UA RU

Тражента - инструкция, показания, состав, способ применения

Цены в аптеках
Добавить в избранные товары

Склад

діюча речовина: лінагліптин;

1 таблетка містить лінагліптину 5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, коповідон, магнію стеарат, покриття Opadry® рожеве (02F34337);

склад покриття Opadry® рожеве (02F34337): гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол, заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-червоного кольору, зі скошеними краями, із символом компанії Берінгер Інгельхайм з одного боку і знаком «D5» з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що застосовуються при цукровому діабеті. Інгібітори дипептидилпептидази-4 (ДПП-4).

Код АТХ А10В Н05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Лінагліптин – це інгібітор ферменту ДПП-4 (дипептидилпептидази-4, EC 3.4.14.5), ферменту, який залучений до інактивації гормонів інкретину GLP-1 та GIP (глюкагонподібного пептиду-1, глюкозозалежного інсулінотропічного поліпептиду). Ці гормони швидко розпадаються за участю ферменту ДПП-4. Обидва гормони інкретину залучені у фізіологічну регуляцію гомеостазу глюкози. Інкретини виділяються на низькому базальному рівні протягом всього дня, їх рівні збільшуються відразу після прийому їжі. GLP-1 та GIP збільшують біосинтез інсуліну та секрецію з бета-клітин підшлункової залози у присутності нормальних та підвищених рівнів глюкози в крові. Більш того, GLP-1 також знижує секрецію глюкагону альфа-клітин підшлункової залози, призводячи до зниження викиду глюкози з печінки. Лінагліптин дуже ефективно зв’язується з ДПП-4 зворотно та, таким чином, призводить до стійкого збільшення та пролонгації рівнів активного інкретину. Лінагліптин залежно від рівня глюкози збільшує рівні секреції інсуліну та знижує секрецію глюкагону, призводячи до загального покращення гомеостазу глюкози. Лінагліптин селективний до ДПП-4 та демонструє більшу (>10000 раз) селективність до данного ферменту, ніж до ДПП-8 чи ДПП-9 in vitro.

Дослідження безпеки застосування лінагліптину для серцево-судинної системи та нирок (CARMELINA)

CARMELINA – це рандомізоване дослідження за участю 6979 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та підвищеним серцево-судинним ризиком, що підтверджується встановленим макросудинним або нирковим захворюванням в анамнезі, які отримували лінагліптин 5 мг (3494) або плацебо (3485) на додаток до стандартного лікування згідно з регіональними стандартами щодо цільового рівня HbA1c, серцево-судинних (СС) факторів ризику та захворювання нирок. У дослідженні взяли участь 1211 (17,4%) пацієнтів віком ≥ 75 років та 4348 (62,3%) пацієнтів з нирковою недостатністю. Приблизно 19% пацієнтів мали eGFR від ≥45 до <60 мл/хв/1,73 м2, 28% – від ≥30 до <45 мл/хв/1,73 м2 та 15% – < 30 мл/хв/1,73 м2.

Середній показник HbA1c на початковому рівні становив 8,0%.

Метою дослідження було продемонструвати не меншу ефективність щодо первинної кінцевої точки з боку кардіо-васкулярної системи, яка включала перший випадок смерті внаслідок кардіо-васкулярного захворювання або перший випадок появи нелетального інфаркту міокарду (ІМ), або перший розвиток нелетального інсульту (3P-MACE). Об’єднана ниркова кінцева точка визначалась як смерть внаслідок захворювання нирок або стійке захворювання нирок термінальної стадії, або стійке зниження eGFR на 40% або більше.

Після середнього періоду спостереження тривалістю 2,2 роки лінагліптин на додаток до стандартного лікування не підвищував ризик серйозних явищ з боку серцево-судинної системи або нирок. Не спостерігалось підвищеного ризику госпіталізації через серцеву недостатність (це було додатковою встановленою кінцевою точкою порівняно зі стандартним лікуванням без лінагліптину пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу) (див. таблицю).

Наслідки з боку серцево-судинної системи та нирок за групами лікування у дослідженні CARMELINA.

 
Показник дослідження
Лінагліптин, 5 мг
Плацебо
Відношення ризиків
Кількість пацієнтів (%)
Частота на 1000 п/р*
Кількість пацієнтів (%)
Частота на 1000 п/р*
(95% довірчий інтервал (ДІ))
Кількість пацієнтів
3494
 
3485
 
 
Первинна об’єднана серцево-судинна кінцева точка, що включає в себе смерть внаслідок серцево-судинного захворювання, нелетальний ІМ та нелетальний інсульт
434 (12,4)
57,7
420 (12,1)
56,3
1.02 (0,89, 1,17)**
Вторинна об’єднана ниркова кінцева точка (смерть внаслідок захворювання нирок, стійке захворювання нирок термінальної стадії, стійке зниження eGFR на 40% або більше)
327 (9,4)
48,9
306 (8,8)
46,6
1.04 (0,89, 1,22)
Смертність з будь-яких причин
367 (10,5)
46,9
373 (10,7)
48,0
0.98 (0,84, 1,13)
Смерть внаслідок серцево-судинного захворювання
255 (7,3)
32,6
264 (7,6)
34
0.96 (0,81, 1,14)
Госпіталізація через серцеву недостатність
209 (6,0)
27,7
226 (6,5)
30,4
0.90 (0,74, 1,08)

* п/р – пацієнто-років

** Дослідження щодо не меншої ефективності для демонстрації того, що верхня межа 95% ДІ для відношення ризиків становить менше 1,3.

Під час аналізів прогресування альбумінурії (зміна від нормоальбумінурії до мікро- або макроальбумінурії або від мікроальбумінурії до макроальбумінурії) відношення ризиків становило 0,86 (95% ДІ 0,78, 0,95) для лінагліптину порівняно з плацебо.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування 5 мг здоровими добровольцями лінагліптин швидко всмоктувався; максимальна концентрація (середній Tmax) в плазмі досягається через 1,5 години після прийому дози.

Концентрація лінагліптину в плазмі знижується трифазним способом з тривалим кінцевим періодом напіввиведення (кінцевий період напіввиведення для лінагліптину становить більше ніж 100 годин), що більшою мірою пов’язано з насиченим, тісним зв’язуванням лінагліптину з ДПП-4 та не впливає на накопичення препарату. Ефективний період напіввиведення для накопичення лінагліптину, як визначено з перорального застосування багаторазових доз 5 мг лінагліптину, становить приблизно 12 годин. Після застосування 1 раз на день 5 мг лінагліптину стабільна концентрація в плазмі досягається після третьої дози. AUC лінагліптину в плазмі збільшилась приблизно на 33 % після доз 5 мг у стабільному стані порівняно з першою дозою. Коефіцієнти внутрішньоособистої та міжособистої варіації AUC лінагліптину були малими (відповідно 12,6 % та 28,5 %). Фармакокінетика лінагліптину не є лінійною; загалом AUC лінагліптину в плазмі збільшувалась меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Фармакокінетика лінагліптину була зазвичай подібною у здорових добровольців та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.

Абсорбція. Абсолютна біодоступність лінагліптину становить приблизно 30 %. Одночасний прийом лінагліптину з їжею з високим вмістом жирів подовжував час досягнення Cmax на 2 години та знижував Cmax на 15 %, але не спостерігалось жодного впливу на AUC 0-72год.. Не очікується жодного клінічно значущого впливу змін Cmax та Tmax, тому лінагліптин можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. У результаті зв’язування з тканинами середній уявний об’єм розподілу в стабільному стані після разової внутрішньовенної дози 5 мг лінагліптину у здорових добровольців становить приблизно 1110 літрів, вказуючи на те, що лінагліптин екстенсивно розподіляється по тканинах. Зв’язування лінагліптину з білками плазми залежить від концентрації, знижуючись з 99 % при 1 нмоль/л до 75–89 % при ≥ 30 нмоль/л, що відображає насичення зв’язування з ДПП-4 зі збільшенням концентрації лінагліптину. При високих концентраціях, коли ДПП-4 повністю насичується, 70–80 % лінагліптину зв’язувалося з іншими білками плазми, а не з ДПП-4, таким чином, в плазмі 30–20 % не були зв’язані.

Біотрансформація. Після перорального застосування 10 мг [14C]лінагліптину приблизно 5 % радіоактивності було виведено із сечею. Метаболізм відіграє другорядну роль у виведенні лінагліптину. Був виявлений один основний метаболіт з відносною експозицією 13,3 % лінагліптину в стабільному стані, який, як виявилось, є фармакологічно неактивним і, таким чином, не бере участі в інгібіторній активності лінагліптину в плазмі відносно дипептидилпептидази-4.

Виведення. Після перорального застосування дози [14C]лінагліптину здоровим добровольцям приблизно 85 % введеної радіоактивності було виведено з калом (80 %) чи з сечею (5 %) протягом 4 днів після застосування. Нирковий кліренс у стабільному стані становив приблизно 70 мл/хв.

Особливі групи хворих.

Порушення функції нирок.

Було проведено відкрите дослідження застосування багатократних доз для оцінки фармакокінетики лінагліптину (доза 5 мг) у пацієнтів з різним ступенем хронічної ниркової недостатності порівняно зі здоровими добровольцями. У дослідженні брали участь пацієнти з нирковою недостатністю, яка класифікувалась на основі кліренсу креатиніну як легка (від 50 до < 80 мл/хв), помірна (від 30 до < 50 мл/хв) та тяжка (< 30 мл/хв), а також пацієнти з хронічною нирковою недостатністю на гемодіалізі. Крім того, пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з наявним тяжким порушеннями функції нирок (< 30 мл/хв) порівнювали з пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу з нормальною функцією нирок. Кліренс креатиніну визначали на основі 24-годинного вимірювання кліренсу креатиніну сечі або оцінювали за сироватковим креатиніном за формулою Кокрофта – Голта. CrCl = (140 – вік) × маса тіла / 72 × сироватковий креатинін [× 0,85 для жінок], де вік вимірювався у роках, маса тіла – у кг, а сироватковий креатинін – у мг/дл.

У стабільному стані експозиція лінагліптину у пацієнтів з легким порушенням функції нирок була порівнянною з такою у здорових добровольців. При помірній нирковій недостатності спостерігалося помірне збільшення експозиції (приблизно в 1,7 раза) порівняно з контрольною групою пацієнтів. Експозиція у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та тяжкою нирковою недостатністю збільшилася приблизно в 1,4 рази порівняно з пацієнтами з цукровим діабетом 2-го типу та нормальною нирковою функцією. Прогнози щодо AUC лінагліптину в рівноважній концентрації у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності вказували на експозицію, яку можна порівняти із експозицією у пацієнтів з нирковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня. Крім того, не очікується, що лінагліптин виводиться до терапевтично значущого ступеня за допомогою гемодіалізу чи перитонеального діалізу. Тому немає потреби в коригуванні дози лінагліптину для пацієнтів з будь-яким ступенем порушення функції нирок.

Порушення функції печінки. У пацієнтів без цукрового діабету з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції печінки (згідно з класифікацією Чайлда–П’ю) середні AUC та Cmax лінагліптину були подібними до відповідних значень у здорових добровольців після введення багаторазових доз 5 мг лінагліптину. Не пропонується коригувати дозу лінагліптину для пацієнтів з цукровим діабетом та з легкими, помірними чи тяжкими порушеннями функції печінки.

Індекс маси тіла (ІМТ). З огляду на індекс маси тіла не потрібно проводити коригування дози. ІМТ не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику лінагліптину у результаті фармакокінетичного аналізу популяції даних досліджень.

Стать. Залежно від статі не потрібно проводити коригування дози. За даними досліджень фармакокінетичного аналізу популяції, стать не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику лінагліптину

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів віком до 80 років не потрібно проводити коригування дози, оскільки вік не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику лінагліптину, за даними досліджень фармакокінетичного аналізу популяції. Пацієнти літнього віку (65–80 років, найстаршим пацієнтам було 78 років) мали концентрації лінагліптину в плазмі, порівнянні з такими у молодих пацієнтів.

Діти. У педіатричному дослідженні вивчали фармакокінетику та фармакодинаміку при застосуванні 1 мг та 5 мг лінагліптину дітям та підліткам ≥ 10 – <18 років із цукровим діабетом 2 типу. Отримані фармакокінетичні та фармакодинамічні дані відповідали таким у дорослих. Лінагліптин 5 мг показав перевагу порівняно з 1 мг щодо інгібування ДПП-4 (72% проти 32%, p = 0,0050) та чисельно більше зменшення скоригованої середньої зміни HbA1c (-0,63% проти -0,48%, що є незначущим) порівняно з вихідним рівнем. Через обмеженість даних результати потрібно тлумачити з обережністю.

Расова приналежність. Залежно від расової приналежності не потрібно проводити коригування дози. Расова приналежність не мала жодного явного впливу на концентрації лінагліптину в плазмі з огляду на аналіз доступних фармакокінетичних даних, включаючи пацієнтів європейського, латиноамериканського, африканського та азійського походженняДодатково було виявлено, що фармакокінетичні характеристики є подібними в дослідженнях І фази за участю здорових добровольців з Японії, Китаю та країн Європи.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування цукрового діабету 2 типу як доповнення до правильного режиму харчування та фізичних навантажень для покращення контролю глікемії у дорослих.

Монотерапія:

  • якщо метформін неприйнятний через непереносимість або протипоказаний через ниркову недостатність.

Комбінована терапія:

  • з іншими лікарськими засобами для лікування діабету, включаючи інсулін, якщо цими препаратами не вдається досягти задовільного контролю глікемії (інформацію щодо можливих комбінацій див. у розділах «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Оцінка взаємодії з іншими лікарськими засобами іn vitro.

Лінагліптин за механізмом дії є слабким конкурентним та слабким/помірним інгібітором CYP ізоферменту CYP3A4, але він не пригнічує інші ізоферменти CYP. Він не є індуктором ізоферментів CYP. Лінагліптин є субстратом глікопротеїну P та пригнічує опосередковане P-глікопротеїном транспортування дигоксину з низькою ефективністю. З огляду на ці результати та на дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами in vivo, вважається малоймовірним, що лінагліптин спричиняє взаємодії з іншими субстратами P-глікопротеїну.

Оцінка взаємодії з іншими лікарськими засобами іn vivo.

Вплив інших лікарських засобів на лінагліптин.

Клінічні дані, описані нижче, вказують на те, що ризик клінічно значущої взаємодії при одночасному застосуванні лікарських засобів є низьким.

Метформін. Одночасне застосування 3 рази на день 850 мг метформіну із 10 мг лінагліптину 1 раз на день клінічно значущо не вплинуло на фармакокінетику лінагліптину у здорових добровольців.

Сульфонілсечовина. Фармакокінетика 5 мг лінагліптину в стабільному стані не була змінена при одночасному застосуванні одноразової дози 1,75 мг глібенкламіду (глібуриду).

Ритонавір. Одночасне застосування разової пероральної дози 5 мг лінагліптину та багаторазових пероральних доз 200 мг ритонавіру, потужного інгібітору P-глікопротеїну та CYP3A4, збільшило AUC та Cmax лінагліптину відповідно приблизно вдвічі та втричі.

Незв’язані концентрації, що зазвичай становлять менше ніж 1 % при терапевтичній дозі лінагліптину, збільшувалися у 4–5 разів після одночасного застосування з ритонавіром. Моделювання концентрацій лінагліптину в плазмі у стабільному стані з чи без ритонавіру вказують на те, що збільшення експозиції не буде асоціюватись з підвищеним накопиченням. Ці зміни фармакокінетики лінагліптину не вважались клінічно значущими. Тому не очікується клінічно значущої взаємодії з іншими інгібіторами P-глікопротеїну/CYP3A4.

Рифампіцин. Багаторазове одночасне застосування лінагліптину з рифампіцином, потужним інгібітором P-глікопротеїну та CYP3A4, призвело до зниження на 39,6 % та 43,8 % AUC та Cmax лінагліптину в стабільному стані та до зниження приблизно на 30 % пригнічення дипептидилпептидази-4 на найнижчому рівні. Таким чином, очікується, що клінічна ефективність лінагліптину у разі його прийому в комбінації з потужними індуктором P-глікопротеїну може не досягатися, особливо при тривалому сумісному застосуванні. Одночасне застосування з іншими потужними індукторами P-глікопротеїну та CYP3A4, такими як карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн, не досліджувалося.

Вплив лінагліптину на інші лікарські засоби.

Під час клінічних досліджень, як описано нижче, лінагліптин не мав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику метформіну, глібуриду, симвастатину, варфарину, дигоксину чи пероральних контрацептивів, надаючи in vivo доказ малої схильності до взаємодії із субстратами CYP3A4, CYP2C9, CYP2C8, P-глікопротеїну та органічним катіонним транспортером (ОКТ).

Метформін. Одночасне щоденне застосування багаторазових доз 10 мг лінагліптину з 850 мг метформіну, субстрату органічного катіонного транспортера, клінічно значуще не вплинуло на фармакокінетику метформіну у здорових добровольців. Таким чином, лінагліптин не є інгібітором опосередкованого ОКТ транспортування.

Препарати сульфонілсечовини. Одночасне застосування багаторазових пероральних доз 5 мг лінагліптину та разової пероральної дози 1,75 мг глібенкламіду (глібуриду) призвело до клінічно незначущого зниження на 14 % AUC та Cmax глібенкламіду. Оскільки глібенкламід, головним чином, метаболізується за участю CYP2C9, ці дані також підтверджують, що лінагліптин не є інгібітором CYP2C9. Не очікується клінічно значущої взаємодії з іншими препаратами сульфонілсечовини (наприклад гліпізидом, толбутамідом та глімепіридом), які, як і глібенкламід, головним чином, виводяться за участю CYP2C9.

Дигоксин. Одночасне застосування багаторазових доз 5 мг лінагліптину з багаторазовими дозами 0,25 мг дигоксину не мало жодного впливу на фармакокінетику дигоксину у здорових добровольців. Тому лінагліптин не є інгібітором опосередкованого P-гліко-протеїном транспортування in vivo.

Варфарин. Багаторазові щоденні дози 5 мг лінагліптину не вплинули на фармакокінетику S(-) чи R(+) варфарину, субстрату CYP2C9, що застосовувався у вигляді разової дози.

Симвастатин. Багаторазові щоденні дози лінагліптину мали мінімальний вплив на фармакокінетику симвастатину в стабільному стані, чутливого субстрату CYP3A4, у здорових добровольців. Після прийому дози, що перевищує терапевтичну, 10 мг лінагліптину одночасно з 40 мг симвастатину щоденно протягом 6 днів – AUC симвастатину в плазмі збільшилася на 34 %, Cmax у плазмі – на 10 %.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування з 5 мг лінагліптину не вплинуло на фармакокінетику левоноргестрелу чи етинілестрадіолу в стабільному стані.

Особливості застосування

ТРАЖЕНТУ не слід застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.

Гіпоглікемія. Застосування лише лінагліптину показало частоту гіпоглікемії, зіставну з такою при застосуванні плацебо. Під час клінічних досліджень лінагліптину як складової комбінованої терапії з лікарськими засобами, які, як відомо, не викликають гіпоглікемії (метформін), рівні гіпоглікемії при прийомі лінагліптину були порівняльні з такими у пацієнтів, які приймали плацебо.

При додаванні лінагліптину до сульфонілсечовини (на фоні метформіну) частота появи гіпоглікемії була вищою порівняно з такою при застосуванні плацебо (див. розділ «Побічні реакції»).

Препарати сульфонілсечовини та інсуліну, як відомо, викликають гіпоглікемію. Тому слід обережно застосовувати комбінацію лінагліптину з сульфонілсечовиною та/або інсуліном. Можна розглянути можливість зниження дози сульфонілсечовини або інсуліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гострий панкреатит.

Використання інгібіторів дипептидилпептидази-4 пов’язане з ризиком розвитку гострого панкреатиту. Гострий панкреатит спостерігався у пацієнтів, які приймали лінагліптин. У дослідженні з безпеки застосування лінагліптину для серцево-судинної системи та нирок (CARMELINA) з медіанним періодом спостереження 2,2 року випадки встановленого гострого панкреатиту спостерігались у 0,3% пацієнтів, які отримували лінагліптин, та у 0,1% пацієнтів, які отримували плацебо. Пацієнти мають бути проінформовані щодо характерних симптомів гострого панкреатиту. Якщо є підозра на панкреатит, то застосування ТРАЖЕНТИ слід припинити. Якщо діагноз гострий панкреатит підтверджено, застосування ТРАЖЕНТИ не слід поновлювати. ТРАЖЕНТУ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гострим панкреатитом в анамнезі.

Бульозний пемфігоїд. Бульозний пемфігоїд спостерігався у пацієнтів, які приймали лінагліптин. У дослідженні CARMELINA бульозний пемфігоїд спостерігався у 0,2% пацієнтів, які отримували лінагліптин, та не спостерігався у жодного з пацієнтів, які отримували плацебо. При підозрі на бульозний пемфігоїд застосування препарату ТРАЖЕНТА потрібно припинити.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Немає даних щодо застосування лінагліптину вагітними жінками. Як запобіжний захід не слід застосовувати препарат під час вагітності.

Період годування груддю.

Не можна виключати ризик для дитини, яку годують грудним молоком. Рішення щодо припинення/продовження годування груддю слід приймати після оцінки користі годування груддю для дитини та користі терапії для жінки.

Фертильність.

Досліджень щодо впливу на фертильність не проводилось.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

ТРАЖЕНТА не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механічними засобами. Однак слід попередити пацієнтів про ризик гіпоглікемії, особливо у разі застосування препарату у комбінації із сульфонілсечовиною та/або інсуліном.

Спосіб застосування та дози

Дозування.

Доза ТРАЖЕНТИ становить 5 мг 1 раз на день. Коли лінагліптин додають до метформіну, слід підтримувати дозування метформіну, а лінагліптин застосовувати супутньо.

При застосуванні лінагліптину в комбінації із сульфонілсечовиною або інсуліном слід розглянути застосування нижчої дози сульфонілсечовини або інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливі групи хворих.

Порушення функції нирок. Для пацієнтів із порушенням функції нирок коригування дози ТРАЖЕНТИ не потрібне.

Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дослідження вказують на те, що коригування дози не потрібне для пацієнтів з порушенням функції печінки, але клінічний досвід застосування препарату таким пацієнтами обмежений.

Пацієнти літнього віку. Для цієї категорії хворих не потрібне коригування дози. Однак клінічний досвід застосування препарату пацієнтам віком > 80 років обмежений і слід виявляти обережність при лікуванні цієї групи пацієнтів.

Спосіб застосування.

ТРАЖЕНТУ можна приймати в будь-який час дня незалежно від прийому їжі. Якщо доза пропущена, її слід прийняти якнайшвидше. Не слід приймати подвійну дозу в один і той самий день.

Діти

Безпека та ефективність застосування лінагліптину дітям дотепер не встановлені. Дані відсутні.

Передозування

Симптоми. Під час контрольованих клінічних досліджень за участю здорових добровольців разові дози до 600 мг лінагліптину (що еквівалентно дозі, яка у 120 разів перевищує рекомендовану) переносились добре. Немає досвіду застосування людині доз вище 600 мг.

Лікування. У разі передозування слід провести промивання шлунка, встановити клінічне спостереження та за необхідності проводити симптоматичну терапію.

Побічні реакції

З огляду на вплив допоміжної терапії на побічні реакції (наприклад на гіпоглікемію) побічні реакції було проаналізовано та викладено на основі відповідних режимів лікування (монотерапія, додатково до метформіну, додатково до метформіну та сульфонілсечовини, додатково до інсуліну).

Побічні реакції подано за системами органів та абсолютною частотою виникнення. Частота виникнення визначена як дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 – <1/10), нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100), поодинокі (≥1/10000 – < 1/1000), рідкісні (<1/10 000), невідомо (не можна встановити за наявними даними).

Побічні реакції, про які повідомили пацієнти, які приймали ТРАЖЕНТУ у дозі 5 мг щоденно як монотерапію чи як додаткову терапію.

Класи систем органів
Побічні реакції за режимами лікування
Лінагліптин, монотерапія
Лінагліптин +
метформін
Лінагліптин +
метформін +
сульфоніл-сечовина
Лінагліптин + інсулін
Лінагліптин +
метформін +
емпагліфлозин
Інфекції та інвазії
 
Назофарингіт
Нечасті
Нечасті
Невідомо
Нечасті
Невідомо
З боку імунної системи
 
Гіперчутливість (наприклад гіперреактивність бронхів)
Нечасті
Нечасті
Нечасті
Нечасті
Невідомо
З боку метаболізму
 
Гіпоглікемія
 
 
Дуже часті
 
 
З боку дихальної системи
 
Кашель
Нечасті
Нечасті
Невідомо
Нечасті
Невідомо
З боку травної системи
 
Панкреатит
Поодинокі#
Запор
 
 
 
Нечасті
 
З боку шкіри та підшкірної жирової клітковини
 
Ангіоневротичний набряк*
Поодинокі
 
Кропив’янка*
Поодинокі
 
Висип*
Нечасті
 
Бульозний пемфігоїд*
 Поодинокі#
Дослідження
 
Підвищення рівня амілази
Поодинокі
Нечасті
Нечасті
Невідомо
Невідомо
Підвищення рівня ліпази**
Часті
Часті
Часті
Часті
Часті

*На основі постмаркетингового досвіду.

**На основі оцінки рівня ліпази (втричі більше верхньої межі норми), що проводилось під час клінічних досліджень

За даними Дослідження безпеки застосування лінагліптину для серцево-судинної системи та нирок (CARMELINA), також див. нижче.

Дослідження безпеки застосування лінагліптину для серцево-судинної системи та нирок (CARMELINA)

В ході дослідження CARMELINA оцінювали безпеку застосування лінагліптину для серцево-судинної системи та нирок порівняно з плацебо у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та підвищеним серцево-судинним ризиком, що підтверджується встановленим макросудинним або нирковим захворюванням в анамнезі (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»). У дослідженні взяли участь 3494 пацієнти, які отримували лінагліптин (5 мг), та 3485 пацієнтів, які отримували плацебо. Обидва препарати додавались до стандартного лікування згідно з регіональними стандартами щодо цільового рівня HbA1c та серцево-судинних факторів ризику. Загальна частота небажаних явищ та серйозних небажаних явищ у пацієнтів, які отримували лінагліптин, була подібною такій у пацієнтів, які отримували плацебо. Дані щодо безпеки, отримані під час цього дослідження, відповідали попередньому відомому профілю безпеки лінагліптину.

У групі лікування серйозна гіпоглікемія, що вимагала терапії, спостерігалась у 3,0% пацієнтів, які отримували лінагліптин, та у 3,1% пацієнтів, які отримували плацебо. Серед пацієнтів, які застосовували сульфонілсечовину на початку дослідження, частота тяжкої гіпоглікемії становила 2,0% у пацієнтів, які отримували лінагліптин, та 1,7% у пацієнтів, які отримували плацебо. Серед пацієнтів, які застосовували інсулін на початку дослідження, частота тяжкої гіпоглікемії становила 4,4% у пацієнтів, які отримували лінагліптин, та 4,9% у пацієнтів, які отримували плацебо.

Під час загального періоду спостереження випадки встановленого гострого панкреатиту спостерігались у 0,3% пацієнтів, які отримували лінагліптин, та у 0,1% пацієнтів, які отримували плацебо.

У дослідженні CARMELINA бульозний пемфігоїд спостерігався у 0,2% пацієнтів, які отримували лінагліптин, та не спостерігався у жодного з пацієнтів, які отримували плацебо.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Працівники охорони здоров’я збов’язані повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до діючого законодавства.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробники

Виробництво, первинне та вторинне пакування, контроль якості, випуск серії:

Вест-Вард Колумбус Інк., США/

West-Ward Columbus Inc., USA.

Вторинне пакування та випуск серії:

Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина/

Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG., Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Виробництво, первинне та вторинне пакування, контроль якості, випуск серії:

1809 Вільсон Роад Колумбус, Огайо 43228, США/

1809 Wilson Road Columbus, Ohio 43228, USA.

Вторинне пакування та випуск серії:

Бінгер Штрассе 173, 55216 Інгельхайм на Рейні, Німеччина/

Binger Strasse 173, 55216 Ingelheim am Rhein, Germany.

Характеристики

Программа "Доступные лекарства" не участвует
Форма выпуска таблетки
Условия отпуска по рецепту
Категория Противодиабетические препараты
Регистрация UA/13236/01/01 от 23.10.2018 (приказ 1925 (2))
АТХ-классификация A10BH05 - Линаглиптин
МНН Линаглиптин
Фармгруппа Препараты, применяемые при сахарном диабете. Ингибиторы дипептидилпептидазы-4 (ДПП-4).
Действующие вещества линаглиптин
Производитель Берингер Ингельхайм Фарма ГмбХ и Ко. КГ, Германия
Инструкция по применению Тражента, утвержденная производителем, представлена исключительно с ознакомительной целью и не является поводом для самолечения.
Только ваш лечащий врач может принять решение о необходимости применения Тражента, назначении схем лечения и дозировок, а также обсудить совместимость Тражента с применяемыми вами лекарствами, разъяснить побочные действия и противопоказания.
Помните – самолечение опасно для вашего здоровья.

Просмотренные товары

Тражента таблетки, п/плен. обол. по 5 мг №30 (10х3)
таблетки
Берінгер Інгельхайм
Цены в аптеках

Новинки реклама

Беспокоит запор?
Беспокоит запор? Эффективно и безопасно даже для детей Подробней
Зажги страсть!
Зажги страсть! Растительный комплекс для мужчин Подробней
Насморк?
Насморк? Действуй активно! Подробней
Кашель?
Кашель? Есть быстрое решение! Подробней
Беспокоят суставы?
Беспокоят суставы? Комплексная поддержка суставов! Подробней
Top