Декскетопрофен Юрія-Фарм - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: декскетопрофену трометамол;

1 мл розчину містить декскетопрофену (у формі декскетопрофену трометамолу) 25 мг (одна ампула по 2 мл містить декскетопрофену 50 мг);

допоміжні речовини: натрію хлорид, етанол, натрію гідроксид або хлористоводнева кислота, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.

Фармакодинаміка.

Декскетопрофену трометамол — трометамінова сіль S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонової кислоти, що чинить знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм дії

Механізм дії НПЗЗ пов’язаний зі зниженням синтезу простагландинів шляхом пригнічення активності циклооксигенази. Зокрема, гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG₂ та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE₁, PGE₂, PGF_2α, PGD₂, а також простациклін PGI₂ та тромбоксани (TxA₂ і TxB₂). Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію декскетопрофену трометамолу.

Фармакодинамічні ефекти

У дослідженнях за участю тварин і в клінічних випробуваннях було встановлено, що декскетопрофену трометамол пригнічує активність циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).

Клінічна ефективність та безпека

Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить виражену знеболювальну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та при ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект препарату швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу зазвичай становить 8 годин.

Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування декскетопрофену трометамолу дає змогу значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтом, призначали і декскетопрофену трометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30–45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу людині максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10–45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25–50 мг препарату площа під кривою «концентрація – час» (AUC) пропорційна дозі.

Розподіл

Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену трометамолу становить у середньому < 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення – 1–2,7 години.

Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування лікарського засобу продемонстрували, що C_max і AUC після останнього внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.

Біотрансформація та виведення

Метаболізм декскетопрофену трометамолу в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та подальшим виведенням нирками.

Після застосування декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки енантіомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в енантіомер R-(-) у людей.

Пацієнти літнього віку

Після одноразового та багаторазового перорального застосування ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років), які брали участь у дослідженні, була значно вищою, ніж на молодих добровольцях (до 55 %), однак статистично значущої різниці у максимальній концентрації та часі її досягнення не спостерігалося. Після застосування одноразових та багаторазових доз середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс знижувався.

Доклінічні дані з безпеки

Стандартні доклінічні дослідження — дослідження фармакологічної безпеки, генотоксичності та імунофармакології — не виявили особливої небезпеки для людини. Дослідження хронічної токсичності на тваринах дало змогу виявити максимальну дозу лікарського засобу, що не викликає побічних реакцій, яка є в 2 рази вищою від дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих доз лікарського засобу мавпам основною побічною реакцією була кров у випорожненнях, зниження приросту маси тіла, а при найбільш високій дозі — патології з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при дозах, при яких експозиція лікарського засобу була в 14–18 раз вищою, ніж при максимальній дозі, рекомендованій людині. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводилося.

Як і всі НПЗЗ, декскетопрофену трометамол здатен призвести до загибелі ембріона або плода у тварин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток або опосередковано — за рахунок ураження шлунково-кишкового тракту організму матері.

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування декскетопрофену трометамолу недоцільне, наприклад, при післяопераційному болі, ниркових коліках та болю у попереку.

Лікарський засіб Декскетопрофен Юрія-Фарм протипоказано застосовувати в таких випадках:

• підвищена чутливість до декскетопрофену трометамолу, до будь-якого іншого НПЗЗ або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад»;
• якщо застосування речовин подібної дії (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ) провокує напади бронхіальної астми, бронхоспазм, гострий риніт або спричиняє розвиток носових поліпів, кропив’янки чи ангіоневротичного набряку;
• якщо під час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;
• шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані з терапією НПЗЗ;
• пептична виразка в активній фазі/шлунково-кишкова кровотеча або наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;
• хронічна диспепсія;
• кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточивість;
• хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт;
• тяжка серцева недостатність;
• порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 59мл/хв);
• порушення функції печінки тяжкого ступеня (10–15 балів за шкалою Чайлда – П’ю);
• геморагічний діатез та інші порушення згортання крові;
• при вираженій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);
• впродовж ІІІ триместру вагітності та періоду годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Через вміст етанолу, лікарський засіб протипоказаний для нейроаксіального (інтратекального чи епідурального) застосування.

Нижченаведені взаємодії стосуються НПЗЗ загалом.

Комбінації, застосування яких не рекомендоване

• Інші НПЗЗ, (включно із селективними інгібіторами ЦОГ-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті або шлунково-кишкової кровотечі внаслідок взаємно посилюючої дії.
• Пероральні антикоагулянти: НПЗЗ посилюють дію пероральних антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»), внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену трометамолу з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лікаря, ретельно контролюючи відповідні лабораторні показники.
• Гепарини: підвищується ризик кровотеч (внаслідок пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лікаря та з ретельним контролем відповідних лабораторних показників.
• Кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвитку виразки у травному тракті або шлунково-кишкової кровотечі.
• Літій (були повідомлення для кількох НПЗЗ): застосування НПЗЗ підвищує рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (знижується виведення літію нирками), тому на початку застосування декскетопрофену трометамолу, при корекції дози або відміні препарату необхідно проконтролювати рівень літію у крові.
• Застосування метотрексату у високих дозах (15 мг/тиждень або вище): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його гематологічна токсичність.
• Гідантоїни та сульфонаміди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Комбінації, застосування яких вимагає обережності

• Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ: декскетопрофену трометамол може знижувати ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) застосування лікарських засобів, що інгібують циклооксигеназу, та інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аміноглікозидів може погіршити функцію нирок, що зазвичай є оборотним процесом. При одночасному застосуванні декскетопрофену трометамолу з будь-яким діуретиком слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
• Метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг/тиждень): посилення гематологічної токсичності метотрексату внаслідок зменшення ниркового кліренсу на тлі застосування протизапальних препаратів загалом. Протягом перших тижнів одночасного застосування слід щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під ретельним наглядом лікаря.
• Пентоксифілін: підвищений ризик кровотечі. Необхідно посилити клінічний моніторинг і частіше контролювати показник часу кровотечі.
• Зидовудин: ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити внаслідок впливу на ретикулоцити, що призводить до тяжкої анемії через один тиждень від початку застосування НПЗЗ. Слід провести загальний аналіз крові та перевірити кількість ретикулоцитів через 1–2 тижні від початку застосування НПЗЗ.
• Препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ можуть посилювати гіпоглікемічну дію цих лікарських засобів шляхом заміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові.

Комбінації, застосування яких слід брати до уваги

• β-блокатори: застосування НПЗЗ може послабити їхню антигіпертензивну дію внаслідок пригнічення синтезу простагландинів.
• Циклоспорин і такролімус: застосування НПЗЗ може посилити нефротоксичність внаслідок впливу на ниркові простагландини. Під час комбінованої терапії слід контролювати показники функції нирок.
• Тромболітичні препарати: підвищення ризику кровотечі.
• Пробенецид: можливе збільшення концентрації декскетопрофену трометамолу в плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням ниркової канальцевої секреції та кон’югації засобу з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену трометамолу.
• Антиагреганти: підвищення ризику виразки та шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).
• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).
• Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть підвищувати концентрацію глікозидів у плазмі крові.
• Міфепристон: теоретично існує ризик зменшення ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дають змогу припустити, що сумісне введення НПЗЗ в один день із простагландином не здійснює небажаного впливу на ефективність міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного переривання вагітності.
• Антибіотики групи хінолонів: дані досліджень за участю тварин свідчать про те, що високі дози хінолонів у поєднанні з НПЗЗ можуть збільшити ризик розвитку судом.
• Тенофовір: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися концентрація азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу сумісного застосування цих лікарських засобів необхідно контролювати функцію нирок.
• Деферасірокс: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися ризик токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт. При застосуванні цього лікарського засобу спільно з деферасіроксом необхідний ретельний нагляд за пацієнтом.
• Пеметрексед: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може знижуватися виведення пеметрекседу, тому при застосуванні НПЗЗ у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати застосування НПЗЗ протягом двох днів до і двох днів після прийому пеметрекседу.

Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними станами в анамнезі.

Необхідно уникати одночасного застосування лікарського засобу з іншими НПЗЗ, включно із селективними інгібіторами ЦОГ-2.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого періоду, необхідного для покращення стану (див. розділ «Спосіб застосування та дози», а також інформацію щодо ризиків для шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, наведену нижче).

Безпека щодо шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, які можуть бути летальними, спостерігалися при застосуванні усіх НПЗЗ, включаючи декскетопрофену трометамол, на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозних ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування лікарського засобу слід припинити.

Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або її перфорації зростає зі збільшенням доз НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), а також у пацієнтів літнього віку.

Пацієнти літнього віку: у пацієнтів літнього віку частіше виникають побічні реакції у відповідь на НПЗЗ, зокрема шлунково-кишкова кровотеча та перфорація, які можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози.

Як і у випадку застосування будь-яких інших НПЗЗ, перед початком прийому декскетопрофену трометамолу необхідно з’ясувати наявність в анамнезі езофагіту, гастриту та/або пептичної виразки, щоб забезпечити повну ремісію цих патологічних станів. У пацієнтів із наявними симптомами патології шлунково-кишкового тракту та із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі протягом періоду застосування препарату необхідно контролювати стан шлунково-кишкового тракту щодо виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі.

НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із виразковим колітом або хворобою Крона в анамнезі, оскільки існує ризик їхнього загострення (див. розділ «Побічні реакції»).

Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів, які потребують одночасного прийому низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, які можуть підвищити ризик з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи) (див. інформацію, наведену нижче, а також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту, повинні повідомити лікарю про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме: пероральні кортикостероїдні засоби, пероральні антикоагулянти дикумаринового ряду, СІЗЗС або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Безпека щодо нирок

Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції нирок. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до погіршення функції нирок, затримки рідини та набряку. Крім того, обережного підходу потребують пацієнти, які отримують терапію діуретиками, або ті, у кого може розвинутися гіповолемія, оскільки існує підвищений ризик нефротоксичності. Під час лікування організм повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичного впливу на нирки.

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може підвищувати рівень азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що може призвести до виникнення гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Безпека щодо печінки

Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки. Як і інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може спричинити тимчасове незначне підвищення деяких показників функції печінки, а також значне підвищення аспартатамінотрансферази (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ). При істотному підвищенні даних показників лікування слід припинити.

Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Безпека щодо серцево-судинної системи та мозкового кровообігу

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією і/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль і консультативна допомога. Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування декскетопрофену трометамолу підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при застосуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рідини в тканинах і утворення набряків.

Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані дають змогу припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) можуть збільшити ризик розвитку артеріальних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопрофену трометамолу недостатньо. Отже, пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій і/або судин головного мозку слід призначати даний лікарський засіб тільки після оцінки лікарем співвідношення користі/ризику. Настільки ж ретельну оцінку слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Усі неселективні НПЗЗ можуть зменшувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі шляхом пригнічення синтезу простагландинів. Супутнє застосування декскетопрофену трометамолу і профілактичних доз низькомолекулярного гепарину в післяопераційний період оцінювалося в контрольованих клінічних дослідженнях і впливу на параметри згортання крові не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофену трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемостаз, наприклад варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря. (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Найбільше порушень функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку.

Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування декскетопрофеном. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною або гіперчутливою реакцією, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

Шкірні реакції

Повідомляли про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, включно з ексфоліативним дерматитом, синдромом Стівенса – Джонсона та токсичним епідермальним некролізом (див. розділ «Побічні реакції»). Вірогідно, найбільший ризик їх виникнення спостерігається на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом першого місяця лікування. При появі шкірного висипу, ознак ураження слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування препарату слід відмінити.

Маскування симптомів основних інфекцій

Декскетопрофену трометамол може маскувати симптоми інфекцій, що може завадити діагностуванню і своєчасному лікуванню і, тим самим, погіршити наслідки інфекції. Такі випадки спостерігалися при бактеріальній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли декскетопрофену трометамол вводять для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується моніторинг інфекційного процесу. В амбулаторних умовах пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються.

Можливий розвиток тяжких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗЗ в посиленні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати декскетопрофен.

Інша інформація

Особливо обережними потрібно бути у разі призначення лікарського засобу пацієнтам:

• зі спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, при гострій переміжній порфірії);
• з дегідратацією;
• безпосередньо після великих хірургічних втручань.

Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосування декскетопрофену трометамолу, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок, а також показники крові.

У дуже рідкісних випадках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після прийому декскетопрофену трометамолу лікування слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування потрібно проводити під наглядом лікаря.

Пацієнти, які страждають на астму в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Призначення даного препарату може викликати напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарський засіб слід з обережністю вводити пацієнтам із порушеннями кровотворення, системним червоним вовчаком або змішаними захворюваннями сполучної тканини.

В окремих випадках під час застосування НПЗЗ повідомлялося про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.

Цей лікарський засіб містить до 200 мг спирту (етанолу) в кожній ампулі об’ємом 2 мл (3 мг/кг/дозу (10 % мас./об.)), що еквівалентно 5 мл пива або 2 мл вина. Шкідливий для пацієнтів, хворих на алкоголізм. Слід бути обережним при застосуванні вагітним та жінкам, які годують груддю, дітям та пацієнтам із захворюваннями печінки та хворим на епілепсію.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.

Лікарський засіб призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід утилізувати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Впродовж ІІІ триместру вагітності та в період годування груддю застосування декскетопрофену трометамолу протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність і/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищення ризику викидня і вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серцево-судинної системи збільшувався з менше ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик зростає зі збільшенням дози і тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- і постімплантаційних втрат і ембріофетальної летальності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів протягом періоду органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Однак дослідження декскетопрофену трометамолу за участю тварин не виявили ознак репродуктивної токсичності (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування декскетопрофену трометамолу може спричинити розвиток олігогідрамніону внаслідок дисфункції нирок плода. Цей ефект може виникнути незабаром після початку лікування і зазвичай зникає після припинення застосування препарату. Крім того, повідомляли про випадки звуження артеріальної протоки внаслідок лікування у ІІ триместрі, більшість таких ефектів минали після припинення лікування. Отже, декскетопрофену трометамол не слід застосовувати протягом І та ІІ триместрів вагітності, окрім випадків крайньої необхідності. Якщо декскетопрофену трометамол застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або вагітна жінка протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування. Потрібно розглянути можливість допологового моніторингу олігогідрамніону і звуження артеріальної протоки після застосування декскетопрофену трометамолу впродовж кількох днів, починаючи з 20-го тижня вагітності. При виявленні олігогідрамніону і/або звуження артеріальної протоки застосування лікарського засобу слід припинити.

Під час ІІІ триместру вагітності інгібітори синтезу простагландинів спричиняють:

• ризики для плода:
• серцево-легеневі реакції (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легеневу гіпертензію);
• дисфункцію нирок (див. вище);
• ризики для матері та дитини наприкінці вагітності:
• подовження часу кровотечі (антиагрегаційний ефект), що можливе навіть за умови застосування дуже низьких доз;
• пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або затяжних пологів.

Годування груддю

Дані щодо проникнення декскетопрофену трометамолу в грудне молоко людини відсутні. Застосування лікарського засобу протипоказане у період годування груддю.

Фертильність

Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість відміни декскетопрофену трометамолу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування декскетопрофену трометамолу можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливості. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації і керування автотранспортом або іншими механізмами.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого періоду часу, необхідного для покращення стану (див. розділ «Особливості застосування»).

Дорослі

Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом між введеннями 8–12 годин. За потреби повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

Декскетопрофену трометамол призначений для короткотривалого застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше двох діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування анальгетиків, коли це можливо.

При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку зазвичай не потребують коригування дози. Однак через фізіологічне зниження функції нирок таким пацієнтам рекомендоване застосування нижчої дози препарату, а саме – максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення з боку печінки

Для пацієнтів із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда – П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Лікарський засіб не можна призначати пацієнтам із тяжкими захворюваннями печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда – П’ю) (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення з боку нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід знизити до 50 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Лікарський засіб не можна призначати пацієнтам при порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 59 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»).

Спосіб застосування

Декскетопрофену трометамол можна вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

• Внутрішньом’язове введення: вміст однієї ампули (2 мл) слід вводити глибоко у м’яз шляхом повільної ін’єкції.
• Внутрішньовенне введення:
• внутрішньовенна інфузія: вміст однієї ампули (2 мл) слід розвести в 30–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера лактату. Розчин для інфузій потрібно готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити внутрішньовенно повільно протягом 10–30 хвилин. Лікарський засіб Декскетопрофен Юрія-Фарм, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном;
• внутрішньовенне болюсне введення: за потреби вміст однієї ампули (2 мл) можна вводити внутрішньовенно шляхом повільної болюсної ін’єкції протягом не менше 15 секунд. Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад у шприці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

Декскетопрофену трометамол не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що утворюється осад. Розведені розчини для інфузій не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.

Інструкція щодо безпечного поводження з препаратом

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному болюсному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули.

При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду, змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Перед введенням необхідно візуально перевірити, чи розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Діти.

Лікарський засіб не слід застосовувати дітям через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Інформація про симптоматику передозування відсутня. Подібні лікарські засоби спричиняють порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль).

При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол можна вивести з організму за допомогою діалізу.

Наведені нижче побічні реакції розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення, зв’язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення декскетопрофену на ринок.

Частоту побічних реакцій визначають із використанням класифікації MedDRA: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000) та дуже рідко (< 1/10 000), включно з окремими повідомленнями.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: анемія.

Дуже рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи

Рідко: набряк гортані.

Дуже рідко: анафілактична реакція, в тому числі анафілактичний шок.

Порушення обміну речовин, метаболізму

Рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія.

Психічні розлади

Нечасто: безсоння.

Неврологічні розлади

Нечасто: головний біль, запаморочення, сонливість.

Рідко: парестезія, синкопе.

Порушення з боку органів зору

Нечасто: нечіткість зору.

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату

Рідко: шум у вухах.

Кардіальні порушення

Рідко: екстрасистолія, тахікардія.

Невідомо: синдром Коуніса.

Судинні розлади

Нечасто: артеріальна гіпотензія, припливи.

Рідко: артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Рідко: брадипное.

Дуже рідко: бронхоспазм, задишка.

Шлунково-кишкові розлади

Часто: нудота, блювання.

Нечасто: біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті.

Рідко: виразкова хвороба, кровотеча або перфорація (див. розділ «Особливості застосування»).

Дуже рідко: панкреатит.

Розлади гепатобіліарної системи

Рідко: гепатоцелюлярна патологія.

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини

Нечасто: дерматит, свербіж, висипання, підвищене потовиділення.

Рідко: кропив’янка, акне.

Дуже рідко: синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, реакція фоточутливості.

Невідомо: фіксований медикаментозний висип.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Рідко: ригідність м’язів, скутість суглобів, судоми у мʼязах, біль у спині.

Розлади з боку сечовидільної системи

Рідко: гостра ниркова недостатність, поліурія, біль у нирках, кетонурія, протеїнурія.

Дуже рідко: нефрит або нефротичний синдром.

Розлади репродуктивної системи та грудних залоз

Рідко: порушення менструального циклу, порушення функції передміхурової залози.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто: біль у місці ін’єкції, реакція у місці ін’єкції, в тому числі запалення, гематома або крововилив.

Нечасто: пірексія, втомлюваність, біль, озноб.

Рідко: тремтіння, периферичний набряк.

Лабораторні та інструментальні дані

Рідко: відхилення від норми показників функції печінки.

Найпоширенішими побічними реакціями були шлунково-кишкові розлади.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). Рідше спостерігається гастрит.

Під час застосування НПЗЗ були зареєстровані набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку).

Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані вказують на те, що застосування деяких НПЗЗ (особливо тривале й у високих дозах) може дещо збільшити ризик розвитку артеріальних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

3 роки з дати виробництва in bulk.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С в захищеному від світла місці.

Після розведення час зберігання розчину не має перевищувати 24 години при температурі від 2 до 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Декскетопрофену трометамол не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину, оскільки це може призвести до утворення осаду.

Розведені розчини для інфузій не можна змішувати з прометазином або пентазоцином, що зазначено у розділі «Спосіб застосування та дози».

По 2 мл в ампулі скляній, по 5 ампул у чарунковій упаковці. По 1 чарунковій упаковці в коробці з картону або по 2 чарункові упаковки в коробці з картону, або по 10 чарункових упаковок у коробці з картону.

За рецептом.

ТОВ «Юрія-Фарм» (пакування із форми in bulk виробника Лабораторіос Нормон С.А., Іспанія).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.