Ефералган - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: парацетамол;

1 мл розчину орального містить 30 мг парацетамолу;

допоміжні речовини: макрогол 6000, гліцерин (Е 422), сахарози розчин, сахарин натрію, калію сорбат, кислота лимонна безводна, ароматизатор полуничний (містить пропіленгліколь (Е 1520)), вода очищена.

Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: від злегка коричнево-жовтого до коричнево-жовтого кольору розчин, злегка в’язкий, із полуничним запахом.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол. Код ATХ N02B E01.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Парацетамол має центральний та периферичний механізми дії.

Чинить аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Механізм дії зумовлений пригніченням синтезу простагландинів та переважним впливом на центр терморегуляції у гіпоталамусі.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Парацетамол після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація парацетамолу у плазмі крові досягається через 30–60 хвилин після прийому. 

Розподіл

Парацетамол швидко розподіляється по всіх тканинах. Його концентрації в крові, слині та плазмі є порівнянними. Зв’язування з білками плазми низьке.

Біотрансформація

Парацетамол метаболізується переважно в печінці. Два основні шляхи метаболізму – це глюкуронізація та сульфокон’югація. Хоча у дорослих більшість парацетамолу кон’югується з глюкуронідом (близько 60 %) і меншою мірою з сульфатом (близько 30 %) або цистеїном (близько 10 %), у новонароджених, як недоношених, так і доношених, сульфокон’югація є домінуючим метаболічним шляхом. Останній шлях може швидко насичуватися при дозах, що перевищують терапевтичні. Другорядний шлях, що каталізується цитохромом P450, полягає в утворенні реакційноздатного проміжного продукту (N-ацетилбензохіноніміну), який за нормальних умов використання швидко детоксифікується відновленим глутатіоном та виводиться з сечею після кон’югації з цистеїном та меркаптуровою кислотою.

З іншого боку, під час масивних отруєнь кількість цього токсичного метаболіту збільшується.

Виведення

Виводиться в основному з сечею. 90 % прийнятої дози парацетамолу виводиться нирками протягом 24 годин. Менше 5 % виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить приблизно 2 години.

Ниркова недостатність

У разі ниркової недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози») виведення парацетамолу та його метаболітів уповільнюється.

Симптоматичне лікування захворювань, що супроводжуються болем слабкої та помірної інтенсивності та/або підвищенням температури тіла. Лікарський засіб призначений для дітей з масою тіла від 3 до 32 кг (приблизно від народження до 12 років).

Підвищена чутливість до парацетамолу або до інших компонентів препарату.

Тяжкі порушення функції нирок або/та печінки, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія.

Тяжка гепатоцелюлярна недостатність.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати протягом 3 днів лікування препаратом або ж навпаки, стан здоров’я погіршився, необхідно звернутися до лікаря.

При прийомі максимальних доз парацетамолу (4 г/добу) протягом як мінімум 4 днів існує ризик посилення ефекту перорального антикоагулянту і підвищений ризик кровотечі. Слід контролювати МНВ (Міжнародне нормалізоване відношення) через рівні проміжки часу. При необхідності дозу перорального антикоагулянту слід відкорегувати під час лікування парацетамолом.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при взаємодії з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися з холестираміном. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується гепатотоксичний вплив препарату на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом, рифампіцином підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Високі концентрації парацетамолу можуть впливати на лабораторні результати визначення глюкози у крові оксидазо-пероксидазним методом, сечової кислоти при використанні методу з фосфорновольфрамовою кислотою.

Слід з обережністю застосовувати парацетамол одночасно з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціювався з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідком піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу.

Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (high anion gap metabolic acidosis (HAGMA)) як наслідку піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, або у пацієнтів з недостатнім харчуванням чи іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу та флуклоксациліну.

Якщо є підозра на HAGMA як наслідок піроглутамінового ацидозу, рекомендується негайно припинити застосування парацетамолу та проводити ретельний моніторинг стану пацієнта. Вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини HAGMA у пацієнтів з множинними факторами ризику.

Особливі клінічні ситуації

Максимальна загальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 60 мг/кг/добу (3 г/добу) для пацієнтів з:

• масою тіла до 50 кг;
• хронічним недоїданням (зниження рівня глутатіону в печінці);
• хронічним алкоголізмом;
• зневодненням.

Застереження щодо застосування

Парацетамол слід застосовувати з обережністю у разі:

• ниркової недостатності (якщо лікарем не рекомендовано інше, слід зменшити дозу та збільшити мінімальний інтервал між прийомами згідно з таблицею залежності інтервалу застосування від показників кліренсу креатиніну, див. розділ «Спосіб застосування та дози»),
• гепатоцелюлярної недостатності від легкого до помірного ступеня,
• синдрому Жильбера (негемолітична сімейна жовтяниця),
• хронічного алкоголізму, анорексії або кахексії.

Лікування слід припинити, якщо виявлено гострий вірусний гепатит.

Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції. Пацієнтів слід поінформувати про ранні ознаки таких серйозних шкірних реакцій, а поява висипу або будь-яких інших ознак гіперчутливості вимагає припинення лікування.

Препарат містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або недостатністю сахарози-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

Препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто можна вважати, що лікарський засіб не містить натрію.

Препарат містить 6,9 мг пропіленгліколю (Е 1520) на дозу. Одночасне застосування з будь-яким субстратом алкогольдегідрогенази, таким як етанол, може викликати серйозні побічні реакції у новонароджених.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат призначений для застосування у педіатричній практиці.

Вагітність

Значна кількість даних щодо вагітних жінок не вказує ні на вади розвитку, ні на фето-/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які зазнали впливу парацетамолу в утробі матері, показують непереконливі результати. При клінічній необхідності парацетамол можна застосовувати під час вагітності в найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого терміну і з найменшою можливою частотою.

Годування груддю

Під час грудного вигодовування застосування цього лікарського засобу можливе у терапевтичних дозах.

Фертильність

Через потенційний механізм дії на циклооксигенази та синтез простагландинів парацетамол може погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію, що є оборотним після припинення лікування.

Вплив на фертильність самців спостерігався в одному дослідженні на тваринах. Значення цих ефектів для людини невідоме.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат призначений для застосування у педіатричній практиці.

Парацетамол не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Дозування

Зазвичай слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду.

Педіатрична популяція

При застосуванні дітям обов’язково потрібно дотримуватися дозування, визначеного відповідно до маси тіла дитини. Приблизний вік пацієнта залежно від маси тіла наведено лише для ознайомлення.

Лікарський засіб застосовується дітям з масою тіла від 3 кг до 32 кг (приблизно від народження, за умови досягнення маси тіла більше 3 кг). Дітям віком до 3 місяців цей лікарський засіб слід застосовувати лише за рекомендацією лікаря.

Разова доза парацетамолу становить 15 мг/кг маси тіла. Добова доза парацетамолу не має перевищувати 60 мг/кг маси тіла на добу. Інтервал між прийомами препарату має становити не менше 6 годин та не перевищувати 4 доз на день.

На шприці для дозування нанесені поділки, що відповідають масі тіла 3-4-6-8-10-12-14-16 кг.

Додаткові поділки відповідають проміжній масі тіла: 5-7-9-11-13-15 кг.

Препарат можна застосовувати у нерозведеному вигляді або розведеним у невеликій кількості рідини (наприклад у воді, молоці, фруктовому соці).

Шприц для дозування наповнити відповідно до маси тіла дитини і коригувати рівень рідини залежно від поділок.

• Від 3 до 16 кг: використовувати шприц для дозування з поділками відповідно до маси тіла дитини або використовувати поділку, що відповідає найближчій до маси тіла дитини. У разі необхідності прийом препарату можна повторити через 6 годин.

Наприклад, для дитини вагою від 3 кг до 3,5 кг: наповнити шприц для дозування до поділки 3 кг.

Наприклад, для дитини з масою тіла від 3,5 кг до 4 кг: наповнити шприц для дозування до поділки 4 кг. Наступний крок див. під рисунком 1.

• Від 16 до 32 кг: спочатку наповнити шприц для дозування до поділки 16, а потім наповнити шприц для дозування вдруге до необхідної поділки, щоб отримати дозу, визначену для дитини залежно від її маси тіла. У разі необхідності прийом препарату можна повторити через 6 годин.

Наприклад, для дітей з масою тіла 18 кг: спочатку слід наповнити шприц для дозування до поділки 10 кг, а потім – до поділки 8 кг. Наступний крок див. під рисунком 1.

Якщо больовий синдром або підвищена температура зберігається або посилюється протягом 3 днів від початку лікування препаратом, слід переглянути доцільність подальшого застосування препарату.

Для уникнення передозування необхідно переконатися, що інші одночасно застосовувані лікарські засоби не містять парацетамолу.

Вказівка для пацієнта щодо використання шприца для дозування

• Перевірте, чи шприц для дозування чистий та не пошкоджений.
• Не використовуйте шприц, якщо він був погано очищений або пошкоджений.
• Не використовуйте шприц у разі відомої алергії на полістирол.
• Щоб відкрити флакон, натисніть на кришку та поверніть.
• Занурте шприц для дозування у флакон, перевіривши, щоб плунжер був повністю опущений.
• Стоп-лінія розташована внизу плунжера та у верхній частини тіла шприца, щоб заблокувати 2 елементи та запобігти їх відокремленню під час використання шприца. Стоп-лінії не використовуються для вимірювання дози.
• Доза для застосування отримується шляхом повільного витягування плунжера (1) до необхідної позначки шкали, що відповідає вазі дитини (2), як вказано на рисунку 1.

Рисунок 1

• Вивільніть вміст шприца для дозування в ротову порожнину дитини.
• Після кожного використання щільно закрийте флакон.
• Відокремте обидві частини шприца (тіла та плунжера), обережно вимийте їх водою до повного видалення залишків препарату. Температура промивання не повинна перевищувати 50 °C: Не мийте в посудомийній машині, не кип’ятіть.
• Дайте просохнути на повітрі.
• З’єднайте 2 елементи шприца для дозування (тіло та плунжер) після їх повного висихання.
• Зберігайте шприц для дозування в оригінальній упаковці, у місці, недоступному для дітей. Ніколи не відокремлюйте шприц для дозування від решти упаковки лікарського засобу (флакон, коробка, інструкція для медичного застосування).
• Не використовуйте пошкоджений шприц для дозування.
• Не використовуйте шприц для дозування після закінчення терміну придатності лікарського засобу.

Максимальні рекомендовані дози: див. розділ «Особливі заходи безпеки».

Увага: враховуйте всі лікарські засоби, щоб уникнути передозування, включаючи ті, що відпускаються без рецепта (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Ниркова недостатність

У разі ниркової недостатності, якщо інше не рекомендовано лікарем, рекомендується зменшити дозу та збільшити мінімальний інтервал між прийомами згідно з такою таблицею:

Печінкова недостатність

Пацієнтам з наявною гепатоцелюлярною недостатністю або синдромом Жильбера (негемолітична сімейна жовтяниця) рекомендується зменшити дозу та збільшити мінімальний інтервал між застосуванням. Загальна доза парацетамолу не повинна перевищувати 60 мг/кг/добу (не більше 3 г/добу).

Діти.

Препарат застосовують дітям з масою тіла від 3 до 32 кг (приблизно від народження, за умови досягнення маси тіла більше 3 кг).

Існує ризик серйозного отруєння в осіб літнього віку, у дітей молодшого віку, у пацієнтів з ураженнями печінки, при хронічному алкоголізмі, у пацієнтів з хронічним недоїданням. Це може призвести до летального наслідку.

Симптоми

При одноразовому прийомі у дозі 10 г для дорослого та 150 мг/кг маси тіла дитини може спричинити цитоліз печінки, що може призвести до повного та необоротного некрозу, що спричиняє гепатоцелюлярну недостатність, порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз, крововиливи, гіпоглікемію, енцефалопатію, кому та летальний наслідок. При цьому зростає рівень печінкової трансамінази, лактатдегідрогенази та білірубіну, протягом 12–48 годин знижується рівень протромбіну. Клінічні симптоми ураження печінки зазвичай спостерігаються через 1–2 дні, а пік досягається через 3–4 дні.

Передозування також може призвести до гострого панкреатиту та гіперамілаземії.

Невідкладні заходи:

• негайна госпіталізація;
• визначення рівня парацетамолу у плазмі крові;
• промивання шлунка;
• введення антидоту N-ацетилцистеїну внутрішньовенно або метіоніну перорально протягом перших 10 годин;
• симптоматична терапія;
• печінкові проби необхідно проводити на початку лікування та повторювати кожні 24 години. У більшості випадків рівень печінкових трансаміназ повертається до норми через 1-2 тижні після повного відновлення функції печінки. Однак у дуже серйозних випадках може знадобитися трансплантація печінки.

Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть у разі відсутності тяжкого ураження печінки.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС – запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); з боку системи травлення – гепатонекроз. У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад неправильне харчування, СНІД, голодування, муковісцидоз, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. Ураження печінки може стати явним через 12–48 годин після передозування. При передозуванні пацієнта слід негайно доставити в лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми передозування з’являються протягом перших 24 годин: нудота, блювання, зниження апетиту, блідість, біль у животі, або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження.

Для запобігання ризику передозування необхідно перевірити відсутність парацетамолу у складі інших одночасно застосовуваних лікарських засобів (як рецептурних, так і безрецептурних) та не перевищувати максимальну рекомендовану дозу.

У дітей з масою тіла менше 37 кг загальна доза парацетамолу не має перевищувати 80 мг/кг/добу.

У дітей з масою тіла від 38 кг до 50 кг загальна доза парацетамолу не має перевищувати 3 г/добу.

У дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг загальна доза парацетамолу не має перевищувати 4 г/добу.

Побічні реакції класифікуються за системами органів. Частота їх виникнення визначена таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

Алергічні реакції

Рідко: реакції гіперчутливості такі як, анафілаксія, анафілактичний шок, набряк Квінке, еритема, кропив’янка, пурпура, шкірний свербіж, висип на шкірі та слизових оболонках, мультиформна ексудативна еритема, токсичний епідермальний некроліз Їх виникнення вимагає остаточного припинення застосування цього лікарського засобу та споріднених препаратів.

З боку органів кровотворення

Дуже рідко: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), тромбоцитопенія, лейкопенія і нейтропенія, синці чи кровотечі.

Частота невідома: агранулоцитоз, гемолітична анемія у хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Ризик дисбалансу МНВ може виникнути у разі застосування в комбінації з антагоністами вітаміну К і парацетамолом у максимальній дозі (4 г/день) протягом мінімум 4 днів (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку дихальної системи

Дуже рідко: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ.

З боку системи травлення

Дуже рідко: нудота, біль в епігастрії.

Гепатобіліарні розлади

Частота невідома: підвищення активності печінкових ферментів, печінковий цитоліз, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект), гострий гепатит, тяжкий гепатит, особливо в ситуації ризику. У разі виникнення будь-якої з цих побічних реакцій слід припинити застосування препарату та обов’язково звернутися до лікаря.

З боку ендокринної системи  

Дуже рідко: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. Іноді можливе нездужання та зниження артеріального тиску, ниркова коліка.

Порушення метаболізму та харчування

Частота невідома: піроглутаміновий ацидоз у пацієнтів, схильних до дефіциту глутатіону (див. розділ «Особливості застосування»).

При виникненні будь-яких небажаних реакцій слід припинити застосування препарату та обов’язково звернутися до лікаря.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua 

3 роки. Термін придатності після першого відкриття флакона: 6 місяців.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

По 90 мл розчину орального у флаконі. 1 флакон у комплекті зі шприцом для дозування у картонній коробці.

Без рецепта.

УПСА САС, Франція/UPSA SAS, France.

304, авеню Доктора Жана Брю, 47000 м. Ажан, Франція/304, avenue du Docteur Jean Bru, 47000 Agen, France.