Лактоксил - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діючі речовини: ксиліт, натрію лактат, натрію хлорид, кальцію хлорид, калію хлорид, магнію хлорид;

100 мл розчину містять ксиліту 7,5 г; натрію лактату 1,05 г; натрію хлориду 0,288 г; кальцію хлориду 0,01 г; калію хлориду 0,03 г; магнію хлориду 0,01 г;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина; теоретична осмолярність – 790 мОсм/л; рН – 6,0–7,6.

Іонний склад препарату: Na⁺ – 143,0 ммоль/л, K⁺ – 4,0 ммоль/л, Ca⁺⁺ – 0,9 ммоль/л, Mg⁺⁺ – 1,1 ммоль/л, Cl^- – 57,2 ммоль/л, СН₃СН(ОН)СОО^- – 93,7 ммоль/л. Енергетична цінність – 300 ккал/л.

Додаткові розчини для внутрішньовенного введення. Електроліти у комбінації з іншими препаратами. Код АТХ В05Х АЗ1.

Фармакодинаміка.

Лактоксил^® чинить реологічну, протишокову, дезінтоксикаційну, залужнювальну дію, стимулює перистальтику кишечнику. Основними діючими речовинами у препараті є ксиліт і натрію лактат. Ксиліт – це п’ятиатомний спирт, який при внутрішньовенному введенні швидко включається у загальний метаболізм, 80 % якого засвоюється у печінці і накопичується у вигляді глікогену, решта ксиліту засвоюється тканинами інших органів (нирок, серця, підшлункової залози, надниркових залоз, головного мозку) та виділяється із сечею. Ізотонічний розчин ксиліту чинить дезагрегантну дію i, таким чином, поліпшує мікроциркуляцію i перфузію тканин. Продукт обміну вуглеводів, ксиліт, є пентитолом і безпосередньо включається у пентозофосфатний цикл метаболізму. Ксиліт, на відміну від фруктози і сорбітолу, не спричиняє зниження у печінці нуклеотидів (АТФ, АДФ, АМФ), а також він безпечний для введення хворим, які не переносять фруктози або мають дефіцит ферменту фруктозо-1,6-дифосфатази. Вважається, що ксиліт чинить більш виражену антикетогенну, азотзберігаючу дію, ніж глюкоза, і однаково добре засвоюється як у перед-, так і в післяопераційний період. Зважаючи на те, що ксиліт є джерелом енергії з незалежним від інсуліну метаболізмом, діє антикетогенно і ліпотропно, він рекомендується для застосування, як засіб парентерального харчування хворих, особливо тих, які перенесли операції на шлунково-кишковому тракті. Максимальна швидкість утилізації ксиліту становить 0,25 г/кг маси тіла/год.

Натрію лактат належить до залужнювальних засобів сповільненої дії. При введенні в судинне русло із натрію лактату вивільняється натрій, СО₂ і Н₂О, які утворюють бікарбонат, що призводить до збільшення лужного резерву крові. На відміну від розчину натрію гідрокарбонату, корекція метаболічного ацидозу за допомогою натрію лактату проходить повільніше, в міру включення його в обмін речовин, і не спричиняє різких коливань рН. Багатьма дослідженнями встановлено, що натрію лактат позитивно впливає на серцеву діяльність, а також регенерацію і дихальну функцію крові, чинить дезінтоксикаційну дію, сприяє підвищенню діурезу, покращує функцію печінки і нирок. Дія натрію лактату проявляється через 20–30 хвилин після введення.

Натрію хлорид чинить регідратуючу дію, поповнює дефіцит іонів натрію і хлору при різних патологічних станах.

Кальцію хлорид поповнює дефіцит іонів кальцію. Іони кальцію необхідні для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних і гладких м’язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, згортання крові. Знижує проникність клітин і судинної стінки, запобігає розвитку запальних реакцій, підвищує стійкість організму до інфекцій.

Калію хлорид відновлює водно-електролітний баланс. Чинить негативну хроно- і батмотропну дію, у високих дозах – негативну іно-, дромотропну та помірну діуретичну дію. Бере участь у процесі проведення нервових імпульсів. Підвищує вміст ацетилхоліну і спричиняє збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Поліпшує скорочення скелетних м’язів при м’язовій дистрофії, міастенії.

Фармакокінетика.

Слід враховувати, що завдяки своєму складу Лактоксил^® належить до групи багатокомпонентних гіперосмолярних розчинів. Після введення препарату у вену підвищується осмотичний тиск крові, посилюється евакуація рідини із тканин у судинне русло, підвищуються процеси обміну речовин, покращується дезінтоксикаційна функція печінки, посилюється серцева діяльність, підвищується діурез.

Ксиліт швидко включається у загальний метаболізм, 80–90 % його утилізується у печінці i накопичується у вигляді глікогену, 5 % відкладається у тканинах мозку, серцевому м’язі i скелетній мускулатурі, 6–12 % виділяється із сечею. При введенні в судинне русло із натрію лактату вивільняється натрій, СО₂ i Н₂О, які утворюють бікарбонат натрію, що призводить до збільшення лужного резерву крові. Активною вважається тільки половина введеного натрію лактату (ізомер L), а друга половина (ізомер D) не метаболізується i виділяється із сечею.

Натрію хлорид швидко виводиться із судинного русла, лише тимчасово збільшуючи об’єм циркулюючої крові.

Для поліпшення капілярного кровотоку з метою профілактики та лікування травматичного, операційного, гемолітичного, токсичного і опікового шоку, при гострій крововтраті, опіковій хворобі; інфекційних захворюваннях, що супроводжуються інтоксикацією, при загостренні хронічного гепатиту; сепсисі; для передопераційної підготовки та в післяопераційний період; для поліпшення артеріального і венозного кровообігу; для корекції кислотно-лужного стану; для часткового покриття потреби у вуглеводах, при порушеннях утилізації глюкози; як засіб для покриття потреби організму в калоріях при парціальному та повноцінному парентеральному харчуванні.

Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату. Лактоксил^® не застосовувати при алкалозі, а також у випадках, коли протипоказане вливання великих об’ємів рідини (крововилив у мозок, тромбоемболія, серцево-судинна декомпенсація, артеріальна гіпертензія III ст., термінальна ниркова недостатність), зневоднення.

Не застосовувати як розчинник-носій для інших лікарських засобів.

Препарат застосовувати під контролем показників кислотно-лужного стану та електролітів крові, функціонального стану печінки і артеріального тиску. З обережністю вводити хворим на калькульозний холецистит. Хворим на цукровий діабет введення препарату застосовувати під контролем цукру в крові.

Даних щодо протипоказань у період вагітності і годування груддю немає.

Оскільки препарат слід застосовувати в умовах стаціонару, даних про такі впливи немає.

Лактоксил^® вводити дорослим внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 40–60 крапель за хвилину. При необхідності допускається струминне введення препарату після проведення проби шляхом краплинного введення зі швидкістю 30 крапель за хвилину. Після введення 15 крапель введення препарату слід припинити, а через 3 хвилини, у разі відсутності реакції, Лактоксил^® вводити струминно.

При травматичному, опіковому, післяопераційному i гемолітичному шоках дорослим вводити по 600–1000 мл (10–15 мл/кг маси тіла хворого) одноразово i повторно по 600–1000 мл (10– 15 мл/кг маси тіла хворого), спочатку струминно, потім краплинно.

При хронічних гепатитах дорослим вводити по 400 мл (6–7 мл/кг маси тіла) краплинно.

При гострій крововтраті дорослим вводити по 1200–1600 мл (до 20 мл/кг маси тіла). У цьому випадку інфузії Лактоксил^® рекомендується проводити якомога швидше у спеціалізованій машині швидкої допомоги.

У передопераційний період і після різних хірургічних втручань – у дозі 400 мл (6–7 мл/кг маси тіла) краплинно протягом 3–5 днів.

При тромбооблітеруючих захворюваннях кровоносних судин – із розрахунку 8–10 мл/кг маси тіла краплинно, повторно, через день, до 10 інфузій на курс лікування.

Для парентерального харчування хворих, у тому числі хворих на цукровий діабет, – по 600–1000 мл (10–15 мл на 1 кілограм маси тіла хворого), одноразово або двічі на добу.

Даних про досвід застосування дітям недостатньо.

Виникають явища алкалозу, які швидко зникають самостійно за умови негайного припинення введення препарату, іноді – колапс, зневоднення (за рахунок посилення діурезу). При перевищенні швидкості введення можливий розвиток тахікардії, підвищення артеріального тиску, задишка, головний біль, біль за грудиною, біль у животі. Зазначені симптоми швидко зникають самостійно після припинення або значного зменшення швидкості введення розчину.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, гіпертермія.

З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, акроціаноз.

З боку нервової системи: тремор, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

З боку шкіри: шкірні висипання, кропив’янка, відчуття свербежу.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Не застосовувати як розчинник-носій для інших лікарських засобів.

По 200 мл або 400 мл у пляшках.

За рецептом.

ТОВ «Юрія-Фарм».

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.