Біотум порошок для р-ну д/ін. та інф. по 1 г №1 у флак.

діюча речовина: 1 флакон містить 1 г цефтазидиму (у вигляді цефтазидиму пентагідрату);

допоміжна речовuна: натрію карбонат.

Порошок для розчину для ін'єкцій або інфузіі.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору порошок.

Антибіотики загального застосування, цефалоспорини третього покоління.

Код АТХ J01DD02.

Фармакодинаміка:

Цефтазидим - це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов'язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streplococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp., Pasteurella multocida

Штами з можливою набутою резистентністю

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia серасіа, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter сІоасае, Escherichia соlі, Klebsiella рneumoпіае, КІеbsіеІІа spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morganii.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus рneumonia, Viridans group streptococcus.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptosteptococcus spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E.faecalis та E.faecium, Listeria spp.

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи В. fragilis.

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом'язової ін'єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом'язовоrо введення.

Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр, при відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому стані в активній формі з сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

- внутрішньолікарняна пневмонія;

- інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;

- бактеріальний менінгіт;

- хронічний середній отит;

- злоякісний зовнішній отит;

- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

- ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;

- ускладнені інфекції черевної порожнини;

- інфекції кісток і суглобів;

- перитоніт, пов'язаний із проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному

перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії, що виникає в пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи "Фармакологічні властивості", "Особливості застосування").

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Дослідження взаємодії проводилися тільки з пробенецидом і фуросемідом.

Застосування високих доз цефтазидиму у пацієнтів, які отримують одночасно нефротоксичні лікарські препарати, може потенціювати їх згубну дію на функцію нирок (див. розділ "Особливості застосування").

Хлорамфенікол іn vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища не вивчено, але у випадку поєднаного застосування хлорамфеніколу і цефтазидиму слід враховувати можливість антагоністичної дії.

Як і при застосуванні будь-яких інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про виникнення серйозних та іноді летальних реакцій гіперчутливості. У випадку виникнення важкої реакції гіперчутливості слід негайно припинити застосування цефтазидиму і розпочати відповідне лікування цього стану.

Перед початком лікування слід зібрати детальний анамнез щодо гіперчутливості до цефтазидиму, до інших цефалоспоринів або до інших бета-лактамних препаратів. Рекомендується бути особливо обережним при введенні цефтазидиму пацієнтам, у яких відзначені алергічні реакції на інші бета-лактамні препарати.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної дії. Він не придатний для застосування у якості монотерапії для лікування деяких типів інфекцій, якщо тільки патогена вже встановлено і відомо, що він сприйнятливий, або з високою імовірністю можна передбачити, що для лікування найбільш можливого (-их) патогена (-ів) підходить цефтазидим. Це застосовується, зокрема, коли розглядається питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, при лікуванні бактеріального менінгіту, інфекцій шкіри і м'яких тканин та інфекцій кісток і суглобів. Цефтазидим може гідролізуватися під дією деяких бета-лактамаз розширеного спектра (ESBL). При виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати дані про частоту розповсюдження мікроорганізмів, які продукують ESBL.

Майже для всіх антибіотиків, включаючи цефтазидим, повідомлялося про виникнення антибіотик-асоційованого коліту і псевдомембранозного коліту. У зв'язку з цим важливо розглядати можливість такого діагнозу у пацієнтів, які скаржаться на діарею під час або після застосування цефтазидиму (див. розділ "Побічні реакції"). Слід розглядати можливість припинення лікування цефтазидимом і проведення специфічного лікування, направленого на Clostridium difficile. Не слід призначати протидіарейні засоби.

Супутня терапія цефалоспоринами у високих дозах і нефротоксичними лікарськими засобами, такими як аміноглікозиди або сильні діуретики (наприклад, фуросемід), може негативно впливати на функцію нирок.

Цефтазидим виводиться нирками, тому слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок.

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.

Тривалий прийом може призвести до надмірного підвищення кількості резистентних мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococcus sрр.), у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування і проведення відповідних заходів. Суттєвим є проведення оцінки клінічного стану пацієнта.

Цефтазидим може не впливати на результати ферментативних тестів, на виявлення цукру у сечі, але можуть з'явитися невеликі зміни (хибно-позитивні) результатів дослідження при застосуванні методів, заснованих на відновленні міді (Бенедикта, Феллінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод виявлення креатинину.

Приблизно у 5 % пацієнтів, яких лікували цефтазидимом, спостерігався хибно-позитивний результат тесту Кумбса, може порушити результат аналізу на сумісність (перехресної проби) крові.

Біотум 1 г, містить 54 мг натрію в одному флаконі, це слід враховувати при застосуванні лікарського препарату пацієнтам, які контролюють вміст натрію у дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані про застосування цефтазидиму вагітним жінкам обмежені. Біотум слід призначати вагітним жінкам, якщо перевага від його використання переважає ризик.

Грудне годування

Цефтазидим у невеликих кількостях проникає у грудне молоко, тому його слід з обережністю призначати матерям, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не проводилися дослідження, які стосуються впливу на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми. Однак можуть спостерігатися небажані ефекти (наприклад, запаморочення), що може впливати на здатність до керування автотранспортом і роботу з механізмами.

Дорослі та діти з масою тіла > 40 кг

* Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі "Показання"

Таблиця 2

Діти < 40 кr

* Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі "Показання".

Діти

Безпека та ефективність застосування шляхом постійної внутрішньовенної інфузії для немовлят та дітей віком < 2-х місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень за участю хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова навантажувальна доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності- інтермітуюче введення

Таблиця З

Дорослі та діти з масою тіла > 40 кг маси тіла

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Таблиця 4

Діти з масою тіла < 40 кг

* Рівень креатиніну в сироватці крові, який розраховано відповідно до рекомендацій, і який може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів із нирковою недостатністю. ** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування препарату.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності - постійна інфузія

Таблиця 5

Дорослі та діти з масою тіла > 40 кг

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Діти з масою тіла < 40 кг

Безпека та ефективність застосування цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких   < 40 кг, із порушенням функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування препарату.

Якщо дітям із порушенням функції нирок необхідно застосовувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії слід скорегувати кліренс креатиніну відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблицях 6-7, наведених нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенноrо застосування цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на  2 л діалізноrо розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози як при порушенні функції нирок.

Пацієнтам, яким nроводиться венозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз рекомендації з дозування наведені у таблицях 6-7.

Таблиця 6

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала венозна гемофільтрація

^аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Таблиця 7

Рекомендаціі з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Спосіб застосування

Біотум слід вводити шляхом внутрішньовенної ін'єкції або інфузії або глибоко у м'яз. Місця, рекомендовані для внутрішньовенного введення: верхній зовнішній квадрант великого сідаличного м'яза або латеральна сторона стегна. Розчин Біотум можна вводити безпосередньо у вену або систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує розчини парентерально.

Стандартним рекомендованим способом введення є внутрішньовенні періодичні ін'єкції або внутрішньовенна безперервна інфузія. Внутрішньом'язовий шлях введення слід розглядати тільки тоді, коли внутрішньовенне введення неможливе або менш nридатне для пацієнта.

Доза залежить від важкості, сприйнятливості, локалізації і типу інфекції, а також віку і функції нирок пацієнта.

Інструкція щодо підготовки лікарського продукту до застосування і видалення його залишків.

Тиск у флаконах різної величини препарату Біотум менший, ніж атмосферннй тиск. При розчиненні порошку тиск збільшується у результаті утворення вуглекислого газу. Слід знехтувати прояву малих пухирців вуглекислого газу, які знаходяться у приготовленому розчині.

Інструкція, яка стосується приготування лікарського препарату до застосування.

Слід ознайомитися з таблицею, яка вказує на отриману концентрацію при додаванні певних об'ємів, коли необхідні часткові дози.

* Додавати слід двоетапним способом.

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового, залежно від концентрації виду та умов зберігання розчинника. Якщо виконані рекомендації, зміна кольору розчину немає згубного впливу на ефективність препарату. Для приготування розчинів для внутрішньовенних інфузій з концентрацією цефтазидиму від 1 мг/мл до 40 мг/мл застосовувати:

• 9 мг/мл (0,9 %), розчин натрію хлориду для і н'єкцій;

• М/6 розчин натрію лактату для ін'єкцій;

• складний розчин натрію лактату для ін'єкцій (розчин Хартмана);

• 5 % розчин глюкози для ін'єкцій;

• 0,225 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для ін'єкцій;

• 0,45 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для ін'єкцій;

• 0,9 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для ін'єкцій;

• 0,18 % розчин натрію хлориду з 4 % розчином глюкози для ін'єкцій;

• 10 % розчин глюкози для ін'єкцій;

• 10 % розчин декстрину 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій;

• 10 % розчин декстрину 40 у 5 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій;

• 6 % розчин декстрину 70 у 0,9 % розчині натрію хлориду;

• 6 % розчин декстрину 70 у 5 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій.

Цефтазидим у концентраціях у межах 0,05 мг і 0,25 мг/мл відповідає розчину для перитонеальноrо діалізу (лактатному).

Цефтазидим для внутрішньом'язового введення ін'єкцій можна розчиняти у 0,5 % або 1 % лідокаїну гідрохлориду. У цьому випадку необхідно врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Приготування розчину для внутрішньом'язової або внутрішньовенної болюсної ін'єкції.

1. слід пробити голкою пробку і ввести у флакон певний об'єм розчинника. Понижений тиск у флаконі полегшує введення розчинника. Вивільнити голку зі шприцем з флакона;

2. вміст струшувати до розчинення: виділяється вуглекислий газ і протягом 1-2 хвилин утворюється прозорий розчин;

З. повернути флакон догори дном. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути в розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Розчин можна вводити безпосередньо у вену або систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує розчини парентерально. Цефтазидим сумісний з відомими внутрішньовенними розчинами.

Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій цефтазидиму у стандартному флаконі (установка на зразок mini-bag або бюретка).

Приготувати, використовуючи 50 мл (для флаконів 1 г) розчинника, який додається у двa етапи, як це описано нижче:

1. пробити голкою пробку і ввести 10 мл розчинника у флакон 1 г;

2. вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину;

З. не вводити іншу голку для видалення повітря, поки порошок не розчиниться. Потім ввести іншу голку у пробку для зменшення тиску у флаконі;

4. зібрати розчин у контейнері (система mini bag або burette), отримуючи об'єм не менше ніж 50 мл і вводити через внутрішньовенну інфузію протягом 15-З0 хвилин.

Примітка. 3 метою збереження стерильності препарату не слід вводити іншу голку у пробку флакона для видалення повітря до моменту повного розчинення препарату. Невикористаний препарат або його залишки слід видалити відповідно до місцевих правил.

Діти.

Препарат можна застосовувати для лікування дітей, включаючи новонароджених. Безпека та ефективність застосування Біотуму у вигляді безперервної інфузії для дітей не встановлені. Кліренс креатиніну у дітей слід скоригувати відповідно до маси тіла.

Передозування препаратом може призвести до неврологічних ускладнень, включаючи енцефалопатію, судоми і кому.

Симптоми передозування можуть проявитися, коли дозування препарату не зменшено відповідним чином у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділи "Особливості застосування").

Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити у процесі гемодіалізу та перитонеальноrо діалізу.

Цефтазидим несумісний у розчинах з ванкоміцином (випадає осад), а також з аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим з аміноглікозидами або ванкоміцином в одному шприці або інфузійній системі.

Цефтазидим нестабільний у розчині натрію гідрокарбонату, тому його не слід використовувати у якості розчинника.

Інфекції і паразитарні інвазії: кандидоз (включаючи вагініт та афтозний стоматит).

Порушення з боку системи кровотворення і лімфатичної системи: еозинофілія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфоцитом.

Порушення з боку імунної системи: анафілаксія (включаючи бронхоспазм та (або) артеріальна гіпотензія див. розділ "Особливості застосування").

Порушення з боку нервової системи: головна біль, запаморочення, неврологічні розлади, парестезія.

Порушення судин: флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: діарея (див. розділ "Особливості застосування"), біль у животі, нудота, блювання, порушення смаку.

Порушення з боку печінки і жовчних шляхів: підвищення активності одного або більше печінкових ферментів, жовтяниця.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: макулопапульозний висип або кропив'янка, свербіж, епідермальний токсичний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, ангіоневротичний набряк .

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: транзиторне підвищення рівня креатинину та (або) сечовини, азоту сечовини у сироватці крові, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Загальні порушення і реакції у місці введення: біль та або почервоніння у місці ін'єкції після внутрішньом'язовоrо введення, лихоманка.

Діагностичні дослідження: позитивний тест Кумбса.

Повідомлялося також про випадок виникнення тремору, судом, міоклонії, енцефалопатії або коми у пацієнтів з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно знижена.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Захищати від світла.

Готовий розчин зберігати протягом 24 годин у холодильнику при температурі 2-8 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Порошок у флаконах. По 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Фармацевтичний завод "ПОЛЬФАРМА" С.А. / Pharmaceutical Works "POLPHARМA" S.A.

Місцезнаходження.

Виробнича дільниця у Духниці вул. Ожаровська 28/30, 05-850 Ожаров Мазовецький, Польща                                          

Production plant in Duchnice, 28/30 Ozarowska Stг., 05-850 Ozarow Mazowiecki, Poland. 

Вул. Пельплиньска 19, 83-200, Староrард Гданьски, Польща / 19, Pelplinska Str., 83-200 Staгogard Gdanski, Poland.