Веторил Dechra для лікування хвороби Кушинга у собак по 10 мг, 30 капсул

В одній твердій желатиновій капсулі препарату Веторіл® капсули 10 мг міститься в якості діючих речовин: трілостану - 10 мг, а в якості допоміжних речовин: діоксид титану (Е171) - 0,942 мг, оксид заліза жовтий (Е172) - 0,035 мг, оксид заліза чорний (Е172) - 0,532 мг, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат і лактозимоногідрат.

В одній твердій желатиновій капсулі препарату Веторіл® капсули 30 мг або Веторіл® капсули 60 мг міститься в якості діючих речовин: трілостана - 30 або 60 мг відповідно, а в якості допоміжних речовин: діоксид титану (Е171) - 1,19 мг, оксид заліза жовтий (Е172) - 0,045 мг, оксид заліза чорний (Е172) - 0,672 мг, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат і лактозимоногідрат.

В одній твердій желатиновій капсулі препарату Веторіл® капсули 120 мг міститься в якості діючих речовин: трілостана - 120 мг, а в якості допоміжних речовин: діоксид титану (Е171) - 1,885 мг, оксид заліза жовтий (Е172) - 0,071 мг, оксид заліза чорний (Е172) - 1,064мг, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат і лактозимоногідрат.

Склад оболонки капсули: желатин, діоксид титану, оксид заліза (жовтий), оксид заліза (чорний).

Склад ковпачка оболонки капсули: діоксид титану, оксид заліза (чорний), шелак.

Веторіл® капсули (трілостан) - препарат групи пригнічуючих функцію надниркових залоз.

Механізм дії:

Трілостан (4а, 5а-епокси-17-гідрокси-3-оксоандростен-2а-карбонітрил) - це аналог синтетичного стероїду, який активний при пероральному застосуванні. Трілостан селективно інгібує гідрогеназу 3В-гідроксістероід в корі наднирника, таким чином пригнічуючи перетворення прегненолона в прогестерон. Це придушення блокує вироблення глюкокортикоїдів і в меншій мірі, мінералокортикоїдів і статевих гормонів, в той час як рівень прекурсорів стероїдів підвищується. Трілостан також протидіє дії екзогенного адренокортикотропного гормону (АКТГ).

Це не має ніякого прямого впливу на центральну нервову і серцево-судинну системи.

Ефективність:

У трьох польових дослідженнях взяло участь в сумі 113 собак з гіперадренокортицизмом. Результати цих досліджень показали, що застосування препарату Веторіл® капсули призвело до поліпшення клінічних проявів (зниження спраги, зниження частоти сечовипускання, зниження задишки, поліпшення апетиту і активності). Зниження рівня пост-АКТГ кортизолу в більшості випадків проявилося протягом 14 днів після початку застосування препарату Веторіл® капсули.

У цих трьох дослідженнях брало участь 10 собак з гіперадренокортицизмом, викликаним пухлиною наднирника або супутніми пухлинами гіпофіза і надниркових залоз. Оцінка цих випадків не змогла виявити різницю в клінічній, ендокринної або біохімічної реакції в порівнянні з випадками гіпофизарного гіперадренокортицизму.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні дані у собак показали велику варіабельність між різними особинами. Фармакокінетичні дослідження на лабораторних собаках породи бігль встановили AUC в діапазоні від 52 до 281 мкг / мл / хв при дачі препарату з кормом, і від 16 до 175 мкг / мл / хв при прийомі препарату натще. В цілому трілостан швидко виводиться з плазми і при досягненні максимальних концентрацій до 1,5 годинах в діапазоні від 0,5 до 2,5 годин повертається майже до вихідного рівня на шосту - дванадцяту годину після введення. Основний активний метаболіт трілостана, кетотрілостан має аналогічну фармакокінетику. Крім того, немає ніяких доказів того, що трілостан або його метаболіти накопичуються з плином часу. Дослідження біодоступності у собак при пероральному застосуванні показали, що трілостан всмоктується краще при прийомі з їжею.

Виведення трілостана з організму було продемонстровано на щурах. Трілостан і його метаболіти були виявлені переважно в фекаліях щурів, що вказує на виведення з жовчю в якості основного шляху виведення. Дослідження на мавпах показали, що трілостан виводиться з організму в рівних кількостях з калом і сечею. Крім того, результати досліджень показали, що трілостан швидко і добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту в як щурів так і мавп і що він накопичується в надниркових залозах щурів.

Токсикологія

Доклінічні дослідження проводили на шестимісячних собаках породи Бігль розділених на групи по 8 собак в кожній. Групи: 0X (плацебо), 1X, 3X, і 5X кратна максимальна початкова доза трілостана - 6.7 мг / кг двічі на день, протягом 90 днів. Три собаки в групі 3X (отримували 20.1 мг / кг двічі на день) і п'ять собак в групі 5X (отримували 33.5 мг / кг двічі на день) померли між 23 і 46 днем ​​лікування. У них виявлялися такі симптоми: зниження апетиту, зниження активності, втрата ваги, дегідратація, м'який стілець, істотний м'язовий тремор, діарея, лежання на боці і хитка хода. Дослідження крові виявило гіпонатриемію, гіперкаліємію і азотемию, відповідні гіпоадренокортікоідному кризу.
Застосування препарату Веторіл® капсули знизило пост-АКТГ кортизол у всіх собак. Собаки в групах 3X і 5X мали знижену активність. Собаки з групи 5X гірше інших груп набирали вагу. У собак з груп 3X і 5X був знижений натрій, альбумін і загальний рівень протеїну, в порівнянні з контрольними групами. У собак групи 5X гематокрит був нижче, ніж в контрольних групах. Було відзначене дозозалежне зростання амілази. Патологоанатомічне дослідження крім іншого виявило дозозалежну гіпертрофію кори надниркової залози.

Польові дослідження

У польовому дослідженні, в якому брало участь 107 собак - некроз / апоплексія наднирників (дві собаки) і гіпоадренокортіцизм (дві собаки) були найважчими небажаними реакціями в дослідженні. Одна собака раптово померла від некрозу надниркових залоз приблизно через один тиждень після початку лікування трілостаном. У одній собаки розвинулася апоплексія надниркової залози, імовірно як наслідок некрозу надниркової залози, приблизно через шість тижнів після початку лікування трілостаном. Цьому собаці допомогла відмова від трілостана і підтримуюча терапія.

У двох собак в ході лікування розвинувся гіпоадренокортіцізм. У цих двох собак були симптоми, відповідні гіпоадренокортіцизму (сонливість, анорексія, колапс) і рівень пост-АКТГ кортизолу - менше 0.3 мкг / дл. Обом собакам допомогла відмова від трілостана і підтримуюча терапія гіпоадренокортіцизму (глюкокортікоідиі мінералокортикоїди) після гострого прояву. Додаткові небажані реакції спостерігалися у 93 собак. Найпоширенішими були: діарея (31 собака), сонливість (30 собак), відсутність апетиту / анорексія (27 собак), блювота (28 собак), скелетно-м'язові симптоми (кульгавість, прогресування дегенеративних захворювань суглобів) (25 собак), інфекція сечовивідних проток / гематурія (17 собак), тремтіння / тремор (10 собак), зовнішній отит (8 собак), респіраторні симптоми (кашель, утруднене дихання) (7 собак), а також реакції на шкірі (себорея, свербіж) (8 собак) . П'ять собак померли або було приспано під час дослідження (одна собака в зв'язку з вищеописаним вторинним некрозом наднирників, дві собаки - через прогресуючу серцеву недостатность з застійними явищами, одна собака - через прогресуючі порушення ЦНС і одна з-за зниження когнітивних здібностей , які призвели до порушень виділення). На додаток до двох собак з некрозом наднирників / апоплексією і ще двох з гіпоадренокортіцізмом, ще чотири собаки були виведені з досліджень через можливі небажані реакції, включаючи колапс, сонливість і тремтіння.

Повний аналіз крові, проведений до і після лікування показали статистично значуще (p <0.005) зниження еритроцитарних показників (гематокриту, гемаглобіна, кількості еритроцитів), однак значення залишалися в межах норми. Крім того, у приблизно 10% собак були підвищені значення сечовини (BUN) (≥ 40 мг / дл) при відсутності супутнього підвищення креатину. В цілому, стан цих собак було в нормі.

Дослідження ефективності при тривалій диспансеризації собак в клініці виявило небажані реакції, схожі з небажаними реакціями при короткостроковому дослідженні. Найчастіше спостерігали блювоту, діарею і загальні розлади шлунково-кишкового тракту. Так само спостерігали: сонливість, втрату апетиту / анорексію, серцеві шуми або серцево-легеневі порушення, проблеми з сечовипусканням, нетримання сечі, інфекції сечовивідних проток або захворювання сечостатевої системи і неврологічні порушення. При тривалій диспансеризації виявили 14 смертельних випадків, три з яких ймовірно пов'язані з трілостаном. 11 собак загинуло або було приспано під час дослідження з різних причин, які були непов'язаними або пов'язані із застосуванням трілостана невідомим способом. У двох польових дослідженнях, проведених на 75 собаках, найпоширенішими з небажаних реакцій були: блювота, сонливість, діарея / м'який стілець і анорексія. Інші небажані реакції включали в себе: Ноктурія, виразку рогівки, кашель, стійку течку, виділення з піхви і набухання геніталій у стерилізованої самки, гіпоадренокортіцизм, порушення балансу електролітів (підвищений калій при зниженому або нормальному натрію), непритомність і пароксизми, тремтіння, м'язовий тремор , застій шлунка, коросту, набір ваги і втрату ваги. Одна собака загинула від серцевої недостатності з застійними явищами, інша - від легеневої тромбоемболії. Три собаки були приспані під час досліджень. У двох собак була виявлена ​​ниркова недостатність, у ще однієї - почалося прогресування артриту і порушення апетиту.

У польовому дослідженні при тривалій диспансеризації собак були відзначені наступні небажані реакції: випадок гіпоадренокортіцизму (включаючи колапс, тремтіння, слабкість і блювоту), гіпоадренокортікальний криз або ниркова недостатність (включаючи азотемію, блювоту, дегідратація і колапс), хронічні переривчасті виділення з піхви, геморагічна діарея , періодична блювота і дистальний набряк кінцівок. Симптоми гіпоадренокортіцизму зазвичай були оборотні після відмови від препарату, але можуть стати постійними. Одній собаці Веторіл® капсули був скасований, проте при огляді роком пізніше, у неї все ще були симптоми гіпоадренокортіцизму. У звіті про дослідження є повідомлення про смертельні випадки 5 з яких можливо пов'язані з прийомом препарату. Вони включають в себе собак, які померли, або були приспані через ниркової недостатності, гіпоадренокортікального кризу, геморагічної діареї і геморагічного гастроентериту. Добровільні повідомлення під час післяреєстраційного застосування Веторіл® капсули, а за кордоном. Найсерйознішими небажаними ефектами були: смерть, некроз наднирників, гіпоадренокортіцізм (зміна електролітів, слабкість, колапс, анорексія, сонливість, блювання, діарея і азотемія), і синдром відміни кортикостероїдів (слабкість, сонливість, анорексія, втрата ваги). Додаткові небажані реакції включали в себе: відмова нирок, цукровий діабет, панкреатит, аутоімунна гемолітична анемія, блювоту, діарею, анорексію, шкірні реакції (подразнення, еритематозне висипання на шкірі), парез задніх кінцівок, конвульсії, неврологічні симптоми через зростання макроаденом, виразки в ротовій порожнині і м'язовий тремор. Ветеринарний лікар повинен знати, що собаки з гіперадренокортицизмом піддаються підвищеному ризику панкреатиту. Цей ризик не знижується під час застосування трілостана. Немає даних щодо впливу препарату на годуючих сук і собак для відтворення.

Для лікування гіпофізного і надниркового гіперадренокортицизму (хвороба Кушинга і синдром) у собак.

Протипоказанням для застосування препарату є індивідуальна підвищена чутливість тварини до компонентів препарату. Забороняється давати собакам масою менше 3-х кілограм, а так-же при первинній печінковій і нирковій недостатності.

Не застосовувати під час вагітності. Дані на лабораторних тваринах демонструють тератогенний ефект і загибель плода на ранніх етапах вагітності.

Веторіл® капсули застосовують орально з кормом один раз в день. Клінічні дослідження показали ефективність середньої денної дози - 6 мг / кг маси тіла тварини. Доза повинна бути підібрана щодо реакції на терапію шляхом відповідного моніторингу (див. Далі). Рекомендуються наступні початкові дозування:

Початкова добова доза

* Собакам, вагою понад 60 кг слід видавати відповідну комбінацію капсул.

Доза повинна бути підібрана щодо реакції на терапію шляхом відповідного моніторингу (див. Далі).

Якщо потрібне збільшення дози, то поступово підвищуйте денну дозу, використовуючи комбінації капсул різних розмірів. Широкий діапазон розмірів капсул забезпечує оптимальне дозування для будь-якого собаки. Необхідно приймати найменшу дозу, якої буде достатньо для контролю клінічних ознак.

В кінцевому рахунку, якщо симптоми не вдається адекватно контролювати протягом 24-годинного періоду між прийомами, то слід розглянути питання про збільшення добової дози на 50% і / або поділу її на рівні ранкову і вечірню дози. Але не діліть і не розкривайте капсули.

Деяким тваринам можуть знадобитися дози, що значно перевищують 10 мг / кг маси в день. У таких випадках необхідно проводити додатковий моніторинг.

Коли потрібні більш низькі дози трілостана, як це може бути відносно дуже маленьких порід собак мінімальне дозування буде обмежене розміром капсул, і воно не може бути нижче 10 мг трілостана.

Не можна допускати переривання курсу застосування. При пропуску однієї або декількох доз слід негайно продовжити курс у встановленому дозуванні і з тими ж інтервалами застосування.

Обережно застосовуйте Веторіл® капсули одночасно з інгібіторами ферменту, що перетворює ангіотензин, так як обоє ліки знижують альдостерон і можуть мати адитивну дію, ускладнюючи здатність пацієнта зберігати нормальний баланс електролітів, об'єм крові і кровопостачання нирок. Не застосовувати Веторіл® капсули одночасно з калійзберігаючими сечогінними препаратами (напр. Спіронолактон), так як обидва інгібують альдостерон, збільшуючи ймовірність гіперкаліємії. Застосування Мітотан (o, p'-DDD) знижує функцію надниркових залоз. Досвід застосування Мітотан в різних країнах світу показує, після припинення застосування Мітотан має пройти не менше місяця, перш ніж починати застосовувати препарат Веторіл® капсули. При цьому дуже важливо дочекатися повторного прояву симптомів гіперадренокортицизму, і рівня пост-АКТГ кортизолу> 9.1 мкг / дл (> 250 нмоль / Л). Рекомендується пильне спостереження за функцією надниркових залоз, так як собаки, які раніше проходили лікування мітотаном, можуть бути більш чутливими до препарату Веторіл® капсули.

Після підбору оптимальної дози препарату Веторіл® капсули, проводите повторні огляди через 30 днів, потім через 90 і далі кожні 3 місяці. Стимулююча проба з пост-АКТГ кортізолом <1.45 мкг / дл (<40 нмоль / Л), Абнормальними електролітами або без них - може передувати розвитку симптомів гіпоадренокортіцизму. Поліпшення загального стану і концентрація пост-АКТГ кортизолу в сироватці - 1.45-9.1 мкг / дл (40-250 нмоль / Л) будуть свідчити про позитивну дію обраної дози.

Якщо стимулююча проба з АКТГ <1.45 мкг / дл (<40 нмоль / л) і / або виявлений дисбаланс електролітів, характерний для гіпорадренокортіцизму (гіперкалемія і гіпонатріємія), то слід тимчасово перервати застосування препарату до відновлення симптомів гіперадренокортицизму і поки результати проб - не повернуться до норми (1.45-9.1 мкг / дл або 40-250 нмоль / Л). Тоді лікування препаратом Веторіл® капсули можна відновити, але в меншій дозі.

Власникам необхідно повідомити, щоб вони припиняли застосування препарату і негайно зверталися до свого ветеринарного лікаря у разі появи небажаних реакцій або невластивого розвитку клінічної картини.

Лікування можна починати тільки в разі підтвердження діагнозу гіперадренокортицизму.

Якщо не спостерігається очевидної відповіді на препарат, то діагноз необхідно переглянути.

Веторіл® капсули не діє на пухлину наднирників. В розумних випадках, можливим варіантом лікування слід розглядати адреналектомію.

У разі передозування може знадобитися симптоматичне лікування гіпоадренокортіцизму за допомогою кортикостероїдів, мінералокортикоїдів і внутрішньовенних ін'єкцій.

Найпоширеніші небажані реакції включають в себе: поганий апетит, блювоту, сонливість / млявість, діарею і слабкість. Іноді виникають більш серйозні реакції: включаючи глибоку депресію, геморагічну діарею, колапс, гіпоадренокортікальна криза. Може так само виникнути некроз або апоплексія наднирників, які можуть привести до смерті.

Веторіл® капсули зберігають при температурі від 15 ° С до 30 ° С.

3 роки.

Капсули.

30, 60 і 120 мг по 10 капсул у блістерах, в коробках по 3 блістери.

Dechra Limited, Dechra Pharmaceuticals PLC, Великобританія.