Едардін - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: ітоприду гідрохлорид (itopride hydrochloride);

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ітоприду гідрохлориду 50 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний (тип В), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття «опадрай ІІ білий 85F18422 »*;

* Опадрай ІІ білий 85F18422: полівініловий спирт, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з однієї сторони і гладкі з іншої сторони.

Стимулятори перистальтики. Код АТХ А03F A07.

Фармакодинаміка

Ітоприду гідрохлорид активує пропульсивну моторику шлунково-кишкового тракту завдяки антагонізму з допаміновими D₂-рецепторами та інгібувальній активності ацетилхолінестерази. Він активує вивільнення ацетилхоліну й інгібує його розпад. Ітоприду гідрохлорид також чинить протиблювотну дію завдяки взаємодії з D₂-рецепторами, локалізованими в хеморецепторній тригерній зоні, що було продемонстровано дозозалежним інгібуванням блювання, викликаного апоморфіном, у тварин. Дія ітоприду гідрохлориду є високоспецифічною щодо верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Ітоприду гідрохлорид не впливає на рівень гастрину в сироватці крові.

Фармакокінетика

Абсорбція. Ітоприду гідрохлорид швидко та практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Його відносна біодоступність становить 60 %, що пов’язано з ефектом «першого проходження» через печінку. Їжа не впливає на біодоступність препарату. Після застосування 50 мг ітоприду гідрохлориду С_max досягається через 0,5–0,75 години і становить 0,28 мкг/мл. При подальшому застосуванні лікарського засобу в дозах від 50 до 200 мг 3 рази на добу впродовж 7 днів фармакокінетика ітоприду гідрохлориду та його метаболітів була лінійною з мінімальною кумуляцією.

Розподіл. Близько 96 % ітоприду гідрохлориду зв’язується з білками плазми (переважно з альбуміном). Зв’язування з α₁-кислим глікопротеїном становить менше 15 %.

Метаболізм. Ітоприду гідрохлорид активно біотрансформується в печінці. Ідентифіковано 3 метаболіти, тільки один з яких виявляє незначну активність, що не має фармакологічного значення (приблизно 2–3 % ітоприду гідрохлориду). Первинним метаболітом є N-оксид, що утворюється в результаті окиснення четвертинної аміно-N-диметильної групи.

Ітоприду гідрохлорид метаболізується під дією флавінзалежної монооксигенази (FMO3). Кількість та ефективність ізоферментів FMO у людини може відрізнятися залежно від генетичного поліморфізму, який інколи призводить до розвитку аутосомно-рецесивного стану, відомого під назвою триметиламінурія (синдром «рибного запаху»). У пацієнтів, хворих на триметиламінурію, Т_1/2 збільшується.

Згідно з даними фармакокінетичних досліджень, in vivo ітоприду гідрохлорид не інгібує і не індукує CYP2C19 та CYP2E1. Застосування ітоприду гідрохлориду не впливає на вміст CYP або активність уридиндифосфатглюкуронілтрансферази.

Виведення. Ітоприду гідрохлорид та його метаболіти виводяться переважно з сечею. Ниркова екскреція ітоприду гідрохлориду та його N-оксиду становила 3,7 % та 75,4 % відповідно після одноразового внутрішнього застосування лікарського засобу здоровими добровольцями у терапевтичній дозі.

Термінальний Т_1/2 ітоприду гідрохлориду становив приблизно 6 годин.

Купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (хронічного гастриту), а саме:

• здуття живота;
• відчуття швидкого насичення;
• болю та дискомфорту у верхній частині живота;
• анорексії;
• печії;
• нудоти;
• блювання.

• Підвищена чутливість до ітоприду гідрохлориду та інших компонентів лікарського засобу.
• Стани, при яких підвищення скорочувальної активності шлунково-кишкового тракту може бути шкідливим, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній обструкції або перфорації.

Метаболічні взаємодії не очікуються через те, що ітоприду гідрохлорид первинно метаболізується флавінмонооксигеназою, а не ізоферментами системи цитохрому Р450.

Ніяких змін щодо зв’язування з білками при одночасному застосуванні з варфарином, діазепамом, диклофенаком натрієм, тиклопідину гідрохлоридом, ніфедипіном та нікардипіну гідрохлоридом не спостерігалося. Через те, що ітоприду гідрохлорид має гастрокінетичний ефект, він може впливати на всмоктування інших лікарських засобів, що застосовуються одночасно перорально.

З особливою обережністю слід застосовувати лікарські засоби з вузьким терапевтичним індексом, уповільненим вивільненням або з кишковорозчинною оболонкою.

Противиразкові лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, тепренон та цетраксат, не впливають на прокінетичну дію ітоприду гідрохлориду.

Антихолінергічні лікарські засоби можуть знижувати дію ітоприду гідрохлориду.

Ітоприду гідрохлорид посилює дію ацетилхоліну та може призвести до холінергічних побічних ефектів. Дані про довготривале застосування відсутні.

Загалом пацієнтам літнього віку ітоприду гідрохлорид слід призначати з особливою обережністю та подальшим спостереженням, враховуючи підвищену частоту погіршеної функції нирок, печінки, супутніх захворювань і супутню терапію іншими лікарськими засобами.

Якщо у пацієнта встановлено непереносність деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб, оскільки він містить лактозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Фертильність. Даних щодо впливу ітоприду на фертильність людини немає; однак дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу ітоприду.

Вагітність. Дані про застосування ітоприду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків результатів вагітності). Дослідження на тваринах не виявили ніякого прямого чи непрямого шкідливого токсичного ефекту на репродуктивну функцію. Щоб уникнути можливих ризиків, бажано відмовитися від застосування ітоприду під час вагітності.

Грудне годування. Ітоприд виділяється з молоком у тварин, але щодо потрапляння ітоприду у грудне молоко людини даних недостатньо. Ризик для дитини, що перебуває на грудному вигодовуванні, не може бути виключений. Рішення про припинення грудного годування або припинення/призупинення прийому ітоприду слід ухвалювати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини і користь лікування для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Інформація щодо можливого впливу на швидкість реакції відсутня, але, приймаючи рішення щодо керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, потрібно врахувати можливість виникнення запаморочення.

Для дорослих рекомендована доза становить150 мг на добу (по 1 таблетці (50 мг) 3 рази на добу перед прийомом їжі). Зазначену дозу можна знизити залежно від віку пацієнта та симптомів (див. «Особливості застосування»).

Під час клінічних досліджень тривалість застосування ітоприду гідрохлориду становила до 8 тижнів.

Безпека застосування ітоприду гідрохлориду дітям віком до 16 років не встановлена.

У разі передозування слід вжити звичайних заходів щодо промивання шлунка та провести симптоматичне лікування.

Нижченаведені побічні реакції спостерігалися у пацієнтів, які отримували ітоприд у плацебоконтрольованих, порівняльних і неконтрольованих інтервенційних клінічних дослідженнях зі стандартною добовою дозою ітоприду 150 мг або менше. Побічні реакції, які спостерігалися під час застосування ітоприду, наведені нижче за системами органів (згідно з MedDRA [Медичний словник для регуляторної діяльності]) та частотою виникнення: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна встановити на підставі наявних даних).

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто — біль у животі, діарея; нечасто — підвищене слиновиділення.

З боку нервової системи:

нечасто — запаморочення, головний біль.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто — висипання.

Лабораторні дослідження:

нечасто — підвищений рівень амінотрансферази та пролактину, знижене число білих кров’яних тілець.

Нижче зазначено побічні реакції, про які добровільно повідомляли під час постмаркетингового застосування. Частоту виникнення неможливо точно оцінити за наявними даними.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:

гіперчутливість, включно з анафілактоїдною реакцією.

З боку ендокринної системи:

підвищений рівень пролактину в крові.

З боку нервової системи:

запаморочення, головний біль, тремор.

З боку травної системи:

діарея, запор, біль у животі, підвищене слиновиділення, нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

висипання, еритема і свербіж.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз:

гінекомастія.

Лабораторні дослідження:

підвищення рівнів аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, білірубіну в крові.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 1 або 4 блістери в картонній упаковці.

За рецептом.

ТОВ «КУСУМ ФАРМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. 40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54.

або

Виробник

ТОВ «ГЛЕДФАРМ ЛТД».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Давидовського Григорія, 54.