Макродерм (ДЛЯ ТВАРИН) мазь, 20 г

Однорідна мазеподібна маса від білого до жовтуватого кольору.

1 г препарату містить діючі речовини:

• метилурацил – 40,0 мг;
• лідокаїну гідрохлорид – 30,0 мг;
• метронідазол – 20,0 мг;
• офлоксацин – 10,0 мг.

Додаткові речовини: ПЕГ 400, ПЕГ 1500, колагеназа.

АТС vet QD06 – антибіотики та хіміотерапевтичні препарати для місцевого застосування.

QD06AX99 – інші антибіотики для місцевого застосування, комбінації.

МАКРОДЕРМ – комбінований препарат, який чинить репаративну, антимікробну, протизапальну та знеболювальну дії, фармакологічна дія якого зумовлена ​​активними речовинами.

МАКРОДЕРМ належить до групи протимікробних засобів для місцевого лікування уражень шкіри та ран.

Поєднання офлоксацину та метронідазолу дає можливість очищення ран від некротичних мас і запобігає розповсюдженню інфекції, підтримуючи таким чином природний процес загоювання.

Препарат сприяє грануляції і не перешкоджає процесам епітелізації. Препарат не чинить шкідливого впливу на неушкодження епітелій, грануляційну тканину, жирову тканину та мускулатуру.

Офлоксацин

Офлоксацин – антибіотик групи фторхінолонів, що активний проти грамнегативних мікроорганізмів, а саме:

Esherichia coli, Salmonella spp., Proteus spp., Shigella spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Camphylobacter spp., Yersinia spp., Pseudomonas aeruginosa, Vibrio spp., Aeromonas spp., Haemophilus

Активний щодо деяких грампозитивних мікроорганізмів, зокрема Staphylococcus spp. (включаючи пеніциліназо-продуктуючі та метицилін-стійкі штами), Streptococcus spp.

Помірно чутливі до офлоксацину Enterococcus faecalis, Pseudomonas spp., Streptococcus pheumoniae.

До препарату також чутливі Brucella spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium spp.

Механізм дії офлоксацину полягає в інгібуванні бактериальної ДНК-гірази (топоізомеразі ІІ), що зупиняє процес спіралізації та синтез ДНК.

Після нанесення на ранню поверхню при порушених бар'єрних функціях шкіри в системний кровотік надходити близько 3% застосованої дози офлоксацину. Пік концентрації речовини у крові відзначається через 3–4 години, а через 6 годин після нанесення мазі офлоксацин у крові не виявляється.

Метилурацил

Метилурацил (2,4-діоксо-6-метил-1,2,3,4-тетрагідро-піримідин) регулює метаболічні процеси, прискорює процеси регенерації, сприяє загоєнню ран, підвищує рівень місцевого імунітету, має протизапальний ефект.

Метилурацил чинить фотозахисну дію у хворих на фотодерматоз.

Лідокаїну гідрохлорид

Лідокаїну гідрохлорид – місцевий анестетик амідного типу.

Місцева анестезія відбувається за рахунок мембраностабілізуючого впливу на нервні закінчення чутливого типу.

Як і для інших місцевих анестетиків, точкою прикладання дії лідокаїну є канали іонів Na+ на внутрішній поверхні мембран нейронів. Незаряджена форма дифундує через нервні оболонки в аксоплазмі, а потім іонізується, з'єднуючись із іонами Н+.

Утворений катіон зворотно зв'язується з Na+ каналами зсередини, блокуючи їх у відкритому стані та запобігаючи деполяризації нервів.

При місцевому застосуванні на слизових оболонках лідокаїн всмоктується різною мірою, залежно від дози та місця нанесення. Швидкість перфузії у слизовій оболонці впливає на всмоктування.

Метронідазол

Метронідазол належить до групи нітроімідазолів (похідне 5-нітроімідазолу) і виявляє протипротозойну та бактерицидну дію.

Метронідазол має широкий спектр дії на багатьох найпростіших, має високу активність проти лямблій, балантидій, амеб, гістомонад, грамнегативних та грампозитивних анаєробів.

Метронідазол активний щодо Giardia spp., Entamoeba histolytica, Balantidium coli, Lamblia spp., а також облігатних анаєробів Bacteroides spp., Helicobacter pylori, Fusobacterium spp., Veillonela spp., Eubacterium spp., Clostridium spp. Peptostreptococcus spp.

Метронідазол порушує реплікацію ДНК та синтез білку у мікробній клітині, інгібуючи тканинне дихання; легко проникає у клітину чутливих мікроорганізмів, зв'язуючись із ДНК, та порушує процес реплікації.

Метронідазол однаково ефективний як у клітинах, що діляться, так і в стабільних клітинах.

Метаболізм та виведення метронідазолу після місцевого застосування не визначалися. Системно абсорбований метронідазол метаболізується у печінці та виводиться почками.

Властивості мазевої основи

Гіперосмолярна полімерна основа мазі МАКРОДЕРМ забезпечує рух рідини в рані у напрямку до мазевої основи, через що зменшується набряк тканин навколо рани, сорбуються гнійно-некротичні маси.

Допоміжні речовини мазевої основи здатні транспортувати діючі речовини в тканини, що оточують рану, внаслідок чого вони впливають як на поверхневу, так і на глибшу ранову інфекцію.

Мазь МАКРОДЕРМ легко проникає у тканини без пошкодження біологічних мембран, транспортуючи пов'язані з основою діючі речовини.

При місцевому застосуванні у рекомендованих дозах системної взаємодії мазі з іншими лікарськими засобами не виявлено.

Лікування собак та котів у разі наступних патологій:

• рани, що довго не загоюються (інфіковані або післяопераційні рани, травматичні ушкодження м'яких тканин);
• дермальні виразки, пролежні, опіки, обмороження;
• ускладнені інфіковані рани різної локалізації та походження: ампутаційні культі кінцівок, рани після хірургічної обробки гнійних осередків, фістулі, абсцеси та флегмони після їх хірургічної обробки;
• профілактика та лікування нагноєння опікових ран;
• гнійно-запальні ураження шкіри, спричинені чутливою до офлоксацину та метронідазолу патогенною мікрофлорою.

Мазь МАКРОДЕРМ застосовують зовні місцево після первинної хірургічної обробки ран.

Препарат наносять тонкою кулею на пошкоджену поверхню шкіри або марлеву салфетку, а також використовують для перев'язки 1-2 рази на день.

За наявності щільних струпів ефект можна покращити насічкою некротизованої тканини по краях або в середині, для частичного проникнення мазі під змертвілі тканини.

При обробці великих плоскостей ушкоджень шкіри мазь потрібно наносити максимально тонкою кулею.

Обробки здійснюють щодня до повного очищення ран від гнійно-некротичних мас та до появи грануляцій.

Курс лікування залежить від виду та тяжкості патології, ефективності терапії, визначається лікарем ветеринарної медицини та становить від 3 до 10 днів.

За потреби спеціаліст може продовжити тривалість лікування до 14 днів.

Між повторними курсами потрібний перерва не менше 20 днів.

• Препарат не застосовувати на свіжі рани!
• Не застосовувати вагітним самкам та тваринам, що лактують.
• Підвищена чутливість до складових компонентів препарату.
• Не застосовувати одночасно місцево з тетрациклінами, макролідами, лінкозамідами, циклоспоринами, хлорамфеніколом.
• Не застосовувати при вирусних та грибкових ураженнях шкіри, при екземі та атопічному дерматиті.
• При місцевому застосуванні взаємодія з іншими лікарськими засобами є малоймовірною.
• Застосування метронідазолу тваринам, які одержують антикоагулянтні засоби, може призводити до збільшення часу утворення протромбіну.
• Не застосовувати при виявленні резистентних штамів збудників.

• Не допускати злизування препарату твариною.
• Не допускати попадання препарату на слизові оболочки (очей, пащі, носа тощо).

Зазвичай побічні реакції спостерігаються нечасто і у слабко вираженій формі.

Найчастішими побічними ефектами є:

• алергічні реакції та прояви підвищеної чутливості;
• висипи на шкірі;
• свербіж;
• кропив'янка;
• подразнення шкіри;
• набряк;
• місцеве підвищення температури шкіри.

При злізуванні препарату твариною можливе виникнення серйозних побічних ефектів, таких як м'язовий тремор, атаксія, різке падіння артеріального тиску, брадикардія, тошнота та блювання.

При проявах побічних ефектів необхідно припинити лікування препаратом, за можливості змити мазь з поверхні рани та терміново звернутися до лікаря ветеринарної медицини, при собі мати упаковку препарату та/або листівку-вкладку.

Лікування має базуватися на тестуванні чутливості мікроорганізмів-збудників захворювання до офлоксацину.

Туби полімерні по 15, 20, 25, 50, 100 г, банки по 100, 200 та 500 г, вторинне упакування – картонна коробка.

Сухе, темне, недоступне для дітей місце при температурі від 5 до 25 °С.

2 роки.

Для застосування у ветеринарній медицині!