Нортиван инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Нортиван - инструкция по применению

Нортиван таблетки, п/плен. обол. по 80 мг №30 (10х3)
Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить 40 мг, 80 мг або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий

(E 172), заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид чорний (E 172 - тільки для таблеток по 40 мг), тальк.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Прості препарати антагоністів ангіотензину II.

Код АТС С09C А03.

Показання

  • Артеріальна гіпертензія.
  • Післяінфарктний стан у клінічно стабільних пацієнтів з ознаками, симптомами або радіологічним підтвердженням лівошлуночкової недостатності та/або систолічної дисфункції лівого шлуночка - з метою поліпшення виживаності.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до валсартану або до будь-якої з допоміжних речовин.
  • Тяжка печінкова недостатність, цироз печінки, обструкція жовчовивідних шляхів.
  • Вагітність і період годування груддю.
  • Дитячий вік (до 18 років).

Спосіб застосування та дози

  • Артеріальна гіпертензія.

Доза, рекомендована для більшості пацієнтів, становить 80 мг один раз на добу, щодня. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом перших двох тижнів, а максимальний ефект досягається після чотирьох тижнів лікування. Хворим, у яких не вдається досягти адекватного зниження артеріального тиску, доза може бути збільшена до 160 мг один раз на добу, незалежно від віку, статі або раси пацієнта. Подальше зниження артеріального тиску може бути досягнуте шляхом збільшення добової дози до максимальної – 320 мг (за один або два прийоми – ранком і ввечері) або шляхом додавання тіазидного діуретика. Валсартан-Ріхтер також можна комбінувати з іншими антигіпертензивними препаратами.

Застосування у пацієнтів старше 75 років: початкова доза – 40 мг один раз на добу щодня.

Застосування при нирковій недостатності: у пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 – 50 мл/хв не потрібна зміна початкової дози.

У пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв або пацієнтів, які перебувають на діалізі, рекомендується нижча початкова доза – 40 мг один раз на добу щодня.

Застосування у пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої крові: наприклад у тих, які одержують високі дози сечогінних препаратів і в яких неможливо знизити дозу сечогінних препаратів, рекомендується початкова доза – 40 мг.

Застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого й середнього ступеня тяжкості: лікування необхідно починати з дози 40 мг один раз на добу щодня. Не слід перевищувати добову дозу 80 мг. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів Валсартан-Ріхтер протипоказаний.

  • Післяінфарктний стан.

Лікування може бути розпочате вже через 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Починаючи лікування з початкової дози 20 мг два рази на добу, дозу можна поступово збільшувати до 40 мг, 80 мг і 160 мг два рази на добу протягом кількох наступних тижнів. При досягненні цільової дози 160 мг два рази на добу необхідно враховувати переносимість пацієнтом препарату Валсартан-Ріхтер під час поступового збільшення дози. Якщо з'являється симптоматична артеріальна гіпотензія або ниркова недостатність, необхідно зменшити дозування. Препарат можна застосовувати у пацієнтів, які отримують іншу терапію в період після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад, тромболітичні препарати, ацетилсаліцилову кислоту, блокатори β-адренорецепторів і статини. Якщо буде потреба застосування валсартану в дозі менше 40 мг, необхідно застосовувати інші лікарські форми, які дають можливість провести таке дозування.

Застосування при нирковій недостатності легкого і середнього ступеня тяжкості в період після перенесеного інфаркту міокарда: не потрібно зміни дозування. На цей час немає ніяких даних про пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли інфаркт міокарда (креатинін у плазмі крові ≥ 221 μмоль/л). Валсартан-Ріхтер у таких пацієнтів повинен застосовуватися з обережністю з відповідною оцінкою ниркової функції (див. також розділ “Особливості застосування”).

Застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого й середнього ступеня тяжкості в період після перенесеного інфаркту міокарда: при застосуванні дози, яка перевищує

80 мг два рази на добу, необхідно оцінити клінічну користь і можливий ризик, пов'язаний зі збільшенням експозиції валсартану.

Побічні реакції

Частота виявлених побічних реакцій визначена за такою класифікацією:

дуже часті (>10%); часті (1-10%); нечасті (0,1-1%); поодинокі (0,01-0,1%); рідкісні (< 0,01%).

  • Інфекції: часті - вірусні інфекції, нечасті - інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, синусит, рідкісні – риніт.

Порушення з боку органів і систем:

  • кровотворна та лімфатична системи: часті – нейтропенія, рідкісні – тромбоцитопенія;
  • імунна система: рідкісні – гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобу;
  • порушення метаболізму: нечасті – гіперкаліємія;
  • центральна нервова система: нечасті – безсоння, зниження лібідо, непритомність, поодинокі – запаморочення, рідкісні – головний біль, помірні короткочасні порушення смаку;
  • порушення слуху та вестибулярного апарату: нечасті – вертиго;
  • серцево-судинна система: нечасті – серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, рідкісні – васкуліт;
  • дихальна система: нечасті – кашель, носова кровотеча;
  • травна система: нечасті – діарея, біль у животі, рідкісні – нудота;
  • гепатобіліарна система: рідкісні – порушення функції печінки;
  • шкіра та підшкірна клітковина: рідкісні – ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж;
  • скелетно-м’язова система: нечасті – біль у спині, рідкісні – артралгія, міалгія;
  • сечовидільна система: рідкісні – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність;
  • загальні порушення: нечасті – втома, слабкість, набряки.

Вплив на результати лабораторних аналізів: іноді застосування валсартану може супроводжуватися нейтропенією, підвищенням концентрації загального білірубіну і креатиніну; зниженням рівня гемоглобіну та гематокриту; підвищенням концентрації калію. Спеціальний контроль лабораторних параметрів необхідний тільки у пацієнтів із нирковою недостатністю; у літніх пацієнтів, які приймають додатково препарати калію, необхідний контроль концентрації калію в плазмі крові.

 Передозування.

Передозування валсартану може проявлятися вираженою артеріальною гіпотензією, яка може супроводжуватися втратою свідомості, колапсом і/або шоком.

Лікування. Специфічного антидоту для валсартану немає. Якщо препарат прийнятий нещодавно, слід викликати блювання та провести стандартні процедури (промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Лікування також включає внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективний для виведення валсартану.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Валсартан-Ріхтер не можна приймати вагітним і жінкам, які планують вагітність. Лікарі, які призначають валсартан жінкам дітородного віку, повинні попереджати про потенційний ризик при застосуванні цього препарату в перід вагітності. Якщо вагітність виявлена під час терапії, лікування потрібно негайно припинити. Не відомо, чи виділяється валсартан у жіноче молоко, тому його не можна приймати жінкам, які годують груддю.

Діти

Безпека й ефективність валсартану у дітей не встановлені, тому він протипоказаний для застосування у цієї категорії пацієнтів.

Особливості застосування

  • Артеріальна гіпертензія.

У пацієнтів з вираженим зниженням рівня натрію і/або зниженням об’єму циркулюючої крові, які отримують високі дози сечогінних засобів, в окремих випадках після початку терапії валсартаном може з'явитися симптоматична гіпотензія. У пацієнтів, яким неможливо знизити дозу сечогінних препаратів, рекомендується початкова доза 40 мг валсартану.

Стеноз ниркової артерії: у пацієнтів із двобічним або однобічним стенозом ниркової артерії рекомендується моніторинг рівня сечовини і креатиніну в плазмі крові, оскільки інші препарати, які впливають на ренінангіотензинальдостеронову систему (РААС), можуть збільшувати ці показники.

Печінкова недостатність: у пацієнтів з артеріальною гіпертензією добова доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, цирозом печінки, обструкцією жовчовивідних шляхів застосування валсартану протипоказане.

Порушення функції нирок: необхідно контролювати рівень калію в плазмі крові у пацієнтів з порушенням функції нирок і літніх пацієнтів, які приймають додатково препарати калію.

  • Післяінфарктний період.

Терапія валсартаном у пацієнтів у період після перенесеного інфаркту міокарда вимагає обережності. Застосування препарату в цей період приводить до деякого зниження артеріального тиску, але при дотриманні правил дозування немає необхідності припиняти лікування у випадку тривалої симптоматичної гіпотензії (див. також розділ “Спосіб застосування та дози”). Як наслідок пригнічення РААС у сприйнятливих пацієнтів варто очікувати погіршення ниркової функції. Обстеження пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, повинне завжди включати оцінку ниркової функції.

Печінкова недостатність легкого й середнього ступеня тяжкості: при призначенні дози, що перевищує 80 мг два рази на добу, необхідно оцінити клінічну користь і можливий ризик, пов'язаний зі збільшенням експозиції валсартану.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Немає ніяких даних, які вказують на те, що валсартан впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з технікою, але зрідка у деяких пацієнтів прийом препарату може спричинити запаморочення, втому, загальну слабкість, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Потенційні взаємодії: оскільки валсартан істотно не метаболізується, клінічно значуща взаємодія з іншими лікарськими засобами у формі метаболічної індукції або інгібіції системи цитохрому

P 450 малоймовірна.

Порушення біодоступності: при застосуванні із циметидином системна експозиція валсартану може бути незначно збільшена. Комбінація із глібенкламідом може спричинити зменшення системної експозиції валсартану.

Інші взаємодії. Одночасне застосування валсартану:

  • із препаратами літію: можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові і його токсичності. Якщо ця комбінація необхідна, рекомендується контролювати концентрацію літію в плазмі крові;
  • з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, які містять калій: можливе підвищення концентрації калію в плазмі крові (комбінація цих препаратів з валсартаном не рекомендується);
  • із нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ): селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (>3 г/добу) і неселективні НПЗЗ: можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту; підвищення ризику пригнічення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність і підвищення концентрації калію в плазмі крові, особливо у пацієнтів із уже порушеною нирковою функцією. Комбінована терапія вимагає обережності, особливо у літніх та/або зневоднених пацієнтів. Пацієнтові необхідно забезпечити адекватну гідратацію, особливу увагу варто приділити контролю функції нирок на початку й далі періодично під час лікування цією комбінацією.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Валсартан – активний, сильний, специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Селективно діє на підтип рецепторів AT1. Ангіотензин II – активний гормон РААС, який утворюється із ангіотензину I під дією ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, які знаходяться в клітинних мембранах різних тканин і спричиняє низку фізіологічних реакцій, включаючи пряму і непряму участь у регуляції артеріального тиску. Як потужний вазоконстриктор, ангіотензин II має прямий судинозвужувальний ефект. Крім того, призводить до затримки натрію і стимулює секрецію альдостерону. Валсартан селективно діє на рецептори підтипу AT1, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину II. Підтип AT2 не пов'язаний з ефектами з боку серцево-судинної системи. Валсартан не володіє частковою агоністичною активністю стосовно рецепторів AT1 і має набагато більшу афінітивність (приблизно 20 000-разову) до рецепторів AT1, чим до рецепторів AT2. Валсартан не пригнічує АПФ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II і руйнує брадикінін.

Валсартан не зв'язується і не блокує інших гормональних рецепторів або іонних каналів, які мають значення для серцево-судинної регуляції.

  • Артеріальна гіпертензія.

Відомо, що застосування валсартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску (АТ) без зміни частоти пульсу. У більшості пацієнтів після прийому разової пероральної дози початок антигіпертензивного ефекту проявляється протягом 2 годин, а максимальне зниження АТ досягається через 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 і більше годин після прийому препарату. При подальшому прийманні наступних доз максимальне зниження АТ, незалежно від величини дози, досягається протягом 2-4 тижнів і утримується при тривалій терапії. Комбінацією валсартану з гідрохлоротіазидом можна досягти істотного додаткового зниження АТ. Раптове припинення приймання валсартану не призводить до рикошетної гіпертензії або інших несприятливих клінічних реакцій. Відомо, що при тривалому застосуванні у пацієнтів з артеріальною гіпертензією валсартан не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, рівні тригліцеридів і глюкози (вимірювані натще) і рівень сечової кислоти в крові.

  • Післяінфарктний період.

Відомо також, що застосування валсартану у пацієнтів в післяінфарктний період сприяє зниженню серцево-судинної смертності, зменшенню кількості госпіталізацій унаслідок серцевої недостатності та рецидивів інфаркту міокарда (до основного лікування включалися ацетилсаліцилова кислота, бета-блокатори, інгібітори АПФ, тромболітичні препарати і статини). Застосування комбінації валсартану з каптоприлом не приносить більшої користі, ніж прийом тільки каптоприлу, тому не рекомендується застосовувати таку комбінацію.

Фармакокінетика. Після перорального прийому швидко всмоктується; повна біодоступність становить, у середньому, 23%; валсартан має мультиекспоненціальну кінетику розпаду (t1/2α <1 г і t1/2β приблизно 9 годин). Фармакокінетика лінійна в дослідженому діапазоні доз; ніяких змін у фармакокінетиці валсартану при регулярному прийманні не виявлено, як і кумуляції при застосуванні один раз на добу. Концентрації у плазмі у чоловіків і у жінок не відрізнялися. Валсартан значною мірою зв'язується з білками плазми (94-97%), головним чином з альбумінами. Рівноважний об’єм розподілу низький (приблизно 17 л). Плазмовий кліренс відносно повільний (приблизно 2 л/год) порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/год). Після перорального прийому 83% виділяється з калом і 13% – із сечею, в основному в незміненому вигляді.

Літні пацієнти: у деяких літніх пацієнтів спостерігалася вища системна експозиція валсартану порівняно з молодими пацієнтами; у літніх пацієнтів рекомендується нижча початкова доза –

40 мг.

Порушення функції нирок: як і очікувалося для препарату, нирковий кліренс якого становить 30% повного плазмового кліренсу, жодного зв'язку між функцією нирок і системною експозицією валсартану не виявлено. Дослідження в групі пацієнтів, які перебувають на діалізі, не проводилися, однак валсартан значною мірою зв'язується з білками плазми, тому імовірність його виведення за допомогою діалізу незначна.

Печінкова недостатність: відомо, що у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості експозиція валсартану приблизно в 2 рази вища.

Основні фізико-хімічні властивості

40 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі, коричневого кольору, з гравіюванням C 73 з одного боку, діаметром біля 8 мм;

80 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору; з гравіюванням C 74 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною біля 15 мм, шириною біля

6 мм;

160 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору; з гравіюванням

C 75 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною біля 18 мм, шириною біля 8 мм.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу вологи.

Упаковка

По 30 (10хЗ) таблеток у блістерах з алюмінієвої фольги, у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Заявник

ВАТ „Гедеон Ріхтер”, Угорщина.

Виробник

ТОВ „Гедеон Ріхтер Польща”.

Місцезнаходження

05-825, м. Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща.

Аннотация (инструкция по применению) медицинского препарата Нортиван, утвержденная производителем, представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.
Только ваш лечащий врач может принять решение о необходимости применения Нортиван, назначении схем лечения и дозировок, а также обсудить совместимость Нортиван с применяемыми вами лекарствами, разъяснить побочные действия и противопоказания.
Помните – самолечение опасно для вашего здоровья.
Дозировка Нортиван таблетки, п/плен. обол. по 80 мг №30 (10х3)
Производитель Гедеон Рихтер, ООО, Польша/Венгрия
МНН Valsartan
Регистрация № UA/10836/01/02_ от 30.07.2010. Приказ № 939 от 05.12.2014
Код АТХ

Также ищут

Новинки

Витаминный комплекс с Омега-3 из Германии Всего 1 капсула в сутки! Подробней
Болит горло? Устрани причину болезни - возбудителей Подробней
Простуда? Насморк? Кашель? Действуйте комплексно! Подробней
Режутся зубки? Как помочь ребенку Подробней
ГОРЛО ЛІКУВАТИ Малюку і Тату Подробней
Удобное очищение заложенного носа 100% морская вода! Подробней
Как экономить при покупке в аптеках? Подробней
Скрыть рекламу
Top