Артидент розчин д/ін. по 1.7 мл №50 (10х5) у картр.

діючі речовини:

1 мл розчину містить артикаїну гідрохлориду 40 мг, епінефрину бітартрату 4 % (розведений до 1/100 000) у перерахуванні на епінефрин 0,01 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), натрію хлорид, динатрію едетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора та безбарвна рідина, вільна від видимих часток.

Засоби, що діють на нервову систему. Анестетики. Препарати для місцевої анестезії. Аміди. Артикаїн, комбінації. Код АТХ N01В В58.

Фармакодинаміка

Артикаїн — місцевий амідний анестетик. Механізм його дії є типовим для цієї групи препаратів і полягає в оборотному блокуванні нервової провідності. Артикаїн зменшує або повністю блокує транзиторне збільшення проникності збудливих мембран для іонів натрію (Na+), що виникає під час деполяризації. Це спричиняє розвиток анестетичного ефекту. У міру його посилення в нервовому волокні підвищується поріг електричної збудливості, знижується швидкість наростання потенціалу дії та сповільнюється проведення імпульсу. Показник pKa артикаїну становить 7,8.

Епінефрин, як судинозвужувальний засіб, діє безпосередньо на α- і β-адренорецептори з перевагою β-адренергічних ефектів. Він подовжує тривалість дії артикаїну і знижує ризик його надмірного надходження в системний кровотік.

Клінічна ефективність та безпека

У стоматологічній практиці ефект лікарського засобу АРТИДЕНТ настає через 1,5–1,8 хв у разі інфільтраційної анестезії і 1,4–3,6 хв — у разі провідникової. 

Тривалість анестезії пульпи під час застосування лікарського засобу АРТИДЕНТ становить від 60 до 75 хвилин, а м’яких тканин — від 180 до 360 хвилин.

Відмінностей у фармакодинамічних властивостях препарату у дорослих і дітей не спостерігалося.

Фармакокінетика

Всмоктування

За даними трьох опублікованих клінічних досліджень фармакокінетичного профілю комбінації артикаїну гідрохлориду 40 мг/мл з епінефрином 10 або 5 мкг/мл, значення T_max становили від 10 до 12 хвилин, а значення C_max коливалися від 400 до 2100 нг/мл.

У клінічних випробуваннях у дітей після інфільтраційної анестезії в дозі 2 мг / кг маси тіла показник C_max становив 1382 нг/мл, а T_max — 7,78 хв.

Розподіл

Спостерігалося виражене зв’язування артикаїну із сироватковим альбуміном (68,5–80,8 %) і α‑/β-глобулінами (62,5–73,4 %) людини. Зв’язування з γ-глобуліном (8,6–23,7 %) було значно нижчим. Епінефрин є судинозвужувальним засобом, який додають до артикаїну для уповільнення його всмоктування в системний кровотік і подовження утримання ефективної концентрації артикаїну в тканинах. Об’єм розподілу в плазмі становить близько 4 л/кг.

Метаболізм

Артикаїн піддається гідролізу карбоксильної групи під дією неспецифічних естераз у тканинах і в крові. Оскільки цей процес відбувається дуже швидко, у такий спосіб інактивується приблизно 90 % препарату. Додатково артикаїн біотрансформується в мікросомах печінки.

Основним продуктом індукованого цитохромом Р450 метаболізму артикаїну є артикаїнова кислота , яка далі перетворюється на глюкуронід.

Виведення

У стоматологічній практиці період напіввиведення артикаїну після ін’єкції становив приблизно 20–40 хв. Під час клінічного випробування було продемонстровано, що концентрації артикаїну і артикаїнової кислоти в плазмі крові швидко знижуються після підслизової ін’єкції. Через 12–24 години після ін’єкції в плазмі крові виявлялися лише слідові кількості артикаїну. Протягом 8 годин після введення понад 50 % дози виводилося із сечею, причому 95 % — у вигляді артикаїнової кислоти. Протягом 24 годин із сечею виводилося приблизно 57 % (68 мг) і 53 % (204 мг) дози. Ниркова екскреція незміненого артикаїну становила лише близько 2 % від загального виведення.

АРТИДЕНТ слід застосовувати для місцевої або регіональної анестезії у стоматології дорослим і дітям віком від 4 років (або з масою тіла 20 кг та більше).

• Підвищена індивідуальна чутливість до артикаїну або до інших місцевих анестетиків амідного типу, епінефрину (адреналіну), а також до будь-якого з допоміжних компонентів лікарського засобу;
• неконтрольована епілепсія.

Перш ніж застосовувати цей лікарський засіб, необхідно:

• отримати інформацію стосовно поточного лікування та анамнезу пацієнта;
• мати реанімаційне обладнання під рукою.

Під час процедури потрібно підтримувати постійний вербальний контакт із пацієнтом.

Ризик, пов’язаний з випадковою внутрішньосудинною ін’єкцією

Випадкове внутрішньосудинне введення може спричинити раптове підвищення рівня адреналіну та артикаїну у системному кровотоці. Це може бути пов’язано з тяжкими побічними реакціями, такими як судоми з подальшим пригніченням центральної нервової системи та серцево-дихальної системи, і комою, що прогресує до зупинки дихання та кровообігу.

Щоб запобігти потраплянню голки в кровоносну судину під час ін’єкції, перед введенням лікарського засобу для місцевої анестезії слід обов’язково виконати аспіраційну пробу. Однак відсутність крові в шприці повністю не виключає можливість внутрішньосудинної ін’єкції.

Ризик, пов’язаний з інтраневральною ін’єкцією

Випадкова інтраневральна ін’єкція може призвести до ретроградного поширення лікарського засобу уздовж нерва.

Для запобігання інтраневральній ін’єкції і попередження уражень нервів у зв’язку з блокадою нерва голку слід злегка виймати, якщо пацієнт під час ін’єкції відчуває «удар електричного струму» або ін’єкція особливо болюча.

Якщо голка пошкоджує нерв, ураження може посилюватися через хімічну нейротоксичність артикаїну, що може послабити периневральне кровопостачання і перешкоджати виведенню препарату з місця ін’єкції.

Супутнє застосування інших лікарських засобів потребує ретельного контролю.

Після настання анестезії існує ризик ненавмисної травми внаслідок прикушування слизової оболонки губи, щоки або язика. Пацієнта потрібно попередити про те, що не можна робити жувальні рухи протягом дії анестезії.

Слід уникати ін’єкцій в інфіковані або запалені тканини (зменшується ефективність місцевої анестезії).

Взаємодія з артикаїном

Взаємодії, що вимагають вжиття запобіжних заходів

Інші місцеві анестетики

Токсичність місцевих анестетиків є кумулятивною. 

Загальна доза всіх введених місцевих анестетиків не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу використовуваних лікарських засобів. 

Седативні засоби (засоби, що пригнічують центральну нервову систему, наприклад бензодіазепіни, опіоїди) 

Якщо для зменшення тривожності пацієнта застосовуються седативні засоби, слід зменшувати дози анестетиків, оскільки місцеві анестетики, як і седативні засоби, пригнічують центральну нервову систему, що може спричинити адитивний ефект (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). 

Взаємодія з епінефрином

Взаємодії, що вимагають вжиття запобіжних заходів

Галогеновані леткі анестетики (наприклад галотан) 

Дозу цього лікарського засобу слід зменшити, оскільки галогеновані анестетики підвищують чутливість міокарда до аритмогенних ефектів катехоламінів (зокрема епінефрину), що загрожує розвитком тяжкої шлуночкової аритмії. 

Перед введенням місцевого анестетика під час загальної анестезії рекомендується проконсультуватися з анестезіологом.

Постгангліонарні (периферичні) адреноблокатори (наприклад гуанадрел, гуанетидин і алкалоїди раувольфії) 

Лікарський засіб слід застосовувати у знижених дозах під пильним наглядом лікаря та з обов’язковим проведенням аспіраційної проби. Це зумовлено можливим посиленням реакції на адренергічні вазоконстриктори (зокрема епінефрин), що підвищує ризик артеріальної гіпертензії та інших серцево-судинних ускладнень. 

Неселективні бета-адреноблокатори (наприклад пропранолол, надолол) 

Слід застосовувати зменшені дози цього лікарського засобу у зв’язку з можливим підвищенням артеріального тиску та підвищеним ризиком розвитку брадикардії.

Трициклічні антидепресанти (наприклад амітриптилін, дезипрамін, іміпрамін, нортриптилін, мапротилін і протриптилін) 

Доза та швидкість введення цього лікарського засобу повинні бути знижені через підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпертензії.

Інгібітори катехол-О-метилтрансферази [КОМТ] (наприклад ентакапон, толкапон)

Можуть виникати аритмії, прискорене серцебиття і коливання артеріального тиску. 

Пацієнтам, які приймають інгібітори КОMT, слід вводити зменшену кількість епінефрину при стоматологічній анестезії.

Інгібітори моноаміноксидази (МАО), як селективні типу А (наприклад моклобемід), так і неселективні (наприклад фенелзин, транілципромін, лінезолід)

Якщо одночасного застосування таких препаратів уникнути не можна, слід вводити лікарський засіб під суворим медичним наглядом, зменшивши його дозу і швидкість введення. Обмеження зумовлені ризиком посилення ефектів епінефрину, що може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.

Лікарські засоби, що спричиняють аритмії (наприклад антиаритмічні засоби, такі як наперстянка, хінідин) 

Дозу цього лікарського засобу слід зменшити через підвищений ризик розвитку аритмії у разі одночасного введення пацієнтам епінефрину і глікозидів наперстянки. Перед введенням потрібно обов’язково зробити аспіраційну пробу. 

Утеротонічні препарати ріжків (наприклад метисергід, ерготамін, ергометрин) 

Слід застосовувати цей лікарський засіб під пильним наглядом лікаря через ризик синергічного підвищення артеріального тиску та/або ішемічної реакції внаслідок кумулятивного ефекту. 

Симпатоміметичні вазопресори (зокрема кокаїн, амфетаміни, фенілефрин, псевдоефедрин, оксиметазолін) 

Одночасне застосування цих речовин зумовлює високий ризик адренергічної токсичності. 

Якщо пацієнт застосовував будь-які симпатоміметичні вазопресори протягом останніх 24 годин, заплановане стоматологічне лікування слід відкласти. 

Фенотіазини (та інші нейролептики) 

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують фенотіазини, зважаючи на ризик розвитку артеріальної гіпотензії через можливе пригнічення дії епінефрину.

Лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями. 

У нижчезазначених випадках потрібно застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію:

• порушення формування серцевого ритму та провідності (наприклад атріовентрикулярна блокада 2-го або 3-го ступеня, тяжка брадикардія);
• гостра декомпенсована серцева недостатність (гостра застійна серцева недостатність);
• артеріальна гіпотензія;
• пароксизмальна тахікардія або аритмії з прискореним пульсом;
• нестабільна стенокардія або нещодавно перенесений (менше ніж 6 місяців тому) інфаркт міокарда;
• нещодавно перенесена (протягом останніх 3 місяців) операція аортокоронарного шунтування;
• одночасне застосування неселективних бета-блокаторів (наприклад пропранололу) (ризик гіпертонічного кризу або тяжкої брадикардії) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• неконтрольована артеріальна гіпертензія;
• одночасне лікування трициклічними антидепресантами (ці препарати можуть посилювати дію епінефрину на серцево-судинну систему) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікарський засіб необхідно застосовувати з обережністю:

• пацієнтам з епілепсією — усі місцеві анестетики потребують дуже обережного застосування через їхній потенційний судомний ефект;
• пацієнтам з дефіцитом холінестерази плазми крові — дефіцит холінестерази плазми крові можна запідозрити, коли клінічні ознаки передозування виникають під час анестезії зі звичайним дозуванням і коли була виключена можливість ін’єкції в судини. У цьому випадку під час наступної ін’єкції необхідно дотримуватися обережності і застосовувати зменшену дозу;
• пацієнтам із порушенням функції печінки — цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у разі захворювання печінки, хоча 90 % артикаїну спочатку інактивується неспецифічними естеразами в тканинах і плазмі крові;
• пацієнтам із порушенням функції нирок — застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію;
• пацієнтам з міастенією гравіс, які отримують лікування інгібіторами ацетилхолінестерази, — застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію;
• пацієнтам, які отримують лікування антикоагулянтами / антитромбоцитарними засобами або мають порушення згортання крові, — АРТИДЕНТ слід застосовувати з обережністю через підвищений ризик кровотечі. Ризик кровотечі більшою мірою пов’язаний з проведенням самої стоматологічної маніпуляції, а не з дією лікарського засобу; 
• пацієнтам з порфірією — АРТИДЕНТ слід застосовувати тільки у тому випадку, якщо немає безпечнішої альтернативи. В такому разі слід вживати відповідних запобіжних заходів, оскільки цей лікарський засіб може спровокувати загострення порфірії; 
• пацієнтам, яким одночасно вводять галогеновмісні інгаляційні анестетики, — слід застосовувати найнижчу дозу лікарського засобу, що забезпечує ефективну анестезію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• пацієнтам літнього віку — у цих пацієнтів можливе підвищення рівня препарату в плазмі крові, особливо після повторного введення. Якщо потрібна повторна ін’єкція, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення будь-яких ознак відносного передозування (див. розділ «Передозування»). Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію. Рекомендується не проводити лікування зубів із застосуванням артикаїну/епінефрину впродовж шести місяців після інсульту через підвищений ризик повторних інсультів;
• пацієнтам із неконтрольованим цукровим діабетом — цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю через гіперглікемічну дію епінефрину;
• пацієнтам із тиреотоксикозом — цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю через вміст епінефрину;
• пацієнтам із феохромоцитомою — цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю через вміст епінефрину;
• пацієнтам із ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми — цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю через вміст епінефрину. Потрібно застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

Епінефрин порушує кровотік у яснах, через що існує ризик місцевого некрозу тканин.

Відомо про дуже рідкісні випадки тривалого або необоротного ураження нерва і втрати смаку після знеболення нижньої щелепи.

Ефективність місцевого знеболення може зменшуватися у разі, якщо препарат вводити у запалену або інфіковану ділянку. 

У разі гіпоксії, гіперкаліємії та метаболічного ацидозу доза повинна бути знижена. 

Існує ризик ненавмисної травми внаслідок прикушування (губи, щоки, слизової оболонки та язика), особливо у дітей; слід попередити пацієнта про те, що не можна щось жувати під час дії анестезії. 

АРТИДЕНТ містить натрію метабісульфіт, який зрідка може спричиняти алергічні реакції та бронхоспазм.

1 картридж препарату містить натрію менше ніж 1 ммоль (23 мг), тобто лікарський засіб фактично вільний від натрію.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності комбінації артикаїну (40 мг/мл) з епінефрином (10 мкг/мл) за умови підшкірного введення в дозах до 80 мг/кг/добу не виявили негативного впливу на фертильність, ембріофетальний, пре- та та постнатальний розвиток тварин.

У разі застосування лікарського засобу в терапевтичних дозах небажаного впливу на фертильність людини не очікується.

Вагітність

Досвіду застосування артикаїну вагітним жінкам немає, за винятком його застосування під час пологів. Епінефрин та артикаїн проходять крізь плацентарний бар’єр, хоча артикаїн проходить значно меншою мірою порівняно з іншими місцевими анестетиками. Концентрації артикаїну у сироватці крові новонароджених становили приблизно 30 % його концентрації у крові матерів. При випадковому внутрішньосудинному введенні матері епінефрин може зменшувати швидкість кровотоку у матці. 

Безпека застосування місцевих анестетиків у період вагітності щодо впливу на розвиток плода не встановлена. 

Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого негативного впливу артикаїну на вагітність та пологи, ембріофетальний або постнатальний розвиток. 

Водночас дослідження епінефрину на тваринах продемонстрували його репродуктивну токсичність у дозах, що перевищують максимальну рекомендовану дозу для людини. 

Таким чином, у період вагітності АРТИДЕНТ слід застосовувати тільки після ретельного аналізу співвідношення користі і ризику.

Годування груддю

У результаті швидкого зниження рівня артикаїну в сироватці крові і швидкого виведення клінічно значущі кількості артикаїну в грудному молоці не виявляються. Епінефрин проникає в грудне молоко, але має короткий період напіввиведення. Тому немає потреби припиняти грудне годування у разі короткочасного застосування. Його можна відновити через 5 годин після анестезії. 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після застосування препарату можливе виникнення запаморочення, розладів зору і втомлюваності (див. розділ «Побічні реакції»). Тому після ін’єкції пацієнт повинен залишатися у кабінеті стоматолога протягом щонайменше 30 хвилин.

ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ ПРИЗНАЧЕНИЙ ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ У СТОМАТОЛОГІЇ.

Усім пацієнтам слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію. Дозування потрібно визначати в індивідуальному порядку.

Для стандартної процедури звичайна доза для дорослих пацієнтів становить 1 картридж, але для досягнення адекватного знеболення може бути достатньо і меншого об’єму препарату. На розсуд стоматолога, для більш тривалих процедур може бути застосована більша кількість лікарського засобу, але при цьому не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу.

Для стандартних стоматологічних процедур бажано застосовувати комбінацію артикаїну й епінефрину у розведенні 1 : 200 000. Лікарський засіб АРТИДЕНТ застосовують для більш складних процедур, які потребують вираженого гемостазу.

Одночасне застосування седативних засобів

У разі одночасного застосування седативних засобів для зниження тривожності пацієнта максимальну рекомендовану дозу місцевого анестетика слід знизити через додаткове пригнічення центральної нервової системи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дорослі та діти віком від 12 до 18 років

Для дорослих і дітей віком від 12 до 18 років максимальна доза артикаїну становить 7 мг/кг, але не більше 500 мг. Максимальна доза 500 мг розрахована для здорової дорослої людини з масою тіла більше 70 кг. Нижче в таблиці наведено максимальні рекомендовані дози лікарського засобу залежно від маси тіла пацієнта.

Максимальні рекомендовані дози для дорослих та дітей віком від 12 до 18 років

Діти віком від 4 до 11 років

Безпека застосування лікарського засобу АРТИДЕНТ дітям віком до 4 років включно не встановлена. Даних немає.

Кількість препарату, що вводиться, слід визначати залежно від віку, маси тіла дитини та обсягу втручання. Середня ефективна доза становить 2 мг/кг для простих і 4 мг/кг для складних процедур. Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну стоматологічну анестезію. Для дітей віком від 4 років (або з масою тіла 20 кг та більше) максимальна доза артикаїну становить 7 мг/кг, при цьому абсолютна максимальна доза артикаїну для здорової дитини з масою тіла 55 кг становить 385 мг.

Нижче в таблиці наведено максимальні рекомендовані дози лікарського засобу залежно від маси тіла пацієнта.

Максимальні рекомендовані дози для дітей віком від 4 до 11 років

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушенням функції нирок

Через відсутність клінічних даних слід дотримуватися особливої обережності при введенні препарату пацієнтам літнього віку (понад 70 років) та пацієнтам із порушенням функції нирок (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»). У цих випадках необхідно застосовувати найнижчу дозу, яка забезпечує ефективну анестезію.

У таких пацієнтів можливе підвищення рівня препарату в плазмі крові, особливо після повторного введення. Якщо потрібна повторна ін’єкція, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення будь-яких ознак відносного передозування (див. розділ «Передозування»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Слід дотримуватися особливої обережності та вводити найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію, пацієнтам із порушенням функції печінки, особливо після повторного введення, хоча 90 % артикаїну спочатку інактивується неспецифічними естеразами в тканинах і плазмі.

Пацієнти з дефіцитом холінестерази плазми крові

У пацієнтів із дефіцитом холінестерази або при лікуванні інгібіторами ацетилхолінестерази можуть спостерігатися підвищені рівні препарату в плазмі крові, оскільки препарат на 90 % інактивується плазматичними естеразами (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»). Тому слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

Спосіб застосування

Лікарський засіб призначений для інфільтраційного та периневрального застосування у порожнині рота.

При наявності запалення та/або інфекції у місці ін’єкції місцеві анестетики слід вводити з обережністю. Швидкість ін’єкцій не повинна перевищувати 1 мл розчину за хвилину.

Запобіжні заходи перед маніпуляціями або введенням лікарського засобу

Застосовувати лікарський засіб або контролювати його застосування мають тільки лікарі або стоматологи з достатньою підготовкою та знаннями в галузі діагностики та лікування системної токсичності. До початку проведення регіональної анестезії потрібно забезпечити наявність відповідного реанімаційного обладнання та медикаментів, що є необхідним для невідкладного лікування будь-яких гострих респіраторних або серцево-судинних порушень.

Після кожної ін’єкції місцевого анестетика слід контролювати стан свідомості пацієнта.

При застосуванні лікарського засобу АРТИДЕНТ для інфільтраційної або регіональної анестезії ін’єкцію завжди слід робити повільно, з обов’язковим попереднім проведенням аспіраційної проби.

Щоб уникнути ризику інфікування (наприклад передачі гепатиту), для набору і введення розчину потрібно використовувати виключно нові стерильні шприци та голки.

Цей лікарський засіб не слід застосовувати, якщо розчин мутний або пожовтів.

Розчин потрібно використати відразу після відкриття картриджа.

Лікарський засіб призначений тільки для одноразового застосування. Залишки розчину необхідно утилізувати відповідно до чинних вимог.

Лікарський засіб можна застосовувати тільки дітям віком від 4 років (маса тіла > 20 кг), оскільки ефективність та безпека препарату для дітей до 4 років не встановлені.

Лікарський засіб слід вводити дітям у мінімальній кількості, яка дає змогу досягти належного знеболювання; кількість введеного препарату потрібно коригувати індивідуально, залежно від віку та маси тіла дитини. Не можна перевищувати максимальну дозу, яка становить 7 мг артикаїну на 1 кг маси тіла.

Профіль безпеки у дітей віком від 4 до 18 років був такий, як у дорослих. Однак випадкові ураження м’яких тканин спостерігаються частіше, особливо у дітей віком від 3 до 7 років, через тривалу анестезію м’яких тканин.

Описано такі види передозування місцевих анестетиків:

• абсолютне передозування;
• відносне передозування, таке як випадкова ін’єкція у кровоносну судину або аномально швидка абсорбція в системний кровотік, або уповільнення метаболізму і елімінації препарату.

У разі відносного передозування симптоми у пацієнтів зазвичай проявляються протягом перших хвилин після проведення ін’єкції, тоді як у разі абсолютного передозування ознаки токсичності з’являються пізніше, залежно від місця ін’єкції.

Симптоми

У разі передозування (абсолютного чи відносного) першим проявом може бути сонливість (оскільки збудження може бути тимчасовим або відсутнім), що переходить у непритомний стан і зупинку дихання.

Симптоми, що можуть бути спричинені артикаїном

Симптоми передозування артикаїну залежать від дози і мають прогресуючий характер: неврологічні прояви [пресинкопе, синкопе, головний біль, неспокій, збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація, запаморочення, тремор, ступор, глибоке пригнічення центральної нервової системи (ЦНС), втрата свідомості, кома, судоми (зокрема тоніко-клонічні судоми), порушення мовлення (наприклад дизартрія, логорея), вертиго, порушення рівноваги], офтальмологічні прояви (мідріаз, помутніння зору, порушення акомодації) з подальшою судинною токсичністю (блідість: місцева, регіональна, загальна), дихальною токсичністю [апное (зупинка дихання), брадипное, тахіпное, позіхання, пригнічення дихання] і серцевою токсичністю (зупинка серця, пригнічення міокарда).

Наявність ацидозу посилює токсичну дію місцевих анестетиків.

Симптоми, що можуть бути спричинені епінефрином

Симптоми передозування епінефрину залежать від дози і мають прогресуючий характер: неврологічні прояви (збудження, розлад, пресинкопе, синкопе) з подальшою судинною токсичністю (блідість: місцева, регіональна, загальна), дихальна токсичність (апное, брадипное, тахіпное, пригнічення дихання), серцева токсичність (зупинка серця, депресія міокарда).

Лікування

До початку стоматологічної анестезії з місцевими анестетиками потрібно забезпечити наявність реанімаційного обладнання.

Потенційна тяжкість симптомів передозування вимагає від лікаря/стоматолога готовності негайно забезпечити прохідність дихальних шляхів і розпочати допоміжну вентиляцію легень.

Стан свідомості пацієнта потрібно контролювати після кожної ін’єкції місцевого анестетика.

При появі ознак гострої системної токсичності ін’єкцію місцевого анестетика слід негайно припинити. У разі необхідності — перевести пацієнта у положення лежачи на спині.

При судомах або пригніченні ЦНС необхідно негайно забезпечити відповідну дихальну підтримку та ввести протисудомні препарати.

Своєчасна оксигенація, ефективна вентиляція легень, підтримка кровообігу, а також корекція ацидозу є критично важливими для запобігання зупинці серця.

Якщо виникає пригнічення серцево-судинної системи (гіпотензія, брадикардія), може бути доцільним лікування із внутрішньовенним введенням рідин, застосуванням вазопресорів та/або інотропних препаратів. Дітям потрібно застосовувати дози відповідно до віку і маси тіла.

У разі зупинки серця слід негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію.

Побічні реакції після введення лікарського засобу схожі з побічними реакціями на інші місцеві анестетики амідного типу у поєднанні з вазоконстрикторами.

Ці побічні реакції, як правило, залежать від дози. Вони також можуть бути результатом гіперчутливості, індивідуальної непереносності або зниженої переносності у пацієнта.

Найчастішими побічними реакціями є: розлади з боку нервової системи, місцева реакція в місці ін’єкції, гіперчутливість, розлади з боку серця і судин.

Серйозні побічні реакції переважно мають системний характер.

Нижче наведено побічні реакції, інформацію про які було отримано зі спонтанних повідомлень, клінічних досліджень та наукових публікацій. 

Частота побічних реакцій визначається за таким категоріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).

З боку імунної системи: рідко — алергічні реакції¹, анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

З боку психіки: рідко — нервозність/тривожність⁴; невідомо — ейфорія.

З боку нервової системи: часто — невропатія (невралгія / невропатичний біль), гіпестезія (оральне і періоральне оніміння)⁴, дизестезія (оральна і періоральна), включаючи дисгевзію (наприклад металевий присмак у роті, спотворення смакових відчуттів), гіпергевзія, агевзія, алодинія, гіперестезія, термогіперестезія, головний біль; нечасто — відчуття печіння; рідко — ураження лицьового нерва² (парез, параліч), синдром Горнера (опущення повік, енофтальм, міоз), сонливість (дрімота), ністагм; дуже рідко — парестезія³ (стійка гіпестезія і втрата смаку) після блокади нижньощелепного або нижнього альвеолярного нерва.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — задишка², бронхоспазм/астма; невідомо — дисфонія (охриплість)¹.

З боку серцево-судинної системи:

кардіологічні розлади: часто — брадикардія, тахікардія; рідко — пальпітація; невідомо — порушення серцевої провідності (атріовентрикулярна блокада);

судинні розлади: часто — артеріальна гіпотензія (з можливим циркуляторним колапсом), нечасто — артеріальна гіпертензія; рідко — припливи; невідомо — вазодилатація, вазоконстрикція.

З боку органів зору: рідко — диплопія (параліч окорухового м’яза)^4, птоз, міоз, порушення зору (короткотривала сліпота)⁴, енофтальм.

З боку органів слуху та рівноваги: рідко — дзвін у вухах⁴, гіперакузія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — свербіж, висипання; рідко — ангіоневротичний набряк (набряк обличчя / язика / губ / горла / гортані / періорбітальний набряк), кропив’янка; невідомо — гіпергідроз, еритема.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: нечасто — біль у шиї; рідко — м’язові посмикування⁴; невідомо — погіршення нейром’язових проявів при синдромі Кернса — Сейра, тризм.

Інфекції та інвазії: часто — гінгівіт.

З боку травної системи: часто — набряк у ротовій порожнині (язика, губ, ясен); нечасто — стоматит, глосит, нудота, блювання, діарея; рідко — ексфоліація (відлущування) слизової оболонки / виразки ясен / порожнини рота; невідомо — дисфагія, глосодинія.

Загальні розлади і реакції у місці введення препарату: нечасто — біль у місці ін’єкції; рідко — ексфоліація/некроз у місці введення, астенія (слабкість) / озноб, підвищена втомлюваність; невідомо — відчуття жару/холоду, місцевий набряк.

¹ Алергічні реакції не слід плутати із синкопальними епізодами (пальпітація серця через епінефрин).

² Повідомлялося про випадок відстроченого паралічу лицьового нерва, що розвинувся через 2 тижні після введення артикаїну в комбінації з епінефрином і зберігався без змін протягом 6 місяців.

³ Така нервова патологія може проявлятися різними симптомами зміни відчуттів. Парестезію можна визначити як спонтанне, змінене, зазвичай безболісне відчуття (наприклад печіння, поколювання або свербіж), що значно перевищує очікувану тривалість анестезії. Більшість випадків парестезії, про які повідомлялося після стоматологічного лікування, є минущими і проходять протягом декількох днів, тижнів або місяців.

Стійка парестезія, яка виникає переважно після блокади нерва в зоні нижньої щелепи, характеризується повільним, неповним або недостатнім відновленням.

⁴ Деякі небажані явища, такі як збудження, тривожність/нервозність, тремор, порушення мовлення, можуть бути передвісниками пригнічення ЦНС. У разі появи цих ознак слід попросити пацієнта глибоко дихати і наглядати за ним (див. розділ «Передозування»).

Діти

Профіль безпеки у дітей віком від 4 до 18 років і у дорослих був подібним.

У дітей віком від 3 до 7 років частіше спостерігалися випадкові ушкодження м’яких тканин внаслідок пролонгованої анестезії м’яких тканин.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Через відсутність відповідних досліджень лікарський засіб не можна змішувати з іншими препаратами.

№ 50 (5 блістерів по 10 картриджів), картриджі по 1,7 мл з прозорого скла, з одного кінця закриті гумовою пробкою з алюмінієвим ковпачком, з іншого — гумова пробка-поршень; по 10 картриджів у блістері; по 5 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

Хуонс Ко., Лтд.

100 Біо валлеї-ро, Джечон-сі. Чхунчхонбук-до, Республіка Корея.