Бронируйте товары в аптеках, экономьте до 30%. Узнать больше

Ривокор - инструкция, показания, состав, способ применения

Нет в наличии в Киеве

Инструкция для Ривокор

Инструкция указана для Ривокор таблетки, п/плен. обол. по 5 мг №30 (15х2)
Выбрать инструкцию для других видов «Ривокор»

Склад

діюча речовина: бісопролол;

1 таблетка містить бісопрололу фумарату 5 мг або 10 мг; 

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон (К90), кальцію гідрофосфат безводний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

плівкова оболонка: таблетки 5 мг: гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макроголь (6000), диметикон 350, оксид заліза жовтий (Е 172);

таблетки 10 мг: гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макроголь (6000), диметикон 350, оксид заліза жовтий (Е 172), оксид заліза червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг: круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з лінією розлому, діаметром 7 мм, кольору слонової кістки;

таблетки 10 мг: круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з лінією розлому, діаметром 7 мм, світло коричневого кольору.

Фармакотерапевтична група

Селективні блокатори бета-адренорецепторів. 

Код АТХ С07А В07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Селективний бета1-адреноблокатор. При застосуванні в терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності й клінічно виражених мембраностабілізувальних властивостей. Чинить антиангінальну дію: зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню частоти серцевих скорочень, зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення кінцево-діастолічного тиску і подовження діастоли.

Чинить гіпотензивну дію завдяки зменшенню серцевого викиду, гальмуванню секреції реніну нирками, а також впливу на барорецептори дуги аорти і каротидного синуса. При тривалому застосуванні Рівокору знижується, в першу чергу, підвищений периферійний судинний опір. При хронічній серцевій недостатності засіб пригнічує активовану симпатоадреналову і ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Рівокор має дуже низьку спорідненість з бета2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також з бета2-рецепторами ендокринної системи. Препарат тільки в одиничних випадках може впливати на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, а також на метаболізм глюкози. При одноразовому застосуванні дія Рівокору зберігається протягом 24 годин.

Фармакокінетика.

Абсорбція.Після прийому внутрішньо більш ніж 90% бісопрололу абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Абсорбація не залежить від прийому їжі. Значення ефекту першого проходження становить ≤ 10%. Біодоступність становить близько 90%.

Розподіл. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить 30%.

Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50% біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50% виводиться нирками у незміненому вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення (10-12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж 24 годин при застосуванні один раз на добу.

Лінійність. Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.

Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться із організму нирками через печінку в рівній мірі, для пацієнтів із порушенням функції печінки або порушенням функції нирок корекція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю та порушенням функції печінки або нирок не вивчалася. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу (за NYHA) рівень бісопрололу в плазмі крові вищий період напіввиведення довший порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 64±21 нг/мл при добовій дозі 10 мг та періоді напіввиведення 17±5 год.

Показання

  • Артеріальна гіпертензія;
  • ішемічна хвороба серця (стенокардія);
  • хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами ангіотензинперетво́рюючого ферме́нту, діуретиками, у разі необхідності із серцевими глікозидами.

Протипоказання

  • Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії;
  • кардіогенний шок;
  • атріовентрикулярна блокада II і III ступеня;
  • синдром слабкості синусового вузла;
  • синоатріальна блокада;
  • симптоматична брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) менше 50 ударів за хвилину);
  • симптоматична артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.);
  • тяжка форма бронхіальної астми;
  • пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно;
  • феохромоцитома, що не лікувалася;
  • метаболічний ацидоз;
  • період вагітності та годування груддю;
  • підвищена чутливість до компонентів препарату;
  • дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

  • Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання.

  • Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які приймають ß-блокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.
  • Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксонідин, рипменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симптоматичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна ß-адренорецепторів, підвищує ризик виникнення рикошетної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).

  • Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання.

  • Антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
  • Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність.
  • ß-блокатори місцевої дії (наприклад, ті, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу.
  • Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії.
  • Інсулін та пероральні гіпоглікемічні засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада ß-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.
  • Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).
  • Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності.
  • Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу.
  • ß-симпатоміметики (наприклад, орципреналін, ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препаратом Рівокор може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози адреналіну.
  • Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія більш імовірна при застосуванні неселективних ß-блокаторів.

При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами, що виявляють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин), підвищується ризик артеріальної гіпотензії.

Комбінації, що можливі.

  • Мефлохін: підвищення ризику брадикардії.
  • Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту ß-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

Особливості щодо застосування

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.

Пацієнтам із ішемічною хворобою серця не слід припиняти лікування раптово. Курс повинен закінчуватися повільно, з поступовим зниженням дози. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у пацієнтів із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх трьох місяців.

Препарат слід застостосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

  • бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);
  • цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гліпоклікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;
  • сувора дієта;
  • проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші ß-блокатори бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає терапевтичний ефект;
  • атріовентрикулярна блокада I ступеня;
  • стенокардія Принцметала;
  • облітеруючі захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг).

Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функцій зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму в анамнезі. 

Загальна анестезія. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів бета-адренорецепторів. Не рекомендується застосовувати блокатори бета-адренорецепторів під час хірургічних втручань. Це підвищує ризик виникнення аритмій та ішемії міокарда. Дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату приблизно за 48 годин до загальної анестезії. 

Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, із антиритмічними препаратами I класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Незважаючи на те, що кардіоселективні ß-блокатори (ß1) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними ß-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх ß-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності Рівокор слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати із найнижчої можливої дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як, задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, що можуть викликати симптоми, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз ß2-симпатоміметиків.

Хворим на псоріаз (у т. ч. в анамнезі) ß-блокатори (наприклад, бісопролол) призначають після ретельної оцінки користь/ризик.

Не застосовувати препарат хворим на феохромоцитому, якщо попередньо не досягнута ефективна α-адреноблокада. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на фоні прийому препарату. При застосуванні препарату Рівокор може відмічатися позитивний результат при проведенні допінг-контролю.

Застосування у період вагітності або годування груддю. 

Вагітність. Бісопролол може шкідливо впливати на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило, ß-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну смерть, мимовільний аборт або передчасні пологи. Можуть розвинутися побічні ефекти у плода та новонародженого (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо лікування ß-блокаторами необхідне, бажано, щоб це був ß1-селективний адреноблокатор.

У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік та ріст плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плід слід розглянути можливість альтернативного лікування.

Після пологів новонароджений має знаходиться під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 діб.

Період годування груддю. Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко немає, тому не рекомендується застосовувати препарат Рівокор під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом іншими механізмами. 

У ході досліджень за участю пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак в окремих випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.

Спосіб застосування та дози

Препарат Рівокор слід приймати вранці під час або після сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).

Лікування слід розпочинати поступово з низьких доз із подальшим підвищенням дози.

Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка препарату Рівокор по 5 мг) на добу. При нетяжкій гіпертензії (діастолічний артеріальний тиск до 105 мм рт. ст.) підходить доза 2,5 мг.

За необхідності добова доза може бути підвищена до 10 мг (1 таблетка препарату Рівокор по 10 мг) на добу.

Збільшення дози допускається лише в окремих випадках. Максимальна добова доза становить 20 мг препарату на добу.

Коригування дози здійснює лікар індивідуально залежно від частоти пульсу та терапевтичної користі.

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка

Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензивнових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори ß-адренорецепторів, діуретики і, за необхідності, серцеві глікозиди.

Рівокор призначають для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Терапію повинен проводити лікар з досвідом лікування хронічної серцевої недостатності.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності препаратом Рівокор розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.

  • 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж 1 тижня, якщо добре переноситься – підвищити до
  • 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься – підвищити до
  • 3,75* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься – підвищити до
  • 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, якщо добре переноситься – підвищити до
  • 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, якщо добре переноситься – підвищити до
  • 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу – як підтримувальна терапія.

*На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати бісопролол в іншій лікарській формі.

Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.

Протягом фази титрування необхідний контроль показників життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомів прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першого дня після початку лікування.

Модифікація лікування.

Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається поступове посилення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується тимчасове зниження дози бісопрололу або призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість відновлення лікування бісопрололом.

Не слід припиняти лікування препаратом раптово, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом рекомендовано завершувати повільно, поступово знижуючи дозу (наприклад, зменшуючи дозу вдвічі щотижня).

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зазвичай довготривале.

Курс лікування препаратом Рівокор тривалий і залежить від природи та тяжкості хвороби.

Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця. Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Для хворих із вираженим зниженням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) і хворих з тяжкою формою порушень функцій печінки добова доза не повинна перевищувати 10 мг Рівокору. Є деякі дані щодо застосування бісопрололу пацієнтам при діалізі. Необхідності змінювати режим дозування немає.

Хронічна серцева недостатність. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та одночасно з порушенням функції печінки або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Діти. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому протипоказано застосовувати препарат цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми.

При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріоветрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та

запаморочення. Найчастіше ознаками передозування ß-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. На цей час відомо декілька випадків передозування у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та/або ішемічною хворобою серця (максимальна доза – 2000 мг бісопрололу). Відмічалася брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому під час лікування слід поступово збільшувати дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування.

При передозуванні припиняють лікування препаратом та проводять підтримувальну і симптоматичну терапію. Є деякі дані про те, що бісопролол важко піддається діалізу. При підозрі на передозування рекомендуються нижчезазначені загальні заходи.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводять ізопреналін або інший препарат із позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може потребуватися трансвенозне введення штучного водія ритму.

При артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення рідини та судинозвужувальних препаратів. Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним.

При атріовентрикулярній блокаді ІІ і ІІІ ступеня: ретельне спостереження та інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора.

При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, інотропних препаратів, вазодилаторів.

При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін), ß2-адреноміметики та/або амінофілін.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне ведення глюкози.

Побічні ефекти

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують таким чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), іноді (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за даними).

З боку серця.

Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Часто: ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення*, головний біль*.

Рідко: синкопе.

З боку органів зору.

Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз).

Дуже рідко: кон’юнктивіт.

З боку органів слуху.

Рідко: погіршення слуху.

З боку дихальної системи.

Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі.

Рідко: алергічний риніт.

З боку травного тракту.

Часто: нудота, блювання, діарея, запор.

З боку шкіри та сполучних тканин.

Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, почервоніння, висипи.

Дуже рідко: алопеція. При лікуванні ß-блокаторами може спостерігатись погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипу.

З боку кістково-м’язової системи.

Нечасто: м’язова слабкість, судоми.

З боку печінки.

Рідко: гепатит.

З боку судинної системи.

Часто: відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Нечасто: ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку репродуктивної системи.

Рідко: порушення потенції.

Психічні розлади.

Нечасто: депресія, порушення сну.

Рідко: нічні кошмари, галюцинації.

Лабораторні показники.

Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза).

Загальні розлади.

Часто: астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*.

Нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

*Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1 – 2 тижнів.

У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 С в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 15 таблеток у блістері; №30 (15×2) або №90 (15×6) у блістерах у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Рівофарм СА.

Місцезнаходження виробника. Центро Інсема, 6928 Манно, Швейцарія.

Заявник

Рівофарм СА.

Адреса

Центро Інсема, 6928 Манно, Швейцарія.

Важно! Данная инструкция по применению является официальной инструкцией производителя, утвержденная и предоставлена Государственным реестром лекарственных средств Украины.
Данная инструкция представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.

Характеристики

Условия отпуска по рецепту
Категория От высокого артериального давления
АТХ-классификация C07AB07 - Бисопролол
МНН Бисопролол
Фармгруппа Селективные блокаторы бета-адренорецепторов.
Действующие вещества бисопролол
Количество в упаковке
Дозировка

Новинки реклама

Беспокоит снижение потенции?
Беспокоит снижение потенции? Есть решение! Подробней
Cезонная аллергия?
Cезонная аллергия? Живи жизнью, а не аллергией! Подробней
Жгучая боль в ногах?
Жгучая боль в ногах? Узнай про лечение и профилактику! Подробней
Как повысить иммунитет?
Как повысить иммунитет? Узнайте больше о причинах ослабленного иммунитета и о том, как поддержать его Подробней
Как поддержать здоровье ногтей?
Как поддержать здоровье ногтей? Узнать больше Подробней
Top