Тиапросан инструкция и цена в аптеках

Цены в аптеках

Тиапросан - инструкция по применению

Тиапросан таблетки по 100 мг №60 (10х6)
Перевести на русский язык:
Перевести

Склад

діюча речовина: тіаприд;

1 таблетка містить тіаприду гідрохлориду, що відповідає тіаприду 100 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

білі або майже білі круглі таблетки з хрестоподібною рискою для поділу з одного боку, діаметром приблизно 9,5 мм.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби.

Код АТХ N05A L03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Тіаприд – антипсихотичний засіб (нейролептик), чинить снодійну, седативну, аналгезуючу дію. Усуває дискінезії центрального походження. Виявляє виражений аналгетичний ефект як при інтероцептивному, так і при екстероцептивному болю. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолімбічної і мезокортикальної системи. Типовий нейролептик, незалежний від аденілатциклази, який вибірково блокує дофамінергічні D2-рецептори. Його спорідненість з дофамінергічними D1-рецепторами низька. Доведено, що його активність потенціює стимуляцію і сенсибілізацію рецепторів.

Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку, протиблювальна дія ‒ блокадою дофамінових D2-рецепторів критичної зони блювотного центру, гіпотермічна дія ‒ блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса.

На відміну від традиційних антипсихотичних засобів, тіаприд чинить незначну каталептичну дію. Завдяки цим властивостям тіаприд придатний для лікування порушень руху центрального походження.

Анксіолітичний вплив тіаприду було продемонстровано на декількох стресових моделях у тварин, які включали і експерименти, спрямовані на вивчення ознак абстиненції. Крім того, було доведено, що тіаприд чинить позитивну знеболювальну дію та сприяє ясності мислення у літніх пацієнтів, виявляє позитивний ефект при лікуванні алкогольної, опійної і нікотинової абстиненції. Механізм його анксіолітичної дії дотепер невідомий, проте відомо, що він відмінний від його антидопамінергічного впливу.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування 200 мг тіаприду максимальна концентрація у плазмі крові 1,3 мкг/мл досягається протягом 1 години. Біодоступність тіаприду у формі таблеток становить 75 %. Абсолютна біодоступність збільшується на 20 % при прийомі тіаприду перед їдою. Після одночасного вживання їжі максимальна концентрація у плазмі крові збільшується на 40 %. В осіб літнього віку всмоктування препарату уповільнюється.

Розподіл в організмі досить швидкий (менше 1 години). Тіаприд без накопичення проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єр. Експерименти на тваринах виявили, що проникнення в грудне молоко спостерігається у співвідношенні молоко/кров 1:2. Не зв’язується з білками плазми крові, але незначною мірою зв’язується з еритроцитами. У людей метаболізується незначною мірою. 70 % прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді із сечею, нирковий кліренс становить 330 мл/хв, виведення корелює із кліренсом креатиніну. Добову дозу при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв слід зменшити у 2 рази, менше 10 мл/хв – у 4 рази. Період напіввиведення становить 2,9 години у жінок і 3,6 години – у чоловіків. У пацієнтів із порушеннями функції нирок дозу препарату необхідно підбирати відповідно до ступеня ураження.

Показання

  • Дискінезія і розлади руху, такі як хвороба Гентінгтона, рання дискінезія, пізня

дискінезія.

  • Психомоторні порушення в осіб літнього віку.
  • Психомоторні порушення при хронічному алкоголізмі.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. - Пролактинзалежне ракове захворювання (наприклад, гіпофізарна пролактинома) або

епітеліальний рак молочної залози. - Феохромоцитома. - Комбінація з леводопою або з іншими дофамінергічними ліками. - Існуюче пригнічення ЦНС або кома, пригнічення кісткового мозку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказані комбінації

Леводопа: взаємний антагонізм між ефектами леводопи та нейролептиків.

Слід уникати одночасного застосування з агоністами дофамінергічних препаратів, за винятком пацієнтів із хворобою Паркінсона (каберголін, хінаголід), оскільки є зворотний антагонізм між агоністами дофамінергічними та нейролептиками, взаємне зменшення ефектів один одного.

Нерекомендовані комбінації

Поєднання з нижче зазначеними лікарськими препаратами, які можуть спричинити torsades de pointes або подовження інтервалу QT: - Ліки, що спричиняють виражену брадикардію (ЧСС <55 уд/хв), такі як бета-блокатори; блокатори кальцієвих каналів, такі як дилтіазем і верапаміл; клонідин, гуанфацин, дигоксин, препарати наперстянки, інгібітори холінестерази: донезепіл, ривастигмін, галантамін, піридостигмін, неостигмін.

  • Препарати, які можуть спричинити порушення електролітного балансу, особливо гіпокаліємію, такі як діуретики, що викликають гіпокаліємію, стимулюючі проносні, амфотерицин В внутрішньовенний, глюкокортикоїди, адренокортикотропний гормон, тетракозактид. Гіпокаліємію необхідно усунути до призначення тіаприду.
  • Антиаритмічні препарати класу Іа, такі як хінідин, гідрохінідин, дизопірамід. - Антиаритмічні препарати класу III, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід. - Деякі нейролептики, такі як сультоприд, піпотіазид, сертиндол, вераліпід, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, пімозид, галоперидол, дроперидол, флуфеназин, піпамперон, флупентиксол, циклопентиксол.
  • Деякі протипаразитарні препарати, такі як галофантрин, лумефантрин, пентамідин.
  • Інші лікарські засоби, такі як тіоридазин, трициклічні антидепресанти, літій, бепридил, цизаприд, еритроміцин внутрішньовенний, вінкаміцин внутрішньовенний, спіраміцин внутрішньовенний, спарфлоксацин, моксифлоксацин, діфеманіл, мізоластин.
  • У зв’язку з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння-мерехтіння шлуночків, якщо це можливо, слід припинити лікування антибактеріальними засобами, яке може індукувати тріпотіння-мерехтіння шлуночків. Якщо комбінована терапія не може бути припинена, слід перевірити інтервал QT на ЕКГ перед початком лікування.

Агоністи допамінергічні, крім леводопи

(амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін).

У пацієнтів із хворобою Паркінсона у зв’язку із взаємним антагонізмом ефектів агоністів дофамінергічних препаратів та нейролептиків дофамінергічні препарати можуть спричинити або підкреслити психотичні розлади. Коли терапії нейролептиком не можна уникнути у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували агоністи дофамінергічних препаратів, застосування цих засобів слід звузити і припинити (раптове припинення застосування агоністів дофамінергічних може спричинити злоякісний нейролептичний синдром). У разі застосування антипсихотичних засобів пацієнтам із хворобою Паркінсона слід підібрати препарат, який виявляє менш виражені екстрапірамідні побічні ефекти (наприклад, хлорпромазин, левомепромазин).

Метадон.

У зв’язку з підвищенням ризику шлуночкової аритмії, зокрема тріпотіння-мерехтіння шлуночків, не слід поєднувати застосування цих засобів.

У разі застосування антипсихотичних засобів у пацієнтів із хворобою Паркінсона слід підібрати препарат, який спричиняє менш виражені екстрапірамідні побічні ефекти (наприклад, хлорпромазин, левомепромазин).

Комбінації, що потребують особливої обережності

  • При одночасному застосуванні тіаприду з антигіпертензивними засобами існує ризик посилення їх ефектів (постуральна гіпотензія).
  • Слід уникати одночасного вживання алкогольних напоїв та застосування лікарських засобів, що містять алкоголь. Алкоголь збільшує седативний ефект нейролептиків. - Сумісне застосування інших лікарських засобів, які пригнічують ЦНС (наприклад, аналгетики та похідні морфіну, що пригнічують кашель, більшість антигістамінних лікарських засобів, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінові анксіолітики та інші транквілізатори, клонідин і споріднені з ним речовини), призводить до посилення цієї дії.

Особливості застосування

Спеціальні попередження і спеціальні запобіжні заходи при застосуванні тіаприду.

Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату:

  • літнім пацієнтам: як і інші антипсихотичні засоби, тіаприд може збільшувати частоту розвитку седативного ефекту та артеріальної гіпотензії внаслідок підвищеної чутливості;
  • при тяжких серцево-судинних захворюваннях (через можливі побічні ефекти з боку гемодинаміки, особливо артеріальної гіпотензії);
  • пацієнтам із порушеннями дихальної системи, цереброваскулярними порушеннями або факторами ризику цереброваскулярних захворювань;
  • пацієнтам із закритокутовою глаукомою;
  • пацієнтам із нирковою недостатністю (у цьому випадку слід враховувати ризик відносного передозування);
  • пацієнтам із хворобою Паркінсона: окрім виняткових випадків, тіаприд не слід застосовувати пацієнтам із хворобою Паркінсона;
  • пацієнтам з епілепсією в анамнезі: антипсихотичні лікарські засоби можуть зменшувати епілептогенний поріг; хоча щодо тіаприду це явище ще недостатньо вивчено, рекомендується пильний контроль за пацієнтами;
  • пацієнтам із жовтяницею, діабетом, гіпотиреозом, міастенією в анамнезі, паралітичною непрохідністю кишечнику, гіперплазією передміхурової залози, затримкою сечі;
  • при гострій інфекції або лейкопенії;
  • при подовженні інтервалу QT на ЕКГ та за наявності факторів ризику подовження інтервалу QT;
  • пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями тіаприд слід застосовувати з обережністю, оскільки він може викликати подовження інтервалу QT. Цей ефект тіаприду, як відомо, підсилює ризик серйозних шлуночкових аритмій, таких як тріпотіння-мерехтіння шлуночків. Перед будь-яким введенням, якщо це можливо згідно з клінічним станом пацієнта, рекомендується контролювати чинники, які можуть сприяти виникненню цього розладу ритму, наприклад:
  • брадикардія менше 55 уд/хв;
  • електролітний дисбаланс, зокрема гіпокаліємія;
  • вроджене подовження інтервалу QT (постійне лікування відповідними препаратами, ймовірно, виправить виражену брадикардію (<55 уд/хв), електролітний дисбаланс, зниження внутрішньосерцевої провідності або подовження інтервалу QT).

Рекомендується пильний контроль за станом пацієнтів, оскільки тіаприд знижує судомний поріг.

Препарат протипоказаний пацієнтам із феохромоцитомою, оскільки зафіксовано тяжкі гіпертонічні кризи, спричинені речовинами з подібним хімічним складом.

Пацієнтам, які тривало лікуються, необхідно проводити регулярні офтальмологічні огляди та уникати впливу прямих сонячних променів.

Інсульт. Під час рандомізованих клінічних досліджень з плацебо, що проводились за участю літніх пацієнтів з деменцією, при лікуванні певними атиповими антипсихотичними препаратами спостерігалося збільшення у 3 рази ризику інсульту. Механізм підвищення ризику інсульту в цьому випадку невідомий. Підвищення ризику інсульту у зв’язку з іншими антипсихотичними препаратами або в інших груп пацієнтів не можна виключити. При застосуванні тіаприду пацієнтам із підвищеним ризиком виникнення інсульту потрібно ретельно зважити співвідношення користь/ризик.

Зростання летальних випадків у літніх пацієнтів із деменцією. Результати двох великих спостережних досліджень показали, що літні пацієнти з деменцією, при лікуванні яких застосовували антипсихотичні препарати, мали підвищену смертність порівняно з тими, хто ці антипсихотичні препарати не застосовував. Однак наявні дані не дають можливості достовірно оцінити точний ступінь ризику, її причини також залишаються невідомими. Тіаприд не призначений для лікування розладів поведінки, спричинених деменцією. Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ). У зв’язку з застосуванням нейролептиків було зареєстровано збільшення кількості випадків ВТЕ. Враховуючи, що у пацієнтів, які лікувалися нейролептиками, часто наявні набуті фактори виникнення ВТЕ, необхідно перед і під час лікування препаратом ці фактори розпізнати і в подальшому забезпечити проведення профілактичних заходів.

Злоякісний нейролептичний синдром. У разі появи гіпертермії невідомого походження лікування тіапридом слід негайно припинити. Гіпертермія може бути проявом злоякісного нейролептичного синдрому (наприклад, акатизія, озноб, гіпертермія, порушення свідомості, вегетативні розлади), який рідко може виникати внаслідок застосування антипсихотичних засобів. Особливо це може спостерігатися при лікуванні високими дозами (наприклад, застосування при хронічному алкоголізмі).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Досвід застосування тіаприду у вагітних відсутній, тому вагітним препарат призначають лише за абсолютними показаннями. Якщо терапія необхідна, застосування препарату продовжують при ефективній дозі протягом всієї вагітності. Якщо можливо, дозу антипсихотичного препарату, а також протипаркінсонічного засобу (якщо він застосовується) наприкінці вагітності слід зменшувати через атропінподібні властивості останнього.

Тіаприд при застосуванні на пізніх термінах вагітності теоретично може спричинити, особливо у високих дозах, атропінподібні прояви, які можуть бути підсилені одночасним застосуванням протипаркінсонічних препаратів і проявлятися у вигляді тахікардії, підвищеної збудливості, здуття живота, затримки меконію і седативного ефекту.

Під дією антипсихотичних препаратів під час III триместру вагітності плід піддається ризику несприятливих реакцій, включаючи екстрапірамідні та/або симптоми відміни, які можуть варіювати по тяжкості і тривалості після пологів або постнатального розвитку новонародженого. Рекомендується контроль неврологічної, а в разі сумісного застосування протипаркінсонічного засобу – травної функції новонародженого.

Період годування груддю.

Тіаприд проникає у грудне молоко, тому слід уникати застосування препарату в період годування груддю.

Існують повідомлення про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес або розлади годування у новонароджених. Отже, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Тіаприд впливає на швидкість реакцій, внаслідок чого на період лікування слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Таблетки слід приймати цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, бажано під час вживання їжі.

Дозу препарату встановлюють індивідуально. Добову дозу розподіляють на 3 прийоми.

Дискінезія і розлади руху.

  • Рання дискінезія – 150-400 мг/добу.
  • Пізня дискінезія – 300-800 мг/добу.
  • Хвороба Гентінгтона –300-1200 мг/добу.

Психомоторні порушення в осіб літнього віку – 200-400 мг/добу.

Психомоторні порушення при хронічному алкоголізмі – 300-400 мг/добу.

Порушення функції печінки або нирок.

Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю дозу препарату необхідно зменшити залежно від кліренсу креатиніну:

 Кліренс креатиніну, мл/хв 
Рекомендована доза
 50-80
 75 % стандартної добової дози
 10-50
  50 % стандартної добової дози
 ˂ 10
 25 % стандартної добової дози

Пацієнтам із порушеннями функції печінки коригування дози не потрібне.

Тривалість лікування залежить від клінічної симптоматики.

При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв рекомендується 1/4 стандартної дози (таблетку можна розділити на 4 рівні частини).

Діти.

Оскільки досвід застосування тіаприду у цій віковій групі ще недостатній, не слід застосовувати препарат дітям.

Передозування

Симптоми. Досвід передозування тіаприду обмежений. Може спостерігатися сонливість і седація, кома, артеріальна гіпотензія та екстрапірамідні симптоми. Рекомендується промивання шлунка і симптоматичне лікування.

У разі гострого передозування слід враховувати можливість одночасного прийому інших лікарських засобів. Враховуючи той факт, що тіаприд дуже слабко діалізується, проведення гемодіалізу для виведення цієї речовини неефективне. Лікування. Специфічний антидот невідомий. Тому необхідна симптоматична інтенсивна терапія та ретельний безперервний моніторинг функції серця (ризик подовження інтервалу QT з подальшою шлуночковою аритмією) аж до повного зникнення симптомів передозування і ретельний контроль дихальної функції.

При тяжких екстрапірамідних симптомах слід призначити антихолінергічні засоби.

Побічні реакції

Побічні реакції, що зустрічаються при застосуванні тіаприду гідрохлориду, систематизовані за класами органів і систем та за частотою їх виникнення:

дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки. У кожній частотній групі побічні реакції представлені в порядку зменшення ступеня тяжкості.

Слід враховувати, що у деяких випадках побічні реакції важко відрізнити від основного захворювання.

З боку нервової системи:

часто: запаморочення, вертиго, головний біль, паркінсонізм та паркінсонподібні симптоми, наприклад тремор, гіпокінезія, посилене слиновиділення;

рідко: акатизія, дистонія (наприклад, спазми, ригідність потиличних м’язів, кривошия, окулогірна криза, тризм);

дуже рідко: гостра дискінезія. Як і при застосуванні всіх інших антипсихотичних засобів, після тривалого лікування тіапридом може розвинутися пізня дискінезія (характеризується ритмічними мимовільними рухами, особливо язика і/або обличчя), що потребує пильного спостереження за пацієнтом. Про це повідомлялося після лікування препаратом тривалістю більше 3-х місяців. У таких випадках лікування антихолінергічними, антипаркінсонічними засобами не показане, оскільки вони або не мають ніякого ефекту взагалі, або можуть навіть погіршити стан пацієнта.

Розвиток злоякісного нейролептичного синдрому ̶ потенційно небезпечне для життя ускладнення, що може виникнути внаслідок лікування антипсихотичними засобами.

Всі ці симптоми можна повністю усунути, застосовуючи протипаркінсонічні лікарські засоби.

Психічні розлади:

часто: сомнеленція, втома, сонливість, безсоння, седативний ефект, тривожне збудження, апатія.

З боку ендокринної системи:

рідко: тіаприд спричиняє гіперпролактинемію, яка є оборотною після припинення лікування. Можуть спостерігатися такі побічні реакції: галакторея, аменорея, збільшення молочних залоз, болючість молочних залоз, фригідність у жінок, а також гінекомастія і еректильна дисфункція.

Загальні порушення та розлади:

часто: слабкість, астенія/втома, закладеність носа, сухість у роті, запор, жовтяниця, незначні порушення функції печінки, реакції фоточутливості, міоз, помутніння зору, розширення зіниць, тахікардія, зміни на ЕКГ, аритмія, марення, кататонічноподібні стани, нічні жахи, депресія, судоми, утруднення при сечовипусканні, інгібування еякуляції, пріапізм, гіпо/гіпертермія, гіперхолестеринемія, реакції гіперчутливості, включаючи кропив’янку, ексфоліативний дерматит, еритему, контактну чутливість. Тривала терапія може спричинити відкладення пігменту в шкірі, очах; може бути помутніння рогівки і лінз. Гематологічні порушення, у тому числі гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенічна пурпура, еозинофілія, агранулоцитоз, лейкопенія. 

Нечасто: збільшення маси тіла, у поодиноких випадках – алергія.

Крім того, повідомлялося про виникнення ортостатичної гіпотензії. Було зафіксовано раптову смерть (можливі причини включають серцеві аритмії, асфіксію).

Тіаприд може спричинити подовження інтервалу QT, підсилює ризик серйозних шлуночкових аритмій, таких як тріпотіння-мерехтіння шлуночків.

Порушення у новонароджених:

неонатальний абстинентний синдром.

Крім того, повідомлялося про розвиток постуральної гіпотензії. Дані спонтанних повідомлень З боку нервової системи.

У поодиноких випадках – як і при застосуванні всіх інших антипсихотичних засобів, через 3 місяці після прийому тіаприду були зареєстровані випадки пізньої дискінезії (характеризуються ритмічними, стереотипними мимовільними рухами, в основному язика та/або обличчя). У цьому випадку антихолінергічні антипаркінсонічні засоби виявляються неефективними та можуть навіть погіршити стан пацієнта. У поодиноких випадках, як і при застосуванні інших нейролептиків, був зареєстрований злоякісний нейролептичний синдром, який може призводити до летальних ускладнень.

З боку серцево-судинної системи.  

У поодиноких випадках – порушення діяльності серця (подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, що виявляється як torsades de pointes; шлуночкова тахікардія, яка може призвести до фібриляції шлуночків або зупинки серця і раптової смерті).

У поодиноких випадках, у зв’язку із застосуванням нейролептиків, були зареєстровані випадки ВТЕ, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПРО.МЕД.ЦС Прага а.с./PRO.MED.CS Prahа a.s.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Телчска 377/1, Міхле, Прага 4, 140 00, Чеська Республіка.

Telсska 377/1, Michle, Praha 4, 140 00, Czech Republic.

Аннотация (инструкция по применению) медицинского препарата Тиапросан, утвержденная производителем, представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.
Только ваш лечащий врач может принять решение о необходимости применения Тиапросан, назначении схем лечения и дозировок, а также обсудить совместимость Тиапросан с применяемыми вами лекарствами, разъяснить побочные действия и противопоказания.
Помните – самолечение опасно для вашего здоровья.
Дозировка Тиапросан таблетки по 100 мг №60 (10х6)
Производитель Про. Мед. ЦС, Прага а.т., Чешская Республика
МНН Tiapride
Фарм. группа Антипсихотические средства.
Регистрация № UA/12821/01/01 от 02.01.2019. Приказ № 7 от 02.01.2019
Код АТХ

Также ищут

Новинки

Слабый иммунитет? Часто болеешь? Поможет натуральный иммуномодулятор Подробней
ГОРЛО ЛІКУВАТИ Малюку і Тату Подробней
Как экономить при покупке в аптеках? Подробней
Скрыть рекламу
Top