Волювен - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

діючі речовини: 100 мл розчину містить 6 г гідроксіетилового крохмалю 130/0,4 і 0,9 г натрію хлориду;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Електроліти: натрій (Na⁺) — 154 ммоль/л, хлор (Cl^–) — 154 ммоль/л.

Теоретична осмолярність 308 мОсм/л, pH 4,0–5,5, титрована кислотність < 1,0 ммоль NaOH/л.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий або злегка опалесцентний розчин, безбарвний або злегка жовтуватого кольору.

Кровозамінники та перфузійні розчини.

Код АТХ В05А А07.

Фармакодинаміка.

Лікарський засіб Волювен являє собою колоїд для поповнення об’єму крові, фармакологічні властивості якого, такі як збільшення внутрішньосудинного об’єму і гемодилюція, залежать від молярного заміщення гідроксіетиловими групами (0,4), середньої молекулярної маси (130000 Да), концентрації (6 %), а також від дози і швидкості інфузії. Гідроксіетиловий крохмаль (ГЕК 130/0,4), що міститься в препараті Волювен, отримують з крохмалю кукурудзи воскової стиглості, його ступінь заміщення (співвідношення С2/С6) становить приблизно 8–12.

Інфузія 500 мл Волювену протягом 30 хвилин добровольцям спричиняла платоподібне збільшення об’єму приблизно на 100 % від введеного об’єму, який зберігався приблизно від 4 до 6 годин.

Терапевтичний ефект препарату Волювен при заповненні об’єму циркулюючої крові становить 100 % і зберігається не менше 6 годин.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика гідроксіетилового крохмалю має комплексний характер і залежить від молекулярної маси, а також переважно від ступеня молярного заміщення і характеру заміщення (співвідношення С2/С6). Після внутрішньовенного введення молекули масою нижче ниркового порога виведення 60000–70000 Да виводяться з організму з сечею, в той час як більші молекули розщеплюються α-амілазою плазми крові, перш ніж продукти розпаду також будуть виведені нирками.

Середня молекулярна маса Волювену у перші хвилини після інфузії становить у плазмі крові in vivo 70000–80000 Да і залишається вище порога виведення протягом усього періоду лікування.

Об’єм розподілу становить близько 5,9 літра. Через 30 хвилин після закінчення інфузії рівень препарату Волювен у плазмі крові становить ще 75 % від максимальної концентрації. Через 6 годин рівень препарату в плазмі крові знижується до 14 % від максимальної концентрації. При одноразовому введенні 500 мл Волювену молекули гідроксіетилового крохмалю повністю виводяться з організму через 24 години.

Після введення 500 мл лікарського засобу Волювен його кліренс у плазмі крові становить 31,4 мл/хв, при цьому значення AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація — час") становить 14,3 мг/мл/год, що свідчить про нелінійну фармакокінетику. Після одноразового введення 500 мл препарату, значення періоду напіввиведення з плазми крові становлять: t_{1/2 α} = 1,4 год, t_{1/2 β} = 12,1 год.

При введенні аналогічних доз (500 мл) добровольцям зі стабільною нирковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня значення AUC помірно зросло в 1,7 раза (95 % довірчий інтервал від 1,44 до 2,07) у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв порівняно з пацієнтами з кліренсом креатиніну ≥ 50 мл/хв. На кінцевий період напіввиведення та максимальну концентрацію гідроксіетилового крохмалю ступінь ниркової недостатності не вплинув. При кліренсі креатиніну ≥ 30 мл/хв 59% препарату виявляється у сечі, порівняно з 51 % при кліренсі креатиніну від 15 до < 30 мл/хв.

Навіть після введення 500 мл на добу розчину гідроксіетилового крохмалю, що міститься у Волювені, здоровим добровольцям протягом 10 днів, значного накопичення препарату в плазмі крові не відбулося.

Після неодноразового введення лікарського засобу Волювен у дозуванні 0,7 г/кг маси тіла на день протягом 18 днів у рамках експериментів на тваринах (щурах) через 52 дні після останнього введення спостерігалося накопичення препарату у тканинах 0,6 % від загальної введеної дози препарату.

В рамках ще одного фармакокінетичного дослідження восьми стабільним пацієнтам, які потребують діалізу, з термінальною стадією хвороби нирок вводилася разова доза 250 мл (15 г) ГЕК 130/0,4 (6 %).

3,6 г (24 %) дози ГЕК було виведено протягом 2-годинного діалізу (з потоком діалізату 500 мл на хвилину і з застосуванням діалізатора HD Highflux FX 50, фірми Fresenius Medical Care, Німеччина). Через 24 години середня концентрація ГЕК в плазмі крові склала 0,7 мг/мл. Через 96 годин середня концентрація ГЕК в плазмі крові становила 0,25 мг/мл. Застосування ГЕК 130/0,4 (6 %) протипоказано пацієнтам, які потребують діалізу.

Токсична дія при тривалому введенні

При внутрішньовенній інфузії гідроксіетилового крохмалю, що міститься в лікарському засобі Волювен, у дозуванні 9 г на кілограм маси тіла в день, що вводилася щурам і собакам протягом 3 місяців, токсичних ефектів виявлено не було.

Збільшення навантаження на нирки, печінку та метаболізм гідроксіетилового крохмалю у ретикуло-ендотеліальній системі призводили до нефізіологічних станів тварин протягом періоду тестування.

Найменша токсична доза гідроксіетилового крохмалю, що міститься в лікарському засобі Волювен, становить більше 9 г на кілограм маси тіла в день, і, отже, мінімум у 5 разів перевищує максимальну терапевтичну дозу.

Репродуктивна токсичність

Гідроксіетиловий крохмаль, що міститься в лікарському засобі Волювен, не мав тератогенного впливу на щурів і кроликів. Ембріолетальні ефекти спостерігалися у кроликів при введенні 5 г діючої речовини на кілограм маси тіла в день. Лікування під час вагітності та в період лактації призвело до втрати ваги і затримки розвитку у потомства щурів, які отримували цю кількість препарату у вигляді болюсної ін’єкції. У материнських організмах були виявлені ознаки перевантаження об’ємом. Дослідження фертильності тварин, які зазнали прямого впливу препарату, не проводилися.

Фармакокінетичні дані щодо хворих із печінковою недостатністю або педіатричних та геріатричних пацієнтів відсутні. Вплив статі на фармакокінетику лікарського засобу Волювен не був вивчений.

Гіповолемія, спричинена гострою крововтратою, у випадках, коли застосування одних тільки кристалоїдів вважається недостатнім.

Не застосовувати при сепсисі, нирковій недостатності та пацієнтам у критичному стані.

• Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад»
• Сепсис
• Опіки
• Порушення функції нирок або проведення замісної ниркової терапії
• Внутрішньочерепна або внутрішньомозкова кровотеча
• Пацієнти в критичному стані (як правило, ті пацієнти, які потребують госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії)
• Гіпергідратація
• Набряк легенів
• Дегідратація
• Тяжка гіпернатріємія або тяжка гіперхлоремія
• Тяжкі порушення функції печінки
• Декомпенсована серцева недостатність
• Тяжке порушення згортання крові
• Пацієнти з трансплантованими органами

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводились.

За можливості слід уникати змішування з іншими лікарськими засобами. Якщо у виняткових випадках неможливо уникнути змішування лікарських засобів, необхідно звертати увагу на їх сумісність (не повинно спостерігатися помутніння або випадання осаду), дотримання гігієнічних норм при введенні препаратів і їх ретельне змішування.

У зв’язку з небезпекою виникнення алергічних реакцій необхідний частий контроль стану пацієнта, крім того, починати інфузію препарату необхідно з низькою швидкістю. Виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, таких як гіперчутливість, грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів, пов’язували з розчинами, що містять гідроксіетиловий крохмаль. Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунуті.

Хірургічні втручання і травми

На цей час відсутні надійні довгострокові дані щодо безпеки застосування ГЕК у пацієнтів, яким виконується хірургічне втручання та у пацієнтів з травмами.

Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Необхідна ретельна перевірка показань до застосування ГЕК з метою поповнення об’єму. Також потрібен моніторинг гемодинамічних параметрів для контролю та регулювання об’єму та дози.

У кожному разі слід уникати перевантаження об’ємом (гіперволемії) внаслідок передозування або занадто високої швидкості інфузії. Дозу лікарського засобу потрібно підбирати з обережністю, особливо для пацієнтів із захворюваннями легень і серцево-судинної системи. Необхідний частий контроль вмісту електролітів в сироватці крові, водного балансу і функції нирок.

Застосування препаратів ГЕК протипоказано пацієнтам з порушенням функції нирок і пацієнтам, які отримують замісну ниркову терапію. При перших ознаках ураження нирок застосування ГЕК необхідно припинити.

Повідомлялося про випадки підвищеної потреби у замісній нирковій терапії у період до 90 днів після застосування розчинів ГЕК. Тому рекомендований контроль функції нирок у пацієнтів протягом мінімум 90 днів.

Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів з обмеженням функції печінки або пацієнтів з порушеннями згортання крові.

Вираженої гемодилюції, пов’язаної із застосуванням високих доз розчинів ГЕК, слід уникати також при лікуванні пацієнтів з гіповолемією.

У разі повторного введення необхідно ретельно контролювати параметри згортання крові. При появі перших ознак порушення згортання крові лікування із застосуванням розчинів ГЕК слід припинити.

Якщо пацієнт потребує операції на відкритому серці зі штучним кровообігом, застосування розчинів ГЕК не рекомендовано через ризик розвитку сильних кровотеч.

У разі тяжкої дегідратації спочатку призначаються розчини кристалоїдів. Як правило, потрібно вводити достатньо рідини, щоб уникнути зневоднення. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з порушенням обміну електролітів.

Клінічна оцінка і періодичні лабораторні дослідження необхідні для контролю балансу рідини, концентрацій електролітів у сироватці крові, функції нирок, кислотно-основного балансу та параметрів коагуляції під час тривалої парентеральної терапії і у разі, якщо стан пацієнта вимагає такої оцінки. На цей час відсутні надійні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК пацієнтам після хірургічних втручань і пацієнтам з травмами.

Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Добова доза лікарського засобу Волювен залежить від ваги пацієнта і може містити більше 1 ммоль (більше 23 мг) натрію. Це необхідно враховувати, якщо пацієнт дотримується дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Є деякі дані клінічних досліджень про застосування разової дози лікарського засобу Волювен вагітним при проведенні кесаревого розтину з використанням спінальної анестезії. Частота виникнення артеріальної гіпотензії у групі застосування Волювену була значно нижчою порівняно з групою застосування кристалоїдів (36,6 % та 55,3 % відповідно). Загалом оцінка параметрів ефективності показала значну користь лікарського засобу Волювен при профілактиці артеріальної гіпотензії, а також при виникненні тяжкої артеріальної гіпотензії порівняно з контрольною групою, в якій застосовувалися кристалоїди.

Відносно безпеки лікарського засобу Волювен для пацієнток не було виявлено негативного впливу, також не було виявлено негативного впливу препарату на новонароджених.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого несприятливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи і постнатальний розвиток. Також не спостерігалося ознак тератогенності.

Волювен можна застосовувати у період вагітності тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування переважує можливий ризик для плода.

За винятком кесаревого розтину, немає інформації про застосування Волювену під час пологів. Волювен слід застосовувати, якщо це справді потрібно.

Невідомо, чи препарат проникає у материнське молоко. Екскреція гідроксіетилового крохмалю в грудне молоко на тваринах не досліджувалася. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або про продовження/припинення терапії із застосуванням препарату Волювен слід приймати з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від лікування із застосуванням препарату Волювен для матері.

На сьогодні дані про клінічний досвід застосування препарату Волювен в період лактації відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Волювен не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Тільки для внутрішньовенного введення.

Доза для дорослих.

Максимальна добова доза лікарського засобу Волювен становить 30 мл/кг маси тіла.

Застосування гідроксіетилового крохмалю (ГЕК) має бути обмежене початковою фазою стабілізації гемодинаміки і не повинно перевищувати 24 годин.

Перші 10–20 мл розчину потрібно вводити повільно. Пацієнт має знаходитись під пильним наглядом через можливі анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

Добова доза та швидкість інфузії залежать від об’єму крововтрати, підтримки або відновлення гемодинаміки та від гемодилюції (ефекту розбавлення).

Потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу препарату. Під час лікування потрібно орієнтуватися на результати моніторингу гемодинаміки, і як тільки цільові гемодинамічні параметри будуть досягнуті, інфузію слід припинити. Не можна перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу.

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. Якщо лікарський засіб не буде використано відразу, відповідальність за термін і умови зберігання після відкриття упаковки несе користувач.

Продукт слід використовувати відразу після відкриття.

Діти.

Дані про застосування ГЕК дітям обмежені. З цієї причини застосування препаратів ГЕК у цій групі пацієнтів не рекомендовано.

Як і при введенні інших плазмозамінних розчинів, передозування Волювену може призвести до перевантаження системи кровообігу (наприклад, до набряку легенів). У цьому випадку інфузію необхідно негайно припинити і, якщо потрібно, ввести діуретик.

Для оцінки частоти виникнення побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 і < 1/10; іноді: ≥ 1/1000 і < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, частота невідома (оцінка не може бути проведена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко (при високих дозах): при введенні гідроксіетилового крохмалю через ефекти розведення можуть спостерігатися порушення згортання крові, які залежать від дози.

З боку імунної системи. Рідко: лікарські засоби, що містять ГЕК, можуть спричинити анафілактичні/анафілактоїдні реакції (гіперчутливість, слабкі грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів). Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунуті.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто (залежно від дози): тривале введення високих доз гідроксіетилового крохмалю може спричинити свербіж.

Свербіж може з’явитися через кілька тижнів після останньої інфузії і зберігатися протягом декількох місяців.

З боку гепатобіліарної системи. Частота невідома: ураження печінки.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Частота невідома: ураження нирок.

Дослідження. Часто (залежно від дози): під час введення ГЕК може підвищуватися рівень амілази в сироватці крові, що може вплинути на визначення діагнозу панкреатиту.

Підвищення рівня амілази відбувається через утворення фермент-субстратного комплексу амілази та ГЕК, що зумовлює повільну елімінацію і не повинно розглядатися як діагностичний критерій панкреатиту.

Часто (залежно від дози): при високих дозах ефекти розведення можуть призвести до відповідного розведення компонентів крові, таких як фактори згортання крові та інші білки плазми крові, зменшення гематокриту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства з фармаконагляду.

3 роки.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати! Зберігати у недоступному для дітей місці.

Поліетиленовий флакон по 500 мл.

Мішок Freeflex® з двома портами по 250 мл.

Мішок Freeflex® з двома портами по 250 мл, по 30 мішків у коробці із картону.

За рецептом.

Фрезеніус Кабі Дойчланд ГмбХ.

Ельзе-Крьонер-штрассе 1, 61352 Бад Гомбург, Німеччина.

Фрезеніус Кабі Дойчланд ГмбХ.