Скандонест - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: mepivacaine;

1,7 мл розчину (1 картридж) містить мепівакаїну гідрохлориду 51 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора та безбарвна рідина, практично вільна від часток.

Засоби, що діють на нервову систему. Анестетики. Препарати для місцевої анестезії. Аміди. Мепівакаїн. Код АТХ N01В В03.

Фармакодинаміка.

Мепівакаїн – це місцевий анестетик амідного типу.

Мепівакаїн оборотно пригнічує проведення нервових імпульсів шляхом зменшення або блокування потоку натрію (Na+) під час поширення потенціалу дії нервом. У міру поширення анестезії вздовж нерва поріг електричної збудливості поступово підвищується, тоді як швидкість наростання потенціалу дії та поширення нервового імпульсу зменшується. Мепівакаїн має короткий період до початку дії, чинить виражену знеболювальну дію та демонструє низьку токсичність.

Мепівакаїн проявляє незначні судинозвужувальні властивості, що призводить до більш тривалої його дії, ніж дія інших місцевих анестетиків при застосуванні без судинозвужувальних засобів. Судинозвужувальні властивості мепівакаїну, що були продемонстровані у декількох дослідженнях, можуть бути корисними, коли застосування судинозвужувальних засобів протипоказане. На початок і тривалість місцевої анестезії можуть впливати кілька факторів, таких як рН тканини, показник константи кислотності (pKa), розчинність ліпідів, концентрація місцевого анестетика, дифузія місцевого анестетика через нерв тощо.

Початок дії

У разі блокади периферичного нерва дія мепівакаїну може починатися швидко (зазвичай від 3 до 5 хвилин).

Тривалість знеболення

Анестезія пульпи зазвичай триває 25 хвилин після інфільтраційної анестезії верхньої щелепи і приблизно 40 хвилин після блокади нижнього альвеолярного нерва, тоді як анестезія м’яких тканин зберігається приблизно до 90 хвилин після інфільтраційної анестезії верхньої щелепи і приблизно 165 хвилин після блокади нижнього альвеолярного нерва.

Біодоступність

Біодоступність у місці дії становить 100 %.

Фармакокінетика.

Всмоктування

У різних клінічних дослідженнях визначали максимальні рівні у плазмі крові після періоральних ін’єкцій 30 мг/мл розчину мепівакаїну під час звичайних одонто-стоматологічних процедур. Максимальна концентрація мепівакаїну в плазмі крові досягається приблизно через 30–60 хвилин. Приблизно через 30 хвилин після інтраоральної ін’єкції максимальні концентрації мепівакаїну зареєстровані в діапазоні від 0,4 до 1,2 мкг/мл при введенні вмісту одного картриджа і від 0,95 до 1,70 мкг/мл при введенні вмісту двох картриджів. Співвідношення середніх концентрацій у плазмі крові після ін’єкції препарату з 1 та 2 картриджів становило приблизно 50 %, що свідчить про дозозалежну пропорційність. Ці плазмові концентрації є значно нижчими, ніж зареєстровані рівні токсичності для ЦНС та серцево-судинної системи: у 10–25 разів нижчими відповідно.

Розподіл

Мепівакаїн розподіляється в усі тканини. Найвищі концентрації виявляли у добре васкуляризованих тканинах, таких як печінка, легені, серце та головний мозок. Зв’язування мепівакаїну з білками плазми крові становить приблизно 75 %; препарат може проникати через плацентарний бар’єр шляхом простої дифузії.

Метаболізм

Усі місцеві анестетики амідного типу метаболізуються переважно у печінці за допомогою мікросомальних ферментів (цитохром P450 1A2 (CYP1A2)). Таким чином, інгібітори ізоферментів цитохрому Р450 можуть уповільнювати метаболізм та підвищувати ризик виникнення небажаних ефектів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Понад 50 % дози виводиться у вигляді метаболітів з жовчю, але вони, ймовірно, піддаються кишково-печінковій циркуляції, оскільки лише невелика кількість виявляється у фекаліях.

Виведення

Період напіввиведення у дорослих становить 2 години. Виведення амідів залежить від васкуляризації печінки. Період напіввиведення з плазми подовжується у пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю. Тривалість місцевої анестезії не пов’язана з періодом напіввиведення, оскільки її дія припиняється, як тільки лікарський засіб відокремлюється від рецептора. Менше 10 % незміненого мепівакаїну виводиться із сечею, все інше – у вигляді метаболітів.

Виведення можна прискорити шляхом підкислення сечі (див. розділ «Передозування»).

Скандонест 3 % простий показаний для місцевої та місцево-регіональної анестезії при стоматологічних операціях у дорослих та дітей віком від 4 років (маса тіла яких від 20 кг).

• Підвищена чутливість до діючої речовини (або будь-яких місцевих анестетиків амідного типу) або до будь-якого компонента лікарського засобу, зазначеного у розділі «Склад»;
• дитячий вік до 4 років (маса тіла менше 20 кг);
• тяжке порушення атріовентрикулярної провідності, що не компенсується кардіостимулятором;
• неконтрольована епілепсія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Адитивні взаємодії з іншими місцевими анестетиками

Токсичність місцевих анестетиків є адитивною.

Загальна доза мепівакаїну не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу.

Н₂-антигістаміни (циметидин). Повідомлялося про підвищення рівня анестетиків амідного типу у сироватці крові після одночасного застосування з циметидином. Циметидин знижує кліренс мепівакаїну.

Седативні препарати (засоби, що пригнічують центральну нервову систему). Якщо пацієнту застосовують седативні засоби для зменшення тривожності, дозу анестетика слід зменшувати, оскільки місцевий анестетик, як і седативні засоби, пригнічує центральну нервову систему, а їх комбінація може мати адитивний ефект.

Антиаритмічні препарати.

У пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати (такі як препарати класу I, наприклад лідокаїн), можливе посилення побічних ефектів після застосування мепівакаїну через схожість їхніх структур.

Інгібітори CYP1A2

Мепівакаїн метаболізується переважно за участю ферменту CYP1A2. Інгібітори цитохрому (наприклад ципрофлоксацин, еноксацин, флувоксамін) можуть уповільнити його метаболізм, підвищити ризик небажаних ефектів і сприяти утворенню високих або токсичних рівнів у крові. Також повідомляли про підвищення рівня анестетиків амідного типу у сироватці крові після одночасного застосування з циметидином, що, ймовірно, пов’язане з інгібуючим впливом циметидину на CYP1A2. Рекомендується дотримуватися обережності при комбінованому застосуванні мепівакаїну з цими лікарськими засобами, оскільки запаморочення може тривати довше (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Пропранолол

Кліренс мепівакаїну може знижуватися при застосуванні в комбінації з пропранололом, а концентрації анестетика в сироватці крові можуть бути вищими. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні мепівакаїну з пропранололом.

Особливості застосування.

Особливі застереження

При існуванні будь-якого ризику алергічної реакції слід обрати інший анестетик (див. розділ «Протипоказання»).

Мепівакаїн слід застосовувати безпечно та ефективно з урахуванням того, що:

• ефекти місцевої анестезії можуть знижуватися, коли ін’єкції лікарського засобу Скандонест 3 % простий проводять у запалені або інфіковані ділянки;
• існує ризик травми внаслідок прикушування, особливо у дітей (губи, щоки, слизової оболонки та язика); слід попередити пацієнта про те, що не можна жувати гумку або їсти, поки чутливість не відновиться.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними порушеннями, такими як:

• периферичні судинні захворювання;
• аритмії, переважно шлуночкового походження;
• розлади атріовентрикулярної провідності;
• серцева недостатність;
• артеріальна гіпотензія.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцевими захворюваннями, оскільки вони можуть не мати здатності компенсувати функціональні зміни, пов’язані з подовженням атріовентрикулярної провідності.

Пацієнти, хворі на епілепсію

Всі місцеві анестетики необхідно застосовувати з обережністю через можливість виникнення судом.

Препарат протипоказаний при неконтрольованій епілепсії (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти із захворюваннями печінки

Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

Пацієнти із захворюваннями нирок

Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

Пацієнти з порфірією

Скандонест 3 % простий слід застосовувати пацієнтам із гострою порфірією тільки за відсутності безпечнішого альтернативного лікування. Слід з обережністю лікувати усіх пацієнтів із порфірією, оскільки цей лікарський засіб може провокувати порфірію.

Пацієнти з ацидозом

Цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у разі ацидозу, а також у разі погіршення порушення функції нирок або неконтрольованого цукрового діабету 1 типу.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку необхідно застосовувати менші дози препарату (недостатність клінічних даних).

Мепівакаїн слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають антитромбоцитарні/ антикоагулянтні препарати або у яких наявні порушення згортання крові, через підвищений ризик кровотечі. Підвищений ризик кровотечі більше пов’язаний з процедурою, ніж з лікарським засобом.

Запобіжні заходи

Місцеві анестетики повинні застосовувати лише медичні працівники, які добре підготовлені для діагностики та лікування дозозалежної токсичності та інших невідкладних станів, що виникають внаслідок блокади нервів. Для ефективного лікування токсичних реакцій та невідкладних станів необхідно забезпечити негайний доступ до кисню, інших реанімаційних засобів та апаратів для серцево-легеневої реанімації, а також готовність кваліфікованого персоналу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Затримка належного лікування дозозалежної токсичності, гіповентиляція з будь-якої причини та/або змінена чутливість можуть призвести до розвитку ацидозу, зупинки серця і навіть до летального наслідку.

Гіпоксемія та метаболічний ацидоз можуть посилювати токсичність для серцево-судинної системи. Ранній контроль судом та інтенсивна киснева терапія для лікування гіпоксемії та ацидозу можуть запобігти зупинці серця.

Одночасне застосування інших лікарських засобів може вимагати ретельного контролю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Допоміжні речовини з відомою дією

1 мл розчину містить 0,11 ммоль натрію (2,467 мг/мл).

Цей лікарський засіб містить 24,67 мг натрію на 10 мл розчину (максимальна рекомендована доза), що еквівалентно 1,23 % рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію 2 г для дорослої людини.

Особливі запобіжні заходи при утилізації та інше поводження з препаратом

Картриджі призначені для одноразового використання. Ін’єкцію необхідно виконати одразу після відкриття картриджа.

Як і при використанні будь-яких картриджів, безпосередньо перед застосуванням слід продезінфікувати гумову пробку з алюмінієвим ковпачком. Її слід ретельно протерти або 70 % етиловим спиртом, або 90 % чистим ізопропіловим спиртом для фармацевтичного використання.

Картриджі за жодних обставин не можна занурювати в будь-який розчин.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до чинних вимог.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Відсутні клінічні дослідження щодо застосування препарату у період вагітності, а також відсутня інформація у науковій літературі про випадки лікування вагітних жінок розчином мепівакаїну гідрохлориду 30 мг/мл. Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих токсичних ефектів на репродуктивну функцію.

Як запобіжний захід бажано уникати застосування мепівакаїну у період вагітності, окрім випадків явної необхідності.

Період годування груддю

У клінічні дослідження лікарського засобу Скандонест 3 % простий не включали жінок, які годують груддю. Однак, враховуючи відсутність даних щодо мепівакаїну, не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Тому матерям рекомендується не годувати дитину груддю протягом 10 годин після анестезії препаратом Скандонест 3 % простий.

Фертильність

При дослідженнях на тваринах не було виявлено токсичного впливу мепівакаїну на фертильність.

Дані для людини відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Скандонест 3 % простий може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після застосування препарату можливі запаморочення (включаючи вертиго, розлади зору і втомлюваність) (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти повинні залишатися у кабінеті стоматолога, поки не відновиться їхня здатність керувати транспортним засобом (зазвичай протягом 30 хвилин) після стоматологічної процедури.

Перш ніж застосовувати цей медичний препарат, необхідно:

• запитати про наявність алергії в анамнезі пацієнта, про лікування, яке він проходить на даний час, у тому числі про одночасне застосування інших лікарських засобів;
• мати реанімаційне обладнання під рукою.

Шкірні тести з місцевими анестетиками потрібно проводити у осіб, які мали підтверджені реакції на ці препарати. Рекомендується проводити провокаційні проби в разі отримання негативних результатів шкірних проб. Тестування пацієнтів із доведеною алергічною реакцією на місцеві анестетики повинні проводити тільки алергологи, котрі мають досвід у галузі місцевої анестезії.

Ризик, пов’язаний з випадковою внутрішньосудинною ін’єкцією

Випадкова внутрішньосудинна ін’єкція (наприклад ненавмисна внутрішньовенна ін’єкція у системний кровотік, ненавмисна внутрішньовенна або внутрішньоартеріальна ін’єкція у ділянці голови або шиї) може асоціюватися з серйозними несприятливими реакціями, такими як судоми з подальшим пригніченням центральної нервової системи або серцево-дихальної системи і комою, що прогресують до зупинки дихання через раптовий високий рівень мепівакаїну у системному кровообігу.

Слід зробити аспіраційну пробу, щоб переконатися, що голка не потрапила в судину, особливо під час блокування нерва.

Ін’єкцію слід проводити повільно, виконуючи тест на аспірацію щонайменше у двох площинах (ротація голки – 180º), щоб уникнути внутрішньосудинного введення.

Однак відсутність крові в шприці не гарантує запобігання внутрішньосудинній ін’єкції.

Ризик, пов’язаний з інтраневральною ін’єкцією

Випадкова інтраневральна ін’єкція може призвести до того, що лікарський засіб у ретроградній формі пересувається уздовж нерва.

Для запобігання інтраневральній ін’єкції і попередження уражень нервів у зв’язку з блокадою нерва голку слід злегка виймати, якщо пацієнт під час ін’єкції відчуває удар електричного струму або ін’єкція особливо болюча.

Якщо відбувається ураження нерва голкою, нейротоксичний ефект може посилюватися потенційною хімічною нейротоксичністю мепівакаїну, оскільки це може послабити периневральне кровопостачання і попередити виведення препарату з місця введення.

Супутнє застосування інших лікарських засобів потребує ретельного контролю.

Лікарський засіб повинен застосовуватися лише дантистами, стоматологами або іншими лікарями, які мають достатню підготовку та обізнані з діагностикою та лікуванням системної токсичності, або під їхнім наглядом. Перед початком регіональної анестезії місцевими анестетиками рекомендується забезпечити наявність відповідного реанімаційного обладнання та лікарських засобів, а також належним чином підготовленого персоналу, щоб забезпечити негайне лікування будь-яких невідкладних станів з боку дихальної та серцево-судинної систем. Стан свідомості пацієнта слід контролювати після кожної ін’єкції місцевого анестетика.

Дозування

Оскільки відсутність болю пов’язана з індивідуальною чутливістю пацієнта, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу анестетика. При більш обширних процедурах може виникнути необхідність використати один або кілька картриджів, не перевищуючи при цьому максимальну рекомендовану дозу.

Для дорослих максимальна рекомендована доза становить 4,4 мг/кг маси тіла при абсолютній максимальній рекомендованій дозі 300 мг для осіб з масою тіла понад 70 кг, що відповідає 10 мл розчину.

Примітка: при визначенні максимальної дози потрібно враховувати масу тіла пацієнта. Оскільки кожний пацієнт має різну масу тіла, максимальна переносима доза мепівакаїну буде різною для кожного пацієнта. Крім того, існують важливі індивідуальні відмінності щодо початку та тривалості дії препарату.

У таблиці 1 наведено максимальні допустимі дози для дорослих при застосуванні найпоширеніших методів анестезії та еквівалентна кількість картриджів.

Таблиця 1

* Округлено до кількості, приблизно кратної половині обʼєму картриджа.

Діти

Скандонест 3 % простий не слід застосовувати дітям віком до 4 років (маса тіла менше 20 кг) (див. розділ «Протипоказання»).

Рекомендована терапевтична доза

Кількість препарату, яку необхідно ввести, залежить від віку та маси тіла дитини, а також від типу втручання, яке необхідно виконати. Середня розрахункова доза становить 0,75 мг/кг, що дорівнює 0,025 мл розчину мепівакаїну на 1 кг маси тіла, тобто приблизно ¼ картриджа (15 мг мепівакаїну гідрохлориду) для дитини з масою тіла 20 кг.

Максимальна рекомендована доза

Максимальна рекомендована доза для дітей становить 3 мг мепівакаїну/кг (0,1 мл мепівакаїну/кг).

У таблиці 2 наведено максимальні допустимі дози для дітей та еквівалентну кількість картриджів.

Таблиця 2

* Округлено до кількості, приблизно кратної половині обʼєму картриджа.

Особливі групи пацієнтів

За відсутності клінічних даних слід вживати особливих запобіжних заходів, застосовуючи найнижчу дозу, яка забезпечує ефективну анестезію, таким групам пацієнтів:

• пацієнтам літнього віку,
• пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю.

Мепівакаїн метаболізується у печінці, і у пацієнтів із захворюваннями печінки можуть підвищуватися його рівні в плазмі крові, особливо при повторному застосуванні. У разі необхідності повторної ін’єкції слід спостерігати за станом пацієнта для виявлення будь-яких ознак відносного передозування.

Супутнє застосування седативних засобів для зменшення тривожності пацієнта

У разі застосування седативних препаратів максимальну допустиму дозу мепівакаїну необхідно зменшити з огляду на адитивний ефект цієї комбінації щодо пригнічення центральної нервової системи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Спосіб застосування

Інфільтраційне та периневральне застосування.

Одноразове застосування.

Запобіжні заходи перед роботою з лікарським засобом або його введенням

Лікарський засіб не слід застосовувати у разі помутніння або зміни кольору розчину.

Швидкість введення не повинна перевищувати 1 мл розчину на хвилину.

Місцеві анестетики слід вводити з обережністю за наявності запалення та/або інфекції в місці ін’єкції. Швидкість ін’єкції повинна бути дуже повільною (1 мл/хв).

Ризик, пов’язаний з випадковою внутрішньосудинною ін’єкцією

Випадкова внутрішньосудинна ін’єкція (наприклад ненавмисна внутрішньовенна ін’єкція у системний кровообіг, ненавмисна внутрішньоартеріальна або внутрішньовенна ін’єкція в ділянку голови та шиї) може бути пов’язана з певними серйозними небажаними ефектами, такими як судоми з подальшим пригніченням центральної нервової системи або серцево-судинної та дихальної систем і розвитком коми, що прогресують до зупинки дихання, внаслідок раптового підвищення рівня мепівакаїну в системному кровообігу.

Тому, щоб переконатися, що голка не потрапила в кровоносну судину під час ін’єкції, перед введенням місцевого анестетика слід провести аспіраційну пробу. Однак відсутність крові у шприці не гарантує, що внутрішньосудинної ін’єкції вдалося уникнути.

Ризик, пов’язаний з інтраневральною ін’єкцією

Випадкова інтраневральна ін’єкція може спричинити ретроградний потік лікарського засобу вздовж нерва. Щоб уникнути інтраневральної ін’єкції та пошкодження нерва, пов’язаного з блокадою нерва, голку слід обережно витягти, якщо під час ін’єкції пацієнт відчуває удар електричним струмом або якщо ін’єкція є особливо болючою. Якщо сталося травмування нерва голкою, нейротоксичний ефект може посилюватися потенційною хімічною нейротоксичністю мепівакаїну, оскільки це може погіршити периневральне кровопостачання і перешкоджати місцевому виведенню мепівакаїну.

Діти.

Застосовують дітям віком від 4 років.

Типи передозування

Передозування місцевими анестетиками може бути:

• абсолютним – при введенні надмірних доз або
• відносним – внаслідок ін’єкції зазвичай нетоксичної дози за певних обставин, наприклад, випадкова ін’єкція у кровоносну судину або аномально швидка абсорбція в системний кровотік, або уповільнення метаболізму і елімінації лікарського засобу.

Симптоми

При відносному передозуванні у пацієнтів симптоми зазвичай проявляються через 1–3 хвилини. У разі абсолютного передозування ознаки токсичності можуть з’явитися через 20–30 хвилин після ін’єкції, залежно від місця ін’єкції.

Ці токсичні ефекти залежать від дози і поступово проявляються більш тяжкими неврологічними симптомами з наступними токсичними проявами з боку судин, дихання і, зрештою, серця, такими як артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія і зупинка серця.

Токсичний вплив на ЦНС розвивається поступово, зі збільшенням тяжкості симптомів та реакцій. Початкові симптоми включають збудження, відчуття інтоксикації, відчуття заніміння губ та язика, парестезії навколо рота, запаморочення, порушення зору та слуху, а також дзвін у вухах. Наявність цих симптомів під час ін’єкції є попереджувальним сигналом, ін’єкцію слід негайно припинити.

Серцево-судинні симптоми виникають при рівнях у плазмі крові, вищих від тих, при яких виникають неврологічні симптоми, які зазвичай їм передують, якщо тільки пацієнт не знаходиться під загальною анестезією або седацією (тобто під дією бензодіазепінів або барбітуратів). Втраті свідомості та початку генералізованих судом можуть передувати продромальні симптоми, такі як скутість суглобів і м’язів або тремор. Судоми можуть тривати від кількох секунд до кількох хвилин і швидко призводять до гіпоксії та гіперкапнії внаслідок підвищеної м’язової активності та недостатньої вентиляції. У найтяжчих випадках можлива зупинка дихання.

Небажані ефекти можуть виникати при концентрації в плазмі крові, яка перевищує 5 мг/л, а судоми можуть виникати при концентрації 10 мг/л або більше. Дані щодо передозування обмежені.

Ацидоз посилює токсичну дію місцевих анестетиків.

У разі швидкої внутрішньосудинної ін’єкції високий рівень мепівакаїну в крові у коронарних артеріях може призвести до серцевої недостатності, можливо, з подальшою зупинкою серця ще до ураження ЦНС. Наявні дані залишаються суперечливими (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування»).

Лікування

Якщо при введенні цього місцевого анестетика розвиваються ознаки гострої токсичності, слід негайно припинити ін’єкцію.

Симптоми з боку ЦНС (судоми, пригнічення) необхідно лікувати дуже швидко за допомогою достатньої вентиляції та введення протисудомних препаратів.

Оптимальна оксигенація та вентиляція, підтримка кровообігу та лікування ацидозу є життєво важливими.

У разі пригнічення серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, брадикардія) може бути необхідним введення внутрішньовенних рідин, судинозвужувальних засобів та/або інотропних препаратів. Діти повинні отримувати дози відповідно до їхнього віку та маси тіла.

При зупинці серця відновлення може потребувати тривалих реанімаційних заходів.

Діаліз не є ефективним для лікування передозування мепівакаїну. Виведення можна прискорити шляхом підкислення сечі.

Побічні реакції.

Резюме профілю безпеки

Побічні реакції після введення лікарського засобу Скандонест 3 % простий схожі з побічними реакціями на інші місцеві анестетики амідного типу.

Ці побічні дії головним чином залежать від дози та виникають в результаті високого рівня у плазмі крові при надмірному дозуванні, швидкому всмоктуванні або внаслідок ненавмисної внутрішньосудинної ін’єкції. Також вони можуть виникнути через підвищену чутливість, ідіосинкразію або знижену толерантність.

Серйозні побічні реакції зазвичай мають системний характер.

Табличний перелік побічних реакцій

Інформацію про зареєстровані небажані ефекти отримано зі спонтанних повідомлень та публікацій.

Класифікація частоти відповідає таким категоріям: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (не може бути визначена за наявними даними).

Таблиця 3

¹ Набряк гортані та глотки може характеризуватися хрипотою та/або дисфагією.

² Бронхоспазм (звуження бронхів) може характеризуватися задишкою.

³ Певні небажані явища, такі як збудження, тривожність/нервозність, тремор, розлади мовлення, можуть бути попереджувальними ознаками перед пригніченням ЦНС. Якщо такі ознаки спостерігаються, слід рекомендувати пацієнту глибоко дихати, також необхідно встановити суворий контроль за станом пацієнта (див. розділ «Передозування»).

⁴ Неврологічні розлади можуть проявлятися різними симптомами порушення чутливості (тобто парестезією, гіпестезією, дизестезією, гіперестезією тощо) губ, язика та тканин ротової порожнини. Ці дані були отримані з повідомлень у період післяреєстраційного застосування, переважно після блокад нервів нижньої щелепи, що охоплювали різні гілки трійчастого нерва.

⁵ Це явище виникає головним чином у пацієнтів із наявними серцевими захворюваннями або пацієнтів, які приймають певні лікарські засоби.

⁶ Це явище виникає головним чином у пацієнтів, які мають фактори ризику ішемічної хвороби серця.

⁷ Гіпоксія та гіперкапнія є вторинними щодо пригнічення дихання та/або епілептичних нападів і тривалого скорочення м’язів.

⁸ Це явище виникає внаслідок випадкового прикушування або жування губ чи язика, поки зберігається анестезія.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Місцевоанестезуючі лікарські засоби. Застосування місцевих анестетиків характеризується адитивною токсичністю. Даний факт не має великого значення з огляду на дозу препарату, що застосовується для місцевої анестезії, а також концентрацію лікарського засобу у крові, але повинен бути врахований при застосуванні дітям.

Загальна доза мепівакаїну не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу.

Блокатори Н₂-гістамінових рецепторів (циметидин). Повідомлялося про підвищення рівня амідних анестетиків у плазмі крові після одночасного застосування з циметидином.

• адреноблокатори та блокатори кальцієвих каналів. Посилюють пригнічення провідності та скорочення міокарда.

Седативні препарати (засоби, що пригнічують центральну нервову систему). Якщо пацієнту застосовують седативні засоби, дозу анестетика слід зменшувати, оскільки останній, як і седативні засоби, пригнічує центральну нервову систему.

Антикоагулянти/антиагреганти. Під час лікування препаратами, що зменшують згортання крові, підвищується ризик кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Антиаритмічні препарати. Спостерігається посилення проявів побічних реакцій після введення препарату.

Наркотичні анальгетики, седативні препарати та засоби для наркозу (хлороформ, ефір, тіопентал). Є дані, що при одночасному застосуванні з місцевими анестетиками можлива поява токсичного синергізму.

ЛИШЕ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ В СТОМАТОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ.

Введення низьких доз може зумовлювати недостатню анестезію і призводити до підвищення рівня препарату в крові внаслідок кумуляції препарату або його метаболітів. 

При необхідності для премедикації застосовують бензодіазепіни.

Дозу мепівакаїну слід зменшити у разі гіпоксії, гіперкаліємії або метаболічного ацидозу.

Необхідно уникати помилкових ін’єкцій, випадкового внутрішньосудинного введення (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та ін’єкцій в інфіковані або запалені тканини (зменшується ефективність місцевої анестезії) через зниження місцевоанестезуючої дії.

Спортсменів слід попереджати, що цей лікарський засіб містить активну речовину, яка може дати позитивний результат при допінг-контролі.

Існує ризик ненавмисної травми внаслідок прикушування, особливо у дітей (губи, щоки, слизової оболонки та язика); слід попередити пацієнта про те, що не можна здійснювати жувальні рухи під час дії анестезії.

Препарат містить натрію хлорид та натрію гідроксид.

1 картридж препарату містить натрію менше ніж 1 ммоль (23 мг), тобто практично вільний від натрію.

Препарат слід обережно застосовувати таким групам пацієнтів.

Пацієнти із серцево-судинними порушеннями:

• периферичні судинні захворювання;
• аритмії, переважно шлуночкового походження;
• серцева недостатність;
• артеріальна гіпотензія.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, оскільки вони мають меншу здатність компенсувати функціональні зміни, пов’язані з подовженням атріовентрикулярної провідності, які спричиняють лікарські засоби.

Пацієнти, хворі на епілепсію

Всі місцеві анестетики необхідно застосовувати з обережністю через можливість виникнення судом.

Препарат протипоказаний при медикаментозно не контрольованій епілепсії.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок

Оскільки локальні анестетики амідного типу метаболізуються головним чином у печінці та виводяться нирками, слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки та нирок. При печінковій недостатності необхідно зменшувати дозу мепівакаїну.

Слід застосовувати найменшу дозу препарату, що буде спричиняти ефективне знеболення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти, які приймають антикоагулянти/антиагреганти

Необхідно приділяти підвищену увагу пацієнтам, які приймають антикоагулянти. При проведенні оральних або щелепно-лицьових операцій необхідно враховувати, що у пацієнтів, які приймають інгібітори згортання крові (наприклад гепарин або ацетилсаліцилову кислоту (аспірин)), ненавмисна пункція судини при введенні місцевого анестетика може призвести до серйозної кровотечі та підвищення ризику кровотечі. У пацієнтів, які застосовують антикоагулянти, необхідно проводити ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Пацієнти з кровоточивим діатезом

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із кровоточивим діатезом, що спричинений проколюванням голкою/використанням техніки анестезії/хірургічним втручанням.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам віком понад 70 років необхідно застосовувати менші дози препарату (недостатність клінічних даних).

Пацієнти, хворі на цукровий діабет

Препарат слід з обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет.

З особливою обережністю слід застосовувати препарат у таких випадках:

• тяжке порушення функцій печінки та нирок;
• стенокардія (стиснення в грудній клітці);
• артеріосклероз;
• ін’єкція в запалену ділянку;
• значне погіршення згортання крові.

Запобіжні заходи

Кожного разу під час застосування місцевого анестетика мають бути в наявності такі препарати/заходи терапії:

• антиконвульсивні засоби (препарати для лікування нападів, наприклад бензодіазепіни або барбітурати), міорелаксанти (препарати, що знижують напруження у м’язах, які довільно скорочуються), атропін, судинозвужувальні засоби (препарати для лікування низького артеріального тиску) або адреналін для гострих алергічних або анафілактичних реакцій;
• реанімаційне обладнання (особливо джерела кисню) для штучного дихання при необхідності; 
• ретельне та постійне відстеження серцево-судинних та дихальних (адекватність дихання) показників, стану організму та стану притомності пацієнта після кожної ін’єкції місцевого анестетика.

Неспокій, тривожність, шум у вухах, запаморочення, ослаблення зору, тремтіння, депресія або сонливість є першими ознаками токсичності центральної нервової системи (ЦНС) (див. розділ «Передозування»). 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Відсутні клінічні дослідження щодо застосування препарату у період вагітності, а також не надходила інформація про випадки лікування вагітних жінок розчином мепівакаїну гідрохлориду 30 мг/мл. Дослідження на тваринах не виявили достатніх підтверджень дії мепівакаїну гідрохлориду на репродуктивну токсичність.

Мепівакаїну гідрохлорид проникає крізь плацентарний бар’єр. Порівняно з іншими місцевими анестетиками при застосуванні мепівакаїну протягом І триместру вагітності не можна виключати підвищеного ризику розвитку вад у плода, на ранніх термінах вагітності мепівакаїн можна застосовувати тільки при неможливості застосування інших місцевих анестетиків.

Проте як запобіжний захід бажано уникати застосування лікарського засобу у період вагітності.

Період годування груддю

Не було проведено клінічних досліджень за участю жінок, які годують груддю.

Літературні дані свідчать про відсутність ризику надходження лідокаїну у грудне молоко матері. Однак невідомо, в якій кількості мепівакаїну гідрохлорид проникає у грудне молоко. Через недостатність даних неможливо повністю виключити можливий ризик для новонародженого. Якщо введення мепівакаїну необхідне у період годування груддю, годування можна продовжити приблизно через 24 години після його введення.

Фертильність

Відсутні дані. Не існує відповідних досліджень щодо можливих наслідків впливу препарату на фертильність на рівні батьків або на постнатальний розвиток дітей цих батьків після застосування мепівакаїну гідрохлориду пре- і постнатально.

При дослідженнях на тваринах не було виявлено токсичного впливу мепівакаїну на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після застосування препарату можливі запаморочення, розлади зору і втомлюваність. Тому після ін’єкції пацієнт повинен залишатися у кабінеті стоматолога протягом щонайменше 30 хвилин.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

За відсутності досліджень сумісності препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Картриджі по 1,7 мл з прозорого скла, з одного кінця закриті гумовою пробкою, з алюмінієвим ковпачком, з іншого – гумова пробка-поршень.

Картонна коробка, що містить:

50 картриджів (5 блістерів по 10 картриджів) по 1,7 мл розчину або 10 картриджів (1 блістер по 10 картриджів) по 1,7 мл розчину.

Побічні реакції після введення мепівакаїну схожі з побічними реакціями на інші місцеві анестетики амідного типу.

Загалом ці побічні дії пов’язані з дозуванням та можуть виникнути в результаті підвищення рівня плазми крові при надмірному дозуванні, швидкому всмоктуванні, внаслідок ненавмисної внутрішньосудинної ін’єкції або через низький метаболізм. Також вони можуть виникнути через підвищену чутливість, ідіосинкразію або знижену стійкість пацієнта до лікарських засобів. 

Серйозні побічні реакції зазвичай мають системний характер.

З боку нервової системи: нейропатія, невралгія (невропатичний біль), парестезія (печіння, поколювання, свербіж, пощипування, локальне відчуття тепла або холоду без видимої фізичної причини) оральних та періоральних структур; гіпестезія, оніміння (оральне та періоральне), дизестезія (оральна та періоральна), включаючи дисгевзію (металевий присмак, порушення смакових відчуттів), агевзію (втрата смакових відчуттів); збудження та/або пригнічення центральної нервової системи, запаморочення, головний біль, неспокій, порушення свідомості, ністагм, тремор, пригнічення та параліч, зупинка дихання, переднепритомний стан (пресинкопе), непритомність (синкопе), психоз, дезорієнтація, вертиго, порушення дикції (дизартрія, логорея), слабкість/збудження, порушення координації (порушення рівноваги), сонливість. Глибоке пригнічення ЦНС: судоми (у т. ч. тоніко-клонічні), втрата свідомості, кома.

При появі цих ознак необхідно покласти пацієнта у горизонтальне положення та зробити вентиляцію киснем, а також постійно слідкувати за станом пацієнта, щоб запобігти можливому погіршенню, такому як судоми з подальшою депресією ЦНС. Прояви збудження можуть бути дуже короткими або можуть взагалі не виникати, в таких випадках першою ознакою може бути сонливість, що переходить у стан несвідомості та зупинку дихання. Зазвичай виникнення сонливості після введення мепівакаїну є ранньою ознакою підвищення рівня препарату в крові та може виникнути внаслідок швидкого всмоктування.

З боку психіки: нервозність, тривожність, ейфорія.

З боку органів зору: порушення гостроти зору, затуманення зору, порушення акомодації. Синдром Горнера: птоз повік, енофтальм, диплопія (параліч окорухових м’язів), амавроз, сліпота, мідріаз, міоз.

З боку органів слуху: дискомфорт та шум у вухах, гіперакузія.

З боку серцево-судинної системи: пригнічення серцево-судинної системи; тахікардія; брадикардія; брадиаритмія; тахіаритмія (включаючи шлуночкові аритмії (екстрасистоли і фібриляція)); тріпотіння передсердь; стенокардія; артеріальна гіпотензія, що може призвести до колапсу; артеріальна гіпертензія; порушення провідності серця (атріовентрикулярна блокада); аритмія; вазодилатація; серцево-судинна недостатність, що може призвести до зупинки серця. Ці симптоми пригнічення серцево-судинної функції зазвичай можуть бути результатами вазовагальної реакції, особливо якщо пацієнт перебуває у вертикальному положенні. Інколи вони можуть бути результатом прямої дії препарату. Нездатність розпізнати продромальні ознаки, такі як піт, запаморочення, відчуття слабкості, зміни пульсу, можуть призвести до прогресуючої церебральної гіпоксії та судом або серйозних серцево-судинних розладів.

Пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення та зробити вентиляцію киснем, при необхідності проводити внутрішньовенні інфузії та, якщо немає протипоказань, введення судинозвужувальних агентів (наприклад ефедрину).

З боку дихальної системи: пригнічення дихання; тахіпное; брадипное, що може призвести до апное (зупинка дихання); позіхання; диспное; гіпоксія (у т. ч. церебральна); гіперкапнія; дисфонія (хрипота).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання; кропив’янка; анафілактичні/анафілактоїдні реакції; анафілактичний шок; ангіоневротичний набряк (обличчя, язика, губ, горла, гортані, періорбітальний); підвищення температури тіла; бронхоспазм; астма.

З боку травного тракту: нудота, блювання, виразки або лущення слизової оболонки ясен або ротової порожнини; набряк язика, губ, ясен, стоматит, глосит, гінгівіт.

З боку шкіри: почервоніння шкіри, висипання, свербіж, набряк обличчя.

З боку кістково-м’язової системи: посмикування м’язів, озноб (тремтіння).

Загальні реакції та реакції у місці ін’єкції: набряк у місці ін’єкції, локальний набряк, біль у грудях, втома, астенія (слабкість), відчуття жару, біль у місці ін’єкції, гіпертермія.

Травматизація, отруєння та ускладнення техніки проведеної маніпуляції: ушкодження нервів.

При виникненні побічних ефектів введення місцевого анестетика слід припинити.

Повідомлення про побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникають після застосування лікарського засобу, має велике значення. Це дає змогу контролювати співвідношення ризик/користь препарату. Працівники органів охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які несприятливі реакції.

За рецептом.

СЕПТОДОНТ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

58, Рю дю Пон де Кретей 94100 Сент-Мор де Фосс, Франція.

58, Рю дю Пон де Кретей 94100 Сент-Мор де Фосс, Франція.