Амоксицилін-Астрафарм - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: amoxicillin

1 капсула містить амоксициліну 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), індигокармін (Е 132).

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 250 мг: тверді желатинові капсули, корпус – білого кольору, кришечка – синього кольору. Вміст капсул – порошок білого чи майже білого кольору;

капсули по 500 мг: тверді желатинові капсули синього кольору. Вміст капсул – порошок білого чи майже білого кольору.

Протимікробні засоби для системного застосування. β-лактамні антибіотики. Пеніциліни широкого спектра дії. Амоксицилін. Код АТХ J01C A04.

Фармакодинаміка.

Амоксицилін-Астрафарм – бактерицидний антибіотик широкого спектра дії групи напівсинтетичних пеніцилінів.

Дані іn vitro щодо чутливості до амоксициліну деяких клінічно значущих мікроорганізмів.

Таблиця 1

Амоксицилін неактивний до мікроорганізмів, які виробляють β-лактамази, наприклад, таких як Pseudomonas, Klebsiella, індолпозитивних штамів Proteusі штамів Enterobacter. Рівень резистентності чутливих мікроорганізмів може бути варіабельним на різних територіях.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому амоксицилін всмоктується швидко і практично повністю (85-90 %), препарат кислотостійкий. Прийом їжі практично не впливає на абсорбцію препарату. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові досягається через 1-2 години.

Приблизно 20 % амоксициліну зв’язується з білками плазми крові. Амоксицилін проникає у слизові оболонки, кісткову тканину і внутрішньоочну рідину, мокротиння у терапевтично ефективних концентраціях. Концентрація амоксициліну у жовчі перевищує його концентрацію у крові в 2-4 разу. В амніотичній рідині і пуповинних судинах концентрація амоксициліну становить 25-30 % від його рівня у плазмі крові вагітної жінки. Амоксицилін погано проникає у спинномозкову рідину; однак при запаленні мозкових оболонок (наприклад при менінгітах) концентрація у спинномозковій рідині становить приблизно 20 % від концентрації у плазмі крові.

Амоксицилін частково метаболізується, більша частина його метаболітів неактивна щодо мікроорганізмів, але має алергенні властивості.

Амоксицилін елімінується переважно нирками, приблизно 80 % – шляхом канальцевої екскреції, 20 % – шляхом клубочкової екстракції. Приблизно 90 % амоксициліну виводиться через 8 годин, 60-70 % – у незміненому стані нирками. При відсутності порушення функції нирок період напіввиведення амоксициліну становить 1-1,5 години. У недоношених, новонароджених і немовлят до 6 місяців – 3-4 години.

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну дорівнює або менше 15 мл/хв) період напіввиведення амоксициліну збільшується і досягає при анурії 8,5 годин.

Період напіввиведення амоксициліну не змінюється при порушенні функції печінки.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

• органів дихання;
• органів сечостатевої системи;
• органів шлунково-кишкового тракту;
• шкіри та м’яких тканин.

Підвищена чутливість до амоксициліну або до інших β-лактамних антибіотиків (пеніцилінам і цефалоспоринам), а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

При одночасному застосуванні алопуринолу та амоксициліну може підвищуватися ризик виникнення шкірних алергічних реакцій.

Описані окремі випадки збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які одночасно приймали амоксицилін і аценокумарол або варфарин. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або МНВ з додаванням або припиненням лікування амоксициліном. Крім того, може виникати необхідність коригування дози пероральних антикоагулянтів.

Пеніциліни можуть зменшувати виведення метотрексату, що може спричинити збільшення токсичності останнього.

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в сечі слід використовувати неферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки неферментні методи можуть давати хибнопозитивні результати.

Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, меншою мірою – ацетилсаліцилова кислота і сульфінпіразон, пригнічують тубулярну секрецію препаратів пеніцилінового ряду, що призводить до збільшення періоду напіввиведення і концентрації амоксициліну у плазмі крові. Одночасне застосування з пробенецидом протипоказано.

Як і інші антибіотики, амоксицилін може мати вплив на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів і до зменшення ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Препарати, що мають бактеріостатичну функцію (антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект амоксициліну. Паралельне застосування аміноглікозидів можливе (синергічний ефект).

Гіперчутливість.

Перед початком лікування амоксициліном необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів, β-лактамних антибактеріальних препаратів або до інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (анафілактоїдні реакції) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Такі реакції вірогідніше виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі або за наявністю гіперчутливості до різних алергенів. У разі виникнення алергічної реакції терапію амоксициліном слід припинити і призначити відповідне лікування.

Інфекційний мононуклеоз.

У пацієнтів з інфекційним мононуклеозом або лейкемоїдними реакціями лімфатичного типу часто (у 60-100 % випадках) відмічалась екзантема, яка не є наслідком гіперчутливості до пеніцилінів. Таким чином, антибіотики класу ампіциліну не слід застосовувати пацієнтам з мононуклеозом.

Амоксицилін не рекомендується застосовувати для лікування хворих із гострим лімфолейкозом через підвищений ризик еритематозних висипань на шкірі.

Перехресна резистентність. Може існувати перехресна гіперчутливість і перехресна резистентність між пеніцилінами і цефалоспоринами.

Резистентність.

Тривале застосування препарату іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до препарату мікрофлори. Як і при застосуванні інших пеніцилінів широкого спектра дії, можуть виникати суперінфекції.

Псевдомембранозний коліт.

При застосуванні практично усіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту від легкого ступеня до такого, що становить загрозу життю. При виникненні антибіотикоасоційованого коліту слід вжити відповідних заходів. Слід також вжити необхідних заходів при виникненні геморагічних колітів або реакцій гіперчутливості.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення амоксициліну може знижуватися залежно від ступеня ниркової недостатності. При тяжкій нирковій недостатності необхідно зменшувати дозу амоксициліну.

У пацієнтів з порушенням функції нирок у поодиноких випадках можуть виникати судоми.

Кристалурія. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко спостерігалася кристалурія, переважно при парентеральній терапії. При застосуванні високих доз препарату необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, що пов’язана з амоксициліном. Наявність високої концентрації амоксициліну у сечі може спричинити випадання осаду у сечовому катетері, тому його слід візуально перевіряти через певні проміжки часу.

Поява на початку лікування генералізованої еритеми з гарячкою, асоційованою з пустулами, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказано застосовувати амоксицилін.

При лікуванні протягом тривалого часу рекомендовано періодично оцінювати функцію систем організму, включаючи ниркову, печінкову і гемопоетичну систему. Під час терапії високими дозами слід регулярно контролювати показники крові.

Нечутливі мікроорганізми. Оскільки амоксицилін не призначений для лікування деяких типів інфекцій, препарат слід застосовувати, тільки коли патогенний мікроорганізм ідентифіковано або коли існують підстави вважати, що даний інфекційний збудник, вірогідніше, чутливий до дії амоксициліну.

Судоми. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату або має схильність до судом (наприклад, наявність в анамнезі епілептичних нападів, лікованої епілепсії, менінгіту).

Реакція Яриша-Герксгеймера. При лікуванні хвороби Лайма амоксициліном може спостерігатися реакція Яриша-Герксгеймера, що виникає внаслідок бактерицидної дії амоксициліну на збудниках хвороби Лайма – спірохету Borreliaburgdorferi.

Антикоагулянти. Дуже рідко повідомлялося про подовження протромбінового часу у пацієнтів, які застосовують амоксицилін. При одночасному призначенні препарату з антикоагулянтами слід здійснювати відповідний контроль і відкоригувати дозу останніх, якщо необхідно.

Застереження для недоношених дітей і в неонатальному періоді.

Слід контролювати функцію нирок, печінки і крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Амоксицилін проникає через плацентарний бар’єр і його концентрація у плазмі крові плода становить приблизно 25-30 % від концентрації у плазмі крові матері. Обмежені дані щодо застосування амоксициліну у період вагітності свідчать про відсутність небажаного впливу на плід/новонародженого. У разі необхідності призначення амоксициліну у період вагітності потрібно провести оцінку співвідношення користь/ризик.

Амоксициліну незначній кількості виділяється у грудне молоко. Застосування у період годування груддю можливе, ризик для дитини незначний, за винятком можливої сенсибілізації. Годування груддю слід припинити, якщо у новонародженого шлунково-кишкові розлади (діарея, кандидоз або висипання на шкірі).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. Однак можуть виникати побічні реакції (наприклад алергічні реакції, запаморочення, судоми), які можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Дози і тривалість лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта

Дорослі і діти з масою тіла понад 40 кг: від 250 мг до 500 мг препарату 3 рази на добу або від 750 мг до 1000 мг 2 рази на добу. При синуситі, пневмонії та інших тяжких інфекціях приймати від 750 мг до 1000 мг 3 рази на добу. При гострому циститі можна приймати 3 г 2 рази на добу протягом одного дня.

Діти з масою  тіла менше 40 кг: 40-90 мг/кг/добу препарату щоденно за 3 прийоми або від 25 мг до 45 мг/кг/добу за 2 прийоми. Максимальна добова доза для дітей становить 100 мг/кг маси тіла, але не перевищувати дозу 3 г на добу.

При лікуванні хронічних захворювань, локальних інфекційних уражень, інфекцій з тяжким перебігом дози препарату повинні визначатися клінічною картиною захворювання.

Прийом препарату слід продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів захворювання.

Тривалість застосування.

У випадку інфекції легкого і середнього ступеня препарат приймати протягом 5-7 днів. Однак у випадку інфекцій, спричинених стрептококом, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Необхідно знизити дозу препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв рекомендовано збільшувати інтервал між прийомом препарату і зменшувати добову дозу.

Таблиця 2

Дозування препарату для дорослих пацієнтів (включаючи пацієнтів літнього віку) з нирковою недостатністю

Гемодіаліз: в кінці процедури гемодіалізу необхідно прийняти 500 мг амоксициліну.

Таблиця 3

Дозування препарату для дітей з нирковою недостатністю, маса тіла яких менше 40 кг

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Порушення функції печінки не впливає на період напіввиведення препарату.

Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі (до їди, під час їди, після їди). Капсулу слід ковтати, запиваючи склянкою води; можна також розвести у воді (у 20 мл – ½ склянки).

Діти.

Дітям віком до 6 років не рекомендовано призначати препарат у вигляді капсул.

Симптоми: при передозуванні виникають порушення функції травного тракту, такі як нудота, блювання, діарея; наслідком чого може бути порушення водно-електролітного балансу. Повідомлялося про випадки кристалурії, яка іноді призводила до ниркової недостатності. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або у тих, хто отримував високі дози амоксициліну, можуть виникати судоми.

Лікування: слід викликати блювання або провести промивання шлунка, після чого прийняти активоване вугілля та осмотичний послаблювальний засіб (натрію сульфат). Слід підтримувати водний та електролітний баланс. Амоксицилін можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Специфічний антидот невідомий.

Інфекції та інвазії: кандидоз шкіри і слизових оболонок, надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

З боку системи крові: еозинофілія, гемолітична анемія, лейкопенія, тяжка нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, мієлосупресія, гранулоцитопенія, збільшення часу кровотечі і протромбінового індексу. Ці прояви є оборотними при умовах припинення лікування.

З боку імунної системи: набряк гортані; тяжкі алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, анафілаксію, сироваткову хворобу, алергічний васкуліт; невідомо – реакція Яриша-Герксгеймера.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, метеоризм, біль у шлунку, м’які випорожнення, свербіж у ділянці ануса, втрата апетиту, енантема (особливо у ділянці рота), сухість у роті, порушення смаку, чорний волохатий язик, зміна кольору поверхні зубів (особливо у дітей при прийомі суспензії). Належні гігієнічні процедури для порожнини рота можуть попередити зміну кольору зубів, оскільки такий наліт здебільшого видаляється при чищенні зубів; антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний і геморагічний коліт), кандидоз кишечнику. Ці побічні явища в основному не тяжкі і минають або під час лікування, або одразу після завершення терапії. Виникненню таких явищ можна запобігти, якщо застосовувати амоксицилін під час прийому їжі.

З боку нервової системи: гіперкінезія, гіперактивність, запаморочення, судоми (у пацієнтів з епілепсією і менінгітом, у разі порушення функції нирок, при застосуванні високих доз амоксициліну), асептичний менінгіт.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця, помірне підвищення рівня печінкових ферментів (аспартаттрансамінази та аланінтрансамінази).

З боку шкіри: шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Лайєлла. Раптове виникнення кропив’янки вказує на алергічну реакцію на амоксицилін і потребує негайного припинення терапії.

З боку сечовидільної системи: гострий інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

Інші: гарячка.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 7 капсул в блистере; по 1 или 2 блистера в коробке.

Категория отпуска. По рецепту.

За рецептом.

ТОВ «АСТРАФАРМ», Україна.

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.