Трактоцил - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: атосибан;

1 мл розчину містить атосибану ацетату у перерахуванні на атосибан 7,5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, вільний від видимих частинок.

Інші гінекологічні препарати. Атосибан.

Код ATХ G02C X01.

Фармакодинаміка.

Атосибан – синтетичний пептид, конкурентний антагоніст людського окситоцину на рівні рецепторів. Зв'язуючись з рецепторами окситоцину, знижує частоту скорочень матки і тонус міометрія, призводячи до пригнічення скорочення матки. Атосибан також зв'язується з рецепторами вазопресину, пригнічуючи ефект речовини.

У разі розвитку передчасних пологів атосибан у рекомендованих дозах пригнічує скорочення матки й забезпечує матці функціональний спокій. Розслаблення матки розпочинається майже одразу ж після введення атосибану. Протягом 10 хв скорочувальна активність міометрія істотно знижується, стабільний функціональний спокій матки (менше 4 скорочень за годину) підтримується протягом 12 годин.

Фармакокінетика.

У здорових невагітних жінок, які одержували атосибан у вигляді інфузії (від 10 до 300 мкг/хв протягом 12 годин), стійка концентрація в плазмі крові збільшувалася пропорційно дозі. Кліренс препарату, об'єм розподілу і період напіввиведення не залежали від дози.

У жінок, які одержували атосибан у вигляді внутрішньовенної інфузії (300 мкг/хв протягом 6–12 годин) з приводу передчасних пологів, стійка концентрація в плазмі досягалася протягом 1 години після початку інфузії (в середньому 442 ± 73 нг/мл, інтервал 298–533 нг/мл).

Після припинення інфузії концентрація препарату в плазмі швидко знижується зі значеннями початкового (t_α) і кінцевого (t_β) часу напіввиведення 0,21 ± 0,01 і 1,7 ± 0,3 години відповідно. Середній кліренс препарату – 41,8 ± 8,2 л/год. Середній об'єм розподілу – 18,3 ± 6,8 л.

Зв'язування атосибану з білками плазми у вагітних жінок становить від 46 до 48 %.

Атосибан проникає крізь плаценту. У плазмі крові й сечі людини ідентифіковано 2 метаболіти. Співвідношення концентрації головного метаболіту M₁ (дез-(орнітин,гліцин-NH₂)-[Mpa,D-тирозин(Et)₂,треонін-окситоцин) і концентрації атосибану в плазмі становило 1,4 і 2,8 на другій годині інфузії та після її припинення відповідно. Невідомо, чи накопичується M_l у тканинах. Атосибан визначається у сечі в дуже малих кількостях, його концентрація у сечі у 50 разів менша за концентрацію M_l. Невідомо, який відсоток атосибану виводиться з калом. Основний метаболіт M_l приблизно в 10 разів менше, ніж атосибан, пригнічує викликані окситоцином скорочення матки in vitro. Метаболіт M_l проникає в грудне молоко.

Трактоцил застосовують для запобігання передчасним пологам у вагітних за наявності усіх нижчезазначених умов:

• регулярні маткові скорочення тривалістю не менше 30 с і з частотою більше 4 разів протягом 30 хв;
• розкриття шийки матки від 1 до 3 см (0–3 см для жінок, які народжують вперше) і згладжування шийки матки більше ніж на 50 %;
• вік пацієнтки понад 18 років;
• термін вагітності від 24 до 33 повних тижнів;
• нормальна частота серцевих скорочень у плода.

Трактоцил не слід застосовувати у таких випадках:

• термін вагітності менше 24 або більше 33 повних тижнів;
• передчасний розрив навколоплідного міхура при вагітності більше 30 тижнів;
• порушення частоти серцебиття плода;
• внутрішньоутробна ретардація росту й аномальна частота серцевих скорочень (ЧСС) плода;
• допологова маткова кровотеча, що вимагає негайних пологів;
• еклампсія і тяжка прееклампсія, що вимагає негайних пологів;
• внутрішньоутробна смерть плода;
• підозра на внутрішньоматкову інфекцію;
• передлежання плаценти;
• відшарування плаценти;
• будь-які інші стани, що стосуються як матері, так і плода, при яких збереження вагітності становить небезпеку;
• гіперчутливість до діючої речовини або допоміжних речовин в анамнезі.

Як показали дослідження in vitro, атосибан не є субстратом системи цитохрому Р450 і не гальмує утилізацію препаратів ферментами цієї системи, тому малоймовірним є залучення атосибану в лікарські взаємодії, опосередковані цитохромом Р450.

За участю здорових добровольців жіночої статі було проведено дослідження взаємодії з лабеталолом і бетаметазоном. Клінічно значущої взаємодії атосибану з бетаметазоном чи лабеталолом виявлено не було.

Інші дослідження лікарських взаємодій з антибіотиками, алкалоїдами ріжків та антигіпертензивними препаратами не проводилися.

У разі застосування атосибану пацієнткам, у яких можливий передчасний розрив навколоплідного міхура, переваги затримки пологів повинні перевищувати потенційний ризик розвитку хоріоамніоніту.

Досвід застосування атосибану пацієнткам з порушеннями функції печінки і нирок відсутній.

Атосибан не застосовують у разі аномального прикріплення плаценти.

Досвід застосування атосибану при багатоплідній вагітності, а також при термінах вагітності від 24 до 27 тижнів обмежений у зв'язку з тим, що незначна кількість пацієнток пройшла лікування препаратом. Отже, користь атосибану для цих груп не встановлена.

Можливе повторне застосування Трактоцилу, але не більше 3 разів (через відсутність клінічного досвіду).

У разі внутрішньоутробної затримки розвитку рішення про продовження введення або про повторне введення Трактоцилу залежить від оцінки зрілості плода.

Під час введення атосибану і у разі постійного відновлення скорочень матки слід проводити моніторинг скорочень матки і частоти серцевих скорочень плода.

Як антагоніст окситоцину, атосибан теоретично може посилити релаксацію матки й спровокувати післяпологову маткову кровотечу, тому потрібно постійно оцінювати крововтрати при пологах. Однак в ході клінічних досліджень інадекватні післяпологові скорочення матки не спостерігались.

Багатоплідна вагітність та лікарські засоби з токолітичною дією, такі як блокатори кальцієвих каналів та бета-міметики, як відомо, пов'язані з підвищеним ризиком набряку легенів. Тому атосибан слід застосовувати з обережністю у разі багатоплідної вагітності та/або супутнього застосування інших токолітиків.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Атосибан слід застосовувати лише в разі діагностованих передчасних пологів у період від 24 до 33 повних тижнів вагітності.

Якщо протягом вагітності жінка годує груддю раніше народжену дитину, на період лікування препаратом Трактоцил годування груддю слід припинити у зв'язку з виділенням з грудним молоком окситоцину, що може сприяти скороченню матки і протидіяти ефекту токолітичної терапії.

Під час клінічних випробувань атосибану впливу на лактацію не виявлено. Доведено, що невеликі кількості атосибану проникають у грудне молоко.

Дослідження щодо ембріофетотоксичності не виявили токсичної дії атосибану.

Дослідження фертильності і раннього періоду ембріогенезу не проводилися.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати зі складними механізмами не оцінювався через невідповідність клінічної ситуації.

Терапію Трактоцилом повинен призначати і проводити кваліфікований лікар, який має досвід ведення передчасних пологів.

Трактоцил вводять внутрішньовенно у 3 послідовні етапи:

1) спочатку болюсно вводять Трактоцил, розчин для ін'єкцій, у початковій дозі 6,75 мг;

2) одразу після цього проводять тривалу інфузію препарату Трактоцил, концентрату для розчину для інфузій, в високій дозі 300 мкг/хв (навантажувальна інфузія) протягом 3 годин;

3) після цього проводять тривалу (до 45 годин) інфузію концентрату в низькій дозі –

100 мкг/хв. Тривалість лікування не повинна перевищувати 48 годин.

Повна доза препарату на весь курс терапії не повинна перевищувати 330,75 мг атосибану.

Внутрішньовенне одномоментне введення препарату потрібно здійснювати відразу після постановки діагнозу передчасні пологи. Після введення болюсної ін'єкції слід розпочинати інфузію. Якщо скорочувальна активність матки персистує на тлі терапії Трактоцилом, слід розглянути питання про альтернативне лікування.

Дані щодо застосування препарату пацієнткам з порушеннями функцій печінки або нирок відсутні. Порушення функцій нирок не вимагає зміни дозування, оскільки з сечею виділяється дуже незначна кількість атосибану. Пацієнткам з порушеннями функцій печінки слід з обережністю застосовувати атосибан.

Методика дозування препарату для болюсного введення й подальшої інфузії.

Повторне застосування

Якщо виникає потреба в повторному застосуванні атосибану, його також слід розпочинати з болюсного введення розчину для ін'єкцій, за яким вводять концентрат для розчину для інфузій.

Повторне лікування можна починати у будь-який час після першого лікування, його можна повторювати до 3 разів (див. розділ «Особливості застосування»).

Приготування розчину для внутрішньовенного введення

Перед введенням розчину флакони слід оглянути візуально щодо наявності частинок і зміни кольору розчину.

Після відкриття флакона з концентратом розведення слід здійснювати негайно. Розведений розчин для внутрішньовенного введення потрібно використати протягом 24 годин після приготування.

Для внутрішньовенної інфузії, яку проводять відразу після введення болюсної дози, концентрат слід розчинити в одній із нижчезазначених рідин:

• 0,9 % розчин натрію хлориду,
• розчин Рінгера лактатний,
• 5 % розчин глюкози.

Із ємності 100 мл слід взяти 10 мл відповідного розчину і вилити його. Додати до розчину 10 мл концентрату Трактоцилу (2 флакони по 5 мл) для того, щоб отримати концентрацію 75 мг атосибану в 100 мл.

Отриманий у такий спосіб розчин повинен бути прозорим, безбарвним і не містити частинок.

Навантажувальну інфузію проводять шляхом введення приготовленого розчину зі швидкістю 24 мл/год (тобто 18 мг/год) протягом 3 годин під належним медичним контролем в акушерському відділенні. Через 3 години темп інфузії знижується до 8 мл/год.

Для продовження інфузії потрібно приготувати наступні 100 мл методом, описаним вище.

Необхідно перерахувати кількість препарату для дотримання зазначеної пропорції у разі використання ємності іншого об'єму.

Для того щоб досягти точного дозування препарату, потрібно відкалібрувати швидкість введення в приладі для дозованої внутрішньовенної інфузії в краплях/хвилину. Камера для внутрішньовенної мікрокраплинної інфузії (інфузомат) може забезпечити зручний діапазон швидкості інфузії в межах рекомендованих доз Трактоцилу.

Діти.

Не застосовують дітям.

Описано декілька випадків передозування, які проходили без специфічних симптомів. Специфічний антидот у разі передозування невідомий.

У ході клінічних досліджень було описано можливі побічні реакції з боку організму матері. В цілому в 48 % пацієнток, що пройшли лікування атосибаном, в ході клінічних досліджень з'явились побічні реакції. Небажані реакції, що спостерігались, загалом були легкого ступеня тяжкості. Найчастіше повідомлялося про нудоту (14 %).

Клінічні дослідження не виявили жодних особливих побічних реакцій на атосибан в новонароджених. Побічні реакції у немовлят були в межах норми і були порівнянними з результатами досліджень у групах, що приймали плацебо і бета-міметики.

Побічні реакції розподілено за частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000).

В межах кожної групи частоти небажані реакції наведено в порядку спадання тяжкості.

З боку імунної системи: рідко – алергічна реакція.

З боку обміну речовин і харчування: часто – гіперглікемія.

З боку психіки: нечасто – безсоння.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення.

З боку серцево-судинної системи: часто – тахікардія, артеріальна гіпотензія, припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж, висипи.

З боку статевих органів: рідко – маткові кровотечі, атонія матки.

Загальні порушення та порушення у місці введення: часто – реакція у місці ін'єкції; нечасто – гіпертермія.

Респіраторні випадки, такі як задишка і набряк легенів, особливо в поєднанні із супутнім введенням інших лікарських засобів з токолітичною активністю, таких як антагоністи кальцію та бета-міметики, та/або багатоплідна вагітність були зареєстровані в постмаркетинговий період.

4 роки.

Зберігати в холодильнику (при температурі 2–8 °C) в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Після відкриття флакона з концентратом розведення слід здійснювати негайно. Розведений розчин для внутрішньовенного введення потрібно використати протягом 24 годин після приготування.

З огляду на відсутність досліджень щодо сумісності, цей препарат не слід змішувати з будь-якими іншими препаратами. Якщо інший препарат необхідно вводити одночасно, можна використовувати ту саму канюлю або інше місце для внутрішньовенної ін'єкції. Це дає змогу здійснювати постійний незалежний контроль швидкості інфузії.

По 5 мл концентрату для розчину для інфузій у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

За рецептом.

Феррінг ГмбХ, Німеччина/Ferring GmbH, Germany.

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/ Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.