Бікалутамід-Віста АС - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діюча речовина: бікалутамід;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон К-25; натрію крохмальгліколят (тип А); магнію стеарат;

оболонка таблетки Opadry OY-S-9622: гіпромелоза (5сР), титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі, білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Гормональні антагоністи та подібні агенти. Антиандрогенні засоби. Бікалутамід. Код АТХ L02BB03

Фармакодинаміка

Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на ендокринну систему. Він зв’язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. В результаті такого пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. Після припинення застосування бікалутаміду у певної частини пацієнтів може виникнути синдром післядії. Бікалутамід є рацемічною сумішшю із антиандрогенною активністю, представленою майже виключно (R)-енантіомером.

Фармакокінетика

Абсорбція. Бікалутамід добре абсорбується при пероральному прийомі. Доказів клінічно значущого впливу прийому їжі на біодоступність бікалутаміду немає.

Розподіл. Бікалутамід має високий ступінь зв’язування з білками (рацемат 96 %, (R)-енантіомер > 99 %) і піддається інтенсивному метаболізму (шляхом окислення та глюкуронізації); його метаболіти виводяться нирками та з жовчю приблизно в однаковій кількості.

Біотрансформація. (S)-енантіомер дуже швидко виводиться в порівнянні з (R)-енантіомером; виведення останнього з плазми становить приблизно 1 тиждень. При щоденному прийомі бікалутаміду (R)-енантіомер внаслідок його тривалого періоду напіввиведення кумулюється в плазмі крові в 10-кратній концентрації. Плато концентрації (R)-енантіомера на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається у разі застосування денної дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Виведення. Під час клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду в спермі чоловіків, які отримували бікалутамід 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнерки під час статевого акту, низька і може становити приблизно 0,3 мкг/мл, що нижче, ніж рівень, який у лабораторних тварин чинить вплив на потомство.

Особливі групи пацієнтів. Фармакокінетика (R)-енантіомера не залежить від віку пацієнта, наявності ураження нирок або наявності легкого чи помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше виводиться з плазми крові.

Застосовувати для лікування розповсюдженого раку простати у комбінації з аналогами рилізинг-фактора лютеїнізувального гормону (РФЛГ) або хірургічною кастрацією.

• БІКАЛУТАМІД-ВІСТА АС протипоказаний для застосування жінкам та дітям (див. розділ «Застосування у період вагітності та годування груддю»).
• Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Одночасний прийом лікарського засобу БІКАЛУТАМІД-ВІСТА АС з терфенадином, астемізолом або цизапридом протипоказаний (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Не існує доказів фармакодинамічної чи фармакокінетичної взаємодії бікалутаміду й аналогів рилізинг-фактора лютеїнізувального гормону.

Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP3A4 та виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча клінічні дослідження, в ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшувалася до 80 % після одночасного його прийому протягом 28 днів із бікалутамідом. Для лікарських засобів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати велике значення. Відповідно, одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним (див. розділ «Протипоказання»). Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати із такими сполуками, як циклоспорин та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути потреба у зменшенні дози цих засобів, особливо якщо є ознаки посилення впливу бікалутаміду чи виникають побічні ефекти в результаті його застосування. У разі застосування циклоспорину рекомендовано проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі та за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення застосування бікалутаміду.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні лікарських засобів, які можуть пригнічувати окислення інших засобів (наприклад циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду у плазмі і зумовити посилення побічних ефектів.

Дослідження іn vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Повідомлялося про посилення ефектів варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при їх одночасному прийомі з бікалутамідом. Тому під час застосування бікалутаміду у пацієнтів, які одночасно отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендовано проводити ретельний моніторинг ПЧ [протромбінового часу] / МНВ [міжнародного нормалізованого відношення], а також потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).

У зв’язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід одночасно з лікарськими засобами, які здатні подовжити інтервал QT або спричинити розвиток шлуночкової тахікардії типу пірует (torsade de pointes), такими як антиаритмічні засоби класу IA (хінідин, дизопірамід) або класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики тощо (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Дослідження взаємодії проведені тільки за участю дорослих.

Застосування лікарського засобу слід починати під безпосереднім наглядом лікаря. Бікалутамід активно метаболізується в печінці. Певні дані дають підставу вважати, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки виведення бікалутаміду уповільнюється, а це може призвести до його кумуляції. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними або тяжкими ураженнями печінки. Через можливість зміни функції печінки потрібно періодично контролювати печінкові проби. Очікується, що більшість змін можлива протягом перших 6 місяців застосування бікалутаміду. Рідко під час застосування лікарського засобу виникають зміни у функції печінки тяжкого ступеня, зокрема були отримані повідомлення про летальні випадки (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо виникають зміни функції печінки тяжкого ступеня, застосування бікалутаміду слід припинити. Для пацієнтів, які мають об’єктивне прогресування захворювання разом з підвищеним рівнем ПСА (простатоспецифічного антигена), слід розглянути можливість припинення застосування бікалутаміду. У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізувального гормону, зменшується толерантність до глюкози. Це може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. У зв’язку з цим слід контролювати рівень глюкози в крові пацієнтів, які отримують бікалутамід у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізувального гормону.

Виявлено, що бікалутамід пригнічує активність Р450 (CYP3A4), тому його потрібно обережно застосовувати з лікарськими засобами, які метаболізуються переважно CYP3A4 (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Терапія антиандрогенами може призводити до подовження інтервалу QT.

У пацієнтів із факторами ризику або з наявністю подовження інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), лікар повинен до початку застосування бікалутаміду оцінити співвідношення ризик/користь, враховуючи потенційний ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу пірует (torsade de pointes).

Антиандрогенна терапія може викликати зміни у морфології сперматозоїдів. Хоча вплив бікалутаміду на морфологію сперматозоїдів не оцінювали і про такі зміни у пацієнтів, які отримували бікалутамід, не повідомляли, пацієнтам та/або їхнім статевим партнеркам слід використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування і протягом 130 днів після застосування лікарського засобу.

Повідомлялося про посилення ефектів кумаринових антикоагулянтів у пацієнтів, які одночасно приймали бікалутамід, що може призвести до збільшення протромбінового часу (ПЧ) та міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Деякі випадки були пов’язані з ризиком виникнення кровотечі. Рекомендується ретельно контролювати ПЧ/МНВ, а також потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»). Важлива інформація про допоміжні речовини. Лікарський засіб містить 1,74 мг натрію на дозу, тобто практично вільний від натрію.

БІКАЛУТАМІД-ВІСТА АС містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносності галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Вагітність. Бікалутамід протипоказаний для застосування жінкам. Протипоказано призначати його у період вагітності.

Грудне годування. Бікалутамід протипоказаний під час грудного вигодовування. Фертильність. У дослідженнях на тваринах спостерігалося оборотне порушення фертильності самців. Слід припускати, що в чоловіків теж може бути період недостатності репродуктивної функції або безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб не впливає на здатність керувати автомобілем чи працювати зі складними механізмами. Однак слід мати на увазі, що часто може виникати сонливість, дуже часто — запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають цей лікарський засіб, мають бути обережними.

Дорослим чоловікам, включно з пацієнтами літнього віку: приймати по 1 таблетці (50 мг) один раз на добу.

Застосування бікалутаміду слід починати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізувального гормону або одночасно із хірургічною кастрацією.

Ниркова недостатність: корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна. Печінкова недостатність: корекція дози для хворих із легкою печінковою недостатністю не потрібна.

У хворих із помірною та тяжкою печінковою недостатністю можлива підвищена кумуляція (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарський засіб протипоказаний для застосування дітям.

Симптоми. Дані про передозування у людей відсутні.

Лікування. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками та не виявляється у незміненому вигляді в сечі. У разі передозування показана загальна підтримувальна терапія, зокрема моніторинг життєво важливих показників.

Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000), частота невідома (неможливо встановити на основі наявних даних).

¹ Зміни з боку печінки рідко бувають тяжкими і часто минають або слабшають при продовженні лікування чи після його припинення.

² Включено до переліку побічних реакцій на лікарський засіб після розгляду післяреєстраційних даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про побічні явища печінкової недостатності у хворих, які отримують лікування у відкритих дослідженнях EPC (Early Prostate Cancer programme - Програма раннього виявлення раку простати) у групах бікалутаміду 150 мг.

³ Може зменшитися при супутній кастрації.

⁴ Спостерігалося під час фармакоепідеміологічного дослідження застосування агоністів рилізинг-фактора лютеїнізувального гормону та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався, якщо бікалутамід 50 мг застосовували у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізувального гормону, проте збільшення ризику не було відзначено при застосуванні бікалутаміду 150 мг як монотерапії для лікування раку передміхурової залози.

⁵ Включено до переліку побічних реакцій на лікарський засіб після розгляду післяреєстраційних даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про інтерстиціальну пневмонію як побічне явище у хворих, які отримують лікування у відкритих дослідженнях EPC у групах бікалутаміду 150 мг.

Збільшення ПЧ/МНВ: у звітах протягом післяреєстраційного спостереження повідомлялося про взаємодію кумаринових антикоагулянтів із бікалутамідом (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

5 років.

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці з картону.

За рецептом.

ДЖЕНЕФАРМ, С.А.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. 18-й км Марафон Авеню, Палліні, 153 51, Греція