Що ж таке лікарська форма?
Поряд з колосальною кількістю активних речовин і їх комбінацій в лікарських засобах мають місце також різні лікарські форми одного і того ж препарату. Лікарська форма (форма випуску) - це готова і зручна в застосуванні форма лікарського засобу та лікарської рослинної сировини, яка наддасть очікуваний терапевтичний ефект.
Які бувають лікарські форми?
Існує основна загальноприйнята класифікація лікарських форм:
Якісна (за фізичними властивостями)
рідкі (краплі, настоянка, настої, сироп, суспензія, емульсія)
тверді (капсула, таблетка, порошки, гранули, драже, карамель, олівець)
м'які (крем, мазь, гель, супозиторії, паста)
аерозолі
Кількісна
дозовані (таблетка, капсула)
недозовані (сироп, відвар, емульсія, гель, мазь, екстракт)
змішані (пластир)
Також лікарські форми можна розділити по групах в залежності від способу застосування препарату: розчини, спреї - для інгаляційного застосування; драже, капсули, таблетки і т.д. - для перорального застосування (шляхом ковтання); драже і таблетки, які легко розчиняються - для сублінгвального застосування (під язик); супозиторії -для вагінального або ректального застосування; парентерально (минуючи шлунково-кишковий тракт) застосовуються лікарські засоби у флаконах і ампулах.
Для чого така різноманітність лікарських форм?
Деякі активні речовини зберігають свою стабільність і належну терапевтичну активність тільки в певній лікарській формі. Так, наприклад, цефтриаксона натрієва сіль проявляє свою стабільність тільки в вигляді порошку, відповідно препарати з такою діючою речовиною випускаються тільки в одній лікарській формі - у флаконах для ін'єкцій. При цьому порошок розводять безпосередньо перед застосуванням. Однак існує досить велика кількість лікарських засобів, які представлені в різноманітних лікарських формах. Широко відома активна речовина парацетамол дозволяє випускати лікарський препарат з ним в різних лікарських формах: таблетки, шипучі таблетки, сиропи, флакони для ін'єкцій, що дозволяє лікарю вибрати для пацієнта найбільш підходящу форму для застосування.
Актуальність рідких форм в педіатрії очевидна, так як маленькій дитині набагато безпечніше і приємніше випити смачний сироп. Для швидкого усунення симптомів застуди пацієнт віддасть перевагу розчинній лікарській формі у вигляді саше або порошку, однак при неможливості багаторазового застосування розчинного пакету - хворий віддасть перевагу таблеткам або капсулам. Залежно від стану поверхні рани лікарський препарат буде застосовуватися у вигляді крему, мазі або суспензії.
Суттєвим фактором вибору лікарської форми виробляємих препаратів є показник біодоступності.
Що таке біодоступність?
Біодоступність (біологічна доступність) визначається кількістю лікарської речовини, що досягає місця дії в організмі з урахуванням всіх втрат, виражається у відсотках. Чим вище біодоступність, тим більше кількості лікарського препарату потрапить в системний кровотік, досягне своєї «мішені», де і надасть терапевтичний ефект. При внутрішньосудинному введенні лікарські засоби (що випускаються в ампулах, флаконах) потраплять відразу в кровотік і, можна стверджувати, що біодоступність становить 100%. При інших же способах прийому (інші лікарські форми) біодоступність майже ніколи не досягне подібних показників. Це обумовлено необхідністю вивільнення активних речовин з лікарської форми (таблетки, капсули, супозиторії, мазі і т.д.) з подальшим проходженням через природний захисний фільтр організму - печінку (так званий ефект першого проходження). Після такої своєрідної фільтрації лікарський препарат втрачає свою первісну активність.
Крім лікарської форми на біодоступність впливають і інші фактори: стать, вік, стан органів та систем, фізична активність, взаємодія з їжею та іншими препаратами.
Підводячи підсумок, варто зазначити, що різноманітність лікарських форм препаратів має як фізико-хімічне обґрунтування, так і практичне - для зручності вибору споживачем.
