопротеїн, який регулює дозрівання та вихід із кісткового мозку зрілих нейтрофілів.

Застосування Нейтромаксу спричиняє суттєве підвищення кількості нейтрофілів та незначно­го підвищення кількості моноцитів у периферичній крові протягом перших 24 годин після введення. Нейтрофіли, які утворюються у відповідь на Нейтромакс, характеризуються норма­льними або підвищеними функціональними характеристиками, про що свідчить аналіз їх хе­мотаксису та фагоцитозу. Вплив Нейтромаксу на кількість нейтрофілів є дозозалежним. Через 1 -2 дні після припинення застосування Нейтромаксу кількість циркулюючих нейтрофі­лів знижується на 50%, і через 1-7 днів відбувається відновлення їх нормального рівня. Застосування Нейтромаксу суттєво знижує частоту, важкість та тривалість нейтропенії та фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують цитостатичну хіміотерапію або мієлоаблативну терапію з наступною пересадкою кісткового мозку. Для пацієнтів, які отримували цитостати­чну хіміотерапію або мієлоаблативну терапію в комбінації з Нейтромаксом, рідше виникала необхідність госпіталізації та застосування антибіотиків, а тривалість їх стаціонарного ліку­вання була меншою порівняно з пацієнтами, які отримували лише цитостатичну хіміотера­пію. Застосування Нейтромаксу дозволяє використовувати вищі кумулятивні дози хіміопре­паратів, що сприяє інтенсифікації хіміотерапії.

Застосування Нейтромаксу, як окреме, так і після хіміотерапії, активує клітини-попередники гемопоезу у периферичній крові. Ці аутологічні клітини-попередники гемопоезу у перифери­чній крові (КПГПК) можна забирати у хворого та вводити йому після лікування великими дозами цитостатиків - або в додаток до пересадки кісткового мозку, або замість неї. Введення аутологічних КПГПК прискорює відновлення кровотворення, зменшує небезпеку геморагіч­них ускладнень та необхідність у переливанні тромбоцитарної маси.

У дітей та дорослих з важкою хронічною нейтропенією (важкою вродженою, періодичною та злоякісною нейтропенією) Нейтромакс стабільно підвищує число нейтрофілів у периферич­ній крові, знижує частоту інфекційних ускладнень та пов'язаних з ними явищ.

Фармакокінетика. Зв'язок між дозою препарату, введеною підшкірно або внутрішньовенно, та його сироватковою концентрацією є лінійним. Після одноразового введення в дозі від 1,7 до 69,0 (дг/кг (нетривала внутрішньовенна інфузія протягом 30 хв) його максимальний вміст у сироватці крові визначається в діапазоні 5-1840 нг/мл. При підшкірному введенні рекомендо­ваних доз препарату максимальна сироваткова концентрація досягає 118 нг/мл, а потім про­тягом 8-16 годин підтримується на рівні, вищому за 10 нг/мл. Об'єм розподілу препарату в крові складає близько 150 мл/кг.

Як після підшкірного, так і після внутрішньовенного введення елімінація філграстиму з орга­нізму відбувається за кінетикою 1-го порядку. Період напіввиведення філграстиму з сироват­ки складає близько 3,5 годин, а швидкість кліренсу дорівнює приблизно 0,6 мл/хв/кг. У хворих, які отримували до 28 днів безперервні інфузїї філграстиму, після аутологічної пе­ресадки кісткового мозку, не спостерігалось ознак кумуляції, період напіввиведення препара­ту також не змінювався.

Показання для застосування.

  • Нейтропенія у хворих, які отримують хіміотерапію цитостатиками з приводу немієлоїдних злоякісних захворювань, а також мієлоаблативну терапію з наступною пересадкою кісткового мозку з метою скорочення тривалості нейтропенії та її клінічних наслідків, а також зниження частоти фібрильної нейтропенії.
  • Мобілізація аутологічних клітин-попередників гемопоезу в периферичній крові, в тому чис­лі після мієлосупресивної терапії для прискорення відновлення гемопоезу шляхом введення цих клітин після мієлосупресії або мієлоаблації.
  • Важка вроджена, періодична або злоякісна нейтропенія (абсолютне число нейтрофілів <0,5х109/л), що супроводжується важкими або рецидивуючими інфекціями в анамнезі у дітей та дорослих шляхом тривалої терапії з метою збільшення числа нейтрофілів і зниження час­тоти та тривалості інфекційних ускладнень.

Спосіб застосування і дози.

Препарат можна вводити шляхом підшкірних ін'єкцій, або внутрішньовенних інфузій протя­гом 30 хвилин в 5% розчині глюкози. У більшості випадків кращим є підшкірний шлях вве­дення, оскільки є дані щодо меншої тривалості дії при внутрішньовенному введенні. Вибір способу застосування залежатиме від конкретної клінічної ситуації.

Вказівки по розведенню.

Нейтромакс забороняється розводити фізіологічним розчином хлориду натрію. За необхідності Нейтромакс можна розвести в 5% розчині глюкози. Розчин Нейтромаксу не­обхідно готувати не більш, ніж за 24 години до використання та зберігати в холодильнику за температури від 2 °С до 8 °С. У розведеному вигляді препарат може сорбуватися на склі та пластику. Однак при дотриманні процедури розведення Нейтромакс цілком сумісний зі склом, а також з різноманітними пластичними матеріалами, Зокрема поліхлорвінілом, поліолефіном (співполімер поліпропілену та поліетилену), поліпропіленом. Якщо Нейтромакс роз­водять до концентрації, нижчої за 1,5 млн. МО/мл (15 мкг/мл), до розчину необхідно додати альбумін сироватки крові людини до кінцевої концентрації 2 мг/мл.

Приклад: якщо кінцевий об'єм має скласти 20 мл, за сумарної дози Нейтромаксу, меншої від 30 млн. МО, необхідно додати 0,2 мл 20% розчину альбуміну людини (Європейська Фарма­копея).

В жодному разі не рекомендується розводити препарат нижче 0,2 млн. МО/мл (2 мкг/мл). Дозування за стандартних схем цитотоксичної хіміотерапії.

По 0.5 млн. МО (5 мкг)/кг маси тіла 1 раз на добу. Таким чином, один флакон Нейтромаксу 30 млн. МО містить добову дозу для пацієнта вагою 60 кг. Перша доза Нейтромаксу повинна вводитися не раніше, ніж через 24 год після проведення цитотоксичної хіміотерапії. Минуще підвищення вмісту нейтрофілів, як правило, відзначається вже через 1-2 доби після першого введення Нейтромаксу. Препарат слід вводити щоденно доти, доки не буде пройдено пік зниження вмісту нейтрофілів та досягнуто нормального його рівня. Після того, як пройде мо­мент максимального зниження числа нейтрофілів, добову дозу слід скоригувати в залежності від динаміки числа нейтрофілів. Тривалість лікування Нейтромаксом складає 7-14 днів зале­жно від цитотоксичного препарату, його дозування та схеми цитотоксичної хіміотерапії.

Дозування при мієлоаблативній терапії з наступною пересадкою кіскового мозку. Нейтромакс можна застосовувати у вигляді підшкірних ін'єкцій та внутрішньовенних крапе­льних інфузій у 20-50 мл 5% розчину глюкози протягом 30 хв. або 24 годин. Початкова доза- 1.0 млн. МО (10 мкг)/кг на добу.

Перша доза Нейтромаксу має вводитись не пізніше, ніж через 24 год після проведення цито­токсичної хіміотерапії. Якщо число нейтрофілів перевищує 1х109/л протягом трьох днів по­спіль, дозу Нейтромаксу зменшують до 0.5 млн. МО/кг на добу; якщо абсолютне число нейт­рофілів залишається вищим за 1х109/л протягом ще трьох днів потому, Нейтромакс відміня­ють. Якщо ж на фоні застосування Нейтромаксу абсолютне число нейтрофілів зменшується нижче 1х109/л, дозу Нейтромаксу необхідно знову підвищити відповідно до вищенаведеної схеми. Передчасно відміняти препарат не рекомендується.

Ефективність та безпечність Нейтромаксу, який застосовувався довше, ніж протягом 28 діб у таких ситуаціях, не досліджувалась.

Дозування при мобілізації клітин-попередників гемопоезу в периферичній крові (мобілізації КПГПК у хворих, що отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з наступною пересадкою аутологічних КПГПК, з пересадкою кісткового мозку або без неї). Для мобілізації КПГПК, що проводиться в якості самостійної терапії, - по 1.0 млн. МО (10 мкг)/кг на добу шляхом безперервної 24-годинної внутрішньовенної інфузії або підшкірного введення 1 раз на добу протягом 6 днів підряд. Рекомендованим є проведення трьох лейкафе- резів підряд, на 5-й, 6-й та 7-й дні.

Для мобілізації КПГПК після мієлосупресивної хіміотерапії - по 0.5 млн. МО (5 мкг)/кг на добу, шляхом щоденних підшкірних ін'єкції, починаючи з першого дня після завершення хі­міотерапії і доти, доки число нейтрофілів не перейде через очікуваний мінімум та не досягне нормальних значень. Лейкаферез слід проводити протягом періоду, коли абсолютне число нейтрофілів піднімається з <0,5x109/л до >5х109/л. Хворим, що не отримували інтенсивної хіміотерапії, зазвичай вистачає одного лейкафереза, в інших випадках рекомендованим є проведення додаткових лейкаферезів.

Дозування за важкої хронічної нейтропенії (ВХН).

Ідіопатична або періодична нейтропенія: по 0.5 млн. МО (5 мкг)/кг на добу підшкірно одно­кратно або за кілька введень.

Вроджена нейтропенія: початкова доза - по 1.2 млн. МО (12 мкг)/кг на добу підшкірно од­нократно або за кілька введень.

Хворим з ВХН Нейтромакс слід вводити щоденно підшкірно доти, доки число нейтрофілів не буде стабільно перевищувати 1,5х109/л. Після досягнення терапевтичного ефекту необхідно визначити мінімальну ефективну дозу для підтримання цього рівня. Через 1-2 тижня лікуван­ня початкову дозу можна подвоїти або зменшити на половину, залежно від реакції хворого на терапію. Далі кожні 1-2 тижні можна проводити індивідуальну корекцію дози для підтриман­ня середнього числа нейтрофілів в діапазоні 1,5-10,0х109/л. Хворим з важкими інфекціями можна підвищувати дозу швидше. В клінічних дослідженнях у 97% хворих, що позитивно відреагували на лікування, повний терапевтичний ефект спостерігався на дозах до 24 мкг/кг на добу. Безпечність застосування Нейтромаксу за тривалого лікування хворих з ВХН доза­ми, вищими за 24 мкг/кг на добу, не встановлена.

Дозування у осіб похилого віку. Хоча в клінічних дослідженнях Нейтромаксу брало участь не­багато осіб похилого віку, спеціальних досліджень в цій категорії пацієнтів не проводили. На сьогодні відсутні будь-які рекомендації з приводу особливостей дозування препарату в тако­му випадку.

Дозування у дітей. Виявилось ефективним лікування Філграстимом хворих на ВХН дітей ві­ком молодше 18 років. Профіль безпеки Філграстиму у дітей з ВХН не відрізнявся від зви­чайного.

Ефективність та безпечність Філграстиму для дорослих та дітей, що отримували цитотоксич­ну хіміотерапію, однакові. Рекомендації з дозування для хворих дитячого віку - такі ж, як і для дорослих, що отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію.

Побічна дія.

При застосуванні Нейтромаксу в рекомендованих дозах нерідко відмічають болі у м'язах та кістках, що, як правило, знімаються загальноприйнятими анальгетиками. Інтенсивні болі зу­стрічаються рідко. Іноді відмічають розлади сечовиділення, переважно помірна-або слабко виражена дизурія. В ряді випадків спостерігається нетривале зниження артеріального тиску, що не потребує клінічного лікування.

При застосуванні Нейтромаксу може відмічатися оборотне, дозозалежне, легке або середньо­го ступеню підвищення рівня лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, сечової кислоти та га- мма-глутамілтранспептидази в сироватці.

Менше, ніж у 5% хворих, що отримували Нейтромакс в дозах, вищих за 0.3 млн. МО/кг на добу (3 мкг/кг/добу), відмічали значний лейкоцитоз (100х109/л та вище) за відсутності очеви­дних ускладнень.

Нейтромакс не спричиняє підвищення частоти побічних явищ, зумовлених цитотоксичною хіміотерапією. Частота таких побічних явищ, як нудота та блювання, алопеція, діарея, анорексія, мукозит, головний біль, кашель, шкірні висипи, болі у грудях, загальна слабкість та вто­млюваність, запалення у горлі, закрепи та болі загального характеру, була практично однако­вою в групах хворих, що отримували хіміотерапію/філграстим та хіміотерапію/плацебо. Іноді у хворих, що отримували високодозну хіміотерапію у сполученні з пересадкою аутологічного кісткового мозку, відмічали розвиток судинних розладів (оклюзія вен та порушення водного обміну), однак їх зв'язку із застосуванням філграстиму не було встановлено.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату або його компонентів в анамнезі.

Особливості застосування.

Лікування Нейтромаксом необхідно проводити лише під контролем онколога або гематолога, що мають досвід застосування Г-КСФ, за наявності необхідних діагностичних можливостей. Процедури мобілізації та аферезу клітин повинні проводитись в онкологічному або гематоло­гічному центрах, які мають досвід роботи у відповідній галузі та можливість адекватного мо­ніторингу клітин-попередників гемопоезу.

а) Хворі з порушеннями мієлоїдного паростка кровотворення.

Гранулоцитарній колонієстимулюючий фактор може сприяти росту мієлоїдних клітин, а та­кож деяких немієлоїдних клітин in vitro. Безпечність та ефективність застосування Нейтрома­ксу у хворих з мієлодиспластичним синдромом, гострим та хронічним мієлолейкозом, не встановлена. Таким чином, слід виявляти надзвичайну обережність, призначаючи препарат у випадках, коли злоякісні клітини мають характерні ознаки клітин мієлоїдного ряду. Дані клінічних досліджень, які могли б дати відповідь на запитання, чи сприяє Філграстим прогресії мієлодиспластичного синдрому з переходом у гострий мієлобластний лейкоз, до теперішнього часу відсутні. Слід підходити надзвичайно обережно до застосування Філграс­тиму у хворих з порушеннями мієлоїдного паростка кровотворення, які можуть розглядатися як передлейкоз.

б) Хворі, які отримують цитотоксичну хіміотерапію

Лейкоцитоз. Менш, ніж у 5% хворих, що отримували Нейтромакс у дозах, вищих за 0,3 млн. МО/кг/добу (3 мкг/кг/добу), відзначали значний лейкоцитоз (100х109/л та вище). При цьому були відсутні будь-які побічні явища або ускладнення терапії. Однак, зважаючи на потенцій­ний ризик, пов'язаний зі значним лейкоцитозом, при застосуванні Нейтромаксу необхідно контролювати вміст лейкоцитів у крові. Застосування препарату слід одразу ж припинити, якщо після проходження піку зниження нейтрофілів кількість лейкоцитів перевищить 30x109/л.

Ризик, пов 'язаний з високодозовою хіміотерапією. Особливу обережність слід виявляти у ви­падку призначення Нейтромаксу хворим, що отримують високодозову хіміотерапію, через її більш виражений токсичний ефект. Можливі наслідки хіміотерапії - кардіологічні, легеневі, неврологічні та дерматологічні - описано в посібниках із застосування окремих хіміопрепа­ратів. Застосування Нейтромаксу не запобігає тромбоцитопенії та анемії, зумовлених прове­денням мієлосупресивної хіміотерапії. При застосуванні вйсокодозової хіміотерапії ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії підвищується. Рекомендується регулярно контролювати вміст тромбоцитів та рівень гематокриту, особливо при призначенні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних схем, що включають препарати із заздалегідь відомою зда­тністю викликати важку тромбоцитопенію. Застосування КПГПК, мобілізованих за допомо­гою Філграстиму, знижувало вираженість та тривалість тромбоцитопенії після мієлосупреси­вної або мієлоаблативної хіміотерапії.

в) Хворі з ВХН.

Трансформація в лейкоз або передлейкоз. Особливу обережність слід виявляти при діагности­ці важких хронічних нейтропеній, щоб диференціювати їх від інших гематологічних захво­рювань, таких, як апластична анемія, мієлодисплазія та мієлолейкоз. До початку лікування слід провести розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів, а також дослідити морфологічну картину кісткового мозку та каріотип. У невеликої кількості (3%) хворих з важкою вродженою нейтропенією (синдром Костмана), що отримували Філграстим, спостерігався мієлодиспластичний синдром (МДС) та лейкоз. МДС та лейкоз - природні ускладнення цього захворювання; їх зв'язок з лікуванням Філграстимом неясний. Приблизно у 12% хворих із початковою нормальною цитогенетикою при по­вторному обслідуванні виявлялись аномалії, в тому числі моносомія 7. Якщо у хворого з син­дромом Костмана з'являються цитогенетичні порушення, необхідно ретельно оцінити пере­ваги та ризик продовження терапії Нейтромаксом. При розвитку МДС або лейкозу Нейтро­макс слід відмінити. Досі незрозуміло, чи сприяє довготривале лікування Нейтромаксом хво­рих з важкою вродженою нейтропенією (синдромом Костмана) до розвитку цитогенетичних аномалій, МДС та лейкозу. Хворим з синдромом Костмана рекомендовано регулярно, кожні 12 місяців, проводити морфологічні та цитогенетичні дослідження кісткового мозку. Формула крові. Необхідно ретельно контролювати число тромбоцитів, особливо протягом перших кількох тижнів лікування Нейтромаксом. Якщо у хворого з'являється тромбоцитопе­нія (кількість тромбоцитів стабільно нижча 1х1012/л), слід розглянути питання про тимчасове скасування препарату або зниження дози. Спостерігаються також і інші зміни формули крові, що потребують її ретельного контролю, в тому числі анемія та минуще підвищення кількості клітин-попередників мієлоїдного ряду.

Інше. Слід виключити такі причини минущої нейтропенії, як вірусні інфекції. Збільшення се­лезінки є прямим наслідком лікування Філграстимом. Під час клінічних досліджень у 31% хворих з ВХН при пальпації виявлялась спленомегалія. Рентгенологічно збільшення об'єму виявлялося незабаром після початку лікування. Зниження дози уповільнювало або зупиняло збільшення селезінки; у 3% хворих довелось провести спленектомію. Необхідно регулярно проводити пальпацію живота з метою контролю розмірів селезінки.

У невеликої кількості хворих спостерігались гематурія та протеїнурія. Для їх своєчасного ви­явлення рекомендується регулярно досліджувати аналіз сечі.

Безпечність та ефективність застосування препарату для новонароджених та хворих з аутоі- мунною нейтропенією не встановлені.

г) Мобілізація клітин-попередників гемопоезу периферичної крові

Мобілізація. Проспективних рандомізованих досліджень для порівняння двох рекомендова­них методів мобілізації (лише філграстим або в комбінації з мієлосупресивною-хіміотерапі­єю) на одному й тому ж контингенті хворих не проводилось. Ступінь розходження результа­тів між окремими хворими та результатами лабораторного визначення числа С034+-клітин виявляє проблематичність безпосереднього порівняння різних досліджень. Тому важко реко­мендувати оптимальний метод. Вибір методу мобілізації слід проводити залежно від загаль­ної мети лікування даного хворого.

Попереднє лікування цитотоксичними засобами. У хворих, які зазнали активну мієлосупре- сивну терапію, може не відбуватися достатньої мобілізації КПГПК до рекомендованого міні­мального рівня (≥2.0х106 С034+/кг) або прискорення нормалізації числа тромбоцитів. Деякі цитостатики є особливо токсичними для клітин-попередників гемопоезу та можуть негативно впливати на їх мобілізацію. Довготривале застосування мелфалану, кармусину (ВСЖІ) та ка- рбоплатину, яке передувало заходам з мобілізації клітин-попередників, може знижувати ефе­ктивність таких заходів. Однак застосування мелфалану, карбоплатину або кармустину разом з філграстимом виявилось ефективним для мобілізаці клітин-попередників. Якщо планується пересадка периферичних клітин-попередників, рекомендується провести мобілізацію стволо­вих клітин на ранній стадії лікування. Особливу увагу слід приділити числу клітин- попередників, мобілізованих у таких хворих до початку високодозної хіміотерапії. Якщо ре­зультати мобілізації недостатні (у відповідності до наведених вище критеріїв), слід розгляну­ти альтернативні види лікування, що не вимагають використання клітин-попередників.

Оцінка урожаю клітин-попередників. Оцінюючи число клітин-попередників, мобілізованих у хворих за допомогою Нейтромаксу, слід приділити особливу увагу методу кількісного визна­чення. Результати проточного цитометричного аналізу кількості СБЗ4+ відрізняються залеж­но від конкретної використаної методики, тому треба обережно ставитись до результатів кі­лькісних досліджень, проведених в різних лабораторіях. Статистичний аналіз залежності між кількістю введених С034+-клітин та темпом нормалізації числа тромбоцитів після високодо­зної хіміотерапії вказує на складний, але стабільний взаємозв'язок. На даний момент мініма­льне значення урожаю СБЗ4+ ще остаточно не визначено. Рекомендоване значення мінімаль­ного врожаю (>2.0x106 СБЗ4+/кг) базується на публікаціях щодо досвіду адекватного віднов­лення картини крові при застосуванні філграстиму. Урожай, що перевищує це значення, імо­вірно, викликає прискорене відновлення картини крові, відносно менших значень урожаю.

д) Застосування під час вагітності та лактації.

Безпечність філграстиму у вагітних жінок не досліджувалась. Разом з тим у дослідах на щу­рах та кролях не було виявлено будь-яких тератогенних ефектів, пов'язаних із застосуванням Нейтромаксу. При цьому у кроликів було відзначено підвищену частоту загибелі ембріонів, не пов'язану, однак, з будь-якими виродливостями розвитку. Можливий ризик, пов'язаний із застосуванням Нейтромаксу у вагітних, слід, таким чином, співвідносити з очікуваною тера­певтичною вигодою. Невідомо, чи виділяється Нейтромакс з молоком. Тому на даний момент його не можна рекомендувати до застосування для матерів, які годують груддю.

е) Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Препарат в терапевтичних дозах не впливає на розумову активність.

ж) Інші особливості застосування.

Хворим із супутньою кістковою патологією та остеопорозом, що отримують безперервне лі­кування філграстимом протягом більш, ніж шести місяців, рекомендується в процесі терапії контролювати щільність, кісткової тканини.

Досліджень із застосування Філграстиму у хворих з важкими порушеннями функції нирок або печінки не проводилось, тому поки не можна рекомендувати його застосування для цієї групи хворих.

Відсутні дані клінічних досліджень щодо хворих із суттєвим зниженням кількості клітин- попередників мієлоїдного ряду. Філграстим діє головним чином на попередників нейтрофі­лів, що спричиняє підвищення вмісту нейтрофілів в крові. У хворих зі зниженим вмістом попередників (в тому числі і у тих хворих, які отримали інтенсивну радіотерапію або хіміотера­пію) така відповідь з боку нейтрофілів може бути менш вираженою). Вплив Нейтромаксу на реакцію "трансплантат проти хазяїна" (РТПХ) не встановлений.

Передозування. Ефектів, пов'язаних із передозуванням Нейтромаксу, встановлено не було. Припинення терапії препаратом, як правило, спричиняє 50% зниження вмісту циркулюючих нейтрофілів протягом 1-2 днів, після чого за 1-7 днів їх вміст відновлюється до нормального рівня.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефективність та безпечність застосування філ- грастиму у ті ж дні, що й цитотоксичні хіміопрепарати, не досліджувалась. Однак, зважаючи на високу чутливість мієлоїдних клітин, що швидко діляться, до мієлосупресивної цитоток­сичної хіміотерапії, застосування Нейтромаксу в інтервалі від 24 годин до введення цих пре­паратів і через 24 години після нього, не рекомендується. Попередні дані по невеликому чис­лу хворих, що одночасно отримували філграстим та 5-фторурацил, показують, що важкість нейтропенії може підвищитися. Можлива взаємодія філграстиму з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами в клінічних випробуваннях не досліджувалось.

Умови зберігання.

Зберігати у місцях, недоступних для дітей, в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С. Нейтромакс залишається стабільним при температурі 37 °С протягом відносно короткого пе­ріоду часу (до 7 днів). Заборонено заморожувати Нейтромакс. Флакони з Нейтромаксом призначені для разового використання.

Термін придатності. 2 роки.

Упаковка.

Нейтромакс 300 мкг у флаконі з прозорого нейтрального скла, закритого сірою пробкою з бутилкаучуку, запечатаний золотистим алюмінієвим ковпачком з червоною пластиковою кришкою. Флакон разом разом з інструкцією про застосування вкладається у картонну коробку.

Нейтромакс 480 мкг у флаконі з прозорого нейтрального скла, закритого сірою-пробкою з бутилкаучуку, запечатаний золотистим алюмінієвим ковпачком з білою пластиковою кришкою. Флакон разом разом з інструкцією про застосування вкладається у картонну коробку.

Умови відпуску. За рецептом.

Виробник. Біо Сідус S.A., Аргентина.

Адреса. Констітусьон 4234, Буенос-Айрес, Аргентина.

Характеристики

Программа "Доступные лекарства" не участвует
Форма выпуска раствор
Условия отпуска по рецепту
Регистрация закончилась
АТХ-классификация L03AA02 - Филграстим
МНН Филграстим
Действующие вещества филграстим
Производитель Био Сидус С.А., Аргентина
Инструкция по применению Нейтромакс, утвержденная производителем, представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.
Только ваш лечащий врач может принять решение о необходимости применения Нейтромакс, назначении схем лечения и дозировок, а также обсудить совместимость Нейтромакс с применяемыми вами лекарствами, разъяснить побочные действия и противопоказания.
Помните – самолечение опасно для вашего здоровья.

Просмотренные товары

Нейтромакс раствор д/ин. по 30 млн МЕ (300 мкг) №1 во флак.
раствор
Био Сидус С.А., Аргентина
Цены в аптеках

Новинки реклама

Кашель?
Кашель? Есть быстрое решение! Подробней
Зажги страсть!
Зажги страсть! Растительный комплекс для мужчин Подробней
Нервные клетки восстанавливаются!
Нервные клетки восстанавливаются! Помни о главном! Подробней
Инфекция мочевых путей?
Инфекция мочевых путей? Попробуй новинку Подробней
Насморк?
Насморк? Действуй активно! Подробней
Беспокоит запор?
Беспокоит запор? Эффективно и безопасно даже для детей Подробней
Плохо спишь и нервничаешь?
Плохо спишь и нервничаешь? Живи без стресса! Подробней
Top