Атракуріум-Новофарм - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: атракуріуму бесилат;

1 мл розчину містить атракуріуму бесилату 10 мг;

допоміжні речовини: бензенсульфонова кислота, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій/інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або світло-жовтого кольору рідина.

Міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Інші сполуки четвертинного амонію. Код АТХ M03A C04.

Фармакодинаміка

Високоселективний міорелаксант периферичної дії недеполяризуючого конкурентного типу із середньою тривалістю дії. Блокує н-холінорецептори кінцевих пластинок скелетних м’язових волокон і перешкоджає деполяризуючій дії ацетилхоліну, у результаті чого виникає пригнічення нервово-м’язової передачі на рівні постсинаптичної мембрани.

Фармакодинамічні ефекти

Атракуріум бесилат не має прямого впливу на внутрішньоочний тиск, тому підходить для використання в офтальмохірургії.

Спонтанне відновлення після закінчення повного блоку відбувається приблизно через 35 хвилин, що вимірюється відновленням титанічної реакції до 95 % нормальної нервово-м’язової функції.

Нервово-м’язова блокада, спричинена атракуріумом, може бути швидко усунена стандартними дозами антихолінестеразних препаратів, таких як неостигмін та едрофоній, у комбінації з антихолінергічним засобом (наприклад, атропін), без ознак рекураризації.

Період повного відновлення становить приблизно 40 хвилин під галотаном, ізофлураном або енфлураном.

Існує дозозалежний зв’язок між збільшенням дози атракуріуму бесилату та кількістю вивільненого гістаміну.

Діти

Опубліковано обмежені дані щодо можливої варіабельності розвитку та тривалості дії атракуріуму у новонароджених (дітей віком до 1 місяця) порівняно з дітьми іншого віку (див. розділ «Діти»).

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення атракуріуму бесилат спонтанно метаболізується шляхом елімінації Хофмана (неферментативний процес, перебіг якого відбувається при фізіологічних значеннях рН і температури тіла), а також шляхом ефірного гідролізу з участю неспецифічних естераз плазми крові. Елімінація атракуріуму не залежить від функції нирок або печінки. Продуктами розпаду атракріуму є лауданозин та інші метаболіти. Метаболіти не мають міорелаксуючих властивостей. Зв’язування атракуріуму бесилату з білками плазми крові становить приблизно 82 %, період напіввиведення - 20 хвилин, а об’єм розподілу – 0,16 л/кг.

Метаболіти виводяться із сечею та жовчю.

Гемофільтрація та гемодіафільтрація мають лише мінімальний вплив на плазмовий рівень атракуріуму та його метаболітів, включаючи лауданозин. Вплив гемодіалізу та гемоперфузії на рівень атракуріуму та його метаболітів у плазмі крові невідомий.

Концентрація метаболітів вища в крові у пацієнтів відділень інтенсивної терапії з порушеннями функції нирок та/або печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Ці метаболіти не беруть участі у блокаді нервово-м’язової передачі.

Використовується як доповнення до загальної анестезії для проведення інтубації трахеї та розслаблення скелетних м’язів під час хірургічного втручання або контрольованої вентиляції легенів. Лікарський засіб також показаний для полегшення штучної вентиляції легенів у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ).

Підвищена чутливість до атракуріуму, цисатракуріуму або бензенсульфонової кислоти.

Нервово-м’язова блокада, спричинена атракуріумом, може посилюватися при супутньому застосуванні інгаляційних анестетиків, таких як галотан, ізофлуран та енфлуран.

Можливе посилення інтенсивності та тривалості нервово-м’язової блокади, що спричиняється недеполяризуючими міорелаксантами, у тому числі атракуріумом бесилатом, при одночасному застосуванні з:

• антибіотиками, включаючи аміноглікозиди, поліміксин, спектиноміцин, тетрациклін, лінкоміцин і кліндаміцин;
• антиаритмічними препаратами: бета-блокаторами (пропранолол, окспренолол), блокаторами кальцієвих каналів, лідокаїном, прокаїнамідом, хінідином;
• діуретиками: фуросемідом та, можливо, манітолом, тіазидними діуретиками, ацетазоламідом;
• магнію сульфатом;
• кетаміном;
• солями літію;
• гангліоблокаторами (триметафаном, гексаметонієм).

Зрідка при одночасному застосуванні з деякими лікарськими засобами, що можуть підсилювати прояви міастенії (у т. ч. при латентному перебігу) і провокувати розвиток міастенічного синдрому, можливе підвищення чутливості до атракуріуму бесилату. До таких препаратів належать антибіотики, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), антиаритмічні препарати (прокаїнамід, хінідин), антиревматичні засоби (хлорохін, d-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн та літій.

У пацієнтів, які отримують тривалу протисудомну терапію (наприклад, карбамазепін, фенітоїн), початок нервово-м’язової блокади може бути подовженим, а тривалість блокади – скороченою.

Сумісне застосування недеполяризуючих міорелаксантів разом з атракуріуму бесилатом може спричиняти інтенсивнішу нервово-м’язову блокаду, ніж та, що може виникнути при введенні еквівалентної загальної дози атракуріуму бесилату. Синергічний ефект може змінюватися залежно від комбінації цих лікарських засобів.

Деполяризуючі міорелаксанти (наприклад суксаметонію хлорид) не можна застосовувати для подовження нервово-м’язової блокади, спричиненої недеполяризуючими міорелаксантами, у тому числі атракуріуму бесилатом, оскільки це може призвести до тривалої та складної блокади, яку важко усунути застосуванням антихолінестеразних препаратів.

Застосування антихолінестеразних лікарських засобів, які широко застосовуються для лікування хвороби Альцгеймера, наприклад донепрезилу, може скоротити тривалість та зменшити ступінь нервово-м’язової блокади, спричиненої атракуріумом.

Як і всі інші блокатори нервово-м’язової передачі, атракуріум спричиняє параліч дихальних м’язів так само, як і інших скелетних м’язів, але не впливає на свідомість. Тому лікарський засіб слід застосовувати лише на тлі адекватної загальної анестезії, лише під пильним наглядом досвідченого анестезіолога та при наявності відповідних засобів для ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів.

Застосування атракуріуму може спричинити вивільнення гістаміну. Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів із гіперчутливістю до гістаміну в анамнезі. Зокрема, бронхоспазм може виникнути у пацієнтів із анамнезом алергії та астми.

Слід з обережністю застосовувати атракуріум пацієнтам із відомою гіперчутливістю до інших блокаторів нервово-м’язової передачі, оскільки існують повідомлення про високий рівень (понад 50 %) перехресної чутливості між блокаторами нервово-м’язової передачі (див. розділ «Протипоказання»).

При застосуванні в рекомендованих дозах атракуріум не має суттєвих вагусних та гангліоблокувальних властивостей. Отже, атракуріум суттєво не впливає на частоту серцевих скорочень у рекомендованих дозах і не запобігає брадикардії, що може бути спричинена препаратами для анестезії та стимуляцією вагусного нерва під час операції.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, можна очікувати підвищення чутливості до атракуріуму бесилату у пацієнтів із міастенію гравіс або іншими нервово-м’язовими захворюваннями та з тяжкими електролітними розладами.

Пацієнтам, які можуть бути незвично чутливими до зниження артеріального тиску, наприклад пацієнтам із гіповолемією, введення атракуріуму має тривати 60 секунд.

Атракуріуму бесилат інактивується при високому рН розчину, тому його не можна змішувати в одному шприці з тіопенталом або будь-яким іншим лужним розчином.

Якщо лікарський засіб вводиться шляхом пункції невеликої вени, після його введення слід ввести достатню кількість 0,9 % розчину натрію хлориду. Коли інші лікарські засоби вводяться через ту ж голку або канюлю, що й атракуріум, важливо після введення кожного препарату промивати голку або канюлю достатнім об’ємом 0,9 % розчину натрію хлориду.

Лікарський засіб є гіпотонічним розчином, тому його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові.

Дослідження злоякісної гіпертермії у сприйнятливих тварин (свиней) та клінічні дослідження у пацієнтів, сприйнятливих до злоякісної гіпертермії, свідчать про те, що атракуріум не спричиняє появи цього синдрому.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, у пацієнтів з опіками може розвинутися резистентність до дії атракуріуму. Може знадобитися застосування більших доз лікарського засобу таким пацієнтам залежно від часу, що пройшов після ураження, та розміру опіків.

Пацієнти з канцероматозом, особливо якщо він пов’язаний з карциномою бронхів, можуть виявляти виражену чутливість до атракуріуму, та спричинена нервово-м’язова блокада може погано реагувати на застосування неостигміну.

Нервово-м’язову блокаду, спричинену застосуванням атракуріуму, можна швидко усунути застосуванням стандартних доз антихолінестеразних препаратів (наприклад, неостигміну) у комбінації з антихолінергічним засобом (наприклад, з атропіном).

Пацієнти з тяжкими серцево-судинними захворюваннями можуть бути більш сприйнятливими до ефектів тимчасової гіпотензії. Таким пацієнтам рекомендується повільне внутрішньовенне введення лікарського засобу.

Особливу увагу слід звернути на наявність адекватної респіраторної функції перед випискою пацієнта з-під спостереження анестезіолога.

За жодних обставин атракуріум не можна змішувати з будь-яким іншим внутрішньовенним лікарським засобом (крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози»). Такі лікарські засоби повинні бути належним чином введені пацієнтові перед введенням атракуріуму.

Пацієнти у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ): введення лабораторним тваринам у високих дозах лауданозину (метаболіту атракуріуму бесилату) було пов'язане з транзиторною гіпотензією і, у деяких видів – зі збуджуючими церебральними ефектами. Хоча у пацієнтів відділення інтенсивної терапії, які отримували атракуріум, спостерігалися судоми, причинно-наслідковий зв'язок із лауданозином не встановлено (див. розділ «Побічні реакції»).

Фертильність

Досліджень впливу на фертильність на даний час не проведено.

Вагітність

Дослідження на тваринах показали, що атракуріум не має суттєвого впливу на розвиток плода. Як і всі блокатори нервово-м’язової передачі, атракуріум слід застосовувати у період вагітності лише тоді, коли очікувана користь для вагітної буде переважати потенційний ризик для плода.

Лікарський засіб можна застосовувати під час хірургічного втручання (кесарів розтин), оскільки атракуріум не проникає через плацентарний бар’єр у клінічно значущій кількості.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає атракуріуму бесилат і його метаболіти в грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Застереження щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не відповідає показанням щодо застосування атракуріуму. Оскільки атракуріум завжди застосовується у комбінації з лікарськими засобами для проведення загальної анестезії, слід враховувати вплив загальних анестетиків на концентрацію уваги та швидкість реакції.

Введення шляхом внутрішньовенної ін‘єкції

Лікарський засіб застосовують шляхом внутрішньовенної ін’єкції. Доза для дорослих становить від 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла залежно від необхідної тривалості повної нервово-м’язової блокади і забезпечує адекватну релаксацію протягом 15–35 хвилин.

Ендотрахеальна інтубація зазвичай може бути виконана протягом перших 90 секунд після внутрішньовенного введення лікарського засобу в дозах 0,5-0,6 мг/кг маси тіла.

Повний блок може бути подовжений додатковими дозами від 0,1 до 0,2 мг/кг за потреби. Послідовні додаткові дози не призводять до накопичення нервово-м’язового блокуючого ефекту.

Кесарів розтин.

Атракуріум підходить для підтримки м’язової релаксації під час кесаревого розтину, оскільки він не проникає через плаценту в клінічно значущих кількостях після застосування рекомендованих доз (0,3-0,6 мг/кг).

Спонтанне відновлення після закінчення повної блокади відбувається приблизно через 35 хвилин, що визначається відновленням тетанічної реакції до 95 % нормальної нервово-м’язової функції.

Нервово-м’язову блокаду, спричинену застосуванням атракуріуму, можна швидко усунути застосуванням стандартних доз антихолінестеразних препаратів (наприклад, неостигміну) у комбінації з антихолінергічним засобом (наприклад, з атропіном).

Безперервна інфузія

Після початкового введення болюсної дози препарату 0,3–0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м’язової блокади під час тривалого хірургічного втручання здійснюється шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії у режимі 0,3-0,6 мг/кг/год.

Атракуріуму бесилат можна застосовувати шляхом внутрішньовенної інфузії під час аортокоронарного шунтування із зазначеною вище швидкістю інфузії. При необхідності гіпотермії тіла до температури 25–26 °С зменшується швидкість інактивації атракуріуму бесилату, тому повну нервово-м’язову блокаду можна підтримувати приблизно половиною початкової швидкості інфузії за цих низьких температур тіла.

Сумісність з іншими розчинами для проведення інфузії/ін’єкції та період стабільності лікарського засобу наведені нижче:

При розведенні у зазначених вище розчинах і досягненні концентрації атракуріуму бесилату 0,5 мг/мл і вище отриманий розчин буде зберігати стабільність при денному освітленні у зазначений період часу при температурі до 25 °С.

З мікробіологічної точки зору розведений лікарський засіб слід використати негайно. Якщо розведений лікарський засіб не використати негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання під час його застосування несе користувач.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Пацієнти літнього віку

Застосовувати у стандартному дозуванні, однак рекомендується призначати найнижчу початкову дозу і вводити лікарський засіб повільніше.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю

Лікарський засіб можна призначати у стандартних дозах при будь-якому рівні ниркової або печінкової недостатності, включаючи термінальні стадії.

Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями

Пацієнтам із клінічно значущими проявами серцево-судинних захворювань початкову дозу атракуріуму бесилату необхідно вводити повільно протягом періоду не менше 60 секунд.

Моніторинг: як і для всіх блокаторів нервово-м’язової системи, під час застосування атракуріуму бесилату рекомендується моніторинг нервово-м’язової функції з метою індивідуального підбору дози.

Застосовувати для лікування дітей віком від 1 місяця у тому ж дозуванні, що й для лікування дорослих, розраховуючи дозу відповідно до маси тіла дитини. Застосування дітям віком до 1 місяця не рекомендовано у зв’язку з обмеженою кількістю даних (див. розділ «Фармакокінетика»).

Симптоми

Подовжений параліч скелетної мускулатури та його наслідки є головними ознаками передозування.

Лікування

Необхідно підтримувати безперешкодний доступ повітря разом зі штучною вентиляцією легенів до появи спонтанного адекватного дихання.

Оскільки свідомість пацієнтів не порушується, може бути необхідною повна седація.

Доцільне застосування антихолінестеразних препаратів разом із застосуванням атропіну або глюкопіролату, як тільки з’являються ознаки спонтанного відновлення.

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: артеріальна гіпотензія (помірна, транзиторна) та гіперемія шкіри. Ці реакції пов’язані з вивільненням гістаміну. Дуже рідко повідомлялося про тяжкі анафілактоїдні або анафілактичні реакції у пацієнтів, які отримували атракуріум одночасно з одним або декількома лікарськими засобами для анестезії.

Наведені нижче побічні реакції класифіковано за органами і системами та за частотою виникнення. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (³ 1/10); часто (³ 1/100 та < 1/10); нечасто (³ 1/1000 та < 1/100); рідко (³ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000);

невідомо (не може бути визначено на основі наявних даних). Дані «дуже часто», «часто» та «нечасто» були отримані в клінічних дослідженнях. Дані «рідко» та «дуже рідко» зазвичай отримували при спонтанних спостереженнях. Побічна дія, зумовлена вивільненням гістаміну, позначена зірочкою^*.

Дані, отримані з клінічних досліджень

З боку судин

Часто: артеріальна гіпотензія (помірна, транзиторна)^*, припливи, гіперемія шкіри^*.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки

Нечасто: бронхоспазм^*.

Дані, отримані при післяреєстраційному застосуванні

З боку імунної системи

Дуже рідко: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок, циркуляторну недостатність та зупинку серця.

При застосуванні атракуріуму з іншими препаратами для анестезії є поодинокі повідомлення про виникнення тяжких анафілактоїдних або анафілактичних реакцій (в усіх зафіксованих випадках результат негайних реанімаційних заходів був позитивним).

З боку нервової системи

Невідомо: судоми.

Є окремі повідомлення про виникнення судом у пацієнтів, які перебували на інтенсивному лікуванні, при застосуванні атракуріуму з іншими препаратами. У таких пацієнтів зазвичай були один або більше факторів схильності до судом (травма голови, набряк мозку, вірусний енцефаліт, гіпоксична енцефалопатія, уремія). Причинний взаємозв’язок із терапією атракуріумом не встановлений. За даними клінічних досліджень кореляції між рівнем лауданозину у плазмі крові та появою судом встановлено не було.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Рідко: кропив’янка.

З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини

Невідомо: міопатія, м’язова слабкість.

При тривалому застосуванні міорелаксантів у тяжких хворих, які лікувались у відділеннях інтенсивної терапії, повідомлялося про випадки виникнення м’язової слабкості та/або міопатії. Більшість із цих пацієнтів отримувала супутнє лікування кортикостероїдами. Такі повідомлення були нечастими і причинного взаємозв’язку із застосуванням атракуріуму встановлено не було.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Лікарський засіб Атракуріум-Новофарм є гіпотонічним розчином, його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові.

Атракуріум не слід змішувати з тіопенталом або будь-яким іншим лужним розчином, оскільки він інактивується при високому рН.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

По 2,5 мл або по 5 мл у флаконі; по 5 флаконів у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 11700, Житомирська обл., Звягельський р-н, місто Звягель, вул. Житомирська, будинок 38.