Редцитеплас - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: залізо у вигляді заліза карбоксимальтози;

1 мл дисперсії містить заліза карбоксимальтози еквівалентно 50 мг елементарного заліза;

допоміжні речовини: натрію гідроксид та кислота хлористоводнева (для коригування рН), вода для ін’єкцій.

Дисперсія для ін’єкцій та інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорий водний розчин темно-коричневого кольору.

Антианемічні засоби. Препарати заліза. Препарати заліза для парентерального введення. Код АТХ В0ЗА С.

Фармакодинаміка

Механізм дії. Дисперсія заліза карбоксимальтози для ін’єкцій та інфузій являє собою колоїдний розчин карбоксимальтозного комплексу заліза. Комплекс призначений для контрольованого введення в організм заліза, яке є придатним для зв’язування з транспортними білками та білками, що депонують залізо (трансферином та феритином відповідно).

Утилізація еритроцитами ⁵⁹Fe з міченої радіоактивним ізотопом заліза карбоксимальтози становила 91–99 % у пацієнтів із дефіцитом заліза (ДЗ) і 61–84 % у пацієнтів із нирковою анемією через 24 дні після введення препарату.

Лікування карбоксимальтозою заліза підвищує кількість ретикулоцитів, рівні феритину в сироватці крові та рівні насичення трасферину до значень в межах нормальних діапазонів.

Фармакокінетика

Розподіл. Позитронно-емісійна томографія продемонструвала, що ⁵⁹Fe і ⁵²Fe із карбоксимальтози заліза швидко виводиться з крові, потрапляє до кісткового мозку і депонується в печінці та селезінці.

Після введення пацієнтам із ДЗ разової дози лікарського засобу Редцитеплас, яка містить від 100 до 1000 мг заліза, максимальні загальні рівні заліза в сироватці крові від 37 мкг/мл до 333 мкг/мл досягаються протягом 15 хвилин та 1,21 години відповідно. Об’єм центрального компартменту відповідає об’єму плазми крові (приблизно 3 літри).

Елімінація. Залізо, яке вводили у вигляді ін’єкції або інфузії, швидко виводилося з плазми крові, кінцевий період напіввиведення становив від 7 до 12 годин, а середній час утримання (MRT) становив від 11 до 18 годин. Виведення заліза нирками було незначним.

Застосовувати для лікування дефіциту заліза у дорослих, коли пероральний прийом залізовмісних препаратів неефективний чи неможливий або коли існує клінічна потреба у швидкій доставці заліза. Діагноз дефіциту заліза повинен ґрунтуватися на результатах лабораторних досліджень.

Застосування лікарського засобу протипоказано у нижчезазначених випадках:

Ÿ гіперчутливість до діючої речовини карбоксимальтози заліза або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;

Ÿ відома серйозна гіперчутливість до інших препаратів заліза для парентерального застосування;

Ÿ анемія, не пов’язана з дефіцитом заліза, наприклад інша мікроцитарна анемія;

Ÿ наявність ознак перенасичення організму залізом або порушення процесу утилізації заліза;

Ÿ I триместр вагітності.

Всмоктування пероральних препаратів заліза знижується при одночасному застосуванні з парентеральними препаратами заліза. Тому у разі необхідності такого застосування не слід розпочинати лікування пероральними препаратами заліза принаймні протягом 5 днів після останнього застосування карбоксимальтози заліза.

Реакції гіперчутливості. Парентеральне введення препаратів заліза може призвести до виникнення реакцій гіперчутливості, зокрема серйозних анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, які можуть бути летальними. Відомо про випадки розвитку реакцій гіперчутливості після парентерального введення комплексів заліза в дозах, які раніше не викликали ускладнень. Також повідомляли про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострого алергічного коронарного артеріоспазму, що може призвести до інфаркту міокарда).

Ризик підвищується для пацієнтів з відомими алергіями, в тому числі з алергією на лікарські засоби, включаючи пацієнтів із важкою бронхіальною астмою, екземою або іншою атопічною алергією в анамнезі.

Також існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості до комплексів заліза для парентерального застосування у пацієнтів з імунними або запальними захворюваннями (такими як системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит).

Редцитеплас можна вводити лише за умови, що поряд є медичний персонал, який має навички оцінювання та лікування анафілактичних реакцій, та всі необхідні засоби для проведення реанімаційних заходів. Після кожного введення карбоксимальтози заліза слід проводити спостереження за станом пацієнта протягом принаймні 30 хвилин для виявлення можливих побічних ефектів. Якщо під час введення препарату виникнуть реакції гіперчутливості або ознаки непереносності, введення необхідно негайно припинити. Лікування слід проводити при наявності відповідних засобів для серцево-легеневої реанімації та обладнання для лікування гострих анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, включаючи розчин адреналіну для ін’єкційного введення 1:1000. За необхідності слід застосовувати додаткове лікування антигістамінними препаратами та/або кортикостероїдами.

Гіпофосфатемічна остеомаляція. У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки гіпофосфатемії з клінічними проявами, що призводили до остеомаляції та виникнення переломів, які потребували клінічного втручання, зокрема хірургічного втручання. Пацієнтів слід поінформувати про необхідність звернення до лікаря, якщо вони відчувають підвищену втомлюваність з виникненням міалгій або болю у кістках. У пацієнтів, які отримують багатократні підвищені дози препарату або довготривале лікування, і у пацієнтів із наявними факторами ризику розвитку гіпофосфатемії слід контролювати рівні фосфатів у сироватці крові. У разі стійкої гіпофосфатемії лікування карбоксимальтозою заліза слід переглянути.

Печінкова недостатність. Пацієнтам із порушеннями функції печінки препарати заліза для парентерального введення слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення «користь/ризик». Потрібно уникати парентерального введення заліза пацієнтам із порушеннями функції печінки, коли перенасичення залізом є провокуючим фактором, особливо у випадках пізньої шкірної порфірії. Рекомендується проводити ретельний моніторинг вмісту заліза в організмі з метою уникнення перенасичення залізом.

Ниркова недостатність. Через відсутність відповідних даних про безпеку для пацієнтів із хронічною хворобою нирок, які потребують гемодіалізу, добова одноразова доза заліза не повинна перевищувати 200 мг.

Інфекції. Препарати заліза для парентерального введення слід застосовувати з обережністю при гострих або хронічних інфекціях, бронхіальній астмі, екземі або атопічній алергії. Рекомендується припинити застосування лікарського засобу Редцитеплас для пацієнтів із поточною бактеріємією. У пацієнтів із хронічною інфекцією потрібно оцінити співвідношення «користь/ризик», беручи до уваги пригнічення еритропоезу.

Екстравазація. Слід виявляти обережність, щоб уникнути паравенозного витоку під час введення лікарського засобу. Паравенозний витік карбоксимальтози заліза може призвести до подразнення шкіри та тривалого забарвлення шкіри в коричневий колір у місці введення. У разі паравенозного витікання лікарського засобу Редцитеплас слід негайно припинити його введення.

Вміст натрію. Редцитеплас  містить до 5,5 мг (0,24 ммоль) натрію на 1 мл нерозведеного розчину, що становить 0,3 % рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання 2 г натрію для дорослої людини.

Пацієнти дитячого віку. Застосування карбоксимальтози заліза у дітей не вивчалося.

Вагітність. На сьогодні кількість даних контрольованих клінічних досліджень щодо застосування карбоксимальтози заліза вагітним жінкам обмежена. Перед призначенням препарату під час вагітності слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик». Лікарський засіб Редцитеплас не можна застосовувати під час вагітності без нагальної потреби.

Дефіцит заліза, що виникає в першому триместрі вагітності, у багатьох випадках можна лікувати пероральним прийомом препаратів заліза. Лікування карбоксимальтозою заліза слід обмежити застосуванням препарату під час другого і третього триместру вагітності, якщо користь такого застосування, згідно з оцінкою, переважає потенційний ризик як для матері, так і для плода.

Після парентерального введення препаратів заліза може виникнути брадикардія у плода. Вона зазвичай має транзиторний характер і є наслідком реакції гіперчутливості у матері. Під час внутрішньовенного введення парентеральних препаратів заліза вагітним жінкам слід ретельно контролювати стан ненародженої дитини.

Результати досліджень на тваринах свідчать про те, що залізо, яке вивільняється із карбоксимальтози заліза, може проникати через плацентарний бар’єр і що його застосування під час вагітності може впливати на розвиток скелета плода.

Грудне годування. Дані щодо застосування карбоксимальтози заліза жінкам, які годують грудьми, обмежені. Клінічні дослідження показали, що потрапляння заліза із лікарського засобу в грудне молоко незначне (≤1 %). Отже, малоймовірно, що застосування карбоксимальтози заліза становитиме ризик для дитини на грудному вигодовуванні.

Фертильність. Немає даних щодо впливу препарату на фертильність людини. У дослідженнях на тваринах застосування карбоксимальтози заліза не спричиняло жодного впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Вплив карбоксимальтози заліза на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами є малоймовірним.

Під час і після кожного введення лікарського засобу Редцитеплас слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення ознак і симптомів реакцій гіперчутливості.

Редцитеплас можна вводити лише за умови, що поряд є медичний персонал, який має навички оцінювання та лікування анафілактичних реакцій, та всі необхідні засоби для проведення реанімаційних заходів. Після кожного введення лікарського засобу Редцитеплас слід спостерігати за станом пацієнта протягом принаймні 30 хвилин для виявлення можливих побічних ефектів.

Дозування

Дозування лікарського засобу Редцитеплас передбачає поетапний підхід: [1] визначення індивідуальної потреби в залізі, [2] розрахунок і введення дози (доз) заліза, [3] оцінка насичення залізом після поповнення запасів заліза в організмі. Ці етапи описано нижче.

Етап 1. Визначення потреби в залізі

Індивідуальну потребу в залізі для поповнення запасів в організмі при застосуванні карбоксимальтози заліза визначають на основі маси тіла пацієнта та рівня гемоглобіну (Hb) — див. таблицю 1.

Таблиця 1. Визначення потреби в залізі

Дефіцит заліза повинен бути підтверджений результатами лабораторних досліджень.

Використання формули Ганзоні для визначення потреби в залізі рекомендується для пацієнтів, яким потрібна доза, адаптована до їхніх індивідуальних потреб, наприклад пацієнтам із нервовою анорексією, кахексією, ожирінням або вагітним жінкам.

Таблиця 2. Визначення потреби в залізі за формулою Ганзоні

Hb — рівень гемоглобіну.

При масі тіла ≤ 66 кг розраховану загальну кумулятивну дозу слід округлити у менший бік до найближчих 100 мг заліза.

При масі тіла > 66 кг розраховану загальну кумулятивну дозу слід округлити у більший бік до найближчих 100 мг заліза.

Формула Ганзоні:

^(A) Для пацієнтів із надмірною масою тіла рекомендується використовувати ідеальну масу тіла, для вагітних — масу тіла до вагітності. Є різні способи визначення ідеальної маси тіла, наприклад розрахунок маси тіла, що відповідає індексу маси тіла (ІМТ) 25: ідеальна маса тіла = 25 × зріст (у метрах)².

^(B) Стандартний цільовий рівень гемоглобіну для формули Ганзоні становить 15 г/дл. В особливих випадках, наприклад для вагітних, слід встановлювати нижчий цільовий рівень гемоглобіну.

Ефективність лікування слід контролювати за результатами аналізів крові. Для досягнення цільового рівня гемоглобіну може бути потрібне коригування кумулятивної дози заліза.

^(C) Для перерахунку гемоглобіну в ммоль/л на г/дл слід помножити показник гемоглобіну в ммоль/л на коефіцієнт 1,61145.

^(D) Коефіцієнт 2,4 = 0,0034 × 0,07 × 10 000.

0,0034: вміст заліза у гемоглобіні становить 0,34 %.

0,07: об’єм крові 70 мл/кг маси тіла ≈ 7 % від маси тіла.

10 000: коефіцієнт для переведення «г/дл» у «мг/д» (1 г/дл = 10 000 мг/л).

^(E) Для пацієнтів із масою тіла > 35 кг кількість депонованого заліза становить 500 мг або більше. Величина депонованого заліза 500 мг відповідає нижній межі норми для жінок із низькими антропометричними показниками («мініатюрні жінки»). Деякі посібники рекомендують визначати депоноване залізо із розрахунку 10–15 мг заліза / кг маси тіла.

Етап 2. Розрахунок і введення максимальної дози (доз) заліза

Редцитеплас слід вводити у відповідних дозах залежно від визначеної потреби в залізі (див. вище), беручи до уваги нижчезазначене.

Однократна доза лікарського засобу Редцитеплас не повинна перевищувати:

Ÿ 15 мг заліза / кг маси тіла — для введення шляхом внутрішньовенної ін’єкції або 20 мг заліза / кг маси тіла — для введення шляхом внутрішньовенної інфузії;

Ÿ 1000 мг заліза (20 мл карбоксимальтози заліза).

Максимальна рекомендована кумулятивна доза карбоксимальтози заліза становить 1000 мг заліза (20 мл карбоксимальтози заліза) на тиждень.

Етап 3. Оцінка насичення залізом після поповнення запасів заліза в організмі

Лікарю слід проводити повторні обстеження залежно від стану конкретного пацієнта. Рівень гемоглобіну слід повторно оцінювати не раніше ніж через 4 тижні після останнього введення лікарського засобу Редцитеплас, щоб забезпечити достатньо часу для еритропоезу та утилізації заліза. У разі, якщо пацієнт потребує подальшого поповнення запасів заліза, потребу в залізі слід перерахувати, використовуючи вищенаведену таблицю 1.

Пацієнти з хронічною хворобою нирок, які потребують гемодіалізу. Для пацієнтів із хронічною хворобою нирок, які потребують гемодіалізу, добова разова доза заліза не повинна перевищувати 200 мг.

Пацієнти дитячого віку. Застосування карбоксимальтози заліза у дітей (віком до 18 років) не вивчалося, тому лікарський засіб Редцитеплас цій категорії пацієнтів не рекомендується.

Спосіб застосування

Редцитеплас можна вводити лише внутрішньовенно:

Ÿ шляхом ін’єкції або

Ÿ шляхом інфузії або

Ÿ під час процедури гемодіалізу в нерозведеному вигляді безпосередньо у венозну частину контуру діалізатора.

Редцитеплас не можна вводити підшкірно або внутрішньом’язово.

Введення препарату шляхом внутрішньовенної ін’єкції

Редцитеплас можна вводити шляхом внутрішньовенної ін’єкції, використовуючи нерозведений розчин. Максимальна однократна доза становить 15 мг заліза / кг маси тіла, але не більше 1000 мг заліза. Швидкість введення лікарського засобу наводиться в таблиці 3.

Таблиця 3. Швидкість введення карбоксимальтози заліза шляхом внутрішньовенної ін’єкції

Введення препарату шляхом внутрішньовенної інфузії

Редцитеплас можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії, і у цьому разі лікарський засіб потрібно розводити. Максимальна разова доза становить 20 мг заліза / кг маси тіла, але не більше 1000 мг заліза.

Для інфузії лікарський засіб Редцитеплас слід розводити лише стерильним 0,9 % (м./об.) розчином натрію хлориду згідно з таблицею 4. Примітка: для забезпечення стабільності не допускається розведення лікарського засобу Редцитеплас до концентрації менш ніж 2 мг заліза / мл (не враховуючи об’єм розчину заліза карбоксимальтози у флаконі).

Таблиця 4. Розведення карбоксимальтози заліза для внутрішньовенної інфузії

Застосування карбоксимальтози заліза у дітей (віком до 18 років) не вивчалося, тому лікарський засіб Редцитеплас цій категорії пацієнтів не рекомендується.

Застосування карбоксимальтози заліза у дозах, що перевищують кількість, необхідну для корекції дефіциту заліза на момент уведення, може призвести до накопичення заліза в депо і зрештою до гемосидерозу. Моніторинг параметрів заліза, таких як рівень феритину в сироватці крові і насичення трансферину, може допомогти виявити накопичення заліза. Якщо відбулося накопичення заліза, проводять лікування відповідно до стандартної медичної практики, наприклад можливе використання хелаторів заліза.

Нижче наведені небажані реакції на лікарський засіб, що спостерігали під час клінічних досліджень, у яких >8000 пацієнтів отримували карбоксимальтозу заліза, а також небажані реакції, про які повідомлялося протягом післяреєстраційного періоду застосування препарату (більш детально див. у виносках).

Найчастішою побічною реакцією була нудота (у 2,9 % пацієнтів). Іншими частими побічними реакціями були реакції у місці ін’єкції/інфузії, гіпофосфатемія, головний біль, гарячі приливи, запаморочення та артеріальна гіпертензія. Реакції у місці ін’єкції/інфузії охоплюють декілька побічних реакцій, які окремо зустрічаються нечасто або рідко.

Найсерйознішими побічними реакціями були анафілактоїдні/анафілактичні реакції (рідко); повідомлялося про летальні випадки. Більш детально див. у розділі «Особливості застосування».

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: часто (< 1/10 — ≥ 1/100), нечасто (< 1/100 — ≥ 1/1000), рідко (< 1/1000 — ≥ 1/10 000), частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних).

З боку імунної системи

Нечасто: гіперчутливість.

Рідко: анафілактоїдні/анафілактичні реакції.

Метаболічні та харчові порушення

Часто: гіпофосфатемія.

З боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення.

Нечасто: парестезія, дисгевзія.

Частота невідома⁽¹⁾: втрата свідомості⁽¹⁾.

З боку психіки

Рідко: тривожність⁽²⁾.

З боку серця

Нечасто: тахікардія.

Частота невідома⁽¹⁾: синдром Коуніса⁽¹⁾.

З боку судинної системи

Часто: гарячі приливи, артеріальна гіпертензія.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Рідко: флебіт, синкопе⁽²⁾, пресинкопе⁽²⁾.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасто: задишка.

Рідко: бронхоспазм⁽²⁾.

З боку травної системи

Часто: нудота.

Нечасто: блювання, диспепсія, біль у животі, запор, діарея.

Рідко: метеоризм.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: свербіння, кропив’янка, еритема, висипання⁽³⁾.

Рідко: ангіоневротичний набряк⁽²⁾, блідість шкіри⁽²⁾, віддалена зміна забарвлення шкіри⁽²⁾.

Частота невідома⁽¹⁾: набряк обличчя⁽¹⁾.

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини

Нечасто: міалгія, біль у спині, артралгія, біль у кінцівках, м’язові спазми.

Частота невідома⁽¹⁾: гіпофосфатемічна остеомаляція⁽¹⁾.

Загальні порушення та реакції у місці введення

Часто: реакції в місці ін’єкції/інфузії⁽⁴⁾.

Нечасто: пірексія, підвищена втомлюваність, біль у грудній клітці, периферичний набряк, озноб, загальне нездужання.

Рідко: грипоподібне захворювання (може початися через кілька годин або кілька днів)⁽²⁾.

Вплив на результати обстежень

Нечасто: підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, підвищення рівня лужної фосфатази в крові.

¹ Побічні реакції, про які повідомлялося виключно протягом післяреєстраційного періоду; оцінюються як такі, що виникають рідко.

² Побічні реакції, про які повідомлялося протягом післяреєстраційного періоду і які також спостерігалися в клінічних умовах.

³ Побічна реакція охоплює такі терміни, яким надається перевага: висипання (окрема побічна реакція, що визначається як така, що виникає нечасто) та висипання еритематозне, генералізоване, макульозне, макулопапульозне, свербляче (всі окремі побічні реакції, що визначаються як такі, що виникають рідко).

⁴ Охоплює такі терміни, яким надається перевага: біль, гематома, зміна забарвлення шкіри, екстравазація, подразнення, реакція в місці ін’єкції/інфузії (всі окремі побічні реакції, що визначаються як такі, що виникають нечасто) і парестезія в місці ін’єкції/інфузії (окрема побічна реакція, що визначається як така, що виникає рідко).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Термін придатності після першого відкриття. Хімічна і фізична стабільність препарату продемонстрована протягом 7 днів при 30 °C.

Термін придатності після розведення 0,9 % розчином натрію хлориду. Хімічна і фізична стабільність розведеного розчину у концентраціях 2 мг/мл та 5 мг/мл продемонстрована протягом 72 годин при температурі 30 °C. З мікробіологічної точки зору, лікарський засіб для парентерального введення слід використати негайно. Якщо він не використаний негайно, відповідальність за тривалість і умови зберігання несе споживач. Тривалість зберігання повинна становити не більше 24 годин при температурі 2–8 °C.

Термін придатності в поліпропіленовому шприці (нерозведеному). З мікробіологічної точки зору, лікарський засіб для парентерального введення слід використати негайно. Якщо він не використаний негайно, відповідальність за тривалість і умови зберігання несе споживач. Тривалість зберігання повинна становити не більше 24 годин при температурі 2–8 °C. Хімічна і фізична стабільність під час використання була продемонстрована протягом 72 годин при температурі 30 °C.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 100 мг / 2 мл, 500 мг / 10 мл або 1000 мг / 20 мл у флаконі, по 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Д-р Редді’с Лабораторіс Лімітед. Виробнича дільниця ФТО-11

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Дільниця № 30, 31 і Частина (28, 32, 33, 34, 39), Парк APIIC, Падібхімаварам (В), Ранасталам Мандал, Шрікакулам Дистрикт - 532409, Андра Прадеш, Індія

Повідомити про побічну реакцію або відсутність ефективності при застосуванні лікарського засобу Ви можете на номер телефону (цілодобово):

+380 44 207 51 97 або +380 50 414 39 39;

а також на електронну адресу:

[email protected]